Бібліотекознавча термінологія у довідкових виданнях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Бібліотекознавча термінологія у довідкових виданнях

Світлана Лісіна

У статті представлено універсальні українські енциклопедичні видання, які відображають поняттєво-термінологічний апарат бібліотекознавства та суміжних наук. Проаналізовано словники та довідники з бібліотекознавства, книгознавства, бібліографознавства та системи наукової інформації. Розкрито їхні характерні особливості, структуру та принципи пошуку матеріалу. енциклопедичне видання бібліотекознавство

К л ю ч о в і с л о в а: бібліотекознавча термінологія, універсальна енциклопедія, термінологічний словник, галузевий довідник, фахові терміни, довідковий апарат.

Одним з основних критеріїв, що визначають стан розвитку галузевої бібліотечної науки, є наявність довідкової літератури, яка подає у синтезованому вигляді фактологічну та візуальну інформацію. Тому дослідження довідкових видань з бібліотекознавства та суміжних дисциплін необхідне для характеристики документного ресурсу української бібліотечної науки. Документознавчі праці дають загальне уявлення про види довідкових видань [19; 34]. Але досліджень документного потоку (Дії) українських довідкових видань з бібліотекознавства та суміжних дисциплін до цього часу не проводилося. Це зумовило потребу в їх докладнішому вивченні і стало метою даної статті.

Виклад основного матеріалу. За роки незалежності України у вітчизняному бібліотекознавстві, книгознавстві, бібліографознавстві та системі наукової інформації накопичився потужний масив різних видань, де значна частка належить саме довідковим. Енциклопедичні проекти у всі часи творили традиції, моделі систематизації та подання знання. Власну традицію має й українська ен- циклопедистика, витоки якої сягають, щонайменше, кінця XIX -- початку XX ст., коли з'явилася низка проектів систематизованого представлення гуманітарного знання про Україну [9; 33].

У 1930 р. відомий вчений, голова НТШ І. Ра- ковський писав, що «ми, українці, мусимо зважитись видати свою власну енциклопедію і то не перекладчужої, невідповідної для нас, а своєї рідної, відповідаючої потребам нашого загалу. ...I можемо бути певні, що вона буде культурним ділом гідним нашого Народу» [21; 24]. У свій час науковим товариством ім. Т Шевченка було видано «Українську загальну енциклопедію» [31], яка за структурою, змістом стала коротким універсальним зведенням (майже 8000 загальних гасел) відомостей. Україномовна «Енциклопедія українознавства» видрукувана в Мюнхені. У її XVI розділі «Бібліотеки, архіви, музеї» подається огляд книгознавчих досліджень, міститься інформація про діяльність книгознавчих установ, діячів, які долучилися «...до вияснення різних книгознавчих питань» [8, с. 6]. Бібліографічний матеріал суттєво доповнює зміст та подає найважливіші джерела за підрозділами: історія української книги, теорія книги й книгознавства, мистецтво книги, історія бібліотек, бібліотечна техніка, бібліотечна психологія і педагогіка, бібліографія.

16 випусків «Української малої енциклопедії» Євгена Онацького, які побачили світ в Аргентині (1957-1967), змусили радянський уряд піти на створення україномовної ідеологічно витриманої «Української радянської енциклопедії» (УРЕ) у 17-ти томах (1959-1965). У статті Ф. Максименка «Книгознавство» [32, с. 504] першого видання УРЕ зазначається, що книгознавчі дисципліни розглядають книгу в історичному, теоретичному й практичному аспектах. Універсальні енциклопедії ХХ ст. містять загальні терміни та поняття бібліотечної справи, але сучасні вимоги до термінології потребують нових тлумачень.

Відкриту електронну енциклопедію «Інтернет- Енциклопедія України» [36] можна вважати сучасним енциклопедичним виданням універсального характеру. Базові статті тут редагуються, оновлюються і лише після цього поступово оприлюднюються у мережі. Ресурс має зручну систему навігації, пошуку і презентації останніх надходжень до бази даних. Так, на головній сторінці ІЕи користувачам представлено тематичні блоки статей - «Історія», «Земля», «Люди»,«Культура», «Мистецтво», «Література». Кожен із підрозділів розділу «Культура»має, у свою чергу, внутрішню деталізацію, де присутні теми книгознавства, бібліотекознавства та інших суміжних дисциплін.

10-томна «Енциклопедія історії України» (ЕІУ) [6] комплексно репрезентує здобутки гуманітарних та суспільних наук з української минувшини від найдавніших часів і до сьогодення. ЕІУ є фундаментальним фаховим зведенням сучасних знань про Україну у розширеному енциклопедичному форматі.

Тут варто відзначити й проект «Енциклопедія сучасної України» (ЕСУ) [7]. Специфіка ЕСУ полягає в тому, що в ній переважає сучасний матеріал, особлива увага приділяється явищам, процесам, котрі характеризують добу державної незалежності України. 25-томне видання міститиме не менш 100 тис. статей.

Упродовж 2013-2026 рр. має бути здійснене видання «Великої української енциклопедії» (ВУЕ)

[3] . На сьогодні Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво» вже опрацювала організаційні засади загальнонаціонального проекту, створила тематичний сайт. Для розгортання інших інтернет-версій галузевих енциклопедичних ресурсів створюються суміжні новітні мережеві енциклопедичні проекти [2; 4]. Абсолютна більшість наявних у Мережі енциклопедичних ресурсів має освітній характер і спрямування.

Нині суттєвою проблемою є розпорошення фахових знань, забезпечення працівників бібліотечної галузі узагальненою та чітко структурованою інформацією. Найпоширенішими для користувачів та найґрунтовнішими, з погляду максимально повного висвітлення досягнень окремої науки, є галузеві енциклопедії. Саме такі видання дають змогу представити фахове знання в усьому його багатстві та розмаїтті, вони узагальнюють, систематизують та популяризують досягнення тієї чи іншої науки, представляють інтелектуальний потенціал професійних кадрів у різні історичні періоди.

За останні десятиріччя бібліотечна наука України набула ознак істотного прискорення у своєму розвитку, зазнала фундаментальних змін. Зокрема, проведено ґрунтовні дослідження з історії бібліотекознавства, оприлюднено імена багатьох відомих науковців - бібліотекознавців, бібліографознавців, книгознавців, оновлено теорію і практику бібліотекознавства, започатковано підготовку наукових кадрів, більш динамічного розвитку набули бібліотечна освіта та система професійних видань. Значний масив знань, інформаційних ресурсів у цій галузі накопичено і у довідкових виданнях.

Національна бібліотека України ім. Ярослава Мудрого нині працює над реалізацією наукового проекту під назвою «Українська бібліотечна ен- циклопедія»(УБЕ) [30]. Його мета - створити УБЕ як зручний для використання, інформативний, максимально актуалізований науково-довідковий ресурс, адресований не лише бібліотечним фахівцям, а й широкому колу читачів. З розвитком нових інформаційних технологій, орієнтованих на забезпечення максимальної доступності користувачам до ресурсів УБЕ, видання функціонуватиме в електронній версії на сайті Національної бібліотеки України ім. Ярослава Мудрого в режимі онлайн. Це уможливлює оперативне внесення змін до статей, включення нових матеріалів, оновлення контенту УБЕ, застосування внутрішніх та гіпер- посилань у тексті, що забезпечує миттєвий перехід від однієї статті до іншої. Основними критеріями, покладеними в основу створення УБЕ, є актуальність, універсальність, науковість, вичерпність та достовірність інформації. Основний текст УБЕ формується з окремих статей (гасел) різного типу: статті-огляди, статті-довідки, статті-дефініції, статті-відсилання. Вони розміщуються за алфавітним принципом. До енциклопедії включаються статті про: історичне минуле та сучасний стан бібліотечної справи в Україні загалом та в окремих її регіонах; мережі бібліотек за різними типологічними ознаками; великі бібліотеки - науково-методичні, бібліографічні, інформаційні центри у своїй галузі; науково-дослідну, бібліографічну, методичну діяльність бібліотек; бібліотечні фонди; користувачів бібліотек та їх вивчення; бібліотечні кадри; видатних діячів бібліотечної справи; окремі питання суміжних наук та дисциплін (документознавство, книгознавство, інформатика, архівна справа, соціологія); термінологічні аспекти, пов'язані з бібліотечною справою, бібліографією, інформатикою [16]. Отже,реалізацію наукового проекту «Українська бібліотечна енциклопедія» варто розглядати як прагнення бібліотечної спільноти зробити внесок у подальше узагальнення знань, які стосуються бібліотечної сфери, уніфікацію бібліотечно-інформаційної термінології.

Надзвичайно важливим компонентом системи довідкових видань є термінологічні словники. На сьогодні термінографія виокремляє різні види термінологічних словників, які класифікуються за різними критеріями: а) призначення термінологічного словника; б) об'єкт словникового опису; в) тип відомостей про об'єкт; г) структура термінологічного словника. Можливі класифікації термінологічних словників В. Лейчик [20] подає графічно за диференційними ознаками у вигляді схем. На сьогоднішній день випущено у світ значну кількість термінологічних словників із бібліотекознавства та суміжних дисциплін.

Перші лексикографічні, термінологічні розвідки з бібліотекознавчих, книгознавчих питань проводилися у 1925-1928 рр. Українським бібліографічним товариством в Одесі. За результатами цієї роботи з'явився невеликий за обсягом словник бібліотечної термінології,укладений комісією Української секції Одеського бібліотечного об'єднання на чолі із Б. Комаровим. Він покликаний був допомогти бібліотекарям у оволодінні українською термінологією. Видання викликало підвищений інтерес у фахівців [15].

Термінологія бібліотекознавства та суміжних наук знайшла своє відображення і у перекладних словниках. 1996 р. у Львівській політехніці вперше з часу видання у 1920-х рр. словника Б. Комарова уклали перекладний словник сучасної спеціальної термінології - «Російсько-український словник бібліотечно-бібліографічних термінів» (укладач М. Сташко) обсягом 7,5 тисячі термінів. Його пошуковий апарат збагачений абетковим покажчиком українських термінів. Крім бібліотечно- бібліографічних термінів, словник містить значну кількість книгознавчих, видавничих, інформаційних термінів, що вкрай важливо, зважаючи на розширення функціонально-стильового використання української мови і на потребу в уніфікації спеціальної термінології в наукових, навчальних, ділових документах [28].

В наші дні працівники бібліотек теж активно долучаються до творення словників з бібліотечної термінології. Так, «Словник основних термінів з бібліотечно-інформаційної діяльності» [25], підготовлений Науково-технічною бібліотекою Івано- Франківського національного технічного університету нафти і газу, містить основні терміни з питань бібліотечно-бібліографічного обслуговування, комплектування фонду, інформатизації та автоматизації видавничої діяльності. Розраховане видання на бібліотекарів, викладачів та студентів, які вивчають бібліотечно-інформаційну діяльність, документознавство.

Помітною подією у справі творення тлумачних термінологічних словників стало видання «Короткого термінологічного словника із бібліографознавства та соціальної інформатики» [18] під науковим керівництвом Г. Швецової-Водки. У виданні систематизовано найпоширеніші терміни бібліографознавства, показано їхній зв'язок та співвідношення з дефініціями у галузі соціальної інформатики. Систему термінів унаочнює схема за розділами відповідно до певних тем. Крім того, поряд з основними унормованими термінами, іноді наводяться синоніми, а також відповідники українських термінів російською та англійською мовами. Таке подання матеріалу сприяє кращому засвоєнню поняттєвого апарата фахових дисциплін, розширює можливості використання словника при упровадженні сучасних інформаційних технологій. Ще один словник-довідник цього ж автора (Г. Швецової-Водки) [35] містить терміни і визначення, подані в різних джерелах, але іноді зі змінами, що відповідають авторському баченню. Основний текст (визначення термінів) подано за алфавітом, додатки до словника - у вигляді таблиць. Так, у додатку N° 3 «Таблиці класифікації документа, систем документації, літератури, видань» представлена інформація, яка вважається важливою складовою бібліотекознавства: класифікація системи документації, типи літератури, жанри текстових (літературних) документів, класифікація усіх друкованих видань; види неперіодичних видань та ін. Безперечно, це суттєвий внесок у вітчизняне бібліотекознавство.

«Короткий тлумачний словник термінів з УДК» [17], розроблений Книжковою палатою України, є допоміжним виданням для бібліотекарів, котрі опікуються термінологією класифікаційних систем. Словник містить 125 термінологічних статей, кожна з яких складається з таких елементів: порядковий номер; термін або термінологічне словосполучення українською мовою (виділені жирним шрифтом); синоніми термінам, абревіатури тощо (виділені курсивом і подані після термінів); тлумачення термінів; посилання на взаємопов'язані терміни (виділені курсивом і подані після тлумачення термінів); еквіваленти термінів англійською та російською мовами. Українські терміни з тлумаченнями розміщено за алфавітом. Подано також алфавітно-предметні покажчики їхніх іншомовних еквівалентів.

Довідник «Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. - 1941 р.)» [12] класифікується як науковий словник про діячів бібліотечної галузі, котрі були розробниками теорії, історії, методики бібліотекознавства та простими бібліотекарями. До видання також включені матеріали про осіб, які справили вплив на розвиток та функціонування бібліотечної справи в Україні. Біобібліографічний словник побудовано за абетковим принципом, де кожна біографічна стаття складається з двох частин. Перша - це біографічні відомості, а друга - праці вченого, література про нього та архівні джерела. Слід зауважити, що позитивом видання є наведення інтернет-джерел та іконографічних матеріалів. Вирізняється зручністю і довідково-пошуковий апарат словника, який включає розшифрування абревіатур, список умовних скорочень, іменний та географічний покажчики. Цілком слушним є зауваження автора словника стосовно того, що у подальшому поповнення цього ресурсу може стати основою для створення загальноукраїнського масиву бібліотекознавчої біографістики.

У «Словнику-довіднику основних видавничих термінів» [26], підготовленому працівниками НАН України, подано перелік національних стандартів, інших чинних в Україні нормативних документів стосовно видавничої справи, а також електронних ресурсів, якими можуть заінтересуватися працівники бібліотек. Видання доповнено абетковими покажчиками наведених термінів українською та російською мовами, а також абетковим англомовним покажчиком.

Дослідження термінології книгознавства як суміжної дисципліни здійснюється фахівцями провідних установ України вже упродовж багатьох років, і вони вже набули системного характеру. У 2003 р. вийшов друком «Словник книгознавчих термінів» [27], який розглядається авторами як етапний у підготовці галузевої енциклопедії та довідкової бази для подальшого термінотворення. До терміносистеми словника включено велику кількість нових понять, що з'явилися у зв'язку з ухваленням нормативно-правових актів України, національних стандартів, програм розвитку видавничої справи та збереження книжкових пам'яток.

За загальною редакцією доктора філософських наук, професора В. О. Жадька видано термінологічний словник «Книгознавство» [13], де книгознавчі терміни представлено з огляду на здійснення видавничого бізнесу.

Українська академія друкарства у 2002 р. підготувала до друку «Українсько-російський і російсько-український словник-довідник з видавничої справи» [22] і російсько-український тлумачний словник «Поліграфія та видавнича справа» [23].

Укладачі останнього лаконічно і досить доступно пояснюють спеціалістам, усім, хто виявляє інтерес до поліграфії, видавничої справи, зміст основних термінів. Тут у достатній кількості представлені сучасні терміни, що стосуються комп'ютерних технологій, але відсутні такі поняття, як голографія, голограма, лазерно-голографічний друк, оформлення пластмасових (пластикових) карток, друк літографський. Тому, з огляду на це, повнішим є перекладний «Англо-український словник друкарської і видавничої справи» [14].

Покращити стан справ з вивченням зарубіжної, зокрема англомовної, термінології покликаний «Англо-український словник-довідник бібліотечно-інформаційної термінології» [29], підготовлений Н. Стрішенець. Він вміщує близько 6 тис. термінів з бібліотекознавства, проблем інформації, бібліографознавства, книгознавства, друкарства, архівної справи.

Довідник «Бібліотекознавство» [1], підготовлений викладачами кафедри інформаційної, бібліотечної та архівної справи КНУКіМ Н. Ба- чинською і Г. Салатою, адресується, у першу чергу, майбутнім фахівцям бібліотечної справи. Він містить понад 500 дефініцій, які наводяться у законах, національних стандартах України, а також близько 100 навчально-пізнавальних денотацій за абеткою. Важливим складником видання є довідкова біобібліографія на понад 100 персоналій бібліотечної справи України та світу. Навчальний обсяг видання складається з понад 800 джерельно- інформаційних конкретизацій з дисципліни «Бібліотекознавство». Істотною перевагою видання є наявність бібліографій авторів та посилань на джерела у мережі Інтернет.

Важливу роль у позначенні понять сфери інформаційних ресурсів сучасного суспільства відіграє термінологічний словник «Інформаційні ресурси» [11]. Він подає стандартизовану термінологію за такими тематичним напрямами: бібліотекознавство, бібліографознавство; видавнича справа; інформаційна політика держави; електронний документообіг; книгознавство, музеєзнавство; архівознавство, документознавство, діловодство; аудіовізуальні(електронні) засоби масової інформації. До словника увійшло понад 1700 термінів, які розміщено за абеткою. І що важливо. Якщо термін має декілька визначень, вміщених у різних законах або стандартах, то у словнику подаються всі варіанти, виявлені упорядниками. Довідковий апарат видання містить абетковий покажчик термінів, список абревіатур та використану літературу. Все це сприяє швидкому пошуку матеріалу. Необхідність такого видання зумовлена сучасними проблемами підготовки фахівців у сфері соціальних комунікацій та інформаційної діяльності.

Бібліотечна наука нині значну увагу приділяє електронним виданням. Поняття «електронні видання» охоплює книги, журнали, газети, що розповсюджуються в будь-якому іншому (недрукова- ному) форматі. Останнім часом до електронних видань почали вносити ще й мультимедійні компоненти, а також анімаційні вставки. Довідник «Електронні видання» [5] розкриває процеси створення мережевих видань засобами мови гіпертек- сту HTMLта каскадних листів стилів (CSS). В окремому розділі наведені види носіїв, виписана технологія тиражування електронних видань з використанням спеціального обладнання.

У словнику-довіднику «Социальные коммуникации» [10] авторства професора Харківської державної академії культури В. О. Ільганаєвої розтлумачується зміст понад 1 тис. понять, які належать до теорії соціальних комунікацій, а також використовуються у бібліотекознавстві, соціології, інформатиці та інших науках. Належним чином тут представлена і термінологія, яка стосується теорії і практики бібліотечної справи.

Зазначені вище видання певною мірою відображають термінологію бібліотекознавства та суміжних з ним наук, і ця тематика, як можна було переконатися, перебуває у полі зору фахівців галузі. Тому вирішення цілого комплексу питань, пов'язаних з історичними чинниками та закономірностями формування української бібліотекознавчої термінології є актуальним і вкрай важливим завданням подальшої діяльності науковців. Для розв'язання термінологічних проблем потрібні висококваліфіковані спеціалісти, яких потрібно готувати у вишах, увівши до навчальних програм спецкурси з основ термінології та фахової мови.

Висновки

• наукова дисципліна «бібліотекознавство» вимагає чітко сформованої системи понять, термінів, ґрунтовної їх характеристики з урахуванням українських надбань і досліджень;

• систематична робота з укладання енциклопедій, словників українських термінів, довідників з питань бібліотекознавства сприятиме подальшому розробленню теоретичних положень низки наукових дисциплін соціально- комунікаційного циклу;

* підготовка та видання довідкових видань актуалізує інтерес науковців до проблем бібліотекознавства, стимулює розвиток української енциклопедичної та словникарської справи.

Список бібліографічних посилань

1. Бачинська Н. А., Салата Г. В. Бібліотекознавство : довідник для вищих навчальних закладів. Київ : Медінформ, 2016. 228 с.

2. Боряк Г. В., Папакін Г. В. Відкриті енциклопедичні гуманітарні ресурси в Інтернеті : сучасний стан і проблеми функціонування. Спеціальні історичні дисципліни. Київ, 2013. Вип. 21. С. 73-89.

3. Велика українська енциклопедія [Електронний ресурс].иКЬ: http://gue.microdb.com/.

4. Добко Т. В. Українська енциклопедія в електронному середовищі. Українська енциклопедистика : матер.ІІІ міжнар. наук. конф. (22-23жовтня 2013 р., Київ). Київ, 2014. С. 45-50.

5. Електронні видання : довідник / уклад. Т. Ю. Киричок. Київ : КПІ, 2011. 400 с.

6. Енциклопедія історії України: У 10 т. / ред. : В. А. Смолій та ін. Київ : Наук. думка, 2003-2013.

7. Енциклопедія Сучасної України : У 25 т. / гол. редкол. : І. М. Дзюба(співгол.), А. І. Жуковський, М. Г. Железнякта ін.; НАН України, Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України, Наукове товариство ім. Шевченка. Київ: 2001-....

8. Енциклопедія українознавства/під гол. ред. В. Кубійови- ча. Мюнхен;Париж; Нью-Йорк, 1949-1989. Т. 1. С. 6.

9. Железняк М. Г Історія енциклопедичної справи в Україні. Україна дипломатична. Київ, 2009. Вип. 10. С. 1077-1081.

10. Ильганаева В. А. Социальные коммуникации (теория, методология, деятельность) : словарь-справочник. Харьков : КН Городская типография, 2009. 392 с.

11. Інформаційні ресурси:словникзаконодавчої тастандартизованої термінології / Нац. акад. пед. наукУкраїни, Держ. наук.-пед. б-каУкраїни ім. В. О. Сухомлинського / [уклад. : П. І. Рогова, Я. О. Чепуренко, С. М. Зозуля, І. Г Лобановська]. Київ : [Нілан-ЛТД], 2012. 283 с.

12. Історія української бібліотечної справи в іменах (кінець ХІХ ст. - 1941 р.) : матеріали до біобібліографічного словника / авт.-уклад. Л. В. Гарбар ; редкол. : Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна (голова), В. І. Попик [та ін.] ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. Київ, 2017. 616 с.

13. Книгознавство : термінологічний словник (редакційно- видавнича справа, журналістика, поліграфія, видавничий бізнес, інформаційно-бібліотечна діяльність) / Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова ; [за заг. ред. В. О. Жадька]. Київ : Експрес-Поліграф, 2012. 304 с.

14. Коллін П. Г. Англо-український словник друкарської і видавничої справи : понад 9000 термінів. Харків : Каравела, 2002. 424 с.

15. КомоваМ. В. Українська документознавча термінологія: шляхи формування та функційні особливості : монографія / Нац. ун-т «Львів. політехніка». Львів : Вид-во НУ «Львівська політехніка», 2011. 315 с.

16. Концепція «Української бібліотечної енциклопедії». Проект. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформо- логія. 2011. № 2. С. 5-7.

17. Короткий тлумачний словник термінів з УДК / [уклад. : М. Й. Ахвердова та ін.] ; Держ. наук.установа «Кн. Палата України ім. Івана Федорова». Київ. : Кн. Палата України, 2011. 27 с.

18. Короткий термінологічний словник із бібліографознавства та соціальної інформатики / наук. ред. : Г. М. Швецова- Водка. Київ : Кн. Палата України, 1999. 115 с.

19. Кушнаренко Н. Н. Документоведение : учеб.для студ. вузов культуры. Киев: Знання, 2006. 459 с.

20. Лейчик В. М. Исходные понятия, основные положения, определения современного терминоведения и терминографии. Вестник Харьковского политехнического университета. 1994. № 19. Вып. 1. С. 147.

21. ЛНБім. В. СтефаникаHAH України. Ф. 270 (І. Раковсь- кий). Спр. 133. Арк. 8.

22. Огар Е. Українсько-російський і російсько-український словник-довідник з видавничої справи. Львів : Палітра друку, 2002. 264 с.

23. Поліграфія та видавнича справа : рос.-укр. тлумач. слов. / уклад. : Б. В. Дурняк та ін. Львів : Афіша, 2002. 456 с.

24. Раковський І. Якою буде наша енциклопедія? Деякі сумніви й їх розв'язка. Діло. 1930. 8 лют. № 30. С. 3.

25. Словник основних термінів з бібліотечно-інформаційної діяльності / уклад. М. В. Безрука. Івано-Франківськ: НТБІФНТУНГ, 2013. 48 с.

26. Словник-довідник основних видавничих термінів (для практики наук.установ) / пер. і упорядк. А. І. Радченко ; Наук.- вид. рада НАН України. Київ : Академперіодика, 2009. 72 с.

27. Словник книгознавчих термінів: понад 1400 термінів / уклад.: В. Я. Буран [та ін.]. Київ : Книжкова Палата України, 2003.160 с.

28. Сташко М. В. Російсько-український словник бібліотечно-бібліографічних термінів / наук. ред. Л. М. Полюга. 2-е вид., перероб. і доп. Львів : СП «Бак», 1996. 197 с.

29. Стрішенець Н. В. Англо-український словник-довідник бібліотечно-інформаційної термінології / НАН України, Нац. б-ка України імені В. І. Вернадського. Київ, 2004. 332 с.

30. Українська бібліотечна енциклопедія [Електронний ресурс].Національна бібліотека України ім. Ярослава Мудрого :[веб-сайт]. Електрон. дані. Київ : Національна бібліотека України ім. Ярослава Мудрого, 2016. URL:http://ube.nplu.org.

31. Українська Загальна Енцикльопедія. Книга Знання :у 3 т. / за ред. Івана Раковського. Львів ; Станіславів ; Коломия, 1930. 1935 с.

32. Українська радянська енциклопедія. Київ, 1961. Т. 6. С. 504.

33. Черниш Н. І. Українська енциклопедична справа : історія розвитку, теоретичні засади підготовки видань. Львів : Фенікс, 1998. 243 с.

34. Швецова-Водка Г. М. Документознавство : навч. посіб. Київ : Знання, 2007. 398 с.

35. Швецова-Водка Г. М. Документознавство : Словник- довідник термінів і понять : навч. посіб. 2-ге вид. Київ : Знання, 2012. 319 с.

36. Internet Encyclopedia of Ukraine = Енциклопедія України в Інтернеті [Електронний ресурс]. URL :http: // www.encyclo- pediaofukraine.com.

Размещено на Allbest.ru