Особливості редакторської підготовки краєзнавчих видань (на прикладі книги "Національний дендрологічний парк "Софіївка"")

Постановка проблеми. Краєзнавча література становить значний сегмент видань у портфелі будь-якого видавництва. Вона є різноманітною за видами та жанрами, виконує важливі суспільні функції.

Задля підвищення привабливості України як туристичної зони в останні роки зростає популярність краєзнавчої літератури, у якій ідеться про історію конкретних міст, сіл, заповідників, парків, а також про видатних людей краю.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Про методологію аналізу рекреаційно- туристичних ресурсів писав О. Бейдик [1], природним ресурсам України присвячено навчальний посібник І. Коротун [2], історію та методологію географічного краєзнавства розглянуто М. Кострицею [3], туристичне краєзнавство стало об'єктом вивчення Є. Панкової [4].

Незважаючи на популярність краєзнавчих розвідок, наукових праць, спрямованих на ґрунтовне дослідження специфіки редакторської підготовки конкретних краєзнавчих видань, виявлено не було, що й зумовлює наукову новизну та актуальність нашої роботи.

Метою дослідження є з'ясування якості роботи редакційного колективу над краєзнавчими виданнями, зокрема книгою «Національний дендрологічний парк "Софіївка"» за авторством Івана Семеновича Косенка - директора дендрологічного парку.

Для досягнення означеної мети були поставлені такі завдання:

-розглянути вимоги до видань краєзнавчої тематики;

-проаналізувати специфіку редакційно-видавничої підготовки краєзнавчого видання;

-визначити якість редакційної підготовки видання краєзнавчої тематики «Національний дендрологічний парк "Софіївка".

Предмет дослідження - особливості редакторської підготовки краєзнавчих видань.

Об'єкт - книга «Національний дендрологічний парк "Софіївка"».

Методи дослідження: історичний, аналізу та синтезу, опрацювання літератури за темою роботи.

Результати й обговорення

Краєзнавство знаходиться на стикові вивчення історії, літератури, географії, демографії. Набуває розвитку туристичне краєзнавство. Прийнято розрізняти громадське, шкільне та державне краєзнавство.

- обсяг запасів;

- площа поширення;

- період експлуатації;

- капіталомісткість;

- багаторазовість використання;

- універсальність,

- масовість, унікальність, інформативність і доступність;

- соціальність.

Ландшафтні ресурси посідають особливе місце серед туристичних, оскільки є водночас об'єктом споглядання та локацією, що дозволяє задовольнити рекреаційні потреби людини.

Одним із засобів популяризування туристичного краєзнавства є видання краєзнавчої літератури. Вона має враховувати специфіку цільової аудиторії, містити контент привабливий, наповнений історичними подіями та розповідями про цікавих людей, завдяки яким певна локація стала відомою. Частіше за все краєзнавчі видання виконують мультизавдання, поєднуючи освітні, рекламні, практичні завдання, спрямовані на збереження історичної пам'яті.

Текст краєзнавчого видання має відповідати низці вимог:

Зберігати властивості оригіналу, вся правка має бути зазначена в передмові. Будь-яке втручання в текст (додавання пропущених імен, назв або слів) повинне подаватися у квадратних дужках.

Матеріали мають супроводжуватися відповідними коментарями.

Передмова обов'язково має пояснити читачеві, яка мета публікації, у чому полягає значення обраної теми для регіону, які проблеми порушують у поданому матеріалі, які джерела використані й наскільки вони авторитетні.

За необхідності, видання супроводжуються глосаріями маловживаних або застарілих слів, розшифруванням місцевої лексики.

Важливе значення для розширення читацької аудиторії має наявність ілюстрацій.

Усі зображення повинні також мати підписи, де, крім позначення об'єкта зображення, указується час знімка і автор, якщо він відомий.

Для художніх артефактів указуються справжні розміри виробу, матеріал і місце зберігання.

До обов'язкових елементів видання відноситься наявність змісту, відомості про авторів, анотація видання (може бути винесена на обкладинку). Юридична легітимність видання забезпечується привласненням ISBN та інших бібліометричних параметрів.

Важливою частиною видання є складання списків використаної літератури, які повинні демонструвати ступінь інформаційної підготовки автора.

Відповідно, роль редакційної колегії у підготовці до друку якісного видання є надзвичайно актуальною.

Матеріали краєзнавчої тематики можуть бути втілені в наукових, науково-популярних і довідкових виданнях. До них можна зараховувати й художню літературу, присвячену певному краю.

За різновидами друкованої продукції краєзнавчі твори можуть являти собою книги, періодичні видання, брошури, листівки, плакати, ноти, картографічні матеріали, друковану графіку. Крім того, різноманітні тексти, надруковані в періодиці та збірниках наукових праць, також можуть бути краєзнавчими.

Краєзнавче видання формується, починаючи з визначення концепції, вибору теми, добору інформації, опрацювання літератури з теми дослідження. Пишучи текст, необхідно пам'ятати про достовірність фактологічного матеріалу, не можна вдаватися до вигадування, потрібно спиратися на першоджерела, використовуючи систему цитування, посилань. При цьому подається список літератури, що може знадобитися іншим краєзнавцям, які продовжать роботу.

Можливо виникне необхідність у довідковому апараті. Це може бути глосарій, що являє собою список застарілих слів, місцевих говірок і зворотів; список технічних засобів або термінів; список прізвищ, імен, по батькові із зазначенням місця й сторінками, де їх знайти; список підприємств і організацій, можливо, перелік населених пунктів тощо.

Після того як основний текст написано, слід приділити увагу художньо-технічному оформленню видання. Оскільки обкладинка виконує інформаційні, естетичні, рекламно- маркетингові функції, на ній треба передбачити ім'я та прізвище автора, правильно оформлені надзаголовкові та підзаголовкові дані.

Наступним складовим елементом є титульний аркуш. За стандартом, тут подають ім'я та прізвище автора або ініціали та прізвище, заголовок, підзаголовок і підзаголовкові дані (щоденник, роман, повість, збірка віршів і т. д.), місце видання, видавництво (якщо є), рік видання (один рік - коли книга опублікована, а не роки роботи).

Зворот титульного аркуша має містити:

-бібліотечні індекси ББК, УДК;

-макет анотованої каталожної картки, що складається з авторського знака, бібліографічного опису та анотації;

-інформацію про відповідальні за вихід видання до друку організації для наукових, навчальних видань;

-прізвища художників, перекладачів;

-копірайт;

-ISBN для самостійного книжкового видання; ISSN - якщо видання є частиною серійного видання.

Після титульних аркушів можна подати передмову автора або редактора чи відгук про книгу. Потім іде основний текст. Наприкінці подають додатки, іменні та інші покажчики, список літератури та використані матеріали (спогади, архівні документи тощо) і потім зміст. Дозволяється розташування змісту на початку видання (на розсуд автора).

Стандарти прописують, що на третій або четвертій сторінці обкладинки мають бути відомості про автора з портретом і короткою біографією.

На останній сторінці (кінцевий титул) необхідно вказати повністю прізвище, ім'я, по батькові автора, редактора, художника, оформлювача, фахівця з комп'ютерної верстки, вихідні дані.

Значних зусиль потребує текстова частина видання. Щоб текстовий контент був грамотним, треба залучати до роботи літературного редактора та коректора.

Оскільки досліджуване видання визначене редакцією як науково-популярне (усупереч стандартам, у яких відсутній такий різновид видання, як текст екскурсії), редакторові слід узяти до уваги ще й способи популяризації викладу та зовнішнє оформленні книги.

Ілюстративний матеріал є важливою складовою наукового тексту, тому виконує пізнавальну, інформаційну, виховну функції. Проте редакторові слід пам'ятати, що перенасичення тексту ілюстративним матеріалом може ускладнити сприйняття тексту, відволікти увагу читача.

Незайвим буде загострити увагу на редагуванні підписів до ілюстрацій. Вони повинні бути «прив'язані» до тексту й виконувати додаткову інформаційну функцію.

Окремої уваги всіх фахівців, що працюють із текстом, потребує популяризація викладу. Редакційною практикою вироблено багато прийомів, які дозволяють зробити текст простішим і зрозумілішим для масового читача. Серед них можна назвати найбільш дієві:

-сюжетний розвиток подій;

-елементи сторителінгу;

-логічна послідовність наукових аргументів та наведення до кожного з них цікавих прикладів;

-видавничі вставки-відступи від авторської розповіді;

-авторські відступи від канви оповіді;

-нестандартне введення в текст термінології.

Книгу «Національний дендрологічний парк "Софіївка"» означено як науково-популярне видання, що, на нашу думку, є помилковим. Вона не відповідає вимогам до таких видань ні за специфікою викладу, ні за оформленням, ні за номенклатурою. У макеті анотованої каталожної картки зазначено, що перед читачем - текст екскурсії. Проте цьому визначенню відповідає лише другий розділ книги, оскільки в першому вміщено матеріал про історію парку.

Редколегія видання складається з відповідального редактора, фотографа та верстальника- дизайнера. Відсутність редакторів-текстовиків, художнього і технічного редакторів зумовила численні технічні та мовні порушення в аналізованому виданні.

На макеті анотованої каталожної картки відсутній авторський знак, що свідчить про неповноту змісту цієї обов'язкової складової видання.

У відомостях про повторність випуску допущено пунктуаційну помилку. видання художній ландшафтний оформлення

У книзі подано багато фото- та художніх матеріалів. Проте вони заверстані з порушенням вимог художньо-технічного редагування. Перш за все, оформлення двох розділів різне. Якщо у першому розділі, у якому йдеться про історію парку, фото та репродукції численних художніх полотен безпосередньо заверстані у текст, то друга частина, тобто сам текст екскурсії, зовсім не містить фото. Тут подано практично 70 сторінок суцільного тексту, а всі видатні місця, про які йдеться у тексті, винесено за нього. Відповідно, людина, яка бажає дізнатись про якийсь грот, фонтан чи скульптуру, має відшукувати інформацію про це місце в тексті. Логічно було б фотоматеріали (до речі, чудової якості), заверстати безпосередньо в той текстовий фрагмент, який розповідає про нього. До того ж, правила художнього оформлення книги недвозначно свідчать, що саме так і має бути. Відповідно, спостерігаємо чергове порушення правил оформлення видання. Далеко не всі фото, подані в першому розділі, підписано.

Варто зазначити, що гарнітуру для видання дібрано вдало, але інтерліньяж здається дещо замалим для другого розділу: суцільний текст та й рядок, що має максимально припустиму довжину в 65 знаків з пробілами, сприймається важкувато. Це серйозний недолік для видання, розрахованого на масову цільову аудиторію. Вважаємо, що цього можна було б уникнути, якби з виданням працював художній або технічний редактор.

З огляду на те, що з текстом не працював літературний редактор, він має численні мовні помилки. Переважають пунктуаційні помилки, зокрема було знайдено випадки відсутності ком, зайві коми, невиправдане уживання тире та його відсутність. Помічено й орфографічні хиби, скоріше, у цьому заслуга текстового редактора «Ворд», ніж редколегії. Серед лексичних помилок спостерігаємо неправильний добір синоніма, мовну надмірність, невиправдану тавтологію. Знайдено також недоречне уточнення: будь-яка (перша-ліпша) композиція.

У тексті видання послідовно порушено правило евфонії та знехтувано необхідністю враховувати позиційні чергування у-в, і-й, з-із-зі. Граматичні помилки спричинені неправильним утворенням деяких відмінкових форм іменників та уживанням прийменника «по» замість його варіантів «за», «на», «через» тощо. Займенник «ви» пишеться то з малої, то з великої літери. Помічено випадки недоречної інверсії, неузгодження в категоріях відмінка, числа, роду, неправильно утворений ступінь порівняння прикметника. Є нагромадження підрядних частин складнопідрядного речення, за рахунок яких одне речення займає до 10 рядків.

Через суто коректорські недогляди не уніфіковано накреслення лапок - у тексті прямі, у випускних даних - ялинкою. У деяких реченнях вони відсутні зовсім. Також не уніфіковано подання дат, помічено у всьому виданні неправильне написання ініціалів. Знайдено крапку після скорочення млн. За наявності в редколегії коректора, напевне, можна було б уникнути неправильних переносів: ць-ого, в с. (на одному рядку) Родниківка (на іншому); трь-ох, чотирьох.

У виданні відсутня така структурна складова, як зміст, хоча композиційно тут виділено два розділи та багатий ілюстративний матеріал.

Крім того, інформацію про автора, яка розміщена одразу за титульним аркушем, варто було б перенести на останню сторінку обкладинки.

Висновки