Поняття соціальних мереж як особливого виду електронних засобів масової інформації

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Наразі важко уявити побут кожної людини у стані інформаційного вакууму, тому природно, що головною цінністю сьогодення стає інформація. А основні інструменти у процесі її поширення -- засоби масової комунікації, зокрема, електронні мас-медіа. Інтернет поступово стає для нас універсальним всепоглинаючим комунікативним середовищем, він пов'язує значну кількість людей незалежно від відстаней та державних кордонів. Інтернет-аудиторія неухильно помножується, а отже, зростає вплив цього каналу комунікації на суспільство. Поруч з нарощенням аудиторії, відбувається постійне збільшення часу, який люди щоденно витрачають у процесі «Інтернет-спілкування».

Соціальні мережі стрімко випереджають «старі» зрозумілі ЗМІ, виграючи за рахунок зворотного контакту з аудиторією. Вони прислухаються до побажань читачів/глядачів, стають авторитет- нимінформаційним каналом.

Все це говорить про гостру необхідність ефективного нормативно-правового регулювання діяльності соціальних мереж, як електронного ЗМІ, з боку держави. Соціальні мережі перестали бути типовими інструментами для передачі інформації, це повноцінна відокремлена структура, яка потребує «працюючих» законів, з чітким понятійним апаратом. Вони давно є носіями прав і обов'язків, наділені конституційною правосуб'єктністю, як електронні засоби масової інформації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Враховуючи кричущу популярність соціальних мереж, вони стали об'єктом дослідження багатьох вчених, зокрема, О. Радкевича, К. Афанасьєва, В. Іванова, Д. Цехан, Л. Ткачук, М. Федотова, А. Баранова, Г. Почепцова, Н. Ковальова та ін. Але вищезазначені вчені представили лише аналіз загально-правових аспектів діяльності соціальних мереж, не відносячи їх до особливого виду Інтернет-ЗМІ та електронних засобів масової інформації.

Актуальність теми дослідження підтверджується ступенем важливості і необхідності формулювання поняття «соціальна мережа», як електронного засобу масової інформації, задля подальшого нормативно-правового врегулювання інформаційної діяльності, гарантування державою безпечного Інтернет-простору.

Метою статті є стимулювання позитивних зрушень у питаннях конституційно-правової практики врегулювання інформаційних відносин з електронними соціальними мережами. Задля цього слід представити авторське бачення поняття «соціальна мережа», як електронного засобу масової інформації; теоретично обґрунтувати яке місце Інтернет-ЗМІ займають у системі суб'єктів конституційного права.

Виклад основного матеріалу. Поняття «соціальна мережа» було сформовано у далекому 1954 році соціологом Манчестерської школи Джеймсом Барнсом, який визначав її, як соціальну структуру, складену з групи вузлів, якими є соціальні об'єкти (соціальна група, людина, особистість, індивід) і зв'язки між ними (соціальні взаємовідносини) [1], але масове розповсюдження цей термін отримав лише з появою Ін- тернету, для визначення ресурсів, функції якого дозволяють презентувати себе у медіа-просторі, створюючи індивідуальну сторінку-акаунт для спілкування з іншими користувачами.

У своїй праці Є. Патаркін описує соціальні мережі, як платформи на основі яких учасники можуть встановлювати зв'язки один з одним [2], а С. Івашньова визначає соціальні мережі, як певний віртуальний майданчик, що забезпечує своїми засобами спілкування, підтримку, створення, розбудову, відображення та організацію соціальних контактів, у тому числі й безпосередній обмін даними між різними користувачами, при цьому передбачає обов'язкове створення власного облікового запису [3]. Таку думку підтримує А. Назарчук, одночасно розширюючи поняття до «абсолютно нової соціальної комунікації, що стрімко трансформує інститути і практики сучасного суспільства» [4, с. 61].

При великій кількості різноманітних праць на тему Інтернету та його мереж, виникла плутанина з термінологією, яка перешкоджає єдиному визначенню дефініції соціальних мереж, відокремлюючи «мультимедіа», «соціальні медіа», «електронні соціальні мережі» та «медіа».

Медіа (з лат. medium-- засіб) використовується у всьому світі як синонім засобів масової інформації та комунікації. До них відносять всі види засобів масової інформації: друковані видання, телебачення, радіо та комп'ютерні системи, тобто Інтернет, і зокрема, соціальні мережі [5, с. 44--45]. Мульти- медіа ж представляє собою особливу комп'ютерну технологію, яка об'єднує у собі як традиційну статичну візуальну інформацію (текст, графіка), так і динамічну -- мову, музику, відеоряд, анімацію й інше [6, с. 9--10]. При цьому це поняття настільки широке, що багато науковців його уникають, оперуючи тим, що «воно туманне та не перекладається нормальною мовою» [7]. І. Вернер у своїй праці відмічає особливість «нової технологічної форми інформаційного суспільства через технологію муль- тимедіа, яка відкриває принципово новий рівень обробки інформації і інтерактивної взаємодії людини з комп'ютером» [8, с. 7].

Соціальні медіа -- це медіа, які створені для поширення відомостей через соціальну інтерактивність з використанням доступних інструментів, функціонально вирішуючих проблему людської потреби взаємодії, за допомогою Інтернет-сервісів [9]. У свою чергу, електронні соціальні мережі -- це один із елементів соціальних медіа, з можливістю налаштувати власний акаунт, який є спеціальним особистим майданчиком задля відчуття унікальності та «персоналіті». Резюмуючи, важливо сказати, що збіг об'єктів, функцій та понять вищезазначених термінів у сфері медіа-досліджень, вказує на можливість їх ототожнення у площині юридичних досліджень мережевої парадигми [10, с. 47].

Так, для того, щоб сформулювати поняття соціальна мережа як електронний засіб масової комунікації, слід, по-перше, співвіднести визначення «електронний засіб масової інформації» за властивостями з соціальними медіа; по-друге, поповнити коло суб'єктів конституційно-правового регулювання соціальними мережами, як окремим підвидом Інтернет-ЗМІ, які, власне, й входять до системи електронних мас-медіа.

Як ми вже визначили у минулому дослідженні, електронний засіб масової інформації -- це юридична особа (організація), діяльність якої направлена на вироблення та швидку передачу інформаційної продукції публічного характеру (але з наявністю певних категорій, відповідно до віку), для великої кількості споживачів, і яка функціонує шляхом використання технічних засобів, що працюють безперервно, користуючись властивістю електрона [11, с. 108]. На нашу думку, ми можемо сміливо віднести соціальні мережі до електронних засобів масової комунікації з огляду на наступне.

-- Як юридична особа (організація).

Першою світовою соціальною мережею був classmates.com, який з'явився у1995 році, за нею з'явився наступний інформаційний сервіс -- SixDegrees.com. Початок ХХІ століття ознаменувався появою сайтів, які опиралися на технологію «Коло друзів», яка давала змогу створювати групи за смаковими вподобаннями та інтересами [12, с. 155].

Вже з 2004 року почала працювати соціальна мережа Facebook, яку створив Марк Цукерберг, а в листопаді 2010 року компанія Facebookстала третьою за величиною веб-компанією в США після Amazonі Google[13].

У свій час, на вітчизняних теренах більшої поширеності набули мережі «ВКонтакте» та «Одноклассники» [12, с. 155]. Але останні стрімко втратилисвою популярність внаслідок підписання у 2017 році Президентом України Наказу, яким було введено в дію рішення РНБО [14] про оновлення списку санкцій проти певних російських компаній. Крім того, Рішення РНБО передбачало введення санкцій проти юридичних осіб, серед яких вищеозначені соціальні мережі, ТОВ «Яндекс», та поштовий сервіс «Mail.ru».

Також факт віднесення соціальних мереж до юридичних осіб підтверджується пунктом 12 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 р., де належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК) [15]. Тобто очевидно, що соціальна мережа (в особі її власника) є суб'єктом приватноправових відносин.

— Діяльність направлена на вироблення та передачу інформаційної продукції публічного характеру.

Існуюча тематична класифікація соціальних мереж, поділяє їх на декілька видів: загально- тематичні та мережі дозвілля; навчальні та соціалізуючі; ділові; політичні; мережі, що опікуються проблемами дому та сім'ї; мережі релігійної тематики[16]. Усі вони є сучасним інструментом реалізації конституційного правана інформацію, тобто цілодобової змоги отримувати будь-яких відомостей та фактів про осіб, явища та події [17].

— Велика кількість споживачів.

У березні 2019 року компанія Research&Branding Groupспільно з Агентством кризових комунікацій «НЕТ» провели соціологічне дослідження присвячене користувачам соціальних мереж в Україні. Встановленого за період з травня 2018 року в Україні помітно збільшилося число таких користувачів соцмереж, як Facebook(до 50%), YouTube(30%), Instagram(27%) і суттєво зменшилася кількість таких користувачів соцмереж, як Одноклассники (6%) і ВКонтакте (10%) [19].

Дослідженням компаній We Are Socialта Hootsuite встановлено, що у 2019 році нараховується 3,48 мільярди користувачів соціальних мереж, тобто за останній рік цей показник виріс на 288 мільйонів [20]. Складно уявити який обсяг інформаційної продукції проходить через ці канали комунікації.

— Функціонування шляхом використання технічних засобів.

Важливою ознакою саме електронних засобів масової інформації є цілодобова доступність, яка залежить лише від наявності електроенергії чи заряду акумулятора на необхідному електронному «засобі-приймачі» (функцію якого може виконувати мобільний телефон, планшет, ноутбук чи комп'ютер) та доступ до мереж Інтернет [11, с. 107].

Важливо підкреслити, що відповідно до статистики станом на січень 2019 року 3,26 мільярда людей у світі користуються соціальними мережами саме на мобільних пристроях [20].

Так, соціальні мережі відповідають усім властивостям електронного засобу масової інформації, а тому, представляють собою не тільки спеціальний підвид Інтернет-ЗМІ у системі електронних засобів масової інформації, а й займають безпосереднє місце у системі суб'єктів конституційного права. Крім того, окреслене доводить дослідження щодо різноманітності реалізації прав людини у процесі користування соціальними медіа: право на вільний розвитоксвоєї особистості, право на освіту, право на працю, право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації, право на свободу світогляду та віросповідання; охорона принципу «сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою» [10, с. 47].

Резюмуючи, соціальна мережа -- це підвид Інтернет-ЗМІ, яка відноситься до системи електронних засобів масової інформації (що, у свою чергу, складається з тріади -- телебачення, радіо та Інтернет-медіа [11]); це спеціальний сучасний канал медіа комунікації, який представляє собою організацію (юридичну особу), з широким аудиторним колом споживачів (які необмежені відстанями та кордонами), функціонує виключно за допомогою мережі Інтернет та додаткових «засобів-приймачів» (телефон, планшет, ноутбук та ін.), та наразі є авторитетним «джерелом» реалізації цілого ряду конституційних прав.

Наостанок хочу зазначити, що динамічний процес глобалізації характеризується міцним проникненням комп'ютерних технологій у всі сфери суспільства -- будь то політика, чи економіка.

Органи державної влади не воліють залишатися осторонь, про що свідчить інноваційна ідея створення «електронної держави» у смартфоні/ комп'ютері кожного. В.О. Зеленський ще у своїй передвиборчій програмі зробив акцент на цьому [21]. Електронна країна передбачає повне забезпечення усього населення доступом до аудіовізуального медіа -- Інтернет-ЗМІ [11]. Держава широко пропагує цифрову освіченість серед населення незалежно від віку. Все це спрямовано на діалог між владою на громадянами, на долучення кожного до прийняття доленосних для країни рішень. Крім того, зазначене мінімізує можливість корупційних розтрат бюджетних коштів, стимулює прозорість у процесі тендерів та державних закупівель. На наше переконання, «електронна країна»у майбутньому стане камеральною соціальною мережею, яка спровокує більшу довіру громадян до органів державної влади.

Висновки. Ціннісні орієнтири сьогодення чітко відображені у Інтернет-ЗМІ, зокрема, у соціальних мережах. Вони давно стали генераторами світових макро- і мікро-тенденцій.

Цей могутній комунікаційних канал є повноцінним суспільним ресурсом, а отже, й невід'ємним елементом конституційної держави. Усі, від юридичної/фізичної особи до органів державної влади, щохвилини використовують принади цього мас-медіа у власній діяльності.

У свою чергу, питання конституційно-правового регулювання Інтернет-ЗМІ досі невирішене. Відсутній уніфікований понятійних апарат, який би дав змогу ефективно врегулювати діяльність усієї медіа-системи. Без визначення конституційно-правового статусу електронних засобів масової інформації, неможливо говорити про повноцінне врегулювання їх діяльності, а отже, й гарантувати безпеку кібернетично-інформаційного простору.

Натомість, ми пропонуємо авторське визначення соціальної мережі, як підвиду Інтернет-ЗМІ, яка відноситься до системи електронних засобів масової інформації; це спеціальний сучасний канал медіа комунікації, який представляє собою організацію (юридичну особу), з широким аудиторним колом споживачів (які необмежені відстанями та кордонами), функціонує виключно за допомогою мережі Інтернет та додаткових «засобів-приймачів» (телефон, планшет, ноутбук та ін.), та наразі є авторитетним «джерелом» реалізації цілого ряду конституційних прав.

Пропонуємо трансформувати «електронну країну» В.О. Зеленського у сучасну камеральну соціальну мережу, яка стане першим кроком до демократії, стабільності і процвітання країни.

Список літератури

соціальний медіа аудиторний мережа

1. Barnes J.A. Classand Committees in Norvegian Island Parish. Human relations. 1954. № 7. P. 39-58.

2. Патаркін Е.Д. Педагогічний дизайн соціальної мережі Scratch. Освітні технології і суспільство (Education Technology & Society}. 2013. Т. 16. № 2. С. 505-528.

3. Івашньова С.В. Використання соціальних сервісів та соціальних мереж в освіті. Наукові записки НДУ ім. М. Гоголя. Психолого-педагогічні науки. 2012. № 2. С. 15-17.

4. Назарчук А.В. Мережеве суспільство і його філософське осмислення. Питання філософії. 2008. С. 61-75.

5. Коневщинська О.Е., Литвинова С.Г. Електронні соціальні мережі як складник сучасних соціальних медіа. Інформаційні технології і засоби навчання. 2016. Т. 55. № 5. С. 42-54.

6. Шликова О.В. Культура мультимедіа: Учбовий посібник для студентів. Москва, 2004. 415 с.

7. Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. Основні поняття і визначення прикладної інтер- нетики. URL: http://www.nbuv.gov.ua/libdoc/01nsaopi.htm(дата звернення: 17.07.2019).

8. Інгенблек В. Все про мультимедіа. Київ, 1996. 352 с. URL: http://www.libex.ru/detail/book288851.html(дата звернення: 17.07.2019).

9. Шульга М.І. Система соціальних медіа у процесі інтеграції у маркетинговій комунікації.

10. Чалабієва М.Р. Соціальні мережі як засіб реалізації прав людини в Україні. Jurnal uljuridicnational: teorie§ і practica. 2019. Вип. № 3. С. 46-49.

11. Чалабієва М.Р. Поняття електронних засобів масової інформації. Legeasiviata. 2019. Вип. № 6/2. С. 105-109.

12. Лобовікова О.О. Соціальні мережі як феномен інформаційного суспільства. Вісник Львівського університету. Серія соціологічна. 2011. Випуск 5. С. 154-160.

13. Facebook. URL:https://igroup.com.ua/seo-articles/facebook/(дата звернення: 17.07.2019).

14. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)»: Указ Президента України від 28 квітня 2017 р. № 133/2017 / Президент України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/133/2017(дата звернення: 17.07.2019).

15. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»: Постанова Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 р. № 1 / Пленум ВСУ. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09(дата звернення: 17.07.2019).

16. Онищенко О., Горовий В., Попик В. Соціальні мережі як інструмент взаємовпливу влади та громадянського суспільства: монографія. НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І. Вернадського. Київ, 2014. 260 с.

17. Конституція України: Закон України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР / Верховна Рада України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80(дата звернення: 17.07.2019).

18. Research&Branding Group. URL: http://rb.com.ua/blog/praktika-polzovanijasocsetjamiukraine/?fbclid=IwAR3LAJVpOwYPgDWdQ7uqvkWXrUnX8S_rkXry9nhmtuxsNUsinpNnn96zIvs(дата звернення: 17.07.2019).

19. РБК-Україна. URL: https://www.rbc.ua/ukr/news/sostavlen-reyting-populyarnosti-sotsialnyh-1555070035.html(дата звернення: 17.07.2019).

20. We are social. URL: https://wearesocial.com/blog/2019/01/digital-2019-global-internet-use-accelerates (дата звернення: 17.07.2019).

21. Вибори Президента України 2019. Центральна виборча комісія. URL: https://www.cvk.gov.ua/pls/vp2019/wp005pt021f01=233pt001f01=719.html (дата звернення: 17.07.2019).

Размещено на Allbest.ru