Пересопницька Євангелія – видатна пам’ятка українського рукописного мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний

університет імені Григорія Сковороди»

Реферат

з історії видавничої справи

на тему: «Пересопницька Євангелія - видатна пам'ятка українського рукописного мистецтва»

Підготувала

Онопрієнко Анастасія

Група У-21

Викладач

Дудар В. Л.

Переяслав-Хмельницький

2017 р.

Зміст

1. Створення пам'ятки та її історія

2. Мова Пересопниці

3. Обставини створення та творці пам'ятки

4. Структура тексту

5. Ідеологія перекладу

6. Історія створення тексту та історична доля Пересопниці

7. Проект з факсимільного відтворення пересопниці під патронатом української православної церкви

8. Видавничі та друкарські роботи

Список використаних джерел

1. Створення пам'ятки та її історія

2011 року виповнюється 450 років від завершення праці над створенням визначної рукописної пам'ятки староукраїнської літературної мови та мистецтва - „Пересопницького Євангелія”.

Пересопницьке Євангеліє - визначна рукописна та мистецька пам'ятка середини XVI століття, перший з відомих нам перекладів священного тексту Євангелія книжною староукраїнстькою мовою. Тому за новітніх часів - як символ духовної спадкоємності та давньої культурної традиції України - ПЄ набуває значення „політичного символу нації” та використовується під час інагурації усіх Президентів нової Української держави.

2. Мова Пересопниці

За оцінкою вчених, ПЄ написано книжною староукраїнською літературною мовою. Пам'ятка має виразно українську синктаксичну структуру. Про зв'язок памятки з живою українською мовою того часу свідчать також її морфологічний та фонетичний аспекти. Таким чином, ПЄ є найраннішим з відомих нам сьогодні перекладів тексту Євангелія українською літературно-писемною мовою середини XVI століття. У прикінцевій примітці зазначено, що переклад здійснено „изь языка блъгарского на мову роускоую”, тобто зі старословянської у болгарській редакції. Однак аналіз тексту ПЄ свідчить, що перекладачами активно використовувалися й оригігальні грецькі тексти, а також західнословянські, ймовірніше за все, польські переклади.

3. Обставини створення та творці пам'ятки

Унікальність пам'ятки полягає також у тому, що нам відомі дані про місце написання рукопису, точні дати його створення, а також імена створювачів та фундаторів видання. Роботу було розпочато 15 серпня 1556 р. у Заславському монастирі при церкві в ім'я Святої Тройці на Волині (нині м. Ізяслав Хмельницької обл.). А завершено її було 29 серпня 1561 р. в Пересопницькому монастирі (тепер с. Пересопниця Рівненської обл.). Замовниками та фундаторами ПЄ виступали українські шляхтичі - волинська княгиня Анастасія Юріївна Заславська-Гольшанська, її зять і дочка -- князь Іван та Євдокія Чарторийські. Переклад було здійснено архімандритом Пречистенського (на честь Пречистої Богородиці) монастиря Пересопниці Григорієм, а писцем пам'ятки став вихованець волинської рукописної школи Михайло Васілієвич, син протопопа Сяніцького.

4. Структура тексту

Як свідчить структура тексту, ПЄ - це богослужбове Євангеліє. Іншими словами, це текст Чотирьохєвангелія, який пристосовано для використання у богослужбовій практиці, з поділом тексту на глави та «зачала» (або цілісні за змістом частини тексту, що, згідно богослужбової традиції Православної Церкви, належать до читання у призначений день). Це свідчить про те, що переклад було здійснено з богослужбовою метою. «У підсумковому запису - пише про ПЄ Інна Чепіга, - після Євангелія від Йоанна писець повідомляє, що текст перекладу призначено “для читання церквей Божіих. А для науки люду христіанского”. Починається пам'ятка з “науки читання и найденя євангеліям”, тобто зі спеціяльних вказівок, як і де шукати у тексті кожного з євангелистів потрібні місця. Отже, вже у середині XVI ст.в українських церквах запроваджувався україномовний переклад Святого Письма. Україна, таким чином, крокувала в ногу з передовими тенденціями світу»1. Своєрідності пам'ятці надають вміщенні перед початком кожної з Євангелій так звані сумарії -- стислий змісту розділу. На маргіналіях уміщено й чимало „голосів”, тобто пояснень до окремих малозрозумілих слів.

5. Ідеологія перекладу

пересопницька євангелія український рукописний

На думку академіка П.Толочка, аналізуючи текст перекладу та обставини його створення, „можна дійти висновку, що його поява була обумовлена не лише внутрішнім, але й європейським історичним розвитком. Навряд чи доводиться сумніватися, що автори перекладу, як і їхні покровителі-благодійники, перебували під сильним впливом європейського реформаційного руху, започаткованого Мартіном Лютером”2. Не заперечуючи повністю можливості такого впливу, ми вважаємо, що його не варто перебільшувати. Здійснення перекладів Священного Писання було не лише певною ідеологічною акцією, але й безпосередньою реакцією представників Церкви на реальні життєві потреби пастви та глобальні зміни у ментальності та культурі європейських народів у XVI столітті. Тим паче, що традиція Православної Церкви, зокрема Руської, не ані передбачала заборони вірянам читати повний корпус Святого Письма3, ані виявляла ворожого ставлення до перекладу священних текстів зрозумілою народу мовою4. А отже, переклад Священного Писання книжною народною мовою був для Православної Церкви органічнішим та більшою мірою відповідав церковній традиції, ніж перекладацька справа Лютера, яку справді у контексті історії Західної Церкви можна розглядати як «революційну». Не можна також недооцінювати патріотичні мотиви фундаторів видання - шляхетських родин Заславських, Гольшанських і Чарторийських, котрі, як твердить П. Житецький, у XVI ст. «ще були віддані руській справі і православ'ю»5.

6. Історія створення тексту та історична доля Пересопниці

Історію створення тексту ПЄ, як, власне і всю історію Церкви та культури, урухомлюють не безособові „історичні тенденції”, а звершена у тиші молитви самовіддана праця особистості. Згідно відомостей, що містяться у самому рукописі, над створенням тексту працювало усього двоє людей - архімандрит Григорій та писець Михайло Василієвич. Можливо, це й перебільшення, оскільки, на думку вчених, ілюстрації та мистецьке оздоблення рукопису свідчить про те, що над його художнім оформленням працювали як мінімум два майстри (одним з яких, ймовірно, був сам писець Михайло Василієвич, а інший - це невідомий майстер книжкової мініатюри та іконопису). Однак це уточнення аж ніяк не змінює суті. Титанічну роботу над перекладом, написанням та художнім оздобленням тексту ПЄ було виконано силами кількох осіб - факт, який варто взяти до уваги всім, хто виправдовує сьогодні власні невдачі або бездіяльність відсутністю спеціалізованих інституцій та численного штату помічників.

Варта згадки й історія пам'ятки, що свідчить про те, як легко ми забуваємо про долю власних святинь та духовної спадщини, а також про те, що „вивести” їх „за дужки” історії нашої культури є неможливим. Доля пам'ятки після зруйнування Пречистенського монастиря тривалий час була невідома. Однак 1701 р., тобто через 140 років після завершення праці над створенням Пересопницького Євангелія, її було подаровано Переяславському єпископському престолові гетьманом Іваном Мазепою. Згодом Пересопницьке Євангеліє стає окрасою бібліотеки Полтавської Семінарії, де з нею зміг ознайомитися відомий філолог-славіст проф. Осип Бодянський (1808-1877). Після переведення Семінарії з Переяславу до Полтави (1862) святиню було перевезено разом із рештою бібліотеки. Початок ХХ століття вона зустрічає вже у Полтавському давньосховищі, і лише 1947 р., після перебування в евакуації святиня потрапляє до Києва, де й досі знаходиться в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. (під шрифтом: ф. I № 15512).

7. Проект з факсимільного відтворення пересопниці під патронатом української православної церкви

Нове життя настало для пам'ятки восени 2007 року, коли з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Володимира Київська Митрополія разом з НАН України започаткувала масштабний видавничий проект з відтворення ПЄ. Однак, проект УПЦ не зводився лише до факсимільного відтворення ПЄ, але й включив до себе реставрацію оригіналу, пошкодженого грибком, видання наукових розвідок про історію Євангелія, проведення наукових конференцій та презентацій унікального видання в Україні та закордоном.

Аби зберегти раритетність видання Пересопницького Євангелія його вирішено видати обмеженим накладом - усього 1000 примірників. З благословення Блаженнішого Митрополит Володимира унікальне видання передається в дар Предстоятелям та чільним ієрархам Православних Церков, вітчизняним музейним, науковим та освітнім установам, міжнародним науковим та дипломатичним установам. Частина накладу передається церковним меценатам, які сприяють будівництву Кафедрального Собору Української Православної Церкви у столиці України.

9. Видавничі та друкарські роботи

З благословення Блаженнішого Митрополита Володимира видавничі роботи здійснювалися УПЦ спільно з видавничим домом «АДЕФ-Україна». НАН України передала видавництву слайди 964 сторінок Пересопницького Євангелія. Однак, оскільки товщина оригіналу книги - 13 сантиметрів, під час сканування відбулося викривлення зображення. Тому видавцям довелося прикласти надзусиль, аби виправити неточності та підготувати до друку ідеально рівні сторінки. Видавці поставили за мету відтворити книгу, дотримуючись розмірів та особливостей оригіналу. «Нашим завданням, - зазначала директор видавництва «АДЕФ-Україна» Алла Істоміна, - є донести до читачів цієї книги дух століть, які нагромадила в собі ця книга. А, отже, відтворити Пересопницьке Євангеліє таким чином, щоби книга максимально відповідала оригіналові”6. Одним із найскладніших підготовчих етапів став вибір паперу. Зупинилися на варіанті, що за якістю й тактильними властивостями повністю відповідає пергаменту. Кожен аркуш було надруковано повнокольоровим друком. Наступним етапом роботи стало виготовлення обкладинки. За довгі роки існування Євангеліє мало декілька варіантів оправи, до нас дійшли лише залишки останньої - із зеленого оксамиту.

Однак, видавці вирішили відворити початкову оправу, тобто видати Пересопницьке Євангеліє у тисненому шкіряному окладі, який оздоблено металевими медальйонами.

20 січня 2008 року, у друкарському цеху Видавничого дому «АДЕФ-Україна», що міститься у м. Бучі Київської області, за участі Предстоятеля Української Православної Церкви відбулася урочиста церемонія, присвячена друку першого аркушу факсимільного видання Пересопницького Євангелія. Церемонія розпочалася молебнем на добру справу, який звершив Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир. На заході окрім церковних діячів причетних до цієї справи також були присутні перший Президент незалежної України Леонід Кравчук, екс-міністр культури і туризму Юрій Богуцький, академік НАНУ Петро Толочко, поет Борис Олійник та інші.

Після звершення молебню та вступного слова ігумені Серафими (Шевчик) до присутніх звернувся перший президент України. «Я знаю, наскільки важлива ця книга для України, зазначив Л.М.Кравчук. ПЄ стало не тільки великою духовною книгою для української незалежної держави. Богу було потрібно, щоб вона набула статус державницької книги, на якій Президенти присягають на вірність Україні. Мені випала надзвичайно велика і щаслива доля покласти руку на цю святу книгу і присягнути на вірність Батьківщині. Це було вперше в історії української держави».

Кульмінацією врочистого заходу стало друкування першого аркуша Святині, який було подаровано Предстоятелю Української Православної Церкви. Після цього відбулось вручення іменних сертифікатів меценатам факсимільного видання та реставрації ПЄ. В свою чергу Блаженніший Митрополит Володимир зазначив: «Я складаю щиру подяку вам за те, що відгукнулись своїм серцем на ініціативу перевидати цю чудову пам'ятку, яка свідчить нам про вічність віри, вічність нашого життя та нашої надії. Нехай же ті святі хвилини, що ми тут переживаємо разом, будуть для нас пам'ятними, нехай допоможуть нам ще раз осмислити неоціненні скарби нашого народу, нашої культури і нашої православної віри».

Список використаних джерел

1. https://uk.wikipedia.org/wiki/Пересопницьке_Євангеліє

2. http://www.nibu.kiev.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=1500

3. http://veche.kiev.ua/journal/2367/

4. http://libr.rv.ua/data/virt/txt_ua_56.htm

5. http://orthodox.org.ua/article/peresopnitske-єvangelіє-1556-1561-ta-proekt-z-iogo-vіdtvorennya-pіd-patronatom-upts-yak-zas-0

Размещено на Allbest.ru