Сучасні тенденції висвітлення пам’яткоохоронної тематики в українських ЗМІ

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 007:304:070

Сучасні тенденції висвітлення пам'яткоохоронної тематики в українських ЗМІ

А.С. Мадей

Уперше проблему охорони історико-культурної спадщини України вивчено на основі соціа-льно-комунікаційного підходу. Виокремлено сучасні тенденції розвитку питання збереження історико-культурного надбання нашої держави у вітчизняних ЗМІ, окреслено основні проблеми національного культурного медіа-простору.

Ключові слова: охорона історико-культурної спадщини, інформаційна політика, медіа- простір, культурна проблематика.

історичний культурний спадщина змі

Впервые проблема охраны историко-культурного наследия Украины изучается на основе социально-коммуникационного подхода. Выделены современные тенденции развития вопроса сохранения историко-культурного достояния нашего государства в отечественных СМИ, обозначены основные проблемы национального культурного медиа-пространства.

Ключевые слова: охрана историко-культурного наследия, информационная политика, медиа-пространство, культурная проблематика.

For the first time the problem of protection of historical and cultural heritage of Ukraine has been studied in terms of social communications. The specific nature of the issue of preservation of historical and cultural heritage of our state in the national media space has been defined. Periodical press has been studied as a subject of cultural, social and political life, as an important tool to influence people's minds, means of forming of the public opinion. The article deals with the issues of national historiography, historical and cultural heritage of Ukraine. It shows the value of the material, accumulated by historians and scolars whose interests lie in the field of researching the sources, for future scientific studies of experts in the sphere of social communications. The article outlines the main problems of the national cultural media space, it contains the analyses of the press work in the context of socially significant domestic and foreign policy goals of our country, namely of consolidation of Ukrainian society, creation of a single Ukrainian cultural space, formation of the Ukrainian political nation based on shared political, moral and spiritual values of citizens of Ukraine.

Key words: protection of cultural heritage, information policy, the media space, cultural issues.

Пам'яткоохоронна діяльність є невід'єм-ною частиною єдиного загальноєвропейсь-кого культурного процесу. Від того, наскіль-ки дбайливим буде ставлення українців до свого історико-культурного надбання, знач-ною мірою залежиме й авторитет України як держави у світі, й темпи реальної євроінтег- рації. З кожним роком у нашій державі стає все більш помітним поглиблення інтересу до історичного минулого нашого народу, проблем охорони історико-культурного над-бання. Однак таке пожвавлення зацікавле-ності зумовлено далеко не єдиним прагнен-ням відповідати вимогам сучасних європей-ських країн. А, насамперед, необхідністю по-рятунку національних пам'яток історії та культури. Регулярні випадки вандалізму, розкрадання музейних фондів, контрабанди культурних цінностей, недбалості посадов-ців, свавілля бізнесменів та руйнування пам'яток архітектури стали повсякденною темою на шпальтах газет і телеекранах.

Безсумнівно, роль саме засобів масової інформації щодо популяризації ідей, конста-тації та розтлумачення проблем пам'ятко- охоронної справи і шляхів їх вирішення - ве-личезна, оскільки преса є важливим суб'єктом культурного та громадсько-політичного життя, інструментом впливу на свідомість людей, засобом формування суспільної думки. Тому в умовах сучасних реалій українського інформаційного простору питання охорони національної історико-культурної спадщини доцільно розглядати не лише в галузевому аспекті - історичному, архітектурному, архео-логічному тощо, - як досі це робили біль-шість науковців, а й у контексті соціальних комунікацій.

Наголосимо, що сьогодні важливо дослі-дити пам'яткоохоронну тематику у мас- медіа на основі соціально-комунікаційного підходу, саме у соціальному вимірі: з позиції того, як її висвітлення залежить від політич-ної та соціально-економічної ситуації у країні, вивчити правові засади діяльності журналістів. При цьому потрібно визначити, як саме журналістські матеріали формують пріоритети державної інформаційної політики стосовно культури, впливають на прийняття та дотримання законів у сфері охорони історико-культурного надбання. Також цікаво розглянути питання співпраці ЗМІ і пам'яткоохоронних організацій.

Важливим стимулом для всебічного, ґрунтовного вивчення теми охорони істори-ко-культурної спадщини у контексті соціаль-них комунікацій слугують активні зміни, що зараз відбуваються в обраній для дослі-дження сфері. Так, все більш популярними стають круглі столи, медіа-форуми, семіна-ри, де науковці, журналісти-практики обго-ворюють різні аспекти, тенденції культурної журналістики, в тому числі й висвітлення у засобах масової інформації пам'яткоохорон- ної тематики. До того ж однозначно, що піс-ля подій Євромайдану, зміни владної “верхівки” окреслена проблематика набуває нових обрисів, з'являються нові тенденції і перспективи досліджень.

Мета статті - визначити специфіку й тен-денції висвітлення пам'яткоохоронної тема-тики у вітчизняному медіа-просторі. Для до-сягнення зазначеної мети слід проаналізу-вати позиції науковців, а також журналістів- практиків, окреслити основні проблеми що-до цього питання та простежити дієвість ін-формаційної політики держави.

Вперше питання охорони національної історико-культурної спадщини досліджено в контексті соціальних комунікацій. У статті використано такі методи дослідження, як аналіз документів (опрацьовано публікації фахівців та матеріали круглих столів), емпі- рико-аналітичний та порівняльний методи (проаналізовано й порівняно праці науковців і позиції журналістів-практиків щодо проблем висвітлення теми охорони історико- культурної спадщини України).

Досі питання охорони історико-культу-рної спадщини у контексті соціальних кому-нікацій окремо не було висвітлено в працях дослідників. Можемо констатувати, що на-копичений масив наукових праць, які пев- ною мірою стосуються різних аспектів теми, - це переважно дослідження ЗМІ як суб'єкта культурного та громадсько-політичного про-цесу, а також роботи, де періодика виступає одним із головних джерел досліджень. Се-ред теоретичних напрацювань вітчизняних науковців слід відзначити праці, що стосу-ються функцій журналістики, зокрема їх культурної спрямованості. Вчені підкреслю-ють роль засобів масової інформації у роз- повлюдженні культури (А. З. Москаленко, С. І. Горевалов, І. Л. Михайлин), наголошують на необхідності популяризації культурних цінностей (О. О. Бритюк, Ю. В. Ращупкін, В.В. Щербаченко, Ю. В. Опалько, О. Р. Ко- пієвська, О. М. Титова).

Водночас українські науковці висловлюють своє занепокоєння рівнем інформованості суспільства стосовно проблеми охорони історико- культурної спадщини. При цьому стверджують, що ЗМІ акцентують на пам'яткоохоронних про-блемах лише тоді, коли відбуваються випадки цинічного вандалізму, що обурюють громадськість (В. О. Горбик, О. В. Усенко). Зустрічаються й негативні відгуки про роботу преси, й відверті звинувачення журналістів у співпраці з шахраями (Р. Орлов).

Предметом уваги зарубіжних учених ста-ли різні аспекти масово-комунікаційної дія-льності, розвитку ЗМІ: науковці дослідили співіснування мас-медіа, влади і свободи (Б. Багдікян, Д. Кін), констатували, що преса набуває форм і забарвлення тих соціальних і політичних структур, у межах яких вона функціонує (Т. Пітерсон, Ф. Сиберт, У. Шра-мм). Значну увагу зарубіжні автори приділи-ли вивченню культурно-просвітньої спрямо-ваності журналістики, передачі культурних здобутків, поширення культурних цінностей (Р. Блюм, Є. П. Прохоров, В. В. Перевалов, А. С. Соколова). А також зробили огляд жанрово-тематичного контенту мас-медіа (Е. А. Са- ракаєва), дослідили висвітлення у ЗМІ па- м'яткоохоронного процесу, вплив преси на формування історико-культурного менталітету населення (Х. А. Атажанов, Т. С. Бол- ховітіна, Х. А. Гайнуллін).

Часи УРСР, коли ЗМІ виконували конкре-тне ідеологічне замовлення, промивали й без того промиту пролетарську свідомість радянського народу, канули в Лету. За су-часних умов ситуація змінилася досить сут-тєво. Діяльність мас-медіа як форма соціо- культурного управління вже не змушена слідувати інтересам єдиної політичної сис-теми, моноідеологічним принципам. Сьогодні на перший план має виходити соціо- культурна ефективність самої системи ЗМІ, рівень компетентності та зрілості видань, загальної культури, моральних якостей жур-налістів. Утім, це в ідеалі. На практиці - за-соби масової інформації змушені “притан-цьовувати під сопілку” їхніх власників- бізнесменів із товстими гаманцями й вели-кими (в тому числі й родинними) зв'язками в політиці. Та й владні структури не сором-ляться зайвий раз нагадати журналістам офіційних видань їхнє “місце”, як і що “треба” писати. Причому це стосується матеріалів усіх тематик, у тому числі й культури. А осо-бливо коли йдеться про руйнування пам'ятки архітектури і зведення на її місці чергового ресторану або елітного бізнес-центру.

Насправді в Україні ситуація із культур-ною журналістикою як мінімум плачевна. У 2011 р. в одному з інтерв'ю українському інтернет-виданню “Телекритика” заслужений журналіст України, що працював редактором відділу культури в газеті “Киевские Ве-домости”, а у 2005 р. очолив відділ культури в тижневику “Дзеркало тижня. Україна”, Олег Вергеліс заявив, що “культурна журналістика - це те, чого нема. Чи майже нема...” [5]. Оскільки тепер, за його словами, “під рубри-кою “Культура” пишуть про спідниці, шкар-петки і нижню білизну перевертнів від шоу- бізнесу... намагаються порахувати кількість грошей, які виділяються на ті чи інші проекти, але нікого не цікавить остаточний художній результат... нас регулярно тримають у курсі справ людей, які ні прямого, ні опосередкованого відношення до культури не мають взагалі!” [5].

Прикро констатувати, але в Україні ли-шилось лише декілька друкованих видань і з великою натяжкою сайтів, де про культуру намагаються говорити серйозно. Серед та-ких друкованих ЗМІ Олег Вергеліс називає: “Дзеркало тижня. Україна”, “День”, іноді - “Комерсант. Україна”. Є своя аудиторія у видання “Український тиждень”, де пода-ються гострі публіцистичні й політичні тексти - з виходом на культурну пробле-матику” [5].

За останні роки розділи “культура” у ви-даннях або перетворилися на “стиль”, або й зовсім зникли. Незадовго перед Євромай- даном, подіями в листопаді 2013 р., частина засобів масової інформації різко змінили власників (передбачувано - на пов'язаних із колом колишнього президента Віктора Яну-ковича), а та мізерна частка майже виключно онлайн-ресурсів, які все ж таки фокусували частину своєї уваги на подіях у мистецькому полі країни, у кращому випадку ледь жевріла. І якщо до цього матеріали про культуру й так були аутсайдерами, звикло поступаючись темам політики та економіки, то тепер для мистецьких афіш і рецензій залишилось ще менше місця, вже не гово-рячи про публікації пам'яткоохоронної тема-тики, ціннісні орієнтири й світоглядні конфлі- кти українського суспільства [11]. Напевно, чи не найяскравіший виняток тут - лише азартне висвітлення у ЗМІ повалення па-м'ятника В. І. Леніну у Києві 8 грудня 2013 р. під час Євромайдану. А також подальшого демонтажу “вождя пролетаріату” в інших містах України - “ланцюгової реакції”, що отримала в народі назву “Ленінопад”.

Окрім цього, констатуємо ще одну невті-шну тенденцію: у культурній журналістиці Ук-раїни відбувається поступова депрофесіона- лізація кадрів. За останні роки чимало жур-налістів, які працювали з культурною про-блематикою, залишили професію. Автори, що приходять у ЗМІ, переважно абсолютно не обізнані ані з нормами журналістської ети-ки, ані з критеріями професійної культурної критики та її завданнями, ані з цариною куль-тури, вже не кажучи про її тісний зв'язок із економікою і політикою. Однак сьогодні ситуація дещо змінюється. Події Євромайдану, конфлікт з Російською Федерацією, АТО не лише активізували засадничу роль культури у формуванні й просуванні цінностей та ідентичностей, із яких формує себе сучасне суспільство, а й помітно увиразнили активну й відповідальну роль журналістів, культурних критиків та інтелектуалів загалом, саме вони стали головними коментаторами й лідерами думок суспільства, й не лише в Україні, а й на шпальтах світових медіа [11].

Взагалі круглі столи, семінари щодо пи-тань охорони історико-культурної спадщини, проблем культурної журналістики стали в Україні вже доброю традицією. Одним із найновіших є семінар культурної критики та репортажу “Культура 3.0” - освітній проект, організований Фундацією “Центр Сучасного Мистецтва” і онлайн-журналом “Korydor”. Навчальна програма для журналістів та ре-дакторів, які пишуть на культурну тематику, складалася з чотирьох тематичних модулів, а також низки публічних лекцій та круглих столів із залученням ширшої аудиторії. Ме-тою проекту “Культура 3.0” було артикулю-вати та поширювати міжнародні стандарти відповідальної, чесної журналістики в куль-турному секторі й, що важливо, створити умови для розвитку фахової культурної жу-рналістики в Україні, підвищити професійний рівень журналістів, які пишуть на теми культури. Як зазначили організатори, так несподівано сталося, що перший модуль семінару “Культура 3.0” для критиків і жур-налістів, які пишуть про культуру, починався наприкінці листопада 2013 р., тобто буква-льно в найперші дні Майдану. Останній же модуль завершився в травні 2014 р., після трагічних подій в Одесі, у потоці новин про обстріли та викрадення людей у Слов'я-нську, Краматорську й Донецьку [11].

Згодом у світ вийшла публікація, створена за результатами семінару культурної критики й репортажу “Культура 3.0”. В одному із матеріалів збірки журналістка, редактор, керівник інтернет-проекту “МедіаБізнес” Слава Наумова підкреслює, що сьогодні ситуація на медійному ринку далека від ідеальної, рек-ламний ринок усе ще в кризовому стані. Проте, за словами Слави Наумової, навіть у негативному можна знайти позитив: “добрих дядечок” поменшало, і якщо країна справді розвиватиметься по-новому - їх поменшає ще. ЗМІ перестануть бути інструментом політичного впливу, “кишеньковими” піарни- ками, видання будуть розвиватися за рин-ковими законами. На цьому шляху деякі ви-дання й навіть холдинги можуть зникнути. Але все це - побічні ефекти оздоровлення ринку” [11]. Журналістка виокремлює дві су-часні тенденції:

1. Редактор і журналіст: змінюються ролі й завдання.

Кожна творча одиниця має думати про “нетворчі” речі: на яку аудиторію орієнтовано текст, кого він може найбільше зацікавити, для кого буде корисним, наскільки збігається з аудиторією ресурсу, як вплине на комерційну частину, кому його можна продати тощо. Власне, від кожного працівника медіа сьогодні залежить доля цього медіа [11].

2. Персоніфікація контенту

Матеріали стають персоніфікованими. Як-що раніше було достатньо просто подавати інформацію першим, зараз важливо, хто саме подає інформацію й чи можна йому довіряти. Іноді це стає навіть важливішим, ніж те, про що саме ця інформація [11].

Розглянемо ще один важливий аспект - співпрацю ЗМІ з ученими-пам'яткоохорон- цями. Так, у 2007 р. у Луганській області було реалізовано проект “Археологи проти корупції” (“Протидія корупції в галузі охорони пам'яток історії та культури в Луганській області”), який здійснив Східноукраїнський центр громадських ініціатив у співпраці з громадськими організаціями “Східноукраїнський центр громадських ініціатив “Тотальна акція на підтримку прав людини та демократії” (СЦГІ) та “Луганська археологічна спілка” (ГО ЛАС). Усі напрацювання розмістили в одноіменній книзі авторів О. О. Бритюка, Ю. В. Ращупкіна, В. В. Щербаченка. Велику увагу фахівці при-ділили власне питанню взаємодії археологів із мас-медіа. Оскільки саме преса допомагає привернути увагу громадськості і правоохо-ронців до порушень, які здійснюють посадові особи, а значить допомагає і запобігти їм.

Справді, згідно із даними національного опитування “Стан корупції в Україні”, яке проводив Київський міжнародний інститут соціології у лютому 2007 р., найбільш поши-реним джерелом інформації про корупцію для українських громадян є ЗМІ. Понад тре-тину респондентів отримують інформацію про корупцію завдяки телебаченню та радіо, а 25,2% - із друкованих видань [4]. Керую-чись такими даними, учасники проекту “Археологи проти корупції” розпочали у міс-цевих та загальноукраїнських ЗМІ потужну інформаційно-просвітницьку кампанію з ме-тою донести до громадськості інформацію про стан пам'яток історії і культури на Луган- щині та можливі вияви корупції у цій сфері. Археологи використовували найрізноманіт-ніші підходи до поширення інформації:

1. Публікації у місцевих та національних ЗМІ (“Україна молода”, “Київські відомості”, “Вечірній Луганськ”, “Молодогвардієць”, “Ра-курс”), численні виступи на радіо й телеба-ченні.

2. Проведення прес-конференцій, поши-рення прес-релізів.

3. Нестандартні форми інформування (прес-тур для журналістів “Слідами злочинів корупціонерів: зруйнованими історичними пам'ятками”, демонстрація результатів дія-льності чиновників-корупціонерів на фото-виставці та ін.).

Інформаційно-просвітницька кампанія ар-хеологів дала досить гарні результати. Спе-ціалістам вдалося не лише донести до сві-домості громадян, зокрема до представників влади та ЗМІ, інформацію про теперішній жалюгідний стан історико-культурної спад-щини в області. Численні публікації у націо-нальних та місцевих ЗМІ змусили органи влади відреагувати на дії громадськості: керівництво Луганської ОДА розпочало ін-вентаризацію археологічних пам'яток у Лу-ганській області. Отож, часто ЗМІ можуть зіграти важливу, а часом і вирішальну роль у запобіганні корупційним проявам і для розвитку правозахисної роботи в цілому [4].

Наголосимо, що сьогодні історико-куль- турні пам'ятки потребують більшої популя-ризації в урядових, центральних та місцевих ЗМІ. До того ж існує нагальна необхідність налагодження державної інформаційної по-літики у сфері культури. Для українців є справою честі зберегти свою історичну й культурну спадщину. Смисл активізації ін-формаційно-просвітницької діяльності у цьому напрямі значно глибший, ніж може здатися на перший погляд. Насправді преса перебуває в органічній єдності з культурно- історичним розвитком нації. І у часи, коли мас-медіа підконтрольні великому бізнесу, а шпальти періодики й телеекрани перенапо- внені політичними й економічними новинами, царина культури - дещо парадоксально - лишається важливою територією суспільної консолідації, боротьби за громадянські права й стандарти демократичного держав-ного управління [11].

У перспективах подальших досліджень - аналіз жанрово-тематичної палітри сучасних публікацій щодо окресленої проблематики, дослідження специфіки становлення і функціонування законодавчої бази, якою керуються журналісти під час збору інфор-мації та написання матеріалів стосовно пам'яткоохоронної тематики. А також важ-ливо вивчити вплив політичних, соціально- економічних чинників на висвітлення у мас- медіа проблеми охорони історико-культу- рного надбання України.

Список використаної літератури

1. Александренко О. В. Актуальні питання щодо збереження культурної спадщини [Електронний ресурс] / О. В. Алексан- дренко, Н. О. Веселовська // Молодий вчений. - 2014. - № 5 (8). - С. 78-82. - Режим доступу: http://molodyvcheny.in.- ua/files/joumal/2014/5/69.pdf.

2. Аналітичний звіт за результатами про-ведення з ініціативи Британської Ради в Україні “круглого столу” “Чим живе куль-турна журналістика” [Електронний ре-сурс]. - Британська Рада, 2010. - Режим доступу: http://www.britishcoundl.org/uk- /ukraine-press-room-media-discussion-re- port-ukr.pdf.

3. Баковецька О. О. Проблеми культурного життя півдня України на сторінках пері-одичної преси (90-ті роки ХХ століття) : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.01 / Ольга Олександрівна Баковецька ; Одеський національний університет ім. І. І. Мечни-кова. - Одеса, 2004. - 161 с.

4. Бритюк О. О. Археологи проти корупції. Протидія корупції в галузі охорони культурної спадщини / О. О. Боитюк, Ю. В. Ра- щупкіна, В. В. Щербаченко ; Східноукраїнський центр громадських ініціатив. - Луганськ : Янтар, 2007. - 127 с.

5. Голованова Н. Олег Вергеліс: “Мрію про світлий час, коли наше ТБ покаже нарешті людину розумну” [Електронний ресурс] / Н. Голованова. - Телекритика, 2011. - Режим доступу: http://www.telekritika.ua/- daidzhest/2011-10-27/66750.

6. Історико-культурна спадщина України: проблеми дослідження та збереження [Текст] / Нац. акад. наук України, Ін-т іс-торії України ; упоряд. та наук. ред. С. І. Кот ; відп. ред. В. О. Горбик [та ін.]. - Київ : [б. в.], 1998. - 400 с.

7. Кармазина Н. В. Вопросы охраны исто-рико-культурного наследия Украины в диссертационных исследованиях по-следних лет / Н.В. Кармазина // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Се-рия “Исторические науки”. - 2010. - Т. 23 (62). - № 1: спецвыпуск “История Украины”. - С. 88-99.

8. Кузнєцова Т. В. Транслювання націона-льної культури сучасними ЗМІ: основні тенденції та перспективи [Електронний ресурс] / Тетяна Василівна Кузнєцова. -Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.-ua/portal/natural/vdpu/Soc_komun/2008_1/12.html.

9. Охорона історико-культурної спадщини: історія та сучасність [Текст] : тези до-повідей наук.-практ. конф., присвяч. 30- річчю Укр. т-ва охорони пам'яток історії та культури, 18 грудня 1996 р., м. Київ / Укр. т-во охорони пам'яток історії та культури, Центр пам'яткознавства НАН України та УТОПІК ; відп. ред. П. П. Толочко [та ін.]. - Київ : [б. в.], 1996. - 127 с.

10. Проблеми актуалізації українських па-м'яток культури : аналітична записка [Електронний ресурс]. - Національний ін-ститут стратегічних досліджень при Пре-зидентові України, 2014. - Режим досту-пу: http://www.niss.gov.ua/articles/906/.

11. Семінар культурної критики та репорта-жу “Культура 3.0” [Електронний ресурс]. - CSM, 2014. - Режим доступу: http://is- suu.com/csmart.org.ua/docs/culture-3.0.

12. Титова О. М. Деякі актуальні питання збереження культурної спадщини Украї-ни / О. М. Титова // Праці Центру пам'яткознавства : зб. наук. праць. - 2009. - Вип. 16. - С. 5-10. - Режим дос-тупу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/- handle/123456789/14264/01-Titiova.pdf?- sequence=1.

Размещено на Allbest.ru