Як працювати з інтернет-контентом, щоб не стати жертвою маніпуляції: поради журналістам від вітчизняних та європейських експертів
Перетворення інтернету на масштабний і надвпливовий медіаресурс. Порівняння підробних повідомлень у соціальних мережах з об’єктивними авторськими дописами. Поради журналістам від репортера С. Андрушка та ментора британського телеканалу Г. Дегена.
| Рубрика | Журналистика, издательское дело и СМИ |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.03.2019 |
| Размер файла | 57,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http: //www. allbest. ru/
Як працювати з інтернет-контентом, щоб не стати жертвою маніпуляції: поради журналістам від вітчизняних та європейських експертів
А.О. Мордюк, аспірантка
Анотація
інтернет підробний авторський журналіст
Основна мета статті -- дослідити правила, яких потрібно дотримуватися, та комп'ютерні програми, з якими потрібно вміти працювати, щоб навчитися відрізняти фальшиві, підробні повідомлення у соціальних мережах від об'єктивних авторських дописів. У зв'язку зі зростанням популярності соціальних мереж («Фейсбук», «Вконтакті», «Твіттер», «Одноклассники») та появою дискусії навколо «журналістики соціальних мереж» у медійників з'явилася можливість шукати інформаційні приводи, факти, фотографії, оголошення у соціальних мережах, а також викладати свої повідомлення та матеріали в мережу. Відповідно, перетворення соціальної інтернет-платформи на масштабний і надвпливовий медіаресурс передбачає можливість маніпуляцій з інформацією всередині цього ресурсу. У контексті подій в Україні 2013--2014 рр. у соцмережах можна спостерігати засилля псевдоновин, так званих «фейкових» повідомлень, агітаційних закликів та сфабрикованих матеріалів. У статті досліджено, як перевіряти ці повідомлення та на що найперше слід звертати увагу, а також викладено поради з цього приводу від лауреата премії «Телетріумф», репортера С. Андрушка та ментора британського телеканалу ВВС Г. Дегена, який навчає українських журналістів у рамках програми ЄС «Медійне сусідство». Автор статті дійшла висновку, що значну кількість сфабрикованих повідомлень можна ідентифікувати, якщо знати інструменти, з якими для цього потрібно працювати, а часом і просто застосовуючи критичне мислення.
Ключові слова: соціальна мережа, фейк, бот, маніпуляція, порада.
Annotatіon
Mordiuk Alina. How to work with Internet-content to avoid being the victim of manipulation: advices for journalists from native and European experts.
The main goal of the article is to investigate rules, which are to be observed, and to get skills in use of special computer programs, which help to distinguish fake social network news from objective author's messages. In view of increasing of the social networks' popularity (Facebook, Vkontakti, Twitter, Odnoklasnyky) and discussing the new appearance of social networks journalism correspondents got the ability to find informational motives, facts, photographs in the networks, and both spread out their own materials through the social platforms. Thus, transformation of social network into the global media resource foresee to possible manipulations with information inside it. In context to events in Ukraine (years 2013-2014) there are lots of fake news and agitations laid out in social networks. The ways how to check these messages and what to focus at are investigated in this article, along with advices of the best reporter according to the «Teletriupmh» award Serhiy Andrushko and BBC mentor Guy Degеn («Medianeighbourhood» program). The author of the article concludes, that it's possible to mark out fake news if use special programs and think critically.
Keywords: social network, fake, bot, manipulation, advice.
Аннотация
Мордюк А. А. Как работать с интернет-контентом, чтобы не стать жертвой манипуляции: советы журналистам от отечественных и европейских экспертов.
Основная цель статьи исследовать правила, которые нужно соблюдать, и компьютерные программы, с которыми нужно уметь работать, чтобы научиться отличать фальшивые, поддельные сообщения в социальных сетях от объективных авторских выступов. В связи с возрастанием популярности социальных сетей («Фейсбук», «Вконтакте», «Твиттер», «Одноклассники») и дискуссиями вокруг «журналистики социальных сетей» у журналистов появилась возможность искать информационные поводы, факты, фотографии, объявления в социальных сетях, а также размещать свои сообщения и материалы в сети. Соответственно, превращение социальной интернет-платформы в масштабный и влиятельный медиаресурс предусматривает возможность манипуляции с информацией внутри этого ресурса. В контексте событий в Украине 2013-2014 гг. в соцсетях можна наблюдать засилье псевдоновостей, так называемых фейковых сообщений, агитационных призывов и сфабрикованных материалов. В статье исследовано, как проверять эти сообщения и на что в первую очередь обращать внимание, а также изложены советы по этому поводу от лауреата премии «Телетриумф», репортера С. Андрушко и ментора британского телеканала ВВС Г. Дегена, который обучает украинских журналистов в рамках программы ЕС «Медийное соседство». Автор статьи приходит к выводу, что большую часть фейковых сообщений можно идентифицировать, если пользоваться специальными программами или, как минимум, прибегать к критическому мышлению.
Ключевые слова: социальная сеть, фейк, бот, манипуляция, совет.
Вступ. Актуальним і гострим питанням у новітній журналістиці є правдивість інформації у таких глобальних інтернет-ресурсах, як соціальні мережі. Масштабність проблеми ще більше зумовлена такими процесами, як розширення впливу соціальних мереж від місця для обговорення певних явищ до платформи продукування інформаційних приводів для журналістських матеріалів, причому не лише інтернет-видань, а й телебачення та друкованих ЗМІ. Процес дійшов такого рубежу, коли стало очевидно, що мережі, які мають реальний вплив на громадську думку, не мають чіткої і виписаної системи контролю за правдивістю інформації. На нашу думку, це серйозне питання, яке потребує негайного вирішення. Новизна роботи і полягає у віднайденні способів захисту від маніпуляцій та перевірки на правдивість і об'єктивність віртуального інтернет-контенту. Оскільки тему соціальних мереж як певного автономного соціального медіа з його підводними течіями лише почали серйозно досліджувати науковці, вплив соціальних мереж та їх роль у формуванні громадської думки ще не доволі добре досліджені. Важливий крок у дослідженні, зокрема, мережі «Фейсбук» зробив Г. Почепцов [1]. «Журналістику соціальних мереж» досліджує журналіст і науковець Ю. Залізняк [2]. Переваги і ризики використання журналістами соціальних медіа у професійній діяльності проаналізували У. Хедман (U. Hedman) і М. Джерф-П'єрре (M. DjerfPierre) [3]. Утім коли медійники вже опанували навички роботи на соціальних платформах, з'явилася потреба навчитися відрізняти правдиву інформацію від неправдивої.
Мета дослідження і полягає у тому, щоб проаналізувати можливі шляхи запобігання маніпуляціям журналістською думкою у соціальних мережах та інших інтернет-ресурсах (відеосховищах на кшталт YouTube), де особливо у зв'язку з інформаційною війною 2013--2014 рр. між Україною та Росією з'являється дедалі більша кількість підробних відео, фотографій та повідомлень, що надалі у статті визначено як «фейк» та «фейковий пост» (від англ. fake -- «підробка», post -- «повідомлення»).
Завдання полягають у тому, щоб з'ясувати конкретні шляхи перевірки інформації з соціальних мереж на відповідність дійсності за допомогою спеціально створених для цього інтернетресурсів, новітніх технічних засобів та інших методів; описати на прикладах із соціальних мереж та відеосховища YouTube, як боротися з підробками, дослуховуючись до порад експертів. Зокрема, використовуємо досвід лауреата премії «Телетріумф», репортера С. Андрушка [4] та ментора британського телеканалу ВВС у рамках програми ЄС для журналістів «Медійне сусідство» («Medianeighbourhood») Г. Дегена, які розповіли, як можна перевірити інформацію із соціальних мереж [5].
Методи дослідження. Практичне значення поданого матеріалу полягає у можливості його використання в межах навчального процесу із дисциплін, що стосуються практичної журналістики.
У процесі дослідження використовувалися такі методи: описовий -- для наявних в інтернеті програм, що допомагають розрізнити підробні новинні повідомлення від автентичних; методи моніторингу та контент-аналізу для виокремлення з масиву постів у мережах фейкових новин з метою наведення конкретних прикладів; метод аналізу для знаходження неточностей у повідомленнях та ідентифікації їх як необ'єктивних; метод інтерв'ю для збирання інформації про можливості та ризики для журналіста, який шукає інформацію в інтернеті.
Результати й обговорення. Соціальна мережа -- це структура, що ґрунтується на контактах індивідів між собою, у тому числі через спільні інтереси. Ключовим поняттям цього об'єднання окремих суб'єктів є зв'язки поміж ними, що передбачають постійну взаємодію, взаємовплив. Коли ми називаємо журналістику соціальним інститутом, що працює на забезпечення всебічного й об'єктивного інформування всіх суб'єктів суспільного життя про соціальну дійсність, без чого неможливе оптимальне функціонування всіх інших соціальних інститутів і суспільства в цілому як саморегульованої системи, то соціальні мережі, здається, істотно доповнюють цю місію [2].
У світі існує кілька впливових соціальних мереж, які розподіляють між собою сфери впливу. Італійський дослідник інтернету В. Косенца (V. Consenza) виклав оновлену версію світової карти соціальних мереж. За його спостереженням, станом на грудень 2013 р. Facebook (далі -- «Фейсбук») домінує в 127 із 137 досліджуваних країн, тож можна лише уявити, який потужний вплив має ця мережа у формуванні світової громадської думки [6]. В Україні «Фейсбуком» користуються також інтенсивно, утім наша держава входить до десятки країн, де ця мережа досі не «номер один». Натомість перше місце посідає російська платформа «Вконтакті».
Соціальні мережі -- дуже корисний інструмент, що відкриває для журналістів-телевізійників, пресових та інтернет-журналістів більше можливостей. Папа Франциск відкрив акаунт у «Твіттері», написавши 17 березня 2014 р. у себе на сторінці: «Дорогі друзі, щиро дякую вам і прошу, щоб ви і надалі молилися за мене. Папа Франциск». Понтифік миттєво отримав 2 млн підписників по усьому світу [7]. Цей факт змушує ще глибше усвідомити, наскільки потужним інформаційним механізмом є соціальна платформа. Через соцмережі журналісти дізнаються найгарячіші новини, на основі постів пишуть статті, анонсують події у студії (наприклад, 18 червня 2014 р. журналіст «Hromadske. tv» написав пост: «Заступник командира ``Азов'' просто зараз у студії ``Громадське''»), ведуть інтерактивний діалог з глядачами (скажімо, 23 грудня 2003 р. програма «Свобода слова», ICTV, поширила свою світлину на сторінці у «Фейсбуку» з написом: «Приєднуйтесь до обговорення і ставте свої запитання гостям програми ``Свобода слова''»), інформаційні агенції створюють стрічки новин на основі соцмереж (агентство «Українські національні новини» навіть має рубрику «Новини з соцмереж») [4], користувачі знаходять людей, публікують повідомлення (на кшталт «Допомога армії»). Аналітики, котрі стежать за повідомленнями у соцмережах, на їх основі роблять викриття (CNN International 22 квітня 2014 р. поширив фото з військовими на «Фейсбуку» з написом: «Нові фото CNN показують очевидність прихованих російських елітних військ в Україні»). Щодня створюються медіа, що існують лише всередині соцмереж. Наприклад, такою є сторінка «Євромайдан», адже там волонтери і журналісти постійно розміщують інформацію, що оновлюється, роблячи це на кількох соціальних платформах одночасно. Можна говорити, що, з одного боку, такий інтерактив дозволяє завойовувати ширшу аудиторію, залучати її до процесів творення новин, швидше реагувати на екстрені новини і мати в своєму розпорядженні масштабне джерело інформаційних приводів, але з другого боку, як показує досвід, соцмережі можуть також стати звалищем інформаційного бруду. Тому, вмикаючи інтернет, потрібно «вмикати» також і критичне мислення.
Особливо це важливо для запобігання поширенню неправдивої інформації у зв'язку з засиллям фейкових новин. На українській платформі ця проблема стала знаково помітною у період грудня 2013 р. -- липня 2014 р., коли спостерігалося відверте втручання іноземної держави (Росії) у внутрішні справи України. Борючись за аудиторію та прагнучи дезінформувати її з метою подальшого використання для власних потреб, російські спецслужби цілеспрямовано підтасовують факти і поширюють неправдиву інформацію не лише через російські телерадіоканали, а й у мережах. Якщо знати, який вигляд має ця дезінформація і як її замасковано, то можна навчитися відрізняти правду від брехні, а це для журналіста не лише корисна навичка, а й обов'язок, адже на ньому лежить відповідальність за подальше поширення цих відомостей. Український телерепортер С. Андрушко, який є активним користувачем соцмереж і має сотні читачів своїх сторінок, у рамках курсу «Медійне сусідство» для журналістів з України представив конкретні зразки фальшування фактів. До прикладу, провівши моніторинг соціальної мережі «Фейсбук», якою переважно користується журналіст, С. Андрушко виявив низку порушень. Яскравий приклад -- пост, датований травнем 2014 р., а саме: поширення псевдосвідчень лікаря з Одеси Ігоря Розовського, який нібито намагався надавати допомогу постраждалим в одеському будинку профспілок, але бойовики не дозволили йому підійти до пораненого і врятувати його від смерті, а потім пояснили, що з Ігорем та іншими євреями Одеси незабаром буде те саме. Псевдолікар написав на своїй сторінці: «У моєму місті відбулось те, чого не могло відбутись навіть під час фашистської окупації». Його пост за 15 годин зібрав понад 2000 поширень. Але якщо придивитися уважніше, як радить С. Андрушко, то видно, що свій акаунт так званий І. Розовський зареєстрував усього 16 годин тому. Насправді на фото зображений не одеський єврей І. Розовський, а Р. Семенов -- зубний лікар, який працює в Усть-Джегутинській стоматологічній клініці -- це Карачаєво-Черкесія, Росія. Журналіст віднайшов відомості про цього лікаря, де зазначено: «Ставропольський базовий медичний коледж 1997 р., стаж роботи 17 років, телефон 7--19--68» [4]. Перевірити їх можна просто через інтернет. Цікаво і те, як російські пропагандистські служби поширили інформацію про І. Розовського. Спершу вона розходилася через великі мережі ботів (спеціально створених для цього програм) та через кілька популярних спільнот. А коли кількість поширень стала достатньо великою, пост було перекладено різними мовами і його почали поширювати міжнародними спільнотами та іноземними новинарними сайтами. «Переклади всі ідентичні. Багато німецьких, англійських, є навіть болгарською мовою. Намагаються активно поширювати цю інформацію через єврейські спільноти», -- зазначив С. Андрушко. Отже, потрібно звертати увагу на те, коли зареєстрований користувач, коли з'явилася інформація, перевіряти дані про дописувача в інтернеті, телефонувати у вказане ним місце роботи (якщо є), і таким чином можна знайти підстави для того, щоби вважати допис або правдивим, або сфабрикованим. Для роботи з ідентифікацією зображень журналіст радить звертатися на сайт StopFake, де прописано основні методи перевірки інформації з допомогою комп'ютерних програм.
Проект StopFake було створено спеціально через засилля псевдоновин у соцмережах. Це інтернет-сайт для перевірки постів на походження і правдивість, спростування викривленої інформації і пропаганди щодо подій у нашій країні, які поширюються у ЗМІ в Україні та за її межами. Автори проекту вважають за необхідне боротися з фальшивими матеріалами в інтернеті, адже багато хто вже не вірить телебаченню і звертається для ознайомлення з новинами до мережі, сподіваючись на об'єктивність [8]. Проект було реалізовано за адресою Stopfake.org 2 березня 2014 р. російською та англійською мовами. На зазначеному сайті публікують конкретні матеріали конкретних ЗМІ з поясненнями, які ознаки певного відео/статті дали підстави спростувати інформацію. Ініціаторами його створення стали випускники і студенти Могилянської школи журналістики і програми для журналістів і редакторів Digital Future of Journalism. До проекту було залучено журналістів, маркетологів, програмістів, перекладачів та інших волонтерів, які допомагають перевіряти, редагувати, перекладати і поширювати інформацію у соцмережах та мас-медіа.
Отже, перевірити зображення на справжність за допомогою онлайн-інструментів можна кількома способами: Findexif.com -- безкоштовний сервіс, на який можна завантажити фотографію чи дати посилання на неї, і він визначить EXIF-дані, а саме: відомості, коли було зроблено фото, яким пристроєм, параметри зображення, а для деяких фото можна визначити навіть місце зйомки; Foto Forensics -- веб-сайт, який може зробити error level analysis (ELA), тобто знайти ділянки, «домальовані» на фотографії чи додані в неї під час редагування. Після обробки програма видає фотографію, де фрагменти, що були відредаговані, виділятимуться на тлі інших; TinEye-- ще один інструмент для зворотного пошуку [8].
Журналіст британського телеканалу ВВС, ментор українських журналістів у рамках програми ЄС «Медійне сусідство» Г. Деген, фахівець із новітніх програм для журналістів, якими можна користуватися у соцмережах для оперативніших та ефективніших результатів роботи, радить журналістам у разі виникнення сумнівів користуватися програмою Google Search by Image [5]. Ця програма передбачає зворотний пошук зображень, куди можна завантажити фото, щоб знайти його оригінальне джерело і подивитися, де ще це зображення було опубліковано. Якщо використовується браузер Google Chrome, потрібно клікнути на зображення правою кнопкою миші та обрати пункт «Знайти це зображення в Google». Якщо застосовується інший браузер, у якому немає такої функції, можна встановити плагін Who stole my pictures («Хто вкрав мої картинки») або ж просто поруч з вкладкою, де відкрито сайт з підозрілою картинкою, відкрити ще одну, в якій відкрити розділ картинок Google, потім потрібно повернутися до попередньої вкладки, захопити мишкою необхідне зображення, перетягнути його у вкладення з Google і відпустити у рядку «Пошук». Так само можна шукати зображення, які збережені на комп'ютері, пересунувши мишкою файл картинки у рядок пошуку картинок у Google. Ця система пошуку показує схожі картинки, що іноді дає змогу потрібне зображення одразу ідентифікувати як підробку. «Як результат, Ви можете дізнатися, чи є зображення оригінальним, чи опрацьовували його у фоторедакторах, а також можете з'ясувати дату публікації світлини», -- говорить Г. Деген.
Редактори та журналісти проекту «Стоп Фейк» пропонують такий алгоритм перевірки зображення:
Встановити автора або першоджерело фотографії. Найочевидніший і зазвичай найефективніший шлях зробити це -- зв'язатися з тим, хто звантажив фото чи надіслав до редакції, і спитати, чи сама людина зробила це фото. Також обов'язково потрібно пошукати фото через зворотний пошук зображень, як також радить Г. Деген.
1. Потрібно перевірити особистість, яка поширює інформацію. Для того, щоб зібрати про неї більше інформації, є кілька різних ресурсів, і хоча більшість із них створені для мешканців США, є й такі, що будуть корисні для інших країн. Наприклад, програма Pipl.com створена для пошуку «інтернет-слідів» користувача і допомагає його ідентифікувати. Програма має здатність шукати у всіх американських соцмережах, зокрема «Фейсбук». Усе, що потрібно зробити, -- це ввести ім'я і прізвище латиницею. Особливість програми у тому, що вона шукає «глибоким інтернетом» (deepWeb), який ігнорується звичайними пошуковими системами і не доступний для користувачів. Ресурс WebMii шукає лінк з іменем людини, надає рейтинг «вебвидимості», що допоможе ідентифікувати фейкові акаунти. Завдяки цьому інструменту кожен може знайти згадування свого імені на іноземних ресурсах (необхідно тільки вписати ім'я і прізвище).
2. Також необхідно звертати увагу на номери автомобілів, погодні умови (для цього потрібно написати країну і дату, яка цікавить, у програмі Wolfram Alpha), ландшафт, стиль одягу, рекламні оголошення, будинки, магазини -- ці деталі можуть стати доказом підробки [9].
З відеофейком працювати складніше, ніж із картинками, оскільки поки що не існує простого способу пошуку відео. Утім, якщо ви дивитеся вбудоване вікно YouTube на якомусь сайті, необхідно перейти на сам YouTube, щоби отримати про відеоролик більше інформації. «Наприклад, таким чином ми зможемо дізнатися, що новина російської «Комсомольської правди» про те, що кияни засвистали Яценюка і Турчинова на День перемоги 2014 року, -- це неправда, оскільки відео було залите на YouTube рік тому, коли Яценюк і Турчинов, будучи ще в опозиції, потрапили в немилість до прибічників комуністів», -- пишуть редактори і журналісти проекту «Стоп Фейк» [9].
Подобные документы
Поняття засобів масової інформації, їх система та види, вплив ЗМІ на інтегративні процеси в суспільстві у період глобалізації. Пропозиції та рекомендації стосовно уникнення негативної дії інтернету та використання соціальних мереж на користь суспільства.
дипломная работа [73,9 K], добавлен 27.11.2010Розважальні програми на провідних телеканалах України як складова таблоїдизації. Змістове наповнення телеканалу СТБ розважальними програмами. Медіатенденції на прикладі контенту телеканалу "СТБ", їх комплексний вплив на розвиток медіаіндустрії України.
курсовая работа [548,9 K], добавлен 09.06.2017Типологія літературно-художніх видань в Інтернеті. Особливості змісту літературних видань українського сегменту Інтернету. Аналіз електронної версії україномовного паперового видання "Всесвіт" та онлайн-газети "Друг читача"; їх цільове призначення.
дипломная работа [76,2 K], добавлен 24.07.2014Прецедентні феномени як один із виявів інтертекстуальності. Ідіостиль електронного ЗМІ, його порівняння зі стилем друкованого видання. Прецедентні ситуації, висловлювання й імена, особливості їх використання в текстах інтернет-видання "Online-Експрес".
дипломная работа [102,3 K], добавлен 24.05.2015Ведучий теленовин: позиція в кадрі та за кадром. Майстерність телеведучих та персоналії службі ТСН. Діяльність ведучого в інформаційній службі телевізійних новин. Методи їх професійного викладу. Мова та стиль повідомлень як професійна риса ведучого новин.
курсовая работа [53,7 K], добавлен 02.06.2010Здійснення контент-аналізу випусків новин "ТСН" на каналі "1+1" з метою визначення ставлення телеканалу до українських політичних діячів. Дослідження обсягу, ролі та характеру згадувань про політиків в ефірі. Основні проблеми, яким надав перевагу канал.
практическая работа [576,8 K], добавлен 23.11.2011Визначення ролі телеведучого. Жанрові аспекти, чинники та комунікативні компоненти, що формують роботу ведучого. Аналіз особливостей роботи ведучих програм телеканалу ТОВ ТРО "Маріупольське телебачення" в інформаційних, аналітичних, розважальних жанрах.
курсовая работа [50,5 K], добавлен 24.02.2016Изучение становления российской Интернет-журналистики. Рассмотрение региональных информационных агентств с федеральным контентом для изучения специфики и роли информагентств. Проведение сравнительного анализа региональных агентств с федеральным контентом.
дипломная работа [3,6 M], добавлен 06.06.2017Аналіз змісту сучасних зарубіжних бібліотекознавчих журналів. Висвітлення результатів контент-аналізу журналів європейських країн: Великобританії, Нідерландів, Німеччини та Франції. Визначення наукових тенденцій бібліотечної галузі на основі публікацій.
статья [78,1 K], добавлен 18.12.2017Тенденції становлення та перспективи розвитку інтернет-журналістики в Україні. Специфіка блогосфери як виду журналістики. Аналіз діяльності українських блогерів на сайті "Української правди", висвітлення соціальної проблематики, форма і зміст текстів.
курсовая работа [145,6 K], добавлен 09.06.2013
