Діяльність педагогічної місії Антона Крушельницького щодо забезпечення навчальною літературою загальноосвітніх шкіл у добу Директорії Української Народної Республіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94(477.4)“1919/1920”:37(477)(092)

ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ МІСІЇ АНТОНА КРУШЕЛЬНИЦЬКОГО ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЮ ЛІТЕРАТУРОЮ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ У ДОБУ ДИРЕКТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ

Олександр Гордіймук

Стан українських шкіл у період національно-визвольних змагань безпосередньо залежав від забезпечення їх необхідними підручниками, посібниками та відповідним приладдям. В Україні восени 1918 р. налічувалося 132 українські середні школи, вищих початкових та початкових було понад тисячу, й усі вони потребували забезпечення навчально-методичною літературою. Неабияку увагу розв'язанню цієї проблеми приділяло Міністерство народної освіти.

Зазначена тема частково висвітлювалася українськими науковцями. Серед них варто відзначити роботи А. Боровика [4], М. Кукурудзяка [6], С. Сірополка [8] та ін. Метою дослідження є спроба розглянути діяльність педагогічної місії за кордоном щодо забезпечення навчальною літературою загальноосвітніх шкіл у добу Директорії УНР.

Через ускладнення, що виникли в Україні у галузі друкування шкільних підручників: брак паперу, високі друкарські ставки, відсутність фарби для друку, -- Міністерство народної освіти організувало та відрядило спеціальну педагогічну місію до Праги й Відня, очолювану А. Крушельницьким, для налагодження друкування шкільних підручників та закупівлі шкільного приладддя [1, арк. 3; 8, с. 160]. До складу місії також входили С. Гаєвський, А. Алискевич та професор Г. Тимощук. Згідно з міністерським наказом за № 193 від 30 вересня 1919 р., перед педагогічною місією були поставлені такі завдання: друкувати підручники, визначені Міністерством народної освіти, у встановленій ним кількості; налагодити зв'язки з авторами, які могли б підготувати українські підручники, а копії рукописів надсилати до Міністерства народної освіти для рецензування; інформувати Міністерство про роботу приватних українських та зарубіжних видавництв; по можливості закупити друкарню та літографію для Державного видавництва; надіслати до України вичерпну інформацію та зразки мап і приладів з географії, природознавства та історії і встановити зв'язки з фірмами, що їх виготовляють; видати “Бібліотеку українських класиків”; підготувати переклади класиків європейської літератури, які б відповідали навчальним програмам “єдиної школи”; підготувати переклади класиків стародавньої латинської та грецької літератури для використання в українських школах; провести роботу з виготовлення малюнків та картин з історії України, географії, геології, рідного краю; підготувати словники та енциклопедії для школярів; виконувати переклади педагогічних статей та рецензій, які будуть корисними для вчителів [2, арк. 2--4; 5, с. 94; 4, с. 264-265].

13 травня 1920 р. голова педагогічної місії А. Крушельницький у листі до заступника міністра освіти П. Холодного писав, що ним підготовлені всі заходи для друкування шкільних підручників, через що можна задовольнити повністю потребу в них, але на все це відсутні гроші. Звертаючись до П. Холодного, він просив переконати голову УНР С. Петлюру допомогти у визнанні тримільйонного акредитиву педагогічної місії або ж отримати ці гроші з військового фонду. За час перебування педагогічної місії в Австро-Угорщині змінилися умови книжкового друкування. Так, наприклад, ціна паперу з 4 крон за 1 кілограм піднялася до 80 крон. А через його дефіцит уряд заборонив друкувати книги на експорт. Тому члени Директорії А. Макаренко та Ф. Швець, а також міністр фінансів Б. Мартос і посол М. Залізняк проводили перемовини щодо доставки паперу з Фінляндії. А. Крушельницький запропонував Міністерству народної освіти перенести роботу педагогічної місії з Відня до Львова, пояснюючи це тим, що у Львові є достатня кількість друкарень, є науковці, професори, які можуть допомогти у складанні шкільних підручників, а також учителі-галичани, що зможуть посприяти у цій важливій справі. Але для цього необхідно отримати дозвіл у польської влади на роботу педагогічної місії у Львові, дістати відповідні кошти для друкування підручників та дати згоду на закупівлю паперу у Фінляндії і транспортування його до Львова. Через відсутність коштів педагогічній місії так і не вдалося виконати жодного зі своїх завдань. 3 червня 1920 р. А. Крушельницький адресує нового листа Міністерству народної освіти, в якому йдеться, що у зв'язку із неможливістю отримання грошей для друкування шкільних підручників до нового навчального року всі товариства у Відні припинили видавничу діяльність, а саме: у видавничому товаристві “Поступ” -- акредитив на суму 2 млн 300 тис. крон, “Дзвін” -- 1 млн 500 тис., “Українська школа” -- 750 тис., “Книгоспілка” -- 4 млн крон, “Вернигора” -- 3 млн крон, разом -- 11 млн 550 тис. крон. Голова місії знову просить Міністерство народної освіти посприяти в оплаті цих акредитивів або ж відкликати педагогічну місію [1, арк. 58-- 58 зв.; 4, с. 266-267].

Лише 20 вересня 1920 р. А. Крушельницький повідомив Міністерство освіти, що видавничі товариства “Дзвін” та “Українська школа” надрукували у друкарні Райсера шкільні дитячі книжки на повну квоту. Малося на увазі, що шкільні підручники було надруковано на їх спільну суму акредитиву, яка становила 2 млн 250 тис. крон. Для покриття матеріальних претензій друкарні вони передали їй свої акредитиви. Антон Владиславович знову просить Міністерство народної освіти допомогти отримати останні кошти з 15 млн суми акредитивів [1, арк. 76; 4, с. 268].

Проте не всі листи, надіслані А. Крушельницьким, доходили до Міністерства народної освіти. Не отримавши шкільних підручників з-за кордону та не маючи повної інформації про діяльність педагогічної місії, керуючий Міністерством народної освіти П. Холодний видає наказ № 35 від 22 вересня 1920 р. про відрядження до Відня радника Міністерства народної освіти С. Сірополка у справах ревізії педагогічної місії, налагодження транспорту для перевезення надрукованих там підручників в Україну та ревізії діяльності видавництв, які отримали допомогу від Міністерства народної освіти для друкування підручників [1, арк. 1; 2, арк. 1; 3, арк. 4 зв.; 9, с. 4].

Під час перебування С. Сірополка у Відні видавничим товариством “Вернигора” відправлено в Україну два вагони шкільних підручників, хоч автор звіту не вказує їх назв і кількості. Видавниче товариство “Час” надрукувало у Відні значну кількість книжок, але грошей за свій двомільйонний акредитив так і не отримало, тому і виникли певні труднощі з їх доставкою в Україну. На складі чекав відправлення підручник “Стежки додому”, наклад якого вже був закуплений Подільською губернською народною управою, але не була сплачена до цього часу оренда приміщення складу. У Львові в Науковому товаристві імені Т. Шевченка зберігався вагон книжок видавництв “Дзвін” та “Українська школа”. Всі ці книги можна було придбати Міністерству народної освіти зі знижкою 25 % від ринкової ціни. Крім того, в українському посольстві у Відні зберігалося вісім вагонів підручників, але, за словами С. Сірополка, їх можна було відправити в Україну, коли буде змога визволити видання “Дзвону”, “Української школи” та товариства “Час”. Зі звіту С. Сірополка бачимо, що видавничі товариства, які працювали за кордоном, не сиділи без діла, встановлювали контакти з місцевими видавництвами та друкарнями і друкували потрібні шкільні підручники. На початку жовтня 1920 р. у педагогічної місії за кордоном було 66 рукописів: підручники, методична, суспільно-політична та дитяча література, а також 26 замовлень на шкільні видання. Найбільше підготовлених рукописів було з української мови і письменства (літератури) -- 18 та один підручник був замовлений для написання. Автором 10-ти із них був А. Крушельницький, а у трьох підручників він був співавтором. З історичних дисциплін був готовий лише один рукопис з історії нового часу та шість рукописів були замовлені різним авторам. Зокрема, чотири з них мав написати або перекласти з інших мов М. Залізняк, який працював у Міністерстві закордонних справ УНР. З іноземних мов (у переліку їх значилося аж п'ять: латинська, грецька, німецька, французька та англійська) було замовлено лише один -- з німецької мови [1, арк. 10--15, 28; 4, с. 274--275]. педагогічний друкування шкільний підручник

Усього ж до листопада 1919 р. в УНР опубліковано 200 назв підручників українською мовою, загальний наклад яких становив понад 10 млн примірників. Кількість книжкової продукції в 1919 р. налічувала 1414 назв книг, з них 665 -- українською мовою, російською -- 726, іншими мовами -- 23, а в 1920 р. -- відповідно 860 і 457 [6, с. 110; 7, с. 77].

Таким чином, видавнича справа у період Директорії УНР досягла вагомих успіхів. Підготовка та друк шкільних підручників і посібників стали одним із пріоритетних завдань Української Народної Республіки. Майже всі українські видавництва як в Україні, так і за її межами друкували значну кількість шкільних підручників за доволі дешевою ціною та високої якості. Педагогічною місією, на чолі якої був А. Крушельницький, і завдяки підтримці, яку надавало Міністерство народної освіти, у Відні товариствами “Дзвін”, “Українська школа”, “Час”, “Поступ”, “Вернигора” та іншими було надруковано велику кількість необхідних для українських шкіл підручників, частина з яких надійшла в Україну.

Діяльність педагогічної місії Антона Крушельницького...

Література