До питання впливу мас-медіа на соціум. Контрольні функції мас-медіа

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання впливу мас-медіа на соціум. Контрольні функції мас-медіа

Наталя Степанюк

Анотації

Аудиторія оцінює важливість повідомлень на підсвідомому рівні, а комунікація ефективна лише по відношенню до тих, хто спочатку вірить повідомленню. Автор вважає, що мас-медіа не мають реального довгострокового впливу, їх вплив розрізнений і фрагментарний, і фактично його складно оцінити.

Ключові слова: аудиторія, інформація, комунікації, мас-медіа.

TO THE MEDIA ISSUE IN SOCIETY. CONTROL OF THE MEDIA

Volyn Institute for Economics and Management, Elektroaparatnaya Str., 3, Lutsk, Ukraine, e-mail: stepanuk@ua.fm

The audience appreciates the importance of messages on a subconscious level; communication is effective only against those who believe first message. The author believes that the media have no real longterm impact, the impact scattered and fragmented, and in fact it is difficult to assess Key words: audience, communication, information, media.

К ВОПРОСУ О ВЛИЯНИИ МАСС-МЕДИА НА СОЦИУМ. КОНТРОЛЬНЫЕ ФУНКЦИИ МАСС-МЕДИА

Волынский институт экономики и менеджмента, ул. Электроапаратная, 3, г. Луцк, Украина,

e-mail: stepanuk@ua.fm

Аудитория оценивает важность сообщений на подсознательном уровне, а коммуникация эффективна только в отношении тех, кто изначально верит сообщению. Автор считает, что масс- медиа не имеют реального долгосрочного влияния, их влияние носит разрозненный и фрагментарный характер, и фактически влияние сложно оценить.

Ключевые слова: аудитория, информация, коммуникации, масс-медиа.

Людство постійно розвивається. До того ж, темп змін невпинно пришвидшується. І для окремої людини, і для будь-якої країни стає дедалі важливішим вміти реагувати на ці зміни, щоб не залишитися осторонь комунікаційного прогресу. Один з дослідників вдало зазначив, що середньовічний англійський селянин зустрічав протягом життя менше людей, аніж сучасна людина за один день (цит. за: [1]). Але це стосується міжособистісного спілкування. Коли ж мова йде про масове, то тут зміни ще разючіші. Ми спостерігаємо появу нових і нових медіа, які використовують технології, що ще вчора здавалися казковими.

І справа тут не тільки в тому, що значна частка національного багатства сучасних країн створюється у сфері інформаційних технологій. Сучасна людина для успішної життєдіяльності не може бути осторонь інформаційних потоків. Але головна складність нині не в тому, щоб отримати певну інформацію, а в тому, щоб визначити, яка інформація потрібна. Величезний надлишок інформаційної пропозиції призводить до того, що сучасна людина ризикує "потонути" в інформаційному морі. До цього додається загроза повірити неправдивій інформації. На жаль, багато сучасних медіа не перевіряють достовірності оприлюднених даних; нормою стало використання численних маніпулятивних технологій, спрямованих або на безпідставне формування позитивного іміджу замовників, або на очорнення їхніх конкурентів.

Але, якщо ще досить недавно ЗМІ являли собою фактично четверту владу, на рівні із законодавчою, виконавчою та судовою, наразі ця теза є досить спірною, а сама позиція медіа неоднозначною [2, с. 83 - 89]. У цьому контексті можна зазначити дві тенденції. По-перше, наразі ми можемо констатувати зростаючу роль медіа в суспільстві. Так, Даррен Дж. Ліллекер, старший викладач курсу політичної комунікації в школі журналістики при Університеті Борнмунта, згадує те, що свого часу Дональд Свонсон ввів поняття "медіа центрованої демократії" (див.: [3, с. 197]) як такої політичної системи, де основна маса політичної активності здійснюється з урахуванням ЗМІ, а суспільство отримує більшість інформації з репортажів, які вони ж і створюють. При цьому більшість фінансування витрачається на телевізійну рекламу або на засоби комунікації та масові рекламні заходи, формування іміджу становиться важливішим за передачу самих політичних повідомлень, вибір політичних лідерів може обумовлюватись їх харизматичністю та телегенічністю, а професіонали в області комунікації відіграють все більш важливу роль у проведенні виборчих та політичних компаній.

Даррен Дж. Ліллекер ототожнює поняття "медіа центрованої демократії" та "піар-демократії" [3, с. 29 - 30]. Характеризуючи останню, він уточнює, що більша частина комунікації, що виходить від політичної сили, розроблена з метою переконати суспільство в тому, що політичні стратегії, які проводяться в державі, вірні, закони та судочинство легітимні, і що одна організація більш достойна представляти групи виборців, ніж інша. То ж, як ми бачимо, ЗМІ лишаються плацдармом у боротьбі за владу, але водночас останнім часом медіа виступають засобом, прямим чи опосередкованим, вираження народних інтересів. Так, за допомогою соціальних мереж відбувається організація масових мітингів, проводиться збір підписів до петицій у державні органи, а на виборах 2012 року було застосовано відеотрансляцію процедури голосування та підрахунку голосів з метою запобігання фальсифікаціям. політичний новина інформація

Друга ж тенденція свідчить про зменшення впливу медіа на громадян. Так, зазвичай вважається, що лише 1% від усієї комунікації досягає суспільства без змін, і лише 25% від цього, тобто 0,25 % від загальної маси комунікації, люди запам'ятовують. Журналістка Брук Гледстоун у співавторстві з художником Джошем Нойфелдом в книзі "Машина впливу" наводять іншу статистику: в 2009 р. згідно з опитуванням 60% респондентів звинуватили ЗМІ в необ'єктивності. В опитуванні 1985 р. таких було 45% [4]. Причинами цього автори називають: комерційний підхід та зосередження на негативних новинах, прагнення зберегти статус-кво та отримати доступ до джерел інформації, що пояснює лояльність ЗМІ до правлячих сил, візуалізація та сюжетність як засоби привертання уваги аудиторії, які призводять до спотворення новин або їх ігнорування.

Головною метою ЗМІ є оперативне інформування окремих осіб, соціальних груп населення про події та явища, що відбуваються у світі, країні, певному регіоні. Тому, характеризуючи ж українські реалії, зазначимо, що в ієрархії інститутів із рівнем довіри серед населення медіа стійко займають середню позицію, поступаючись родичам, колегам, церкві та духовенству, армії, а у питанні довіри до ЗМІ думки населення України не збігаються. Причому, частки тих, хто ставиться лояльно до медіа та навпаки не схилені до довіри, спрямовані до деякого балансу. Ця двозначність позиції ЗМІ спонукає до критицизму та сприяє перегляду статусу медіа як винятково успішного засобу ідеологічного менеджменту.

Найточніше головну претензію до новин українських медіа сформулював німецький соціолог-теоретик Ніклас Луман: "У цій сфері мас-медіа поширюють незнання у вигляді справжніх фактів, що повинні постійно оновлюватись, аби підміна не стала помітною" [5, с. 29]. Цю ж тенденцію закріплює й розквіт соціальних мереж. За висловом журналіста Олександра Кулика ми живемо за принципом "можна вірити всьому, крім того, про що повідомляють засоби масової інформації", а віртуальні соціальні мережі перенесли нас у часи усної традиції з домінуванням "середньовічного" типу мислення, коли емоції мають пріоритет над думками, чутки - над інформацією [6, с. 501] доктор соціологічних наук Н. Костенко виділяє ще два чинники, які негативно позначаються на довірі населення до медіа: уніфікація та стверджувальний характер новин стосовно порядку денного, політичних персонажів та їхніх оцінок явно домінує над представленням різних точок зору, асиметрія в увазі до суб'єктів політичного процесу на користь правлячої еліти та культивація її позитивного іміджу. Розбіжність образів політичної реальності в новинах національних каналів і уявлень аудиторії не може не продукувати імпульси до зростання недовіри щодо медіа та зменшення їх впливу на населення.

Узагальнюючи все вищесказане, зазначимо, що питання ролі та впливу медіа не є однозначним. Так, з одного боку, ЗМІ мають надто великий вплив і підтримують ідеї, які можуть загрожувати плюралістичній демократії. З другого - вони навпаки підтримують демократію та стимулюють плюралізм. З третього - ЗМІ можуть опинитись під контролем держави та послабити плюралізм. З четвертого - ЗМІ висвітлюють лише те, що самі вважають важливим, тим самим позбавляючи народ можливості отримувати дійсно необхідну інформацію. Більш того, відповідно до теорії встановлення порядку денного, ЗМІ взагалі не можуть вказувати людям, як вони повинні думати, вони можуть лише наштовхнути аудиторію на роздуми про певні питання. Але важливо зазначити, що члени аудиторії оцінюють важливість повідомлень на підсвідомому рівні, а комунікація ефективна лише по відношенню до тих, хто спочатку схиляється повірити повідомленню. Отже, ми можемо вважати, що ЗМІ практично не мають реального довгострокового впливу, насправді ж їх вплив розрізнений і фрагментарний, і фактично його не можливо оцінити.

Як показує практика, засоби масової інформації в більшості випадків не сприяють формуванню в населення соціально-позитивних цінностей. Давно відомо, що в деяких випадках пристрасть людей до перегляду телепрограм приводить до розвитку в них деструктивних орієнтацій. Зокрема, на суспільну свідомість робить інтенсивний вплив негативна інформація, яка руйнує моральні та загальнолюдські цінності й культивує ідеали індивідуалізму. На сьогодні мас-медіа впливають на формування споживчих цінностей.

Розвиток ЗМІ показав, що залежність від рекламних доходів здебільшого призводить до суттєвих деформацій у відборі інформації. У фокусі змісту ЗМІ виявляється досить вузьке коло ньюзмейкерів (тих, хто стає джерелом новин), знижується частка суспільно-політичної, громадянської проблематики (освіта, наука, діяльність громадянських об'єднань і т.п.). Усе рідше дискутують на серйозні теми, їх замінили легковажні шоу. В каналах масової інформації знижується частка аналітичних матеріалів, росте обсяг матеріалів із претензією на сенсацію, численні подробиці витісняють докази й аргументи.

ЗМІ здатні позитивно впливати на масову свідомість, тільки якщо будуть керуватися метою наближення її до ідеалу, який відповідає цьому суспільству, транслюючи цінності гуманізму, толерантності, громадянської згоди, що сприяють її духовному здоров'ю й удосконалюванню.

На наш погляд, діяльність ЗМІ з формування й транслювання цінностей має потребу в корекції, щоб уникнути в майбутньому виникнення протиріч між новими цінностями, що продукуються журналістами, і традиційними цінностями історичного, ментального характеру. Мова йде не про цензуру, а про підвищення відповідальності комунікаторів перед суспільством, яка полягає у здатності співвідносити їхню мету з метою суспільства шляхом внутрішнього саморегулювання й саморефлексії.

Список використаної літератури

1. Іванов Валерій. Інформаційні технології та міжособистісне спілкування [Електронний ресурс] / Валерій Іванов. - Режим доступу: http://ukurier.gov.ua/uk/artides/yak-navchitisya-filtruvati-informaciyu- zmi/

2. Лубкович Ігор. Лапки вже недоречні: Роздуми над роллю ЗМІ у сучасному суспільстві із політологічним словником у руках / Ігор Лубкович // Вісник ЛНУ Серія журналістика / ЛНУ імені І. Франка. - Львів, 2004. - Вип. 24. - 174 с.

3. Darren G. Lilleker Key Concepts in Political Communication / G. Darren. - London : Sage Publications Ltd, 2006. - 209 p.

4. Gladstone Brooke. The Influencing Machine: Brooke Gladstone on the Media / Gladstone Brooke, Neufeld Josh. - New York : W. W. Norton & Company, 2011. - 168 p.

5. Луман Ніклас. Реальність мас-медіа / Н. Луман. - Київ: ЦВП, 2010.

6. Костенко Н. Медіа: Конфіденційність масової інформації / Н. Костенко // Українське суспільство 1994 - 2004. Моніторинг соціальних змін. - 2004. - С. 494 - 506.

Размещено на Allbest.ru