Епітетні структури і логічні означення у заголовках як засоби актуалізації змісту в художньо-публіцистичних текстах Остапа Вишні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Епітетні структури і логічні означення у заголовках як засоби актуалізації змісту в художньо-публіцистичних текстах Остапа Вишні

Волковинський О.С.

У заголовках художньо-публіцистичних текстів Остап Вишня збалансовано поєднував два головних способи анонсування матеріалу: 1) використання спрощених (іноді схематизованих) логічних означень з метою наближення тексту до рівня малоосвіченого реципієнта; і 2) звернення до епітетних структур задля актуалізації та узагальнення змісту твору, для активації асоціативного потенціалу тексту.

Ключові слова: епітетна структура, заголовок, логічне означення, Остап Вишня. остап вишня заголовок текст

Серед численних робіт, присвячених проблемам взаємозв'язків заголовка і публіцистичного тексту, виділимо найбільш характерні. Автори статті «Стратегія заголовка» розглядають заголовок як різновид тексту і зосереджують переважну увагу на тих його функціях, що забезпечують успіх комунікації [15]. Діалог про заголовкові стратегії підхоплює Ю. Корс, аналізуючи особливості називання статей в аспекті синтаксичної структури, формальних особливостей та інформаційної наповненості [16]. Різноманітні зв'язки між заголовком і текстом у залежності від жанрової специфіки стали предметом дослідження Т. Корошец [17]. Семантичне і структурне відновлення заголовка в тексті відстежує Х. Ленк [18]. Дослідниця тексту в плані міжкультурної комунікації Х. Норд звернула увагу на типи заголовків і їх відповідне функціонування в структурі цілого тексту [19]. На матеріалі сучасної преси Е. Лазарєва скрупульозно розглядає особливості співвідношення семантики заголовка і тексту, подає комплексний виклад теорії заголовка [5]. В. Корнєв вивчає засоби локальної і глобальної зв'язності німецькомовного публіцистичного тексту і повторну номінацію заголовка в тексті статті як один із засобів такої, глобальної зв'язності [4]. Аналіз механізмів перетворення інформації в системі «Заголовок ^ Текст» дозволив А. Не- гришову зробити висновок про заголовок як фокусно-прогностичний сигнал у творенні газетного тексту [8]. М. Степанова говорить про те, що заголовковий комплекс є інформаційним насиченим компонентом структури інтерв'ю і забезпечує можливість виділяти основні типи інтерв'ю [13]. Відштовхуючись від функціонально-семантичної класифікації заголовків, І. Сиров також підкреслює важливу роль заголовків в організації тексту [14].

В аспекті вивчення журналістики як сфери реалізації соціальних комунікацій на межі ХХ - ХХІ століть посилюється увага до заголовка публіцистичних творів і у вітчизняній науці. Так, соціально-історичні особливості заголовків київських газет другої половини ХІХ - початку ХХ ст. аналізуються Е. Сибиренко-Ставрояні [12]. Порівняльний аналіз якості «радянських», «американських» і «українських» заголовків здійснює О. Мелещенко [7]. Семантико-смислові риси і функціонально-структурні типи заголовка в дискурсі мас-медіа зацікавили Л. Павлюк [9]. Особливості заголовку у структурі різножанрових публіцистичних творів О. Гончара скрупульозно розглядає В. Галич [2]. Головні властивості, функції і типи заголовків у структурі і змісті багатожанрової публіцистики М. Данька аналізує В. Садівничий [11]. Роль заголовка у смисловій організації англомовного журнального мікротексту-повідомлення і в репрезентації текстової інформації, а також логіко-семантичні відношення між заголовком і текстом встановлені в дисертації А. Коваленко [3].

Як бачимо, проблемами зв'язків між заголовком і текстом публіцистичних творів переймалися зарубіжні і вітчизняні дослідники. Однак ні ті, ні ті не звертали увагу на особливості функціонування епітетних структур і логічних означень у заголовках художньо-публіцистичних текстів Остапа Вишні. Тому в цій статті головну увагу зосередимо на проблемі функціональної взаємодії епітетних структур і логічних означень, які містяться в заголовках, задля актуалізації змісту художньо-публіцистичних текстів Остапа Вишні. Також головна мета статті зводитиметься до аргументації тези про важливу і специфічну роль епітетних структур і логічних означень в актуалізації змісту тексту, вже починаючи з його заголовка.

Стильові властивості порубіжних між публіцистикою і белетристикою текстів багато в чому можуть визначатися характером співвідношення логічних означень («epiteton necessarium» - необхідних для буквального уточнення ознаки) і епітетних структур («epiteton ornans» - умовно- образних якісних позначень). Таке співвідношення також дозволяє формувати сталі й аргументовані уявлення про тексти певного жанру чи конкретного автора. Основна природа загальної взаємозалежності логічних означень і епітетних структур визначається заголовком, у якому деталізується комунікативна роль складових елементів.

Особлива емфатична і експресивна функції епітетних структур і логічних означень у заголовках художньо-публіцистичних текстів Остапа Вишні 1919-1925 рр. доводиться фактом їх широкого використання. Підкреслення тієї чи тієї суттєвої ознаки вже в заголовку тексту дозволяло автору одразу визначати проблемно-тематичний кут зору на події та їхню інтерпретацію, а у підсумку - формулювати ідейний (подекуди політичний чи ідеологічний) висновок.

Детально вдалося розглянути 193 художньо-публіцистичних тексти Остапа Вишні періоду написання 1919-1925 рр. [1]. Загальна кількість художньо-публіцистичних текстів Остапа Вишні, які позначені присутністю епітетних структур або ж логічних означень у заголовку (до яких іноді включаються підзаголовки-коментарі), сягає 100 одиниць (52 %). А це більше половини від того, що аналізується. У 65 заголовках (34 %) містяться епітетні структури. Логічні означення в заголовковому комплексі зустрічаються 35 разів (18 %). Ці показники посвідчують важливість для художньо-публіцистичного мислення Остапа Вишні номінативного позначення ознаки того чи того явища.

Окремі заголовки художньо-публіцистичних текстів Остапа Вишні 1919-1925 рр. суміщають епітетні структури і логічні означення. Заголовок одного з дебютних фейлетонів Остапа Вишні («Демократичні реформи Денікіна», опублікований 2 листопада 1919 р. за підписом Павла Грунського) містить ускладнену структуру, у якій поняття (реформи) обрамлюється двома означеннями. Одне з них (демократичні) є частиною епітетної структури, інше (Денікіна) - логічного означення. Та навіть логічне означення наповнюється історичними, персоніфікованими і соціальними алюзіями, які посилюють художньо-белетристичне узагальнення матеріалу. Заголовок вибудовано таким чином, що реципієнт не може одразу й однозначно встановити відношення автора до фактологічного матеріалу, авторську оцінку історичних реалій. Дещо прояснює ситуацію підзаголовок, у якому вказується на жанрові ознаки твору і який наповнюється іронічним пафосом: «(Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)» [1, 44]. Жанрове позначення у підзаголовку покликане встановити відповідний кут сприйняття матеріалу для підготовленого читача. Подальше пояснення стає імпульсом для активації своєрідної комунікативної гри між автором і реципієнтом.

Сутність цієї гри полягає в тому, що автор продукує фактично два варіанти тексту фейлетону: один - втілений у знаково-зовнішній формі, другий - у підтексті і внутрішній формі. Щоб розібратися у змісті такої ускладненої структури, реципієнту доводиться вступати в уявний діалог з автором і весь час бути насторожі, не піддаватися спокусі спрощеного і буквального тлумачення тексту. Авторська оповідь про процедуру поділу землі між селянами знаходиться на межі між буквально-фактологічним значенням окремих фраз і умовно-емоційним їх тлумаченням загалом:

«УДенікіна справа далеко простіша! Приїжджає до села загін.

Зібрати сход!

Зібрали.

Хто хоче землі, - вперед!

Дехто виходить. Більшість землі не хотять - не ворушаться!

Але (отут-то виявляється знання селянської думки) командир загону наперед знає, хто землі хоче.

Має такий список...

І все безземельні або малоземельні.

Викликає. Виходять.

Ділять...

Одному двадцять п'ять, другому п'ятдесят, а іншому й до ста буває.

Буває іноді, що шомпол ламається, тоді беруть новий...» [1, 44]. І лише фінальна фраза цієї епізодичної оповіді цілком прояснює ситуацію: стає зрозумілим, що бажаючі отримати земельний наділ натомість дістають покарання шомполами.

Схожим чином Остап Вишня знайомить читача ще з декількома головними положеннями денікінської пропаганди:

«А свобода «зібрань» яка!

Ви тільки почитайте, як «збирають» з київського населення «самообложеніє» на користь Добрармії.

«Зібрання» поголовні!» [1, 45]. Гра слів знову ж сприяє підтримці комунікативної гри між автором і реципієнтом. Відбувається це завдяки актуалізації змісту тексту, витоки якої знаходяться в заголовковому комплексі.

Остаточний висновок і заключна фраза фейлетону створюють відкритий фінал: «Ні, таки що не кажіть, а видно людей з державним досвідом...» [1, 45]. Виникають передумови для продовження уявного діалогу між автором і реципієнтом, розпочатого заголовком тексту. Закінчення тексту фейлетону не означає припинення спілкування. До прийомів алюзивного насичення тексту, балансування на межі між буквальним і умовним значенням слова (між логічним означенням і епітетною структурою), відкритого фіналу Остап Вишня успішно і ефективно звертався і в багатьох інших творах.

Поєднання в заголовку художньо-публіцистичних текстів Остапа Вишні 1919-1925 рр. (наприклад: «Дуже важливі справи і як їх вирішити. Сільське господарство») безпосередньо віддзеркалюють природу художньо-публіцистичних текстів - сполучуваність образу і факту. Логічне означення наближує фактологічний ґрунт до реципієнта, пояснює життєву основу проблемно-тематичної організації твору. Епітетна структура дозволяє продукувати численні асоціації, розбурхує уяву читача, демонструє оригінальність авторського підходу до відомого чи знайомого матеріалу.

Епітетна структура чи логічне означення, їхні фразові складові нерідко підхоплюються в тексті художньо-публіцистичних творів Остапа Вишні. Досить часто алюзивний заголовок, у якому поєднується епітетна структура і логічне означення, продукує початкову текстову фразу - своєрідний лід. Так, заголовок фейлетону «Найпекучіші справи споживчої кооперації» містить натяк на явище конкретно-історичного прояву. Разом з тим, дозволяє автору розпочати комунікативний процес з реципієнтом завдяки каламбуру і грі слів:

««Найпекучіші справи»...

Значить, печуть когось...

Кого печуть, чого печуть, навіщо вони печуть - хто й зна. А коли печуть - треба те місце, що вони печуть його, гусячим смальцем помастити... Щоб не так пекло...

Давайте по черзі про оті «найпекучіші»..» [1, 349]. У дещо розлогій преамбулі автор удавано відштовхується від формальної логіки, далі - переходить до іронічного і гумористичного тону оповіді, після чого запрошує реципієнта ніби до серйозної розмови про наболіле.

Остап Вишня, полюбляючи експериментувати, змінював функціональне призначення чи то епітетної структури, чи то логічного означення. У заголовках декількох текстів епітетна структура «чистісінька правда» покликана відігравати роль логічного означення, тобто переконувати реципієнта в достовірності інформації. Проте, контекст заголовків - «Як гусениця у дядька Кіндрата штани з'їла (Чистісінька правда); «Як одне теля одного дядька било (Чистісінька правда)» - і фольклорна основа епітетної структури налаштовують на образне оздоблення фактажу. Автор пропонував своєрідну комунікативну гру читачеві, у якій можна було долучатися до інтелектуальної оригінальності, плекання тонкого почуття гумору, неоднозначного сприйняття матеріалу.

Епітетна структура чи логічне означення, коли не потрапляють до заголовку художньо-публіцистичних текстів Остапа Вишні, стають невід'ємною частиною ліду. Для прикладу можна звернутися до фейлетону з назвою «Ну що ж, регульньом!». Алюзивність заголовку традиційно для Остапа Вишні посилюється підзаголовком «(З недавнього минулого)». У початковій фразі автор обирає для себе амплуа оповідача з юрби, з народу - дещо простуватого, але відвертого і емоційно бурхливого: «Ціни, кажуть, на продукти виробництва нашого «регульнуть» треба» [1, 347]. Автор пропонує себе реципієнту в якості близької людини, з якою можна від щирого серця обговорити актуальні проблеми.

Традиційно у художньо-публіцистичних жанрах матеріал вибудовується за принципом прямої піраміди. Остап Вишня обирає нетиповий варіант, який посвідчує авторську стильову неор- динарність і оригінальність. Заголовок, який містить епітетну структуру чи логічне означення, стає текстовим та інформативним початком фейлетону. Навіть у тих випадках, коли зміст заголовку знаходить пояснення лише в останніх абзацах тексту, алюзивна й асоціативна його спрямованість утримує напружену увагу читача від першого до завершального слова. Художньо-публіцистичні тексти Остапа Вишні - це не лише відгомони певних життєвих фактів чи явищ. Взаємодія епітетних структур і логічних означень спричинює появу своєрідної синтезованої реальності, у якій максимально актуалізується семантика навіть звичних і буденних понять.

Завдяки намаганню Остапа Вишні надати поодиноким фактам статусу типологізованих, перевести мовленнєво-житейські одиниці в художньо-вартісні відбувається й трансформація логічного означення в епітетну структуру. У таких випадках художньо-публіцистичні тексти отримують яскраву стильову неповторність, а їхнє асоціативно-значеннєве поле набуває якостей одивнення. Між заголовком фейлетону «Спеціально дворянський» і його текстом міститься своєрідний епіграф: «Сьогодні в дворянськім собранії з'їзд. З підслуханих розмов» [1, 63]. Це одразу призводить до семантичного зіткнення між заголовковою антомазійною епітетною структурою (спеціально дворянський) і логічним означенням з епіграфа (дворянськім собранії), яке ніби стає входженням об'єктивної реальності в умовний світ твору. Упродовж розгортання асоціативного сюжету, властивого саме фейлетонній організації тексту, означальна частина заголовкової епі- тетної структури повторюється декілька разів: «А потім засовав би правою дворянською ногою, віддав би богові милосердному свій дворянський дух.

І якби на тім світі той дворянин зустрівся з харківським предводителем, заплакав би.

І довго б плакав дворянин слізьми дворянськими» [1, 64]. Цілком закономірно, що епітетні структури з повтор заголовкового означення підкреслено переводять ситуацію в умовну реальність. У такий спосіб Остап Вишня «переростає» окремість ситуації та створює типологізовану картину. Завдяки епітетній структурі вибудовується характерне композиційне кільце, за яким в одну системну єдність формуються заголовок, епіграф і текст. Заключні рядки тексту знову повертають реципієнта до заголовка й епіграфа: «І довго ще б капали дворянські сльози біля Тигру й Євфрату, де міститься ще й досі не націоналізований рай божий...» [1, 64]. Дія принципу повернення призводить до того, що назва фейлетону наповнюється символічним змістом, який далеко виходить за межі буквальності, однозначності. Перенесення складних і продуктивних відношень між епітетною структурою і логічним означенням у заголовкове поле підсилює одивнення життєвого матеріалу, збагачує асоціативно-образні ходи, запускає в дію механізм повернення, завдяки якому яскрава назва, що й запам'ятовується, сприяє поверненню реципієнта до неї після знайомства з усім текстом.

Взаємодія епітетних структур і логічних означень у заголовковому комплексі і впродовж усього тексту стимулює й актуалізацію внутрішньої форми окремого слова і твору загалом. Епі- тетні структури переводять усю назву, а разом з нею й увесь твір, у площину асоціативно-умовного сприйняття. Логічні означення зберігають і утримують зв'язки між змістом твору і об'єктивною реальністю.

Отже, Остап Вишня в заголовках художньо-публіцистичних текстів збалансовано поєднував два головних способи анонсування матеріалу: 1) використання простих (іноді схематизованих), емблемних логічних означень з метою наближення тексту твору до рівня малоосвіченого реципієнта; і 2) звернення до епітетних структур задля актуалізації та узагальнення змісту твору, для активації асоціативного потенціалу тексту. Епітетні структури стають дієвим засобом актуалізації внутрішньої форми слова, що залучає до процесу естетичного співпереживання реципієнта. Логічні означення завдяки алюзивно-значеннєвому потенціалу розширюють поле асоціативного сприйняття.

Епітетні структури у заголовку і в тексті «працюють» як безпосередні ознаки авторського бачення речей. Епітетні структури підсилюють виразність авторської присутності в тексті твору, часто виступають показником оригінального погляду на зображувані події. Функціональність епітетних структур полягає в демонстрації художнього виготовлення предмета-ознаки, особливостей створення нового, єдиноможливого й тому унікально-неповторного варіанта в словесному еквіваленті. Логічні означення стають результатом вибору прикмети предмета або поняття залежно від контекстної ситуації. Логічні означення ілюструють процес селекції можливих варіантів з узвичаєних і відомих ознак. Логічні означення індивідуалізують предмет чи поняття, виділяють їх із загального ряду.

У художньо-публіцистичних текстах Остапа Вишні взаємодія епітетних структур і логічних означень виразно підкреслює жанрову природу творів, розташованих між публіцистикою і белетристикою. Художня виразність епітетних структур та інтенсивність їх вживання помітні тоді, коли посилюється авторська зацікавленість матеріалом. У випадках, коли початково-документальний матеріал мало цікавив автора, тоді кількісну і якісну першість отримували логічні означення.

Список використаних джерел

1. Вишня Остап (Губенко Павло Михайлович). Твори : В 4-х т. - Т. 1 : Усмішки, фейлетони, гуморески, 1919 - 1925 / Остап Вишня ; Редкол. : І. О. Дзеверін (голова) та ін. - К. : Дніпро, 1988. - 526 с.

2. Галич В. Заголовок у структурі змісту й форми публіцистичних творів Олеся Гончара / В. Галич // Зб. пр. Н.-д. центру періодики. - 2003. - Вип. 11. - С. 537-556.

3. Коваленко А. М. Заголовок англомовного журнального мікротексту-повідомлення : структура, семантика, прагматика (на матеріалі тижневика Newsweek) : Автореф. дис... канд. філол. наук : 10.02.04 / Коваленко Андрій Миколайович ; Київ. нац. лінгв. ун-т. - К., 2002. - 19 c.

4. Корнев В. Н. Повтор заголовка как средство глобальной связности публицистического текста / В. Н. Корнев // Известия Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена. Общественные и гуманитарные науки : Научный журнал. - СПб., 2009. - N 12 (89). - С. 231-235.

5. Лазарева Э. А. Заголовок в газете / Э. А. Лазарева. - Изд. 2-е, доп. и перераб. - Екатеринбург : Изд-во Ур. ун-та, 2004. - 82 с.

6. Мелещенко О. Який газетний заголовок кращий - «радянський», «американський» чи «український»? / О. Мелещенко // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. - Журналістика. - 1997. - Вип. 4. - С. 195-201.

7. Мелещенко О. Який газетний заголовок кращий - «радянський», «американський» чи «український»? / О. Мелещенко // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. - Журналістика. - 1997. - Вип. 4. - С. 195-201.

8. Негрышев А. А. Прагматика новостного газетного заголовка : механизмы преобразования информации в системе Заголовок ^ Текст / А. А. Негрышев // Вестник Московского университета. Серия 9, Филология. - М., 2006. - N 1. - C. 97-109.

9. Павлюк Л. Заголовок у дискурсі мас-медіа : семантико-змістові риси і функціонально- структурні типи / Л. Павлюк // Теле- та радіожурналістика : збірник наукових праць / Львівський нац. ун. ім. Івана Франка. - Львів, 2010. - Вип. 9, ч. 2. - С. 285-293.

10. Павлюк Л. Заголовок у дискурсі мас-медіа : семантико-змістові риси і функціонально- структурні типи / Л. Павлюк // Теле- та радіожурналістика : збірник наукових праць / Львівський нац. ун. ім. Івана Франка. - Львів, 2010. - Вип. 9, ч. 2. - С. 285-293.

11. Садівничий В. О. Властивості, функції й типи заголовків у структурі та змісті публіцистики Миколи Данька / В. О. Садівничий // Вісник СумДУ. Серія Філологія. - 2007. - Т. 1. - № 1. - С. 66-74.

12. Сибиренко-Ставрояни Е. В. Заголовок в киевских газетах второй половины XIX - начала ХХ века : содержание и функции : автореф. ... канд. филол. наук : 10.01.10 / Сибиренко-Ставрояни Елена Владимировна ; Киев. гос. ун-т им. Т. Г. Шевченко. - Киев, 1991. - 18 с.

13. Степанова М. А. Заголовок в макроструктуре интервью (на материале журнала «DER SPIEGEL») / М. А. Степанова // Проблемы и методы современной лингвистики : сборник науч. трудов. Вып. 1. / Отв. ред. Е. Р. Иоанесян. - М. : Институт языкознания РАН, 2005. - С. 184-198.

14. Сыров И. А. Функционально-семантическая классификация заглавий и их роль в организации текста / И. Сыров // Филологические науки : Научные доклады высшей школы. - М., 2002. - N 3. - C. 59-68.

15. Iarovici E., Amel R. The strategy of the headline / Edith Iarovici and Rodica Amel // Semiotica. - Amsterdam etc., 1989. - Vol. 77, N 4. - P. 441-459.

16. Kohrs J. In der Kurze liegt die Wurze? Strategien der Informationsdarbietung in deutschen und litauischen Fachtiteln / Jurgita Kohrs // Kalbotyra. - Vilnius, 2010. - N 62 (3). - S. 58-74.

17. Korosec T. Casopisni nadnaslovi v sodobnih slovenskih dnevnikih (Tipoloska razvrstitev) / Tomo Korosec // Slavisticna revija. - Ljubljana, 1990. - L. 38, st. 3. - S. 209-219.

18. Lenk H. E. H. Muster der Wiederaufnahme von Ьberschriften im Text : Eine Untersuchung am Beispiel Deutschschweizer Zeitungskommentare / Hartmut Ewald Herbert Lenk // Am Rande im Zentrum. Beitrдge des VII. Nordischen Germanistentreffens, Riga, 7.-11. Juni 2006. - Berlin : Taterka, Thomas; Lele-Rozentale, Dzintra; Pavidis, Silvija, 2009. - S . 285-298.

19. Nord Chr. Der Titel - ein Mittel zum Text? Ьberlegungen zu Status und Funktionen des Titels / Christiane Nord // Sprechen und Hцren, Akten des 23. Linguistischen Kolloquiums in Berlin. - Tьbingen : Niemeyer 1989. - S. 519-528.

Размещено на Allbest.ru