Бібліотека та інтелектуальна власність

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 02:347.77/.78

ББК 78.34 + 67.404.3

Харківська державна академія культури

БІБЛІОТЕКА ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

Макаренко П. Д.

Україна, м. Харків

Анотація

Визначається важливе місце бібліотеки в комунікаційній інфраструктурі інтелектуальної власності, яке полягає у: розвиткові суспільних відносин, що виникають з приводу використання результатів інтелектуальної діяльності; поширенні знань про систему інтелектуальної власності; здійсненні інформаційного забезпечення фахівців у цій сфері.

Ключові слова: соціальні комунікації, інфраструктура інтелектуальної власності, бібліотечно-інформаційні електронні ресурси, авторське право

Аннотация

Определяется важное место библиотеки в коммуникационной инфраструктуре интеллектуальной собственности в: развитии общественных отношений, которые возникают по поводу использования результатов интеллектуальной, творческой деятельности; распространения знаний о системе интеллектуальной собственности; осуществления информационного обеспечения специалистов данной сфере.

Ключевые слова: социальные коммуникации, инфраструктура интеллектуальной собственности, библиотечно-информационные электронные ресурсы, авторское право.

Annotation

Determined important libraries in the communications infrastructure of intellectual property: the development of social relations that arise over the use of intellectual and creative activity, by disseminating knowledge of the intellectual property system, the implementation of information security specialists in this field.

Key words: social communications, infrastructure intellectual property, electronic library and information resources, copyright.

Сучасний період характеризується зростанням впливу комунікаційних зв'язків на інноваційний розвиток соціуму. Внаслідок комунікаційних процесів відбувається більш ефективне створення інформації, вироблення знань; відкриваються широкі можливості для винахідництва та раціоналізаторства, висуваючи нові вимоги учасникам цих процесів; здійснюється розподіл та використання результатів інтелектуальної діяльності. Тобто посилюється комунікаційна функція інституту інтелектуальної власності, спрямована на розкриття відносин стосовно об'єктів, що охороняються правом інтелектуальної власності. В цьому контексті зростає роль і значення комунікаційної інфраструктури, від якої в значній мірі залежить якість комунікаційних процесів в сфері інтелектуальної власності.

За сучасних умов під інфраструктурою розуміють комплекс взаємопов'язаних обслуговуючих структур, що забезпечують усталений розвиток. До інформаційної інфраструктури відносять комплекс комунікаційних установ, засобів, інструментів, що уможливлюють вільний обіг інформації в суспільстві, ефективне використання інтелектуальних активів для досягнення цілей прогресу [4]. Відповідно до цього до компонентів інфраструктури інтелектуальної власності належать й бібліотеки, діяльність яких спрямована на задоволення інформаційних потреб науковців і реалізацію їхнього надбання у духовній і матеріальній сферах суспільства й охоплює інтереси держави, громадян і наукової соціальної інституції.

Слід зауважити, що бібліотечну спільноту в сучасних умовах турбують питання інтелектуальної власності, зокрема авторського права, пов'язані із появою нових можливостей поширення інформації, оперативного задоволення запитів читачів в електронному середовищі. На передній план висуваються проблеми: поцифрування й розміщення об'єктів авторського права в мережі без порушення прав їх власників; організація доступу користувачів бібліотеки до електронних інформаційних ресурсів на основі ліценції на використання творів, що охороняються правом інтелектуальної власності. Так, з точки зору авторського права переведення твору в цифрову форму є переробкою твору або його перетворенням. Законодавство більшості країн (і в Україні також) передбачає, що переробка творів без згоди авторів чи правовласників й без виплати гонорару є порушенням авторських прав.

В цьому аспекті дуже гостро проявляється дисбаланс інтересів власників авторського права і користувачів, що спричиняє до уповільнення обміну знаннями у суспільстві; фактично перешкоджає виконанню бібліотеками їх місії, пов'язаної із забезпеченням вільного доступу усіх верств населення до інформації. Це узгоджується із позицією ІФЛА, яка вважає, що обмеження прав на використання електронних копій в мережі з метою навчання та дослідження викликає загрози в поглибленні нерівності між багатими й бідними [3].

Слід також зауважити, що на загострення проблем в електронному середовищі соціальних комунікацій впливають й особливості авторського права, пов'язані із традиціями та концепціями його розвитку в контексті цивільного (США, Великобританія) та загального (Франція, Німеччина) права. Відповідно до першого, право автора стосується виключно користування майновою складовою результату інтелектуальної діяльності (володіння, користування, розпорядження). Охороні підлягає матеріальна форма, яка існує або буде винайдена пізніше, за допомогою якої твори можуть сприйматися, відтворюватися, сповіщатися безпосередньо або за допомогою машини чи пристрою. Відповідно до другого, яке складає основу й українського законодавства, авторське право уособлює особистість автора та майнову складову твору, виражену в об'єктивній формі, що дозволяє сприймати твір органами відчуття. Тобто матеріальна форма не є обов'язковою, авторським правом охороняються поряд з письмовими та іншими творами й усні. При цьому правова охорона згідно з Законом України “Про авторське право та суміжні права” поширюється тільки на форму вираження твору. Вона не розповсюджується на будь-які ідеї, теорії, методи, процеси, математичні концепції, способи, відкриття, які описані, пояснені, проілюстровані у творі [2].

За загальним правилом, використання твору автора іншими особами протягом часу його охорони допускається не інакше, як за згодою автора або його правонаступників та з виплатою винагороди. Відповідно до українського законодавства, охорона авторських прав нового, оригінального твору, вираженого в об'єктивній формі діє протягом життя автора та 70 років після його смерті [2]. Але в інтересах суспільства встановлюються випадки вільного використання творів у законодавстві більшості країн світу і прямо регулюються міжнародними конвенціями з авторського права. Здебільшого обмеження або виключення обумовлюються пошуком справедливого компромісу між конкуруючими учасниками комунікаційного акту в сфері інтелектуальної власності: авторами, посередниками, користувачами, суспільством. інноваційний соціум комунікаційний інтелектуальний

Закон України “Про авторське право і суміжні права” дозволяє вільно використовувати твір без згоди автора, але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення у разі використання цитат, як ілюстрацій, відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках. Крім того дозволяється видання опублікованих творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих. Без згоди автора чи власника та виплати винагороди відповідно до діючого законодавства України дозволяється відтворення бібліотеками і архівами примірників твору репрографічним способом:

- за замовленнями фізичних осіб для використання з метою освіти чи приватного дослідження (мова йде про окремі статті чи уривки творів);

- для збереження або зміни пошкоджуваного чи загубленого примірника своєї бібліотеки або з фонду аналогічної бібліотеки, коли це не має систематичного характеру;

- репрографічне відтворення навчальними закладами для аудиторних занять або як ілюстрації для навчання [2].

Зазначене свідчить про відсутність у законодавстві України норм, що стосуються використання творів бібліотеками в електронному середовищі. Отже, без порушень авторських прав бібліотека може поцифровувати, розміщати в мережі та надавати доступ до цифрового контенту тільки у разі вичерпання авторських прав. В іншому випадку бібліотека має одержати згоду на вільне використання від власника твору, яким може бути автор, видавець або інший правонаступник.

Важливо зазначити, що відповідно до Цивільного Кодексу України майнові права на об'єкти авторського права, створені в рамках трудового договору, належать працівникові, який створив об'єкт (авторові) та роботодавцеві спільно, якщо інше не встановлено договором (контрактом) [1]. Це ускладнює використання творів за згодою правовласників, оскільки погодження використання потребує звернення до автора та його роботодавця.

Зазначені проблеми тісно пов'язані як із недоліками правового поля інтелектуальної власності, так й із відсутністю належної комунікаційної культури, зневагою суспільства до прав інтелектуальної власності.

Збільшується роль бібліотек як елементу комунікаційної інфраструктури інтелектуальної власності у напрямі системного формування інноваційної культури і свідомості членів суспільства щодо особливостей системи інтелектуальної власності та додержання прав інтелектуальної власності. Це зумовлюється сучасними тенденціями бібліотечної діяльності у напрямі розвитку комунікаційної взаємодії бібліотек із усіма структурами суспільства: освітніми, науковим, культурними, політичними, економічними [4]. Розширення партнерства бібліотек спрямовується не стільки на розвиток й модернізацію бібліотечної діяльності, скільки на розвиток доступності інформації,; створення комфортного інформаційно-комунікаційного середовища щодо поширення інформації та знань. Зазначене закладає підґрунтя встановлення бібліотеками взаємодії із структурами інтелектуальної власності; сприятиме розвиткові суспільних відносин, що виникають з приводу використання результатів інтелектуальної; системній організації заходів щодо особливостей прав інтелектуальної власності, її важливої ролі у культурній, виробничій, підприємницькій діяльності підприємств та організацій України усіх форм власності.

Безперечно підвищується роль бібліотек в комунікаційній інфраструктурі інтелектуальної власності й в напрямі інформаційно-бібліотечного забезпечення діяльності в цій сфері. До інформаційного забезпечення суб'єктів інтелектуальної власності слід віднести усі види комунікаційних зв'язків. Бібліотека як особливий канал комунікації сприяє соціалізації правових знань у мережевому просторі, встановленню тісних взаємозв'язків між усіма складниками сфери інтелектуальної власності; створює умови відповідного подання юридичної інформації на результатів дослідження інтелектуальної власності.

Головним засобом досягнення цього забезпечення може бути побудова інформаційно-бібліотечної системи регіональної комунікаційної інфраструктури, яка буде включати різні підсистеми взаємозв'язків надходження інформації з проблем інтелектуальної власності наукового, освітнього, практичного, законодавчого характеру та обмін даними з іншими структурами.

Список використаних джерел

1. Правове регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності: галузеві аспекти : монографія / О. П. Орлюк [та ін.]. - К. : НДІ ІВ АПрН України, 2006. - 416 с.

2. Про авторське право і суміжні права [Електронний ресурс] : Закон України від 23.12.1993 р. № 3792-XII // Верховна Рада України : офіц. веб-портал. - Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3792-12 (дата звернення: 05.12.2012). - Назва з титул. екрана.

3. Хакетт Т. TLIB - Договор по библиотекам и архивам / Тереза Хакетт // Научные и технические библиотеки. - 2012. - № 3. - С. 54-58.

4. Шемаєва Г. В. Інфраструктурні особливості діяльності бібліотек у науковому соціальному інституті / Г. В. Шемаєва // Вісник Харківської державної академії культури. - 2007. - Вип. 19. - С. 90-99.

5. Ярошенко Т. О. Вільний доступ до інформації: нова модель наукової комунікації в інформаційному суспільстві / Т. О. Ярошенко // Наукові праці Миколаївського державного гуманітарного університету ім. Петра Могили комплексу "Києво-Могилянська академія". Комп'ютерні технології, системний аналіз, моделювання. - 2007. - Т. 68, вип. 55. - С. 226-234.

Размещено на Allbest.ru