Укрінформ: на шляху від об’єкта до суб’єкта світового новинного простору

Annotation

In the paper it is investigated how a national news agency of Ukraine since its foundation sought to supply the world's news media, but the imperial system of the USSR had blocked such activities. The author believes that the relationship between the TASS and RATAU (Ukrinform) are fully consistent with the unequal information exchange between Reuters, Gavas and Wolf and media of the colonial countries. Such discriminatory exchange agreement was assigned to World News Ring. Also it was used a multistage control mechanism of the information agency, known as gatekeeping theory. For the first time, significant efforts on independent output Ukrinform news to the world market in the year 2005 have been taken under President Viktor Yushchenko. But the Agency did not have enough human resources capacity for the implementation of the programme of reform. After the Revolution of Dignity Ukrinform was able to significantly change the situation. The Agency now actively informs the world community about the life of an independent Ukraine. Ukrinform uses the experience of the world's leading agencies when creating a multimedia platform of Ukraine.

Keywords: news agencies, Ukrinform, the concept of «North-South», system supervisors and gateways, network correspondents, CISM.

Українські видання після Революції Гідності прагнуть вирватись з-під жорсткого впливу російських медіа. Цей процес ми вирішили дослідити на прикладі національного інформаційного агентства України Укрінформ. Національні інформаційні агентства ще з початку їх існування відіграють виняткову роль у інформаційному обміні між власного країною та закордоном, збираючи та поширюючи серед медіа новинні продукти. Від інтенсивності та правдивості таких новин чималою мірою залежить сприйняття країни світовою спільнотою та її підтримка. Саме цим визначається актуальність нашої розвідки. Варто також зазначити, що серед українських національних медіа Укрінформ має найбільш довгу історію та непросту біографію, адже агентству судилось пройти шлях від незалежної редакції до республіканської структури у системі союзної агенції ТАРС, а тепер - до повноцінного представника інтересів вільної України.

Відразу після повалення царизму у листопаді 1917 року на терені України починається процес створення інформаційних агентств, на які влада різних «кольорів» - від гетьмана Скоропадського до більшовиків - покладає завдання своєї підтримки. За короткий час у Києві, Харкові, Одесі виникають УТА, УкТА, УкРОСТА, БУП. Західноукраїнська Народна Республіка покладає функції новинного агентства на редакцію газети «Стрілець». Та ці агенції існують недовго, і зрештою на базі УкРОСТА створюється національне інформаційне агентство, яке отримало назву РАТАУ - Радіотелеграфне агентство України. Одним із головних завдань агентства стає налагодження інформаційного обміну України із закордонними країнами. З цією метою у Харкові 7 серпня 1920 року починає діяти потужна радіостанція міжнародних зносин, яка отримувала повідомлення із Берліна, Константинополя, Лондона, Парижа, інших столиць європейських держав. Водночас агентство налагоджує канали постачання достовірної інформації до Польщі, Австро-Угорщини, Румунії. Тож, РАТАУ діє як суб'єкт світового інформаційного простору [4; 8].

Але ситуація докорінно змінилась після утворення СРСР. РАТАУ з того часу входить до структури ТАРС - центральної агенції Союзу. Взаємовідносини українського національного агентства та головної структури поступово починають нагадувати стосунки агенцій колоніальних держав та метрополій. Ці стосунки у світі були започатковані 1863 року після укладення Рейтере, ҐАВАС та Вольф таємної угоди про інформаційний розподіл світу World News Ring. Особливий характер інформаційних потоків за умов такого розподілу пізніше був проаналізований вченими, зокрема, Й. Ґалтунгом, і отримав назву концепції «Північ-Південь» [6:55]. Нам у цій концепції цікаво декілька моментів. Інтенсивність потоків «Північ-Південь», згідно Й. Ґалтунга, значно переважає інтенсивність зустрічних потоків. У нашому випадку це означає, що потік новин з Москви до українських медіа був потужнішим за зустрічний. І ще один аспект: існування так званих «кругових інформаційних потоків». ТАРС, не довіряючи своїм республіканським структурам, тримав власкорів, які готували важливі новини. Ці новини, після редагування у Москві, передавались Укрінформу для розповсюдження серед редакцій України. Більшість повідомлень мали службову помітку «важливо» або «дуже важливо». Ф. Каплан довів, що світові агентства, серед яких було і ТАРС, висвітлюють події в країнах «Півдня» недостатньо об'єктивно [13].

Будь-яка інформація, підготовлена кореспондентом РАТАУ, проходила систему контролерів та шлюзів (gatekeeping theory). Так само, як і у світових агентствах, що діяли відповідно до угоди про інформаційний поділ світу, у ТАРС використовувались дві системи контролю: стратегічна і тактична. Стратегічна система, до роботи у якій були залучені вищі керівники агентства рівня генерального директора, його заступників, начальників управлінь, виробляла основні інформаційні напрямки відповідно до рішень КПРС та уряду. Тактична, або лінійна система, забезпечувала постійний контроль за інформаційними потоками. Повідомлення від кореспондента проходило послідовно від начальника відділу до чергового редактора випуску, а візу на вихід у світ ставив заступник генерального директора. На кожному етапі нерідко використовувалась резолюція р/с - посилання на деякі редакційні політики, про які журналіста не інформували. РАТАУ мало свою систему контролерів та шлюзів. Тож, у тому випадку, якщо новина кореспондента РАТАУ була призначена для закордонних видань, кількість таких контрольних воріт сягала 12 штук [11].

Жодне повідомлення про життя України не могло вийти за межі країни безпосередньо від РАТАУ, а тільки під брендом ТАРС. Центральні видання СРСР повідомляли про Україну виключно з подання ТАРС. У системі ТАРС діяло два потужних управління - ГРІДЗ - головна редакція інформації для закордону та ГРЗІ - головна редакція закордонної інформації. Ці управління жорстко контролювались як ЦК КПРС, так і службами розвідки. Так само відбувалось і з новинами для закордону. Таким чином, маємо всі підстави для висновку, що система домінування держави-колонізатора в інформаційному просторі підлеглої країні була адаптована і використана у Радянському Союзі по відношенню до України, Білорусі та інших республік.

Лише після другої світової війни система дала невеличке послаблення - РАТАУ отримало можливість самостійно готувати та направляти на адрес декількох невеликих газет української діаспори у Канаді блок інформаційних повідомлень. Такий вісник, «Українська панорама», готувався двічі на місяць і наповнювався переважно текстами про екзотику Західної України.

24 серпня 1991 року агентство передало передплатникам своєї продукції повідомлення: підписано історичний Акт Верховної Ради УРСР про державну незалежність України, який відкрив новий етап в історії держави. А незадовго до цього дня Рада Міністрів змінила назву РАТАУ на Українське інформаційне агентство Укрінформ. Так створилися умови для самостійної роботи агентства як для українського, так і закордонного читача. Укрінформ започаткував інформаційний обмін із Польським агентством преси (ПАП).

Але шлях до того, щоб стати повноцінним суб'єктом світового інформаційного простору, став довгим та тернистим. Виділимо основні причини: найголовніша полягає у тому, що Україна при правлінні президентів Леоніда Кучми та Віктора Януковича пріоритетом у зовнішній політиці обрала Російську Федерацію. Тому Укрінформ як державне агентство вимушено було ще довгий час підтримувати цю стратегію та активно співпрацювати з ІТАР-ТАРС. У самому агентстві ключові позиції мали кадри, що пройшли партійний вишкіл, мали дипломи Вищої дипломатичної школи (Москва) або Вищої партійної школи (Москва або Київ). Вони мислили стереотипами радянських часів, не сприймали реформ або ж протидіяли їм. інформаційний агентство світовий новина

Показовий приклад із створенням проекту «Укрінформ: бізнес-новини». Проект запропонував молодий журналіст агентства Михайло Коломієць, який після стажування у Рейтере побачив, як треба перебудувати діяльність громіздкої структури Укрінформу та почати зрештою заробляти кошти, а не жити за рахунок державного бюджету. Вимоги до журналістів у редакції «Укрінформ: бізнес-новини» були дуже подібні до вимог для кореспондентів Рейтере - писати швидко, із глибоким розумінням бізнесових процесів у різних галузях, знаходити комерційну інформацію. Такі матеріали оплачувались дуже пристойним гонораром. Жоден досвідчений кореспондент Укрінформу не зміг працювати на такому рівні, Михайло Коломієць створив нову молоду команду. Та після того, як проект вийшов на хороший прибуток, знайшов споживачів своїх новин, старі кадри Укрінформу спровокували конфлікт, і проект було брутально закрито. Його приміщення відключили від електрики, зачинили двері. Тоді Михайло Коломієць разом зі своєю командою створив агентство «Укрновини», яке невдовзі стало лідером ринку новин України [10].

Після обрання Президентом України Віктора Ющенка, серед багатьох проблем, за вирішення яких взялась його команда, була і доля агентства Укрінформ. Проголошений Віктором Ющенком курс на швидку євроінтеграцію потребував серйозної інформаційної підтримки. Тому невдовзі мова вже пішла про реформування агентства з метою посилення його присутності та впливу у світовому інформаційному просторі. У вересні 2005 року виконуючий обов'язки Прем'єр- міністра України Юрій Єхануров підписав Постанову Кабінету Міністрів України № 933 «Про заходи щодо реформування та розвитку Українського національного інформаційного агентства "Укрінформ" на 2005-2007 роки» [3].

Головна мета реформування національного агентства полягала саме у посиленні його присутності у світовому інформаційному просторі та більш потужному впливі на формування зовнішнього іміджу України. Для цього необхідно було зміцнювати конкурентоздатність агентства як на внутрішньому, так і зовнішньому інформаційних ринках [3].

Як зазначив голова Держкомтелерадіо Іван Чиж на нараді з цього питання, «Укрінформ може і повинен стати своєрідною транспортною магістраллю з двостороннім рухом. Тобто для нас важливо, щоб Україну пізнавали в світі і щоб Україну пізнавали в Україні через матеріали агентства як офіційного державного органу. Дуже прикро, що, на жаль, не всі це усвідомлюють, розуміють» [2:40].

Однією з ознак такої перебудови стало кадрове оновлення. Протягом 2005 року з агентства звільнилось за власним бажанням та виходом на пенсію 72 працівники, що склало 30 % загальної чисельності. Це привело до омолодження творчого складу інформаційного агентства. Стали до роботи талановиті випускники - журналісти Київського, Львівського та інших університетів країни. Посаду політичного оглядача обійняла випускниця відділення журналістики Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна Олена Вигуляр (Собко).

Значна частина заходів була розроблена та реалізована з урахуванням міжнародного досвіду провідних інформаційних агентств. Наприклад, нова редакція Статуту Укрінформу була розроблена фахівцями агентства та Мінюсту із залученням досвіду організації світових інформаційних агентств.

Значних змін зазнав творчий процес. Тут можна виділити два вектори: створення та кадрове забезпечення нових каналів постачання інформації про життя України міжнародній громадськості та розвиток мультимедійних технологій.

Що до першого напрямку, програма реформування передбачила відкриття протягом 2005-2007 років 16 корпунктів (представництв) Укрінформу за кордоном. В агентстві було створено та налагоджено роботу творчих підрозділів, які розпочали готувати та поширювати інформацію про Україну в країнах Європи, Америки, Азії, Африки.

Програма реформування Укрінформу надала велику увагу розвитку новітніх інформаційних технологій. Це, зокрема, створення багатофункціонального інтернет-порталу з вільним і зручним доступом користувачів всесвітньої мережі до інформаційних ресурсів агентства, баз даних про Україну. Створено радіослужбу

Укрінформу, яка з 2006 року розпочала цілодобове мовлення в інтернеті українською, англійською та німецькою мовами для задоволення потреб населення України, міжнародної громадськості, у тому числі української діаспори.

Почала діяти відеослужба для передачі в інтернет-мережі оперативної відеоінформації агентства про основні події в Україні, забезпечення обміну цією інформацією з аналогічними службами національних агентств - партнерів Укрінформу в європейських та інших державах.

Було створено україно-російсько-англомовний сайт «Єдина Україна» для української діаспори та зарубіжних громад за кордоном з метою надання об'єктивної інформації про життя в Україні.

На жаль, після приходу до влади Віктора Януковича ці процеси значно уповільнились.

Тоді ж уряд змінив генерального директора Укрінформу, віддавши перевагу активісту Партії регіонів.

І лише після Революції Гідності перетворення Укрінформу у потужне самостійне джерело інформування закордонного читача про життя України пришвидшило темпи, стало невідворотнім, і головне, що агентство нарешті вирвалось із «тісних обіймів» ІТАР-ТАРС. Щодня Укрінформ дає читачам повну та об'єктивну картину подій: більш як 300 новин за добу, ексклюзивні коментарі та інтерв'ю, фоторепортажі, інфографіку. Серед передплатників та партнерів Укрінформу: електронні та друковані ЗМІ, теле- і радіокомпанії України, медіа зарубіжних країн, владні та бізнес структури, посольства і консульства, підприємства, банки.

Кореспонденти агентства працюють у кожному регіоні України та в 9 країнах світу: Бельгії, Канаді, Молдові, Німеччині, Нідерландах, Польщі, Росії, США, Франції. На порталі агентства є окремий розділ для української діаспори http://www.ukrinform.ua/rubric-diaspora - Укрінформ зберігає традицію інформування діаспори, а також розділ «Волю - Сущенко» на підтримку власкора агентства Романа Сущенко, якого було підло заарештовано ФСБ.

Портал Укрінформу став багатомовним. Наприкінці 2016 року інформаційні продукти агентства вже розповсюджуються сімома іноземними мовами, у тому числі, англійською, німецькою, китайською, французькою, іспанською. І цей перелік буде подовжено найближчим часом. Наявність багатомовного серверу є однією з ключових ознак світових агентств, таких як Рейтере або АФП, тож національне агентство України у своєму еволюційному розвитку орієнтується на рівень лідерів світового новинного простору. Багатомовність полегшує входження та закріплення у цьому просторі, обмін новинами з потужними агенціями ключових держав світу [12].

Досвід світових агентств по розвитку виробництва телевізійних продуктів надихнув Укрінформ ще на один проект - створення разом із партнерами UA|TV - мультимедійної платформи іномовлення України. Партнерами є ДТРК «Всесвітня служба "Українське телебачення та радіомовлення"» та ТОВ «Банківське телебачення». UA|TV адресоване широкій іноземній аудиторії, у першу чергу, українській діаспорі та російськомовним глядачам, які потребують об'єктивної, актуальної та повної інформації з України і про Україну. Через супутники сигнал іномовлення доноситься до мешканців країн Центральної та Східної Європи, Близького Сходу, Середньої Азії та Північної Америки. Крім звичних телевізійних передач українською та російською мовами з англомовними субтитрами, про події в Україні глядача інформують два рухомих рядки новин англійською та російською, а також розширена інформація українською, російською, англійською, німецькою, іспанською та ін. «Завжди поруч» - гасло нового мультимедійного проекту. «Відкрий для себе Україну!», «Підтримай Україну!», «Будь з Україною!», «Живи Україною!» - щодня, щогодини, щохвилини, щосекунди звертаються до своїх глядачів журналісти UA|TV [9].