Гетеростереотипізація української культури в якісних друкованих засобів масової інформації Великобританії та Франції як ознака перехідності (за матеріалами публікацій на літературну тематику)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гетеростереотипізація української культури в якісних друкованих засобів масової інформації Великобританії та Франції як ознака перехідності (за матеріалами публікацій на літературну тематику)

Ю.С. Гаркавенко

Анотація

У статті розглянуто явище стереотипізації України в масмедійному дискурсі Великобританії та Франції. Предметом дослідження стали публікації, присвячені темі культури в Україні. Вибір предмета зумовлений високим рівнем політизації культурної сфери та значною концентрацією в ній стереотипних форм. Такі матеріали, марковані як «українські», є індикатором формування у свідомості європейських читачів, за посередництвом провідних європейських якісних газет, усталеного сприйняття українського суспільства як перехідного. Адже саме культура народу визначає його як ціле, як духовну одиницю та націю. На позначення узагальненого стереотипного уявлення європейської спільноти про українців запропоновано термін «стереотип перехідного періоду».

Ключові слова: культура, національна ідентичність, перехідність, перехідне суспільство, стереотип, стереотипізація, «стереотип перехідного періоду».

Аннотация

В статье рассматривается явление стереотипизиции Украины в массмедийном дискурсе Великобритании и Франции. Предметом исследования стали статьи, посвященные теме культуры в Украине. Выбор предмета обусловлен высоким уровнем политизации культурной сферы и значительной концентрацией в ней стереотипных форм. Такие материалы, маркированные как «украинские», являются индикатором формирования в сознании европейских читателей, при посредничестве ведущих европейских качественных газет, устоявшегося восприятия украинского общества как переходного. Ведь именно культура народа определяет его как целое, как духовную единицу и нацию. Для обозначения обобщенного стереотипного представления европейского сообщества об украинцах автором был предложен термин «стереотип переходного периода».

Ключевые слова: культура, национальная идентичность, переходность, переходное общество, стереотип, стереотипизация, «стереотип переходного периода».

Annotation

The research deals with the phenomenon of stereotyping of Ukraine in the mass media discourse of Great Britain and France. The articles devoted to the themes of Ukrainian culture are under study since the high level of politicization of culture, as well as the increased concentration of stereotype forms in materials on cultural topics labeled as «Ukrainian» indicate the formation in the minds of European readers the settled perception of Ukrainian society as a transitional one within the framework of the mediation of the leading European quality newspapers. The fact is that it is the culture of the nation that defines it as a whole, and as a spiritual unit. To denote the generalized stereotypical perception of the Ukrainians by the European community, such term as the «stereotype of the transition period» was proposed.

In the course of the study, it was proved that the high frequency of the use of political stereotypes (e. g. «the crisis of national identity», «culture as a battlefield», «interethnic hostility», «nationalistic junta», etc.) and historical stereotypes («prohibition on communication in Ukrainian», «Forced Russification») in articles devoted to the themes of Ukrainian culture in the media discourse of Great Britain and France greatly affects the formation of the «stereotype of transitional period» in the consciousness of the European audience about Ukrainians and the perception of Ukrainian society a transitional one.

The presence of the historical stereotypes in the materials also shows that in the consciousness of the European community Ukraine is still on its way from its Soviet past through the post-Soviet modernity, that is, in the state of «transition». In addition, the proliferation of radical views is followed by unstable periods characterized by the presence of socio-economic crises or mass protests. The accompanying aspect, which enhances the process of forming of the «stereotype of the transitional period» in relation to Ukraine by creating conditions for the spread of the phenomenon of stereotyping, is the unification of content in the quality print media of Great Britain and France.

Key words: culture, national identity, transitivity, transitional society, stereotype, stereotypization, «stereotype of the transition period».

Із загостренням «українського питання» провідні газети Великобританії, Німеччини та Франції все частіше стали вживати на позначення українського суспільства такі негативні конотації, як «кризове» та «виснажене війною». Водночас видання все частіше фіксують в Україні кризу на лише економічну та політичну, а й суспільну - «брак національної ідентичності українців», як підґрунтя для пояснення багатьох процесів, які наразі відбуваються в нашій державі. Тому дослідження масмедійної стереотипізації української культури у якісних виданнях Великобританії та Франції дозволяють дати комплексну оцінку сприйняття України європейцями та зробити висновки щодо основних напрямів роботи в галузі іміджетворення.

Явище етнічної стереотипізації досліджено в контекстах етнопсихології, культурології, етнополітологи тощо. В аспекті медіатизації етнічні стереотипи висвітлено М. Бутиріною [1], Н. Варех [2], В. Владимировим [3], Л. Завгороднєю [5] та ін. Проблемі масової поведінки в перехідні періоди присвячені праці Г. Лебона [7], Х. Ортеги-і-Гассета [11], П. Сорокіна [14] та Г. Тарда [15]. Дослідженню явища перехідності в літературі присвячені публікації В. Гусєва [4], В. Нарівської [10], Н. Пахсар'ян [12], Е. Сайка [13] та ін. стереотипізація україна масмедійний дискурс

Мета статті - увести в науковий обіг термін «стереотип перехідного періоду» як загальне поняття, що відображає уявлення читачів якісної британської та французької преси про Україну, а також знайти практичне підтвердження доцільності його вживання, а саме частотність стереотипних форм, які трапляються у статтях на літературну тематику в якісних друкованих ЗМІ Великобританії й Франції, та розкрити їхній зміст.

Результати. Протягом багатьох років закономірним є те, що інтерес світової спільноти до української культури, зафіксований у медіа-дискурсі різних країн у вигляді матеріалів на вищезазначені теми, активізується саме в періоди найбільшої політичної напруженості в країні. Так, наприклад, усе більше статей, присвячених підвалинам українського духовного життя, з'являлися під час розгортання подій Помаранчевої революції, знакових передвиборчих перегонів чи проведення пісенного конкурсу Євробачення, відомого як «політичне». Не стала винятком і Революція Гідності, трагічні події якої на довгий час перетворилися на інформаційний привід для публікацій у численних європейських і світових друкованих та електронних виданнях. Поряд із веденням політичного репортажу, журналісти вдавалися до глибокого аналізу причин конфлікту та його історичного підґрунтя і, звичайно, зверталися до культурних витоків українського народу, які дають змогу зрозуміти ментальність українців.

Україна також цікавить світову журналістику як одна з пострадянських країн, а її суспільство - як таке, що трансформується в умовах пострадянської сучасності, або перехідне. Так, наприклад, британська газета «The Guardian» створила на своєму веб-сайті постійний блог під назвою «New East Network», присвячений обговоренню життя в пострадянських країнах, зокрема в Україні. До кола тем цього ресурсу входять культура, традиції, свята, побут, туризм, музика, кіно, література, психологія пострадянської людини, матеріали на історичні теми, а також більш «живий» та детальний погляд на політичні події в Україні, а точніше, на вплив цих подій на життя пересічних українців. Судячи з коментарів, які відвідувачі залишають після прочитання матеріалів, блог є досить популярним серед прихильників сайту «The Guardian», а його матеріали викликають живий інтерес аудиторії. До того ж формат блогу ідеально підходить для поширення практики аматорської журналістики (автори матеріалів пропонують читачам листуватися із ними електронною поштою, розповідаючи свої історії, або навіть пропонувати теми для обговорення, тобто формувати порядок денний), що, у свою чергу, є додатковим аргументом на користь поширення явища стереотипізації у якісних ЗМІ Великобританії та Франції.

Так сталося, що із загостренням конфлікту в Україні політизованість матеріалів на культурну тематику в якісних виданнях Великобританії та Франції стрімко зросла. Так, наприклад, лише концепт «війна» з'являється у статтях, присвячених українській культурі, у наступних конотаціях: «прихована війна» («The Guardian»), «інформаційна війна» («The Guardian», «The Times», «The Daily Telegraph», «The Independent», «Le Monde», «Le Figaro»), «забута війна» («The Guardian»), «громадянська війна» («The Guardian», «The Times», «The Daily Telegraph», «The Independent», «Le Monde», «Le Figaro»), «брутальна теритаріальна війна» («The Guardian»), «заморожений конфлікт» («The Guardian», «Le Monde»), «зіткнення» («The Guardian», «Le Monde»), «війна Донбасу» («The Guardian», «The Times», «The Daily Telegraph», «The Independent», «Le Monde», «Le Figaro»), «військова агресія на Сході» («The Guardian»), «повномасштабні бойові дії» («The Guardian»), «події в Україні» («The Guardian», «Le Monde») тощо.

Отже, у цій розвідці досліджено гетеростереотипізацію української культури на матеріалах статей на теми української літератури в якісних друкованих виданнях Великобританії та Франції як передумову сприйняття українського суспільства як перехідного й закріплення в медіа- дискурсі цих країн «стереотипу перехідного періоду» стосовно України та українців.

Серед основних характеристик процесу формування «стереотипу перехідного періоду» в якісних виданнях Великобританії та Франції, виокремлених на основі якісного аналізу контенту на теми культури України у провідних газетах країн зазначених вище, слід назвати такі: медіа-рефлексія на концепти «криза», «конфлікт» та «війна» у матеріалах, присвячених українській культурі; медіа-рефлексія на «кризу національної ідентичності» українців; фіксування факту наявності спільної культурної спадщини України з іншими народами; поява нових етнонімів та субконцептів на позначення українських територій; руйнування старих канонів і культури.

Науковою базою для обґрунтування терміна «стереотип перехідного періоду» також послугувало визначення перехідності відомими науковцями-соціологами: прояв масових явищ, інверсія ролей маси та еліти в контексті прийняття рішень національного масштабу, частковий занепад культури, політична нестабільність, певний егоїзм у контексті відчуття зверхності над іншими епохами та відчуття всемогутності, повного нігілізму (за Ф. Ніцше), неспроможність переступити через історичне знання та руйнування старих канонів (Х. Ортега-і-Гассет) [11] («культура - як поле битви» («Le Figaro»); зіткненням різних між собою рас, у сенсі зіткнення культур (Г. Лебон) [7] («українська література поділена на українськомовну та російськомовну, прозахідну та проєвропейську, а також на офіційну та незалежну», «східна Україна» та «західна Україна» («Literature as last bastion», «The Guardian», 11.11.2015)); розрив соціальних зав'язків (П. Сорокін) [14], що у статтях на літературну тематику виявляється в поширенні стереотипів у галузі мовознавства («заборони на спілкування українською» («The Guardian»), «примусова русифікація» («The Guardian»), «українська мова як діалект російської» («The Guardian»), «повністю зруйнована сфера мовознавства», «відкинуті українські слова, замінені кричущими кальками» («The Guardian»)).

Крім масмедійного та соціологічного, розглянемо перехідність і в літературознавчому дискурсі.

В. Нарівська розглядає літературу в контексті філософської парадигми розвитку культури, при якій перехідність виявляється, перш за все, у зміні філософських традицій мислення, зміні самої парадигми культурного розвитку та актуалізації нових форм культурного мислення [10].

Також науковець визначає перехідність через концепцію «кінець століття» (fin de siecle) - «початок століття» (commencement de siecle). Мається на увазі, що перехідність може бути властива як завершенню літературної, філософської та історичної доби та характеризуватися повним декадансом, а може, навпаки, перейти від занепаду до початку нового життя, так само як криза дає новий поштовх до розвитку. В. Нарівська пише: «Вирази “fin de siecle” і “рубіж віків” у філософсько-естетичних роздумах набули поняттєвого змісту і вжитку, внаслідок чого апокаліп- тичність, хаотичність, занепадництво свідомості впорядкувалися. Для західноєвропейської думки ці поняття несли в собі переважно ідею “кінця”, для української, здебільшого, - “початку”, що і відбилося в художньо-ідеологічній модусності у творчості декадентів. Fin de siecle у статусі модусу репрезентує сенс кінця / початку в розмаїтті художніх проявів, здебільшого, відвертого діонісійства, втіленого в процесах ініціації вмирання / оживання природи, людини, душі, свідомості, чуттєвості, митця як вмираючого й оживаючого божества, чуттєвого протистояння: осіннє згасання і весняне відродження, “мертві квіти” і “цвіт травневий”, “вмирає день” і “День... Весна... Прозоре небо”» [10].

Журналісти британської газети «The Guardian» також фіксують певну ноту декадансу, пов'язану з кінцем сторіччя. У газетних матеріалах зазначено, що в українській літературі, а в ширшому розумінні й в українській культурі, достатньо часто вживається слово «останній», наприклад: «остання територія», «останній бастіон», «останній випуск журналу», «останні книжки збанкрутілого видавця», «останні україномовні читачі, письменники, перекладачі» («Literature as Last Bastion», «The Guardian», 11.11.2015). Навіть збірка есе відомого українського письменника Юрія Андруховича має назву «Моя остання територія».

Е. Сайко також підходить до потрактування перехідності через усвідомлення fin de siecle як цілісного явища, в якому гармонійно поєднуються «хаос» і «порядок», відрив від «старого» стану і перехід до принципово нового. Він зазначає: «Перехід передбачає формування чогось нового, передбачає стан розмежування хаосу і порядку, хаосу і цілісності нового в його особливому, перехідному просторі» [13, с. 75]. Науковець також пише, що «перехід виступає механізмом становлення-структурування нового у процесі і на базі розвитку минулого. У цьому плані перехід є станом, де відбувається процес, і водночас процес власне переходу, який включає становлення нового» [13, с. 77-78].

Н. Пахсар'ян також дає визначення перехідності з погляду співвідношення старого і нового: «Зрушення, які відбуваються у світовідчутті людини в даний період, не змінюють кардинально картини світу, нове продовжує своє становлення, філософська і художня еволюція будуються на компромісному стиранні протиріч між старим і новим» [10, с. 3].

В історії української літератури існує декілька підходів до класифікації її періодизації. Але на нашу думку, у літературній практиці перехідний період може бути визначений часовим бар'єром на межі століть або коливатися в межах 10-20 років, або актуалізуватися в середині століття, якщо для цього є соціальні, політичні та філософські передумови. Також варто зазначити, що митці української літератури завжди реагували на політичну ситуацію в країні та у своїх творах в алегоричній формі відображали своє ставлення до режиму. Візьмемо, наприклад, твори Тараса Шевченка, Миколи Хвильового, Уласа Самчука, Івана Багряного та Василя Барки. Тож, з одного боку, культура повинна існувати поза політикою для збереження творчих ідеалів, а з іншого - досить органічно й виправдано віддзеркалювати політичну реальність свого часу, не зменшуючи при цьому постаті чи таланту творця.

Сучасний літературний процес в Україні представлений у британській та французькій пресі переважно публікаціями, присвяченими обговоренню антиекстремістської політики, антиросійської пропаганди, плачевного становища українського письменництва, декомунізації та взаємної заборони на книжки.

У статтях на тему української літератури можна зустріти як конотації, які відносяться суто до літературознавчої й мовознавчої теми, так і політичні та історичні. Так, наприклад, у пресі все частіше з'являються «книги на суперечливі теми» («The Guardian»). Книга описується як «суто російський культурний продукт», «антиукраїнський» («Literature as Last Bastion», «The Guardian», 11.11.2015), а український книжковий ринок характеризується «дуже високим рівнем піратства» («Literature as Last Bastion», «The Guardian», 11.11.2015). Також автори констатують «повернення до сурових літературних реалій 90-х років» («Literature as Last Bastion», «The Guardian», 11.11.2015).

Серед «політичних стереотипів» можна назвати «міжнаціональну ворожнечу» («The Guardian»), «націоналістську хунту» («The Guardian») або «націоналістичних письменників» («Le Figaro»).

В історичному плані журналісти часто повертаються до подій 20-х рр. ХХ ст., зазначаючи, що тенденції того часу багато в чому наявні в Україні й сьогодні. Так, наприклад, на позначення української літератури вживаються такі конотації: «інтелектуальне гетто» («The Guardian»), «збіднілий, провінційний, неосвічений дискурс» («Literature as Last Bastion», «The Guardian», 11.11.2015), «засуджені або заборонені теми» («Literature as Last Bastion», «The Guardian», 11.11.2015).

Ще однією передумовою до стереотипізації української культури у якісних ЗМІ Великобританії та Франції є уніфікація контенту. Так, наприклад, видання «The Guardian» та «Le Figaro» розмістили на своїх сторінках статті з одного інформаційного приводу, який стосується ув'язнення директора бібліотеки української літератури у Москві Наталії Шаріної за ведення екстремістської політики. Заголовки матеріалів містили подібні елементи:

1) «Антиекстремістська» поліція провела рейд у бібліотеці української літератури в Москві» («Moscow library of Ukrainian literature raided by `anti-extremist' police», «The Guardian», 3.11.2015);

2) «Директор бібліотеки української літератури в Москві затримана за “екстремізм”» («La directrice de la bibliotheque ukrainienne de Moscou condamnee pour «extremisme», «Le Figaro», 5.06.2017).

Постійно повторювань! в британських та французьких ЗМІ і найбільш частотні стереотипні форми подано в табл. 1.

Таблиця. Найбільш поширені в британських та . французьких ЗМІ стереотипні форми

Таким чином, уніфікація контенту у британському виданні «The Guardian» та французькому «Le Figaro» опосередковано впливає на формування уявлення про перехідність українського суспільства шляхом тиражування політичних стереотипів у текстах на теми української культури.

Висновки

У ході дослідження доведено, що висока частотність вживання політичних («криза національної ідентичності», «культура - як поле битви», «міжнаціональна ворожнеча», «націоналістська хунта» тощо) та історичних стереотипів («заборони на спілкування українською», «примусова русифікація») у статтях, присвячених темам української культури, у медіа-дискурсі Великобританії та Франції значною мірою впливає на формування у свідомості європейської аудиторії «стереотипу перехідного періоду» стосовно українців і сприйняття українського суспільства як перехідного. Наявність у матеріалах історичних стереотипів також красномовно свідчить про те, що у свідомості європейської спільноти Україна перебуває на шляху із свого радянського минулого через пострадянську сучасність, тобто у стані «перехідності». До того ж, значне поширення радикальних поглядів притаманне саме нестабільним періодам, які характеризуються наявністю соціально-економічних криз або масових акцій протесту. Супутнім аспектом, який посилює процес формування «стереотипу перехідного періоду» стосовно України шляхом створення умов для поширення явища стереотипізації, є уніфікація контенту в якісних друкованих ЗМІ Великобританії та Франції.

У подальших розвідках планується дослідження гетеростереотипізації культури України за матеріалами публікацій не лише якісних видань Великобританії та Франції, а й Німеччини, а також розширення кола культурних тем, які можуть становити інтерес у контексті масмедійної стереотипізації нашої держави.

Список використаної літератури

1. Бутиріна М. В. Стереотипи масової свідомості: особливості формування та функціонування у медіа-середовищі : монографія. Дніпропетровськ, 2009. 368 с.

2. Варех Н. В. Формування етнокультурних стереотипів у якісній британській пресі: структурні, функціональні й змістовні особливості : дис. ... канд. соц. ком. : 27.00.04. Київ, 2013. 220 с.

3. Владимиров В. М. Стереотипна структура і структура стереотипів масової свідомості. Вісник Київського міжнародного університету. Журналістика. Медіалінгвістика. Кіномистецтво. Київ, 2005. Вип. 4. С. 6-17.

4. Гусев В. А. Литература в ситуации переходности : монография. Днепропетровск, 2007. 276 с.

5. Завгородня Л. В. Стереотипи породження та сприймання журналістського твору (на матеріалі газетних текстів) : дис. ... канд. філол. наук : 10.01.08. Черкаси, 2003. 192 с.

6. Лихачев Д. С. Два типа границ между культурами. Очерки по философии художественного творчества. Санкт-Петербург, 1996. С. 97-102.

7. Лебон Г. Психология масс. Санкт-Петербург, 1995. 320 с.

8. Лосев А. Ф. Эстетика Возрождения. Москва, 1982. 623 с.

9. Лотман Ю. М. Семиосфера. Санкт-Петербург, 2000. 704 с.

10. Нарівська В. Модуси декадансу: перехідний зміст. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. 2013. Вип. 2. С. 131-137. URL: http://nbuv.- gov.ua/UJRN/Nvuufilol_2013_2_25.

11. Ортега-и-Г ассет Х. Восстание масс. Москва, 2001.509 с.

12. Пахсарьян Н. Т. К проблеме изучения литературных эпох: понятие рубежа, перехода и перелома. URL: http://www.natapa.msk.ru/biblio/works/epoque.htm.

13. Сайко Э. Переход как феномен социальной эволюции. Искусство и наука об искусстве в переходные периоды истории культуры. Москва, 2004. С. 75-85.

14. Сорокін П. А. Человек. Цивилизация. Общество / общ. ред., сост. и предисл. А. Ю. Согомо- нов ; пер. с англ. Москва. 1992. 543 с.

15. Тард Г. Социальная логика. Санкт-Петербург, 1996. 500 с.

16. Эпштейн М. De'but de siecle, или От пост- к прото-. Манифест нового века. Знамя. 2001. № 5. URL: http://magazines.russ.ru/znamia/2001/5/epsh-pr.html.

Размещено на Allbest.ru