Масові комунікації за кордоном

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 070.1:[316.776.23:327.88(470:477)

Сучавський університет імені Стефана Великого

ОБЛИЧЧЯ ПУТІНА

Ромео Істраті

На одному кремлівському сайті для дітей було поставлене питання: «Коли двоє учнів під час перерви побилися, то хто з них винен?» На це питання відповів і Володимир Путін. Його відповідь є характерною для менталітету московського самодержавства і, крім того, для менталітету росіян як народу. Путін сказав, що «коли двоє учнів билися під час перерви, винним завжди є переможений, тому що переможця ніколи не судять». Тобто, навіть якщо він є агресором, переможець завжди звільняється від будь-якої відповідальності. Ця реакція Володимира Путіна є суттю всієї концепції, на якій базується московський трикутник влади. Цей трикутник формується, як відомо, і, як написав Майкл Штюрмер у своєму бестселері «Путін і нова Ро - сія», на таких рівнях: 1) російські спецслужби, 2) державна бюрократія, 3) олігархи. У цьому трикутнику найважливішим гравцем є Володимир Путін, чи він з'являється нам як президент на своєму третьому терміні, чи як прем'єр-міністр. І, як стверджує той самий Майкл Штюрмер, Дмитро Медведєв ніколи не був альтернативою Путі- ну, а лишень прокладкою між двома мандатами останнього». Щоб краще зрозуміти «логіку» Кремля в питаннях світової політики, ми повинні звернутися до надбань британського адмірала Халфорда Дж. Маккіндера (1861-1947), одного з засновників концепції геополітики. У 1904 році він опублікував маніфест під назвою «Географічний стрижень історії», за яким географію та історію більше не слід вважати окремими дисциплінами, адже автор назвав їх конгруентними елементами впливу світової енергетичної архітектури. У концепції британського адмірала визначені два основні поняття: а) континентальне серце і б) світові острови.

Першим (континентальним серцем) був визначений центр Євразії, з Україною в ключовій позиції, а другим (острови), за цією концепцією, є т. зв. «острівці», які обертаються навколо континентального серця: Америка, Австралія, Африка і т.д. Суть геополітичного розуміння Маккіндера зводиться до того, що той, хто контролює Східну Європу, контролює глибинку, а хто контролює континентальне серце - контролює т.зв. світ або світові острови, і хто контролює світові острови - домінує у світі. Легко бачити, що Євразійська серцевина представлена Східною Європою, а її центром - Україна. Ось суть всього конфлікту між Росією, з одного боку, і Європою та США, з іншого. Без контролю над Україною Росія перетворюється з країни з міжконтинентальною владою на регіональну країну. Це також розумів Й. Сталін, який, як каже німецький аналітик М. Штюмер, великий шанувальник теорії стрижня Макіндера. М. Штюмер стверджуває, цитую: «Очевидно, що Україна за своїм становищем є ключовим краєм у цьому євразійському регіоні з огляду на те, що російська адміністрація Путіна десятиліття просувала появу євразійського Митного союзу, який є свого роду відповіддю на Європейський Союз, а для такого проекту Україна є незамінною».

Зрештою, без України план Євразійського Союзу неповноцінний і тому самодержавна Москва постійно розігріває кислий суп теорії «безпосередньої близькості», про що М. Штюрмер пише: «Москва розуміє колишні держави СРСР, в якому вона вважає свої інтереси легітимними та привілейованими, так само як і російські громадяни, для яких наявність такого становища означає безпеку і за яку вони відчувають себе відповідальними «(М. Штюрмер - «Путін і нова Росія»). Для того, щоб зрозуміти реакцію Москви і нинішній конфлікт, який вона створила в Україні, треба пам'ятати, про що казав Збіґнєв Бжезінський, колишній радник з безпеки президента США Джиммі Картера, у своїй роботі «Le grande echiquier. L'Americ et le reste du monde». Ось цитата: «Українська незалежність змінює характер російської держави. Контролюючи Україну, Росія залишається імперією в Євразії. Але якщо вона більше не контролює Україну, Росія залишається лише регіональною силою». Очевидно, що ми говоримо тут не тільки про Україну, але й про все «безпосереднє оточення», до якого також належать країни Прибалтики, Польща, Румунія, Республіка Молдова.

Щоб відновити стратегічні впливи, Росія виділяє всі ресурси. Активізація гегемонії - це головна турбота Кремля. Окрім класичних методів, успадкованих з підручників «холодної війни», Росія урізноманітнила свою агресію щодо Європи та НАТО шляхом створення розбіжностей та наявних і уявних суперечок між їх державами. Чим більше вони регіоналізуються, тим простіше Росії досягти своїх цілей. Для цього Росія поклала в основу нову концепцію гібридної війни, метою якої є домінування серед найближчих сусідів, а також дестабілізація Європейського Союзу. Не дивно, що ми щодня бачимо різні конфлікти між країнами-членами ЄС. Москва підтримує екстремістські, ультранаціоналістичні, шовіністичні та крайні праві рухи, намагаючись створити антиєвропейський Комінтерн. Москва успішно спекулює на протистоянні країн «Член Шенгену - не член Шенгену», до якого, на жаль, потрапляє й Румунія. З технічної точки зору, моя країна має всі атрибути, щоб бути членом Шенгену. Комісія із вступу до Шенгену все ще перешкоджає нам. Це дратує таку країну, як Румунія, яка, до того, забезпечує безпеку східного кордону ЄС.

На саміті НАТО в Бухаресті Путін зробив «цікаву пропозицію» для Румунії. Він казав, що Росія продасть газ Румунії за нижчою ціною, і вона може продати її Україні за будь-яку ціну, яку вона хотіла б. Угорщина прийняла б таку пропозицію одразу. Румунія цього не зробила. Очевидно, у моїй країні існує безліч сил, які б прийняли цю «цікаву пропозицію» Москви. Але це не повинно нас дивувати в контексті того, що ідеолог Москви Алєксандр Дугін каже про те, що, буцімто, разом з Румунією, «такі країни, як Угорщина, Австрія, Сербія та Словаччина можуть бути поглинені великим євразійським блоком». Дугін не раз наголошує, що «у Росії та Румунії дуже багато спільного! Ми очікуємо взаємного возз'єднання та повторного відкриття наших країн у контексті спільної цивілізації».

Лицемірство цього персонажу вкрай обурливе. Історія навчила румунський народ розуміти, що будь-яке «возз'єднання» і будь-яке «повторне відкриття» з Росією завжди закінчувалося територіальними втратами, грабежами і грубими порушеннями міжнародного права. Кожного разу Румунія виглядала учнем, який бився під час перерви. Румунський скарб і зараз знаходиться в Москві, але пан Дугін замовчує цю тему. Росія - жорстокий хижак, який поки продовжує стояти на місці, але будь-які правопорушення однією чи іншою стороною будуть сприятливими для гегемоніст- ських нападів Москви.

Досі Кремль діяв таємно. Методи, як правило, відомі і спрямовані на руйнування фундаментальних інституцій румунської держави. Це і вплив на політичних діячів, і кібернетичні атаки на національну валюту, і компрометація керівництва важливих міністерств (Міністерства оборони, МВС, МЗС, спецслужб). Крім того, до цього потрібно додати й створення соціальних сайтів із залученням російських ха- керів та розгортання війни у віртуальному просторі. Георге Майор, колишній голова Служби розвідки Румунії, зараз амбасадор США в Румунії, переконаний, що «Росія розпочала безшумну війну проти Заходу», яка спрямована на «дестабілізацію демократично обраних урядів у сусідніх країнах». У своєму інтерв'ю у Financial Times він наголосив: «Російські кібератаки з-поміж своїх цілей включають у себе Німеччину, Естонію, Румунію, Україну та Грузію», а Джеймс Клаппер, директор Служби розвідки США, визнав, що «російська загроза є більшою, ніж ми спочатку оцінювали». Російські хакери успішно зламали комп'ютери Білого дому та Державного департаменту. У тому ж інтерв'ю, про яке я згадував вище, Г Майор навів приклад, що ще у 2007 році першою кібератаку зазнала Естонія - у відповідь «на рішення естонських властей перемістити радянський пам'ятник». Крім того, як приклад, можна назвати атаки на веб-сайти в Німеччині, що підтримували Україну, які здійснила торік група, що називала себе Кібер-Беркут. Ці напади доповнюють інші різноманітні кроки Росії, спрямовані проти західноєвропейських країн. За словами Г. Майора, вони також займаються фінансуванням політичних партій, створенням блогів і сайтів про- російської орієнтації, обробкою масових соціальних медіа-платформ і використанням агентів впливу. Все це слугує спільній меті - збереженню російських агентів, які є по всій країні і які поширюють дезінформацію, поза полем зору спецслужб. інформаційний пропагандистський маніпуляційний гегемонія

Очевидно, що єдиним рішенням для протидії подібним руйнівним діям з боку Росії є створення нової контрінформаційної стратегії на рівні ЄС та НАТО. Сполучені Штати вже вербують хакерів для власної кібернетичної армії. Міністерство оборони США розглядає можливість найму 2000 експертів з кібербезпеки для підрозділу «Cyber Mission Force», який повинен захищати від російських хакерів ряд уразливих галузей, як-от енергетика, телекомунікації та інфраструктура. Але Володимир Пу- тін вже найняв цілу армію кібер-спеціалістів, які діють по всій Європі, отримуючи за це від 800 до 1500 євро на місяць.

Як зазначає румунський аналітик Віталій Козаку, «міжнародна війна, розв'язана Росією в електронних ЗМІ незалежних сьогодні держав, працює на максимальній швидкості. Армія найманців (оплачуються російськими спецслужбами і різними націоналістичними організаціями), спершу задіяна в кампаніях, що велися на російськомовних медіа-сайтах пострадянського простору, тепер розширила свою діяльність на всі інші регіони, важливі для пропаганди Кремля». Очевидно, що Росія фінансує ці кампанії, витрачаючи на них близько 20 тисяч євро на день, щоб заплатити т.зв. кремлівським коментаторам. Крім того, в Росії є безліч сайтів, які контролюють тролі. Один з них - Forumok.com. На ньому зареєстровано 177 000 тролів, кожен з яких отримує щонайменше 50 євро на день.

Іншою структурою російської пропаганди є кремлівські блогери. Головне їхнє завдання - просування російських інтересів на територіях колишнього радянського простору. Також тролі активно застосовують такий вид діяльності, як блокування важливих дискусій в електронних ЗМІ в Європі і США. За оцінкою аналітика Катерини Фіцпатрик, стратегія тролів нерідко зводиться до відвертих насмішок: «Якщо ви подивитеся на статті у Washington Post або New Republic, які мають важливе значення для Росії, то ви побачите, що відразу з'явиться 200 гостей, які дають свої некомпетентні коментарі, а потім з'ясовується, що їх авторам нема ще й 12-ти років. Але все це унеможливлює проведення серйозних дебатів. Ця тактика при думання для блокування демократичних дебатів, і вона дає результати».

Наведу один приклад, надрукований британською газетою The Guardian, яка опублікувала розслідування з приводу впливу кібер-армії Путіна. «Опитування показує, що сотням блогерів платять за російські та закордонні соціальні форуми та мережі, які пишуть про Захід, і за коментарі, які вигідні Кремлю. Щодня після 21.00, коли робота закінчується для тих, хто працює на вулиці Савушкіна № 55 в Санкт-Петербурзі, і коли починає працювати команда нічної зміни, стає зрозуміло, що проросійські пост-загарбники вторглися в Інтернет. Це виклик, на який ані Україна, ані будь-які інші колишні радянські країни, ані навіть Захід не реагують. Інформаційна війна в онлайновому середовищі продовжується, і на сьогоднішній день Кремль перемагає».

Якщо раніше Румунія була класифікована як держава-ціль для кібератак з боку інших держав або окремих осіб, то сьогодні наша країна є країною транзиту інформації і, звичайно, дуже скоро стане одержувачем атак та «улюбленою мішенню для хакерів, кіберзлочинців та шпигунів». BitDefender виявив, що торік важких атак зазнала низка важливих міністерств Румунії. Визнано, що це посприяло вилученню великої кількості більш-менш важливих даних. Кібернетичні напади відбулися з територій Росії та Китаю. Основними питаннями, які цікавили хакерів, - це наша якість членства в таких міжнародних структурах, як НАТО та ЄС.

Проблема в тому, що часто державні суб'єкти, що займаються кібернападами, важко знайти. Сьогодні румунські спецслужби та Центр CyberINT контролюють кі- бербезпеку для майже 60 основних румунських установ. Щоб зрозуміти, наскільки серйозна ця війна, треба пам'ятати, що «Росією щодня в Румунії здійснюється понад 250 000 потенційно небезпечних атак на всі інституційні структури та пересилка більше 130 000 контрольованих посилань і переадресацій на сайти із шкідливим вмістом».

Хочу додати, що «BiTDefender», як і інші компанії, заявив, що «група російських хакерів APT28 (Advanced Persistent Threat Group 28), орієнтованих на найвпли- вовіші особистості в Європі та державні установи, здійснює масовий збір інформації про європейських політиків». Важливо відзначити, що APT28 взяв стратегічну кібернетичну інфраструктуру Румунії у приціл, оскільки Румунія отримала від НАТО завдання підтримки кібербезпеки України.

В Україні часті напади з групи хакерів з логотипом Кібер Беркут. Видання International Business Times пише, що «вони намагаються звалити прозахідний уряд у Києві шляхом компрометації та публікації деталей про інтимне життя українських політичних діячів чи військових (наприклад, група опублікувала інформацію про план України щодо продажу касетних бомб і ракет у Катар, зазначивши, що їхнім справжнім бенефіціаром буде ІДІЛ)». Американська преса виявила, що деякі російські фірми з кіберзахисту мають зв'язки з ФСБ.

Одним з моїх висновків буде те, що Росія готується до кібер-війни з Європою та Сполученими Штатами. Американські чиновники кажуть, що Росія перебуває на етапі виявлення уразливості європейських та північноамериканських країн, а Джеймс Клеппер, директор з питань інформації США, заявив, що «росіянам вдалося проникнути в деякі системи управління в промисловому комплексі США, що належить до критичної інфраструктури». Він також зазначає, що Міністерство оборони Росії створило командний центр для кібератак. Зрозуміло, що ніхто зараз не є у безпеці, але, як я сказав, це добре, що Європейський Союз, США та НАТО готуються до активної протидії й уникають ситуації учня, якого побили на великій перерві. Москва не повинна перемогти і не повинна отримати задоволення від своїх дій!

Список використаної літератури

1. JACK, Andrew, Rusia lui Putin - Toamna oligarhilor, Editura Bic AII, 2006;

2. PANIU§KIN, Valeri, ZIGAR, Mihail, Gazprom Noua arma a Rusiei, Editura Curtea Veche, Bucure§ti, 2008;

3. SEBESTYEN, Victor, 1989 Prabu§irea Imperiului Sovietic, Editura Litera, Bucure§ti, 2009;

4. STURMER, Michael, Putin §i noua Rusie, Editura Litera, 2014.

Анотація

У статті відомого румунського журналіста, аналітика, викладача журналістики Романа Істраті проаналізовано сучасні інформаційні, пропагандистські та маніпуляційні виклики Росії проти країн Заходу загалом і Румунії зокрема.

Ключові слова: В. Путін, геополітика, інформаційна війна, мас-медіа, кібератаки, тролі, блогери.

In the article of the famous Romanian journalist, analyst and journalism lecturer Romeo Istrati some modern information, propagandist and manipulative challenges of Russia against Western countries in general and Romania in particular have been analyzed.

Key words: V. Putin, geopolitics, information war, mass media, cyberattack, trolls, bloggers.

Размещено на Allbest.ru