Внесення змін у кримінальне процесуальне законодавство України як засіб покращення його якості в частині усунення прогалин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Внесення змін у кримінальне процесуальне законодавство України як засіб покращення його якості в частині усунення прогалин

Постановка проблеми

кримінальний процесуальний кодекс

Переважно прогалини свідчать про неналежну якість закону (законодавства), хоча можуть бути пов'язані й з новими відносинами. Поява або трансформація відносин в умовах, не врегульованих правом, обумовлюють внесення змін у кримінальне процесуальне законодавство України, наприклад, кримінальне провадження на тимчасово окупованих територіях (Автономна Республіка Крим, окремі території Донецької та Луганської областей), у зоні АТО. Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України) був прийнятий у 2012 році, коли зони АТО та тимчасово окупованих територій в Україні ще не було.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема реформування кримінального процесуального законодавства України була предметом досліджень багатьох українських учених, зокрема, М. І. Бажанова, Ю. М. Грошевого, В. С. Зеленецького, О. Г. Кальмана. Її висвітлюють у працях Ю. П. Аленін, О. А. Банчук, І. В. Басиста, В. І. Борисов, Н. В. Глинська, О. В. Капліна, Л. М. Лобойко, В. Т. Маляренко, Д. П. Письменний, М. А. Погорецький, С. П. Погребняк, О. В. Петришин, І. В. Сервецький, О. Г. Шило, В. Я. Тацій та інші вчені. Ефективність правового регулювання залежить від мінімізації такого негативного явища, як прогалина, що є одним з видів дефектів законодавства. Тому подолання прогалин є необхідною складовою процесу реалізації поставленої перед законом мети.

На монографічному рівні останнім часом приділялася значна увага окремим теоретичним і прикладним проблемам прогалин у законодавстві та засобам їх подолання в правозастосовній діяльності, зокрема це питання розглянув у роботі Ю. І. Матат [1].

Окремі питання усунення прогалин у законодавстві розглядали й зарубіжні вчені: А. Д. Конте, Е. Ш. Кемуларія, В. В. Лазарев, О. І. Спектор, Е. С. Тенчов, Ф. Р. Уранський, роботи яких мають важливе наукове й практичне значення.

Формування цілей. Категорія якості кримінального процесуального закону є досить широкою за обсягом і вміщує з точки зору змісту різні ознаки, які відображають сутність та особливості цього закону, які йому іманентні та якими він відрізняється від інших. Належна якість кримінального процесуального закону завжди підкреслює його певну позитивну властивість, його необхідність та потрібність для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, виправдання невинуватих тощо.

Кримінальний процесуальний закон відрізняється від інших законів тим, що встановлює «правила гри» у царині суспільних відносин, де обмеження прав громадян можуть бути найсуттєвішими порівняно з іншими юридичними галузями. Тому його якість має бути настільки високою, щоб виключити або максимально знизити рівень порушення прав та законних інтересів учасників кримінального провадження в перебігу здійснення процесуальних дій і прийняття кримінальних процесуальних рішень [2, c. 30].

Метою статті є дослідження причин, які створюють умови для внесення змін у кримінальне процесуальне законодавство України в частині усунення прогалин щодо кримінального провадження та вдосконалення кримінального процесуального закону.

Виклад основного матеріалу

Важливо, щоб у кримінальному процесуальному законі було точно сформульовано завдання кримінального провадження. Якість закону для виконання завдання кримінального провадження видається визначальною. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства й держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду для того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу й щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Розвиток суспільних відносин, що підпадають під регулювання права, зумовлює появу відповідних нормативних змін у кримінальному процесуальному законодавстві України. Як слушно вважає С. М. Подлесних, ігнорування або несвоєчасне внесення змін і доповнень у правову систему тягне за собою небажані наслідки у вигляді прогалин в праві. Це правове явище є дефектом кримінального процесуального законодавства, який потребує найшвидшого заповнення або подолання компетентними суб'єктами [3, с. 3].

Однією з ознак неякісного кримінального процесуального законодавства є наявність прогалин у законодавстві. Потреба дослідження причин, що приводять до змін кримінального процесуального законодавства України в теорії кримінального процесуального права, зумовлюється також частотою внесення до кримінального процесуального законодавства України змін та доповнень, що підтверджує наявність у згаданому нормативному акті численних прогалин. Потребує вдосконалення кримінальне провадження на тимчасово окупованих територіях (Автономна Республіка Крим, окремі території Донецької та Луганської областей), у зоні АТО через появу нових відносин. Наприклад, КПК України доповнено Розділом IX1 «Особливий режим досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або в районі проведення антитерористичної операції». Так, згідно зі ст. 615 КПК України, що регламентує особливий режим досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або в районі проведення антитерористичної операції, на місцевості (адміністративній території), на якій діє правовий режим воєнного, надзвичайного стану проведення антитерористичної операції, у разі неможливості виконання у встановлені законом строки слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 163, 164, 234, 235, 247 та 248 цього Кодексу, а також повноважень щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1141, 258-2585, 260-2631, 294, 348, 349, 377379, 437-444 Кримінального кодексу України, ці повноваження виконує відповідний прокурор. З моменту набуття чинності КПК України з 2012 року й по травень 2017 року в нього було внесено понад 300 доповнень і змін [4].

Як зазначає С. П. Погребняк, прогалини в законодавстві - повна або часткова відсутність законодавчої регламентації певної групи суспільних відносин, що потребують правового регулювання [5, с. 148]. Це коли йдеться про обставини, які законодавець передбачав, але не зміг висловити словами;

прогалина існує у випадку, коли законодавець взагалі не передбачав такі обставини [6, с. 44].

Об'єктивною причиною появи кримінально-процесуальних прогалин є нові суспільні відносини в кримінальному судочинстві.

Проведено низку досліджень, присвячених проблемі прогалин у таких галузях, як цивільне процесуальне право, кримінальне право та у сфері кримінального судочинства. Прогалини в кримінальному процесуальному законодавстві є негативним правовим явищем. До суб'єктивних причин кримінально-процесуальних прогалин можна віднести: 1) упущення в законотворчій сфері, які стосуються врегулювання конкретних суспільних відносин кримінального судочинства, що досягли рівня, за якого потрібне їх нормативне регулювання; 2) несвоєчасне та неадекватне виявлення, оцінка колізій між нормами кримінального процесуального права або кримінально-процесуальним правом та іншими галузями; 3) неправильна або неадекватна оцінка законодавцем положень, які раніше існували в кримінальному процесуальному законі, але згодом не були внесені до нового КПК України 2012 року; 4) недосконалість законодавчої техніки, яка стосується редакції окремих нормативних положень кримінального процесуального законодавства (одним з прикладів подолання недосконалості кримінального процесуального законодавства є скасування «Закону Савченко» в 2017 р. [7]); 5) упущення та помилки в законотворчій сфері, які виражаються в закріпленні в КПК України норм неконкретного змісту, недостатньо чітко виражених, які допускають можливість неоднозначного тлумачення; 6) відсутність або недостатня розробленість науково обгрунтованої бази змін або доповнень кримінального процесуального законодавства. Законодавець не може охопити правовими нормами всю різноманітність життєвих ситуацій у сфері дії права, тому прогалини в праві об'єктивно неминучі. У правовій дійсності про прогалини можна говорити як про недолік, упущення, про те, що притаманне праву, але на момент правозастосування відсутнє. Важливо зазначити, що прогалини можливі лише в галузі правового регулювання, тобто в тій сфері конкретних життєвих ситуацій, які підпадають під регулювання права, але не регламентовані його нормами. Прогалина в праві - це повна або часткова відсутність необхідних правових норм, потрібних для розв'язання конкретних життєвих ситуацій, які входять до сфери правового регулювання, встановлену законодавцем, а також невизначеність норм права, яка виникла з об'єктивних та суб'єктивних причин [3, с. 7-8].

Об'єктивним критерієм існування кримінальних процесуальних прогалин є внесення законодавцем змін і доповнень до чинного кримінального процесуального закону. Таким чином, реальність прогалин об'єктивно констатується постфактум після внесення змін або доповнень. До внесення змін реальність певних кримінальних процесуальних прогалин лише передбачається, обгрунтовується дослідниками в галузі кримінального процесу або практичними працівниками.

На думку Ю. І. Матата, вирішення питання щодо можливості застосування засобів подолання прогалин у законодавстві є особливо актуальним щодо тих несудових правозастосовних органів, які діють на підставі кримінального процесуального законодавства, оскільки саме в цій сфері правовідносин останнім часом стрімко вникають ситуації, які хоча й охоплені чинним правом, проте в деталях законом не врегульовані [1, с. 65-68].

Так, згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу [4].

Як вказує Д. М. Чечот, відповідний орган чи службова особа діють з власної волі, не пов'язаної при прийнятті конкретного рішення якою-небудь нормою, тобто закон з одного боку уповноважує орган чи службову особу діяти, а з іншого - не пов'язує вчинення або невчинення дії із заздалегідь передбаченими умовами. Тобто, уповноважений орган чи службова особа має вирішити питання щодо необхідності дії та її змісту [8, с. 68; 1, с. 68].

І. В. Басиста запропонувала шляхи зменшення негативного впливу на впровадження відновних практик, які декларовано в чинному КПК України. На її думку прогалини та колізії в чинному кримінальному процесуальному законодавстві України ускладнюють ухвалення та реалізацію процесуальних рішень у кримінальних провадженнях на підставі угод [9].

Ю. І. Матат вважає, що подолання прогалини в законодавстві слід розуміти як прийняття компетентними правозастосовними (як судовими, так і несудовими) органами рішення з питання, яке повністю чи частково не врегульовано нормами права, але входить у межі компетенції цього органу. У процесі ж реалізації права, не пов'язаного з правозастосуванням, це поняття може бути охарактеризоване як визначення самими суб'єктами відповідних правовідносин взаємних прав та обов'язків за наявності прогалини в законодавстві за посередництвом аналогії. Аналогія права як засіб подолання прогалин у законодавстві передбачає вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і смислу законодавства. Аналогія права застосовується у випадках, коли, по- перше, відсутня норма, яка безпосередньо передбачала б урегулювання цього питання, по-друге, відсутня норма, яка б передбачала схожий випадок (тобто неможливе застосування аналогії закону) [1, с. 152-153].

На думку І. В. Сервецького, відсутність самостійної стадії кримінального процесуального законодавства щодо перевірки заяв та повідомлень про злочини приводить до порушення термінів вирішення заяв та повідомлень про злочини, необгрунтовано внесених до ЄРДР фактів, що не містять кримінального правопорушення, а також необгрунтовано винесених висновків із списання таких заяв без внесення до ЄРДР [10]. Тобто потрібно усунути прогалину в кримінальному процесуальному законодавстві через внесення зміни до КПК України щодо самостійної стадії, яка має починатися з моменту звернення громадянина в будь-якій формі до правоохоронних органів про вчинення щодо нього кримінального правопорушення.

Отже, актуальними є питання подолання прогалини в кримінальному процесуальному законодавстві України через внесення змін у вже наявне законодавство або способом застосування аналогії права.

Висновки

На нашу думку, кримінальне процесуальне законодавство потребує системного реформування. Це сприятиме усуненню колізій та мінімізації прогалин у законодавстві, оскільки законодавець не може охопити правовими нормами всі життєві ситуації у сфері дії права, тому прогалини в праві об'єктивно неминучі.

Зокрема, прогалини в кримінальному процесуальному законодавстві створюють умови для порушення прав та законних інтересів учасників кримінального провадження при здійсненні процесуальних дій і прийнятті кримінальних процесуальних рішень та є однією з передумов його зміни.

Використані джерела

1. Матат Ю. І. Прогалини в законодавстві та засоби їх подолання в право застосовній діяльності : монографія / Ю. І. Матат. - Х. : Право, 2015. - 176 с.

2. Лобойко Л. М. Якість кримінального процесуального закону - гарантія його ефективної реалізації / Л. М. Лобойко // Актуальні проблеми вдосконалення кримінального процесуального законодавства : матер. Всеукр. наук.-практ. конфер., присвяч. 70-річчю д. ю. н., професора Ю. П. Аленіна (21 квітня 2017 р., м. Одеса) / за ред. Г. О. Ульянової, І. В. Гловюк ; відп. за вип. І. В. Гловюк ; уклад. В. А. Завтур ; Нац. ун-т «Одес. юрид. акад.». - Одеса : Юрид. л-ра, 2017. - С. 30-31.

3. Подлесных С. Н. Пробелы в уголовно-процессуальном праве : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика ; оперативно-розыскная деятельность» / С. Н. Подлесных ; ФГБОУ ВПО «Воронежский гос. ун-т». - Воронеж, 2012. - 23 с.

4. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2012 № 4651-УІ / / Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 9-10. - Ст. 88.

5. Юридична енциклопедія : у 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К. : Укр. енцикл., 1998. - Т. 5 : П-С. - 2003. - 736 с.

6. Погребняк С. Прогалини в законодавстві та засоби їх подолання / С. Погребняк / / Вісник Академії правових наук України. - 2013. - № 1 (72). - С. 44-56.

7. Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення: Закон України від 18.05.2017 № 2046-УІІІ / / Відомості Верховної Ради України. - 2017. - № 27-28. - Ст. 313.

8. Чечот Д. М. Административная юстиция. Теоретические проблемы / Д. М. Чечот. - Л. : Изд-во Ленинград. ун-та, 1973. - 134 с.

9. Басиста І. В. Прогалини чинного КПК щодо внормування кримінальних проваджень на підставі угод / І. В. Басиста // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2013. - № 4. - С. 297-309.

10. Сервецький І. В. Прогалини в кримінальному процесуальному законодавстві щодо порядку збору первинної інформації до початку кримінального провадження // Юридична наука. - 2014. - № 9. - С. 91-106.

Размещено на Allbest.ru