Репрезентація театрального дискурсу на сайті газети "Сегодня"

Размещено на http://allbest.ru

12

УДК 070:792:8142:82.0-92

Репрезентація театрального дискурсу на сайті газети «Сегодня»

І.Г. Абрамова

Вступ

Розширення взаємодії суспільства й медіа, забезпечене новими інформаційними технологіями, виявляється в інтенсивному розвитку різних видів дискурсів. До них належить і театральний дискурс, який є важливим компонентом системи масових комунікацій з усіма притаманними їй диференційними ознаками. Театральний дискурс є самодостатнім видом дискурсу, знаково-символічною діяльністю, яка здійснюється в публічному комунікативному просторі, має обов'язкові властивості: цілісність, зв'язність, інформативність, комунікативно-прагматичну спрямованість, а також медійність (трансляція інформації про театральне мистецтво через засоби масової інформації).

Театральна семіотика являє собою процес формування знаків, що відбувається за участю організаторів вистави (режисерів, акторів тощо) та глядачів. «Театральні знаки, за твердженням Г. Почепцова, Ф. Бацевича, є символічними. Театральна комунікація дуже умовна: актори вдають, що не бачать глядачів; глядачі не можуть втручатися в дію (за деякими винятками); світ акторів і глядачів віддалений; на сцені мають місце не дії, а знаки дій. У театральному дискурсі спрацьовує кілька знакових систем: декорації, одяг, освітлення. Усе це має символічний характер (“один горщик - символ села, багато - це вже село”). Театральний дискурс виник на основі ритуального дискурсу, а тому ритуал живе в театрі («театр починається з гардероба») [1, с. 156].

Дослідниця Д. Красноярова зауважує, що «увесь спектр досліджень театру, який являє собою сукупність теоретичних праць із різних галузей гуманітарного знання, зібраний упродовж багатьох століть, можна назвати дискурсом про театр». Відповідно можна згрупувати ідеї та концепції про театр за двома ознаками:

1. Концепції, звернені до аналізу структури театру, складових її елементів, комунікативної природи, змін порівняно з іншими видами мистецтва. Це - семіотична складова дискурсу про театр, оскільки тут формується визначення театральності, яка, на думку Ю. Лотмана, є «мовою театру як мистецтва».

2. Концепції, що переходять від осмислення структури до осмислення сутності театру, його природи, призначення. Вони створюють театр-метафору, філософський образ. Ця частина - філософська складова дискурсу про театр [4, с. 78].

Театральний дискурс розглядається з позицій теорії дискурсу. Проблема визначення і класифікації дискурсу достатньо розвинена в українських і зарубіжних дослідженнях таких учених: Н. Арутюнової, Ф. Бацевича, Т. Ван Дейка, Г. Почепцова, Дж. Філіпса, Р. Ходжа, О. Шевченка та ін.

Підвалини семіотичного розуміння театру, який необхідний для побудови моделі театральної комунікації, були висунуті на початку ХХ ст. практиками театру - видатними режисерами, акторами, критиками, театрознавцями (В. Мейєрхольдом, М. Чеховим, К. Станіславським, М. Євреї- новим, Л. Курбасом та ін.).

Під театральним дискурсом розуміємо «мову, виголошену на сцені, яка розглядається як театральна і соціальна дія, втілена акторським складом перед глядацькою аудиторією в умовах, запропонованих драматургом та адаптованих режисером-постановником для подальшої реалізації на сцені» [2, с. 17-18].

Однією з обов'язкових характеристик театрального дискурсу є те, що він реалізується згідно з певним комунікативним кодексом, який регламентує місце дії (театр), наявність конкретних учасників (драматург, режисер-постановник, театральний колектив, глядачі), а також комунікативні стратегії, визначені до початку процесу комунікації. Наявність афіші, яка привертає увагу потенційних глядачів до вистави, пізніше переводячи їх до статусу учасників комунікативної дії, також є наслідком існування певного регламенту - комунікативного кодексу.

Специфіка театрального дискурсу полягає в тому, що він має свій комунікативний простір, в якому здійснюється комунікація між автором п'єси і глядачем за допомогою роботи режисера- постановника та гри акторів на театральній сцені. Як бачимо, комунікативний простір театрального дискурсу є двостороннім процесом, у межах якого адресант є передавачем інформаційного повідомлення, а адресат сприймає й обробляє інформацію. Такий комунікативний простір володіє певними лінгвістичними й екстралінгвістичними характеристиками.

Театральний дискурс характеризується наявністю таких ознак:

1. Сполучення з тією чи іншою комунікативною стратегією або інтенцією.

2. Репрезентація смислів, ідей, образів, ціннісних орієнтацій.

3. Видимий і невидимий план, до якого належать контекст, алюзії тощо.

4. Емоційно-енергетичний заряд, який володіє соціальною, психологічною та естетичною силою.

5. Широке поле культурно-історичної комунікації, включаючи діалог різних поколінь, етносів, конфесій [5, с. 11].

До складу театрального дискурсу входять театральний журналістський, рекламний та PR-дискурси, в межах яких найбільш повно відображається його концептуальна, тематична, жанрово-стильова специфіка.

Основним стрижнем театрального медіа-дискурсу є театральний журналістський дискурс, для якого медійність є визначальною ознакою з певними критеріями:

1) критерій суб'єкта, адресанта театрального дискурсу, який виконує певну соціальну роль і перебуває у відповідних ста- тусно-рольових стосунках з адресатами дискурсу - читачами, глядачами, слухачами, користувачами Інтернету;

2) критерій жанрово-стильових характеристик, які продукуються у процесі мовної та розумової діяльності текстів.

Важливим структурним компонентом театрального дискурсу є театральний бренд, який являє собою цілісну смислову систему, семіосферу театрального простору, до складу якого увійшли образи театрального історичного спадку, сучасності й перспективи майбутнього. До основних структурних елементів театрального бренду належать: театральний спеціалітет- атрактор, візуальні образи та смислові інтерпретації театральної символіки, міфологія театру, театральна номінація, імідж театру, театральний маркетинг [5, с. 12].

У театральному дискурсі з'являються функції, притаманні масмедійному дискурсу, а саме: інформаційна, пізнавально-культурологічна, розважальна, мобілізуюча, рекреативна, гедоністична тощо. Завдяки цим функціям театральний дискурс розвивається і має попит у масовій комунікації.

Метою дослідження є виявлення рівня репрезентації театрального дискурсу в сучасному українському масовому виданні.

Результати

Нові умови стимулюють розвиток театрального дискурсу, а найбільш зручним «майданчиком» виявлення цього інтересу є Інтернет, який є феноменом масової комунікації й одночасно забезпечує індивідуальні інформаційні потреби, надає можливості формування особистих інформаційних потоків. Сьогодні в Інтернеті наявний помітний за обсягом й активністю блок ресурсів користувачів, присвячених театру, які, з одного боку, реалізують запит на інформацію, а з іншого - пропонують інформацію різного характеру, присвячену театру як мистецтву та як явищу масової культури. театральний дискурс газета актор публікація

Театр на сайті газети «Сегодня», поруч із політико-економічною тематикою, існує як один з об'єктів зображення. Театр як мистецькі медіа набуває ознак інформативності, формування громадської думки засобами перформансного впливу на читачів, стає предметом художньо-аналітичного моделювання дійсності.

Сценічне мистецтво на сайті обраного видання є оригінальним, цілісним і малодослідженим видом художньої комунікації, а театральні публікації - своєрідним каналом зв'язку між комунікантом (автором) і комунікатом (читачем).

Автори матеріалів використовують для досягнення ефекту взаємодії комунікації комуніканта й комуніката провокаційні заголовки типу: «Скандал в РФ: зрители покинули спектакль после того, как актер снял трусы» (6 листопада, 2016 р.), «Удар по нервам»: в Киеве зрителей проверяют на человечность» (30 травня, 2016 р.), «В театре мужчине в камуфляже дали молотком по голове» (24 жовтня, 2016 р.), «Украинский театр в Одессе: убийство без топора и радикулит от розыгрыша» (21 листопада, 2015 р.). У цих словесних формулах експліцитно зосереджується увага читачів на предметі театральної події як відкритті, як явищі соціокультурної комунікації, що підкреслює філософічність театрального буття, його ігрову сутність.

Газета «Сегодня» є джерелом ексклюзивної інформації про театральне життя. Автори публікацій розповідають не тільки про події, які відбуваються в театрах України, а й у різних європейських театрах. Для характеристики сучасної театральної дійсності на сайті газети «Сегодня» активно використовуються інформаційні жанри журналістики, яким притаманний фактографічний метод відображення реальності.

Замітка посідає значне місце у структурі видання, будується за класичними канонами «перевернутої піраміди», коли головний факт виноситься на початок, а другорядні розташовуються в матеріалі залежно від ступеня їх значущості: «ГогольївБЇ - 2017: куда пойти и чем шокирует главное культурное событие сентября» (1 вересня, 2017 р.), «Национальная опера в Киеве готовится к грандиозной премьере» (24 березня, 2017 р.). Автори демонструють скупість зображувальних засобів, підкреслену логічність викладу матеріалу, декодуючи театральні поняття в жанр замітки (розширеної інформації).

Часто зустрічається на цьому ресурсі жанр інтерв'ю. За частотністю вживання він є найбільш поширеним у різних модифікаціях для відтворення сучасної театральної картини світу. Саме жанр інтерв'ю, на нашу думку, найповніше відтворює комунікативну природу театрального мистецтва, здійснюючи емоційно-змістовний, а з позицій сьогодення - синергетичний обмін між актором і глядачем, між інтерв'юєром та інтерв'юйованим. Героями театральних інтерв'ю виступають відомі режисери, актори, драматурги, які формують сьогодні національний соціокультурний простір, творчі досягнення яких є класичними з погляду художньої довершеності та гідними наслідування.

Для журналістських творів подібного типу характерне емоційно-оцінне бачення предмета зображення через інтерпретацію життєвої події відомої театральної особистості. Таким є інтерв'ю з Адою Роговцевою. Легендарная актриса рассказала Маше Ефросининой о предательстве в театре и потере самых дорогих людей: «Я не отпускала ни мужа, ни сына, ни на секунду» (5 вересня, 2015 р.). Високий ступінь інтелектуального наповнення матеріалу підтверджує структура авторської аргументації: «Ада Роговцева - легендарная актриса, сотни ролей в театре и кино... Как икона красоты и элегантности воспринимает свой возраст?».

Виходячи з особливостей жанрової природи, інтерв'ю-діалог провокує діалектичність мислення автора й героя, перетворюючись в емоційно-експресивну субстанцію. Нерідко в бесіді на театральні теми журналіст не обмежується лаконічними запитаннями, а полемізує зі співрозмовником, коментує його відповіді, демонструючи власну позицію й обізнаність у порушеному питанні: інтерв'ю з акторкою Ірмою Витовською «На актеров я всегда смотрела скептически» (27 грудня, 2014 р.), інтерв'ю з режисером Романом Віктюком «Я - бандеровец, живущий в квартире Сталина» (28 жовтня, 2011 р.), інтерв'ю з акторкою Русланою Писанкою «Ступка смешил меня, пародируя, как я веду погоду» (22 травня, 2016 р.), інтерв'ю з акторкою Олесею Жураковською «Отказалась от съемок в новом фильме Говорухина» (10 травня, 2015 р.).

Такий різновид інтерв'ю, як інтерв'ю-монолог, є рідкісним явищем. Але на сайті газети «Сегодня» виняток становлять окремі публікації. Прикладом є інтерв'ю-монолог «Меня восхищает ее невероятная стойкость» (14 липня, 2017 р.). Головною дійовою особою в ньому виступає непересічна творча особливість - акторка Ольга Сумська, яка фокусує увагу на небуденному характері своєї діяльності, її стосунках з акторкою Адою Роговцевою: «Так вот, вспоминая репетиции, я многому научилась именно у Ады: импровизации, особой легкости существования на сцене и невероятной трудоспособности... А еще главному - вере в себя! Это важно».

Традиційно висвітлюються такі теми, як відкриття й закриття театрального сезону, діяльність різних театрів, зокрема й для молоді. У центрі уваги - прем'єри вистав, ювілеї відомих театральних діячів, участь акторів у різних фестивалях, масштабні гастрольні програми. Крім того, нерідко інформаційним приводом стає діяльність молодіжних театрів, яскраві події з життя аматорських театральних колективів. Такою є театральна замітка «Украинские критики назвали лучший спектакль года» (27 березня, 2017 р.), у якій зазначено, що вистава «Украдене щастя» вийшла в ювілейний рік І. Франка.

Варто зауважити, що такі інформаційні театральні замітки є не тільки інформативними, а й емоційними, надаючи змогу читачам перейнятися творчою атмосферою, максимально уявити дійство, яке відбувається. Такими є публікації «Театральный «Оскар»: лучший актер - Бенюк, а спецприз - у Дикого театра» (29 березня, 2017 р.), «Киевская пектораль»: театральный «Оскар» достался «Оскару» (30 березня, 2016 р.), «Голый король» на улицах Киева - Белорусский свободный театр снялся в клипе «Бумбокса» (8 серпня, 2017 р.).

Актуальним є матеріал «Плейбек-театр (такий вид постановок придумали ще 40 пет тому. з тих пір вони завоювали любов публіки в багатьох країнах): в Одессе актеры-самоучки воплощают переживания зрителей» (11 березня, 2017 р.), в якому висвітлено події, пов'язані з життям переселенців з Донбасу. Основне питання, якому автор приділяє увагу - лікування людей театральною виставою: «По словам актеров театра «Как дома», зрители часто сравнивают их спектакли с сеансами психотерапии».

До фундаментальних журналістських жанрів театрального дискурсу належить також некролог, який продукується на сайті газети «Сегодня». Це театральні замітки з приводу смерті актора, які містять відомості про його життя і діяльність. Проте, текст некрологу автори не обрамлюють жирною лінійкою і не беруть у траурну рамку його заголовок: «Известный украинский актер умер на вокзале в Ивано-Франковске» (Володимир Пантелюк, 17 липня, 2017 р.), «В Одессе умер известный украинский актер» (Андрій Зай, 16 травня, 2017 р.).

Найбільш органічним, наймісткішим для інтерпретації сучасної театральної дійсності, на нашу думку, є жанр рецензії, який у сучасних умовах уособлює своєрідний тип спілкування журналіста й читача. «У структурі аналітичних жанрів журналістики рецензія посідає головне місце, оскільки здійснює детальний аналіз театрального твору з метою встановлення його мистецтвознавчої й загальнолюдської цінності, формування у читача високих естетичних ідеалів. Притому автор повинен оцінити витвір театрального мистецтва як соціокультурне явище, застосовуючи аналітичний метод викладу думки» [3, с. 70].

Відзначимо, що переважно матеріали на театральну тематику мають інформативний характер. Жанр рецензії є рідкісним явищем. Винятками є окремі публікації, наприклад, «Театральные премьеры: муж и жена - одна сатана, или Водевиль по Чехову» (15 лютого, 2012 р.). Індивідуальний авторський стиль, полемічність думки, наявність образних деталей формують манеру публіцистичного мислення автора. Зауважимо, що автору не в повній мірі вдалося передати «дух вистави», а саме: концепцію режисера, сценографію, оригінальні акторські знахідки тощо.

Висновки

Таким чином, на сайті газети «Сегодня» театральний дискурс репрезентований переважно інформаційними жанрами. Відчувається недостатня кількість аналітично-художніх жанрових модифікацій (рецензій, нарисів, фейлетонів), які б уособлювали рівень розуміння концептуальності театрального мистецтва.

Отже, театральні публікації стають свого роду поводирем, орієнтиром для читачів, дають можливість не загубитися в потоці інформації, а, навпаки, сформувати власне уявлення про найважливіші події театрального життя як в Україні, так і в інших європейських країнах.

Подальших розвідок потребує дослідження театрального дискурсу у всеукраїнських інтернет-виданнях, висвітлення жанрово-стильових особливостей театральної проблематики.

Необхідно порівняти українську реальність із європейським досвідом, визначити характерні особливості розвитку театрального інтернет-дискурсу.

Список використаної літератури

1. Бацевич Ф. Основи комунікативної лінгвістики : підручник. Київ, 2009. 376 с.

2. Борботько Л. Авторский метатекст как ориентирующая система в коммуникативном пространстве театрального дискурса : дис. ... канд. филол. наук : 10.02.19. Москва, 2015. 197 с.

3. Галацька В. Жанрова природа театральної журналістики незалежної України в епоху глобалізаційних змін. Сучасне буття філософії: матер. Всеукр. філософ. читань. Дніпропетровськ, 2012. С.64-72.

4. Красноярова Д. Реклама VS театр. Теория и практика взаимодействия : учеб. пособ. для студ. вузов, обучающихся по спец. «реклама». Москва, 2013. 192 с.

5. Шевченко А. Театральный дискурс: структура, жанры, особенности лингвистической репрезентации (на примере русского, английского, бурятского языков) : автореф. дис. ... канд. филол. наук : 10.02.19. Санкт-Петербург, 2012. 21 с.

Анотація

УДК 070:792:8142:82.0-92

Репрезентація театрального дискурсу на сайті газети «Сегодня». І.Г. Абрамова

У статті охарактеризовано театральний дискурс як один із найважливіших компонентів системи масових комунікацій. Подано аналіз поняття та структури театрального дискурсу, розкрито взаємозв'язок дефініцій «театральна семіотика», «театральна комунікація», «театральна вистава», «театральний текст». Досліджено театральні публікації на сайті газети «Сегодня», які є своєрідним каналом зв'язку між автором і читачем. Доведено, що театральний дискурс репрезентовано інформаційними жанрами (замітки, інтерв'ю тощо).

Ключові слова: театр, дискурс, комунікація, жанр, замітка, інтерв'ю.

Аннотация

Репрезентация театрального дискурса на сайте газеты «Сегодня». Абрамова И. Г.

В статье охарактеризован театральный дискурс как один из важнейших компонентов системы массовых коммуникаций. Представлен анализ понятия и структуры театрального дискурса, раскрыта взаимосвязь дефиниций «театральная семиотика», «театральная коммуникация», «театральное представление», «театральный текст». Исследованы театральные публикации на сайте газеты «Сегодня», которые выступают своеобразным каналом связи между автором и читателем. Доказано, что театральный дискурс представлен информационными жанрами (заметки, интервью и т. д.).

Ключевые слова: театр, дискурс, коммуникация, жанр, заметка, интервью.

Annotation

Representation of the Theater Discourse on the Site of the Newspaper «Segodnya». Abramova I. The article describes theatrical discourse as one of the most important components of the system of mass communications. An analysis of the concept and structure of theatrical discourse, the relationship between the definitions of theatrical «semiotics», «theatrical communication», «theatrical performance», «theatrical text» is considered. According to the author, theatrical discourse is a sign- symbolic activity, which is carried out in the public communicative space, has obligatory properties: integrity, informative, communicative-pragmatic orientation, as well as media, that is information about theatrical art on the site of mass publication. The author defines the main criteria for theatrical media discourse. It was investigated that the theater as an artistic media acquires the signs of informativeness, formation of public opinion by means of effective influence on readers. It is proved that in the genre of the interview reproduced the communicative nature of theatrical art, a synergistic exchange between the communicant and the commune (interviewer and interviewed). The rare genre is analyzed - monologue interview. The ideas and concepts of theatrical discourse, its specific features are covered. The main structural elements of the theatrical brand, the functions of theatrical discourse are revealed. The theatrical publications on the site of the newspaper «Segodnya» are analyzed in detail, which serve as a kind of communication channel between the author and the reader. The author has proved that theatrical discourse is represented by informational genres (notes, interviews, etc.), in which the individual author's style dominates, the presence of figurative details, polemical thought. The conclusions reflect the results of scientific observations. It is revealed that on the site of the newspaper «Segodnya» there is a lack of analytical and artistic genres.