Вербальні технологи формування медіааудиторіі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вербальні технологи формування медіааудиторіі

Т.Г. Бондаренко

У статті обґрунтовано сутність вербальних технологій формування аудиторії, що вможливлюють емотивне наповнення тексту та привернення уваги користувача інтернет-видання. На підставі контент-аналізу рейтингових веб-ЗМІ докладно схарактеризована технологія використання інвективної лексики. Виокремлено її різновиди, що продемонстровані прикладами. Наголошено на порушенні етичних стандартів у журналістських матеріалах і потребі застосування евфемізованих конструкцій.

Ключові слова: медіааудиторія; технології формування аудиторії; вербальні технології; інвективна лексика; мова агресії, ненависті, ворожнечі.

В статье обоснована сущность вербальных технологий формирования аудитории, которые делают возможным эмотивное наполнение текста и привлекают внимание пользователя интернет-издания. На основании контент-анализа рейтинговых веб-СМИ подробно охарактеризована технология использования инвективной лексики. Выделены её разновидности, которые продемонстрированы примерами. Отмечено нарушение этических стандартов в журналистских материалах и подчеркнута необходимость применения эвфемизи- рованных конструкций.

Ключевые слова: медиааудитория; технологии формирования аудитории; вербальные технологии; инвективная лексика; язык агрессии, ненависти, вражды.

The article defines the nature of verbal communication technology effects on the media audiences, describing how the text is filled with emotive language to attract online readers of the online publications. The content analysis of high - ranking web media, including «Ukrainska Pravda», «Correspondent», «Novoie vremia», «Tsenzor.net», «LB.ua», that published their materials between October and December 2016 enabled to analyze invective vocabulary technology, one of the verbal communication technologies. This technology involves invective language, that engages a wide range of stylistically reduced units including but not limited to low colloquial vocabulary, familiar-colloquial vocabulary, jargons, language of aggression, obscene vocabulary. The author identified the varieties, illustrating them with quoted emotionally colored citations, obscene elements; audio homonyms; metaphorical expressions; symbolic words; slang vocabulary; discriminatory statements for calling people by nationality; neutral names of nationalities used against the negative background; familiar- colloquial vocabulary to name individuals for professional areas; negative vocabulary that incorrectly describes certain social status; offensive language; accidental forms, for example, jokes based on the national issue. The author emphasized that, despite attracting the audience's attention the technology of invective vocabulary proves to violate ethic code of journalism material. In this regard, the author underscores the need for introducing euphemistic structures as some verbal communication technology that could neutralize language of aggression without decreasing emotionally colored effects.

Key words: media audience; technology to impact audience; verbal communication technology; invective vocabulary; language of aggression, hatred, and hostility.

Сучасні медіа спрямовують свої зусилля на привернення уваги аудиторії й отримання її лояльності. За висловом німецького теоретика медіа Н. Больца, в епоху доступу аудиторії до численних інформаційних і розважальних продуктів, ЗМІ ведуть боротьбу за найбільш дефіцитний ресурс - увагу [2]. Аналіз медійної практики доводить, що журналісти вдаються до різних технологій формування аудиторії, серед яких особливе місце посідають вербальні, що передбачають застосування спеціальних мовних засобів, зокрема на лексичному рівні, - емотивних, оцінних, образних. Принагідно зазначимо, що під поняттям технології розуміють «способи, прийоми, методи процеси, засоби організації різних видів діяльності особи й суспільства, теоретичні знання про ці способи й методи тощо» [9, с. 154]. У статті взято до уваги одну з вербальних технологій, що передбачає використання інвективної лексики, яка охоплює широке коло стилістично знижених одиниць.

Теоретичне підґрунтя становлять насамперед праці, присвячені актуальним проблемам розвитку медійної галузі, зокрема питанням формування аудиторії, привернення її уваги, етичному висвітленню релігійних та етнічних аспектів у ЗМІ (Н. Больц [2], І. Дзялошинський [4], В. Різун [9],

Сюмар [12]). Інвективна лексика досліджена в лінгвістичних розвідках (Ю. Джибаладзе [з],

Жаботинська [5], С. Форманова [11]). З'ясуванню сутності базисних термінів, залучених до аналізу, сприяло опрацювання лексикографічних студій (Ф. Бацевич [1], А. Загнітко [6; 7], О. Се- ліванова [10]).

Постановка завдання

Мета статті полягає в обґрунтуванні сутності вербальних технологій формування аудиторії, що вможливлюють емотивне наповнення тексту та привернення уваги користувача інтернет- видання. Досягнення мети прогнозує реалізацію низки завдань: виконати моніторинг п'яти рейтингових інтернет-видань, що опублікували свої матеріали впродовж жовтня - грудня 2016 року («Українська правда», «Корреспондент», «Новое время», «Цензор.нет», «LB.ua»); докладно схарактеризувати одну з вербальних технологій формування аудиторії, що пов'язана з використанням інвективної лексики; виокремити й описати різновиди її вияву.

Результати

Унаслідок моніторингу названих медіа зафіксовано низку негативно-оцінних одиниць, що можна кваліфікувати як інвективну лексику. Згідно з філософським словником, інвектива - культурний феномен соціальної дискредитації суб'єкта через адресований йому текст, а також усталений вислів, що сприймають у тій чи в тій культурній традиції як образливий для адресата [8]. Аналіз дібраного фактичного матеріалу вможливлює виокремлення кількох різновидів вияву технології формування аудиторії через застосування інвективних конструкцій, що удокладнені нижче.

Цитування емоційно-забарвлених висловів політиків, представників владних органів, відомих громадських і культурних діячів, активістів та ін. Емоційним уважають мовлення, що насичене словами й висловами «з яскраво вираженою емоційною конотацією» [6, с. 261]. Загалом емотивність (ім. від прикм. емотивний) витлумачують як підкатегорію інформативності, що виявляється в емоційному навантаженні модулів дискурсу й компонентів тексту; властивість мовної одиниці передавати почуття, емоції [6, с. 261]. Зафіксовані в ході моніторингу цитати, зазвичай, містять згрубіло-просторічну й лайливу лексику, якій властива «різко заперечна, презирлива конотація» [7, c. 306]. Варто зауважити, що такий спосіб украй делікатний з етичного боку, оскільки породжує дискусійне питання про те, хто відповідальний за поширення й повторне оприлюднення агресивної конотації - автор висловлювання чи журналіст. Аналізований спосіб привернення уваги є дуже продуктивним у медіа, причому видання можуть самостійно цитувати героїв публікацій або ж подавати пряму мову з покликанням на інше інформаційне джерело. Представлений нижче фрагмент тексту яскраво ілюструє це положення: «Тих, хто в Чеченській республіці порушує спокій, розстріляти до бісової матері. Нічого не має значення - закон, не закон... Розстріляти! - пише видання» («Українська правда», 01.10.16).

Результати моніторингу дають підстави стверджувати, що для посилення емоційного впливу, нагнітання суспільного страху медійники цитують висловлювання, які містять погрози, залякування, прогнозують потенційні агресивні дії з чийогось боку. Наприклад: «Бойовик Гіві погрожує помстою за «Моторолу»: стерти всі міста до Києва. «Кожне місто, яке ми захопимо до Києва, я буду рівняти з землею», - пообіцяв бойовик. «Хто б це не зробив, всі дуже сильно будуть розплачуватися. Вся Україна. Відповідати буде весь український народ. За кожного вбитого потрібно вбити мільйон ворогів, ми це зробимо», - додав терорист» («Українська правда»,

Наголосимо, що аналізовані емоційно-забарвлені цитати найчастіше стають заголовками публікацій, концентруючи основне змістове наповнення й активізуючи увагу користувачів. Слова автора бувають постпозитивними та препозитивними, як у прикладі «Артем Полежака: «Як не матюкатись, коли вірш про сєпарів?» («Лівий берег», 01.11.16), де використано жаргонізм «сє- пари», що належить до категорії мови ворожнечі.

У деяких виданнях зафіксовано цитати, які містять обсцентні елементи. Варто зазначити, що в медійному просторі питома вага інвектив постійно зростає, особливо це помітно в коментарях аудиторії, у соціальних мережах. За висловом С. Форманової, це пов'язане з деритуаліза- цією культури, послабленням традиційних механізмів регуляції поведінки [11, с. 10]. Деякі видання допускають цитування матірної лексики, при цьому зрідка застосовують прийом пропускання літер і заміни трьома крапками. Наприклад: «Ну, зрозуміло, що віршик «Як правильно пиз...ить кацапа» на передовій сприймається емоційніше, бо ось він кацап, а ось так його треба пиздить»; «Та нашо вони мені всрались?» («Лівий берег», 01.11.16); «Артемій Троїцький: «Герой із мотороли - як з гівна куля. І ззовні моторошний тип, і за вчинками - давно мав на сковорідці в пеклі смажитися, проте на безриб'ї, як то кажуть, і жопа - соловей» («Цен- зор.нет», 27.10.16). Таку лексику вживає не журналіст, а герой публікацій чи інтерв'юйований.

У ході аналізу інтернет-видань зафіксовано цитування не лише прямої мови осіб, а й висловів, зображених на транспарантах, плакатах учасників громадських акцій. Зокрема, у заголовку «Депутати, ви уху їли?» - активісти пікетують Верховну Раду» («Українська правда», застосовано звукову омонімію. Омофони, збігаючись за вимовою в усіх чи в окремих граматичних формах, маючи різне значення й неоднакове графічне оформлення, виконують яскраву стилістичну мету, можуть слугувати засобом мовної гри. Цитовані омоніми породжують обсцентні звукові асоціації, однак привертають увагу аудиторії.

Створення висловів, що набувають метафоризованого значення, формують певний образ, який закріплюється у свідомості аудиторії. Наприклад, вислів «російський слід», що зафіксований у низці текстів («У справі отруйного алкоголю, від вживання якого загинули 38 людей, знайшли «російський слід» («Українська правда», 01.10.16); «У парламенті Грузії заявили про «російський слід» у справі про підрив автомобіля соратника Саакашвілі» («Новое время»), переходить до категорії фразеологізованих, тобто набуває усталеної негативної конотації. За допомогою цього словосполучення медійники можуть не лише привертати увагу аудиторії, а й формувати цільове коло споживачів інформаційної продукції, для яких цікаве згадування росіян у негативному контексті, тенденційний добір фактів, акцентування на національності.

Продукування слів-символів, що мають «максимально-узагальнене значення на основі образної конденсації смислу», це «виявляється в контексті світоглядної традиції певного народу» [7, с. 308-309]. Одним із прикладів може слугувати фрагмент тексту, зафіксований у виданні «Новое время»: «Бояришнік» стає символом цієї частини новітньої історії Росії» (27.12.16). В аналізованому випадку слово-символ «бояришнік» (ідеться про косметичний засіб «Бояришнік», яким отруїлися росіяни, уживаючи його як алкогольний напій) створює образ росіян як людей, які є алкогольно залежними; узагальнює й ототожнює всіх представників цієї країни в негативному контексті, розпалює міжнаціональну ворожнечу.

У складі інвективної лексики виокремлюють низку стилістично знижених одиниць, зокрема й мову ворожнечі (з англ. «hate speech») стосовно різних осіб за статтю, національною належністю, релігійними віруваннями, професійними характеристиками, фізичними особливостями тощо. аудиторія увага етичний журналістський

Дослідники Ю. Джибладзе та А. Севортьян стверджують, що мова ворожнечі - це «негативна, оцінна лексика стосовно етнічності, віросповідання, статі, світогляду та інших особистісних чи групових особливостей» [3, с. 5]. На думку Й. Дзялошинського, мова ворожнечі - метафоричний еквівалент поняття «мовна агресія», під яким розуміють специфічну форму поведінки, що вмотивована агресивним станом мовця [4]. Дещо вужче це поняття витлумачує Ф. Бацевич: «Мовна агресія (лат. aggressio - напад) - насильницьке нав'язування етносу нерідної мови як засобу комунікації, освіти, науки, культури тощо» [1, с. 14].

На тлі загострення російсько-українських відносин постала ціла низка жаргонної лексики, що поширюють медіа, конструюючи образ ворога. «...в залі зібралася вата, яка цей текст сприймає не як пародію, а як зразок героїчної російської громадянської лірики гібридного вєка? («Лівий берег», 01.11.16); «А бувало таке, щоб «місцеве ватне населення» справді шось «не пойняло»? Вушанками в сцену не кидались від образи за русскій мір?» («Лівий берег», «Антипутінська розписка» для «друзів хунти» («Лівий берег», 07.10.16); «...поехал «защищать Донбасс от нациков» («Лівий берег», 02.11.16) та ін.

Дискримінаційні вислови для називання осіб за національністю. Об'єктом агресивного ставлення найчастіше стають представники інших національностей, що засвідчують такі фрагменти: «Франція визнала провину за інтернування циган під час Другої світової війни» («Лівий берег», 29.10.16), «У твоїй творчості з огляду на її тематику нерідко зустрічається слово, яке на “к” починається та на “ацап” закінчується» («Лівий берег», 01.11.16), «Це проголошував Міхновський: «Усі люди - твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та ж#ди - се вороги нашого народу» («Новое время», 27.10.16), «Юрій Гримчак: «Завтра керівництво скаже бойовикам скакати та кричати: «москаляку на гілляку», вони ж так і робитимуть. хто не хоче - до мотороли» («Цензор.нет», 17.11.16).

Використання нейтральних назв національностей на негативному тлі. Зацікавлення становить той факт, що почасти журналісти використовують нейтральні назви осіб за національністю, однак згадують їх у негативному контексті. Акцентування на національності (найчастіше - у заголовку), тенденційний добір фактів і формування негативного ставлення до осіб з інших країн, зокрема до росіян, засвідчують подані фрагменти: «У США затримали росіян у справі про експорт військових технологій» («Українська правда», 07.10.16); «Росіянин помер від епілептичного нападу після затримання на Чернігівщині» («Українська правда», 07.10.16).

Оперування розмовно-просторічною лексикою для називання осіб за фахом, сферою діяльності. Як відомо, у суспільстві домінує неоднозначне ставлення до представників різних органів влади. У медіа трапляються випадки негативно-забарвленого, некоректного називання осіб за фахом, обійманою посадою, сферою діяльності (СБУшник - замість працівник СБУ, ДАІ- шник - замість працівник ДАІ тощо). Наприклад: «СБУшника впіймали на передачі таємної інформації за 20 тисяч» («Українська правда», 24.10.16).

Окрему групу становлять інвективні одиниці, за допомогою яких негативно оцінюють соціальну привабливість особи за її місцем в етносоціальній системі цінностей. До негативної лексики, що некоректно називає певний соціальний статус, можна зарахувати такі слова, як інваліди (замість більш толерантного - люди з особливими потребами, особи з інвалідністю та ін.), біженці (на противагу юридично правильним словосполученням вимушені переселенці, внутрішньо переміщені особи), нелегали (на відміну від рекомендованого міжнародними правоза- хисними організаціями вислову мігранти без документів). Теоретичні положення підтверджують виявлені фрагменти: «Прокуратура направила до суду обвинувальний акт щодо патрульного поліцейського, який побив інваліда на столичному вокзалі» («Цензор.нет», 06.12.16), «Вимушених біженців виселяють через 20 мільйонів гривень боргу, непогашеного Мінфіном» («Корреспондент», 11.10.16), «Нелегали, яких затримали на Сумщині, розплатилися з провідником сувенірними доларами» («Цензор.нет», 17.11.16).

Застосування акцидентних форм, зокрема опублікування анекдотів на національну тему, що формують негативне стереотипне ставлення до представників того чи того етносу. У більшості зафіксованих анекдотів («Да разве в ВР одна Надя депутат от Лугандона? Просто остальные меньше отсвечивают»; «Кто такие “с#ки православные"? - Это те, кто в церкви напоказ крестится, а потом теми же руками ворует»; «Если вы ненавидите долбаных сепаратистов, знайте: ваши нервы прекрасно успокоят мята и ромашка. Которые прорастут на могилах этих ублюдков»; «Газпром»: - Хохлы, покупайте у нас газ, чтобы мы смогли шантажировать вас его отключением!» («Цензор.нет», 17.12.16)) висміюють росіян, євреїв, жителів тимчасово окупованих територій, релігійних осіб та ін. Саркастично-іронічні вислови з використанням жаргонної, ненормативної лексики посилюють міжнаціональну ворожнечу.

Для уникнення інтолерантного ставлення та водночас збереження дії вербальних технологій формування аудиторії варто запроваджувати вербальні технології, що нейтралізують мовну агресію, не зменшуючи емоційно-забарвленого впливу. Доцільно, на наш погляд, послуговуватися такою стилістичною фігурою, як евфемізм. Термін означає «навмисну заміну знака певного поняття описовим найменуванням або іншим знаком для усунення небажаних, надто різких, недостатньо ввічливих слів шляхом їхнього пом'якшення або шифрування через заборону на вживання деяких слів, зумовлену соціально-політичними, історико-культурними, релігійними, етичними й естетичними чинниками» [10, c. 135]. Цікавий досвід використання евфемістичних висловів практикує видання «Українська правда», що засвідчує виявлений фрагмент тексту: «Тайсон Ф'юрі оголосив про завершення кар'єри та послав усіх під три чорти. ... Зауважимо, що одну з фраз довелося пом'якшити до «ідіть усі під три чорти», адже оригінал звучатиме ненормативно (03.10.16).

Висновки

Отже, оперування вербальними технологіями, що прогнозують залучення експресивних засобів, посилює емоційний вплив на споживача, привертає його увагу, сприяє формуванню цільової аудиторії. Водночас така вербальна технологія, як застосування інвективної групи лексики, засвідчує порушення етичних стандартів, спонукає журналістів до пошуку евфемізованих одиниць, що пом'якшують вислів, не зменшуючи його емоційності. Перспективи подальших досліджень пов'язані з аналізом і систематизацією інших вербальних технологій формування аудиторії, зокрема сугестії й переконання, опису способів евфімізації контенту, уникнення інвективних конструкцій та ін.

Список використаної літератури

1. Бацевич Ф. С. Словник термінів міжкультурної комунікації / Ф. С. Бацевич. - Київ : Довіра, 2007. - 205 с.

2. Больц Н. Азбука медиа / Н. Больц ; пер. с нем. Л. Ионин, А. Черных. - Москва : Европа, 2011. - 136 с.

3. Джибладзе Ю. Язык вражды в обществе, политике и СМИ : материалы конференции / Ю. Джибладзе, А. Севортьян. - Москва : [б. и.], 2005. - 68 с.

4. Дзялошинский И. Кому выгодно тиражирование нетерпимости / И. Дзялошинский // Язык мой... Проблема этнической и религиозной нетерпимости в российских СМИ / сост. А. М. Верховский. - Москва : РОО «Центр «Панорама», 2002. - С. 100-114.

5. Жаботинская С. А. Язык как оружие в войне мировоззрений. Майдан - антимайдан : словарь-тезаурус лексических инноваций [Электронный ресурс] / С. А. Жаботинская. - Режим доступа: http://uaclip.at.ua/zhabotinskaja-jazyk_kak_oruzhie.pdf.

6. Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни : у 4 т. / А. П. Загнітко. - Донецьк : ДонНУ, 2012. - Т. 1. - 402 с.

7. Загнітко А. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни : у 4 т. / А. П. Загнітко. - Донецьк : ДонНУ, 2012. - Т. 3. - 424 с.

8. Грицанов А. А. Новейший философский словарь [Электронный ресурс] / А. А. Грицанов. - Минск : Книжный дом, 1999. - Режим доступа : http://dic.academic.ru/dic.nsf/dic_new_philosophy/ 505/ИНВЕКТИВА.

9. Різун В. В. Теорія масової комунікації : підруч. для студ. галузі 0303 «Журналістика та інформація» / В. В. Різун. - Київ : Просвіта, 2008. - 260 с.

10. Селіванова О. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / О. Селіванова. - Полтава : Довкілля-К, 2006. - 716 с.

11. Форманова С. В. Інвективи в українській мові : монографія / С. В. Форманова ; за ред. Н. М. Сологуб. - Київ : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. - 336 с.

12. Як уникати мови ворожнечі / Ін-т масової інформації ; голов. ред. В. Сюмар. - Київ : [Ін-т масової інформації], 2008. - 78 с.

Размещено на Allbest.ru