Специфіка публіцистичного дискурсу з теми люстрації в Польщі в 90-х рр. XX ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Специфіка публіцистичного дискурсу з теми люстрації в Польщі в 90-х рр. XX ст.

Мінєнкова Н.Є., докторант

Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Анотація

У статті визначено специфіку публіцистичного дискурсу з теми люстрації на підставі аналізу польських медіаресурсів 1990-1997 рр. Доведено, що в публіцистиці цього періоду було сформовано дві закриті антагоністичні візії: контрлюстраційна й пролюстраційна. Люстрація поділила не тільки політичну сцену але й медійний простір, зокрема, два най- впливовіших видання «Rzeczpospolita» та «Gazeta Wyborcza» опинилися по різні боки полеміки. Емоційність, антагонізм та закритість аргументації перешкоджала конструктивному обговоренню проблеми.

Ключові слова: люстрація, публіцистичний дискурс, Польща, декомунізація.

Аннотация

люстрація публіцистичний лексичний маркет

В статье определена специфика публицистического дискурса на тему люстрации на основании анализа польских медиаресурсов 1990-1997 гг. Доказано, что в публицистике этого периода были сформированы две закрытые антагонистические визии: контрлюстрационная и пролюстрационная. Люстрация разделила не только политическую сцену, но и медийное пространство, в частности, два самых влиятельных издания «Rzeczpospolita» и «Gazeta Wyborcza» оказались по разные стороны полемики. Эмоциональность, антагонизм и закрытость аргументации препятствовала конструктивному обсуждению проблемы.

Ключевые слова: люстрация, публицистический дискурс, Польша, декоммунизация.

Annotation

Key words: lustration, journalistic discourse, Poland, de-communization.

Постановка проблеми. Актуальність теми цього дослідження обумовлюється багатьма чинниками, серед яких найважливішими, на наш погляд, є:

- значимість публіцистичного дискурсу як фактора, який мав різний вплив (сприяв / перешкоджав) на здійснення люстрацій у країнах Центрально-Східної Європи;

- фрагментарність вітчизняних наукових досліджень, присвячених люстрації в Польщі, незважаючи на те, що «без люстрації неможливо зрозуміти польські проблеми» (вислів належить польському досліднику А. Зубертовичу) і, надумку авторки, подолати свої, українські;

- важливість теми дослідження в українському контексті (це доводять спроби здійснити люстрацію в Україні більше ніж через 20 років від початку трансформаційних змін у державі, міфологізація сутності й змісту феномена, радикалізм оцінок, заперечення в українському публіцистичному дискурсі необхідності люстрації).

Стан дослідження проблеми та мета статті. Пріоритет у вивченні люстрації належить зарубіжним авторам (Роман Девід, Адам Чарнота, Лавінія Стан, Павел Жачек, Ян Холінський, Пьотр Блажек та ін.). Праці цих авторів присвячені різноманітним аспектам проблеми, зокрема, специфіці люстрацій у різних країнах Центрально-Східної Європи, ролі, місцю, наслідкам люстраційних практик у процесах демократичної трансформації тощо. Питання люстрації також є актуальним і дляпольських авторів (Агнешка Опалінська, Наталія Леткі, Пьотр Гжеляк, Ян Воленський, Павел Гонтарчик, Славомір Ценкевіч та інші). Після української революції 2013-2014 рр. та інституалізації люстраційного процесу в Україні інтерес вітчизняних науковців до цієї проблеми також поступово збільшується, розширюється тематика досліджень. Зокрема, правові аспекти люстрації розглядаються в публікаціях Станіслава Шевчука, Валерія Кравчука, Ірини Орловської та інших. У контексті процесів демократизації люстрацію вивчають Ярина Турчин, Олександр Радченко, Галина Мал- кіна. Специфікою вітчизняного наукового доробку є зосередження на українському аспекті.

Отже, весь об'єм наукової літератури з теми є достатньо різноманітним, дискусійним, проте багато питань і досі не мають остаточних відповідей. Серед них, на наш погляд, і проблема люстрації в публіцистичному дискурсі, яку Польщі, так і в Україні.

Саме тому метою цього дослідження є окреслення специфіки публіцистичного дискурсу на тему люстрації в Польщі в 90-х рр. минулого століття, зокрема, визначення основних аргументів, окреслення лексичних маркерів. Публіцистичний дискурс у цьому дослідженні розуміється як текст, основним призначенням якого є інформування, висловлювання позиції та формування громадської думки. Дослідження базується на дискурсивному аналізі різноманітних публіцистичних текстів (понад 100 матеріалів) із теми люстрації, що друкувалися в 90-х роках XX ст., переважна більшість із них у «Газеті Виборчій» (пол. «Gazeta Wyborcza»), «Тигодніку Повшехному» (пол. «Tygodnik Powszechny»), «Політиці» (пол. «Politycy») та інших виданнях. Часові рамки визначаються 1990-1998 рр., що обумовлюється початком трансформаційних змін і обмежується інституалізацією процесу (прийняття закону та створення Інституту національної пам'яті). Це не означає, що тема люстрації зникла з публіцистичного дискурсу, вона залишається актуальною й сьогодні. Проте обсяг цього дослідження дозволяє зосередитися виключно на першому етапі (19901998 рр.).

Люстрація в Польщі: історичні та правові аспекти. Інституалізація процесу люстрації в Польщі відбулася через вісім років від початку процесів трансформації, хоча спроби прийняти закон та розпочати люстраційні перевірки були й раніше. У 1991 р. керівник Управління державної охорони А. Мілчановський підготував список «агентів» («список Мілчановського»), які працювали в публічному секторі. У 1992 р. депутат Я. Корвін-Міккі (партія Unia Polityki Realnej) подав на розгляд Сейму проект люстраційного закону, парламент прийняв рішення про початок процедури, але після оприлюднення так званого «списку А. Мачеревича» та відставки уряду Я. Ольшевського в ніч із 4 на 5 червня 1992 р. («ніч тек») дія закону та процедура перевірок були призупинені. Закон про люстрацію був ухвалений у 1997 р. У1998 р. створено Інститут національної пам'яті (ІНП., пол. Instytut Pami^ci Narodowej). Ураховуючи зазначені та подальші оновлення законодавства в 2001-2002 рр., 2006 р., у 2017 р. польська модель люстрації була унікальною для країн ЦСЄ, головним чином, через її предмет (тобто визначення змісту «покарання»). Засуджувалася не праця (чи співпраця) в органах таємної поліції (SB, Stuzba Bezpieczenstwa PRL), а приховування цього факту (брехня, пол. ktamstwo), що й було підставою для заборони здійснення публічних функцій протягом 10 років. Не підлягали люстрації особи, народжені після 31 липня 1972 р. До прийняття нового закону в 2006 р. перевірку люстраційних заяв здійснював Апеляційний Суд у Варшаві, а контроль - Речник публічного інтересу. Згідно із законом 2006 р. ці дві інституції були ліквідовані, а функції перевірки й оприлюднення інформації став виконувати Інститут національної пам'яті, проте предмет люстрації не змінився.

Особливості публіцистичного дискурсу в Польщі в 90-х рр. XX ст.: зміст і лексичні маркери. Публічна дискусія на тему люстрації в контексті зведення рахунків із минулим у польських медіа починається вже на початку 90-х рр. XX ст. До уваги бралися різні актуальні аспекти люстраційної проблеми: спалення архівів Служби безпеки, правові засади закону про люстрацію й декомунізацію, історичний досвід інших країн Центрально- Східної Європи тощо. Більшість текстів, що були написані в той час на люстраційну тематику, прямо чи опосередковано (що залежало від теми, професійних переконань автора й інших чинників) намагалися відповісти на ключове питання: чи взагалі потрібна люстрація й у чому її доцільність для Польщі? У «боротьбі за читача» автори публікацій (а також медіапростір) умовно поділилися на прибічників та противників люстрації.

Розглянемо детальніше анти- й пролюстраційні позиції, що були представлені в польських медіа в період між 1990-1998 рр.

Більшість текстів із негативним ставленням до люстрації було надруковано в «Gazecie Wyborczej», тижневиках «Tygodnik Powszechny», «Polityka». Серед авторів були й відомі в минулому діячі опозиції: А. Міхнік, Я. Куронь, В. Шимборська та інші.

Автори по-різному пояснювали свою позицію. Усю негативну аргументацію можна розділити на чотири умовні групи за змістом обґрунтувань: а) онтологічні; б) морально-релігійні; в) інструментальні; г) змістовно-наслідкові.

Онтологічні пояснення в принципі відкидали люстрацію як таку. їхній зміст можна передати в такий спосіб: «комунізм у Польщі закінчився ще в 1989 р., і на його місці з'явилися демократія й правова держава, відповідно, ніякого зведення рахунків із минулим і люстрацій не потрібно, усе вже закінчилося»; «немає війни - немає й ворога». «Займатися минулим немає сенсу, уваги потребує майбутнє та сьогодення, більш важливими є питання доріг, каналізації, <...> ніж агентів» [1].

Чинники морального та релігійного змісту підкреслювали необхідність прояву милосердя, прощення, оскільки людська сутність є недосконалою, і всі можуть помилятися, але всім слід учитися пробачати, це правильно й відповідає християнській моралі [2].

Аргументи інструментальні - це твердження про неможливість проведення люстрації в Польщі. Так, один із розповсюджених аргументів - це те, що архіви неповні, знищені. «Gazeta Wyborcza» опублікувала цикл інтерв'ю з працівниками спеціальних служб, у яких вони розповідали про знищення документів [3]. Більше того, у тижневику «Prawo і Zycie» також були надруковані тексти, в яких розповідалося про існування особливої системи записів агентурної мережі мертвих душ [4]. Ще одне досить популярне обґрунтування - невдалий час для люстрації, причому на початку було зарано, що обумовлювалося певним страхом перед представниками ancient regime, можливістю їхнього повернення, а потім - уже запізно, оскільки в цьому не було сенсу. Зокрема, журналіст «Gazety Wyborczej» К. Герберт окреслив три причини, чому на початку III Речі Посполитої не були зведені рахунки з минулим: по-перше, під час переговорів «за круглим столом» люді з комуністичного апарату з «ворогів» перетворилися на «партнерів»; по-друге, представники ancient regime усе ще були при владі; по-третє, існував страх перед контрреволюцією, путчем [5].

Чинники змісту та наслідків. Люстрація зображувалася як «війна у верхівці влади», а декомунізація - як продовження комуністичних практик. Отже, політика зведення рахунків із минулим шляхом люстрації й декомунізації спричинить безлад серед еліт й у суспільстві й нашкодить демократії [6]. Тобто люстрація є смертельно небезпечною для молодої демократії, оскільки заперечує засади правової держави й демократичні основи в цілому. Такі аргументи висловлював П. Поспіхал (радник президента В. Гавела) у статтях, що друкувалися в «Gazeta wyborcza» [7]. Дуже часто на підтвердження шкідливості люстрації для політичного розвитку Польщі наводилися різноманітні казуси, наприклад, так званий «казус Л. Колаковського» (польський інтелектуал, філософ, який був членом Польської об'єднаної робітничої партії (далі - ПОРП)) чи «казус Т. Ломніцького» (польського артиста, члена ЦК ПОРП) - як свідчення того, що навіть таких видатних людей люстраційні / декомунізаційні закони позбавляли можливості працювати [8].

Розглянемо пролюстраційну аргументацію. Її також розділено на чотири групи за тим самим принципом, що й контраргументацію. Позиції пролюстраційні найчастіше були представлені в текстах таких щоденних видань, як «Rzeczpospolita», «Nowy Swiat».

Онтологічні пояснення на підтримку люстрації, необхідності її проведення в Польщі були на кшталт того, що нова демократична держава потребує «нових» людей, які не викликають підозри. А якщо хтось у минулому піддався й співпрацював із тоталітарним режимом, то це свідчить про слабкість характеру, і це може повторитися; більше того, демократична політика вимагає прозорості політичного життя [9]. Люстрація є певним кроком на шляху до завершення антикомуністичної революції.

На відміну від аргументів морально-релігійного змісту, що підкреслювали необхідність прощення й милосердя (спрямованих проти люстрації), пролюстраційна аргументація була зосереджена на тому, що недооцінювання проблеми «провини й відповідальності» є дуже небезпечним явищем, оскільки пробачення має виключно індивідуальний характер, і ніхто не може вирішити за все суспільство, «не можна прощати від імені інших людей та всього народу» [10].

Пролюстраційні інструментальні аргументи за логікою побудови були подібні до аргументів проти люстрації. Медіа шукали людей, що працювали в різних структурах безпеки держави, і вони розповідали про незначні втрати архівних документів, про розвинуту систему копіювання в політичній поліції. Зокрема, П. Наїмський, який був головою Управління державної охорони (UOP ochrony Panstwa), в інтерв'ю, надрукованому в газеті «Rzecz Pospolita», наголошував на тому, що зовсім невелика частина документів була знищена, а можливість підробки мала маргінальний характер [11].

З приводу негативних наслідків люстрації прибічники її проведення зазначали, що відсутність верифікації, а також приховування інформації про працівників політичної поліції є дуже небезпечними, оскільки це може стати підставою для шантажу й тиску з боку спеціальних служб Російської Федерації (як спадкоємиці СРСР й усіх структур політичної поліції), що буде загрожувати суверенітету та цілісності Польщі. Небезпека полягала й у збереженні номенклатурних мереж, проникненні представників ancient regime в економічний сектор і продовженні деструктивної діяльності зсередини країни [12].

Отже, полеміка з питання люстрації в Польщі в 90-х рр. XX ст. мала антагоністичний і дуже емоційний характер. Противники люстраційних процедур розглядалися як агенти або як ті, хто відстоює їхні інтереси, прибічники - як «дурні», які не розуміють, на чому базується добробут у державі.

Обидві сторони («pro» et «contra») пропонували сформовані й закриті системи аргументів (візії), що не передбачали можливостей для дискусії й обговорення. Протилежна позиція інтерпретувалася як помилкова й ворожа. Люстрація поділила не тільки політичну сцену, але й медійний простір, зокрема, два найвпливовіших друкованих видання, «Rzeczpospolita» та «Gazeta Wyborcza», з приводу цього питання опинилися «по різні боки барикад».

Для посилення аргументів дуже часто вживалися лексичні маркери та фразеологічні одиниці (прислів'я, приказки). Зокрема, «війна у верхівці влади» («wojna па gorze»), «шахрайство» («oszustwo»), «підробка» («fatszerstwo»), «хто не з нами, той проти нас» («kto nie z паті, ten przeciw пат»), скринька Пандори («puszka Pandory»), «гра в теки» («gra w teczki»), «люстрація - це сліпа вуличка» тощо.

По-перше, у публіцистичному дискурсі з теми люстрації в 90-х рр. XX ст. у Польщі було сформовано дві закриті антагоністичні візії: контрлюстраційна й пролюстраційна.

По-друге, закритість системи аргументів, емоційність, антагоністичність дискусії унеможливили конструктивне обговорення проблем щодо правових засад закону про люстрацію, сфери застосування люстраційних процедур, властивості моделі люстрації, можливості доступу до архівів та їх відкриття тощо.

По-третє, люстрація поділила не тільки політичну сцену, але й медійний простір, зокрема, два найвпливовіших друкованих видання, «Rzeczpospolita» та «Gazeta Wyborcza», з приводу цього питання опинилися «по різні боки барикад».

Література

1. Maziarski W. Komentarz // Gazeta Wyborcza. - 1992. - № 126; Bogucka T. Polak po komunizmoe. - Krakow: Znak; Warszawa: Fundacja im. Stefana Batorego, 1997. S. 39-41, 57.

2. Michnik A. Kosciol, lewica dialog / A. Michnik. - Warszawa: «Swiat ksiqzki», 1998. - S. 343.

3. Jak roztozyc polski wywiad // Gazeta Wyborcza. - 1992. - № 139.

4. Bohaterowie rozdzialu trzeciego // Prawo і Zycie. - 1992. - № 26; Nie wierze w falszowanie // Gazeta Wyborcza. - 1992. - № 151.

5. Krasnod^bskiZ. Ogenezie II Rzeczypospolitej raz jeszcze /Z. Krasnod^bski // lus et Lex; red. nacz. Janusz Kochanowskij. - S. 301.

6. Pospichal P. Przesztosc z ubeckich teczek / P. Pospichal // Gazeta Wyborcza. - 1992. - № 132.

7. TurowiczJ. Dekomunizacja, alejaka?/ J.Turowicz// Tygodnik Powszechny. -1993. -- II // Spor о Polsce. Wybor tekstow prasowych / Wst^p і wybor tekstow P. Spiewak. - Warszawa: Wyd. PWN, 2000. - S. 181-183.

8. KarpinskiJ.Agenciilustracja-politycyiprzesztosc/ Rzeczpospolita. - 1992. - 15. VII / J. Karpinski // Spor о Polsce. Wybor tekstow prasowych. - Warszawa: Wyd. PWN, 2000. - S. 187-189.

9. Gry matych graczy // Rzecz Pospolita. - 1994. - № 188.-13-15.

10. Cien Pastora Gauka nad Polskq // Rzecz Pospolita. - 1996. - № 19. - 23-1.

Размещено на Allbest.ru