Візуалізація образів радянських чоловіків на сторінках українського сатирично-гумористичного журналу "Перець" другої половини 1940-х - середини 1950-х рр.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Візуалізація образів радянських чоловіків на сторінках українського сатирично-гумористичного журналу «Перець» другої половини 1940-х - середини 1950-х рр.

Статтю присвячено аналізу візуальних образів радянських чоловіків на сторінках українського сатирично гумористичного видання «Перець» у першому повоєнному десятиріччі. Визначено, що у більшості малюнків, присвячених змалюванню негативних образів, представлено державних управлінців, представників інтелігенції, керівний склад на підприємствах. «Позитивними» героями ставали, як правило робітники, військові у перші повоєнні роки, та, в меншій ступені -- рядові працівники сільського господарства.

The article is devoted to the analysis of visual images of Soviet men in the pages of the Ukrainian satirical and humorous edition «Peppers» in the first post-war decade. It is emphasized that the visual images of Soviet people, reflected in the periodicals of the USSR, are defined in historical science as constructs formed with the significant participation of the ruling system, and their main purpose was to spread in the society the views, beliefs needed for political elites. The satirical and humorous editions allowed the idea of «state education» to be transmitted in an interesting form and caricatures played a special role in their publications It is determined that most of the drawings devoted to the portrayal of negative images were devoted to state officials, intellectuals, and management at the enterprises. «Positive» heroes became, as a rule, workers, the military in the early post-war years, and, to a lesser extent, the workers of agriculture.

Keywords: male image, visualization, caricature, magazine «Pepper».

Статья посвящена анализу визуальных образов советских мужчин на страницах украинского сатирически-юмористического издания «Перец» в первом послевоенном десятилетии. Определено, что большинство рисунков, посвященных изображению негативных образов, изображает государственных управленцев, представителей интеллигенции, руководящий состав на предприятиях. «Положительными» героями становились, как правило рабочие, военные в первые послевоенные годы, и, в меньшей степени - работники сельского хозяйства.

«Візуальний поворот», який мав місце у гуманітарних науках у останній чверті ХХ ст., привернув увагу до дослідження кіно, телебачення, ілюстративного матеріалу періодичних видань та взагалі масової культури з позицій соціальних теорій [1, с. 151]. При цьому візуальна реальність визначалася як певний конструкт, що дозволяло її прочитати та інтерпретувати подібно літературному тексту. Наслідком «візуального повороту» стала, зокрема, поява досліджень у галузі тендерної історії, історичної антропології та соціології з жіночих та чоловічих візуальних образів, умов їх створення та особливостей сприйняття у суспільстві. При цьому значна увага приділяється образам, що формувалися у радянських ЗМІ. У той же час, якщо дослідження жіночих образів ведеться достатньо продуктивно [1; 2; 3] то вивчення чоловічих образів позначено окремими розробками [18].

Візуальні образи радянських людей, відображені в кіно, періодиці, телебаченні СРСР, в історичній науці визначаються як сформовані за значної участі владної системи, тож їх основною метою було поширення в соціумі поглядів, переконань, необхідних для політичних еліт. Однією з характерних рис державного управління в СРСР, особливо в тоталітарний період, було прагнення до максимально повного контролю за життям громадян, його усуспільнення та формування нового, «радянського» світогляду. Фактично з перших років існування радянської держави створюється система державного впливу на особистість, кінцевою метою якої було формування «нової радянської людини». При цьому спектр питань, який нею охоплювався, був максимально широким і стосувався як політичних поглядів, так і морально-етичних цінностей, професійних стратегій і навіть гендерних моделей поведінки громадян. Серед інструментів «державного виховання» важлива роль відводилася засобам масової інформації, зокрема, періодиці. На сторінках періодичних видань створювалися як образи, що втілювали в собі кращі риси представників радянського суспільства, так і «антигерої».

Сатирично-гумористичні видання дозволяли передавати ідеї «державного виховання» в цікавій формі, що підвищувало їх цінність. Особливу роль в їх публікаціях відігравали карикатури, які створювали комічний ефект за рахунок перебільшення негативних рис, неочікуваних протиставлень, критикуючи соціальні, суспільно-політичні,побутові явища. Вони робили більш наочними ті проблеми, що зображували, що збільшувало ефект впливу на свідомість людей. Водночас, необхідність контролю над гумористично-сатиричними виданнями обмежувала їх кількість, тож в УРСР таким виданням був один журнал -- «Перець».

Історія журналу веде свій початок з 1922 р. Тоді видання мало назву «Червоний перець» і перші його два випуски були видані у Харкові. З певними перервами журнал видавався більше десяти років, але через присутність досить гострої критики елементів радянської дійсності у 1933 році його було закрито.

Поновлено журнал було у 1941 році під назвою «Перець». Видавався він відтепер у Києві. У повоєнні роки «Перець» став одним з найпопулярніших сатирично-гумористичних журналів в Україні та поза її межами. Висміювалися «тимчасові» недоліки радянського суспільства: бюрократизм, хабарництво, безгосподарність, ледарство. Та, проте, журнал мав статус друкованого органу ЦК КП(б) України, що визначало досить чіткі, офіційно визначені межі критики у публікаціях, їх тематику та героїв. Публікації журналу були покликані перш за все доносити «меседжі» радянської ідеологічної політики, але у яскравій, активно «діючій» на свідомість громадян формі.

Аналіз візуальних джерел -- карикатур, шаржів, сюжетних замальовок, що були опубліковані на сторінках «Перця» середини 1940--1950-х рр. дозволяє розкрити як особливості змалювання «антигероїв» так і риси образу «справжнього» радянського громадянина в період пізнього сталінізму. При цьому, звичайно, специфіка видання зосереджувала увагу читача саме на негативних персонажах.

Тематичною особливістю малюнків, як і інших публікацій «Перця», є їх спрямованість на чоловіків. Малюнки на жіночу тематику поодинокі, хоча журнал видавався як для жіночої, так і для чоловічої аудиторії. Акцентування на чоловічих образах пояснюється роллю, яка відводилася чоловіку на той час у радянському суспільстві. Хоча на правовому рівні існувало рівноправ'я жінок та чоловіків, де-факто саме чоловіками державою визначалася провідна роль в управлінні і розвитку сфери народного господарства.

У виборі «антигероїв» в журналі чітко простежується певна пріоритетність. Перш за все, об'єктами карикатур стають працівники держапарату. Їм присвячено більшість малюнків. Висміювалися схильність до бюрократизму, бездіяльність, хабарництво, підхалимство. В 50-ті роки, зі зростанням матеріального забезпечення номенклатури, все більше малюнків присвячується тяжінню службовців до максимально комфортного образу життя. Прикладом є малюнок, в якому управлінець, що відправився ніби у відрядження, відпочиває на морі [12, с. 8]. В цей же час з'являється чимало малюнків про зловживання чиновниками службовим транспортом. Одна з карикатур, присвячених цій проблемі, демонструє нараду управлінців щодо раціонального використання автотранспорту, при якому величезна кількість машин простоює в їх очікуванні. В середині 50-х в карикатурах з'являється і більш «їдка» критика, пов'язана з використанням службового становища. Наприклад, на карикатурі було зображено «підготовку» водолазами рибалки для начальника, що має приїхати.

Частіш за все чиновники змальовувалися у вигляді повних, добре вдягнутих чоловіків у віці. Комічність рис обличчя могли підкреслювати невеличкі вусики. Частим атрибутом цих образів був портфель. Активно використовувався і інший типаж -- худорлявого «пронири».

Слід зазначити, що серед малюнків, в яких засуджувалися управлінці, поодинокими є карикатури на номенклатуру центрального апарату. Чиновники цього рангу зникли зі сторінок радянських сатиричних видань ще у 1930 -х роках, і надалі так і не стали об'єктом критики.

Виключний характер мають малюнки, в яких демонструються досягнення чиновників, і їх портрети змальовані в привабливому вигляді для читачів. Як правило, працівники держапарату не є на сторінках журналу прикладом для наслідування.

У 50-ті роки з'являється чимало карикатур на директорів промислових підприємств. Більшість цих малюнків стосується проблеми невиконання окремими підприємствами виробничих планів. В цей час від підприємств очікувалося навіть не те щоб виконання, а перевиконання планів, і відповідальність за це покладалася перш за все на керівництво. Прикладом подібних малюнків є карикатура журналу за 1955 рік, в якій зображується директор заводу, на якому план було виконано всього на 64 %. У вікні його квартири видно транспаранти з демонстрації, на яких змальовано виконання плану іншими підприємствами на 180-200%. Негативне сприйняття персонажу директора заводу посилюється гамою кольорів -- він з його дружиною зображені в сірих тонах, а транспаранти -- яскраво-червоні та сині. Також директори підприємств критикуються за повільне введення нових технологій в виробничий процес [15, с. 7].

«Популярною» в карикатурах журналу була інтелігенція. Чимала частка карикатур на представників інтелігенції належить випускам кінця 1940-початку 50-х років, що, вочевидь, пов'язано з політичною компанією з «боротьби з космополітизмом» в СРСР. Слід зазначити, що в цей період в кількісному відношенні число карикатур на представників інтелігенції в журналі конкурує з найбільш «улюбленою групою» -- управлінцями. Особлива увага приділялася вченим та творчій інтелігенції. Карикатури на вчених демонструють штучність і вузькість обраних ними наукових проблем, відірваність їх досліджень від реальних запитів суспільства [13, с. 1]. Ця тематика інколи навіть виноситься на титульний аркуш. У карикатурах вчені, це як правило, люди середнього або похилого віку. Характерними складовими їх образів часто є окуляри. Предметом уваги карикатуристів часто ставала марність та «складність» творчих пошуків кінематографістів, драматургів, поетів та письменників, боязнь критики в творчому середовищі [6-8]. Люди творчих професій зображаються в двох основних варіантах: стильно вдягнутими, доглянутими чоловіками десь в установі, або ж вдома, в халаті, в «процесі роздумів»(див. мал.1) [7, с. 7]. Також в карикатурах присутня критика на хабарництво серед вузівських викладачів [10, с. 5].

Малюнок 1

журнал карикатура сюжетний гумористичний

Ряд карикатур присвячено «лекторам» -- представникам інтелігенції, які читали лекції працівникам підприємств та сільського господарства на визначені теми з метою підвищення політичної обізнаності та рівня освіти. Карикатури висміюють їх невміння цікаво читати лекції, «відбувалівщину» тощо. Цікаво, що практично відсутні малюнки, як позитивні, так і негативні, на представників інтелігенції, чия праця була більш помітною і очевидно корисною для більшості населення республіки: вчителів та лікарів.

Чимало карикатур присвячено зображенню чоловіків, що були зайняті в сфері сільського господарства. Україна мала статус «житниці держави» і важливою темою журналу впродовж всього вивчає мого періоду є критика недоліків роботи управлінців і просто спеціалістів, задіяних у сільському господарстві. Часто, особливо у 40-ві роки, об'єктом карикатур ставали працівники МТС. Варто відзначити, що рядові колгоспники також зображаюлися в карикатурах, але помітно рідше. Основною темою малюнків, де в поле зору художників потрапляють керівники, є бюрократизація і затягування сільськогосподарських робіт, недостатня організація і підготовка техніки, комунікацій. Також в карикатурах критикувалося бажання голів колгоспів жити не в селі, а в райцентрі. Прикладом є малюнок, де голову колгоспу «перетягують» між райцентром і селом родина та працівники колгоспу (див. малюнок 2) [14, с. 7]. Досить часто об'єктами критики ставали агрономи, зоотехніки -- висміювалася байдужість до роботи, безвідповідальність [14, с. 3]. Зустрічається, щоправда, змалювання і позитивних образів в даній категорії, вартих для наслідування, наприклад, з зображенням голови колгоспу, який перевиконав план по силосуванню.

Малюнок 2

Що стосується рядових колгоспників, то вони частіше, ніж їх начальство, зображуються позитивними героями. Наприклад, на малюнку, де зображено саме героїв радянської дійсності -- військових, робітника, змальовано також і тракториста [9, с. 4]. В ролі позитивних героїв вони інколи протиставляються начальству, що нічого не робить. Так, в одному з номерів «Перця» 1955 р. змальовано ситуацію, в якій голова колгоспу «просидів» на нараді жнива, поки комбайнери проводили збір врожаю. Але окрему частину серед представників даної категорії населення в карикатурах складають і негативні персонажі. Серед недоліків селян, що висміюються журналом -- лінь, халатне відношення до своїх обов'язків, інколи і пияцтво.

Окрему увагу привертає візуалізація образу робітника промислового підприємства в журналі. В перші повоєнні роки робітники на сторінках «Перцю» з'являлися, як правило, в позитивних образах. У цей період на малюнках журналу робітник, або шахтар -- це стахановець, або ж працює на підприємстві, що виконує план [4, с.1]. Робітники, як правило, зображаються відповідними «стандарту зовнішності» радянського громадянина. Вони спортивної статури, з гарною осанкою, привабливими рисами обличчя. Їх погляд відкритий, впевнений у собі. Вже ближче до середини 50-х, напередодні «відлиги», починає з'являтися і інший образ -- негативний, і публікуються карикатури з персонажами, що випускають брак або ліняться. Це інші робітники -- неохайні, з розповнілими фігурами.

Виключно позитивний характер мають образи військових, і це вочевидь пов'язано з необхідністю формування образу «воїна-героя» після Другої світової війни. Їх порівняно небагато, і хронологічно малюнки належать до перших років повоєнного часу. Малюнки військових демонструють або образ воїна-героя, який звільнив пів- Європи, або «вливання» колишніх фронтовиків в мирне життя і відбудову країни, та їх позитивний вплив [4; 9].

Доволі мало карикатур присвячено чоловікам в приватній сфері. Вони є поодинокими у 40-х, і кількість їх дещо збільшується в 50-х. Більшість карикатур в цій галузі присвячені проблемам пияцтва. З 50-х підіймається питання про відсутність участі чоловіків у вихованні своїх дітей.

З кінця 50-х років з'являється чимало карикатур на юнаків. Вони висміювали лінь, схильність до «комфортного» способу життя молоді. При цьому знову-таки, саме юнаки, а не дівчата, стають об'єктами більшості подібних карикатур. Це юнаки, які не бажають працювати, навчатися, бути відповідальними. В карикатурах середини 50-х років підіймається також питання небажання студентів, що закінчили навчання, йти працювати відповідно до розподілу, особливо у сільську місцевість. Слід зазначити, що проблема розподілу молодих спеціалістів залишалася досить гострою впродовж всього вивчаємого періоду, про що свідчать Постанови Ради Міністрів СРСР 1948 та 1954 років. Основним чинником уваги радянського уряду до даної проблеми був недолік спеціалістів на підприємствах периферії, оскільки молодь залишалася по значних міських центрах, де спеціалістів і так вистачало. «Перець» не міг обійти увагою дане питання. На одній з карикатур журналу зображено студента, який взагалі не бажає виїжджати з Києва [17, с. 3].

У зображенні юнаків, що потрапили до критики «Перцю» прослідковуються певні типові риси. Здебільшого, вони зображуються худорлявими, вузькоплечими, комічність образів підкреслюється повними губами. Вони підкреслено модно і одночасно без смаку вдягнуті, мають стильні зачіски. Дані образи випромінюють інфантильність, у їх зовнішності відчувається навіть певна жіночність, що в даному контексті має підкреслити слабкість їх характерів (див. мал. 3) [16, с. 5].

Малюнок 3

Чимало карикатур щодо молоді або окремо присвячено «стилягам», або ж у змалюванні молодих людей явно використано стиль даної молодіжної субкультури. «Стиляги», які не сприймали радянські стереотипи поведінки, не могли не привернути уваги сатиричних журналів. Цікаво, що появу самого слова «стиляги», як терміну радянської пропаганди, пов'язують з фільєтоном Беляєва Д. з журналу «Крокодил» 1949 р. У малюнках «Перцю» «стиляги» це молоді люди, які не хочуть працювати, а тільки відпочивати, відвідувати ресторани тощо.

Отже, карикатури «Перця» другої половини 1940-першої половини 1950-х років наповнили випуски журналу яскравими візуальними образами чоловіків. У них чітко прослідковується поділ на «позитивних» та «негативних» героїв. Критерії даного поділу визначалися перш за все політичними та ідеологічними факторами. Негативні образи частіше за все створювалися для державних чиновників, керівництва підприємств, стиляг. Більш позитивний характер отримують образи робітників, військових.

Список використаних джерел та літератури

1. Г ергерт М. Образ сельской женщины на страницах советской периодической печати во второй половине 1950 -- первой половине 1960 -х гг. / М. Г ергерт, М. Мамонова // Вестник Омского университета. Серия «Исторические науки». -- 2014 -- № 1(1) С. 43- 48.

2. Захарова Н. Визуальные образы: опыт исследования советской визуальной культуры : автореф. дис. наздобуття наук. Ступеня канд. соц. наук / Н. Захарова .-- М., 2005. - 18 с.

3. Коханова О. О. Формування образу «нової радянської жінки» в УСРР (1920-1930-ті рр.): вимога часу чи ідеологія радянської влади / О. О. Коханова // Збірник наукових праць. Серія «Історія та географія» / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. - Харків : Колегіум, 2012. - Вип. 46. - С. 20-23

4. Перець.[Зображальний матеріал]- 1947 -- № 1

5. Перець.[Зображальний матеріал]- 1947 - № 3

6. Перець.[Зображальний матеріал]- 1947 - № 7

7. Перець.[Зображальний матеріал]- 1947 - № 10

8. Перець.[Зображальний матеріал]- 1947 - № 20

9. Перець.[Зображальний матеріал]- 1948 - № 1

10. Перець.[Зображальний матеріал]- 1948 - № 2

11. Перець.[Зображальний матеріал]- 1955 - № 10

12. Перець.[Зображальний матеріал]- 1955 - № 12

13. Перець.[Зображальний матеріал]- 1955 - № 13

14. Перець.[Зображальний матеріал]- 1955 - № 15

15. Перець.[Зображальний матеріал]- 1955 - № 20

16. Перець.[Зображальний матеріал]- 1955 - № 21

17. Перець.[Зображальний матеріал]- 1956 - № 13

18. Попова А. Журнал «Крокодил» как исторический источник по реконструкции визуального негативного образа советского мужчины в перове послевоенное десятилетие (1945-1955) // Омский научный весник. - 2012 - №2 (106) - С. 40-44.

19. Усманова А. «Визуальный поворот и гендерная история» // Визуальный поворот и гендерная история // Гендерные исследования, Харьков -- 2000. -- № 4. -- C. 149-- 176.

Размещено на Allbest.ur