Новинна парадигма ХХІ ст. в системі соціальних комунікацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Новинна парадигма ХХІ ст. в системі соціальних комунікацій

О.В. Гресько,

канд. філол. наук Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка

Нововведення у виробництві і поширенні новин, пов'язані з активним розвитком інформаційного суспільства в ХХІ ст., призводять до зміни новинної парадигми. Сучасна філософія подавання новин полягає у тому, що пасивний споживач інформаційних повідомлень перетворюється на активного учасника творення новин. Цей процес трансформації зумовлений, з одного боку, новітніми технологіями, а з іншого - економічними чинниками, що стимулюють об'єднувальну функцію та розвивають конвергентну культуру ЗМК.

В умовах високої конкуренції в інформаційній галузі структура типового медіа холдингу передбачає економний стиль організації виробництва медійного контенту. Відбувається перерозподіл не лише завдань інформаційно-аналітичних служб і відділів новин, а й функціональних обов'язків працівників, які тепер мають володіти практичними навичками універсальних журналістів. Однак ця тенденція не свідчить про повну нівеляцію вузької тематичної або регіональної спеціалізації в редакціях новин. Навпаки, дослідження смаків та вподобань масової аудиторії довели, що об'єднання людей на основі інтересів призводить до сегментації ринку друкованої преси і телерадіопростору, а в соціальних мережах -- до створення груп і спільнот. Такий чіткий розподіл аудиторії за інтересами дає можливість виробникам детальніше і глибше розкривати обрану тематику та легше працювати з рекламодавцем.

Сьогодні люди дедалі частіше отримують новини з соціальних мереж. Таку тенденцію можна пояснити зменшенням довіри аудиторії до традиційних медіа, котрі часто-густо вдаються до замовних матеріалів, особливо під час виборів, або навіть пропаганди, натомість довіра до повідомлень, репостів від «друзів» з Facebook, Twitter, Google+ збільшується.

Новинна парадигма початку ХХ ст. значно відрізняється від сучасної загальноприйнятої моделі новин початку XXI. До того ж у кожній політичній системі вона має свою історію формування, традиції функціонування і змін з огляду на інформаційно-комунікаційні особливості медійного середовища. У перекладі з грецької мови слово «парадигма» означає зразок, модель, приклад. Це сукупність фундаментальних наукових уявлень і термінів, цінностей, методів, підходів, технічних навичок і засобів, що їх приймає та поділяє наукова спільнота в певний період часу. Новинна парадигма в цьому дослідженні означає поєднання принципів і технологічно-практичних прийомів відображення дійсності, притаманних більшості провідних ЗМІ світу. До класичної новинної парадигми ХХ ст. тяжіють, наприклад, базові принципи виробництва та поширення новин Британської Мовленнєвої Корпорації (Бі-Бі-Сі), що стала зразковою моделлю створення громадського мовлення на європейському континенті 1920-х рр.

Основна мета нашого дослідження -- проаналізувати процес трансформації новинної парадигми в умовах розвитку інформаційного суспільства у ХХІ ст. на прикладі аудіовізуальних ЗМК в Україні та світі.

Для досягнення зазначеної мети окреслено такі завдання:

* охарактеризувати сучасний стан і нововведення у виробництві та поширенні новин на прикладі інформаційних продуктів вітчизняних і закордонних ЗМК;

* розглянути поняття «конвергентність», «конвергентна культура ЗМК» у практичній журналістській діяльності;

* дослідити переваги та недоліки основних типів взаємодії традиційних і соціальних медіа в системі соціальних комунікацій.

Методи дослідження. Для дослідження процесу трансформації новинної парадигми, відображеного у статті, було використано метод спостереження, а також моніторингу якості українських теленовин, що здійснює «Телекритика» на підставі розшифровок текстів новинних випусків таких українських загальнонаціональних і мережевих телеканалів: «Перший канал», «1+1», «Інтер», «СТБ», «Новий канал», «ICTV», «5-й канал», «Україна», наданих ТОВ «МЕДІАТЕКА». Оцінюються основні (підсумкові) випуски новин у прайм-таймі (новини в неосновних -- ранкових, денних чи нічних -- випусках не мають найширшої аудиторії). Для моніторингу випусків «5-го каналу» основним вважається випуск о 19:00. Щомісяця методом випадкової вибірки береться один тиждень (із понеділка до суботи).

Моніторинг складається з трьох окремих частин:

1) моніторингу матеріалів, що мають ознаки замовності (цензури);

2) моніторингу замовчаних новинами важливих тем;

3) моніторингу дотримання телеканалами стандартів інформаційної журналістики. У цій частині моніторингу беруться до уваги репортажі про основні суспільно-політичні події, які представляють інформаційну картину дня, оригінальні журналістські розслідування та нариси про типові людські історії, що ілюструють події дня. Кожен із цих матеріалів оцінюється на дотримання шести стандартів інформаційної журналістики: баланс думок, оперативність, достовірність, відокремлення фактів від думок, точність і вичерпність подання інформації (стандарт доступності в цьому моніторингу не береться до уваги). Матеріали оцінюються в комплексі (підведення + сюжет + відведення -- для цієї частини моніторингу вважаються єдиним матеріалом) [1].

Аналіз останніх джерел і публікацій. Вивченню сучасного стану і перспектив розвитку новинної журналістики присвячено чимало праць вітчизняних науковців: О. Білорус [2], O. Гоян [3, с. 6], Л. Губерський [4], С. Даниленко [5], Т. Петрів [5], Г. Почепцов [7], А. Москаленко [4], І. Слісаренко [8], А. Чічановський [9], а також закордонних дослідників: Дж. Павлік [10], P. Блад [11] та інші.

Результати й обговорення. Щодо основних результатів моніторингу українських теленовин можна дійти такого висновку. По-перше, кількість матеріалів із порушеннями стандартів, котрі наведено у таблицях (див. Додатки), може свідчити про ознаки замовності (цензури), замовчування. По-друге, за останній рік українські телеканали поступово наближаються до дотримання журналістських професійних стандартів подавання інформації в програмах новин. Останнє свідчить про трансформацію новинної парадигми до більш професійної. Доказом цього є також дані про те, що Україна поліпшила свої показники в Індексі свободи ЗМІ країн Східного партнерства. У другому кварталі 2014 р. вона посіла третє місце серед шести країн. На першому місці -- Грузія, на другому -- Молдова, четверте посіла Вірменія, п'яте -- Азербайджан, останнє -- Білорусь.

З розвитком соціальних медіа поступово змінюються роль і місце громадянського суспільства у процесі виробництва та поширення новин. Сьогодні ексклюзивне аматорське відео, викладене в інтернеті, може потрапити до професійного випуску новин. Отже, відбувається трансформація новинної парадигми, в основі котрої закладено філософію зміни пасивного споживача інформації на активного учасника творення новин. Епоха інтернету змінила світ журналістики. По-перше, сучасні редакції новин значно менші, ніж вони були, наприклад, десять років тому. По-друге, випуски новин сьогодні виходять уже не один раз на день, а як постійний потік інформації. Популярність соціальних мереж вносить суттєві зміни в медіагалузь. На сьогодні постає питання переосмислення ролі професійного репортера, який стикається з проблемою адаптації в цифровій ері. Журналісти знаходять нові способи підвищення цінності та якості змісту, переконуючи, що інтернет змінює наш світогляд на краще.

Унікальність новинної парадигми кожної країни тісно пов'язана з національною ідентичністю певної політичної системи. Ідеться не лише про мову, культуру, традиції, критерії добирання та подавання матеріалу виробниками, менталітет сприйняття споживачами, а й про стиль, дизайн, оформлення і мету поширення інформаційних повідомлень.

Новинна парадигма кожної інформаційно-комунікаційної системи світу змінюється під впливом таких чинників:

* розвиток соціальних медіа, блогосфери, інтернет-комунікацій;

* конвергентна культура ЗМК;

* динаміка розвитку комунікаційних технологій у суспільстві;

* рівень свободи слова і преси в країні;

* редакційна політика, наявність цензури тощо.

Новини більше не мають доконечної структури. Згідно з висновками соціологів, лише 16 % новин на перших шпальтах газет подають у класичній формі «обернутої піраміди». Відбувається поступове перетворення новин з продукту на послугу. Отже, інтерактивність медійного простору породжує поняття «новини на замовлення». Кожен охочий може отримати електронною поштою, за допомогою додатків чи в інший спосіб новини потрібного тематичного спрямування. Таким чином замовник уникає редакційного впливу на формування пакету новин.

Критерії добирання інформаційних повідомлень новинних програм тепер мають додатковий складник, оскільки порядок денний редакції формують принаймні на двох рівнях: професійному та громадському. Роль пасивного глядача або слухача застаріла, на перший план виходить активний комунікатор, який може стати частиною команди журналістів. Цей процес уможливився завдяки передаванню до редакції оперативної інформації про актуальні події на місцевому рівні, достовірність котрої перевіряють професійні репортери.

Як відомо, конкуренція стимулює розвиток і породжує нові ідеї. У нашому випадку йдеться про конкуренцію не між виробниками інформації, а насамперед з боку споживачів новин. Адже представники інформаційного середовища, так звані громадські журналісти, не витрачають часу на перевірку інформації з кількох джерел і не дбають про дотримання ні журналістської етики, ні стандартів. Тому вони апріорі часто виграють в оперативності подавання новин. Така конкуренція підштовхує телевізійників, радійників та газетярів до інновацій. Дієвим інструментом у цій боротьбі стали блоги, котрі мають трохи інше призначення та функції у професійній діяльності журналіста. Отже, блогерство полегшує постійний процес оновлення новин онлайн.

Нововведення в інформаційній галузі, пов'язані з технологією виробництва і поширення новин, зумовлені також конвергентністю ЗМК, що об'єднує різні види подавання інформації на спільній медіаплатформі. Мультимедіа дають змогу розвивати універсальні комунікаційні та журналістські навички, які можна використовувати на всіх інтернет-платформах. Переваги телебачення, радіомовлення і друкованих видань об'єднані в одному засобі масової комунікації. Така особливість мультимедіа збільшує потенціал як аудиторії, так і авторів. Відповідно, приваблює більше людей та є впливовішою. На рейтинги програм новин впливає також інтерактивне спілкування з аудиторією. Лише нещодавно газетярі, радійники і телевізійники дбали насамперед про традиційний формат подавання матеріалу, а далі -- й про онлайн-версію. Сьогодні ж філософія провідних редакцій новин світу кардинально змінилася: спочатку -- онлайн.

Етап планування для веб, що передбачає збирання та обробку інформації, має враховувати специфіку мережевого користувача від самого початку. Найкращі онлайн-матеріали були написані та оформлені саме так. Мультимедійність та інтерактивність (взаємодія з аудиторією) вимагають чимало часу і роботи в команді.

Конкурентоздатний світ журналістики онлайн функціонує двадцять чотири години на добу, сім днів на тиждень (24/7). Бути першим з новинами можливо на сайті, блозі, у Твіттері тощо, але це непросто. Мережеві користувачі вибагливі. Якщо?

їхню інформаційну потребу не задовольнити вчасно, це зробить хтось інший [11].

Психологія аудіовізуальної комунікації є аксіомою масовоінформаційної діяльності сучасної людини, яка може реалізовувати свій творчий потенціал і спілкуватися зі світом переважно за допомогою новітніх технологій. 80 % інформації людина сприймає за допомогою зору. Передавання інформації за допомогою зображення -- це один із небагатьох способів комунікації, що не потребує перекладу. Ідеться про такі види візуальної комунікації, як анімація, графічне зображення, відео-, кіно-, фотопродукція та ін.

Анімація розвиває уяву і діє на підсвідомість людини, викликаючи певний асоціативний ряд, пов'язаний, як правило, з позитивним відчуттям спогадів дитинства. У такий спосіб вона пом'якшує сприйняття суворої реальності, відвертає увагу, розслабляє психологічно, а часом і розважає. Якщо в друкованих ЗМІ зображення статичне, то завдяки мультимедіа воно може стати рухливим. Відтворення дійсності за допомогою намальованих картинок або графічних зображень допускає незначну похибку, на відміну від візуального матеріалу, знятого на відеокамеру або фотоапарат. Попри популярність фотогалереї, фотоколажу як візуального засобу комунікації серед користувачів соціальних мереж і конвергентних редакцій, професійний фоторепортаж вимагає точного віддзеркалення реальності. Вдосконалення за допомогою новітніх технологій і фотомонтажу може призвести до небажаних та навіть несподіваних наслідків. Так було звільнено ліванського позаштатного фотографа на Близькому Сході, який працював понад десять років у міжнародному інформаційному агентстві «Рейтер». Його фото висвітлювали ізраїльсько-ліванський конфлікт 2006 р., але агентство визнало, що принаймні два з його знімків були значно перероблені перед публікацією. Електронна версія видання, на відміну від друкованого примірника, дає можливість замінити фото- чи інший елемент інформаційного матеріалу.

Візуальна комунікація пов'язана з емоційним сприйняттям людини. Наприклад, виразний сюжет фотознімка одразу викликає певну реакцію: сльози, сум, страх, усмішку, сміх тощо. Доведено, що людський мозок працює без серйозних відхилень лише за умови почергового надходження як позитивних, так і негативних сигналів. За твердженням науковця К. Корсака, відсутність кожного з цих видів неминуче заважає людині. Вчені були вражені тим, що опірність безперервному потоку позитивних сигналів, які викликали радість чи ейфорію, була незрівнянно нижчою порівняно з опірністю до негативних сигналів. «Занурення» здорових людей в умови наявності емоцій лише першого типу призвело до розвитку незворотних пошкоджень мозку і тривало до одного року. Витривалість до негативних сигналів принаймні ушестеро більша [12]. Отже, почергове поєднання інформаційних повідомлень позитивного та негативного змісту є оптимальним з точки зору емоційно-психологічного сприйняття людини. Цей факт активно застосовують провідні телекомпанії світу у своїй практичній діяльності, наприклад, у програмах новин. Кожен випуск, як правило, завершується на максимально можливому на цей момент позитивному тоні, завдяки котрому людина, по-перше, повертається до первинного стану, в якому вона була до перегляду теленовин, по-друге, готова й надалі сприймати телепродукт подібного емоційного навантаження з певною періодичністю.

Новинній парадигмі ХХІ ст. сучасного вигляду надають блоги. Професійні представники інформаційного суспільства доволі майстерно використовують блогерство на етапі поширення новин. Блоги, по-перше, збільшують безпосередність, адже завдяки їм репортери розподіляють інформацію легко, миттєво і достатньо часто, що задовольняє вимоги вибагливих читачів. Подруге, спрощуюють повідомлення, котрі часто бувають лише низкою уривків, містять величезну кількість даних, не вимагаючи писати довгі, традиційні газетні «матеріали». Уповноважують, мотивують громадських журналістів писати про великі глобальні та маленькі місцеві події, забезпечують інформацією форуми, де пересічні громадяни можуть поділитися власними емоціями, розумінням ситуації, співчуттям [11].

Висновки

1. Конвергентність ЗМК, універсалізм у журналістиці створюють передумови для інтеграції традиційних видів ЗМІ з новітніми (соціальними) медіа.

2. Зміна запитів інформаційного суспільства щодо новин призводить до трансформації форми і змісту новинної парадигми ХХІ ст.

3. Ціннісні орієнтири стосовно змістового наповнення інформаційних програм новин мають формуватися з урахуванням норм журналістської етики, професійних стандартів, принципів гуманізму, мирного співіснування та цивілізаційного розвитку людства.

4. З огляду на те, що спільноти за інтересами стають сильнішими, ніж спільноти за місцевістю чи об'єднані на основі інших пріоритетів, тематичне спрямування є перспективним у системі соціальних комунікацій.

5. У технологічному аспекті переваги подавання новин на радіо, телебаченні тощо поєднують мультимедіа. До того ж розвиток блогосфери надає нового вигляду новинній парадигмі ХХІ ст., адже на етапі поширення блоги є невід'ємним атрибутом діяльності більшості сучасних журналістів.

Подяки. Сумніви щодо важливої ролі журналіста у ХХІ ст. розвіяла авторка «Посібника з Веблогу» Ребекка Блад (Rebecca Blood «The Weblog Handbook») [11], яка доволі влучно висловилася щодо блогерської місії: «Коментар блогера може бути потужним джерелом правдивої інформації, яке містить деталі, змістовний аналіз, але він ніколи не замінить справу журналіста подати повний, точний, справедливий матеріал, зрозумілий масовій аудиторії». Велика подяка за ці слова дослідниці й практикові, яка не лише попередила про виклики сучасного інформаційного суспільства, а й зміцнила віру і надію в те, що за умов переосмислення власної ролі журналісти зможуть бути не лише учасниками, а й лідерами в системі соціальних комунікацій.

Джерела і література

3. Гоян О. Я. Основи радіожурналістики і радіоменеджменту : підручник / О. Я. Гоян. - 3-тє вид., допов. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2008. - 272 с.

4. Губерський Л. В. Основи масово-інформаційної діяльності : підручник / А. З. Москаленко, В. Ф. Іванов. - К., 1999. - 634 с.

5. Даниленко С. І. Робота власного та спеціального кореспондентів за кордоном / С. І. Даниленко, Т. І. Петрів. - К., 1999.

6. Із серця Європи: «Німецька хвиля» в Україні : посібник для студ. Ін-ту журналістики / за заг. ред.

О. Гояна, Я. Янковського. - К. : [Київ. нац. у-т імені Тараса Шевченка ; Веселка], 2009. - 144 с.

7. Почепцов Г. Г. Майбутнє: стратегії, сценарії, комунікації : навч. посіб. для студентів і аспірантів / Г. Г. Почепцов. - К. : Альтерпрес, 2010. - 380 с. - (АКАДЕМИЯ БУДУЩЕГО).

8. Cлісаренко І. Політичний процес і роль преси / Ігор Слісаренко / / Публіцистика і політика : зб. наук. пр. / за заг. ред. В. І. Шкляра. - К., 2001. - Вип. 2. - С. 26-32.

9. Чічановський А. А. Інформаційні процеси в структурі світових комунікаційних систем : підручник / А. А. Чічановський, О. Г. Старіш. - К. : Грамота, 2010. - 568 с.

10. Pavlik John V. (John Vernon). Coverging media: a new introduction to mass communication / John V. Pavlik, Shawn McIntosh. - 2nd ed. - 480 p.

11. Blood R. The Weblog Handbook / Rebecca Blood

Додатки