Освіта й шкільництво як об’єкти публіцистики Василя Ґренджі-Донського у 20-30-х рр. ХХ ст.

Освіта й шкільництво як об'єкти публіцистики Василя Ґренджі-Донського у 20 - 30-х рр. ХХ ст.

Барчан О.В.

Реферат

Освіта й шкільництво як об'єкти публіцистики Василя Ґренджі-Донського у 20-30-х рр. ХХ ст.

Барчан О.В., кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики УжНУ.

У статті досліджується освіта і шкільництво як об'єкт публіцистики Василя Ґренджі-Донського у 20-30-х рр. ХХ ст. Розглядаються, зокрема, актуалізовані в його публіцистичних працях проблеми знищення урядом Чехословаччини української школи в Закарпатті, боротьбу українців за свої права в сфері освіти та роль вчителів у формуванні нової держави -- Карпатської України.

Ключові слова: публіцистика; освіта; школа; вчителі; молодь; політика уряду; національна свідомість; боротьба.

Abstract

Education and school sphere as an object of publicism of Vasyl Grendzha-Donskyi in the 20s-30s of the XXth century

Barchan Olesya, Candidate of Philological Science, Docent of the Department of Journalism at the Uzhhorod National University.

The article examines the education and school sphere approach as a subject of publicism of Vasyl Grendzha-Donskyi in the 20's - 30's of the XXth century. It studies the problems of elimination of the Ukrainian school in the Transcarpathian region by Czechoslovakian government, the fight of the Ukrainians for their rights in the sphere of education and the role of teachers in forming a new state - Transcarpathian Ukraine.

Keywords: publicism; education; school; teachers; youth; governmental policy; national consciousness; effort.

Реферат

Образование и школа как объекты публицистики Василия Ґренджи-Донского 20-30-х гг. ХХ века

Барчан О.В.

В статье исследуется образование и школа как объект публицистики Василия Ґренджи-Донского 20-30-х гг. ХХ века. Рассматриваются, в частности, актуализированные в его публицистических работах проблемы уничтожения властью Чехословацкой республики украинской школы в Закарпатье, борьбу украинцев за свои права в сфере образования и роль учителей в формировании новой страны - Карпатской Украины. определению места и специфики сатирических жанров в общей жанрологии журналистики.

Ключевые слова: публицистика; образование; школа; учителя; молодежь; политика власти; национальное сознание; борьба.

Вступ

20-30-х рр. ХХ століття для Закарпаття були надзвичайно насиченими політичними та соціально-культурними подіями. Перебуваючи впродовж віків під владою спочатку Австро- Угорщини, потім Чехословаччини, національно- свідоме населення краю почало активний процес визволення з-під чужоземного ярма. Безумовно, що цьому процесу сприяли і певна демократична політика Чехословаччини, що передбачала можливість існування в Підкарпатській Русі українських партій, громадських організацій тощо, і гостра політична криза в Центральній Європі напередодні Другої світової війни. Для українців Закарпаття активізація та зростання національної свідомості краян трансформувалася ще й у будівництво власної держави - Карпатської України, що, без сумніву, було складовою боротьби українців за свою державу. Такі масштабні за своєю суттю плани вимагали від національно-свідомих громадських діячів щоденного вирішення цілого спектру проблем, у першу чергу пов'язаних із пробудженням української національної свідомості населення. Таким проблемним аспектом стала сфера освіти, що давала змогу залучити до своєї боротьби молодь.

Розуміючи той факт, "що в основі збереження самоідентифікації нації лежить народна і професійна педагогіка, яка і формує процес виховання особистості, забезпечує їй передачу стійких знань у всіх сферах духовного життя..." [1, 4], борці за національне визволення краю намагалися усіма доступними способами боротися за українську школу. Серед таких патріотів визначну роль відіграв і відомий журналіст, письменник, основоположник української літературної мови на Підкарпатській Русі, перший україномовний поет - В.Ґренджа-Донський. Він був редактором першого україномовного журналу "Наша земля"(1927-1928), редагував газети, "Нова Свобода"(1939), "Урядовий вісник"(1938-1939), одночасно співпрацював із часописами "Русин"(1920-1923), "Руська нива"(1923), "Підкарпатське пчолярство" (1923-1926), "Пчілка"(1926-1927), "Українське слово"(1932-1938), був ініціатором створення першої на Закарпатті Спілки письменників і журналістів (1935р.) та пресовим референтом Українського Національного Об'єднання - єдиної партії українців Закарпаття часів боротьби за державність. Був активним членом товариства "Просвіта" та "класиком новітньої української дитячої літератури на Закарпатті" [2, 22].

Найяскравіше його боротьба за розвиток освіти й шкільництва краю відобразилася в його журналістських матеріалах.

Дослідники публіцистичної спадщини Василя Ґренджі-Донського А. Пестременко [3], М. Вайда-Копанський [4], П. Лісовий [5], Н. Ференц, [6]В. Ільницький [7], Петрище [8]та ін. лише частково торкалися певних аспектів журналістської діяльності митця в контексті його ролі у заснуванні та редагуванні українських часописів на Закарпатті, пропагуванні ідей української державності та соборності в пресі тощо. Заслуговують на увагу також праці П. Федаки "Василь Ґренджа-Донський і "Просвіта" [9], Палька В. "Твори В. Ґренджі-Донського у виданнях "Просвіти" [10], Туряниці Ю. "В.Ґренджа-Донський - класик новітньої української дитячої літератури на Закарпатті" [2], В. Жили "За рідну мову українських дітей" [11, 308]та ін., у яких з досліджено роль В. Ґренджі-Донського у формуванні освітньо-виховного ідеалу через літературну творчість та його різносторонню діяльність у товаристві "Просвіта". Проблеми освіти і шкільництва в публіцистиці Василя Ґренджі-Донського досі не ставали предметом зацікавлення науковців. Саме тому актуалізація такої важливої, а подекуди домінантної теми в його публіцистичній творчості, є надзвичайно важливою з огляду на сучасні суспільно-політичні події в Україні і роль засобів масової інформації у вирішенні проблем освіти як складової національної безпеки держави.

Методи дослідження. Використовуючи перш за все системний, історико-порівняльний, описово-аналітичний, проблемно-хронологічний методи дослідження, важливо детально дослідити цей аспект публіцистичної діяльності митця. Системний метод дає нам можливість безперервно і за певною системою аналізувати публікації Василя Ґренджі-Донського, які стосуються окресленої теми. Застосувавши історико- порівняльний метод, ми співвідносимо тематику й проблематику журналістської творчості митця з тими суспільно-історичними обставинами, які склалися на Закарпатті в 20-30-х рр. ХХ століття. Описово-аналітичний - дає нам можливість детально осмислити й представити ті гострі питання освіти, які висвітлені в публікаціях В. Ґренджі-Донського. Водночас, проблемно-хронологічний виклад сприяє чіткій структуралізації дослідження, дозволяє побачити об'єкт дослідження у його розвитку.

публіцистична українська школа вчитель

Результати і обговорення

Варто зазначити, що брутальна мадяризація населення в роки перебування в складі Австро-Угорщини та чехізація за часів Чехословаччини були у великій мірі спрямовані саме на сферу освіти, що гальмувало процеси самоідентифікації українців Закарпаття, розвиток національної-визвольної ідеї і потребувало негайного вирішення. Розуміючи реальний стан справ у сфері шкільництва, Василь Ґренджа-Донський у своїй розвідці про українську культуру на Закарпатті на початку ХХ ст. і в роки міжвоєння (він виголосив її як доповідь 1968 року у Пряшеві) писав: "Говорити про національну українську (русинську) культуру на Закарпатті як про таку на початку цього сторіччя в європейському значенні - не можна. Були експлуататори і була сіра етнографічна маса - і більше нічого..."...."Наприкінці минулого сторіччя була ще якась духновичівська традиція, тут-там у більших селах була і школа, були букварі, писані нашою азбукою, були патріоти дяко-вчителі". "Неграмотність була значна" [12, 393]. Проводячи власне дослідження стану шкільництва на Закарпатті вже доби Чехословаччини, він відзначає у "Спогадах": "Колись у роках 1927-28 я обійшов цілу країну і сконстатував (та результат опублікував), що на Закарпатті є 96 чеських шкіл. Це тоді була сенсація, люди просто охнули від жаху. А що скажете ви тепер, що чеських шкіл є понад 400. Самих чеських вчителів понад 900 чоловік. Чехізація з того часу поступила шалено.". І разом з тим, зауважував, що "про українську культуру на Закарпатті можна говорити почавши від дня 9-го травня 1920 року, коли основано "Просвіту", яка мала почати широку культурно-освітню діяльність" [12, 397].

Намагаючись узяти найактивнішу участь у вирішенні проблем освіти, В. Ґренджа-Донський вже у 1922 році вступає до товариства "Просвіта", бере участь одразу у кількох секціях та виконує функції секретаря організації. Він також займався збором коштів на спорудження й утримання Народного дому в Ужгороді, організовував різні культурницькі заходи, готував багатотисячний Всепросвітянський з'їзд в Ужгороді 1937-го року, на якому вперше так масштабно було проголошено приналежність закарпатців до українського народу. Протягом усього свого життя В. Ґренджа-Донський активно створював та публікував твори для дітей різного жанру. Як журналіст, порушував актуальні гострі проблеми сфери освіти на сторінках "Нашої землі", "Українського слова" "Нової Свободи", "Урядового вісника" тощо.

Публіцистика В. Ґренджі-Донського про шкільну політику і реформу 20-х рр. ХХ століття сповнена гнівної критики стосовно дій уряду Чехословаччини. Ціла серія публікацій у газеті "Наша земля"- "Наша шкільна політика" (ч. 9 "Нашої землі" за 1927 р.), "Шімек і його шкільна політика" (ч. 10 "Нашої землі" за 1927 р.), "Наслідки шімеківської шкільної політики в Берегівщині" (ч. 11 "Нашої землі" за 1927 р.), "Українська торговельна школа в Ужгороді в руках чехізаторів" (ч. 10 "Нашої землі" за 1928 р.) тощо присвячена освітнім проблемам. У статті "Наша шкільна політика" автор наголошує на першопричині знищення українського шкільництва в краї: "Колись мав ужгородський шкільний реферат (відділ - О.Б.) більші повно власті. Тепер все зцентралізовано і "автономним" нашим шкільництвом завідує празьке міністерство шкільництва... Увесь шкільний реферат, що завідує автономними шкільними ділами, зложений із чехів" [12, 25]. Найбільшим ворогом розвитку української освіти на Закарпатті того часу В.Ґренджа-Донський вважає головного інспектора у сфері шкільництва Підкарпатської Русі Й. Шімека. "Відколи "автономним " шкільним відділом. кермує чех Шімек, від того часу чехізація пішла великим розмірами. Ведеться вона все більш і більш за вказівками органу губернії "Підкарпатських гласів", яких метою є зколонізувати ціле українське Підкарпаття", - писав журналіст у "Нашій землі" [12, 26]. Розуміючи, що процес знищення українців розпочато з фундаменту нації - школи, він акцентує на морально-етичних якостях новопризначеного освітянина: "Вони взялись до розбурення останньої нашої башти - українського шкільництва. Для зруйнування цієї святині рідного слова й науки прислано на нашу шию й на наше превелике нещастя людину австрійської школи, з варварством у душі, пересяклу гнилим шовінізмом, без найменшого почуття слов'янської солідарности." (ч.10 "Нашої Землі" за 1926 рік). Провівши певне розслідування, журналіст робить свої підрахунки реальної кількості новостворених чеськомовних шкіл, яких, на його думку є вже 80 на 1927 рік і ця цифра, за його наступними підрахунками, постійно зростала. Відвідуючи новостворені школи в Берегівщині та Перечинщині, журналіст досліджує та детально описує прийоми знищення української школи, що застосовує нове керівництво: на початку шкільного року представники освіти ходили від хати до хати і примусово записували молодь до чеської школи, українських учнів переведено в другу зміну навчання і виділено менші приміщення, уведено плату за навчання, зі свідчень учнів, журналіст дізнається і про випадки приниження українських дітей. Наводить В. Ґренджа-Донський і факти протесту проти чехізації школи. У статті "Наслідки шімеківської шкільної політики в Берегівщині" він зазначає: "В Береґ-Дейді за введенням у школі чеської мови підписали тільки два бездітні. Це вистачило шімеківцям, щоб завести чеську мову. Але проти цього все село гостро запротестувало.". Такий самий опір урядовці отримали й у селах М. Яноші та Беґань.

В. Ґренджа-Донський пише й про інші ознаки системності чехізаторської політики уряду. Це не лише відкриття шкіл із чеською мовою викладання там, де в основному мешкає українське населення та запровадження чеської мови навчання замість української, це також кадрова політика (звільнення кваліфікованих учителів - українців-емігрантів і залучення до вчительської роботи чехів або москвофілів). У нарисі "По Підкарпатті. Країна темноти, нужди, голоду й чехізації" (ч. 8 "Нашої землі" за 1927 р.) в розділі "Наші вчителі" журналіст акцентує на тому, що кадрова політика стосовно педагогів ведеться надзвичайно жорстко, "українських учителів порозганяли, а на їх місце насадили спершу російських чорносотенців і чеських учителів.", деякі з яких, за його дослідженнями навіть не мають відповідної кваліфікації. У публікації автор також підозрює, що українських вчителів взагалі відсилають за межі краю.

В. Ґренджа-Донський згадує і такий факт: чехи - урядовці разом із євреями відкрили чеську школу і 20 єврейських дітей мають можливість відвідувати школу, а сотні українських дітей виростають неписьменними. Для єврейської громади відвідування їхніми дітьми чеської школи не загрожувало чехізацією - єврейська діаспора у світі виробила чимало ефективних засобів протидії. Ще на дві небезпеки вказує публіцист - угорці мадяризували міста, а чехи почали чехізувати село, праоснову і невмируще джерело українського національного відродження. І ще: "Для повної картини просвітнього піднесення за панування чеських "культуртрегерів" треба сказати, що в цьому самому селі є п'ять корчем". [13].

В. Ґренджа-Донський не боявся писати і про шовінізм - як це він писав про угорський шовінізм у публікації "Дружественний вестник" мадяризує!" (ч. 10 "Українського слова" за 1934 р.), але ще важливіше, що він писав і про чеський імперіалізм і шовінізм (публікація "Мадярські магнати опікуються нами!" у ч. 11 "Нашої землі" за 1928 р.). Безперечно, це було виявом великої громадянської мужності, а крім цього не узгоджувалося із міжнародною громадською думкою, адже в середовищі істориків сформувалося бачення Чехо-Словаччини міжвоєнної доби як однієї з найбільш демократичних держав Європи того часу. Щодо Т. Масарика, то президент Чехо-Словаччини, так і не позбувся традиційного русофільства. Дехто з дослідників (Б. Зілинський) вважає його ставлення до українського питання виваженим [14, 10-11], інші (С. Мотрук) вважають, що Т. Масарик не був ні українофілом, ні українофобом, а лише "платонічним симпатиком" і в своїй трактовці українського питання керувався його реальним змістом (за визначенням самого Т. Масарика) [15, 63]. Але "українське питання" і питання закарпатських українців (підкарпатських "русинів") не існували ізольовано, останнє було лише одним із аспектів "українського питання". І якщо Т. Масарик сприяв позитивному розв'язанню проблеми фінансування українських вищих шкіл у Чехо-Словаччині (Український Вільний Університет, Українська Господарська Академія, Український Високий Педагогічний інститут ім. М. Драгоманова), лояльно ставився до українських громадських організацій і товариств, то його ставлення і політика уряду до національних потреб українського Закарпаття були іншими - об'єктивно спрямованими на чехізацію цих етнічних українських земель, що добре усвідомлював і стверджував В. Ґренджа- Донський.

Безперечно, порівнюючи стан українського шкільництва з часів угорського панування і від часу входження Закарпаття до Чехо-Словаччини, не можна не побачити разючих змін. Але навряд чи можна зробити висновок про те, що уряд посприяв небувалому досі розвитку освіти, як це пише М. Кухта [16, 5]. А думка А. Крушельницького про те, що Підкарпатська Україна (Русь) - це одна з найщасливіших українських територій під оглядом шкільництва [17], - це не більш ніж дипломатичний реверанс у бік чеського уряду, який лояльно поставився і до інтернованих частин УГА, і фінансово допомагав українській еміграції розбудувати наукове, культурне, громадське життя. Щодо кількості відкритих шкіл, то слід зазначити, що за двадцять років чеський уряд відкрив 21 горожанську школу з українською мовою навчання, але тих же шкіл із чеською мовою було відкрито 23 і переважно у містах і великих населених пунктах. Якщо для 450 тис. русинів влада утримувала 4 гімназії, то для 35-40 тис. чехів і словаків - 5 гімназій [187, 356-358]. Отож, система освіти справді розвивалася, але це була освіта у державі чехів, а якщо вона й мала національно-патріотичний характер, то це означало, що вона готувала і виховувала патріотів Чехо-Словаччини. Не кількість нововідкритих шкіл і не обсяги фінансування є вирішальною і єдиною підставою для висновку про рівень шкільництва. До уваги треба брати і такі чинники, як мова викладання, як національний зміст навчального процесу. М. Кухта зазначає: "Саме тому (через появу в лавах учителів після входження Закарпаття до складу Чехо-Словаччини російських емігрантів, галицьких українців, москвофілів, чеських легіонерів. - Авт.) у 1920-1930-х рр. загострилася ідеологічна суперечка між трьома основними орієнтаціями підкарпатської інтелігенції: українофільською, русофільською і русинофільською" [16, 7-8].

Дослідники звернули увагу на те, що закарпатські українці були позбавлені можливості навчатися у вищій школі з українською мовою навчання. Винятком була Ужгородська духовна семінарія. В її діяльності визначну роль відіграв о. А. Волошин. Навчання в цьому закладі визначало національну орієнтацію випускників, бо вже, скажімо, державна семінарія в Мукачевому виховувала своїх студентів у русофільському дусі.

Таким чином, факти, що їх описав В. Ґренджа- Донський як публіцист, - це об'єктивний погляд, свідчення реального стану справ у шкільництві.

Важливу роль у посиленні національного змісту навчально-виховного процесу могло відіграти створення Педагогічного товариства, але оскільки воно було пов'язане з ужгородською шкільною управою, то й не брало активної участі у принципових суперечках, зокрема й з приводу мови. Проте у 1929 р. на загальному вчительському конгресі дійшло до розколу між українським патріотичним учительством і мадярсько-москвофільським [19, 38]. У результаті було створено "Учительську громаду". Нове товариство мало свою пресу (журнали "Наша школа", "Учительський голос"), воно полемізувало з москвофільським "Учительским товариществом". У 1934 р. воно об'єднувало 1211 членів із 1874 "руських" учителів Підкарпатської Русі, і на той час вже виробило чітку програму українізації [16, 12].

В. Ґренджа-Донський підтримував "Учительську громаду", він був солідарний із публіцистами "Учительської громади" у захисті національних прав українців у сфері освіти, і до проблеми шкільництва звертався постійно. Так, після вчительського конгресу, на якому було створено "Учительську громаду" (4 липня 1929 р.), відбувся конгрес української молоді Закарпаття. У своєму звіті з цього конгресу В. Ґренджа-Донський зацитував і резолюції у сфері шкільництва.

У них, зокрема, молодь виступала проти політики уряду, яка спричинила хаос в культурно- національному житті українців; молодь вимагала вивчення в усіх наших народних і горожанських школах української мови; вона вимагала відкриття шкіл там, де зростала кількість дітей шкільного віку; протестувала проти відкриття чеських шкіл в українських селах, вважаючи, що це - денаціоналізація українського народу і неслов'янський вчинок, що суперечить відповідним традиціям чеського народу; молодь вимагала заснування українського університету і господарської школи на Підкарпатській Русі, протестувала проти використання російських і чеських підручників у школах, проти залучення до навчання чеських шовіністів, які не знали української мови; молодь протестувала проти усунення із шкільництва учителів-українців, які не є громадянами країни (йшлось про емігрантів); виступала молодь і проти утраквізму в шкільництві тощо (звіт "Конгрес народної молоді Закарпаття" у "Свободі" від 11 і 17 липня 1929 р.).

День, коли відбувся конгрес української молоді (7 липня 1929), В. Ґренджа-Донський назвав у національному відродженні Закарпаття історичним днем, як і 21 січня 1919 року: "Тепер побачили, почули з уст самого народу і всемогутні, хто ми є. І мусіли побачити ту силу і мусять з нею числитись... Народ через своїх заступників усьому культурному світові проголосив, святочно заманіфестував, що ми є частиною того великого українського народу, що живе за Карпатами і від нього культурно ніколи не відірвемось" [20].

У контексті поглядів В. Ґренджі-Донського на шкільництво важливий і його звіт із конгресу українського вчительства 2 липня 1932 року в Хусті ("Українське слово" від 15 липня 1932 р.). Автор звернув увагу на те, що промовці закликали до національної праці серед українців, до усвідомлення свого невід'ємного права в демократичній державі послуговуватись українською мовою. Власне, у цьому звіті публіцист написав, що національно-культурна робота українців Закарпаття залізними чоботами йде вперед, - так висловивши і свою віру в цей процес, і непохитність, невідворотність, неминучість цієї праці як вимоги дня, як однієї з головних тенденцій українського національного життя.

Боротьба за національні права українців у сфері шкільництва продовжувалася і в 30-ті рр. В. Ґренджа-Донський звернув увагу на це питання у звітах "І-ий жіночий конгрес в Ужгороді" ("Українське слово" від 31 травня 1934 р.), "Величний всепровітянський з'їзд в Ужгороді дня 17.Х.1937" ("Українське слово" від 28 жовтня 1937 р.). Річ не лише в тім, що уряд відкривав щораз нові чеські школи (так, за даними "Статистичного перегляду Чехо-Словаччини за 1937 р." у 1936-1937 навч. р. на Закарпатті було елементарних шкіл - 463 українських і російських, а чеських - 365; горожанських - 21 українська і російська, але 23 - чеських, гімназій - 5 українських і російських, але 3 - чеські, 2 - єврейські, учительських семінарій - 3 українські і російські, 1 чеська [21, 94]). Неважко зауважити, що кількість шкіл не була пропорційною до кількості населення тих чи інших національних меншин, тим більше, що урядова статистика українські й російські школи рахувала разом.

Дискримінація українців у сфері шкільництва посилювалася ще й несправедливою мовною політикою уряду - в січні 1935 р. Міністерство шкільництва визнало російську мову мовою навчання у горожанських школах і запроваджувало новий іспитовий порядок; 1 жовтня 1938 р. міністр шкільництва і народної освіти видав розпорядження, щоб у середніх школах російська мова була не лише предметом викладання, але й мовою навчання. Провокаційним було і розпорядження щодо мовного плебісциту в школах Закарпаття, що був спрямований проти використання українських підручників у школах. Дискримінація українців поглиблювалася у зв'язку з мовною політикою уряду у сфері шкільництва, ці кроки мали, без перебільшення, ганебний характер. Усі ці проблеми постійно перебували в полі зору В. Ґренджі-Донського, який активно висвітлює їх у своїх статтях.

У звіті про жіночий конгрес В. Ґренджа-Донський викладає основні ухвали жіночого конгресу, зокрема і про шкільництво: "Наука, література, етнографія і ввесь культурний світ признає нас за українців, отже, українській дитині треба дати українську школу. Уряд терпить і крізь пальці дивиться на руйнацьку роботу москвофілів, що нищать наші культурні здобутки... Конгрес із болем констатує, що на Підкарпатті наросло дотепер 500 чеських шкіл, навіть і в таких селах, де нема ані одної чеської дитини" [22]. На принципові, концептуальні моменти звернув увагу В. Ґренджа-Донський і у звіті з багатотисячного Всепросвітянського з'їзду в Ужгороді, що відбувся 17 жовтня 1937 року. Спираючись на виступи промовців, резюмуючи їх думки, публіцист акцентує увагу на хаосі і у сфері шкільництва, спричиненому урядовою політикою. Йшлося, зокрема, і про різні мови навчання, і про шкільні підручники російською мовою і про т.зв. шкільний чи мовний плебісцит; на його думку, у зв'язку із важкою ситуацією у шкільництві не може належним чином розвиватися і українська культура загалом; за культурного застою нерозвинеться і господарське життя; за культуру треба боротися. Автор резюмує та публікує основні вимоги закарпатських українців: "ми спільно зі всіма демократичними організаціями хочемо боротись за побудування достатнього числа народних, горожанських, середніх і фахових шкіл з українською навчальною мовою. Хочемо боротись, щоб в найкоротшому часі був створений в нас і університет", "ми хочемо. працювати й боротися за допомогу на позашкільну освіту нашого народу; на видавання літератури, закладання фахових курсів, бібліотек, будинків народної освіти й ін..." ".мусимо сконцентрувати всі духовні й матеріяльні сили, закинути всякі суперечки і одностайно станути до оборони рідної мови й культури, бо правда за нами!.."; "... осуджуємо тутешнє руснацтво й хочемо духовної й культурної єдності з цілим українським народом..." [23].

З'їзд став переломним моментом у самовизначенні українців Закарпаття. Зростала ідея національного визволення, пожвавився проукраїнський політичний рух, визрівала ідея української державності. Цього ж року створено першу Руську Центральну Раду, а В. Ґренджа- Донський стає її пресовим референтом.

Активною була діяльність Василя Гренджі- Донського і в щоденній газеті "Нова Свобода" (з 15 червня 1938 р. перейменовано зі "Свободи") Ця газета стала органом, утвореної 18 січня 1939 року, єдиної політичної партії закарпатських українців - Українського національного об'єднання (УНО). В. Ґренджу-Донського було призначено її головним редактором.

Цей період діяльності - найяскравіша сторінка його життя. В. Ґренджа-Донський був водночас і пресовим референтом президії УНО, і редактором "Урядового вісника" - офіційного видання уряду Карпатської України. Дещо змінюється й характер публікацій В. Ґренджі-Донського - вони не менш гострі, бо потрібно було вирішувати безліч проблем, пов'язаних із розбудовою держави, але набувають директивного характеру, вони закличні, емоційні. В. Ґренджа-Донський пише про завдання "Карпатської Січі" перед виборами ("Карпатська Січ і вибори" у ч. 17 "Нової Свободи" за 1939 р.), він різкий і категоричний в оцінці політичних противників - чеських шовіністів, мадяронів, русофілів ("Впали маски" у ч. 18 "Нової свободи" за 1939 р.). Публіцист вимагає унеможливити доступ ворожих газет, які продовжували свою підривну діяльність проти українства і за часів Карпатської України. ("Унеможливіть доступ ворожих газет" у ч. 19 "Нової Свободи" за 1939 р.), публікує цикл матеріалів про членів списку від УНО.

Його емоційні заклики звернені й до вчителів у статті "Учительство і вибори", опублікованій у "Новій свободі" від 1 лютого 1939 року. Автор стверджує, що наше національно-свідоме вчительство на протязі двох десятиліть не лише будило зі сну своїх сплячих братів, не тільки було носієм національної культури в час найбільших персе куцій, але й стало в ряди будівничих своєї державності...". Думки, які висловлює В. Ґренджа- Донський у цій публікації умовно обґрунтовують його розуміння ролі педагога, школи й освіти в цілому в формуванні національно-свідомої людини, а, відтак, майбутньої держави. ". Народний учитель стоїть найближче до душі народу. Він виховує генерації, він має вплив не тільки на тих, яких виховав, але якраз через своїх вихованців і на ширший загал у своїй громаді", - стверджував публіцист. [12, 214]. Як наслідок, учительство й молодь Закарпаття того часу зіграли важливу роль і в перемозі українців на виборах до сойму, й у створенні Карпатської України. Роль В. Ґренджі-Донського в цій боротьбі також є беззаперечною.

Висновки

Підсумовуючи додаємо, що Василь Ґренджа-Донський у своїй активній публіцистичній діяльності, спрямованій на гострі проблеми української освіти Закарпаття 20-30х рр. ХХ ст., втілював надзвичайно складні й вирішальні для національно-свідомого населення краю питання: виховання патріотичної молоді, боротьби проти чехізації школи, за вільний розвиток української мови, якісне навчання українських дітей, захисту прав українського вчителя, ролі педагога у формуванні соборницького та державницького мислення. Статті В. Ґренджі-Донського про шкільництво та освіту були невід'ємною складовою державницьких змагань закарпатських українців періоду будівництва Карпатської України. Публіцистика митця не тільки відтворила у найяскравішій формі історичну дійсність Закарпаття кінця 30-х років ХХ століття, але й довела незаперечну здатність формувати світогляд народних мас, залишаючи відбиток в історичній свідомості людства.

Список джерел

1. Homonnay V., Rosul V., Khodanych P. Pedahohichna osvita na Zakarpatti / V. Homonnay, V. Rosul, P. Khodanych. - Uzhhorod: Grazhda, 2003. - 112 s.

2. Туряниця Ю.В.Ґренджа-Донський - класик новітньої дитячої літератури у Закарпатті / Туряниця Ю.Д. // Тези доповідей та повідомлень Першої наукової конференції, присвяченої життю і діяльності видатного поета і культурно-громадського діяча Василя Степановича Ґренджі-Донського (1897-1974), Ужгород, 16 грудня 1994 року. - Ужгород, 1995. - С. 22-26.

3. Пестременко А. Публіцистична творчість Василя Ґренджі-Донського / Андрій Пестременко // Ду- кля. - 1972. - Ч. 2. - С. 50-54.

4. Вайда-Копанський М. "Згадаймо журнал "Наша земля" / М. Вайда -Копанський // Календар "Нового шляху" на 1969 р. - Торонто,1968. - С. 161-167.

5. Лісовий П. Закарпатський літературний журнал "Наша земля" / П. Лісовий // Радянське літературознавство. - 1975. - Ч. 7. - С. 74-78.

6. Ференц Н. Роль журналу "Наша земля" в боротьбі за соборність України / Надія Ференц // Актуальні проблеми журналістики: Зб. наук. праць. - Ужгород: Ліра, 2001. - С. 395-402.

7. Ільницький В. Публіцистика Василя Ґрен- джі-Донського [Передмова]/ Василь Ільницький // Ґренджа-Донський В. Я теж українець: Публіцистика. - Ужгород: Закарпаття, 2003. - С. 5-12.

8. Петрище П.В. Ґренджа-Донський - редактор "Нової свободи" / Петрище П.А. / / Тези доповідей та повідомлень Першої наукової конференції, присвяченої життю і діяльності видатного поета і культурно-громадського діяча Василя Степановича Ґренджі-Донського (1897-1974) (16 грудня 1994 року, м. Ужгород). - Ужгород, 1995. - С. 70-72.

9. Федака П. Василь Ґренджа-Донський і "Просвіта" / Федька П.М. // Тези доповідей та повідомлень Першої наукової конференції, присвяченої життю і діяльності видатного поета і культурного громадського діяча Василя Степановича Ґренджі-Донського (1897-1974) (16 грудня 1994 року, м. Ужгород). - Ужгород, 1995. - С. 56-57.

10. Пальок В. Твори В. Ґренджі-Донського у виданнях "Просвіти" / Пальок В.В. // Тези доповідей та повідомлень Першої наукової конференції, присвяченої життю і діяльності видатного поета і культурного громадського діяча Василя Степановича Ґрен- джі-Донського (1897-1974) (16 грудня 1994 року, м. Ужгород). - Ужгород, 1995. - С. 72-73.

11. Жила В. За рідну мову українських дітей / Володимир Жила // Твори Василя Ґренджі-Донсько- го. - Видання Карпатського Союзу, Інк. Відділ у Вашингтоні, Д.К., 1990. - Т.ХІ: Похорон поета. Огляд творчості поета. - С. 308-311.

12. Твори Василя Ґренджі-Донського. - Видання Карпатського Союзу, Інк. Відділ у Вашингтоні, Д.К., 1989. - Т.ІХ: Публіцистика. - 502 с.

13. Ґренджа-Донський В. По Підкарпатті. Країна темноти, нужди, голоду й... чехізації // Наша земля. - 1927. - Ч. 8. - 15 вересня.

14. Zilynskyj B. Ukrainci v echah a na Morav 1917-1945 / B. Zilynskyj. - Praha, 1995. - 49 s.

15. Мотрук С.Т. Г. Масарик і проблеми розвитку української громади в Чеській Республіці / С.М. Мотрук // Т.Г. Масарик і Нова Європа. - К., 1998. - 80 с.

16. Кухта М. Роль педагогічної преси Закарпаття (20-30-і рр. ХХ ст.) у формуванні виховного національного ідеалу / М.І Кухта. - Ужгород: Поличка "Карпатського краю", 1997. - 52 с.

17. Крушельницький А. Національне питання в шкільництві на Прикарпатті / Крушельницький А. // Нова громада. - 1923. - Ч. 3-4. - С. 5-9.

18. Нариси історії Закарпаття. Т. II (19181945) / Ред кол.: І. Гранчак, Е. Балагурі, І. Грицак, В. Ілько, І. Поп: історія. - Ужгород: Закарпаття, 1995-663 с.

19. Стерчо П. Карпато-Українська Держава: До історії визвольної боротьби карпатських українців у 1919-1939 роках. / Петро Стерчо - Львів: За вільну Україну, 1994. - 288 с.

20. Ґренджа-Донський В. Конгрес народної молоді Підкарпаття // Свобода. - 1929. - 7 липня, 11 липня, 18 липня, 25 липня.

21. Химинець Ю. Тернистий шлях до України / Юрій Химинець. - Ужгород: Ґражда, 1996. - 400 с.

22. Ґренджа-Донський В. Перший жіночий конгрес в Ужгороді // Українське Слово. - 1934. - 31 травня.

23. Ґренджа-Донський В. Величний всепрос- вітянський з'їзд в Ужгороді дня 17. Х. 1937. // Українське Слово. - 1937. - Ч. 38. - 21 жовтня; Ч.39. - 28 жовтня.

Sources and literature:

1. Homonnay V., Rosul V., Khodanych P. Pedahohichna osvita na Zakarpatti / V. Homonnay, V. Rosul, P. Khodanych. - Uzhhorod: Grazhda, 2003. - 112 s.

2. Turyanytsya Yu. V. Grendzha-Dons'kyy - klasyk novitn'oyi dytyachoyi literatury u Zakarpatti / Turyanytsya Yu.D. // Tezy dopovidey ta povidomlen' Pershoyi naukovoyi konferentsiyi, prysvyachenoyi zhyttyu i diyal'nosti vydatnoho poeta i kul'turno- hromads'koho diyacha Vasylya Stepanovycha Grendzhi-Dons'koho (1897-1974), Uzhhorod, 16 hrudnya 1994 roku. - Uzhhorod, 1995. - S.22-26.

3. Pestremenko A. Publitsystychna tvorchist' Vasylya Grendzhi-Dons'koho / Andriy Pestremenko // Duklya. - 1972. - Ch. 2. - S. 50-54.

4. Vayda-Kopans'kyy M. "Z^hadaymo zhurnal "Nasha zemlya" / M. Vayda -Kopans'kyy // Kalendar "Novoho shlyakhu" na 1969 r. - Toronto, 1968. - S. 161-167.

5. Lisovyy P. Zakarpat * s'kyy literaturnyy zhurnal "Nasha zemlya" / P. Lisovyy // Radyans'ke literaturoznavstvo. - 1975. - Ch. 7. - S. 74-78.

6. Ferents N. Rol' zhurnalu "Nasha zemlya" v borot'bi za sobornist' Ukrayiny / Nadiya Ferents // Aktual'ni problemy zhurnalistyky: Zb. nauk. prats'. - Uzhhorod: Lira, 2001. - S. 395-402.

7. Il'nyts'kyy V. Publitsystyka Vasylya Grendzhi- Dons'koho [Peredmova]/ Vasyl' Il'nyts'kyy // Grendzha- Dons'kyy V. Ya tezh ukrayinets': Publitsystyka. - Uzhhorod: Zakarpattya, 2003. - S. 5-12.

8. Petryshche P.V. Grendzha-Dons'kyy - redaktor "Novoyi svobody" / Petryshche P.A. // Tezy dopovidey ta povidomlen' Pershoyi naukovoyi konferentsiyi, prysvyachenoyi zhyttyu i diyal'nosti vydatnoho poeta i kul'turno-hromads'koho diyacha Vasylya Stepanovycha Grendzhi-Dons'koho (1897-1974) (16 hrudnya 1994 roku, m. Uzhhorod). - Uzhhorod, 1995. - S.70-72.

9. Fedaka P. Vasyl' Grendzha-Dons'kyy i "Prosvita" / Fed'ka P.M. // Tezy dopovidey ta povidomlen' Pershoyi naukovoyi konferentsiyi, prysvyachenoyi zhyttyu i diyal'nosti vydatnoho poeta i kul'turnoho hromads'koho diyacha Vasylya Stepanovycha Grendzhi-Dons'koho (1897-1974) (16 hrudnya 1994 roku, m.Uzhhorod). - Uzhhorod, 1995. - S. 56-57.

10. Pal'ok V. Tvory V. Grendzhi-Dons'koho u vydannyakh "Prosvity" / Pal'ok V.V. // Tezy dopovidey ta povidomlen' Pershoyi naukovoyi konferentsiyi, prysvyachenoyi zhyttyu i diyal'nosti vydatnoho poeta i kul'turnoho hromads'koho diyacha Vasylya Stepanovycha Grendzhi-Dons'koho (1897-1974) (16 hrudnya 1994 roku, m.Uzhhorod). - Uzhhorod, 1995. - S. 72-73.

11. Zhyla V. Za ridnu movu ukrayins'kykh ditey / Volodymyr Zhyla // Tvory Vasylya Grendzhi- Dons'koho. - Vydannya Karpat * s'koho Soyuzu, Ink. Viddil u Vashynhtoni, D.K., 1990. - T. KhI: Pokhoron poeta. Ohlyad tvorchosti poeta. - S. 308-311.

12. Tvory Vasylya Grendzhi-Dons'koho. - Vydannya Karpat^s'koho Soyuzu, Ink. Viddil u Vashynhtoni, D.K., 1989. - T.IKh: Publitsystyka. - 502 s.

13. Grendzha-Dons'kyy V. Po Pidkarpatti. Krayina temnoty, nuzhdy, holodu y... chekhizatsiyi // Nasha zemlya. - 1927. - Ch. 8. - 15 veresnya.

14. Zilynskyj B. Ukrainci v echah a na Morav 19171945 / B. Zilynskyj. - Praha, 1995. - 49 s.

15. Motruk S.T.H. Masaryk i problemy rozvytku ukrayins'koyi hromady v Ches'kiy Respublitsi / S.M. Motruk // T.H. Masaryk i Nova Yevropa. - K., 1998. - 80 s.

16. Kukhta M. Rol' pedahohichnoyi presy Zakarpattya (20-30-i rr. KhKh st.) u formuvanni vykhovnoho natsional'noho idealu / M.I Kukhta. - Uzhhorod: Polychka "Karpat^s'koho krayu", 1997. - 52 s.

17. Krushel'nyts'kyy A. Natsional'ne pytannya v shkil'nytstvi na Prykarpatti / Krushel'nyts'kyy A. // Nova hromada. - 1923. - Ch. 3-4. - S. 5-9.

18. Narysy istoriyi Zakarpattya. T. II (1918-1945) / Red kol.: I. Hranchak, E. Balahuri, I. Hrytsak, V. Il'ko, I. Pop: istoriya. - Uzhhorod: Zakarpattya, 1995-663 s.

19. Stercho P. Karpato-Ukrayins'ka Derzhava: Do istoriyi vyzvol'noyi borot'by karpat * s'kykh ukrayintsiv u 1919-1939 rokakh. / Petro Stercho - L'viv: Za vil'nu Ukrayinu, 1994. - 288 s.

20. Grendzha-Dons'kyy V. Konhres narodnoyi molodi Pidkarpattya // Svoboda. - 1929. - 7 lypnya, 11 lypnya, 18 lypnya, 25 lypnya.

21. Khymynets' Yu. Ternystyy shlyakh do Ukrayiny / Yuriy Khymynets'. - Uzhhorod: Grazhda, 1996. - 400 s.

22. Grendzha-Dons'kyy V. Pershyy zhinochyy konhres v Uzhhorodi // Ukrayins'ke Slovo. - 1934. - 31 travnya.

23. Grendzha-Dons'kyy V. Velychnyy vseprosvityans'kyy z"yizd v Uzhhorodi dnya 17. Kh. 1937. // Ukrayins'ke Slovo. - 1937. - Ch. 38. - 21 zhovtnya; Ch.39. - 28 zhovtnya.

Размещено на Allbest.ru