Шкільна преса як корпоративне ЗМІ

Виклад основного матеріалу дослідження. Дитяча періодика завжди була і є одним з основних комунікативних каналів, за допомогою якого до дитини надходить інформація різних змісту та форми [21, с. 21]. Згідно з даними соціологічного опитування «Підліток в інформаційному світі», науковці подали таку ієрархію інформаційних запитів дітей: про друзів та знайомих; школу; життя на Землі; музику; змаганння; комп'ютерні ігри; свою сім'ю; майбутнє; тварин; моду; здоров'я; батьків; економіку та політику; популярних артистів кіно й естради [22, с. 31]. Це саме дослідження засвідчило, що підлітків значно більше цікавить сучасність (85%), ніж події минулого (1%) та майбутного (8%) [22, с. 27].

Вітчизняні дослідження надали такі результати. Більшість опитаних підлітків зазначила, що їх цікавлять новини та стосунки між людьми [6, с. 88]. Крім того, з початком підліткового віку хлопчиків і дівчат значно більше цікавить тема спорту й здоров'я, але не лише спортивні новини, а й відомості про нові спортивні змагання для дітей, відкриття спортивних шкіл, гуртків тощо. Окрім того, діти середнього шкільного віку прагнуть дізнаватися більше про техніку. Водночас Т. С. Давидченко відзначає низький інтерес до художніх творів на сторінках видань: на думку дітей, вони є доречними тільки в разі долучення до концепції певного номера [6, с. 89]. Однак значний інтерес діти виявляють до політичного життя країни й економіки, щоправда, тільки хлопці. Популярні в дітей і пізнавальна інформація різного спрямування, музика і все, що пов'язано зі шкільним життям. Важливо відзначити ще одну особливість інформаційних очікувань підлітків, порівняно з дітьми на ранніх етапах розвитку, -- це розподіл зацікавлень дітей відповідно до статі.

Отже, можна говорити про різноаспектність дитячих інтересів, що мають задовольнятися різними за типами виданнями. А. І. Акопов визначив вивчення типологічної природи видань як головний напрям дослідження періодики [1, с. 3]. Згідно з А. І. Акоповим та Т. С. Давидченко, журнали для підлітків можна поділити на: пізнавальні (енциклопедичні, ігрові), розважальні (журнали кросвордів, коміксів), навчальні (релігійні, освітні, освітньо-ігрові), художні (літературні, мистецькі), наукові (науково-технічні, науково-художні) [9, с. 25].

Перша і найголовніша особливість шкільної преси -- це те, що в ній визначальним є принцип «діти для дітей». Саме це дозволяє шкільним газетам та журналам стежити за життям сучасного підлітка. Тому шкільна періодика порушує теми, які зацікавлять дітей певного віку. Те, що редакція знає свого читача «в обличчя», причому і в буквальному розумінні, характерно для всіх шкільних видань. Близькість із читацькою аудиторію сприяє встановленню двосторонньої комунікації, певного діалогу. Комунікація відбувається не тільки як «читач-редакція», шкільне видання може відігравати роль посередника між учнями та вчителями, учнями і керівництвом школи, а в разі необхідності -- і між школярами й іншими установами й організаціями.

В американській пресі XIX ст. йшлося про те, що людина прагне читати передусім про саму себе. І в цьому аспекті знову важливою є шкільна періодика: читач уже не має шукати подібності між собою та героєм публікації, оскільки може сам ним стати, для цього достатньо привернути до себе увагу редакції. Окрім того, шкільна періодика заслуговує на особливу увагу, оскільки за своїми завданнями подібна до корпоративної преси, адже шкільні видання передбачають обмежену аудиторію, що основана на належності її представників до однієї організації.

Розглядаючи дитячі шкільні газети та журнали як елементи корпоративної періодики, можна визначити їх можливості, зокрема підтримувати опосередковану комунікацію з іншими навчальними закладами, представниками держави в галузі освіти та ін. за допомогою періодичних шкільних видань. Шкільне періодичне видання є ефективним засобом виховання багатьох особистих якостей. Зокрема, Л. В. Ільїна наголошує саме на культивуванні вольових якостей: наполегливість, уміння доводити будь-яку справу до кінця, акуратність та ін. [14]. Крім того, дослідники акцентують на значенні участі у створенні шкільного видання для розвитку відповідальності передусім за достовірність і об'єктивність інформації, викладеної в статті. Крім того, відповідальність -- одна зі складових порядності, моральності [16, с. 167].

Дітям, котрі беруть участь у роботі редколегії, надаються профорієнтаційні можливості в межах шкільного видання: ознайомлення з професією журналіста, набуття необхідних практичних навичок у цій сфері, розширення знань в інших галузях. Г. І. Вартанов саме набуття практичного досвіду роботи в ЗМІ визначає як один з найважливіших компонентів, що сприяє професіоналізації журналіста [4, с. 12].

Особливістю шкільних видань є невідривність процесу створення видання від навчання. Тут діє принцип «граючи, навчаюся»: робота над шкільною пресою є певною мірою грою, що імітує створення справжньої, дорослої періодики. І така ігрова форма дозволяє поглибити знання з граматики, орфографії, стилістики, інформатики й інших наук.

Робота над шкільним виданням розпочинається з ідеї, як учнів, так і вчителів або керівника гуртка журналістів. Наступним етапом є формування команди, яка здійснюватиме підготовку матеріалів до друку. Думки щодо кількості її учасників у дослідників різні. Ж. Гонне вважає, що для підготовки видання до друку достатньо 5-6 осіб [5, с. 180]. Я. Корчак стверджує, що залучаючи не всіх учнів, а нечисленну групу, молоді редактори помиляються -- до редколегії має входити приблизно половина дітей класу [16, с. 166]. На нашу думку, кількість учасників редакції має варіюватися відповідно до періодичності й обсягу шкільного друкованого органу, адже різні типи видань передбачають неоднакове навантаження на членів редколегії. Формуючи основний склад редакції, потрібно пам'ятати, що координувати роботу великого колективу достатньо складно, і це підвищує ризик виникнення проблем у роботі редакції на різних етапах. Тому необхідно піклуватися про створення надійної команди, що виконуватиме основний обсяг роботи зі створення газети чи журналу, інших зацікавлених учнів редакція має регулярно долучати до створення окремих матеріалів. Зауважимо, що однією зі складових успіху шкільного видання є саме висвітлення думок якомога більшої кількості учнів, отже, редколегія не має перешкоджати розширенню своєї кореспондентської бази.

Слід пам'ятати про принципи роботи в редакції, що є спільними для будь-якого виду позакласної діяльності, а саме: добровільності; особистісного орієнтування (передбачає врахування індивідуальних особливостей кожного учня); системності [2, с. 8].

Немає також однозначної відповіді на те, чи мають вчителі брати участь у підготовці шкільного видання. На думку Я. Корчака, участь учителя є бажаною, але не обов'язковою. Педагогові дослідник відводить роль коректора або журналіста, що пише передові статті [16, с. 176]. Ми погоджуємося, що участь учителя є доречною, особливо в ролі коректора, зважаючи на недостатній рівень грамотності школярів. Крім того, педагоги завжди повинні мати доступ до видання, щоб опублікувати певний матеріал, але концепція шкільної газети чи журналу, її тематичне наповнення мають визначати школярі, втручання педагогів у цей процес не завжди доречне.

Що стосується організації роботи редакції, важливо призначити головного редактора, людину, котра готова взяти відповідальність за кінцевий вигляд видання, роботу всіх учасників видавничого процесу та зв'язки з педагогічним складом і керівництвом школи. Утім, обов'язки та відповідальність необхідно закріпити за всіма членами редколегії, щоб уникнути хаосу під час підготовки матеріалів до друку. Сформувавши штат редакції, ініціативна група має розробити і затвердити концепцію майбутнього видання та розпочати його підготовку, напрацювання бази матеріалів для наступних випусків. Надалі редакція має здійснювати планування випусків, що виходитимуть друком протягом найближчих місяця, півріччя, року.