Сучасні тенденції розвитку індійської медійної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні тенденції розвитку індійської медійної системи

О.В. Кирилова

Дніпропетровський національний університет імені О. Гончара

Пропонується системний аналіз медіаринку Індії з урахуванням економічного, законодавчого, політичного та соціального факторів. Розглядаються особливості розвитку медіасередовища країни та вивчаються подальші перспективи функціонування індійської системи ЗМІ. Окремо виноситься огляд змін в індійському медіаправі. Особливості розвитку засобів масової інформації вивчаються крізь призму специфіки етнічного, мовного та культурного середовища. Робиться акцент на зростання накладів паперових ЗМІ. Підкреслюється той факт, що у газетно-журнальному бізнесі відбувається стрімке зростання. Воно простежується у збільшенні накладів друкованих медіа. Неабиякий потенціал має і телерадіодіяльність Індії.

Ключові слова: індійські медіа, медіасередовище, засоби масової інформації, газети, журнали, телерадіомовлення.

масовий інформація індія медіасередовище

Постановка проблеми. Актуальність публікації зумовлена тим, що Азія, найбільший за територією і населенням континент, який з 1960-х рр. почав розвиватися швидше, ніж інші регіони світу. Причому країни Східної і Південно-Східної Азії перевершували у динаміці зростання іншу частину континенту. Особливо вражаючих результатів домоглися 10 країн: Японія, Південна Корея, Сінгапур, Гонконг, Китай, Малайзія, Тайвань, Таїланд, Індонезія, Філіппіни, хоча і тут були свої відмінності, варіації і ступені успіху. Навіть, незважаючи на фінансову кризу 1997-1998 рр., що обрушилася на країни ПСА і сповільнила на час стрімкість розвитку економіки ряду азійських держав, фахівці стверджують, що й далі нові індустріальні країни Азії продовжать динамічний шлях до процвітання і перетворяться на центр економічного, науково-технічного і соціального прогресу.

Країни, ще недавно перебували на периферії сучасної цивілізації, зробили стрибок у стислі історичні строки. Для цього їм знадобилося 25-30 років, майже вчетверо менше часу, ніж Японії і в 8 разів менше, ніж США.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. На сьогодні роль засобів масової інформації Індії посилюється з кожним роком. В останні двадцять років в Індії відбувається активний розвиток інформаційного суспільства. Останнім часом аспекти розвитку медійної системи Індії розглядалися як вітчизняними, так зарубіжними дослідниками. Теоретичне підґрунтя публікації склали праці O.А. Саприкіна, І. М. Філатової, Н. В. Ткачової, С. Натарьяна, А. С. Ієнґара, P.Джеффрея. При цьому слід наголосити на слабкий інтерес дослідників до цього потужного та багатого на потенціал медіаринку. У представленій публікації проаналізовані основні тенденції розвитку системи індійської преси з огляду на її вплив на світовий інформаційний простір.

Мета статті полягає у спробі системного аналізу медіасистеми Республіки Індії з урахуванням особливостей законодавчого, економічного, політичного та соціального характеру.

Виклад основного матеріалу дослідження. Детальний аналіз системи ЗМІ країни представлено у дисертаційному дослідженні Ірини Філатової «Газетний ринок Індії в умовах розвитку інформаційно-комунікаційних технологій на рубежі XX і XXI століть» [1], у якому авторка зокрема зауважую, що сьогодні у країні швидкими темпами зростає кількість інтернет-підключень, збільшується число абонентів мобільного зв'язку. У результаті комп'ютер і мобільний телефон стають новими каналами доставки інформаційного контенту аудиторії. Однак на відміну від багатьох західних країн, де в останні роки зафіксовано серйозне падіння газетних тиражів внаслідок мінливих переваг читачів, все частіше використовують Інтернет для отримання новиннєвої інформації, газетний ринок Індії, навпаки, демонструє стабільне зростання. У період з 1990 по 2010 рр. газетні наклади в країні збільшилися в десятки разів. Тим часом серед представників журналістської спільноти не змовкають дискусії про те, яким чином подальший розвиток інформаційно-комунікаційних технологій позначиться на стані газетного ринку в країні.

Набуття Індією незалежності в 1947 р. поклало початок нової, вільної журналістики в країні: прем'єр-міністр Джавахарлал Неру був прихильником свободи друку і захищав права журналістів. З ім'ям Індіри Ганді, що змінила Д. Неру на посаді прем'єр-міністра, пов'язані жорсткі обмеження щодо друкованих ЗМІ, встановлені у зв'язку з введенням в країні надзвичайного стану у 1975 році. Ситуація змінилася в 1977 році, коли партія І. Ганді програла парламентські вибори і пост прем'єр-міністра зайняв Морарджі Десаї.

У період з 1984 до 1989 рр. стояв на чолі уряду Індії Раджів Ганді заклав основи реформування національної економіки. Цей період був відзначений значним зростанням кількості газет і журналів на індійському медіаринку.

Конституція Індії з наступними змінами діє з січня 1950 р. Право на свободу преси не зазначено в Конституції в явному вигляді, але трактується як складова частина права на свободу слова і самовираження, гарантованого статтею 19 (1) Конституції. Цензура здійснюється відповідно до закону про державну таємницю (Official Secrets Act), який нерідко використовується владою країни з метою придушення небажаної критики на адресу уряду. В останні роки основна увага цензури зосереджена на матеріалах, що відносяться до розряду інформації про національну безпеку, насамперед про становище в штаті Джамму і Кашмір і в цілому про індійсько-пакістанський територіальний конфлікт.

Регулювання ЗМІ включає законодавство, прийняте ще в колоніальний період. З кінця 1980-х рр. в суспільстві і політичній еліті зріло невдоволення залежністю електронних ЗМІ від уряду, що в 1990 р. привело до прийняття закону про створення незалежної телерадіомовної корпорації Prasar Bharati (Мовна корпорація Індії).

Демократизація соціально-політичного життя країни, послідовна інтеграція Індії до міжнародних економічних процесів, конвергенція сучасних засобів масової інформації та комунікації та інші фактори зумовили необхідність створення сучасного законодавства у сфері ЗМІ.

У 2002 р. урядом було схвалено проект закону про право на інформацію, який розроблявся з 1992 р. Закон містить гарантії громадянам країни прав доступу до офіційної, в тому числі урядової інформації.

На сьогодні медіаіндустрія Індії стала одним з найбільш динамічно зростаючих секторів національної економіки. У свою чергу серед індійських ЗМК домінантним є телебачення. Національний медіаринок Індії формують як приватні, так і державні компанії. Преса в країні з самого початку розвивалася як приватний сектор, а телерадіомовлення спочатку перебувало під повним державним контролем. Сьогодні держава відійшла від монопольного володіння аудіовізуальним сектором, а приватне мовлення довело свою відповідність вимогам сучасного інформаційного простору.

До основних особливостей сучасного медіасередовища Індії, зокрема, відносяться: різноманіття друкованих видань, які виходять на національних мовах; висока концентрація друку; сімейна наступність у видавничій справі; гостра конкуренція між провідними газетними групами; нерівноцінне розподілення реклами між англомовними виданнями та журналами на національних індійських мовах; швидкі темпи зростання ринку.

Період з 1990 до 2010 рр. був відзначений в Індії локалізацією найбільших національних газет. Великі видання, включаючи Dainik Jagran («Щоденна варта»), Dainik Bhaskar («Щоденний творець»), Hindustan Times («Часи Індостана»), Times of India («Часи Індії»), почали освоювати нові території розповсюдження, запустивши регіональні випуски в сільській місцевості. Основною метою видавців було розширення кола читачів та залучення регіональних рекламодавців.

Газетна експансія в сільській місцевості проходила на тлі низки соціальних та економічних перетворень, які багато в чому сприяли насиченню національного газетного ринку.

Одним із вирішальних факторів, що визначили особливості медіаландшафт країни і сприяли зростанню газетних тиражів в період з 1990 по 2010 рр., стало зростання рівня грамотності населення. У ряді регіонів він супроводжувався зростаючою політичною обізнаністю населення.

У 1992 р. були прийняті 73 і 74 поправки до Конституції Індії, що відродили в країні вибори до панчаяти, органи сільського самоврядування, в результаті чого різко зросла ступінь участі представників нижчих класів у політичному житті країни. Панчаяти зіграли вирішальну роль у питанні проникнення газет в сільську місцевість, оскільки участь населення у місцевому самоврядуванні вимагало високого ступеня обізнаності про останні події на національному та локальному рівні , що робило друковані видання все більш затребуваними в сільській місцевості.

З часом глави органів місцевого самоврядування, сарпанчі, почали виписувати газети і читати їх будинку, щоб бути в курсі останніх новин. Поступово збільшувалися і обсяги реклами, що публікується панчаятами, при цьому сарпанчі хотіли, щоб їх фотографії друкували в газетах. Таким чином, представники місцевого самоврядування, в першу чергу ті, хто володів політичною владою, заклали основу для зростання газетних тиражів у сільській місцевості і, відповідно, зростання національного газетного ринку.

Ще одним фактором, що вплинув на розвиток газетного ринку, стало зростання доходів сільського населення і, відповідно, купівельної здатності внаслідок реформ економічної лібералізації, які індійський уряд проводило з 1991 до 2006 року.

Нарешті, важливу роль у процесі трансформації газетного ринку зіграв розвиток комунікацій і використання технологічних інновацій, які багато в чому сприяли локалізації газет. Перехід на офсетний друк, поява в сільській місцевості факсу та Інтернету з модемним підключенням дозволили прискорити доставку газет читачам у сільській місцевості.

Перераховані фактори мали величезне значення для газетного ринку Індії. У період 1990-2010 рр. у країні було зафіксовано істотний приріст газетних тиражів на тлі зростаючого попиту, в тому числі в сільській місцевості. При цьому популярними виявилися газети, що виходять на національних індійських мовах, тоді як читацька аудиторія англомовних видань, навпаки, зменшилася. У 2010 році найбільша читацька аудиторія була зафіксована у газет, які виходять на мові хінді Dainik Jagran і Dainik Bhaskar. Кількість читачів цих газет склала 54 мільйони людей і 45 мільйонів осіб відповідно [2].

Пояснити конкурентну перевагу газет на мові хінді в порівнянні з виданнями на інших національних мовах досить просто: так званий пояс хінді Пояс хінді (англ. Hindi belt або Hindi Heartland) -- регіон, що охоплює штати на півночі та в центрі Індії, де хінді є основним або другою мовою. У пояс хінді входять наступні штати: Біхар, Уттар Прадеш, Хпрьяна, Раджастан, Хімачал Прадеш, Уттаракханд, Чхаттисгарх і Джаркханд. проходить територією восьми штатів, в яких проживає істотна частина населення Індії. У результаті видання на хінді мають більше охоплення аудиторії, ніж газети іншими мовами. Сьогоднішнє різноманіття індійського газетного ринку добре проілюстровано в книзі «Газетний маркетинг в Індії» Н. Джйоті Кумара: «У Європі грамотний мандрівник може прочитати заголовки від Мадрида до Гельсінкі. В Індії тамільська газета може бути так само незрозуміла жителю штату Керала або Карнатака, як канадцеві або кенійцю» (цит. за: [3]).

Мовне різноманіття видань країни відіграє важливу роль у розстановці сил на національному газетному ринку, для якого характерна гостра конкуренція між провідними газетними групами. До їх числа входять:

The Times Group (група «Таймс»: видає найбільшу за розмірами читацької аудиторії англомовну газету в країні The Times of India, щоденну фінансову газету Economic Times («Економічні часи»), регіональні видання, включаючи газети мовами хінді, каннада, маратхі, гуджараті, бенгалі. Усього більше 30 газет та журналів [4]);

Hindustan Times Group (група «Індостан Таймс»: видає однойменну щоденну газету англійською мовою та її родинне регіональне видання на хінді Hindustan);

The Hindu Group Publications (група «Хінду»: видає щоденну англомовну газету The Hindu («Індус»), щоденну фінансову газету Business Line («Бізнес лінія»), тижневик The Hindu International Edition («Міжнародний випуск Хінду») та декілька журналів [5]);

Indian Express Limited (група «Індіан Експрес»: видає щоденну англомовну газету The Indian Express («Індійський експрес»), англомовну фінансову Financial Express («Фінансовий експрес»), фінансово-розважальний тижневик Screen («Екран»), а також ряд видань мовою хінді [6]);

ABP Group (група «Ей Бі Пі»: випускає велику національну щоденну газету Anandabazar Patrika («Анандабазар Патріка») бенгальською мовою та щоденну газету англійською мовою The Telegraph («Телергаф»), що займає лідируючі позиції за накладом у Східній Індії).

Висока концентрація -- ще одна характерна риса газетного ринку Індії. Індійські газети -- особливо це властиво газетам, які пишуться національними мовами, -- видаються відразу в декількох великих містах, що дозволяє забезпечити більш оперативну доставку видань читачам, охопивши великий пласт величезного населення країни. Друкована журналістика в Індії історично розвивалася, перш за все, в чотирьох містах, які згодом стали найбільшими видавничими центрами: Ченнаї, Нью-Делі, Мумбаї і Калькутті. У цілому ж у країні налічується близько 25 великих видавничих центрів, де виходить 90 % видаються в Індії газет. При цьому близько 75% щоденного сукупного тиражу англомовних газет припадає всього на три видання -- Times of India, The Hindu і Hindustan Times2. Решта англомовних видань виживає здебільшого за рахунок інших джерел доходів, насамперед за рахунок здачі в оренду нерухомості, отриманої в довгострокову оренду від уряду кілька десятиліть тому. Населення, яке проживає поза межами великих міст, воліє читати газети рідною мовою, і вплив цих газет на громадську думку сильніше, ніж англомовних видань. Однак сукупні рекламні доходи англомовних газет вище, ніж у видань на національних мовах через те, що великі рекламодавці орієнтуються на платоспроможні верстви населення -- аудиторію англомовних газет.

Новітньою тенденцією в розвитку контенту журнальної періодики стала диверсифікація видань. Нішеві видання користуються зростаючим попитом освічених верств читацької аудиторії, що, у свою чергу, в майбутньому може послабити залежність видавців від реклами. В останні роки з'явилися видання, що раніше не звичні для індійської читацької аудиторії: журнали про виховання дітей, гольф, домашніх тварин, журнали для домогосподарок тощо [7, с. 70].

У даний час індійський телевізійний ринок є третім найбільшим телевізійним ринком в світі після Китаю і США. У 1991 р. в країні розпочалося 2 За даними Audit Bureau of Circulations (India) за перше півріччя 2014 р. наклади Times of India, The Hindu Hindustan Times становили 2,8 млн, 1,4 млн і 1,3 млн примірників відповідно (http://www.auditbureau.org). загальнонаціональне супутникове мовлення. На початку 1990-х рр. були запущені найбільші супутникові телевізійні мережі, включаючи сьогоднішніх лідерів ринку Zee TV і Star TV. За останні два десятиліття загальна кількість телеканалів в країні зросло в десятки разів. У цей період був запущений ряд цілодобових новиннєвих каналів, музичних та спортивних каналів, каналів для дітей. В даний час комерційні телеканали в Індії мовлять як англійською, так і національними мовами.

Одним з основних питань, в якому преса програє телебаченню, є оперативність подачі інформації. Новини, про які індійці могли дізнатися з газет лише наступного ранку, виявилися доступними цілодобово на новиннєвих телеканалах, які ведуть мовлення двадцять чотири години.

Це істотно підривало позиції друкованих видань як основного та первинного джерела інформації для місцевого населення. Поширення телебачення в країні призвело до того, що формування порядку денного перестало бути функцією виключно друкованих видань. У результаті газети все частіше ділять цю функцію з телеканалами .

На відміну від газет, телебачення виявилося і більш універсальним джерелом інформації, доступним навіть неписьменним мешканцям країни.

Нарешті, з приходом телебачення в сільську місцевість істотно зріс ступінь інформованості місцевого населення про навколишній світ, що сприяло зміні погляду мешканців сіл на цілий ряд питань, включаючи статус жінок у суспільстві, планування сім'ї тощо. У сільській місцевості перегляд супутникових і кабельних каналів став найважливішим способом дозвілля, у результаті комерційні телеканали склали серйозну конкуренцію виданням, які роблять ставку на розважальне читання.

З комерційними каналами мовлення конкурує державне телебачення. Національна мовленнєва компанія Doordarshan -- DD («Телебачення») входить до низки найбільш крупних наземних мовних мереж світу. Компанія належить державі, але мовлення веде на засадах громадської мережі. За даними на 2013 р. компанія працює на 21 телеканалі у трьох напрямках: національний, регіональний і місцевий. Серед цих каналів 2 національні -- DD National (Національне телебачення) і DD News (Телевізійні новини) [8]. Канал DD National транслює як національні, так і регіональні та місцеві програми, вироблені по всій території країни, охоплюючі 91,2 % населення. DD News веде цілодобове новинне мовлення, наземний охоплення становить 46,4 % населення країни [7, с. 74]. У національних програмах робиться акцент на події, які перебувають у сфері інтересу всієї країни. Регіональні програми створюються на рівні столиць штатів і висвітлюють місцеві події. Ці програми транслюються мовою штату.

Висновки

Медійне середовище Республіки Індія є не лише потужним економічним сектором, а й суттєвим компонентом світової комунікативної системи. У той час, коли провідні світові друковані ЗМІ говорять про кризу накладів та падіння прибутків від реклами, індійські газети та журнали розширюють свою аудиторію як у кількісному, так і у якісному планах. Не залишаються осторонь і журнальні видання, серед яких спостерігаються тенденції до диверсифікації, яка, у свою чергу, здатна створити однорідні аудиторні групи, привабливі для рекламодавців. У секторі телерадіодіяльності також наявне розширення впливу, яке відбувається у асиметричній дуальній моделі мовлення. Паралельно відбуваються розширення присутності індійських медіа в гіпермережі. Отже, можна з упевненістю говорити про наявність у країні розгалуженої сучасної медіасистеми з позитивною перспективою розвитку.

Список використаних джерел

Филатова И. М. Газетный рынок Индии в условиях развития информационно-коммуникационных технологий на рубеже XX и XXI веков. : дис... к. філол.. наук : 10.01.10. -- М. : МГУ, 2011.

The Top Most Widely Read Newspapers in India [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.chillibreeze.com/articles/top-10-newspapers-in-India-1011.asp.

Филатова И. М. Трансформация газетного рынка Индии в 1990-2010 гг. [Електронний ресурс] / И. М. Филатова // Медиаскоп. -- Вып. 2. -- 2011 // Режим доступу: http://www.mediascope.ru/node/811.

Portfolio. The Times of India Group [Електронний ресурс] // Режим доступу: http:// www.timesgroup.com/brands/publishing.html.

Home Page of The Hindu Group Publications [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.hindugrouponnet.com.

Our Brands. The Express Group [Електронний ресурс] // Режим доступу: http:// expressindia.indianexpress.com/news/expressgroup/our-brands.html.

Ткачева Н. В. Индия: медиасистема в условиях либерализации экономики / Н. В. Ткачева; под. ред. Е. Л. Вартановой. -- М. : МедиаМир, 2009. -- 152 с. -- ISBN 978-5-91177-034-1.

About DD. Doordarshan [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.ddindia. gov.in/Default.aspx.

REFERENCES

Filatova I. M. (2011), India newspaper market under the conditions of information and communication technologies development at the turn of the XX and XXI centuries, MGU, Moskow.

The Top Most Widely Read Newspapers in India, available at: http://www.chillibreeze. com/articles/top-10-newspapers-in-India-1011.asp.

Filatova I. M. (2011), The transformation of the newspaper market in India in 1990-2010, Mediaskop, № 2, available at: http://www.mediascope.ru/node/811.

Portfolio. The Times of India Group, available at: http://www.timesgroup.com/brands/ publishing.html.

Home Page of The Hindu Group Publications, available at: http://www.hindugrouponnet. com.

Our Brands. The Express Group, available at: http://expressindia.indianexpress.com/ news/expressgroup/our-brands.html.

Tkacheva N. V (2009), India: media system in a liberalized economy, MediaMir, Moskow.

About DD. Doordarshan, available at: http://www.ddindia.gov.in/Default.aspx.

Размещено на Allbest.ru