Екотематика в сучасних ЗМІ

Размещено на http://allbest.ru

Херсонський державний університет

Кафедра журналістики

курсова робота

з теми:

“Екотематика в сучасних змі ”

Студентки IV курсу Ходжаєвої С.Ю.

напряму підготовки: Журналістика

заочної форми навчання

Керівник доц. Рембецька О.В.

Херсон - 2014 рік



ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Засади екожурналістики в українській пресі

1.1 Характеристика наукових досліджень української екологічної журналістики

1.2 Специфіка тематики, принципів і проблем екологічної журналістики

1.3 Жанрові особливості екологічних матеріалів

Розділ 2. Аналіз статей зі ЗМІ, присвячених екологічній темі

2.1 Екопублікації газети «Новий день»

2.2 Екологічні статті в газеті «Вгору»

Висновки

Бібліографія



ВСТУП

Протягом останніх кількох десятиріч екологічні проблеми в усьому світі виходять на передній план. Вони є особливо актуальними і для українського суспільства, яке зазнало значних негативних впливів (екологічних, соціальних, економічних) у наслідок техногенної катастрофи, яка сталася на Чорнобильській АЕС. Цілком очевидно, що на переосмислення людиною ставлення до довкілля насамперед впливають засоби масової комунікації, які можуть ефективно формувати екологічне мислення масової аудиторії. Однак сприйняття екологічних проблем має дещо вибірковий характер. Екологічна криза набуває уваги в пресі лише протягом певного проміжку часу. Коли ж ефект новизни вичерпано, подія поступово зникає з повідомлень преси. Якщо ж тема дістала додатково ще й певну реакцію з боку політиків, мас-медіа швидко забувають про її існування або замінюють її новими екологічними проблемами. Висновки з кризової ситуації протягом кількох років, повторне згадування минулої проблеми з`являються в пресі досить рідко, навіть незважаючи на те, що певна кризова ситуація може бути не вирішена тривалим часом. Ефект відлуння на сьогоденні проблеми переважає.

Екологічна тематика має фундаментальну специфіку: екологія пов'язана з історією і філософією, із соціологією і математикою, фізикою та хімією, правом і психологією, економікою і біологією, етикою та естетикою, демографією і природокористуванням.

Актуальність наукового дослідження зумовлена потребою вироблення методологічних засад висвітлення екологічної тематики в сучасній українській пресі, що, у свою чергу, спричинене зростанням соціально-комунікативного попиту на екологічну інформацію.

Дослідження особливостей подання екологічної проблематики у вітчизняних ЗМІ, визначення головних чинників, які впливають на зміст і якість екопублікацій сприятиме втіленню в життя інформаційної політики України. Важливо дослідити діяльність вітчизняної екожурналістики, проаналізувавши публікації з проблематики довкілля, визначити загальні тенденції, позитивні та негативні моменти цього журналістського напряму.

Нині, після тривалого періоду занепаду, українська економіка вступає у фазу відновлення. Однак ці позитивні зрушення мають і зворотний бік. Адже за сприятливих економічних умов активно розвиватиметься виробництво, а відтак проблеми екології постануть з іще більшою силою. Це означає, що від представників мас-медіа, які висвітлюють екологічну тематику, вимагатиметься концентрація уваги, зусиль, застосування нових методів і знань. А отже, аналіз і систематизація накопиченого досвіду української екожурналістики, визначення тенденцій у висвітленні проблем довкілля, безперечно, є необхідним для подальшого вдосконалення діяльності мас-медіа.

Мета і завдання дослідження полягає у визначенні засад, проблематики, досвіду, жанрових форм та мовностилістичних прийомів висвітлення екологічної тематики на сторінках сучасної української преси.

Можна окреслити такі завдання роботи:

1. Розглянення специфіки висвітлення матеріалів на екотематику у ЗМІ.

2. Дослідження тематики, проблематики та принципів екологічної журналістики.

3. Вивчення особливостей жанрової форми та мовностилістичних прийомів висвітлення екологічних питань у сучасних українських ЗМІ.

Об'єктом дослідження є публікації на екологічну проблематику в сучасній українській друкованій пресі.

Предметом дослідження стає проблематика, жанрові форми та мовностилістичні прийоми висвітлення екологічної тематики в сучасній українській пресі.

Обґрунтування висновків та кінцевих положень базується на використанні наступних методів дослідження: емпірико-аналітичний, порівняльний та описовий. Використано проблемно-тематичний, жанрово-видовий та системно-функціональний підходи. Методологічною основою дослідження є наукові принципи об'єктивності, історизму, комплексності, достовірності.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали та результати роботи можна використовувати для методичного забезпечення журналістських майстерень, для навчальних спецкурсів з екології, екожурналістики, організації екологічної діяльності. Такі спецкурси сприятимуть формуванню в майбутніх журналістів навичок та вмінь у підготовці публікацій на екологічну тематику. Крім того, одержані результати можна застосувати в роботі конкретних мас-медіа для визначення ефективності подання матеріалів з екотематики, коригування та вдосконалення практичної діяльності екологічних журналістів, підвищення їхньої професійної майстерності.

Теоретичне значення дослідження полягає систематизації форм висвітлення екологічної тематики залежно від комунікативних можливостей кожної категорії мас-медіа.

Визначено проблематику, жанрові форми та мовностилістичні прийоми висвітлення питань екології в сучасних українських ЗМІ.

Дослідження базується на використанні екопублікацій у Херсонських газетах «Новий день», «Вгору», а також спостеріганні за екологічною журналістикою сучасних українських засобів масової комунікації.

Структура: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та бібліографії. Обсяг роботи - 30 друкованих сторінок.



РОЗДІЛ 1. ЗАСАДИ ЕКОЖУРНАЛІСТИКИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПРЕСІ

1.1 Характеристика наукових досліджень української екологічної журналістики

Українські засоби масової інформації розвиваються за складних об'єктивних умов, а також у специфічній економічних і політичній атмосфері. Такі фактори значною мірою впливають на способи висвітлення екологічної тематики у ЗМК. Однією з ознак розвитку сучасної української преси є збільшення кількості видань, пошук ними нових, незайнятих ніш інформаційного простору, проте ці позитивні зрушення ще не переросли в тенденцію до розширення соціально значущої тематики, до якої належить екотематика. Екологічна проблематика - це особливий різновид інформації, який має свою специфіку подання[11, с.38]. Екологічна журналістика є відгалуженням журналістики як фаху, теоретичний фундамент якої створювали відомі вітчизняні науковці Д. Прилюк, А. Москаленко. Сучасні українські журналістикознавці, такі як В. Різун, В. Іванов Д.Олтаржевський, успішно продовжують розвивати напрямок масовоінформаційної діяльності.

Значних зусиль у вивчення ефективності впливу газетного тексту, його стилістичних особливостей докладають Н. Непийвода, О. Пономарів, А. Мамалига. На особливу увагу заслуговує вивчення розмаїття жанрових форм у журналістиці, які досліджує В.Шкляр.

Водночас аналіз наукових праць засвідчив, що проблемам висвітлення екологічної тематики сьогодні приділяється недостатня увага[11, с.39]. Можна говорити про завершення стихійного самоформування нової спеціалізації - екологічної журналістики та заснування напряму діяльності мас-медіа, методико-теоретичну базу якого тільки починають розробляти науковці.

Серед теоретичних здобутків екожурналістики слід відзначити працю дослідниці Т. Беневоленської[4], а також підручник, виданий колективом авторів Московського державного університету, який проектує специфіку питання висвітлення екологічної тематики в Росії на ЗМІ всіх пострадянських держав, зокрема й України. Це чи не єдиний доступний посібник з екожурналістики, який відповідає вимогам сучасності і може використовуватися на практиці. Слід відзначити й перекладений та адаптований до наших умов посібник американських екожурналістів-теоретиків, виданий за сприяння TACIS, який містить не лише теоретичну частину, а й систематизований аналіз практичного досвіду висвітлення екотематики.

Відомий український еколог і громадський діяч В. Борейко[10, с.25] створив низку наукових праць, котрі, хоч і не мають прямого стосунку до екологічної журналістики, але є систематизованим масивом знань, дотичних до питань висвітлення проблематики довкілля у ЗМІ. Це, зокрема, дослідження в галузі природоохоронної історії, діяльності громадських екологічних організацій щодо методів поширення екологічної інформації, взаємодії “зелених” і ЗМІ тощо.

Значним авторитетом у галузі вітчизняної екожурналістики користуються праці О. Бєлякова[1, с.40], кандидата філологічних наук, доцента Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Одним із перших у нашій державі він почав розвивати важливий теоретичний напрям журналістики - екожурналістику. Одна з його ранніх наукових робіт була присвячена історії та розвитку екологічної преси в Україні. Не менш цікавою й масштабною є праця Бєлякова, де на прикладі ЗМІ нашої держави та Німеччини розглядаються комунікації як інструмент екологічної політики. У 2001 році побачили світ ще дві роботи Бєлякова, а у 2003 році - доповнений та перероблений варіант навчального посібника - “Екологічна проблематика в засобах масової інформації”, які, по суті, є першим серйозним науковим узагальненням накопиченого українською екожурналістикою досвіду.

1.2 Специфіка тематики, принципів і проблем екологічної журналістики

Екологічна тематика є нині актуальною, але вона ще не посідає одне з найважливіших місць у засобах масової інформації. Адже журналісти мають не лише констатувати наявність тієї чи іншої проблеми, а й проводити аналіз її виникнення, показувати можливі шляхи її подолання в конкретних ситуаціях, спонукати людей до дій. Тому робота журналіста, який займається такою тематикою, потребує належної підготовки.

Якщо розглядати словосполучення "екологічна журналістика" в широкому аспекті, то, на думку ряду дослідників екологічною можна вважати будь-яку журналістику. Адже навколишнє середовище - складна система, де люди, жива і нежива природа знаходяться в різноманітних взаємовідносинах. У результаті глибокого аналізу якої-небудь економічної, соціальної чи іншої проблеми майже неминучим є вихід на екологічну проблематику. І навпаки, звернення до якої-небудь екологічної проблеми як до області знань, до події, що пов`язана з впливом на навколишнє середовище (наприклад, про аварію на підприємстві), незмінно призведе до інших аспектів цього впливу: економічного, політичного, соціального, медичного, етичного[1, с.10].

Намагаючись визначити поняття "екологічна журналістика" більш вузько, можна сказати, що вона розуміє безупинне, широке висвітлення екологічних питань як глобального, так і локального значення. Предметом такої журналістики можуть бути не тільки проблеми, але й позитивні заходи, що спрямовані на охорону навколишнього природного середовища.

На думку російської дослідниці Л.М.Землянової, екологічна журналістика - сфера журналістської діяльності, що зосереджується на висвітленні таких глобальних проблем, як запобігання ядерній катастрофі, забрудненню довкілля відходами хімічної промисловості й інших видів шкідливого для життя людства виробництва[9, с.15]. І наприкінці XX ст., і сьогодні аналітики стверджували й продовжують стверджувати, що марнотратне ставлення до природних ресурсів планети зовсім неприпустиме, бо ставить людство під загрозу його самознищення. Тому екологічна проблематика потребує від мас-медіа великої відповідальності, глибоких знань і пропагування дбайливого й ощадливого використання природних ресурсів. Екологічна журналістика за допомогою мас-медіа повинна доносити до кожної людини ідею необхідності нового ставлення до навколишнього середовища. Тільки спільними зусиллями людство може зупинити загрозу загибелі цивілізації та планети.

Екологічна журналістика є одним з інструментів вирішення екологічних проблем. І це накладає відповідальність на журналіста, котрий висвітлює таку тематику. Важливо, аби він сам розібрався в суті проблеми, про яку розповідає іншим. Необхідно зазначити, що для масових видань спільною незадовільною тенденцією є проблема цілісності матеріалу, коли екологічні повідомлення подаються стисло, на передній план виходить саме факт і обставини, що могли б надати йому певної сенсаційності. Водночас ігноруються інші важливі моменти й пояснення, які часто є ключем до загального розуміння читачем запропонованого матеріалу, від чого подія, про яку розповідає газета, випадає із загального екологічного контексту[3, с.11].

Непрофесійна робота з фактами, зайве прагнення до сенсаційності в подачі матеріалу можуть не тільки заплутати читача, викликати паніку, але й нададуть привід чиновникам, відповідальним за вирішення екологічних проблем, зайвий раз підкреслити некомпетентність журналістів і громадськості та ігнорувати думку громадян у прийнятті екологічно важливих рішень.

З іншого боку, грамотне й коректне висвітлення існуючих проблем може вплинути на їхнє позитивне рішення. Адже найчастіше саме публікації в газетах є поштовхом до дій громадян.

На думку низки російських дослідників (А.Кочиннева, О.Берлова, В.Колесникова), функціями журналіста, що займається висвітленням проблем довкілля, є такі:

- інформаційна: надання аудиторії даних про стан навколишнього середовища, інформування про існуючий чи потенційний ризик для здоров`я людини й екосистем;

- просвітницька: ознайомлення читачів з основними законами екосистем, із небезпекою і негативними наслідками антропогенного впливу на довкілля; встановлення взаємозв`язків між окремими явищами, що спричиняють зміну клімату чи виникнення іншого ризику для здоров`я людей;

- організаційна: "стимулювання" населення до прийняття тих чи інших рішень, до конкретних дій;

- контролююча: інформуючи про діяльність влади, підприємств, котрі забруднюють навколишнє середовище, журналіст допомагає громадянам реалізувати право на інформацію про стан довкілля і захищати право на існування в безпечному світі[10, с.40].

Висвітлення екологічних проблем - це також і питання демократії. Більшість із них - безпосереднє відображення політики й економіки: наприклад, проблеми збереження і знищення хімічної зброї, промислових і радіаційних забруднень тощо. Це означає, що розкриття цієї теми в мас-медіа тісно пов`язано з політичною й економічною ситуацією в суспільстві.

Зрозуміло, що державні й комерційні організації прагнуть відстоювати свої інтереси, і будь-яка влада намагається приховати інформацію, що зображує її в невигідному світлі, однак у зрілому демократичному суспільстві є механізми подолання таких тенденцій. Мас-медіа - один з інструментів побудови демократичного суспільства.

Аналізуючи публікації на екотематику в пресі, можна розділити їх на матеріали в спеціалізованих екологічних та в загальнополітичних виданнях України. Екологічна преса - це особливий різновид друкованих мас-медіа, що має власні специфічні комунікативні можливості у представленні проблематики довкілля. Кількість і склад спеціалізованої екологічної преси є нестабільним і таким, що постійно змінюється. На це здебільшого впливають політичні, фінансово-економічні та інші чинники загальнодержавного масштабу, через що більшість видань виходить нерегулярно[12, с.18].

Екологічна тематика у загальнополітичній пресі має певні проблеми з надмірної драматизації фактів, концентрації на сенсаційності, критичних та катастрофічних подіях, незбалансованого подання екологічної теми, що більше тяжіє до негативних прикладів, а також поверховості викладу екологічного матеріалу. Відома також хибна практика представлення екотематики лише крізь призму повідомлень інформагентств, за якої спостерігається ефект непричетності події та читача, комунікативної відокремленості висвітлюваної проблеми від конкретного ЗМК та його аудиторії[11, с.38].

Звичайно, зустрічаються приклади вдалого подання екопублікацій, розрахованих на масового споживача, в яких висвітлюються найрізноманітніші аспекти взаємодії людини та навколишнього середовища. Такі публікації дають змогу не лише заволодіти цікавістю читача, а й вийти на дослідження серйозних екологічних питань, наприклад, проблем забруднення навколишнього середовища, глобального потепління.

Важливим підходом у висвітленні екотематики є конкретно-місцевий, локальний підхід до висвітлення проблематики довкілля, звернення до регіональних проблем, які дозволяють масовому читачеві сприймати екожурналістику ближче, більш усвідомлено, як таку, що перебуває безпосередньо у сфері його особистих інтересів. Аналітична українська екожурналістика більш уважно, ретельно вивчає й систематизує факти. Негативні, критичні явища у довкіллі зображуються не спрощено, а з фахової точки зору, розглядаються не зовнішні форми явища, а його природа, витоки.

Серед негативних тенденцій помітно домінує офіційна інформація, яка витісняє зі сторінок газети екологічні та інші соціально важливі повідомлення. Це призводить до того, що екотематика в офіційній пресі висвітлюється несистематично, часто втрачає актуальність[13, с.29]. Інформація, подана такими виданнями, сприймається аудиторією як офіційна точка зору, що вимагає від автора особливої форми викладення матеріалу, ретельної перевірки та певної фільтрації фактів; статус офіційного видання накладає певні обмеження на критичне висвітлення екологічних подій та явищ, пов'язаних із діяльністю державних органів - засновників ЗМІ.

Комунікативними перевагами офіційних ЗМІ над іншими категоріями мас-медіа є прямий доступ до офіційних джерел інформації, можливість отримувати її безпосередньо від фахівців державних структур і з найменшою втратою достовірності. Таким чином, офіційні видання мають додаткові можливості у висвітленні екологічних проблем національного масштабу, аспектів державної екологічної політики тощо.

За стилем викладу інформації офіційні видання менше тяжіють до категоричних коментарів, необґрунтованих припущень і різких зауважень, вони не ставлять собі за мету створити з будь-якого матеріалу сенсацію.

Така специфіка є позитивною передумовою для написання зважених і глибоких екологічних публікацій.

1.3 Жанрові особливості екологічних матеріалів

Сучасна українська екожурналістика використовує різноманітні лінгвістично-комунікативні методи. Вдале застосування жанрових форм і мовностилістичних прийомів вдосконалює масово інформаційну діяльність, невід'ємно пов'язується з конкретними завданнями з проблематики довкілля, сприяють підвищенню виразності та комунікативної ефективності екопублікацій. Професійне оперування жанровими формами може впливати на розкриття тем, пов'язаних із довкіллям, на процес створення публікації, на визначення її текстових рамок та лінгвістичних засобів.

Лінгвістичні засоби екожурналістики посилюють вплив газетного матеріалу, поглиблюють сприйняття проблем, пов'язаних із довкіллям. Різноманітність та доречність мовностилістичних прийомів, що їх використовує екожурналіст, уміння майстерно інтерпретувати цікаві факти підвищує ефективність масово інформаційного впливу й успішність розкриття екологічної проблематики.

Успішність викладу екоінформації залежить від професіоналізму журналіста, скрупульозності у поводженні зі словом, вміння лаконічно, образно викладати думки, дотримуватися системності та нормативності обраних мовних засобів. За допомогою різних експресивних засобів можна домогтися розширення можливостей мовної творчості, формування глибокого емоційно-чуттєвого сприймання екологічного тексту.

За час існування екологічної журналістики в Україні склалася певна система жанрів екологічних ЗМІ. Серед основних жанрів, які використовуються суспільно-політичними ЗМІ для публікації екологічних матеріалів, дослідник Д.Олтаржевський виділяє такі:

- гаряча новина (використовується у разі яких-небудь неординарних подій, таких як аварії на підприємствах, викиди шкідливих речовин, що призвели до масового отруєння або смерті, природні катаклізми, заяви офіційних осіб);

- стаття-довідка (довідкова інформація про яку-небудь проблему, вплив тих або інших речовин на здоров'я людини; виконує освітньо-просвітницьку функцію);

- інтерв'ю з експертом (використовується або и тому випадку, коли той, що сам інтерв'юється, є предметом інтересу публіки, впливовий і має авторитет, або коли проблема вже сама по собі не є новиною, і в цьому випадку жанр інтерв'ю допомагає подивитися на дану проблему з іншого боку, подати нову точку зору);

- репортаж (опис події, що відбувається безпосередньо з місця подій; сьогодні це один з найпоширеніших жанрів екологічної журналістики)[13, с.30].

Аналіз матеріалів на екологічну тему доводить, що складовими, які формують журналістський матеріал, є: робота з науковими, статистичними даними, коментар фахівців з тієї чи іншої проблеми, вмотивоване використання спеціалізованих таблиць, полеміка з певного питання, зворотний зв`язок з читачами у формі листів, дзвінків, анкетування аудиторії.

Майстерність журналіста-еколога вимагає володіння традиційними методами професійної діяльності. До них відносять інтерв`ю, спостереження, робота з документами. До спеціалізованих методів екологічної журналістики відносять екологічну дискусію, екологічну полеміку, журналістське екологічне розслідування, екологічний моніторинг. Свій подальший розвиток в екологічній журналістиці отримує універсальний метод журналістського спостереження. Важливе місце в журналістській діяльності займає робота з документами. Журналіст-еколог у цьому плані повинен бути особливо наполегливим, уважним, винахідливим в отриманні необхідних документів, оперативним у їх вивченні, професійно різнобічним в аналізі матеріалів[13, с.28].

Також необхідним є віртуозне володіння такими жанрами і методами отримання інформації, як інтерв'ю, бесіда, круглий стіл, прес-конференція. У цьому сенсі особливо важливою є дискусія як спосіб формування і віддзеркалення плюралізму у вирішенні екологічних проблем. У свою чергу, журналістське розслідування дозволяє журналістові поглянути на проблему ніби зсередини, особисто втрутитися в її дослідження. Це тим більше важливо, що до розслідувальної журналістики вдаються зазвичай в найкритичніших ситуаціях, що вимагають негайного вживання заходів. Як правило, результативність таких публікацій надзвичайно висока.

Існують і такі форми роботи, як екологічний аналіз, екологічний моніторинг, тобто системне спостереження за природними об'єктами, складання досьє з екологічної проблематики. Журналістові-екологові необхідно постійно бути в курсі діяльності достатньо численних природоохоронних відомств, організацій, суспільних рухів, знати про ухвалені рішення, заплановані акції і заходи. Тому головним засобом підвищення ефективності висвітлення екологічної проблематики у вітчизняних мас-медіа є вдосконалення професійної підготовки екожурналістів. Для підвищення впливовості, переконливості, образності та читабельності публікацій із тематики довкілля екожурналіст має оволодіти методикою творчого використання широкого спектру жанрових форм, а також мовностилістичних прийомів[15, с.15].

Враховуючи можливості жанрів та їх зображувальний потенціал, способи застосування форм, аналітичні жанри в екожурналістиці є найбільш ефективним засобом для розкриття екологічної тематики в мас-медіа. Зокрема, формат якісного друкованого видання дозволяє приділити екологічній тематиці постійну рубрику та урізноманітнювати жанрові форми: від невеличких оперативних заміток, інтерв'ю, репортажів до аналітичних статей, нарисів тощо.

Можливості масових видань дають змогу репрезентувати складні екологічні проблеми у формі, доступній для сприйняття широкою читацькою аудиторією. Хоча інформаційно-новинний формат інтерпретації матеріалу, властивий масовим виданням, не є найкращим для зображення проблем довкілля, він має низку позитивних рис, які варто використовувати в журналістській практиці для досягнення більшої впливовості екопублікацій: новизна, непересічність фактів, винятковість подій, - усе це здатне задовольнити людську допитливість. Розширена замітка, кореспонденція, коментар тощо - увесь цей арсенал може бути привабливим для висвітлення екотематики у масовій пресі. Попри значний комунікативний потенціал екологічної тематики, сучасні масові видання не використовують його повною мірою[2, с.48].

Близько 8,9 % друкованих видань в Україні засновано державними органам. Серед них у вітчизняному інформаційному просторі виділяються офіційні видання, які сьогодні виконують суспільно важливу місію, передаючи відомості про події та рішення, що приймаються у вищих ешелонах влади. До того ж вони функціонують і як традиційні суспільно-політичні мас-медіа, маючи свою стабільну аудиторію, і в таких умовах успішно функціонують уже понад 10 років. Мова йде насамперед про газети "Урядовий кур'єр", "Голос України", "Робітнича газета". Офіційна преса має свої проблеми, завдання та творчу специфіку.

По-перше, слід зазначити особливий статус самої офіційної преси. У свідомості багатьох будь-яка інформація, вміщена у ній, сприймається з найбільшою довірою. З одного боку, це відкриває більше можливостей перед самими виданнями у залученні широкої читацької аудиторії. А з другого -- покладає ще більшу відповідальність на творчого працівника газети за достовірність, етичність, виваженість поданої інформації.

По-друге, офіційна преса має свій, специфічний потенціал для висвітлення екотематики. Наприклад, однією з позитивних рис є те, що вона, на відміну від інших "загальних" мас-медіа, має прямий доступ до офіційних джерел інформації. Таким чином, журналісти офіційних видань мають змогу отримувати потрібні екологічні матеріали безпосередньо від фахівців державних структур із найменшою втратою достовірності.

Негативна особливість полягає в тому, що у цьому виді видань офіціоз (тобто інформація, яка виходить з органів державної влади) має беззаперечний пріоритет, але часто, взагалі, не викликає ніякого інтересу в читачів. Водночас офіціоз витісняє зі сторінок газети екологічні та інші соціально важливі повідомлення[7, с.33].

Однак ще раз треба наголосити на тому, що незалежно від спрямованості видання рівень висвітлення екотематики залежить передусім від наявності у колективі журналістів-професіоналів, журналістів-особистостей.

Стосовно професійних вимог до журналістів, які висвітлюють екологічну тематику в офіційній пресі, слід наголосити на особливостях підходів до цього виду діяльності. Чи то обробляючи авторський матеріал, чи створюючи власний, творчий працівник не може вдаватися до категоричних коментарів, необгрунтованих припущень і різких зауважень. Можливо, подібні екопублікації трохи програють у виразності, написані бідною, неживою мовою, в них втрачається елемент живого спілкування. Але є й позитивний момент. Офіційна преса є необхідною противагою "неофіційній". Вона збалансовує та урізноманітнює інформаційний простір, чим виконує суспільний обов'язок ЗМІ. Тому вивчення можливостей офіційних видань у висвітленні тем, пов'язаних із навколишнім природним середовищем, задля подальшого вдосконалення творчої практики є важливим напрямком у дослідженні сучасної екожурналістики[7, с.25].



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАТЕЙ ІЗ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ, ПРИСВЯЧЕНИХ ЕКОЛОГІЧНІЙ ТЕМАТИЦІ

Екотематика в пресі Херсона висвітлюється досить часто. В провідних газетах, які орієнтуються на жителів міста й області, майже в кожному випуску зустрічаються інформаційні матеріали на екологічну тему, окремі специфічні для Херсонщини проблеми досліджуються більш детально. З приводу особливих багаторічних екопроблем журналісти проводять невеликі розслідування, вивчають реакцію та дії владних органів і комунальних структур, звертаються до фахівців, здійснюють моніторинг громадської думки, простежують розвиток ситуації протягом тривалого часу, іноді, більше року.

Потрібно зауважити, що для Херсонщини екологія є винятковою темою. Адже в області розташовані значні лісові насадження, масштабні степні та піщані зони, декілька річок, Чорне та Азовське моря. Особливої уваги потребують також Черноморський та Асканійський біосферні заповідники. До того ж, не перший рік область виборює звання екологічно чистої, хоча перелік суперечливих питань тільки збільшується. Тому розвиток екологічної журналістики має щільне підгрунття.

В друкованих засобах масової інформації дуже часто висвітлюються проблеми не лише міста, а й районів. Загалом значна увага приділяється таким темам:

1) проблеми біосферних заповідників;

2) пожежи та незаконна вирубка лісових насаджень;

3) проблема засмічення міста;

4) забруднення Дніпра;

5) Олешківські піски;

6) Каховська ГЕС;

7) безвідповідальне ставлення населення до природи;

8) бездіяльність влади;

9) використання екологічно безпечних засобів в агрономії;

10) екологічна чистота області.

В аналітиці екологічних питань переважно беруть участь досвіченні впливові журналісти. А в інформаційних матеріалах задіюються початківці, новинарі. Окремої спеціалізації на еотематику немає в жодного журналіста, так само, як і відсутнє виділення екопитань в окрему постійну рубрику. Серед матеріалів переважають негативні, критичні, зустрічається невиправдане прагнення до сенсаційності та перебільшення.

2.1. Екопублікації газети «Новий день»

«Кінець світу власними руками» автор Анатолій Яїцький (від 11.01.13р.). Інформаційний матеріал на тему кризи Каховського водосховища. Написано в публіцистичному стилі. Ідеєю є повідомлення про екологічні наслідки створення водосховища, природні зміни, до яких це призвело. Головним завданням є привернути увагу громадськості й уповноважених органів до екологічної кризи. Замітка є актуальною, тому що вплив ГЕС на екологію області вже давно помічають як фахівці, так і пересічні громадяни.

Автор використав гучний заголовок, що одразу привертає увачу читача. Використано коментар А.Семенова - академіка Інженерної академії наук. Фахівець оперує даними дослідників, висловлює наукові пояснення, пропозиції та шляхи вирішення. Однак в матеріалі бракує звернень до інших джерел, ситуація не розкривається усебічно, відчувається перебільшення, прагнення до сенсаційності.

«За фасадом завнішнього лоску» автори М.Коваленко, А.Жупина (від 18.01.13). Аналітична стаття, над якою працювали журналіст-початківець та головний редактор видання. Тема - очищення від пестицидів районів Херсонської області. Ідея - повідомити читачів про успішність проведення програми в окремих районах, висвітлити проблеми окремих місцевостей. Автори прослідковують ситуацію в часі, розвиток подій, надають конкретні офіційні дані по кожному пункту та деталізують особливості виконання програми.

Редакція декілька років активно вивчає питання, спостерігає за перебігом подій та інформує читачів. В роботі авторів використано багато джерел інформації: не тільки офіційні документи, а й власна інформація, коментарі уповноважених осіб. Матеріал написано зрозумілою для кожного мовою, але й не спрощено, текст розбито на пункти, що покращує сприймання. Заголовок цікавий, доречний.

« Гроші заробили, але витрачати не навчилися» автор Сергій Яновський ( від 18.01.13). Інформаційне повідомлення на тему прокладання зливової каналізації у Скадовську. Замітка написано в розмовному стилі, головна ідея - висвітлити нераціональне використання коштів громади виконавчою владою. Це питання є дуже актуальним для мешканців Скадовська, вони активно приймають участь у його вирішенні. Автор виклав підсумки проведеної за рік роботи влади в місті, окреслив невиконання нагальних питань, щи виявляє байдуже ставлення керівників до екологічної ситуації в районі. Заголовок влучний, підкреслює тему публікації.

«Білий степ із чорною ознакою» автор Василь Піддубняк (від 4.02.13). Тема матеріалу особлива для Херсонщини - степи біосферного заповідника «Асканія-Нова». Автор звернувся до хужоднього стилю, милуючись природою, спостерігаючи за життям тварин у заповіднику. Ідея нарису - розповісти не лише про красу степного життя, а й про наболілі проблеми району. В.Піддубняк використовує багато художніх засобів - епітетів, порівнянь, метафор тощо ( « дрімотливе крило», «засяють-потечуть ручаї», «пернате царство», «повітряна флотилія»). Однак ліричність гармонійно поєднується із статистичними даними, які надано директором «Асканії».

«У лісосмуг - сирітська доля» автор Василь Піддубняк (від 15.02.13). Аналітична публікація на тему ситуації та проблем лісових насаджень. Головна ідея огляду - це запущеність подібного питання, багатоплановість і глибина проблеми стратегічних лісосмуг в області.

Автор вдається до публіцистичного стилю, вдало поєднує ліричні відступи, художні деталі з суто офіційними, сухими фактами, розкриває питання досить детально в різних аспектах, використовує різнобічні джерела інформації та методи роботи. Зустрічається і коментар, і інтерв'ю , і робота з документами.Заголовок дуже влучний, глибоко віддзеркалює проблему.

«Свирепствует бешенство» автор Сергій Яновський (від 31.05.13). Інформаційна замітка про розповсюдження хвороби серед лисиць і, як наслідк, загибель домашніх тварин.

Стиль матеріалу розмовний. Головною ідеєю є те, що державою не фінансується проведення профілактичних щеплень диких тварин, через що страждають приватні господарства по вирощенню корів елітних порід. Завданням публікації є привернення уваги суспільства до проблеми, виклик реакції уповноважених служб. Така проблема щороку виникає в області.

Матеріал написано стислоёале насичено зрозумілими фактами, використано свідчення директора дослідницького господарства. Проте не вистачає офіційних статистичних даних, точки зору державних відомств. Заголовок одразу привертає увагу сенсаційністю, проте дещо перебільшеною.

«За сміттям квітників не видно» автор Микола Гурепко (від 5.04.13). Інформаційна замітка про забруднення вулиць у Високопіллі. Ідея - привернути увагу до несанкціонованого накопичення сміття. Автор використовує декілька джерел: коментар голови сільської ради, заяви місцевих жителів, власні спостереження. Аналізуючи ситуацію, журналіст має на меті виділити складові проблеми, обґрунтувати її та знайти шляхи вирішення. Заголовок повністю підтверджує тему публікації, загалом є прийнятним, але малоцікавим.

«Чай на Дніпровій водичці» автор Олександр Пітоєв (від 19.04.13). Замітка про проблеми водопостачання вБериславському районі. Головна ідея матеріалу полягає в висвітленні критичної ситуації з водопостачанням в цілому переліку сіл, приверненні уваги до жахливого стану водопровідної мережі, до нестачі або навіть припинення державного фінансування. Автор наголошує, що поки проблема буде не вирішена, люди змушені пити неочищену воду.

Використано коментарі голови сільради Львово Л.Варари, голови районної державної адміністрації Ю.Сидоренка. Але взагалі не відчувається «присутність» автора, не залучені свідчення жителів району. Заголовок непоганий, з іронічним підтекстом, привертає увагу.

«Заклали новий парк» автор Микола Буковинець (від 10.05.13). Екологічний матеріал написано в інформаційному жанрі - замітка. Тема - закладання нового парку в Нововоронцовці. Автор має на меті повідомити громаду про позитивне благородне явище - збільшення зелених насаджень руками пересічних жителів не заради гучних гасел чи подій, а просто для покращення благоустроюрідної місцевості. Використано особисті спостереження журналіста, коментарі селищного голови С.Рокальчук. Заголовок замітка має розповідний, практично одним реченням вичерпує тему всього матеріалу, значної уваги не привертає.

«Промзона» в плавнях» автор Сергій Яновський (від 13.09.13). Тема екопублікації: забруднення промисловими відходами води та берегів ріки Дніпро. Автор реагує на звернення схвильованих дачників товариства «Садовод-1» і проводить власне розслідування. Ідея матеріалу полягає у висвітленні ситуації, коли порушується екологічна безпека, законодавство. Журналіст має на меті змусити чиновників нарешті зреагувати на скарги обурених громадян. Яновський використовує безліч джерел інформації: свідчення начальника Державної екологічної інспекції, прокуратури, власні спостереження, опитування свідків.



2.2 Екологічні статті в газеті «Вгору»

«Чому горить ліс» авторМихайло Підгайний (від 16.08.13). Аналітична екопублікація на тему критичності ситуації з пожежами у лісових масивах Херсонщини. Ідея: ґрунтовно розібратися в причинах, наслідках пожеж, виявити тенденції та можливі шляхи вирішення. Заголовок матеріал має простий та зрозумілий, повністю відповідає темі. Питання дуже актуальне, пересічні громадяни прагнуть зрозуміти його, розібратися. Автор прагне зацікавити громаду, подолати існуючу байдужість, викликати реакцію в уповноважених службах.

Автором виступає старший науковий співробітник науково-природознавчого відділу Херсонського обласного краєзнавчого музею. Ситуацію проаналізовано впродовж останніх років, виділено основні небезпечні фактори та причини пожеж. Автор детально розтлумачує читачеві, чому і як виникають небезпечні ситуації в лісах, звертається до досвіду інших держав.

«Золоті піски Таврійської Гілеї» автор Лада Чемерис (від 7.08.13). Аналітичний коментар на екологічну тему масового видобутку піску в області. Ідея матеріалу полягає в фаховій оцінці цього явища. Автор використовує метод інтерв'ю, спілкується з в.о. завідувачем кафедри ботаніки ХДУ, доктором біологічних наук, професором І. Мойсеєнком. Головне завдання - виявити можливі наслідки неконтрольованого видобутку піску. Робиться висновок про те, що для надання будь-яких оцінок перш за все необхідно провести ґрунтовне наукове дослідження земель, а вже потім починати регулювання видобутку.

«Хто розгребе сміття?» автор Артем Прохоров (від 20.06.13). Аналітична стаття на тему організації несанкціонованого сміттєзвалища під вікнами жителів Цюрупинська. Автор має на меті дослідити ситуацію, що призводить до підвищення екологічної небезпеки. Заголовок ставить головне питання усього матеріалу, привертає увагу читача, вдалий, цікавий і зрозумілий.

Актуальність теми: вже п'ятдесят років громада потерпає від забруднення побутовими відходами. Останнім часом, коли стало відомо про фінансові махінації, люди почали обурюватися такою нахабністю, безвідповідальністю комунальних служб та керівників району.

Джерела інформації, які використав журналіст: власне розслідування, дослідження питання протягом тривалого часу, свідчення жителів, представників громадських організацій, офіційні документи, що надано прокуратурою, адміністраціює міста.

«Островок безопасности» автор Вікторія Глебова (від 12.11.13). Жанр: інформаційна замітка. Тема:тваринне життя в Біосферному заповіднику «Асканія-Нова». Автор розповідає про початок сезонної міграції птахів, які прилітають до заповідника. Окреслюється, що саме там найнебезпечніше місце для перепочинку птахів. Хоча лише території «Асканії» недостатньо для захисту і збереження тваринного світу. Джерела, що використані в матеріалі: свідчення фахівців заповідника, власні спостереження автора. Заголовок використано простий, короткий, але дуже влучний і цікавий.



ВИСНОВКИ

Екологія є новою науковою галуззю, а висвітлення екологічної тематики - порівняно нове явище в сучасній вітчизняній журналістиці. А отже, є потреба визначити основні аспекти екожурналістики, зокрема розробити методологічні засади роботи журналістів з екологічною інформацією, принципи побудови відповідних публікацій, проаналізувати використовувані жанри і мовностилістичні прийоми, а також окреслити шляхи підвищення якості та ефективності цього виду журналістської діяльності.

1. Проаналізувавши публікації з проблем довкілля в сучасних українських мас-медіа, можна відзначити низку негативних тенденцій: поверховість журналістських досліджень, брак аналітичності, недостатнє заглиблення у зміст і причини екологічних подій та явищ, висвітлення їх із позицій негативізму.

Журналісти часто експлуатують екопроблематику, висвітлюючи лише ті її сторони, які можуть вразити читача негативом, сенсаційністю чи курйозністю. Такі публікації зазвичай не здатні забезпечити аудиторію повною, достовірною та об'єктивною інформацією. Через брак глибоких, зрілих висновків щодо тих чи інших екологічних подій та явищ проблематика довкілля в мас-медіа часто стає другорядною, не здатною привернути увагу читачів, а відтак утрачає глибокий соціальний підтекст.

2. Зважаючи на неоднорідність мас-медіа та різне їх призначення, видається доречним розглядати досвід, проблематику, засоби та основні тенденції розвитку екожурналістики у таких основних групах ЗМІ: у спеціалізованій екологічній пресі та в загальнополітичній пресі .Кожна з цих категорій має свої комунікативні особливості, методи та можливості.

Спеціалізована екологічна преса є особливим різновидом ЗМІ. Комунікативне призначення такої преси - обслуговування діяльності екологічних громадських та науково-освітянських інституцій, інформування вузького кола читачів про специфічні події та явища, пов'язані з охороною довкілля та використанням природних ресурсів.

Аналіз діяльності з висвітлення проблематики довкілля у загальнополітичній пресі довів, що ця категорія ЗМІ має найбільший масово-комунікативний потенціал, зумовлений високою тиражністю, охопленням широкої читацької аудиторії, а отже, в ідеалі може слугувати ефективним носієм екологічної інформації.

Попри значний комунікативний потенціал екологічної тематики, сучасні українські масові видання не використовують його повною мірою. Публікації про екологічні катаклізми, техногенні аварії часто подаються не як одні з основних суспільно значущих тем, а як другорядні події місцевого значення.

Офіційна преса найбільш придатна для оприлюднення офіційної екологічної політики. Винятковою сферою діяльності офіційної преси може стати висвітлення інформації щодо екологічної експертизи проектів у галузі будівництва, реконструкції, запуску в експлуатацію об'єктів, які можуть являти собою потенційну небезпеку для навколишнього середовища.

3. Використання певних жанрових форм висвітлення екологічної проблематики має велике значення для вдосконалення масовоінформаційної діяльності, підвищення виразності та комунікативної ефективності екопублікацій. Майстерне оперування жанровими формами допомагає в розкритті тем, пов'язаних із довкіллям, у створенні публікації, визначенні її текстових рамок та лінгвістичних засобів.

Серед інформаційних жанрів, використовуваних для розкриття екологічної проблематики, слід відзначити замітку, репортаж, інтерв'ю.

Аналітичні жанри є найбільш доцільними та виправданими для висвітлення екотематики, оскільки вони дають змогу підходити до проблеми більш комплексно та змістовно. З-поміж них слід відзначити кореспонденцію, статтю, коментар.

Ефективність масовоінформаційного впливу, успішність розкриття екологічної проблематики значною мірою залежать від різноманітності та доречності мовностилістичних прийомів, що їх використовує екожурналіст, від уміння майстерно інтерпретувати цікаві факти за допомогою виразних лінгвістичних засобів.

Основними характеристиками стилю викладу екоінформації мають бути легкість і доступність для сприйняття. Цього можна досягти завдяки скрупульозності журналіста у поводженні зі словом, вмінню лаконічно, образно викладати думки, дотримуватися системності та нормативності обраних мовних засобів.

Оскільки змалювання краси та неповторності природи потребує образності, лексичного розмаїття, широкого спектру мовностилістичних прийомів, то можна зробити висновок, що використання художньо-публіцистичних засобів зумовлене самою специфікою екологічної тематики.

За допомогою метафор, персоніфікації, інших експресивних засобів можна домогтися глибокого емоційно-чуттєвого сприймання екологічного тексту, багатоманітності асоціативних зв'язків у свідомості реципієнта.

Для підвищення впливовості, переконливості, образності та читабельності публікацій із тематики довкілля екожурналіст має оволодіти методикою творчого використання широкого спектру жанрових форм, а також мовностилістичних прийомів.



БІБЛІОГРАФІЯ

1. Беляков А.А. Экологическая пресса Украины. - К., 1995.

2. Беляков А.А. Роль прессы в формировании экологической политики // Средства массовой информации в современном мире : Тез. научно-практ. конф. Спб., 25-26 апр. 2001 г. - СПб., 2001.

3. Бєляков О.О. Масова комунікація та екологічна політика - К., 2001.

4. Беневоленская Т.А. Экологические проблемы в современной публицистике. - М., 1978.

5. Берлова О. Некоторые аспекты экологических паблик рилейшнз в России. - М., 1998.

6. Берлова О.А., Борейко В.Е., Колесникова В.Б., Кочинева А.Л. Как экологам работать со средствами массовой информации. - К .,2000.

7. Борейко В.Е. Экологические преступления военных в Украине и сопредельных территориях. - К., 2000.

8. Борейко В.Е. Эссе о дикой природе. - К., 2000.

9. Землянова Л.М. Зарубежная коммуникативистика в преддверии информационного обшества: Толковый словарь терминов и концепций. - М., 1999.

10. Кочиннева А., Берлова О., Колесникова В. Экологическая журналистика - М., 1998.

11. Олтаржевський Д.О. Екологічна тематика на сторінках сучасної української преси // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія “Журналістика”. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2001. - Вип. 9. - С. 38-39.

12. Олтаржевський Д. О. Екологічна тематика на сторінках українських Інтернет-видань // Актуальні питання масової комунікації. - К., 2002. - Вип. 3. - Ч. 2. - С. 18-21.

13. Олтаржевський Д. О. Специфіка висвітлення екологічної тематики в офіційних виданнях на прикладі газети “Урядовий кур'єр” // Актуальні питання масової комунікації. - К., 2003. - Вип. 4. - С. 28-32.

Екологічна журналістика

14. Фридман М. Шарон и Фридман А. Каннет. Пособие по экологической журналистике. - М., 1998.

15. Экологическая информация и принципы работы с нею. - М., 1998: Інтернет-версія http://www.ecoline.ru/mc/books/infobook/

16. Екологія і закон: Екологічне законодавство України : У 2 кн. / За ред. В.І.Андрейцева. - К., 1998.

17. Шевченко Е.М. Резервы экологического текста // Чорнобиль і преса: реалії взаємодії : Матеріали Першої Міжнар. наук.-практ. конференції "Чорнобиль у засобах інформації", Київ, 15-16 квітня 1991 р. - К., 1992.

18. Фешбах М., Френдли А. Экоцид в СССР. Здоровье и природа на осадном положении. - М., 1992.

Періодика:

1. Всі випуски газети «Новий день» за 2013 рік.

2. Випуски газети «Вгору» за 2013 рік.

Размещено на Allbest.ru