Сучасні комунікативні ресурси соціокультурної взаємодії в інтернет-засобах масової інформації

Сучасна соціокультурна дійсність з усіма її суперечностями провокує рефлексію тенденцій розвитку соціальної комунікації та її ролі у цьому процесі Інтернет - засобів масової інформації (Інтернет - ЗМІ). В Україні реєстрація Інтернет - ЗМІ не закріплена законодавством, проте деякі Інтернет - ЗМІ з метою легалізації своєї діяльності реєструються у Міністерстві юстиції України як газета або інформаційне агентство.

Здатність Інтернет - ЗМІ відображати події навколишньої дійсності стає ключовим чинником створення сучасної картини світу. В умовах інформаційного суспільства наші уявлення про навколишнє середовище зумовлені образами й інтерпретаціями тієї реальності, яку відтворюють, вибудовують Інтернет - ЗМІ, формуючи інформаційну картину суспільства. Електронні тексти створюють і поширюють в Інтернеті саме для функціонування в суспільстві, причому їх соціальний потенціал (адресування суспільству) закладено у самій природі електронних текстів.

В умовах кризового розвитку суспільства загрозливих масштабів набирає явище, коли Інтернет - ЗМІ передають не реальні цінності, а їх симулякри - символічні уявлення про цінності, які нівелюють і навіть підмінюють собою відсутні реальні цінності. Вивчення формування незалежного комунікативного дискурсу в структурі соціальної комунікації залишається актуальною теоретичною і практичною проблемою сьогодення. Водночас, без Інтернет - ЗМІ сучасне суспільство важко уявити, адже організація соціального життя передбачає також і формування та підтримку більш-менш адекватної картини життєдіяльності суспільства, що досягається завдяки діяльності Інтернет - ЗМІ. Тому без уваги до всезростаючих можливостей масової комунікації через Інтернет - ЗМІ як засобу формування моделей соціальної реальності, говорити про адекватний аналіз сучасних проблем у цій царині немає сенсу.

Питання комунікативної взаємодії медіа і суспільства цікавило багатьох дослідників, зокрема Б. Барельсона, Дж. Гербнера, П. Лазарсфельда, Г Лассуела, М. Маклюена, Р. Мертона, В. Ріверса, В. Шрамма. Серед українських дослідників відомі праці В. Здоровеги, В. Іванова, А. Москаленка, Б. Потятиника, В. Лизанчука та ін. Якщо розглянути еволюцію розвитку взаємин медіа і соціуму, то можна стверджувати, що в кожну культурну епоху вони мали різні характери.

На думку дослідниці О. Петрунько, найвидатніші феномени ХХ століття - кіно, телебачення, радіо, відео, Інтернет - істотно перебудували інформаційний простір. Впевнено запанували електронні мас-медії, які охопили широкі маси споживачів і створили принципово новий тип інформаційного простору - медіа простір, який спричинив нове мислення, нову композицію суспільного життя і соціальних комунікацій і змінив характер людських взаємин [1, с. 1]. Російська дослідниця Н. Кирилова слушно стверджує про появу нового типу людей - Homo virtualis, чиє життя розгортається радше у віртуальному (уявному, створеному електронними медіа) світі, ніж у світі реальному [2, с. 243]. Інші дослідники стверджують, що настала ера масованої комунікації, коли контент створюється багатьма, а не лише професійними журналістами. Тепер до наших послуг не лише телебачення, радіо, друковані ЗМІ, а й електронні ЗМІ. Цей світ став світом кожного, де кожен пише історію на свій розсуд. Кожен з нас може брати участь у творенні соціального ландшафту [3, с. 2].

Мета статті - охарактеризувати вплив сучасних комунікативних ресурсів соціокультурної взаємодії в Інтернет - ЗМІ.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства відбуваються глобальні трансформації, які фактично охоплюють усі економічні, соціальні, політичні, духовно- культурні, екологічні та демографічні процеси. Очевидно, що трансформації певною мірою детерміновані удосконаленням інформаційних технологій і комунікацій та перетворенням інформаційного ресурсу в необхідний інструмент конструювання сучасної соціокультурної реальності. Це пояснюється тим, що в сучасному світі Інтернет - ЗМІ володіють значною більшою владою, тобто репрезентують циркулюючі в соціумі знання, норми, ідеали, символи, образи, ціннісні ієрархії, які незалежно від того, адекватно вони відображають реальність чи нееквівалентні їй, завжди відтворюють домінанти, атрибути, особливості, суперечності суспільного устрою, соціального порядку та культури, надаючи легітимності ціннісним категоріям колективної та індивідуальної свідомості [4, с. 205].

Інтернет - ЗМІ, постійно трансформуючись під впливом загальнокультурних змін принципів та критеріїв масового спілкування, виробництва нових стилів інформаційної взаємодії, локалізують чи збільшують свої соціальні і просторові параметри та утворюють інформаційне поле соціуму. Особливою ознакою цього медіа-простору є система горизонтальних інтерактивних зв'язків між акторами, що лімітує принцип ієрархічного управління та централізованого контролю. Тобто нові електронні технології, модифікуючи домінанти політичної комунікації, сприяють децентралізованій інтеракції елітарних та егалітарних груп.

Інтернет - ЗМІ - це регулярно обновлюваний інформаційний сайт, який ставить своїм завданням виконувати функцію засобу масової інформації (ЗМІ) і користується певною популярністю і авторитетом (має свою постійну аудиторію) [5]. Інтернет - ЗМІ представляють собою установи, створені для відкритої, публічної передачі за допомогою спеціального технічного інструментарію різноманітних відомостей будь-яким особам. Це відносно самостійна система, що характеризується множинністю складових елементів: змістом, властивостями, формами, методами, певними рівнями організації (у країні, в регіоні, на виробництві). Особливість Інтернет - ЗМІ - це публічність, тобто необмежене коло користувачів, наявність спеціальних технічних приладів, апаратури, постійна зміна кількісного складу аудиторії залежно від виявленого інтересу до тієї чи іншої передачі повідомленням або статті [6, с. 45].

Еволюція постіндустріального суспільства, що супроводжується корінними соціальними перетвореннями у світі, а також і в нашій країні, веде до становлення глобальної інформаційної індустрії, яка переживає період технологічної конвергенції, організаційного злиття, законодавчої лібералізації, до структурних змін у зайнятості та до появи нових форм «електронної демократії». Ці радикальні трансформації відбуваються в історично стислі терміни, і внаслідок цього протягом останніх десятиріч сформувалися передумови для широкомасштабного переходу до інформаційного суспільства. Оскільки основою формування інформаційного суспільства є розвиток комп'ютерних, інформаційних і телекомунікаційних технологій, а Інтернет - ЗМІ набувають глобального характеру, на рух інформаційних потоків уже не впливають істотно державні кордони, а спроби обмежити вільне поширення інформації лише шкодить тій стороні, яка прагне здійснити такі обмеження. Крім того, поглиблюється процес децентралізації суспільства, відбувається перехід до нових форм зайнятості, триває процес формування нових трудових ресурсів за рахунок збільшення кількості зайнятих в інформаційній індустрії.

При визначенні поняття «інформаційне суспільство» можна керуватися різними поняттями. По-перше, це суспільство, в якому створені значні інформаційні ресурси. Виробництво, зберігання, поширення і передача візуальної продукції, а також ділової та розважальної інформації стає найважливішою частиною економіки; сформовано інформаційну індустрію, яка включає в себе комп'ютерну й телекомунікаційну промисловість, розробників візуального змісту та програмного забезпечення, виробників елементної бази комп'ютерної та комунікативної техніки, побутової електроніки тощо. По-друге, інформаційне постіндустріальне суспільство можна вважати наступним (після стадій аграрного та індустріального суспільства) етапом соціально-економічного розвитку суспільства, на якому домінуючим об'єктом виробництва й споживання стають інформаційні продукти послуги, переважаючи за обсягом споживання товари, вироблені промисловістю і сільським господарством.

Власне інформаційне суспільство і породжує різноманітні глобальні процеси. Глобалізація об'єктивне явище сучасного світу, тобто таке, що не залежить від суб'єктивних бажань, уподобань і антипатій. Глобалізація це рух людства до формування цілісної глобальної цивілізації. В основі цього руху лежать економічні чинники. Специфікою глобалізаційних процесів в умовах становлення інформаційного суспільства є те, що політичні інститути держави поступово втрачають контроль над змістом інформаційного простору. Це явище має і позивний бік, підвищуючи відкритість національних інформаційних систем, і негативний, оскільки втрата контролю за змістом ЗМІ призводить до суттєвих ускладнень у проведенні цілеспрямованої інформаційної політики.

В умовах створення загальнонаціональних глобальних утворень та об'єднань важливою проблемою стає національна ідентичність. Цей процес варто розглядати разом із поняттям суспільної інтеграції, оскільки вони в умовах глобалізації інформаційного суспільства є взаємопов'язаними.

В наші дні слово інтеграція набуває все ширшого змісту, адже вживається в різних сферах суспільно- політичного та економічного життя у світі.

У результаті таких виявів глобалізації інформаційного суспільства відбувається орієнтація деяких Інтернет - ЗМІ на масову всеохоплюючу у світовому масштабі комунікацію [7, с. 169].

Тут постає питання про національну ідентичність. Чи сприяють Інтернет - ЗМІ таким процесам всередині країн, які прагнуть до загальносвітової глобалізації.

Існує безліч визначень ідентичності. Ідентичність - тотожність явища, предмета або особистості самій собі, її якісна самототожність за вектором часу. Ідентичність особистості ґрунтується на її самосвідомості. Оскільки людина являється особливим об'єктом, в якому зливаються воєдино матеріальне і духовне, фізичне і психічне, то розрізняють психофізіологічну, особистісну і соціальну ідентичність людини. Психофізіологічна ідентичність означає усвідомлення людиною єдності свого організму, фізіологічних і психічних процесів, що в ньому відбуваються [8].

Щодо поняття нації, то тут потрібно виділити два підходи. Перший підхід це співвідношення поняття нація з етнічною спільнотою, тобто етносом з єдино мовою і самосвідомістю. У цьому значенні нація фактично є синонімом терміну народ. Другий підхід це визначення нації через політичну спільноту громадян певної держави, тобто політичну націю.

Розглянувши складові елементи національної ідентичності, тепер необхідно виділити головний - системо утворюючий. Таким з'єднувальним елементом є якась важлива цілісність, що сприймається як характеристика нації. Саме дана цілісність з'єднує всю конструкцію в єдине. Змінити ідентичність неможливо без зміни її головної ідеї. І навпаки - ніяка ідентичність не встоїть, якщо відбудеться розмивання «основної ідеї».

Виходячи зі сказаного, національну ідентичність можна визначити як задану національним образом світу й національною історією основну ідею, якою живе соціум у дану історичну епоху й тому прийнятну для його більшості. Ідентичність несе в собі відповідь на питання про сутності свого народу, нації, її місця, ролі й завдань у світовій історії й ідеальних формах її існування. Таким чином національна ідентичність розвивається в процесі історичних змін, являючи собою певний щабель росту національної самосвідомості. Можна говорити про те, що ідентичність - це відносно замкнута система поглядів, а тому вона, з одного боку досить стійка, але, з іншого динаміка середовища її перебування (внутрішнє і зовнішнє життя націй) приводить до певних змін у цій системі. Зв'язок елементів ідентичності досить сильний, а тому заміна одного з них на новий робить необхідною потребу її істотного коректування, якщо не повної заміни. Чим сильніше процеси глобалізації проникають у національні культури, тим активніше народи намагаються зберегти внутрішні компоненти життя народу, такі як культуру, мову, релігію. Тобто в період глобальних трансформацій загострюються проблеми національної ідентичності, пов'язані з прагненням народів до самобутності й до самовизначення в сьогоднішньому світі.

Неминучі процеси глобалізації, що вламуються у вікові уклади національних культур, приводять найчастіше до міжнаціональної, міжрелігійної напруги, що часто виливаються в конфлікти, звідси людські жертви. Саме міжнаціональні відносини в сучасному світі стали однієї з головних проблем сьогодення. Багато дослідників вважають, що в умовах глобалізації не потрібно концентруватися на етнічній ідентифікації кожної країни, а потрібно представляти свою державу та ідентифікуватися як економічна та наукова потуга, адже кожна країна має для цього величезний потенціал, особливо наша країна Україна.

Розвиток комп'ютерних технологій та вседоступність до Інтернет-мережі перемістив традиційні ЗМІ у Інтернет - простір. Останнім часом межа між мережевими та традиційними ЗМІ значно зменшилася. Перехід традиційних ЗМІ в Інтернет - простір довів, що Інтернет є унікальним середовищем, що забезпечує аудиторію оперативною доставкою актуальної інформації, а також підтримує прямий та зворотній зв'язок із кожним представником аудиторії.

Комп'ютерне спілкування влилося у багатовимірне спілкування, що здійснюють Інтернет - ЗМІ. Проте, на відміну від традиційних ЗМІ, що являють собою спілкування соціально-фіксованого відправника мовлення і невизначеного адресата мовлення, комп'ютерний дискурс дає можливість індивідам спілкуватися між собою.

Інтернет-мережа є комбінованим способом презентації інформації аудиторії. При цьому різноманітні канали передачі впливають на зміст повідомлення, що дається, а також на процес сприйняття інформації аудиторією.

Висновки. Мережа Інтернет безумовно стала черговим кроком еволюції масових комунікацій і безсумнівно вона започаткувала зміни в нашому суспільстві. Якщо друкована книга зробила доступ інформації масовим і «навчила» широкі верстви населення читати, то Інтернет знищив відстані між інформацією всього світу і дав можливість людям не лише читати опубліковані тексти, фото, графіку, звуки та відео, а й самим публікувати без їх без особливих труднощів.

Інтернет - ЗМІ, є потужним інструментом формування думки власне про себе, оточуючих та формування ідентичності, завдяки якій індивід пізнає себе та конструює зміст та уявлення.

Унікальна роль Інтернету в трансформації соціальної структура полягає в тому, що він створює широкі соціальні групи та локальні співтовариства в альтернативному значенні існуючій, на думку користувачів, соціальній структурі. Він безпосередньо породжує явище самоорганізації та самокерування, що, у свою чергу, може виступати моделлю змін у соціальній структурі та дає змогу стати учасником інформаційної структури людині з будь- якого соціального рівня. Завдяки Інтернету людина здатна виконувати різноманітні соціальні функції та програвати різні соціальні ролі, «ламати» соціальні бар'єри.

Доступ до Інтернету дає необхідні передумови для формування відкритого суспільства, яке вимагає трансформації соціальної структури суспільства. Він характеризує процеси не тільки у сфері людської інформаційної комунікації, але й відображає динаміку людського спілкування в соціологічних категоріях соціальної мобільності [7, с. 93].

Розвиток демократії та функціонування громадянського суспільства нерозривно пов'язано з визнанням громадської думки як основного чинника в завоюванні й утриманні соціальної довіри. Із зростанням добробуту населення підвищується його вимогливість до суспільної значущості управлінської діяльності, пов'язаної зі станом соціального настрою, досягненням співпраці соціального партнерства в суспільстві. Усе це обумовлювало потребу розвитку інфраструктури соціального спілкування, яка б забезпечувала своєрідний діалог на основі узгодження груп інтересів і взаємовигідної довіри. Тим самим громадськість повинна стати рівноправним партнером у регулюванні соціальних відносин разом з владно-управлінськими структурами. Така потреба викликала новий феномен організації суспільної взаємодії - зв'язки з громадськістю (від англ. риМісгеМіош - паблікрілейшинз): «установлення двостороннього спілкування для виявлення загальних уявлень загальних інтересів в досягненні взаєморозуміння, заснованого на правді, знаннях і повній інформованості». Американський дослідник Ф. Сайтел термін «зв'язки з громадськістю» вважає не зовсім коректним, стверджуючи, що більш доцільно було б вживати «зв'язки з групами громадськості», оскільки фахівці мають справу не з усією громадськістю відразу, а з різними цільовими аудиторіями, що мають різні потреби [9, с. 124].

Громадська думка - тимчасовий стан суспільної свідомості, що виявляє як сукупність оцінених суджень різноманітних груп і верств населення, індивідуальних думок із певної проблеми, яка стосується групи людей.

Зв'язки з громадськістю відображають найголовніші людські прагнення до консолідації всього суспільства, єдності нації. У зв'язку з цим назріла потреба створення системи державних Інтернет - ЗМІ, які б доносили до українського суспільства таку необхідну, концепцію Національної Ідеї, що має передувати у державотворчих та законотворчих процесах, бо вона визначає морально- етичні підвалини сучасного і майбутнього суспільства. Без цього не можуть формуватися ні політична стратегія, ні управлінська діяльність. У сфері ідейних пошуків великого значення набуває співпраця громадських організацій, державних органів влади з незалежними, недержавними Інтернет - ЗМІ, що має за мету формування у свідомості наших громадян мобілізуючої ідеї, яка забезпечує поступове подолання відчуження в суспільстві, визнає рівновагу між демократичними кутами та владою, плануванням і ринком, різними формами власності, економічною ефективністю та соціальною справедливістю.