Засоби взаємодії підприємства та засобів масової інформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Засоби взаємодії підприємства та ЗМІ

Інтерв'ю

Інтерв'ю є однією із найпоширеніших форм подання матеріалу в мас-медіа. Вони можуть бути ініційовані як самим підприємством, що вибудовує свою РR-кампанію, так і ЗМІ. Головне, що інтерв'ю надає інформацію з проблем, які хвилюють суспільство, проводиться у формі бесіди з відомими у певній сфері особами. Зрозуміло, що думка пересічного працівника, який ще не набув авторитету в суспільстві, буде малоцікавою для широких кіл громадськості. Під час бесіди журналіст задає питання, підказує теми, які бажано озвучити в ході інтерв'ю, "спрямовує" розмову в потрібне русло, реагує на висловлювання співбесідника, що дає можливість підтримувати спілкування.

Існує кілька видів інтерв'ю. Наприклад, залежно від поданих фактів розрізняють інтерв'ю-факт та інтерв'ю-думку. В першому надається важлива та необхідна інформація, якою володіє той, хто дає відповіді на запитання. Друге передбачає, що мова йде про щось загальновідоме, однак той, з ким проводиться інтерв'ю, має право на свою власну думку щодо оцінки ситуації та її озвучує.

Залежно від змістовного наповнення інформації, що подається, інтерв'ю поділяються на протокольні, інформаційні, інтерв'ю-портрети. Протокольне інтерв'ю проводиться для отримання офіційних роз'яснень з певних питань політики держави. Зрозуміло, що той, хто дає відповіді, - уповноважена особа високого рангу. Запитання найчастіше узгоджені заздалегідь, щось перепитувати або уточнювати на такому інтерв'ю не заведено. Завдання журналіста - озвучити запитання та забезпечити тиражування офіційного погляду. Інформаційне інтерв'ю має за мету отримання певних відомостей та думок. На такому інтерв'ю співбесідником журналіста не завжди є офіційна особа, тому стилістика розмови довільніша. Інтерв'ю-портрет передбачає всебічне розкриття сутності певної людини. В такому інтерв'ю особливого значення набувають соціально-психологічні інформаційні характеристики, виділення системи цінностей та пріоритетів співбесідника.

Залежно від кількості учасників і ролі в інтерв'ю кожного з них розрізняють:

- інтерв'ю-монолог - людині задається одне важливе запитання, яке потребує докладної і дуже ґрунтовної відповіді. Такі інтерв'ю характерні для бесіди з урядовими або громадськими діячами, які мають прокоментувати важливу громадську проблему чи подію;

- інтерв'ю-діалог - бесіда в питаннях і відповідях. Метою проведення такого інтерв'ю є представлення аудиторії героя певного матеріалу з висвітленням його професійних якостей, певних подробиць приватного життя та трудової діяльності;

- групове інтерв'ю - дискусія, в якій беруть участь кілька гостей (політичних лідерів, бізнесменів, експертів, урядових чиновників та ін.) для представлення аудиторії кількох позицій з окремого питання. Така форма інтерв'ю широко використовується на телебаченні;

- інтерв'ю-замальовка - передбачає більш активну роль журналіста, який не тільки пропонує запитання, але й висловлює свій погляд, робить історичні відступи, представляє співбесідника тощо. Такі інтерв'ю характерні для відомих журналістів, авторитетних у суспільстві. Одним із різновидів таких інтерв'ю є проблемні. Під час їх проведення позиція журналіста не менш важлива, ніж позиція або думка співбесідника. Позиція журналіста є свого роду точкою відліку для сумісного пошуку істини. Журналіст має досконало володіти предметом бесіди. Мета проведення такого інтерв'ю - дати відповіді на суспільно значущі питання. В тональності його проведення мають бути присутні елементи спору, а в спорі потрібні аргументи та факти, в яких журналіст не може помилитися.

У будь-якому разі є тільки два способи зробити інтерв'ю: дати відповіді на готові запитання та придумати запитання до готових відповідей. Найчастіше інтерв'ю готують заздалегідь. Тоді людину, в якої братимуть інтерв'ю, заздалегідь знайомлять із запитаннями. Якщо такої можливості немає, запитання ще не готові або їх навмисно не озвучують, для того щоб надати бесіді живого, непримусового відтінку, того, в кого братимуть інтерв'ю, знайомлять із темою. В будь-якому разі інтерв'ю здійснюється за спільною згодою для одержання подвійної вигоди: журналіст отримує інформацію, цікаву для аудиторії його ЗМІ; піарник допомагає журналістові розібратися в темі та має можливість ще раз "пропіарити" своє підприємство. Крім цього, інтерв'ю є сумісною творчістю того, хто дає відповіді на запитання, і самого журналіста, оскільки останній пропонує теми, моделює та координує перебіг бесіди, проявляє творчість у постановці питань, кінцевому оформленні готових матеріалів. У пресі - це внесення змін, які виходять далеко за межі звичайного редагування; на радіо та телебаченні - монтаж, включення до матеріалу бесіди додаткової інформації, коментарів.

Інтерв'ю в ЗМІ може подаватися у формі статті, з посиленням впливу на аудиторію за допомогою ефектних фотографій, думок того, хто дає відповіді на запитання; у прямому ефірі на радіо та телебаченні - коли аудиторія може почути голос, відчути його інтонацію, енергетику, побачити співбесідників "живими", а не на фото.

Прес-конференція

Прес-конференція - захід, на який запрошуються представники мас-медіа з метою повідомлення про яку-небудь подію, що відбувається на підприємстві, в організації, та її обговорення. На прес-конференції журналісти мають змогу задати будь-яке запитання в межах окресленої теми. В зв'язку з цим за тиждень (і навіть місяць) до прес-конференції вибирається інформаційний привід, який потім зазначається в темі її проведення. Заздалегідь прогнозуються можливі запитання, на які потрібно буде дати відповіді, та добирається вичерпна інформація. Виняток становлять тільки спонтанні прес-конференції, що відбуваються внаслідок завдання певної шкоди організації ззовні (наприклад, перекручування фактів, неправильне цитування) або виникнення внутрішньої кризи.

Не пізніше як за тиждень до прес-конференції у ЗМІ оголошується про її проведення, розсилаються запрошення у формі прес-релізів із зазначенням дати, часу та місця проведення. До речі, місцем проведення прес-конференції може бути конференц-зал на підприємстві, майданчик під мерією, клуб, ресторан, стадіон тощо.

Прес-конференція має тривати не більше 1,5 години, оскільки подальша робота стає непродуктивною. Тому починають цей захід короткою доповіддю на 5-10 хвилин із тим, щоб ознайомити аудиторію з інформаційним приводом, а потім переходять до надання відповідей на запитання журналістів. Від організації можуть бути зроблені й кілька доповідей, однак у будь-якому разі перша доповідь - вступна, решта (3-4) - у формі коментарів, уточнень, роз'яснень тривалістю до 5 хвилин. По закінченні прес-конференції іноді практикують невеликий ланч - щоб продовжити обговорення у менш формальних умовах.

Брифінг

Брифінгом називається зустріч офіційних осіб із представниками ЗМІ, на якій стисло викладається офіційна позиція з певного питання або узгоджена сторонами, що брали участь у міжнародних переговорах, засіданнях, конференціях, інформація про їх перебіг. Найчастіше брифінг - це захід, на який запрошуються представники мас-медіа для повідомлення їх про яку-небудь екстра-неординарну подію, що відбулася на підприємстві, або заяви керівництва певної організації щодо чогось, висловлювання позиції керівництва/окремої особи відносно яких-небудь подій.

На відміну від прес-конференції брифінг не передбачає обговорення виступу того, хто робить заяву. Отже, запитання журналістами та кореспондентами не задаються. Іноді брифінг передує якій-небудь події, що має відбутися, і тоді це короткий інструктаж для журналістів, на якому їх інформують про програму проведення певного заходу. Так, брифінг може передувати проведенню якого-небудь міжнародного симпозіуму - журналістам розкажуть про його цілі, завдання, розпорядок. По закінченні симпозіуму може відбутися прес-конференція, на якій журналістів ознайомлять з його підсумками.

Тривалість брифінгу обмежується 15-30 хвилинами. За цей час від імені організації (або від себе особисто - якщо доповідач є відомою особою, наприклад політиком, першим керівником великого підприємства, авторитетним представником громадськості) робиться доповідь/виступ із заявою та коментарем відносно того, що сталося. Якщо прес-конференція планується заздалегідь, то брифінг найчастіше проводиться тоді, коли виникає потреба у висловлюванні позиції (наприклад, коли в ЗМІ подається неправдива інформація про підприємство та його продукцію, здійснюються агресивні напади конкурентів, у певних верств населення загострюється яка-небудь проблема, виникла надзвичайна ситуація тощо).

Тоді суспільство очікує реакції різних організацій, чим можуть скористатися РR-служби для показу "корисних" для нього дій певних підприємств і в разі нападів з третьої сторони відбити атаку або спростувати неправдиву інформацію.

Підготовка до брифінгу триває 1-3 дні. За цей час до ЗМІ надсилається інформація щодо його проведення у формі швидкісних "червоних" прес-релізів із зазначенням теми та основних аспектів, які мають бути висвітлені. Паралельно персонально запрошуються представники мас-медіа телефоном, через електронну пошту та під час особистих зустрічей. Водночас готується доповідь виступаючого.

До речі, виступаючих може бути кілька. Якщо виникає необхідність у висловлюванні різних думок або підкресленні одностайності щодо певної позиції, на брифінгу можуть бути присутні кілька представників відповідної організації. В такому разі головною є перша доповідь, що розкриває тему, інформаційний привід, задає тон сприйняття інформації, решта ж виступів доповнюють її, тим самим підкреслюючи одностайність.

Промова, виступ

інтерв'ю масовий медіа конференція

Промова, виступ - публічний виступ перших осіб підприємства перед громадськістю з метою її інформування про події, які відбуваються на ньому, озвучення певних позицій, представлення тощо.

Основні принципи побудови промов:

- лаконічність;

- забезпечення контакту з аудиторією;

- гумор - якщо це доречно;

- логічність викладу, хороша дикція;

Структура промови: вступ, основна частина, висновки. Для побудови промови потрібно:

мати інформацію про місце і час виступу, склад аудиторії;

знати мету виступу - поінформувати, переконати, поздоровити, розважити;

застосовувати у тексті короткі зрозумілі фрази - багатослівні речення погано сприймаються на слух;

не переобтяжувати текст статистичною інформацією і спеціальною термінологією;

створювати промову "мовою аудиторії", орієнтуючись не на "нижчі" верстви, а на "середні". Існує думка, що в публічних виступах варто орієнтуватися на "натовп", тобто говорити примітивними фразами, щоб це сприймалося "найнижчими" представниками вибраних аудиторій. Однак це хибний міф, оскільки в такому разі промовець ототожнюватиметься з представниками "найнижчих" верств. А промовець повинен мати авторитет, отже, мова його має бути грамотною, фрази лаконічними, проте не "зарозумілими", оскільки у противному разі вони будуть незрозумілими для більшості; використовувати у промові техніку ораторського мистецтва: правильно розставляти паузи, робити наголос на найбільш важливих фразах, не побоюватися висловлювати власні емоції там, де це доречно.

У підготовці тексту виступу чи промови можуть бути використані прийоми, наведені в табл. 1.

Таблиця 1 ДЕЯКІ ПРИЙОМИ СТВОРЕННЯ ПУБЛІЧНИХ ВИСТУПІВ

Наприклад:

Промова її Величності Королеви Швеції Сильвії

Промова її Величності Королеви Швеції Сильвії на щорічній церемонії вручення нагород за особливі заслуги у протидії торгівлі людьми Права дітей та боротьба з торгівлею дітьми

Пані і панове! Мені надзвичайно приємно, що ви всі зібрались тут в ім'я боротьби з одним із найстрашніших злочинів сьогодення. Протягом багатьох років я займаюсь питанням насильства над дітьми та їх експлуатації в секс-індустрії і, як ви всі, я є свідком того, як ця індустрія стала третім за прибутковістю видом злочинної торгівлі після торгівлі зброєю та наркотиками. Наше сьогоднішнє зібрання демонструє, що занепокоєні й стурбовані не лише ми, але й, що найважливіше, уряд і керівництво України. Я знаю, що вашу стурбованість і занепокоєння поділяють й інші уряди та організації світу. Сьогодні я відвідала реабілітаційний центр МОМ і була схвильована та вражена рівнем відданості працівників і якістю роботи, яка виконується в цьому центрі. І я знаю, що це тільки один із численних прикладів.

Але мене і Всесвітній дитячий фонд турбує доля не тільки тих дітей, які стали жертвами торгівців. Я хотіла би привернути вашу увагу до долі багатьох мільйонів тих дітей, які кожну хвилину свого життя живуть під загрозою стати жертвами торгівців живим товаром. Я думаю про всіх дітей, які живуть в умовах насильства, про дітей, покинутих своїми батьками, яких економічні негаразди змусили шукати кращої долі далеко від дому; і я думаю також про тих дітей, які живуть у притулках і дитячих будинках. Ці діти мають дуже обмежені суспільні навики і, в більшості випадків, не мають ніякого досвіду життя в оточуючому світі поза межами дитячих будинків.

Такі установи стали годівницями для торгівців живим товаром, що полюють на дітей, які, як вони знають, не мають достатнього досвіду, щоб виявити потенційну небезпеку, або настільки спраглі до любові, що готові повірити будь-якому знаку доброти, хто б його не зробив. Отже, говорячи про число жертв торгівців людьми, ми мусимо також зважати на мільйони дітей, які зазнають ризику стати такими жертвами в Східній Європі та на теренах колишнього Радянського Союзу, бо живуть у дитячих будинках або без батьківської опіки.

Якщо ми дійсно прагнемо розв'язати проблему торгівлі дітьми, ми мусимо звернутися до витоків проблеми. Ми мусимо задовольнити потреби дітей в їхньому власному оточенні. Саме тому Дитячий фонд зосереджує свою підтримку на проектах, спрямованих на запобігання цьому. Ми допомагаємо організовувати позашкільну діяльність, щоб діти мали куди піти після школи, де за ними наглядало б турботливе око і де люди прагнуть працювати не тільки з дитиною, але й з її родиною, укорінюючи родинні цінності і зберігаючи цілісність родини. Ми також активно працюємо з дітьми в дитячих установах, прищеплюючи їм необхідні соціальні навички та забезпечуючи захист їхніх прав. Звичайно, в ідеалі треба було б позбутися великих дитячих закладів, які не сприяють здоров'ю дитини. Нам дуже приємно відзначити, що такі держави, як Україна, змінюють свої підходи й активно переходять від великих дитячих установ до невеликих будинків сімейного типу та підтримують прийомних батьків.

Діяльність багатьох організацій, таких як МОМ, що докладають величезних зусиль і турботи до пошуку нових рішень найважливішої проблеми, дійсно вражає. Але ми не повинні забувати про те, що, зрештою, це є результат самовідданої праці людей. Тому я хочу особисто подякувати вам усім, тим, кого ми сьогодні вшановуємо.

У цій промові використані прийоми: першочерговості, емоційної домінанти, повторення, апелювання до суспільних потреб, обмеженого збігу поглядів.

Размещено на Allbest.ru