Експеримент як метод збирання інформації в телевізійних новинах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

КАФЕДРА ЖУРНАЛІСТИКИ, РЕКЛАМИ ТА РR-ТЕХНОЛОГІЙ

Курсова робота

Експеримент як метод збирання інформації в телевізійних новинах

Тарасенко Яна Вікторівна

Черкаси - 2015

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ЕКСПЕРИМЕНТ У СИСТЕМІ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖУРНАЛІСТА

1.1 Типологія методів збирання інформації у журналістиці

1.2 Журналістський експеримент як засіб отримання інформації

1.2.1 Об'єкти та суб'єкти журналістського експерименту

1.2.2 Функції експерименту

1.3 Прийоми журналістського експериментування

Висновок

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОД ЕКСПЕРИМЕНТУ В НОВИННИХ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ СЮЖЕТАХ

2.1 Особливості використання методу експерименту в інформаційно-аналітичній програмі «ТСН

2.2 Специфіка журналістського експерименту у випусках «Вікна-Новини

2.3 Експеримент як метод збирання інформації у «ТСН» та «Вікна-Новини»: порівняльний аспект

Висновок

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

На етапі розробки задуму майбутнього матеріалу журналістові треба визначитися з об'єктом вивчення. Ним можуть бути конкретна життєва ситуація, певна проблема, яка потребує детального розгляду, ті чи ті соціальні явища, діяльність людей тощо. У всіх випадках журналісту треба включатися в пізнавальну діяльність зі збирання та аналізу фактичних даних. Для успішної реалізації цього етапу роботи треба досконало знати різні методи збирання інформації, оскільки саме від якості фактажу залежить інформаційна насиченість майбутнього матеріалу.

У журналістській практиці використовують кілька методів збирання інформації, серед яких популярним є експеримент. Під експериментом розуміють «метод дослідження, який базується на управлінні поведінкою об'єкта за допомогою низки факторів, що на нього впливають, контроль за дією яких перебуває в руках дослідника» [6, С. 26].

Метод експериментування активно застосовують під час створення телевізійного продукту, зокрема, новинних сюжетів. Поширеність цього методу зумовлена кількома чинниками. По-перше, саме за допомогою експерименту можна не лише детально вивчити об'єкт дослідження під кутом, який визначає сам журналіст, а й цікаво представити матеріал глядачеві. Адже використання методу експерименту під час підготовки сюжетів для телевізійних новин урізноманітнює методи збирання інформації і, відповідно, насичує матеріал інформацією. Зазвичай журналісти-новинарі використовують такі методи збирання інформації, як спостереження та інтерв'ю (наявне в кожному сюжеті у вигляді синхронів) [23], проте вони не дають можливості отримати потрібний фактаж повною мірою. Експеримент же, крім того, що дозволяє передати емоції, що додає цікавості матеріалу, є динамічним, і, що найбільш важливо для теленовин, - подієвим. Окрім того, експериментування дає змогу журналістам-новинарям не чекати подій, які можна висвітлити, а спровокувати їх самостійно [2]. Таким чином (особливо регіональне телебачення) може уникнути проблем з недостатньою кількістю матеріалів для випуску.

Проте, незважаючи на те, що метод експерименту часто використовують під час виробництва новинного телепродукту, теоретично це питання недостатньо вивчене. У сучасному журналістикознавстві бракує праць, в яких би досліджували експериментування в телевізійних новинах. Є лише кілька таких наукових досліджень, проте, на нашу думку, вони недостатньо ґрунтовні. Приміром, у праці дослідниці Л. Кашинської проаналізовано використання методу експерименту лише на сторінках друкованого видання [6]. Науковець Л. Васильєва лише оглядово висвітлює тему методів збирання інформації для телевізійних новин [2], а в дослідженні науковця Л. Нода проаналізовано лише один з прийомів експериментування - «журналіст змінює професію» [14].

У контексті теми презентованої роботи варто також розглянути праці, де загалом досліджено методи збирання інформації журналістами. Одним із найбільш ґрунтовних досліджень з цієї проблеми є праця науковця Б. Лозовського, який подає найзагальнішу класифікацію методів [11]. Експеримент як метод отримання інформації журналістами також вивчали дослідники С. Корконосенко [8], Г. Лазутіна [9], О. Тертичний [20] та інші. Прийоми журналістського експериментування вивчали такі науковці, як Л. Нода [14], В. Олешко [15], Б. Грушин [3].

Актуальність теми дослідження полягає в необхідності вивчення особливостей використання прийомів журналістського експерименту в телевізійних новинах, оскільки у зв'язку зі складною політичною та економічної ситуацією в країні саме новинні програми є найважливішим засобом впливу на громадську думку. Тому важливо звертати увагу на всі методи їх виробництва, особливо в матеріалах, в яких журналіст досліджує дійсність, а не просто інформує, ,бо останні здійснюють найбільш ефективний вплив на аудиторію.

Об'єкт дослідження - сюжети з використанням методу експерименту в інформаційно-аналітичній програмі «ТСН» та у випусках «Вікна-Новини».

Предмет дослідження - особливості використання методу експерименту в новинних сюжетах.

Мета дослідження - з'ясувати, які прийоми журналістського експериментування використовують журналісти в телевізійних новинах (на прикладі інформаційно-аналітичної програми «ТСН» на телеканалі «1+1» та випуску новин «Вікна-Новини» на каналі «СТБ»).

Реалізація мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) з'ясувати типологічні особливості методу експерименту;

2) дослідити особливості експерименту як засобу отримання інформації;

3) визначити прийоми журналістського експериментування;

4) проаналізувати використання методу експерименту в сюжетах випусків новин рейтингових телеканалів.

Урахування поставлених у роботі завдань дозволило обрати такі методи дослідження: описовий метод, використаний під час презентації сюжетів з використанням методу експерименту в аналізованих випусках новин, порівняльний метод та метод узагальнення. Також був використаний дослідницький метод у практичній частині дослідження.

Наукова новизна роботи полягає в аналізі особливостей використання методу експерименту у випусках новин провідних телеканалів з огляду на його об'єкт-суб'єктну специфіку, функції, прийоми журналістського експериментування.

Практичне значення дослідження полягає в можливості багатоаспектного використання висновків роботи під час викладання та навчання за курсами журналістського фаху. Результати дослідження також можуть бути застосовані журналістами під час роботи, що гарантуватиме не лише детальне вивчення теми сюжету, а й інтерес до цього матеріалу глядачів.

Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 32 сторінок.

РОЗДІЛ І. ЕКСПЕРИМЕНТ У СИСТЕМІ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЖУРНАЛІСТА

1.1 Типологія методів збирання інформації в журналістиці

Термін «метод» походить від грецького слова «methodos», що в перекладі означає «шлях до чогось». Це сукупність прийомів та операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності [22]. У журналістиці метою освоєння дійсності є отримання якомога більшого обсягу різнопланової інформації. Для цього медійники використовують низку засобів, які є предметом уваги багатьох науковців. Так, методи збирання інформації описані у працях таких дослідників, як В. Здоровега [5], Т. Шумаліна [25], І. Дзялошинський [4], В. Лизанчук та О. Кузнєцова [10], М. Кім [7], О. Тертичний [20] та інших.

У працях науковців методи збирання інформації досліджені в різних аспектах, погруповані за різними ознаками, проте, на нашу думку, найзагальнішою є класифікація науковця Б. Лозовського [11]. Дослідник виокремлює такі засоби отримання інформації: інтерв'ю, спостереження, вивчення документів, соціологічні методи отримання даних (анкетування, контент-аналіз та журналістський експеримент). Розглянемо кожен більш детально.

1. Інтерв'ю. Це головний метод збирання інформації в журналістиці, що полягає в здобутті новин і повідомлень шляхом усного спілкування суб'єкта (журналіста) з об'єктом (політичним діячем, науковцем, митцем чи просто цікавим співрозмовником) [13]

Метод інтерв'ю слід відрізняти від журналістського жанру під такою ж назвою, сутність якого полягає в драматургійній (діалогічній) побудові матеріалу за формою: запитання - відповідь.

2. Спостереження. Кожен журналіст мусить бути пильним, уважним до деталей спостерігачем. У багатьох випадках спостереження є початковим етапом підготовки матеріалу, поштовхом, який народжує задум статті чи нарису, приводить до журналістського розслідування. Але, як правило, завжди в журналістському матеріалі наявні елементи, джерелом яких є метод спостереження.

На відміну від звичайного споглядання, метод спостереження передбачає певну мету. Спостереження - цілеспрямоване бачення, сутність якого полягає в тому, щоб, дивлячись, помічати кого- чи що-небудь, звертати увагу на когось, щось [12].

3. Вивчення документів. Як відомо, однією з найважливіших ознак журналістики як масово-інформаційної діяльності є документалізм. Якщо спостереження (так само, як і інтерв'ю) постачає журналістові суб'єктивні знання, то документи, навпаки, дають точну, об'єктивну інформацію. За винятком тих випадків, коли це псевдо документи - тобто спеціально, на організаційному рівні, створені для дезінформації.

Під документом сьогодні розуміють усякий матеріальний носій, створений людиною для закріплення будь-яким способом соціальної інформації з метою передавання її в просторі й часі. Матеріальними носіями інформації можуть бути папір, електронний накопичувач інформації тощо. З цього погляду джерела - це різновиди документів, а саме: письмові тексти, рукописні чи друковані, аудіо- та відеозаписи розмов та подій, фотографії, диски з цифровими, текстовими матеріалами, на основі яких створюють журналістські твори [13].

4. Соціологічні методи отримання даних. У практиці ЗМІ іноді застосовують методику, запозичену з соціології. Зокрема, анкетування використовують для вивчення думок про ЗМІ, уявлень аудиторії про значущі суспільні проблеми, а також для збирання додаткового статистичного матеріалу. Під час використання цього методу збирання інформації важливим є грамотне (з методичного погляду) складання анкети. В іншому випадку результати опитування виявляться не відповідними дійсності.

Контент-аналіз текстів, тобто аналіз змісту, має на меті отримати кількісні характеристики явища - наприклад, частоту використання на газетній шпальті імені одного з кандидатів у депутати, повторюваність тієї чи тієї теми тощо. Цей метод ефективний під час вивчення читацької (слухацької, глядацької) пошти, що дозволяє зрозуміти тематичні переваги аудиторії, її претензії та побажання до редакції. Методика проведення контент-аналізу вимагає чіткого виділення одиниць рахунку, без чого статистичні результати і висновки можуть виявитися некоректними [11].

Журналістський експеримент - метод вивчення, який полягає у створенні певного явища (чи його зміни) в штучних умовах з метою дослідження і з'ясування процесу його розвитку [21]. Якщо cпоcтереження - це пасивний метод збирання інформації, то експеримент передбачає активний вплив на об'єкт дослідження кількох контрольованих чинників. Цінність інформації, отриманої у результаті проведення експерименту, полягає в тому, що вона не просто описує об'єкт, але й дозволяє пояснити існування й розвиток певних зв'язків, відносин, процесів.

Отже, журналісти під час роботи використовують багато різних методів отримання інформації, найбільш універсальними з яких дослідники називають інтерв'ю, спостереження, вивчення джерел, а також соціологічні засоби, до яких належать анкетування, контент-аналіз та експеримент. Кожен з методів відрізняється від іншого за певними ознаками, проте їхньою спільною характеристикою є те, що за допомогою використання цих засобів журналіст отримує великий масив інформації.

1.2 Журналістський експеримент як засіб отримання інформації

Одним із важливих методів збирання інформації журналістами є експеримент. Його вивчали дослідники Л. Кашинська [6], С. Корконосенко [8], Г. Лазутіна [9], О. Тертичний [20] та інші.

Під експериментом розуміють «метод дослідження, який базується на управлінні поведінкою об'єкта за допомогою низки факторів, що на нього впливають, контроль за дією яких перебуває в руках дослідника» [6, С. 26.]. Цей спосіб отримання інформації часто ототожнюють із методом включеного спостереження. Проте журналістський експеримент має низку особливостей, які дозволяють вважати його самостійним методом.

Як зазначає науковець О. Тертичний, застосовуючи включене спостереження, журналіст проникає в ситуацію, яка вже існує, і фіксує факти, що виникають під час її розвитку. Після того, як журналіст отримав усі дані й, по суті, припинив використовувати метод включеного спостереження, ситуація, яку він дослідив, як правило, не зникає, а продовжує існувати в притаманних для неї умовах. У тому ж випадку, коли журналіст проводить експеримент, він обов'язково створює штучну ситуацію, а вже потім вивчає її. Навмисно створені умови дозволяють журналістові побачити те, що під час звичайного спостереження розтягнуто в часі й не виявилося б настільки яскраво. Окрім того, після завершення експерименту, штучно створена ситуація припиняє своє існування [20, С. 144].

Основними мотивами, які викликають необхідність створення експериментальної ситуації, є:

ѕ недостатність потрібної журналістові інформації для перевірки або уточнення його гіпотези;

ѕ неможливість отримати цю інформацію звичайними методами;

ѕ необхідність отримання психологічно достовірних аргументів [8, С. 234].

Отже, експеримент у журналістській практиці доцільно проводити в тих випадках, коли виникає завдання більш глибокого проникнення в життя, детального дослідження якогось суспільного явища тощо.



1.2.1 Об'єкти і суб'єкти журналістського експерименту. Експеримент завжди пов'язаний зі створенням штучного імпульсу, що має на меті виявити різні аспекти досліджуваного об'єкта. Об'єкт означає те, на що спрямована діяльність журналіста (напротивагу суб'єктові, який здійснює таку діяльність) [17, С. 495].

Об'єктом журналістського експерименту може бути окрема особистість, будь-яка (як в кількісному, так і в якісному складі) група людей, соціальний інститут, все суспільство, певне явище тощо. Журналіст має свободу вибору експериментальних груп, проте зобов'язаний дотримуватися певних критеріїв їх вибору. Критеріями є насамперед характеристики власне об'єкта, стійкість або зміна яких передбачені вимогами та умовами експерименту. «Роблять це для того, щоб журналіст на практиці міг перевірити свої гіпотези, «програти» якісь життєві обставини, які дозволили б йому краще пізнати об'єкт, що вивчається» [9, С. 136].

Суб'єкт - це істота, здатна до пізнання навколишнього світу, об'єктивної дійсності й до цілеспрямованої діяльності [17]. В експерименті цією «істотою» є журналіст. Специфіку журналіста як суб'єкта експерименту визначає те, що він є включеним до штучної ситуації, а його дії як учасника ситуації відіграють роль введеного до неї штучного імпульсу.

На думку дослідниці Т. Борисюк, у складі колективного суб'єкта експерименту варто виокремити не лише журналіста як ініціатора та керівника «операції», а й автора майбутньої публікації (оскільки ним може бути не той, хто проводить експеримент), співавтора, який необхідний у тому випадку, коли схема введення штучного імпульсу передбачає наявність людини, що буде фіксувати дані перебігу та результати проведення експерименту замість журналіста-«головного героя» (журналіст за певних умов не зможе цього фізично зробити), а також актора, що може виконувати ту чи ту роль, яку визначив журналіст як необхідну для правдоподібності штучної ситуації [1]. Наявність у складі суб'єкта журналіста є обов'язковим, а співавтора, актора та інших - варіантним. При цьому роль журналіста може бути різною: від активних особистих дій до спостереження за іншими учасниками суб'єкта.

Отже, використання методу експерименту в журналістській діяльності передбачає наявність об'єкта (того, що є предметом вивчення) та суб'єкта (того, хто досліджує). Об'єктом можуть бути люди, групи людей, явища тощо, а суб'єктом експерименту є журналіст та особи, що допомагатимуть створити експериментальну ситуацію.

1.2.2 Функції експерименту. Конкретна мета, до якої прагне журналіст, використовуючи різні методи отримання інформації, визначається потенційними можливостями цього методу, його функціями в процесі пізнавальної діяльності. Функції експерименту як методу дослідження вивчали такі науковці, як Л. Кашинська [6], О. Тертичний [19], О. Самарцев [16], М. Кім [7] та інші. Вони стверджують, що експеримент виконує дві основні функції: пізнавальну та управлінську.

Дослідник О. Тертичний стверджує, що пізнавальна функція методу експерименту включає такі складові:

ѕ перевірити якусь думку, припущення, твердження і тим самим усунути можливу неясність;

ѕ з'ясувати якісь приховані взаємозв'язки між явищами, продемонструвати «неафішованість» відносин, що існують між людьми;

ѕ виявити причиново-наслідкові зв'язки, пояснити якісь типові явища, оцінити актуальну ситуацію, показавши її зсередини;

ѕ вивчити життєву проблему [19, С. 54 - 56].

На противагу О. Тертичному дослідниця методу експерименту Л. Кашинська наголошує, що основною його функцією є управління поведінкою об'єкта. Журналіст за допомогою використання експерименту має більше діяти, аніж пізнавати: він повинен провокувати об'єкт дослідження так, щоб показати його приховані раніше характеристики. Причому контролювати фактори, що впливають на об'єкт, має саме експериментатор [6, С. 31].

Така функціональна багатозначність журналістського експерименту дозволяє виокремити його з розряду переважно пізнавальних методів (таких, як спостереження, аналіз документів), і зарахувати до конструктивно-емпіричних, що характеризуються активним втручанням журналіста в досліджувану ситуацію, обов'язковим уведенням чинника, що впливає на об'єкт вивчення, активізує розвиток події, надає їй необхідної динамічності [7].

Отже, експеримент у журналістиці використовують і як метод пізнання, і як метод управління, і як метод демонстрації протиріч, що виникають у певних галузях суспільного життя. Тобто він виконує пізнавальну та управлінську функції.

1.3 Прийоми журналістського експериментування

Експеримент як емпіричний метод припускає введення в ситуацію штучного імпульсу, роль якого відіграють найчастіше власне дії журналіста. Для того, щоб виявити потрібні характеристики досліджуваного явища, журналіст використовує різні способи введення цього імпульсу, тобто обирає певний варіант своїх дій.

Можливі способи дій журналіста, або їх ще називають прийомами журналістського експериментування, вивчали такі дослідники, як Л. Нода [14], В. Олешко [15], Б. Грушин [3] та інші.

Науковці вважають, що типологічна схема експериментальних прийомів залежить від ступеня рольового перевтілення журналіста. За цим критерієм виокремлюють такі групи прийомів методу експерименту:

ѕ журналіст спостерігає за спеціально організованою ситуацією («слабке» експериментування);

ѕ журналіст змінює професію («сильне» експериментування) [24].

Серед прийомів «слабкого» експериментування, на думку науковців, найпоширенішими є: експеримент мимоволі, експеримент на собі, журналіст «у ролі» (клієнта, покупця, пасажира, хворого тощо), зміна професії, діяльний працівник, підставна фігура [15].

Однак науковець О. Тертичний стверджує, що журналіст у процесі експерименту повинен відігравати домінантну роль, а не просто споглядати за перебігом явища. Експеримент неможливий без активного втручання в хід справ, які цікавлять журналіста. Це передбачає перехід від пасивного очікування та спостереження за яким-небудь феноменом до певного впливу на предмет інтересу, тобто до того, що на мові журналістики власне і називається «сильним» експериментом («організацією події») [18, С. 208].

Тобто відповідно до конкретних завдань журналіст може посилити введення штучного імпульсу, таким чином цілеспрямовано сконструювавши потрібну ситуацію та втягнувши до неї певне коло людей, що його цікавлять. Механізм цього конструювання схожий з алгоритмом ситуаційно-рольової, імітаційної гри. Серед прийомів такого конструювання виділяють такі основні: «Хто мене зупинить», «По слідах», «Комісія», «Позитивний зразок», «Керівник служби в ролі її клієнта», «Експертна оцінка», «Помічені атоми», «Метод симуляції» [24].

Варто також зазначити, що журналіст може використовувати або якийсь один експериментальний прийом, або певний набір цих прийомів, які, поєднуючись, лише підвищать шанси на одержання потрібної експериментаторові інформації.

Отже, під час проведення експерименту журналіст може використовувати «слабкі» прийоми експериментування («експеримент мимоволі», «експеримент на собі», «зміна професії» тощо), а також ті, що потребують сильнішого введення штучного імпульсу («хто мене зупинить», «комісія» тощо).



Висновок

Під час пізнавальної діяльності журналісти використовують велику кількість методів отримання інформації. Найбільш популярними серед них науковці називають інтерв'ю, спостереження, вивчення джерел, а також соціологічні засоби, до яких належать анкетування, контент-аналіз та експеримент.

Експеримент - один із важливих методів пізнавальної діяльності, завдяки якому медійник може отримати раніше приховану інформацію. Використання цього методу передбачає наявність об'єкта (люди, групи людей, явища тощо) та суб'єкта (журналіст та його колеги). У складі колективного суб'єкта експерименту науковці виокремлюють не лише журналіста як ініціатора та керівника «операції», а й автора майбутньої публікації, співавтора, а також актора, що може виконувати ту чи ту роль, яку визначив журналіст як необхідну для правдоподібності штучної ситуації.

Науковці виокремлюють дві основні групи функцій, які виконує експеримент: управлінські та пізнавальні. Пізнавальні включають такі складові: перевірити якусь думку, припущення, твердження; з'ясувати якісь приховані взаємозв'язки між явищами, продемонструвати «неафішованість» відносин, що існують між людьми; виявити причиново-наслідкові зв'язки, пояснити якісь типові явища, оцінити актуальну ситуацію, показавши її зсередини, вивчити життєву проблему тощо. Деякі науковці називають управлінську функцію основною, оскільки журналіст за допомогою використання методу експерименту має більше діяти, аніж пізнавати.

Під час проведення експерименту журналіст використовує різноманітні прийоми введення штучного імпульсу. Дослідники поділяють їх на «слабкі» («експеримент мимоволі», «експеримент на собі», «зміна професії» тощо) та ті, що вимагають від журналіста активних дій, а не лише спостереження за вже організованою ситуацією («сильні» прийоми: «позитивний приклад», «комісія» тощо). Журналіст може використовувати якийсь один експериментальний прийом, а може застосувати кілька цих прийомів, що лише підвищить шанси на одержання потрібної експериментаторові інформації.

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОД ЕКСПЕРИМЕНТУ В НОВИННИХ ТЕЛЕВІЗІЙНИХ СЮЖЕТАХ

2.1 Особливості використання методу експерименту в інформаційно-аналітичній програмі «ТСН»

Використання методу експерименту під час створення журналістських матеріалів є одним з поширених способів не лише дослідити якусь проблему, а й привернути увагу аудиторії. Особливо популярним є експеримент на телебаченні, оскільки з його допомогою можна наочно показати глядачам найцікавіші моменти процесу експериментування за допомогою візуальних та слухових методів. Однією з найбільш рейтингових програм, де використовують метод експерименту, є інформаційно-аналітична програма «ТСН» на телеканалі «1+1».

«ТСН» або «Телевізійна служба новин» - це щоденна програма новин каналу «1+1». У будні виходить до восьми випусків протягом доби, залежно від дня тижня, у суботу й неділю - по одному. Хронометраж - близько 60 хвилин. За нашими спостереженнями, відповідно до тематики та способу подання матеріалів, глядачами програми можуть бути люди різних суспільних верств, віком від 18 до 60 років. Темами сюжетів є події, що викликають резонанс у найширшої аудиторії. Окрім випусків новин редакція «ТСН» також створює телетаблоїд «ТСН. Особливе» та недільну аналітичну програму «ТСН. Тиждень». Сюжети з використанням методу експерименту зорієнтовано приблизно один раз на три-п'ять випусків «Телевізійної служби новин». Значно більше експериментальних ситуацій журналісти створюють для програми «ТСН. Тиждень». Тут сюжети з використанням методу експерименту займають близько 80 % ефірного часу.

Найчастіше мотивами створення експериментальної ситуації у програмі «ТСН» є недостатність потрібної журналістові інформації для перевірки або уточнення його гіпотези. Наприклад, журналіст Сергій Гальченко вирішив видати власну газету для жителів зони АТО, щоб перевірити, чи намагається Україна протистояти російській пропаганді (див. Додаток А). Не менш поширеною мотивацією для проведення експерименту є необхідність отримання психологічно достовірних аргументів. Приміром, в експерименті під назвою «Тест на людяність» журналісти вирішили перевірити, наскільки швидко українці допоможуть людині, якій стало зле. Кореспондент ходив вулицями Києва, в особливо людних місцях робив вигляд, що йому погано, та слідкував, як швидко трапиться людина, яка йому допоможе (див. Додаток А).

Щодо суб'єктів та об'єктів експерименту в сюжетах «ТСН», то найчастіше суб'єктом є власне журналіст. Наприклад, головною героїнею сюжету, в якому перевіряли на байдужість працівників служб порятунку, є журналіст Наталка Гончарова, яка стала й ініціатором, і виконавцем експерименту. Кореспондентка зімітувала, що знепритомніла, біля лікарні, пожежної частини та міліції, спостерігаючи, наскільки швидко їй нададуть першу допомогу (див. Додаток А). Менш поширеними є експерименти, які проводять кілька журналістів або журналіст та група людей, що є головними учасниками подій. Приміром, у сюжеті «Як піст впливає на здоров'я людини» експеримент на собі проводили дизайнер Максим Гавронський і психолог Тетяна Бірюкова, постувавши кілька тижнів, а журналіст Юлія Дячук слідкувала за змінами їхнього самопочуття та розповіла про це телеглядачам (див. Додаток А). Щодо об'єктів журналістського експерименту в програмі «ТСН», то це переважно певна група людей, яка найгостріше відчула суспільні проблеми. Наприклад, «ТСН. Тиждень» провів експеримент, привізши на Майдан українців з Криму та Сходу (див. Додаток А). Журналісти запросили до столиці тих, хто вважає мітингувальників озброєними екстремістами й «бандерівцями», та провели для гостей невелику ознайомлювальну екскурсію. Іншим прикладом є експеримент-подорож журналіста з далекобійниками до німецького міста Бюдінген (див. Додаток А). Кореспондент Сергій Швець провів у кабіні вантажівки кілька днів та описав усе, що бачив: відмінності української та німецької інфраструктур, системи спостереження за роботою далекобійників, менталітет німецького суспільства тощо. інформація журналістський експеримент програма

В аспекті функційного призначення методу експерименту в новинних сюжетах «ТСН» варто зауважити, що переважна кількість експериментальних ситуацій, створюваних журналістами програми, покликані вивчити життєву проблему та оцінити актуальну ситуацію, показавши її зсередини. Наприклад, у матеріалі «ТСН у Жидичині та Володимирі-Волинському» журналісти прожили кілька днів у монастирі та спостерігали за тим, як постують ченці (див. Додаток А). Менш поширеною в експериментах «ТСН» є функція перевірити якусь думку, припущення, твердження і тим самим усунути можливу неясність. Наприклад, кореспонденти провели експеримент, метою якого було перевірити, чи важко українцям перетнути російський кордон, а з Росії потрапити до Криму. Журналісти поїздом їхали з Києва через Москву до окупованого півострова, щоб подивитися, як реагують на туристів прикордонники (див. Додаток А). Управлінську функцію, на нашу думку, виконують майже всі експериментальні сюжети, оскільки для вивчення певної проблеми журналісти завжди спеціально організовують ситуацію, а не спостерігають за наявною. Приміром в експерименті під назвою «Зупини терориста» журналісти поклали до багажника автомобіля з луганськими номерами імітацію боєприпасів. На цьому авто кілька разів проїжджали через блокпости у Харкові, щоб перевірити, чи помітять вантаж під час огляду машини (див. Додаток А).

Серед прийомів журналістського експериментування, за нашими спостереженнями, журналісти «ТСН» найчастіше використовують «слабкі» методи, а саме: «експеримент на собі» (наприклад, кореспонденти розділилися на групи: ті, хто спробували на собі нову вакцину проти грипу, та ті, хто використовував інші методи профілактики захворювання. Через місяць кожен розповів, наскільки ефективними виявилися використані методи. Таким чином журналісти перевірили важливість щеплень (див. Додаток А). Також використовують «експертну оцінку». Наприклад, у сюжеті під назвою «90-60-90» журналісти постили кілька днів і протягом цього періоду за ними постійно наглядали лікарі та дієтологи. Таким чином кореспонденти перевіряли на собі вплив посту на здоров'я людини (див. Додаток А). Значно менше кореспонденти використовують «сильні» прийоми експериментування, оскільки це потребує докладання більш серйозних зусиль та тривалішого часу виконання. Проте ці прийоми все-таки застосовують, вони в основному представлені таким методом, як «журналіст змінює професію». Наприклад, у серіалі (так називає матеріал телеведуча) під назвою «Школа виживання», що складається з шести сюжетів, журналістка Ольга Мальчевська влаштувалася на роботу вчителем англійської мови в школу села Коритня Черкаської області, щоб перевірити, чому педагоги тікають із села (див. Додаток А).

Отже, найпоширенішими мотивами створення експериментальних ситуацій у «ТСН» є недостатність потрібної журналістові інформації для перевірки або уточнення його гіпотези, а також необхідність отримання психологічно достовірних аргументів. Суб'єктами експерименту найчастіше є журналісти, значно рідше - населення. Об'єктами експериментальних ситуацій переважно є певна група людей, через історії яких можна розкрити найгостріші суспільні проблеми. Серед функцій, які виконує експеримент у новинних сюжетах «ТСН», переважають пізнавальні та управлінські. Журналісти «ТСН» найчастіше використовують «слабкі» прийоми експериментування, як-от «експеримент на собі» та «експертна оцінка».

2.2 Специфіка журналістського експерименту у випусках «Вікна-Новини»

Для того, щоб створити максимально якісний продукт, журналісти застосовують різні методи дослідження суспільних процесів та подій, серед яких найпоширенішим є метод експерименту. Особливо активно його використовують на телеканалах, зокрема, на каналі «СТБ» у випуску новин «Вікна-Новини».

«Вікна-Новини» - це інформаційна програма телеканалу «СТБ». Вона виходить щодня в будні з 18:00 до 19:00 з серією спеціальних репортажів про найважливіші події, що відбуваються в країні. Хронометраж - близько однієї години. Проаналізувавши тематику та способи подання інформації, вважаємо, що аудиторією програми є люди, віком від 15 до 50 років, переважно робітники та службовці. Сюжети з використанням методу експерименту в «Вікна-Новини» використовують рідко, близько одного разу на три-чотири тижні, оскільки програма позиціонує себе переважно як інформаційна, а не аналітична.

Найчастіше мотивами створення експериментальної ситуації у програмі «Вікна-Новини» є недостатність потрібної журналістові інформації для перевірки або уточнення його гіпотези. Наприклад, у сюжеті під назвою «Дорога як решето» кореспондент Борис Сачалко вирішив перевірити стан українських доріг (одразу після того, як «Укравтодор» звітував про виконану роботу), проїхавши трасою «Житомир-Вінниця», яку називають однією з найгірших в Україні. Перед поїздкою авто віддали на СТО для перевірки його справності, після експерименту повторили перевірку. Журналіст показав телеглядачам, наскільки виходить з ладу автомобіль після поїздки українськими дорогами, таким чином вказавши на недоліки роботи «Укравтодору» (див. Додаток Б).

З метою повноцінної реалізації завдань презентованої роботи вважаємо за необхідне з'ясувати, хто є суб'єктами та об'єктами експерименту в сюжетах «Вікна-Новини». Варто зазначити, що суб'єктами експерименту найчастіше є журналіст та співавтор або журналіст та актор. Наприклад, у сюжеті під назвою «Полювання на долар: банки скуповують, та не продають», де журналістка Юлія Янчар разом із колегою вирішили перевірити, чи справді в обмінниках відмовляються продавати долари (див. Додаток Б). Яскравим прикладом матеріалу, де головні ролі виконують журналіст та актор, є експеримент під назвою «Убивчий аргумент». Журналіст Дмитро Литвиненко запросив професійного актора, щоб той переодягся в костюм смерті та стояв біля посту ДАІ на перехресті одеської трасі, де трапляється найбільше аварій. Коли працівники ДАІ зупиняли водія, то актор, що виконував роль смерті, замість того, щоб сварити порушників, хвалив їх та закликав їхати ще швидше. Метою проведення експерименту було попередження великої кількості смертей на дорогах через недотримання правил безпеки руху водіями (див. Додаток Б). Проведення експерименту не лише журналістом, а невеликою групою людей дозволяє розподілити між ними обов'язки, а відтак глибше вивчити та представити глядачам тему. Об'єктами журналістського експерименту в матеріалах програми «Вікна-Новини» найчастіше є певна група людей, як-от у сюжеті під назвою «Перша серія європейського досвіду: як заощадити на енергії?» журналіст програми «Вікна-Новини» поїхав до Польщі, прожив кілька днів у квартирі середньостатистичної польської сім'ї та спостерігав, які методи енергозаощадження вони використовують (див. Додаток Б).

Серед функцій, які виконують експерименти в новинах на каналі «СТБ», на нашу думку, переважають пізнавальні. Наприклад, у сюжеті Бориса Сачалка про стан українських доріг журналіст не вводить штучний імпульс, який би виявив приховані аспекти проблеми, а лише спостерігає за наявною ситуацією (див. Додаток Б). Натомість, в експерименті Юлії Янчар «Дефіцит долара» журналістка спеціально провокувала працівників обмінників своїми запитаннями та діями, щоб показати недоліки їхньої роботи (див. Додаток Б). Проте, за нашими спостереженнями, функція управління рідко виявляється в експериментах кореспондентів інформаційної програми «Вікна-Новини», що зумовлено переважанням інформаційності над аналітичністю, відповідно - докладанням менших зусиль під час створення сюжетів з використанням методу експерименту.

Вважаємо за необхідне також проаналізувати прийоми журналістського експериментування в сюжетах програми «Вікна-Новини». На нашу думку, найпоширенішими тут є «слабкі» прийоми експериментування, так, найчастіше кореспонденти застосовують «експеримент мимоволі» (тобто спостерігають за вже організованою кимось експериментальною ситуацією). Наприклад, експеримент «Тест на чуйність: хто відгукнеться на загублену 5-річну дівчинку?», що влаштували місцеві активісти, запросивши журналістів поспостерігати та висвітлити перебіг події та реакцію суспільства (див. Додаток Б), а також експеримент від Пінчук Арт Центру. Сюжет називається «Звати мене Юрій, та я народився жінкою», де замість традиційних експонатів (картин, скульптур тощо), організатори вирішили поставити стільці, на які посадили людей з цікавими, неординарними життєвими історіями (див. Додаток Б). Відвідувачі виставки мали змогу підійти до кожного «експоната» та поцікавитися його життям. Значно менша кількість у новинах каналу «СТБ» матеріалів, які передбачають глибше включення журналіста в процес експериментування. Вони представлені лише прийомом «журналіст в ролі». Наприклад, сюжет «Полювання на долар: банки скуповують, та не продають», у якому журналістка Юлія Янчар разом із колегою стали клієнтами пункту обміну валют з метою перевірити, чи продають там долари (див. Додаток Б).

Отже, основним мотивом створення експериментальних ситуацій у сюжетах «Вікна-Новини» є недостатність потрібної журналістові інформації для перевірки або уточнення його гіпотези. Кореспонденти програми проводять експерименти не самостійно, а разом з колегами або представниками певної групи населення. Об'єктами журналістського експериментування переважно виступають певні групи людей, які найбільш гостро відчули актуальну для всього суспільства проблему. Більшість матеріалів «Вікна-Новини» призначені для вивчення суспільного явища чи проблеми, тобто переважає пізнавальна функція. Серед прийомів експерименту журналісти програми насамперед використовують «експеримент мимоволі», а також ще один зі «слабких» прийомів - «журналіст в ролі».

2.3 Експеримент як метод збирання інформації у «ТСН» та «Вікна-Новини»: порівняльний аспект

Робота журналіста завжди пов'язана з інформацією, яку він не лише збирає, але й опрацьовує, досліджує та вивчає за допомогою різних методів. Одним з найбільш поширених засобів, які використовує журналіст, щоб глибоко проникнути в проблему чи явище, є експеримент. Він допомагає не лише пізнати об'єкт таким, яким він є, а шляхом введення штучного імпульсу розкрити його приховані риси. Експеримент використовують як в друкованих, так і в електронних засобах масової інформації, зокрема, популярний він на телебаченні, де є можливість не просто розповісти аудиторії про експериментальну ситуацію, а й показати її перебіг.

У ході роботи ми здійснили спробу проаналізувати використання методу експерименту журналістами програми «ТСН» на телеканалі «1+1» та «Вікна-Новини» на каналі «СТБ». Обидва випуски новин виходять щодня, проте їхня кількість протягом дня різниться: «ТСН» - близько восьми разів на добу, а «Вікна-Новини» - один раз. Хронометраж однаковий - один випуск триває близько години. Щодо аудиторії варто зазначити, що, відповідно до аналізу тематики та способу подання інформації, на нашу думку, програма «ТСН» розрахована на більш старшого та серйознішого глядача, аніж «Вікна-Новини». В обох аналізованих програмах пропонують інформацію про найактуальніші події України, проте для тематичного спектру сюжетів «ТСН» характерне звернення до найбільш резонансних та гострих проблем, а у випусках «Вікна-Новини» рівень сенсаційності подій значно нижчий. Щодо частотності використання методу експерименту під час підготовки сюжетів варто зауважити, що в ефірі програми «ТСН» експерименти можна побачити значно частіше, ніж у програмі «Вікна». Якщо в першому випадку сюжети з використанням методу експерименту виходять в ефір приблизно один раз на три випуски, то в другому - один раз на три тижні, що, на нашу думку, зумовлено різницею в рівні аналітичності аналізованих програм.

В аспекті розгляду мотивів дослідження проблеми за допомогою використання методу експерименту необхідно зауважити, що журналісти як програми «ТСН», так і «Вікна-Новини» найчастіше вводять штучний імпульс з метою отримати потрібну журналістові інформацію для перевірки або уточнення його гіпотези. Окрім цього, метою експериментів «ТСН» є також необхідність отримання психологічно достовірних аргументів. Під час аналізу експериментів у програмі «Вікна-Новини» інших мотивів, окрім першого зазначеного, не виявлено.

Щодо суб'єктів експериментів у новинах аналізованих програм варто зауважити, що існує відмінність між виконавцями дій у програмі «ТСН» та «Вікна-Новини». Якщо у «ТСН» героями матеріалів є власне журналісти, то у «Вікна-Новини» кореспонденти проводять експеримент разом з помічниками (найчастіше - це колеги або актори). Це допомагає дослідити ситуацію більш глибоко, оскільки кожен відповідає за виконання своїх обов'язків та зосереджується на своєму завданні. Предметом дослідження журналістів «ТСН» та «Вікна-Новини» є найчастіше група людей, через яких можна вивчити певну проблему.

За нашими спостереженнями, у новинних програмах обох каналів пізнавальна функція переважає над управлінською. Проте основна кількість експериментальних ситуацій у випусках програми «ТСН» покликана вивчити життєву проблему та оцінити актуальну ситуацію, показавши її зсередини, а в сюжетах «Вікна-Новини» - перевірити якусь думку, припущення, твердження і тим самим усунути можливу неясність. Тобто рівень дослідження проблеми в «ТСН», на нашу думку, значно глибший, ніж у «Вікна-Новини». Окрім того, якщо в «ТСН» пізнавальна функція часто поєднана з управлінською, то у «Вікна-Новини» остання відсутня.

Результати презентованого дослідження засвідчили, що у «ТСН» журналісти використовують прийоми як «слабкого», так і «сильного» експерименту. Серед прийомів «слабкого» переважають насамперед «експеримент на собі» та «експертна оцінка», «сильного» - «журналіст змінює професію». Щодо експериментів «Вікна-Новини», то тут зафіксовано використання лише «слабких» прийомів експериментування («експеримент мимоволі», «журналіст в ролі» тощо), тому що програма позиціонує себе як інформаційна, тобто не передбачає глибокого проникнення в проблему.

Отже, проаналізувавши спільні та відмінні риси застосування методу експерименту в телевізійних новинах каналу «1+1» та «СТБ», ми з'ясували, що в програмах є багато як ідентичного, так і відмінного. Мотивами експериментальних сюжетів обох програм є отримання потрібної журналістові інформації для перевірки або уточнення його гіпотези. Суб'єктами експериментів у випусках «ТСН» є журналісти, а у програмі «Вікна-Новини» - журналіст разом з помічниками. Щодо об'єктів, то тут варто зауважити, що в обох програмах найчастіше предметом аналізу є певна група людей. В обох новинних програмах переважають пізнавальні функції, проте у програмі «ТСН» вони поєднані з управлінською. Серед прийомів журналістського експериментування як у програмі «ТСН», так і у випусках «Вікна-Новини» найбільш поширені «слабкі».

Висновок

У процесі аналізу інформаційно-аналітичної програми «ТСН» та випуску новин «Вікна-Новини» з'ясовано, що обидві програми подають інформацію про найактуальніші події в Україні, хоч і рівень сенсаційності подій обирають різний. Відрізняється також частота виходу програми в ефір: «ТСН» близько восьми разів, «Вікна-Новини» - один раз на день. За нашими спостереженнями, програма «ТСН» розрахована на більш старшого та серйозного глядача, аніж «Вікна-Новини», що видно з добору тематики випуску, глибини опрацювання проблеми.

В обох програмах використовують метод експерименту, щоб отримати потрібну журналістові інформацію для перевірки або уточнення його гіпотези, а також вивчення певної проблеми зсередини. Суб'єктами експериментів у випусках «ТСН» є журналісти. Вони не лише ініціатори експериментальної ситуації, а й головні її виконавці, а також автори майбутнього матеріалу. У «Вікна-Новини» журналіст проводить експеримент разом з колегами, помічниками тощо. Це дозволяє глибше дослідити проблему, показати її глядачеві більш детально. В обох програмах предметом аналізу є переважно група осіб, які на собі гостро відчули певну суспільну проблему. В обох новинних програмах переважають пізнавальні функції, проте у програмі «ТСН» вони поєднані з управлінськими. Серед прийомів журналістського експериментування у випусках новин обох телеканалів найбільш поширені «слабкі» («експеримент на собі», «експертна оцінка», «експеримент мимоволі»). Прийоми «сильного» експериментування журналісти програми «ТСН» використовують дуже рідко, оскільки це потребує докладання більш серйозних зусиль та тривалішого часу виконання. Щодо експериментів «Вікна-Новини», то тут не використовують «сильні» прийоми експериментування, тому що програма позиціонує себе як інформаційна, тобто не передбачає глибокого проникнення в проблему.



ВИСНОВКИ

Аналіз теоретичного матеріалу, його систематизація і з'ясування особливостей застосування на практиці підтвердили актуальність теми наукового пошуку та дали змогу підбити підсумки дослідження, присвяченого використанню методу експерименту в телевізійних новинах.

У роботі здійснено огляд окресленої проблематики, яку розподілено на такі основні типи: дослідження експерименту як методу збирання інформації журналістами та вивчення особливостей застосування методу експерименту у випусках новин рейтингових телеканалів.

У ході роботи розглянуто теоретичний аспект питання про методи збирання інформації журналістами. Під час пізнавальної діяльності журналісти використовують велику кількість засобів отримання даних. Найпоширеніші серед них - інтерв'ю, спостереження, вивчення джерел, а також соціологічні засоби, до яких належать анкетування, контент-аналіз та експеримент.

Експеримент є одним із таких методів, завдяки якому медійник може отримати раніше приховану інформацію. Його використання передбачає наявність об'єкта (люди, групи людей, явища тощо) та суб'єкта (журналіст та його колеги). Також науковці виокремлюють дві основні групи функцій експерименту: управлінські та пізнавальні. Пізнавальні мають на меті перевірити якусь думку, припущення, твердження; з'ясувати якісь приховані взаємозв'язки між явищами; вивчити життєву проблему тощо. Проте деякі науковці називають основною управлінську функцію, оскільки журналіст за допомогою експерименту має більше діяти, аніж пізнавати.

Дослідники виокремлюють також різноманітні прийоми введення штучного імпульсу: «слабкі» («експеримент мимоволі», «експеримент на собі», «зміна професії» тощо) та «сильні» - ті, що вимагають від журналіста більш активних дій («позитивний приклад», «комісія» тощо). Журналіст може використовувати якийсь один експериментальний прийом, а може застосувати кілька цих прийомів, що лише підвищить шанси на одержання потрібної експериментаторові інформації.

У практичній частині роботи увагу приділено загальним характеристикам випусків новин двох рейтингових телеканалів - «ТСН» та «Вікна-Новини». З'ясовано, що обидві програми подають інформацію про найактуальніші події в Україні, хоч і рівень сенсаційності подій у них різний. «ТСН» найчастіше обирають для сюжетів гострі, суспільно-важливі проблеми, скандальні, сенсаційні події, на відміну від «Вікна-Новини», що використовують теми меншої сенсаційності. Відрізняється також частота виходу програм в ефір: «ТСН» близько восьми разів, «Вікна-Новини» - один раз на день. За нашими спостереженнями, програма «ТСН» розрахована на більш старшого та серйозного глядача, аніж «Вікна-Новини», що видно з добору тематики випуску, глибини опрацювання проблеми.

Проте основну увагу зосереджено на вивченні особливостей використання методу експерименту в ефірі новин цих телеканалів. Так, найпоширенішими мотивами створення експериментальних ситуацій у «ТСН» є недостатність потрібної журналістові інформації для перевірки або уточнення його гіпотези, а також необхідність отримання психологічно достовірних аргументів. Суб'єктами експерименту найчастіше є журналісти, а об'єктами - певна група людей, через історії яких можна розкрити найгостріші суспільні проблеми. Серед функцій, які виконує експеримент у новинних сюжетах «ТСН», поширені як пізнавальні, так і управлінські. Журналісти «ТСН» найчастіше використовують «слабкі» прийоми експериментування.

Щодо сюжетів «Вікна-Новини», то основним мотивом створення експериментальних ситуацій є недостатність потрібної інформації для перевірки або уточнення його гіпотези. Журналісти проводять експерименти переважно разом з колегами або представниками певної групи населення. Об'єктами журналістського експериментування найчастіше є певні групи людей, які найбільш гостро відчули актуальну для всього суспільства проблему. У більшості сюжетів «Вікна-Новини» найбільш поширена пізнавальна функція. Серед прийомів експерименту журналісти програми використовують переважно «слабкі».

Порівняльний аналіз засвідчив, що в обох програмах використовують метод експерименту, щоб отримати потрібну журналістові інформацію для перевірки або уточнення його гіпотези, а також вивчення певної проблеми зсередини. Суб'єктами експериментів у випусках «ТСН» переважно є кореспонденти, які не лише ініціатори експериментальної ситуації, а й головні її виконавці, а також автори майбутнього матеріалу. У «Вікна-Новини» журналіст проводить експеримент разом з колегами, помічниками тощо. Це дозволяє глибше дослідити проблему, показати її глядачеві більш детально, оскільки журналіст не розпорошує увагу. В обох програмах предметом експериментування є переважно група осіб, які на собі гостро відчули певну суспільну проблему. В обох новинних програмах переважають пізнавальні функції, проте в «ТСН» вони поєднані з управлінськими. Серед прийомів журналістського експериментування у випусках новин обох телеканалів найбільш поширені «слабкі» («експеримент на собі», «експертна оцінка», «експеримент мимоволі»). Прийоми «сильного» експериментування журналісти програми «ТСН» використовують дуже рідко, оскільки це потребує докладання більш серйозних зусиль та тривалішого часу виконання, на відміну від експериментів у сюжетах «Вікна-Новини», оскільки журналісти цієї програми не використовують «сильні» прийоми експериментування взагалі. На нашу думку, це пов'язано з тим, що програма позиціонує себе як інформаційна, тобто не передбачає глибокого проникнення в проблему.

Презентоване дослідження не претендує на вичерпність, у ньому лише зроблено спробу проаналізувати прийоми журналістського експериментування в телевізійних новинах.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Борисюк Т. Эксперимент как метод познавательной деятельности журналиста / Т. Борисюк. - Режим доступа : http://cheloveknauka.com/v/59544/a?#?page=21.

2. Васильева Л. Делаем новости! : учебное пособие / Л. Васильева. - М. : Аспект Пресс, 2002. - 190 с.

3. Грушин Б. Эффективность массовой информации и пропаганды: понятие и проблемы, измерения / Б. Грушин. - М. : Искусство, 1979. - 243 с.

4. Дзялошинский И. Методы получения социальной информации / И. Дзялошинский. - М. : Изд-во МФТИ, 1983. - 98 с.

5. Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості /В. Здоровега. - Львів : ПАІС, 2004. - 220 с.

6. Кашинская Л. Эксперимент как метод журналистской деятельности / Л. Кашинская // Вестник МГУ. Журналистика. - М., 1986. - № 10. - С. 26.

7. Ким М. Технология создания журналистского произведения / М. Ким. - Режим доступа : http://evartist.narod.ru/text/76.htm.

8. Корконосенко С. Социология журналистики / С. Корносенко. - М. : Аспект Пресс, 2004. - 353 с.

9. Лазутина Г. Технология и методика журналистского творчества. Методические указания / Г. Лазутина. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1998. - 136 с.