Специфіка наповнення газетного контенту дитячого видання на прикладі газети "Казковий вечір"

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА

Кафедра реклами та зв'язків з громадськістю

КУРСОВА РОБОТА

Специфіка наповнення газетного контенту дитячого видання (на прикладі газети «Казковий вечір» )

Студентки ІІ курсу, групи ВСРб-1-13-4.0д

Яхнівської Аліни Олександрівни

Керівник: к. ф. н., доцент Ярошенко Р. В.

Київ - 2015



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ТА РОЗВИТОК ДИТЯЧИХ ПЕРІОДИЧНИХ ГАЗЕТНИХ ВИДАНЬ

1.1 Історіографія виникнення дитячих видань

1.2 Специфіка періодичних дитячих видань

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТОВЕ НАПОВНЕННЯ ДИТЯЧИХ ВИДАНЬ

2.1 Предметна область дитячих періодичних видань

2.2 Основні принципи розробки концепції дитячого видання

РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ДИТЯЧОЇ ГАЗЕТИ «КАЗКОВИЙ ВЕЧІР»

3.1 Змістове наповнення видання «Казковий вечір»

3.2 «Казковий вечір» серед інших українських дитячих періодичних газетних видань

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Образи прекрасного які ми формуємо завдяки книзі в дитинстві, впливають на формування духовної культури людини в майбутньому. Вони створюють емоційну сферу дитини, здатність реагувати, розуміти, співпереживати, збуджують і формують уяву, виховують потребу в пізнанні. А все це, без сумніву, вкрай важливо для всебічного гармонійного розвитку особистості.

Під час читання діти на відміну від дорослих більше виражають свої емоції аніж прагматичне ставлення до прочитаного. Тому кожне дитяче видання повинно впливати на свого маленького читача ясним викладом, зрозумілим для нього змістом, виразністю мови, і цікавим та яскравим ілюстративним матеріалом.

Актуальність теми дослідження. В Україні дитячі видання, зокрема періодика, - це секція, яка ще перебуває в стані розвитку. Існує доволі великий вибір книг, журналів та газет, але далеко не всі можна назвати якісними.

Щоб створити якісний видавничий продукт для дітей, видавцям слід бути обізнаними з психологічними засадами процесу текстосприйняття для дітей, знати можливості впливу на юного реципієнта через слово і зображення, глибоко розуміти сутність дитячого світосприйняття, відчувати потреби і прагнення сучасної дитини. Проте від теорії до практики треба пройти певний шлях. Не всі досягнення педагогіки та видавничої справи знаходять застосування на практиці. Насамперед, через відсутність необхідних знань у тих, хто займається виданням дитячої літератури. Саме цим зумовлена актуальність обраної теми дослідження.

Метою дослідження є аналіз стану сучасної дитячої літератури, а також визначення місця газети «Казковий Вечір» в українській дитячій періодиці.

Поставлена мета дослідження викликала ряд завдань:

- дослідити стан дитячої періодичної літератури в Україні;

- провести видавничо-редакційний аналіз видання, що є об'єктом дослідження;

- виявити наявні проблеми дитячої періодичної літератури.

Об'єктом дослідження є змістове наповнення, структура та художнє оформлення газети «Казковий Вечір».

Предметом дослідження є сучасна дитяча періодична література.

Вивчення теми курсового дослідження вимагає відповідних методів. При написанні роботи ми використовували описовий метод дослідження, порівняльний, метод аналізу та типології.



РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ТА РОЗВИТОК ДИТЯЧИХ ПЕРІОДИЧНИХ ГАЗЕТНИХ ВИДАНЬ

1.1 Історіографія виникнення дитячих видань

Кількість періодичних видань для дітей у державі свідчить про рівень її цивілізованості, культури, інтелекту, а також про перспективи її розвитку, її майбутнє. Нове покоління повинно формуватися під впливом вдалої державної політики, сім'ї, громадськості та джерел інформації, які гарантуватимуть повноцінний всебічний розвиток дитини. Нам здається, що думка про занепад дитячої журналістики, у зв'язку з ростом впливовості телебачення, є хибною, оскільки телебачення, або ж комп'ютер, в жодній мірі не заміняє періодики - це різні засоби інформації, що по-різному впливають на інтелектуальну діяльність дитини. Таким чином, ці питання завжди були і є актуальними і вимагають свого розвитку, пошуків нових шляхів реалізації, враховуючи соціальну значущість якісної професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи, які забезпечують раннє становлення і розвиток особистості молодшого школяра.

Процес становлення дитячої періодики був досить складним, залежав від багатьох чинників: соціально-політичного, історичного та культурного. Дитяча періодика взагалі відображає розвиток тієї чи іншої країни та суспільства загалом в аспекті культурного, морального, демократичного розвитку, тому вона є дуже важливою складовою літератури.

Друковані часописи з являються з початком XVII ст. і то майже одночасно в усіх країнах Західної Європи. Так, 1615 р. починає виходити в Німеччині Frank-furter Jurnal , потім з являється друкований часопис в Австрії, 1621 р. Виходить перша газета в Англії під назвою Weekly News ; 1631 р. - у Франції Gazette ; в Iталії перший часопис виходить 1636 р. (Флоренція) і т. д. Всі ці часописи подають вже ширші огляди, хроніку, починають обговорювати справи, зв язані з діяльністю урядів і представництв, та інформують про події свого краю[10].

На українських землях, у порівнянні із західноєвропейськими країнами, преса з'явилася на 150 літ пізніше. Визначніші події з українського життя мали відгук і оцінку впродовж довшого часу лише на сторінках західноєвропейської преси. Так, повстання Богдана Хмельницького (1648), перемоги і творення Української держави знайшли відгук і освітлення на сторінках англійської, французької, німецької та ін. преси. Так само в цій же пресі можна було зустріти й інші відомості про українські землі[5].

Доречно розповісти і про походження назви газета. Назва газета походить від назви дрібної срібної монети у Венеції - газзи. За цю монету можна було добре поснідати, придбати недорогий одяг, покататися на гондолі. За газзу також можна було купити аркуш густо списаного паперу. Цей аркуш був особливо потрібен венеціанцям. Справа у тому, що цехи записувачів новин стали випускати невеличкі аркуші паперу. Писали їх від руки. Спочатку інформація мала виключно економічний характер - вона призначалася для торгових людей, мореплавців. Потім записувачі новин почали цікавитися також політикою. Їхні розповіді про життя в різних країнах, про окремих державних діячів. плани урядів користувалися найбільшим попитом у тих, хто стояв при владі. За ці бюлетені платили одну газзу або газзету. За назвою монети стали називати й самі бюлетені. Так народилася назва газети. З'явилася й нова професія - збирачі новин. Пізніше їх стали називати журналістами.

Наприкінці ХVІІІ - початку ХІХ ст. починають з'являтися перші дитячі журнали, у яких друкуються повчання, розповіді, віршики та казки. В Україні у кінці ХІХ - початку ХХ ст. також з'являється низка письменників, що пишуть самобутні твори для дітей та юнацтва. Серед них варто відзначити таких, як Марко Вовчок, чиї твори проникнуті співчуттям до пересічного мешканця України, розумінням його проблем та перспектив, патріотизмом. Варто відзначити й творчість І. Франка, який писав для дітей вірші та казки, у основу яких покладено українські народні перекази. Усі твори написані у формі, що є доступною для маленького читача. Стосовно казок І. Франко писав, що вони вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти й чарівної милозвучності.

Видатній поетесі Лесі Українці належать неповторні віршовані твори для дітей, у яких вигадані сюжети поєднуються з народними дохристиянськими переказами та казками, усі її твори романтичні[5].

Але досить важко дитячим виданням на ринку. Тому що багато хто не вважає за потрібне дотримуватися правил та законів створення такого продукту.

Питання недостатньої грамотності дитячої періодики, та й суспільства загалом, викликані тим, що з самого дитинства батьки з об'єктивних чи суб'єктивних причин не прищеплюють своїм малюкам любов до читання, яка в останні десятиліття підмінюється менш якісними замінниками розваг - телебаченням, комп'ютерними іграми. Проте без гарної якісної книги неможливо виховати особистість. І звісно ж, неможливо підвищити культурний та мовний рівень держави.

За останні роки інформаційний простір України зазнав значних кількісних і якісних змін. Насамперед, з'явилося багато нових періодичних видань, загальна кількість зареєстрованих газет і журналів - 8300 одиниць (що у кілька разів більше порівняно із 1991 р.) Їхніми засновниками, головним чином, виступають комерційні структури, науково-дослідні установи, громадські організації, навчальні заклади. Та говорити про їх якість та відповідність нормам зарано[1].

Тож якраз наша сучасна дитяча періодика - де більше, де менше - робить титанічну справу: повірте, коли є під руками якісне дитяче періодичне видання, можна незгірше обставити пізнавально-світоглядні умови зростання дитячої особистості, але потрібно щоб воно було.



1.2 Специфіка періодичних дитячих видань

Спочатку визначимо, що ж таке «дитяча періодика». Це масив періодичних видань, створених спеціально для дитячої читацької аудиторії з урахуванням вікової диференціації, психофізіологічних можливостей, когнітивних потреб та особливостей сприйняття[3].

Відомо, що газети здатні швидше ніж книжкові видання відгукуватись на різні події, що відбуваються в суспільному житті, висвітлювати цікаві та актуальні проблеми для дітей та підлітків. Завдяки різноманітності жанрів видань (від казок і віршиків до проблемної статті), їхньому невеликому обсягу, гнучкості у формуванні кожного числа, у доборі матеріалів та широкому вибору виражальних засобів дитяча періодика виступає одним з досить дієвих засобів привчити дітей до послідовного і постійного читання, формування у них стійкого бажання до комунікації з літературою, популяризації спеціальних знань, розвитку їхньої духовності.

Мова дитячого видання - це особливий різновид літературної мови, тому вона має свої засоби виразності, дієвості, емоційності, свої естетичні ідеали. Особливої уваги потребує й лексична база текстів сучасних дитячих видань, оскільки часто словник, яким послуговується автор при написанні твору, не відповідає лексикону дитини конкретного віку, її життєвому, мовленнєвому досвіду; подекуди лексика як художніх, так і пізнавальних видань не охоплює всі аспекти навчання і виховання. У текстах сучасної дитячої періодики трапляються діалектизми, жаргонізми, рідковживані слова, професіоналізми. Проблемою сучасних україномовних журналів є суржик, який зустрічається як в оригінальних, так і в перекладних текстах. Отже, невідповідність між лексичною базою текстів для дітей та розвитком маленького читача є проблемою дитячої періодики[2].

Якщо газети зроблені з урахуванням та розумінням соціальних потреб і читацьких запитів сучасної дитини, знанням розмовних, психологічних характеристик конкретної вікової групи - вони стають постійним комунікативно-інформаційним каналом, який забезпечує безперервний зв'язок між навчальним процесом і позашкільною самоосвітою, сприяють самовдосконаленню, задоволенню різноманітних читацьких потреб.

Специфіка дитячих газетних видань полягає у тому, що вони, як правило, повинні бути розраховані на конкретну вікову категорію юних читачів.

Помітною рисою для наймолодших є не зациклення на якійсь одній темі (жанрі), або кількох, а саме прагнення до всього нового, незвичного, досі незнайомого, тобто мають політематичний характер. Також однією з рис є наявність розважально-ігрового компонента.

З дорослішанням читацької аудиторії тематичний спектр періодичних видань звужується, серйознішою стає їх проблематика. Літературно-художні і пізнавальні (пізнавально-розважальні) часописи для дітей середнього шкільного віку відзначаються глибшим висвітленням проблематики, вищим ступенем науковості викладу, збільшенням середнього обсягу матеріалів.

Проте, як і наймолодші читачі, окреслена читацька аудиторія також вимагає підтримки зацікавлення до предмета викладу, до журналу загалом. Тому для активізації читацької уваги в журналах для підлітків широко використовуються різноманітні «зони для відпочинку», розважально-ігрові засоби, образно-емоційна стилістика викладу, велика кількість ілюстрацій, щоправда, серйознішого змістового навантаження, іншої художньої манери виконання.

Зрозуміло, що дитяча періодика помітно відрізняється від всієї іншої, оскільки вона має не тільки повідомляти, а й виконувати розвивальні й виховні функції. У дитячих виданнях не можна використовувати лексику, важку для дитячого розуміння та сприйняття, але також краще утриматись і від сленгу та жаргону у виданнях для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку[15].

У сучасному світі діти розвиваються дуже швидко й тому потребують постійного надходження до них інформації, яка б не тільки була корисною, але насамперед і зацікавлювала їх. А ще - пізнання нового має приносити дитині задоволення. Тому звичайно ж всі видання мають відповідати стандартам і включати в себе не тільки цікаву інформацію, а й гарні, якісні ілюстрації, які доповнюють текст, і наочно.

Отже, дитячі газети поділяються на п'ять основних видів: пізнавальні, розважальні, навчальні, художні, наукові. Такий поділ ґрунтується на виховних засадах та симбіозі трьох основних педагогічних функцій (виховна, навчальна, розвиваюча), що їх має виконувати дитяча періодика, а також на зацікавленні дітей у задоволенні тією чи тією інформацією[8].

На сьогодні в Україні досить суттєво постають проблеми мови й культури дитячих видань. Специфіка роботи редактора над мовною тканиною текс­ту дитячого твору зумовлена тим, що однією з важливих його функ­цій є сприяння розвитку писемного й усного мовлення дитини. Від якості мовного оформлення тексту, адресованого дитині, залежить ефективність процесу опанування нею навички читання (у читачів-початківців), формування загальної мовної і мовленнєвої культури (у читачів, що навчилися читати).

На жаль, у цілому, дитяча періодика зараз перебуває не на достатньому рівні. Справа і в поганому оформленні, і в тонкому сірому папері, і в нецікавому наповненні. Не проводиться практично ніяких опитувань читачів-дітей щодо того, які б видання вони хотіли читати, що там мало б бути вміщено тощо. В деяких дитячих виданнях наповнення може не відповідати читацькій аудиторії, бути занадто простими, чи навпаки складними[16].



РОЗДІЛ 2. ЗМІСТОВЕ НАПОВНЕННЯ ДИТЯЧИХ ВИДАНЬ

2.1 Предметна область дитячих періодичних видань

Медіатекст, адресований дитині, - найбільш довірливій із усіх можливих читацьких категорій, - має бути бездоганним щодо достовірності, точності використаного в ньому фактичного матеріалу. Дитина все сприймає на віру - слово, надто друковане, набуває в її очах абсолютного авторитету. Через брак досвіду й відповідних знань маленький читач не піддає сумніву адресовану йому інформацію, тому порушення правил подання фактичного матеріалу може негативно позначитися на подальшому інтелектуальному розвитку дитини, сформувати в неї хибні уявлення про світ, і це є ще однією актуальною проблемою комунікації між читачем та виданням. Значним недоліком сьогоднішніх дитячих видань є нерозуміння потреб маленького споживача. Як бачимо, всі проблеми дитячої періодики так чи інакше дотичні до медіаосвіти, медіапсихології, медіапедагогіки[4].

Проблематика твоpiв, адресованих юному читачевi, зумовлюється необхiднiстю вiдповiдати на численнi його запитання, що починаються з традицiйних чому? Як? Звідки? Дитину передусiм цiкавлять твори, в яких показані вiдомi їй реалiї, а також тi, про якi вона хатiла б довiдатися.

Але категорія предметної сфери видання охоплює не тільки відображені знання. До її складу входить і ставлення автора до навколишньої дійсності, його оцінка подій і явищ, що фіксує специфіку суспільної свідомості.

Спецiалiсти вважають, що в основу твору дитячої лiтератури може бути покладено практично будь-яке явище навколишнього життя, будь-який об'ект дiйсностi (iсторичнi подii, реалiї сучасного життя, факти зi світу природи, основи науки, подiї культури, мистецтва тощо), за винятком тих, висвiтлення яких може негативно вплинути на психiку юного читача або до сприйняття яких він нi фiзично, нi морально ще не готовий.

Твори класикiв української та зарубiжної лiтератури не втратили свого значення й на cьогодні, й сьогоднi вони служать чудовни взiрцем для навчання. Тiльки ж оте головне, що має взяти наша дитяча лiтература вiд них, - то розумiння дитячої психологiї, вмiння розповiсти малечi про навколишнє, про сучасне їм - тодiшне життя, враховуючи їхнi iнтереси, їxнi можливостi пiзнавати й розумiти те, про що їм оповiдають, їхню духовну налаштованість. А дiти потребують таких твopiв, якi б вводили їх у складний cвiт сучасностi - з урахуванням його складностей i суперечностей.

Предметна область дитячих видань є ширшою, нiж предметна область твopiв дитячої лiтератури, адже реалiзується вона не лише у твopi, а й в апаратi, iлюстрацiях, оформленнi видань. Предметом дитячого видання можна вважати будь-який фрагмент навколишньої дiйсностi (явища живої природи та об'єкти матерiальної культури, створеної людиною), вiдображений у зручнiй для дитини формi в ycix елементах видання.

Особливого значення у дитячому твopi набуває проблема iнтерпретацiї теми. Ракурс, акценти, глибина розкриття проблеми залежать вiд психологiчних ознак дитини-читача певного віку, зокрема вiд її здатностi до абстрактного мислення, до аналiзу, самоаналiзу, вiд її вмiння виявляти причинно-наслiдковi зв'язки мiж рiзними об'єктами дiйсностi тощо. На вiдмiну вiд «дорослої», в дитячiй лiтературi важливо не те, про що розповiдається, а те, як розповiдають i до чого пiдводять. Тут автор не лише вступає в дiалог з читачем, він вiдповiдним чином opiєнтує його у складних питаннях, пояснює власну позицiю, активно впливає на формування читацькоi думки, реалiзуючи в такий спосiб виховне завдання дитячої книги.

Природа дитячого твору є такою, що вибiр теми визначаеться закладеним у нiй повчальним i виховним потенцiалом. Проте часто в нашiй iстopiї це розумiлося занадто спрощено, i дитячу лiтературу використовували винятково як засiб виховання i моралiзаторства. При написаннi твору автори, нехтуючи художнiми якостями, дбали передовсiм про те, щоб викласти чiткi догми - «як потрiбно жити». Ще змалечку дитину намагалися затиснути в певнi рамки, привчити до стереотипiв, до традицiйного свiтобачення, що панує у суспiльствi, не давали iй змоги самостiйно розвиватися, вiдкрито висловлювати свої бажання[14].

Досить нагадати собi виразну iдеологiчну заангажованiсть твopiв дитячої лiтератури радянської доби. Вся тематика пореволюцiйної лiтератури була просякнута пафосом боротьби за «новий світ», героїкою i романтикою творення соцiалiстичної держави.

Тодi дiйшли нaвiть до заборони казок. Народний комiсар Н. Крупська писала: «У бiльшостi казок, написаних у зовсiм iншу епоху, класово чужий нам змiст. Biн тим небезпечнiший, шо всмоктується цiлком непомiтно, завдяки чудеснiй формi, вмiнню подати його в цiкавiй, простiй, жвавiй формi. Дитина беззахисна. Ми повиннi вмiти захистити її вiд чужих, розтлiнних впливiв. Ми повиннi навчитися вiддiляти форму вiд змiсту. Чарiвнi казки ми вважаємо шкiдливими. Вони заважають дитинi розiбратися в навколишньому, розвивають забобони, дiють на її нерви, викликаючи почуття страху, живлячи нездорову фантастику, притуплюючи почуття реальностi»[7].

Дитяча книга має виконувати передусiм пiзнавальну функцiю: давати дитинi важливi знання про навколишнiй свiт, про природу, про все, що її цiкавить, відповiдати на її питання, а не привчати чинити так, а не iнaкшe, бо так повинно бути, так прийнято, так роблять усі. Виховний потенцiал книги може виявлятися при використаннi її як джерела для прикладiв, повчань батьками, вчителями. Саме наповнення видання повинне залишати дитинi вибiр, вчити бачити текст «по-своєму», а отже давати можливiсть сприймати світ нешаблонно, казати, що дитина думає, а не те, що повинна думати.

Кожна вікова група має свої улюбленi теми. Вважається, наприклад, що малюкiв цiкавлять сюжети анiмалiстичної тематики. Однак цим не слiд зловживати, бо у бiльшостi дитячих книг від зайчикiв та їжачкiв уже стало просто тicно. Що не книжка - обов'язково заєць, обов'язково кiт, обов'язково їжак. Така однобокiсть зоологiчного cвіту у наших книжках, очевидно, пояснюється тим, що i тут, на жаль, нашi iдуть не вiд життя, а вiд лiтературної традицiї. Це призводитъ звуження тематики, лiтературних мотивiв, yciєї сфери, в якiй відбувається дiя твopiв, до штампiв i шаблонiв. Добре, що в нашiй поєтичнiй лiтературi багато природи, казковості, але oстаннім часом ці мотиви почали переважати на шкоду iншим мотивам.

Школярi початкової i середньої школи захоплюються пригодницькими сюжетами, пiдлiтки починають захоплюватися творами iсторичного характеру, охоче читають твори соцiальної тематики про життя ровесникiв, про людськi взаємостосунки, адже вони вже усвiдомлюють себе безпосереднiми учасниками всього, що вiдбуваеться довкола.

Предмет видання визначає коло дитячого читання у той чи iнший перiод розвитку особистостi, а також вiдбiр твopiв, що пропонуються читачевi. Кожна книжка повинна бути прочитана у вiдповiдному вiцi, тоді вона здатна реалiзувати свої соцiальнi функцiї. Наприклад, казка Л. Керрола „Алicа в кpaїнi чудес” здатна вплинути на дошкiльнят, учнiв початкової школи та учнiв 7-8 класiв по-рiзному, бо з кожним роком дитина може вiдкривати нові аспекти цього глибоко фiлософського твору[13].

Отже, вибiр теми для дитячого твору залежить вiд її актуальностi, вiд того, чи цiкавить вона конкретну вікову групу читачiв, вiд закладеного в нiй виховного потенцiалу. При висвiтленнi тiєї чи iншої проблематики в твopi, адресованому дiтям, особливого значення набуває майстернicть її iнтерпретацiї.

2.2 Основні принципи розробки концепції дитячого видання

Проблема теоретично-методологічного підґрунтя видавничої діяльності у сфері національної дитячої періодики є актуальною. На жаль, цієї теми в українському журналістикознавстві та едитології торкаються лише опосередковано. Наукову базу для вирішення цієї проблеми становлять набутки світової та вітчизняної психолого-педагогічної думки, а також загальні положення сучасної теорії видавничої справи та редагування, розроблені провідними її представниками - В. Різуном, М. Тимошиком, М. Феллером та ін.

У статті Н. Кіт здійснено першу спробу сформулювати основні психологічні принципи, яких варто дотримуватися фахівцям видавничої справи, готуючи до друку національне періодичне видання для дошкільників. На нашу думку, їх слід дотримуватися і при підготовці дитячих журналу та газети для школярів, щоб забезпечити максимально повну реалізацію його цільового призначення відповідно до головних завдань виховання[1].

Українські газета та журнал - це, по-перше, періодичні видання для української дитини, визначальними рисами у психологічному портреті котрої є національно-детерміновані інтровертованість та ірраціональність із їхніми похідними - індивідуалізмом, емоційністю, рефлексивною настановою до сприйняття світу тощо; по-друге, періодичне видання для української дитини, яке характеризується конкретністю, реалістичністю та центризмом мислення, величезною допитливістю у пізнанні світу, анімізмом уяви, нестійкою увагою, мимовільною та досить нетривкою пам'яттю, специфічним відчуттям мови та стрімким розвитком мовлення, оптимістичним світосприйняттям та деякими іншими властивостями дитячої психіки, що на різних етапах розвитку дитини мають свої особливості[14].

Редагування дитячого журналу, газети - психологічно-детермінований процес, кінцевим результатом якого є забезпечення необхідних умов для адекватного сприйняття дошкільником усіх елементів інформаційної системи видання.

Психологічна детермінованість редагування виявляється на всіх його рівнях: і при розробці концепції видання, і при опрацюванні змісту та форм його видавничого втілення.

Розробляючи концепцію дитячого періодичного видання видавець має пам'ятати, що психологічними засадами розробки є:

- Національна спрямованість видання.

- Точне визначення майбутньої читацької аудиторії.

- Урахування психологічних особливостей сприйняття і розуміння дошкільниками вербальної та візуальної інформації.

- Дотримання основних дидактичних принципів: наочності, послідовності, природо відповідності, активності та самодіяльності.

- Мультимедійний підхід (поєднання слова, малюнку, музичного додатку), оригінальне конструктивне вирішення видання (журнал-іграшка), використання специфічної фактури, ароматизація.

- Часта періодичність випуску.

- Пов'язаність із попереднім виданням[2].

Працюючи з дитячим виданням, редактор має пам'ятати, що у видання повинні бути:

- Єдність усіх елементів інформаційного комплексу видання.

- Ілюстративне наповнення, достатнє для розуміння даної читацької аудиторії.

- Змістова адекватність тексту щодо розповіді.

- Доступність змісту кожного малюнку.

- Різноманітність жанрово-видової палітри видання (казки, легенди, вірші, оповідання, загадки, завдання, ігри)[4].

Отож, у журналі чи газеті не має бути суперечностей, між, малюнком і тестом, прив'язаним до нього. Кожну ілюстрацію треба добре продумати, щоб випадково не порушити етичні чи естетичні норми й елементарно не налякати маленького читача. Має бути зорова єдність усіх елементів.

Також не можна не звернути увагу на те, що в текстах дитячих періодичних видань дуже часто зустрічаються штампи. Це спотворення мови не тільки автора, що складав статтю, а й надалі - у дитини. Читаючи такі заштамповані видання, діти часто переймають цю лексику і починають використовувати її в повсякденному житті. Тож беручись за таку складну та важливу справу, як створення дитячого видання для дітей, потрібно чітко продумати на який вік зорієнтоване видання, та що саме цю аудиторію дітей цікавить.



РОЗДІЛ 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ДИТЯЧОЇ ГАЗЕТИ «КАЗКОВИЙ ВЕЧІР»

3.1 Змістове наповнення видання « Казковий вечір»

Найвідоміша дитяча українська газета «Казковий вечір». Це дитяча щотижнева повнокольорова газета, що видається українською мовою. Заснована ТОВ «Видавничий Дім «Казковий вечір» ». Перший номер вийшов у світ 24 серпня 2000 року. Газета виходить обсягом 8 шпальт формату А3 на офсеті, кольоровість 4+4. Розповсюджується по Україні, але завдяки своєму неповторному змісту, зацікавлює маленьких читачів навіть з-за кордону. Чого дійсно потрібно повчитися у «Казкового вечора» іншим дитячим газетам, так це вигадкам різноманітних конкурсів. Можна не сумніватися у їх цікавості, адже саме завдяки їм до редакції надходять листи від маленьких читачів з Росії, Іспанії, Португалії, Німеччини та навіть Канади.

Щотижневий наклад коливається від 18 000 до 72 000 примірників. Загальний наклад за 10 років склав понад 11 000 000 примірників. Що свідчить про популярність видання серед його юних читачів.

Розрахована газета не лише на дітей, а й на їхніх батьків. Навіть під назвою видніється невеликий слоган «Дитяча газета для дбайливих батьків», що є певною рекламою та заохоченням купити саме це видання. Адже ти дбаєш про свою дитину, а якщо так, то ти обов'язково маєш придбати для неї цю газету[17].

Як доносять до нас самі засновники, головна ідея видання - допомогти дітям увійти у світ читання. Газета допомагає дітям розвиватися, навчатися і в той же час не перевантажує їх надлишковою та незрозумілою для них інформацією. Дитина навіть не зовсім усвідомлює, що вона навчається. Вона просто дізнається щось нове, для себе цікаве. Просто це все зроблено в такій собі ігровій формі, яка і зацікавлює маленького допитливого читача.

Основним тематичним матеріалом є сім казок на сім днів тижня, які проілюстровані художниками саме для цього видання. Художниками та дизайнерами створено власну образотворчу стилістику та декілька десятків шрифтів. Газета має власного дитячого психолога, що дає рекомендації стосовно казок та ілюстрацій які публікуються в газеті, щоб вони відповідали віковим особливостям сприйняття читачів. Психолог в команді - це ще один величезний плюс на користь цього видання. Адже аналізуючи інформацію, щодо створення дитячого видання ми зрозуміли, що змістове наповнення обов'язково має відповідати віку читача, має зацікавлювати його. Також обов'язкова присутність розважально-ігрового компонента, що і наявне в газеті «Казковий вечір». Саме видання скомпоноване так, наче це така собі «гра на вечір», справжнє місце для розваг та відпочинку.

На сторінках -- ілюстровані казки. Тут присутні не лише народні чи авторські казки, а навіть дитячі. Творчі юні читачі свої казки надсилаюсь до редакції, де відбираються, редагуються, а інколи залишається з авторським написанням та публікується в газеті. А що може краще потішити маленького письменника аніж побачити свій твір на сторінках улюбленої газети? Розуміти, що його побачать безліч дітей та батьків, справжній що не є привід пишатися собою.

Також на сторінках ми бачимо такі пізнавальні рубрики: «Таємниці Всесвіту», «Лапи, крила та хвости», «Справжнє диво», «Пояснючка», «Пальчики оближеш», «Невгамовний пензлик», «Спортмайданчик», «Веселинка» -- поради психолога, кросворди, розвиваючі завдання та конкурси з призами. Дуже вдало підібрані назви рубрик. «Таємниці Всесвіту» розповідає про різноманітні явища природа, про цікавинки зі всього світу на доступній та зрозумілій для дітей мові. Також можна простежити дотримання певної політематичності публікованого матеріалу, яка й повинна бути присутня зважаючи на вікову приналежність читачів газети (діти від 2 до 14 років).

«Лапи, крила та хвости» розповідає про різноматних та цікавих, незвичних звірят. Інформаціє про кожного небагато, щоб не перевантажувати дитину непотрібною та складною інформацією. Матеріалу саме стільки, стільки потрібно, щоб читач зміг все зрозуміти, та запам'ятати цікаве для себе.

«Справжнє диво» розповідає про різні незвичні події які відбуваються чи відбувалися в світі, пояснює начебто зовсім елементарні явища, над якими особливо не замислюєшся. Наприклад «чому рипить сніг?». Багато чого в матеріалі може зацікавити навіть дорослого, годі й говорити про дітей.

«Пояснючка» вміщує в собі певне питання, на яке відповідали їхні читачі, ці відповіді і розміщуються в цій рубриці. Вона є певним комунікаційним зв'язком з читачем, який повинен бути наявним у газеті, а тим більше в дитячій.

«Пальчики оближеш» ця рубрика розрахова вже на більш старших читачів газети. Тому що в ній розміщені різноманітні рецепти смачних страв, які б могла приготувати дитина. Також можна простежити допомогу психолога в цій рубриці, адже рецепти адаптовані так, що дитині зовсім не важко буте самій впоратися з приготуванням.

«Невгамовний пензлик» - тут вміщені покрокові схеми для малювання зображуваного малюнку, та коротка інформація про зображений об'єкт. Тобто навіть просто малюючи, дитина не просто перемальовує картинку, а й дізнається про смислове навантаження зображуваного об'єкта.

«Спортмайданчик» - ця рубрика раніше була окремою, в ній вміщувалися різні фізичні вправи та схеми їх виконання. Наразі вона входить до більшої рубрики «Планета самостійності», де дитина може ознайомитися з фізичними вправами, а також, що не мало важливо, з різними ситуаціями які можуть спіткати дитину коли вона не з батьками. Наприклад як переходити вулицю чи чого потрібно остерігатися надворі.

«Веселинка» - ця рубрика не зовсім відповідає своєму змісту, адже дивлячись на назву ми уявляємо, що в ній вміщений саме розважальний аспект, але в даній рубриці публікуються в більшості своїй поради психолога, як поводити себе в тій чи іншій ситуації. Тож, доречно було б порадити замінити назву рубрики чи винести як окрему, а до цієї додати такі окремі рубрики як «Розважайка», «Пограймося» та «Острів загадок», тому що всі вони розраховані на розвантаження сприйняття дитини, така собі зона відпочинку та розваг. газета дитячий видання

Авторами концепції та дизайну газети були дизайнер Трубніков Єгор та головний художник Федосенко Євген. Співавтор концепції та головний редактор із першого дня й донині є Суворова Людмила.

Газета перші декілька років підтримувалась телеканалом «Інтер» та його президентом Олександром Зінченко.

2000 року видання отримало нагороду в галузі журналістики «Золоте перо» в номінації «Найкраща газета для дітей». 2002 року -- в номінації «Найавторитетніший дитячий тижневик України»[17].

Загалом, проаналізувавши дану газету, можна зробити висновок, що в ній дотримані практично всі норми яких має дотримуватися періодичне видання, яке спрямоване одночасно і на навчання і на розваги та відпочинок дитини. Її можна назвати справді якісним українським дитячим видавничим продуктом, адже тут дбають та дослухаються до свого читача, та які одні не з багатьох, хто дійсно відповідає своїй віковій спрямованості.

3.2 «Казковий вечір» серед інших українських дитячих періодичних газетних видань

На початку проголошення незалежності України газети для дітей частково переважали над журнальними виданнями (ситуація змінилася згодом), хоча не всі витримали випробування часом. Не завжди достатніми були тиражі газет: від 100 примірників (найчастіше це стосувалося шкільної, учнівської преси) до кількох тисяч примірників. Наприклад, щомісячна дитяча газета «Чебурашка» (Лисичанськ Луганської обл.) мала спочатку наклад 12 000, потім 10 000 (1994 р.), щотижнева київська газета «Розовый слон» - 9 000 (1995 р.), «Цікава скринька» у Вінниці - 10 000 (2004 р.), весела газета для дітей «Перченя» у 2000 р. найбільшого показника майже в 7 000 досягла в березні, «Скрепка» в Горлівці Донецької обл. - 3 000

(2004 р.), «Паруса надежды» в Красноармійську Донецької обл. - 500 (2004 р.) примірників тощо. П'ятитисячний наклад мали всеукраїнська дитяча газета-країна «Мандрівець» (Тернопіль), обласна дитяча газета «Ліхтарик» (Чернігів), всеукраїнське дитяче видання «Оболонь» (Київ), газета.

За спрямованістю на певну читацьку аудиторію зазначений сегмент газет в Україні не мав чітких визначень; переважали такі підзаголовки: «для дітей», «дитяча газета», «для дітей і підлітків», «дитячо-юнацька газета» («Аквилон», «Галицьке юнацтво», «Веселка», «Новачок», «Задавака», «Никита и друзья», «Еники-беники», «Ерелаш», «Мартышка», «Тигренок», «Дзендзик», «Я» тощо)[6].

Сучасний ринок дитячих періодичних видань можна вважати насиченим і навіть перенасиченим. За останній рік з'явилось понад 20 нових найменувань. На ринку не тільки загальнодержавна, а й регіональна дитяча преса. Проте більшість видань одноманітні, мають схожу рубрикацію, завдання, конкурси. Частина дитячої періодики - переклад відомих і розкручених російських та англомовних видань. Інша частина - кальки популярних європейських та американських дитячих коміксів. Отже, перша проблема - одноманітність дитячих видань. Найпопулярнішими серед дітей на сьогодні є такі україномовні видання: «Пізнайко», «Котя», «Барвінок», «Малятко», «Стежка», «Юний натураліст», «Країна знань», «Вулик», «Однокласник», «Дзвіночок», «Казковий вечір», «12плюс», «Веселочка», «Яблунька», «Ліхтарик», «Долонька», «Арт-клас», «Соняшник».

Певна кількість газет вважає своїми адресатами не тільки дітей, але і їхніх батьків чи й усю родину (враховуючи бабусь і дідусів). Наприклад, на сімейне читання розраховані «Бим-Бом» (Лебедин Сумської обл.), «Детский мир» (Ал- чевськ Луганської обл.), «Мурзилка» і «Фант» (Київ), «Журавлик» (Харків), «Наши дети» (Дніпропетровськ). Для жінок і дітей призначена кіровоградська газета зі своєрідною назвою «Деточки-цветочки, мамуля, бабуля». Ще одна читацька категорія дитячих газет - хлопчики й дівчатка або лише дівчатка. Гендерну толерантність виховують такі видання, як «Аист» (Луганськ), «Девчонки и мальчишки» (Харцизьк Донецької обл.), «Обормотик» (Красний Луч Луганської обл.). Дівчачими секретами готові поділитися редакції газет «Отражение» (Донецьк), «Даша» (Севастополь), «Алиса» (Кіровоград).

За проблемно-тематичним спрямування газети для дітей в Україні можна поділити на кілька груп: розважально-пізнавальні («Абракадабра», «Новачок», «Никита и друзья», «Сонячний зайчик», «Газета кота Копєйкіна), інформаційно розважальні («Непоседы»), краєзнавчі («Крымуша», «Мандрівець»), освітнінародного дитячого центру «Артек» - «Остров А» та ін. («Основа», «Просвіта»), релігійно-духовні («Альфа», «Благовіст», «Божа криничка», «Божа нивка», «Галицький дзвін», «Діти Марії», «Пастушка», «Православная школа»), ігрові, для саморозвитку дітей («Я сам(а)», «100 витівок для дорослих і дітей», «Катавасия», «Конфетка», «Мудрагелик»). Так, серед останньої групи значно збільшилася кількість газет, присвячених творчим завданням, кросвордам, ребусам, головоломкам, чайнвордам, математичним і логічним загадкам.

«Призові дитячі сканворди», «Хатинка сканвордів», «Сканворденок», «Карусель кроссвордов», «Детские сканворды и раскраски», «Кузя» розраховані на допитливих, веселих, невтомних і креативних читачів. У пригоді тут можуть стати газети-розмальовки («Долонька», «Играй и учись», «Казки-розмальовки») та «казкові збірники» («Казкова газета», «Казковий вечір», «Бабусині казки», «У світі казок», «Казки у віршах», «Казкові кросворди»)[6].

Але саме газета «Казковий вечір» вирізняється серед інших. Тому що вона поєднує в собі кілька проблемно-тематичних спрямувань. Її не можна віднести лише до казкового збірника. Можливо, колись це і був лише казковий збірник, але на разі читач не лише може прочитати казку в кожному номері газети, а й дізнатися багато чого нового про навколишній світ, про природні явища, про події які змінили світ.

Отож на даному етапі газета поєднує в собі і розважально-повчальний сегмент, тому що з сторінок видання дитина навчається як поводити себе в тій чи іншій ситуації, в газеті присутні різноманітні кросворди та завдання, що теж навчає дитину новому. А також різноманітні розваги, такі як приготування їжі (для старших дітей), анекдоти, загадки, ігри.

Що є особливим, так це те, що значну частину газети створюють самі її юні читачі, які надсилають до улюбленої газети різноманітні анекдоти, які потім публікуються в рубриці «Розважайка». Вони можуть писати та надсилати власні казки доо редакції які також не оминуть і опублікують у черговому номері газети. Діти відповідають на запитання поставлені в кожному номері, та надсилають свої відповіді до газети і потім формують ще одну рубрику «Веселинка».

Видання також не можна віднести до певного типу за гендерною ознакою, на відміну від багатьох видань, адже «Казковий вечір» може зацікавити як хлопчика так і дівчинку, як маму чи тата, бабусю чи дідуся. Цю газету можна назвати сімейною, тому що з її допомогою можна чудово проводити час з дитиною, допомагати їй у розв'язуванні кросвордів , відгадуванні загадок та ін.

Можна зробити висновок, що газета «Казковий вечір» є універсальною за багатьма характеристиками, тому що об'єднує в собі багато тем та спрямувань, а тобто є політематичною.



ВИСНОВКИ

Сучасний ринок дитячих періодичних видань можна вважати насиченим і навіть перенасиченим. За останній рік з'явилось понад 20 нових найменувань. На ринку не тільки загальнодержавна, а й регіональна дитяча преса. Проте більшість видань одноманітні, мають схожу рубрикацію, завдання, конкурси. Частина дитячої періодики - переклад відомих і розкручених російських та англомовних видань. Інша частина - кальки популярних європейських та американських дитячих коміксів. Отже, перша проблема - одноманітність дитячих видань. Найпопулярнішими серед дітей на сьогодні є такі україномовні видання: «Пізнайко», «Котя», «Барвінок», «Малятко», «Стежка», «Юний натураліст», «Країна знань», «Вулик», «Однокласник», «Дзвіночок», «Казковий вечір», «12плюс», «Веселочка», «Яблунька» та ін..

За останні роки інформаційний простір України зазнав значних кількісних і якісних змін. Насамперед, з'явилося багато нових періодичних видань, загальна кількість зареєстрованих газет і журналів - 8300 одиниць (що у кілька разів більше порівняно із 1991 р.) Їхніми засновниками, головним чином, виступають комерційні структури, науково-дослідні установи, громадські організації, навчальні заклади. Та говорити про їх якість та відповідність нормам зарано.

Проаналізувавши газету «Казковий вечір», можна зробити висновок, що в ній дотримані практично всі норми яких має дотримуватися періодичне видання, яке спрямоване одночасно і на навчання і на розваги та відпочинок дитини. Її можна назвати справді якісним українським дитячим видавничим продуктом, адже тут дбають та дослухаються до свого читача, та які одні не з багатьох, хто дійсно відповідає своїй віковій спрямованості.

Видання також не можна віднести до певного типу за гендерною ознакою, на відміну від багатьох видань, адже «Казковий вечір» може зацікавити як хлопчика так і дівчинку, як маму чи тата, бабусю чи дідуся. Цю газету можна назвати сімейною, тому що з її допомогою можна чудово проводити час з дитиною, допомагати їй у розв'язуванні кросвордів , відгадуванні загадок та ін.

Можна зробити висновок, що газета «Казковий вечір» є універсальною за багатьма характеристиками, тому що об'єднує в собі багато тем та спрямувань, а тобто є політематичною.

Проблем із дитячою періодикою також не бракує. Сучасний ринок дитячих періодичних видань можна вважати насиченим і навіть перенасиченим. За останній рік з'явилось понад 20 нових найменувань. На ринку не тільки загальнодержавна, а й регіональна дитяча преса. Проте більшість видань одноманітні, мають схожу рубрикацію, завдання, конкурси. Частина дитячої періодики - переклад відомих і розкручених російських та англомовних видань. Інша частина - кальки популярних європейських та американських дитячих коміксів. Отже, перша проблема - одноманітність дитячих видань.

Друга проблема - низька якість. На сьогодні спостерігається дуже багато періодичних видань, які зникають так само швидко, як і з'являються. Це пов'язано, перш за все, з комерційним аспектом видавничої справи. Авторам небезпечно й невигідно співпрацювати з такими виданнями-одноденками, тому вони так неохоче контактують із дитячими видавництвами.

Мова дитячого видання - це особливий різновид літературної мови, тому вона має свої засоби виразності, дієвості, емоційності, свої естетичні ідеали. У текстах сучасної дитячої періодики трапляються діалектизми, жаргонізми, рідковживані слова, професіоналізми. Проблемою сучасних україномовних журналів є суржик, який зустрічається як в оригінальних, так і в перекладних текстах. Отже, невідповідність між лексичною базою текстів для дітей та розвитком маленького читача є третьою проблемою дитячої періодики.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Друк України (2006) : стат. зб. / уклад. С. Буряк. - К. : Кн. палата України, 2007.- 112 с.

2. Видання. Основні види. Терміни та визначення : ДСТУ 3017-95 - [Чин- ний ві 01-01-96]. - К.:Держстандарт України, 1995. - 47 с. - (Національні стандарти України).

3. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. - 376с.

4. ДСТУ 29.6-2002. Видання для дітей. Поліграфічне виконання: Загальні технічні вимоги: Вид. офіц. - К., 2002. - 16 с.

5. Животко А. П. Історія української преси (Упоряд. авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М. С. Тимошик. - К. : Наша культура і наука, 1999. - 368 с.)

6. Каталог видань України на 2008 рік. - К. : Державне підприємництво з розповсюдження періодичних видань "Преса", 2008. - 238 с.

7. Літопис періодичних видань УРСР 1984 : держ. бібліогр. покаж. УРСР. - Х. : Ред.-вид. відділ Книжкової палати УРСР ім. І. Федорова, 1990. - 185 с.

8. Мартиненко В. Робота з дитячою книжкою // Початкова школа. - 2001. - № 6. - С. 52

9. Мягкова, Л. Особенности и общин характеристики оформления детских газет // Вест. Москов.о ун-та. Сер. 10 : Журналистика. - 2000. - № 1. - С. 24-25.

10. Огар Е. Роздуми книговидавця над першими книгами // Початкова освіта. - 2000. - № 4.

11. Періодичні видання УРСР 1917-1960. Газети : бібліогр. довід. - Х. : Ред.-вид. відділ Книжкової палати УРСР, 1965. - 205 с.

12. Прокопчук О. Сучасна періодика для дітей: яка вона? / Прокопчук О. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://h.ua/ story/19451/.

13. Ставицька Л.М. Мова і стать // Критика. - 2003. - №6. - С. 26 - 34.

14. Стаднійчук Р. Сучасна українська періодика для дітей : хто є хто // Слово і Час. - 1999. - № 2. - С. 69-72.

15. Чайка В. В. Засоби масової інформації : соціально-філософський аспект // Філософська думка. - 2001. - № 2.

16. Cтан та проблеми дитячої періодики. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://studopedia.org/7-14587.html

17. Дитяча газета «Казковий вечір» [Електронний ресурс].- Режим доступу: http:\\ kazkovy.com.ua

Размещено на Allbest.ru