Українська сатирична публіцистика Наддніпрянщини періоду національно-визвольних змагань 1917-1921 років

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Почапська Оксана Іванівна

УДК 070 (477) «1917/1921»

Українська сатирична публіцистика Наддніпрянщини періоду національно-визвольних змагань 1917-1921 років

Спеціальність 27.00.04 -- теорія та історія журналістики

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук із соціальних комунікацій

Київ - 2009

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Роботу виконано на кафедрі радіомовлення і телебачення факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка

Науковий керівник:

доктор історичний наук, професор,

Крупський Іван Васильович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, факультет журналістики професор кафедри радіомовлення і телебачення

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор,

Коновець Олександр Федорович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, професор кафедри соціальних комунікацій

кандидат філологічних наук, доцент

Сніцарчук Лідія Віталіївна,

Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Стефаника, заступник директора

Захист відбудеться «14» квітня 2009 р. о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.33 Київського національного університету імені Тараса Шевченка (04119, м. Київ-119, вул. Мельникова, 36/1).

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці ім. М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий «13» березня 2009 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

к. філол. н., доцент В.Е. Шевченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Українська сатирична публіцистика 1917-1921 рр. -- явище складне та багатоаспектне. З'явившись на межі двох політичних епох, вона поєднала в собі елементи народної творчості з рисами, привнесеними періодом національно-визвольних змагань. Численні фейлетони, памфлети, сатиричні зарисовки та публікації інших сатиричних жанрів допомагали читачеві легше зорієнтуватися у вирі тогочасних подій, зрозуміти, чиї інтереси відстоює та чи інша партія. Водночас у сатиричних жанрах найяскравіше відобразилася національна самосвідомість української нації, її мрії та прагнення до побудови незалежної самостійної держави.

Дослідженням періодичних видань Наддніпрянської України періоду національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. займалися М. Галушко, П. Губа, О. Коновець, І. Крупський, О. Мукомела, М. Романюк, Н. Сидоренко, П. Федченко та ін. У монографічних дослідженнях та науково-теоретичних оглядах подається ґрунтовний опис періодичних видань, їх класифікація, особливості їх розвитку та функціонування. Окрім того, укладено вичерпні бібліографічні покажчики.

Теорією сатиричної публіцистики займалися Є. Ахмадулін, Б. Єсін, А. Капелюшний, Л. Кройчик, А. Макарян та ін. У працях науковців розглядаються терміни «гумор» і «сатира», подається аналіз та основні етапи розвитку таких сатирично-публіцистичних жанрів як фейлетон і памфлет, щоправда більша увага звертається на їх функціонування у пробільшовицьких періодичних виданнях середини ХХ ст.

Однак і досі не розроблена сама теорія сатиричної публіцистики, немає чіткого та одностайного тлумачення поняття «сатирична публіцистика», так само як немає одностайної думки щодо публіцистики загалом. полягає Саме в цьому, а також у зростанні інтересу до українських культурних надбань і полягає актуальність нашого дослідження.

Комплексне дослідження сатирично-публіцистичних виступів у сатиричних та несатиричних виданнях 1917-1921 рр., їх жанрове і тематичне структурування, з'ясування особливостей їх використання як засобу своєрідної пропаганди в українській журналістиці проводиться вперше.

Зв'язок роботи з науковими темами. Тема дисертації безпосередньо пов'язана з науковою проблематикою факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, зокрема пріоритетними напрямами наукових дослідів кафедри української преси «Дослідження історичних і теоретичних проблем української преси» (№ держреєстрації 0105U007456); кафедри теорії і практики журналістики «Шляхи підвищення ефективності сучасної журналістики» (№ держреєстрації 0106U0055900) та кафедри радіомовлення й телебачення «Електронні засоби масової інформації в контексті формування медіального інформаційного простору» (№ держреєстрації 0105U007456).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у з'ясуванні жанрової і тематичної специфіки української сатиричної публіцистики періоду національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. Задля досягнення окресленої мети розв'язувалися конкретні завдання:

- з'ясувати історико-культурні та суспільно-політичні умови функціонування періодичних видань 1917-1921 рр.;

- узагальнити досвід української сатиричної публіцистики 1917-1921 рр., простежити її еволюцію, показати витоки;

- вивчити вплив усної народної творчості на жанрові та структурні особливості сатирично-публіцистичних виступів;

- встановити зв'язок етапів розвитку української сатиричної публіцистики з основними історичними етапами національно-визвольних змагань;

- проаналізувати процес зміни бачення ролі критики та самокритики як після більшовицького перевороту 1917 р., так і під час національно-визвольних змагань, висвітлити їх відображення у практиці української сатиричної публіцистики;

- виявити основні особливості сатиричної публіцистики, окреслити її шлях у сатиричних та несатиричних виданнях.

Об'єктом дисертаційного дослідження є загальнодержавна урядова («Вісти з Української Центральної Ради», «Вісник Генерального секретаріату УНР», «Державний вісник», «Військово-науковий вісник», «Вісник УНР» та ін.), загальноукраїнська партійна («Робітнича газета», «Боротьба», «Нова рада», «Народна воля», «Селянська громада», «Наша справа», «Рідний край», «Красный путь» та ін.), губернська («Народне діло», «Життя Поділля», «Наш шлях», «Чернігівські губернські відомості» та ін.) періодика. Загалом майже 40 назв періодичних видань, що виходили упродовж 1917-1921 рр. на території Наддніпрянської України.

Предметом дослідження є жанрова й тематична специфіка української сатиричної публіцистики Наддніпрянської України періоду національно-визвольних змагань.

Джерельна база дослідження. У дисертації широко використано бібліографічні покажчики, довідники, енциклопедії, дисертації, наукову літературу, архівні матеріали, публікації періодики першої чверті ХХ століття. Серед них, зокрема, історико-політичні та історико-бібліографічні нариси, науково-теоретичні праці українських, російських та американських дослідників історії становлення та розвитку періодики в Україні та світі, концептуально-методологічні праці з теорії публіцистики і сатиричної публіцистики зокрема тощо, архівні фонди, каталоги й тематичні огляди Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (документи й статистичні данні з історії національно-визвольних змагань на території України 1917-1921 рр.), матеріали бібліотек Львова, Києва, Кам'янця-Подільського, Харкова, Полтави, Одеси, Вінниці.

Методологічна основа роботи визначена системою принципів (історизм, наукова об'єктивність, комплексність та достовірність) і методів, теоретичних узагальнень історико-журналістського знання.

Методи дослідження. У науковому дослідженні використано загальнонаукові методи аналізу (переважно якісний та сутнісно-кількісний) і синтезу. Під час вивчення історіографії та джерельної бази дослідження послуговувалися історичним, бібліографічно-описовим методами та методом класифікації. Для аналізу тематики й проблематики сатирично-публіцистичних творів у періодичних виданнях Наддніпрянщини застосовувалися такі методи: типологічний, порівняльно-аналітичний, проблемно-хронологічний, жанрово-видовий, системно-типологічний та метод контент-аналізу.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що автор на основі широкого кола періодичних видань уперше в українській журналістикознавчій науці проводить комплексне дослідження української сатиричної публіцистики Наддніпрянської України 1917-1921 рр., її жанрової, структорної й тематичної специфіки, висвітлює соціально-політичне тло, на якому вона розвивалася.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть використовуватися для подальшої розробки порушених у роботі питань, стати основою при підготовці навчальних і методичних посібників, при читанні курсів «Історія української журналістики», «Історія української літератури» та «Історія української літературної критики» на гуманітарних факультетах вищих навчальних закладів. Робота ґрунтується на значному фактологічному матеріалі, а тому може зацікавити студентів і викладачів у галузі журналістики, історії, літератури, культурології, видавничої справи. Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження є результатом самостійних спостережень та узагальнень дисертантки. Виступи, матеріали, доповіді на конференціях, наукові статті написані без співавторів.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації було оприлюдено на Всеукраїнській науково-практичній конференції «В. Свідзінський: доба і контекст» (м. Кам'янець-Подільський, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Національна періодика початку ХХ століття: розвиток і реалізація української ідеї державотворення» (м. Київ, 2006); Міжнародній науковій конференції «Харків і Харківський університет у розвитку української журналістики: від тижневика «Харьковские известия» до газети «Харківський університет» (до 190-річчя університетської преси)” (м. Харків, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку» (м. Черкаси, 2007); ІХ Міжнародній конференції молодих учених (м. Київ, 2007); Всеукраїнській науково-творчій конференції «Творчі та організаційні особливості функціонування сучасного медійного простору» (м. Тернопіль, 2007); Міжнародній науковій конференції «Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі» (м. Кам'янець-Подільський, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Взаємодія культур та полілінгвізм Придністров'я» (м. Тирасполь, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції «Человек в пространстве языка» (Каунас (Литва), 2008), Міжнародній науковій конференції «ІV Оломоуцький симпозіум україністів. Сучасна україніка: проблеми мови, літератури та культури» (Оломоуц (Чеська республіка), 2008), звітних наукових конференціях Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка та Львівського національного університету імені Івана Франка у 2007 та 2008 рр.

Окремі положення дисертації використовувалися при читанні лекцій та проведенні практичних занять із курсу «Теорія та методика журналістської творчості» та «Історія української журналістики» в Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка.

Структура дисертації. Дисертацією є рукопис загальним обсягом 202 сторінки, який складається зі вступу, чотирьох розділів, що містять дванадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел (146 позицій), в якій подаються структурно-логічні схеми архітектоніки сатирично-гумористичних виступів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано вибір об'єкта дослідження, визначено актуальність теми дисертації, розкрито теоретичну і практичну цінність дослідження, описано методи дослідження, зазначено джерельну базу й сформульовано новизну одержаних результатів.

У першому розділі - «Історіографія та джерела до вивчення сатиричної публіцистики Наддніпрянщини» - окреслено джерелознавчу базу з досліджуваної проблеми, презентовано наукові погляди та наукові підходи дослідників до вивчення історичних умов зародження і розвитку сатирично-публіцистичних жанрів та сатирично-публіцистичної преси загалом.

До початку 1990-х років вивчення української періодики в Україні було фрагментарним, здебільшого необ'єктивним, тенденційним. В умовах незалежної Української держави розпочався новий етап у дослідженні періодичних видань, про що свідчать історико-політичні та історико-бібліографічні нариси В. Гутковського, Д. Донцова, Д. Дорошенка, І. Крупського, П. Федоришина; концептуально-методологічні праці А. Капелюшного, М. Клімова, Н. Копистянської, Л. Кройчика, О. Кузнєцової, А. Макаряна, І. Михайлина та ін.; науково-теоретичні праці українських, російських та американських дослідників історії становлення та розвитку періодики в Україні та світі: Є. Ахмадуліна, А. Животка, Б. Єсіна, О. Мукомели, Н. Сидоренко, М. Тимошика, П. Федченка, D. Davies, W. Chun and T. Keenan та ін.

Соціальний бік українського журналістикознавства яскраво висвітлений у дослідженнях А. Капелюшного, О. Кузнецової, Т. Приступенко, М. Тимошика та ін.

Величезна кількість праць присвячена бібліографічним описам належать М. Галушко, Н. Сидоренко, Л. Сніцарчук, М. Романюку, І. Крупському, О. Сидоренку та ін.

Аналіз наукової літератури з журналістикознавства, літературознавства, а також історичних розвідок та монографічних досліджень, що стосуються національно-визвольних змагань 1917-1921 рр, дав змогу вивчити основні напрямки дослідження періодичних видань, що містять сатирично-публіцистичні виступи, з'ясувати особливості історичного розвитку української нації під час національно-визвольних змагань, а також з'ясувати суть окремих літературознавчих понять, що безпосередньо стосуються теми нашого дослідження.

У другому розділі «Концептуальні засади та передумови функціонування сатиричної публіцистики, її функціональне призначення на сторінках періодичних видань Наддніпрянщини періоду національно-визвольних змагань» висвітлено історичні особливості появи та функціонування періодичних друкованих видань загальнополітичного та сатиричного спрямування; розкрито особливості розвитку сатиричної публіцистики в умовах хаотичної зміни та жорсткого протистояння різних військово-політичних сил; з'ясовано вплив усної народної творчості на розвиток української сатиричної публіцистики; досліджено особливості літературознавчого, лінгвістичного та філософського трактування понять «гумор» і «сатира».

У підрозділі ІІ.1. «Суспільно-політичне тло становлення і розвитку періодики Наддніпрянщини 1917-1921 рр.» досліджено особливості військово-політичного устрою Наддніпрянської України 1917-1921 рр., розкрито суть Лютневої революції та більшовицького перевороту (1917 р.) в Росії та досліджено резонанс цих подій на теренах України, особливості становлення більшовицької влади, способи протистояння українського народу комуністичний партії. З'ясовано, що події 1917-1921 рр. дали можливість українській пресі реалізувати право на свободу слова. Переважна більшість газет і журналів почали висвітлювати заборонені теми і використовувати українську мову. Водночас, зріс фактор використання друкованих періодичних видань як засобу пропаганди та своєрідної реклами. Фактично, преса поділилася на три умовних групи: «проукраїнської», «пробільшовицької», «процарської» орієнтації.

У підрозділі ІІ.2 «Усна народна творчість - визначальний чинник української сатиричної публіцистики» проаналізовано особливості впливу українського народного гумору на формування сатирично-публіцистичних виступів у друкованих несатиричних періодичних виданнях Наддніпрянщини. Розглядаючи специфіку і шляхи запозичення сатиричною-публіцистикою українського народного гумору, зроблено висновок, що фольклорні джерела гумору українські сатирики використовували з метою створення народного колориту, для підкреслення основної ідеї виступу, як один із засобів аргументації та маніпуляції свідомістю читача. Найпоширенішими темами, над якими сміялися сатирики 1917-1921 рр., стали теми різновекторної та суперечливої політики військово-політичних сил, недолугість та недоумкуватість різних панків, невідповідність між обіцяним і зробленим, агітаційна активність, власна довірливість та ін.

У підрозділі ІІ.3 «Теоретичні аспекти гумору і сатири в контексті публіцистичного твору та їх складові» з'ясовується поняття «гумор» і «сатира», виявлено особливості їх введення у канву публіцистичного твору та пристосування до специфіки їх сприйняття аудиторією. Окрім того, акцентовано увагу на способах використання іронії як методу і як перехідного піджанрового етапу між гумором і сатирою.

Третій розділ - «Особливості жанрової палітри сатиричної публіцистики періоду 1917-1921 рр.» - присвячений розгляду жанрових особливостей і тематичної специфіки великих, середніх та малих форм сатиричної публіцистики.

Підрозділ ІІІ.1 «Фейлетон: особливості жанру, різновиди» присвячений розглядові фейлетону як самостійного історично зумовленого сатирично-публіцистичного жанру, особливостям його структури й тематики в умовах перебігу національно-визвольних змагань. Проаналізувавши фейлетонні різновиди та врахувавши усі їх характеристики, ми дали таке визначення для фейлетону 1917-1921 рр.: це прозовий або римований художньо-публіцистичний жанр, що виявляє суть злободенної проблеми з метою її усунення чи перетворення на суспільну перевагу (або навіть на національно ідентифікуючий фактор) через реальні (рідко, вигадані) події засобами сатири і гумору.

У підрозділі ІІІ.2 «Становлення, еволюція і джерела розвитку памфлету» зосереджено увагу на вивченні суті і жанрових ознаках памфлету. Проаналізувавши друковані періодичні видання 1917-1921 рр., дисертантка дійшла висновку, що жанр памфлету зустрічається досить рідко, проте він має низку специфічних ознак, які вирізняють його з-поміж інших сатирично-публіцистичних жанрів того періоду.

Важливою жанровою ознакою памфлету 1917-1921 рр. є також його спрямованість на кардинальну зміну суспільної думки, що більшовицька партія іменувала більш відповідним терміном - «агітація». При цьому агітаційність полягала не лише у партійних закликах, а використовувалася як засіб впливу на громадську свідомість з метою вироблення прихильного ставлення до особливостей поведінки, моральних якостей і т. д. якихось конкретних осіб, тобто з метою позиціонування позитивного «Я» особистості (переважно за рахунок до інших явищ чи подій).

У підрозділі ІІІ.3 «Трансформація, тенденції розвитку та інформативні можливості малих форм сатиричної публіцистики» зосереджено увагу на тому, що саме для малих сатирично-публіцистичних жанрів характерним є явище жанрового перетікання.

До малих форм газетно-журнальної сатири відносять байку, пародію, епіграму, анекдот, сатиричний афоризм. Такі форми, як репліка, карт (жарт) та пародійна хроніка, ми, слідом за А. Капелюшним та іншими дослідниками преси першої чверті ХХ століття відносимо до різновидів замітки чи пародії, оскільки до 20-х років ХХ століття вони ще не пройшли всіх етапів свого становлення, а тому говорити про них як про окремі жанри сатиричної публіцистики 1917-1921 років не можемо.

Найпопулярнішою формою малих сатирично-публіцистичних виступів були агітаційно-сатиричні твори. Найвагомішою особливістю цього жанрового різновиду стало те, що у період зародження національно-визвольних змагань і аж до остаточного утвердження більшовицького режиму агітаційно-сатиричні вірші друкувалися і в сатиричних, і в несатиричних виданнях разом із шаржами та карикатурами.

Тематично малі форми сатиричної публіцистики поділялися на агітаційну, політичну, соціально-побутову публіцистику, сатирично-публіцистичні виступи

У четвертому розділі - «Проблематика й творення системи образів відображення дійсності у сатирично-публіцистичних жанрах» - розглянуто особливості розвінчання старого ладу та утвердження національної ідеї засобами сатири, мовностилістичні особливості вираження сатирично-публіцистичного тексту, а також проаналізовано сатирично-публіцистичні тексти окресленого періоду. При цьому виділено декілька типових для того часу текстових структур.

У підрозділі IV.1 «Державний устрій як об'єкт сатиричної публіцистики» з'ясовано, що у сатиричній публіцистиці наддніпрянської періодики досить повно відображено процес боротьби за утвердження незалежної Української держави. Сатирики змальовували не тільки наявність серед політичних партій та рухів різних поглядів на статус України, її етнополітичне становище, характер державного ладу, а й розвиток самої ідеї державного відродження, незалежно від змін внутрішніх та зовнішньополітичних обставин.

Підрозділ IV.2 - «Напрями розвінчання старого ладу та утвердження національної свідомості» - присвячений розгляду особливостей використання художніх та художньо-публіцистичних образів у сатиричній публіцистиці 1917-1921 рр. З'ясовано, що найпопулярнішими були дві групи образів: образ українського народу та біблійні образи.

Образ українського народу у сатиричній публіцистиці 1917-1921 рр. пройшов три стадії: міфологізації, страху, розчарування. Але на кожній із них український народ в цілому був уособленням могутності, інтелекту, моральності. Така національна гіперболізація слугувала чудовою підтримкою та натхненником українських національно-визвольних сил.

Використання біблійних образів у сатирично-публіцистичних жанрах 1917-1921 рр. відбувалося на ґрунті протиставлення. Серед основних засобів засвоєння біблійних образів виділяємо такі: 1. Протиставлення «світлого» більшовицького майбутнього (рай) «темному» хаотичному тогоденню (пекло). 2. Підкреслення мучеництва націоналістично спрямованих військово-політичних сил у протиставленні до легкого ситого життя прокомуністичних.

Не останню жанро- та формотворчу роль відіграла і структура сатирично-публіцистичного тексту. Зробивши детальний аналіз сатирично-публіцистичних виступів 1917-1921 рр., виділили такі структури: перевернута піраміда, драматична та комбінована структури.

сатиричний публіцистика наддніпрянщина

ВИСНОВКИ

Основні положення дисертації розширюють межі дослідження медіа простору у період національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. Історичний досвід журналістики цього періоду спонукає підвищувати роль преси у контексті розвитку національної культури, збереження національної ідентичності, історичної пам'яті, психологічного феномену самосприйняття і самоусвідомлення себе серед інших народів.

Опрацювання наукових джерел, синтез результатів наукового пошуку, аналіз сатирично-публіцистичних виступів у різних типах періодичних видань стали передумовою таких висновків:

- Особливістю революційних подій 1917 р. в Росії була поява так званої «авангардної» більшовицької партії, що мало неабиякий вплив на свідомість широких верств населення. Водночас в Україні до 1921 р. більшовизм захопив лише невеликий відсоток бідноти. Слабкість більшовизму полягала в тому, що він не мав на масовому рівні міцної культурної основи. Проте за умов психологічної розгубленості суспільства зросло значення загальнонаціональної ідеології як об'єднавчої формули суспільних інтересів, напрямів руху, прагнень, моральних, культурних та релігійних цінностей. Революційні події 1917 р. в Росії принесли свободу слова. Одна за одною починають виходити друком періодичні видання різних військово-політичних організацій: «Робітнича газета», «Народна воля», «Боротьба», «Громада», «Вістник Української Народної Республіки», «Коммунист». З'являються тематичні видання: «Продовольственная газета», «Хозяйство Украины», «Голытьба» та ін.

- Переважна більшість видань, що виходили на території України упродовж 1917-1921 рр., містили розважальну рубрику, назва якої коливалась в межах «Не так сталось, як гадалось», «Приповідки і приповістки», «Маленький фельетонъ». Основним наповненням цих рубрик були твори сатирично-публіцистичного характеру.

- Сатирична публіцистика 1917-1921 рр. відчула на собі неабиякий вплив усної народної творчості. Сатирики вдавалися до використання змістових та формальних елементів, народнопоетичних образів, трансформували народні прислів'я та приказки, а також, для підсилення переконувального ефекту, що мав на меті вплив на широкі верстви населення, активно вживали структурні елементи із українських обрядових дійств.

- Для уніфікації терміна «жанр» надзвичайно важливими є не тільки суб'єктивні, але й об'єктивні фактори. Так само, як наука рухається за допомогою внутрішніх законів, внутрішньої логіки розвитку, хоча справжні її творці -- яскраві індивідуальності, так і публіцистика, література, інші види творчості поєднують в собі явища, проаналізувати котрі можна тільки спираючись на методологію поєднання об'єктивних і суб'єктивних факторів. Причому, одночасність і різноспрямованість їх відіграє надзвичайно важливу роль.

- Аналізуючи жанри памфлету і фейлетону періоду національно-визвольних змагань 1917-1921 рр., відштовхувалися від жанрових ознак, притаманних сатирично-публіцистичним виступам окресленого періоду. На основі детального аналізу фактичного матеріалу, виявили, що: фейлетон - це прозовий або римований художньо-публіцистичний жанр, котрий виявляє суть злободенної проблеми з метою її усунення чи перетворення на суспільну перевагу (або навіть на національно ідентифікуючий фактор) через реальні (рідко, вигадані) події засобами сатири та гумору; памфлет - це художньо-публіцистичний твір на актуальну тему, призначений для прямого впливу на громадську думку, його стилю притаманна яскрава афористичність, експресивність, ораторські інтонації, образність, іронія, згущена до сарказму. На сторінках наддніпрянської преси були досить широко представлені короткі форми сатиричної публіцистики. При цьому нерідко спостерігаємо явище перетікання однієї форми жанрового різновиду в іншу. Пояснюється це тим, що національно-визвольні змагання 1917-1921 рр. спричинили бурхливий розвиток агітаційної сатири, автори якої не зважали на те, як писати, спрямовуючи весь свій хист на створення агітаційного змісту.

- Серед основних форм сатирично-публіцистичних жанрів 1917-1921 рр. можна виділити такі: а) твори українських письменників, що друкувалися на шпальтах регіональних та центральних газет (до цієї групи зараховуємо і твори анонімних фейлетоністів); б) сатиричні статті, зауваження, гноми, написані працівниками редакції; в) сатиричні кореспонденції про окремі події суспільно-політичного життя України.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Почапська О. Жанрові особливості фейлетону (за матеріалами кам'янець-подільської преси 1917-1921 рр.) / О. І. Почапська // Образ. - 2008. - Вип. 8. - С. 85-91.

2. Почапська О. Еволюція образів -- еволюція національної свідомості: образ українського народу у сатиричній публіцистиці 1917-1921 рр. (за матеріалами періодичних видань Наддніпрянщини) / О.І. Почапська // Вісник Луганського національного педагогічного університету. -- 2008. -- № 3 (лютий). -- С. 162-168.

3. Почапська О. Тематичні межі малих форм української сатиричної публіцистики у періодичних виданнях Подільської губернії 1917-1921 рр. / О.І. Почапська // Іван Огієнко і сучасна наука та освіта: Науковий збірник: Серія історична та філологічна. Вип. ІV. -- Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, редакційно-видавничий відділ, 2007. -- 340 с. -- С. 57-61.

4. Почапська О. Революційні події 1917-1920-х років на сторінках кам'янецької преси / О.І. Почапська // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету. Філологічні науки: Випуск 13. -- Кам'янець-Подільський: ПП Заріцький, 2006. -- 340 с. -- С. 85-90.

5. Почапська О. Критика соціально-політичного устрою Наддніпрянщини у сатиричній публіцистиці 1917-1921 рр. / О.І. Почапська // Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку: Збірник наукових праць / МОН України, Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького; відповід. ред.: С.М.Квіт. -- Черкаси, 2007. -- 528 с. -- С. 446-449.

6. Почапська О. Жанрові особливості фейлетону в кам'янець-подільській пресі (1917-1920) / О.І. Почапська // Національна періодика початку ХХ століття: розвиток і реалізація української ідеї державотворення: Матеріали Міжнародної наукової конференції, Київ 8-9 грудня 2006 р. -- К., 2006. -- 116 с. -- С. 79-80.

7. Почапська О. Кам'янецька преса 1917-1921 рр. як виразник національної ідеї / О.І. Почапська // Вісник Харківського національного університету. -- 2007. -- № 766. -- С. 75-77.

8. Почапська О. Сатирично-публіцистичний текст 1917-1921 рр.: різновиди і особливості структури / О.І. Почапська // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Філологічні науки. Випуск 15. Том 2. -- Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2007. -- 368 с. -- С. 164-168.

9. Почапська О. Сатирична публіцистика в українській періодиці 1917-1921 рр.: тематичні й жанрові межі / О.І. Почапська // Взаимодействие культур и полилингвизм Приднестровья: становление и развитие: Материалы Международной научно-практической конференции. Том 2. -- Тирасполь: Изд-во Приднестровского университета, 2007. -- 215 с. -- С. 74-78.

10. Почапська О. Гумор і сатира в сатирично-публіцистичних жанрах наддніпрянської преси 1917-1921 рр. / О.І. Почапська // Творчі та організаційні особливості функціонування сучасного медійного простору: Збірник наукових праць / Національний університет „Києво-Могилянська академія”, Галицький інститут імені В'ячеслава Чорновола. -- Тернопіль-Львів: ЛА „Піраміда”, 2008. -- Т. 2. -- 326 с. -- С. 245-248.

11. Почапська О. Фейлетон як провідний жанр сатиричної публіцистики 1917-1921 рр. (за матеріалами газет Наддніпрянської України) / О.І. Почапська // Ukrainica III. Souиasna Ukrajinistika: Problзmy jazyka, literatury a kultury. -- Olomouc: Univerzita Palackeho v Olomouci, 2008. -- C. 451-455.

АНОТАЦІЯ

Почапська О.І. Українська сатирична публіцистика Наддніпрянщини періоду національно-визвольних змагань 1917-1921 рр.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 - теорія та історія журналістики. - Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

У дисертації вперше у вітчизняному журналістикознавстві проаналізовано жанрові й тематичні особливості сатирично-публіцистичних виступів на сторінках періодичних видань Наддніпрянської України.

Детальний аналіз сатиричної публіцистики дав змогу з'ясувати її жанрові та формотворчі особливості, а також уніфікувати визначення для фейлетону та памфлету 1917-1921 рр., відштовхуючись від історичної суті жанру. Досліджено соціально-історичні та воєнно-політичні умови творення сатирично-публіцистичних виступів та їх вплив на визначення ідеї національного розвитку української держави під час національно-визвольних змагань.

Вивчено, проаналізовано та відтворено проблемно-тематичні особливості сатиричної публіцистики, з'ясовано її образну і текстову структури; простежено особливості тематичної трансформації у контексті ротації військово-політичних сил.

Ключові слова: сатирична публіцистика, Наддніпрянщина, національно-визвольні змагання, тематика, проблематика, жанр, формальні показники, структура тексту, еволюція сатиричної публіцистики, національна свідомість.

АННОТАЦИЯ

Почапская О.И. Украинская сатирическая публицистика Надднепрянщины периода национально-освободительных соревнований 1917-1921 гг.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по социальным коммуникациям по специальности 27.00.04 - теория и история журналистики. - Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

В диссертации впервые в отечественном журналистиковедении исследуется украинская сатирическая публицистика Надднепрянщины периода национально-освободительных состязаний 1917-1921 гг.

В диссертации проанализировано жанровые и тематические особенности сатирическо-публицистических выступлений на страницах периодических изданий Надднепрянской Украины, рассматриваемой в диссертации в рамках Третьего Универсала Центральной Рады от 7 ноября 1917 г., который провозглашал, что территорию Надднепрянщины составляют девять губерний (Киевская, Подольская, Волынская, Черниговская, Полтавская, Харьковская, Екатеринославская, Херсонская и Таврийская).

Детальный анализ сатирической публицистики дал возможность выяснить ее жанровые и формальные показатели, а также унифицировать определения фельетона и памфлета 1917-1921 гг., отталкиваясь от исторической сути жанра.

Значительное внимание уделяется исследованию социально-исторических и военно-политических условий создания сатирическо-публицистических выступлений, а также их влияние на определение идеи национального развития украинского государства в период национально-освободительных состязаний 1917-1921 гг.

Изучено, проанализировано и отображено проблемно-тематические особенности сатирической публицистики; определено их образную и текстовую структуры; прослежено особенности тематической трансформации в контексте ротации военно-политических сил. В контексте национально-освободительных соревнований основной темой, которая прошла через большую часть сатирическо-публицистических выступлений, была тема борьбы украинского народа за утверждение независимого суверенного Украинского государства. Сатирики пытались отразить не только существования среди политических партий и движений разных взглядов на статус Украины, ее геополитическое положение, характер государственного уклада, но и развитие самой идеи государственного возрождения, не зависимо от развития внутри- и внешнеполитических условий. Не оставляли без внимания и социально-экономические условия Надднепрянской Украины. Кроме того, популярными темами были место Украины на мировой политической арене, военно-политические деятели и пункты их программ государственного развития, взяточниство и коррупция и др.

Внимание также акцентируется на том, что сатирическая публицистика 1917-1921 гг. ощутила на себе огромное влияние устного народного творчества. Сатирики использовали смысловые и формальные элементы, народнопоэтические образы, трансформировали народные пословицы и поговорки, а также, для усиления эффекта убеждения, целью которого было влияние на сознание народа, активно использовали структурные элементы украинских народных действий.

В диссертации определено место и роль сатирической публицистики в формировании и сохранении национального сознания, распространении национально-патриотических идей. Анализ публикаций засвидетельствовал, что призрачное существование Украинского независимого государства и жесткая большевистская политика хоть и являлись продолжительное время основными препятствиями развития национальной сатиры, но, в то же время, они стали основным стимулом самого процесса развития украинского сатирического мышления.

Отталкиваясь от анализа фактического материала, автор среди основных форм сатирическо-публицистических жанров выделяет: сочинения украинских писателей, которые печатались на страницах региональных и центральных газет; сатирические статьи, заметки, гномы, написанные работниками редакций; сатирические корреспонденции об отдельных событиях общественно-политической жизни Украины.

Имагологический анализ сатирической публицистики показал, что наиболее часто используемыми образами были образ украинского народа и библийные образы. Образ украинского народа прошел в своем развитии три условных стадии: мифологизации, страха и разочарования. Библийные же образы использовались только в системах противопоставления «добро-зло» - «большевизм-национализм».

Украинская сатирическая публицистика Надднепрянщины периода национально-освободительных соревнований 1917-1921 гг. была определяющей составной, которая влияла на развитие общества, поднятие его культурного и политического уровней.

Ключевые слова: сатирическая публицистика, Надднепрянщина, национально-освободительные соревнования, тематика, проблематика, жанр, формальные показатели, структура текста, эволюция сатирической публицистики, национальное сознание.

ANNOTATION

Pochapska O.I. Ukrainian Satirical Publicism of Naddnipryanska Ukraine of the Period of National-Liberation Competition of 1917-1921.

The thesis for awarding candidate degree of social communication on speciality 27.00.04 - Theory and History of Journalism. - Institute of Journalism, Kiev national University of Taras Shevchenko. - Kiev, 2009.

The manuscript, in which genre and thematical peculiarities of satirical publicism, which was printed on the pages of periodical editions of Naddnipryanska Ukraine is defended. In the dissertation the genre and formal indexes is analyzed. Also the author gives the standardized definition of such popular satirical genres as feuilleton and pamphlet of 1917-1921.

The main accentuation was made on the investigation of the social-historical and martial-political conditions of satirical publicism creation its influence on the definition of the idea of national development of Ukraine in time of national-liberation competition.

In the manuscript the problematical-thematic peculiarities, the images and the structures of the text was studied. The author shows the thematic transformations of satirical publicism in the context of rotation of martial-political forces.

Key words: satirical publicism, Naddnipryanska Ukraine, national-liberation competition, thematic, problematic, genre, formal indexes, structure of the text, evolution of satirical publicism, the national consciousness.

Размещено на Allbest.ru