Публіцистично-художня діяльність М. Данька в контексті національного інформаційного простору 60-80-х років ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

УДК 070.1:821.161.2-92(043.3)

27.00.04 - теорія та історія журналістики

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук

із соціальних комунікацій

Публіцистично-художня діяльність Миколи Данька в контексті національного інформаційного простору 60-80-х років ХХ століття

Садівничий Володимир Олексійович

Київ - 2008



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі журналістики та філології Сумського державного університету.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Сидоренко Наталія Миколаївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, завідувач кафедри історії журналістики.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Шкляр Володимир Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, професор кафедри міжнародної журналістики;

кандидат філологічних наук, доцент Лубкович Ігор Маркіянович, Рівненський ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем'янчука», декан факультету масової комунікації та інформаційних технологій.

Захист відбудеться «22» січня 2009 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.33 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 35/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий «22» грудня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради к.філол.н., доц. В. Е. Шевченко



Загальна характеристика роботи

Актуальність теми зумовлена необхідністю вивчення малодослідженого періоду в історії української журналістики та з'ясування окремих принципів розвитку соціальної комунікації у вітчизняному інформаційному просторі 60-80-х рр. ХХ ст. Робота наближає до наукових потреб публіцистичні та літературознавчі праці М. Данька, які осмислюються, аналізуються й узагальнюються на тлі національно-визвольних змагань українського народу.

Микола Данько (псевдоніми Дмитро Гедзь, М. Славгородський, М. Михайлович, М. Михайленко, І. Станченко, 1926-1993) увійшов у літературно-художній та журналістсько-публіцистичний процеси наприкінці 50-х рр. ХХ ст. з плеядою літераторів, названих пізніше «шістдесятниками».

У дитинстві пережив голод 1933 р., у юності пройшов фронтами Другої світової війни; закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. І. Франка. Попрацював у львівській молодіжці «Ленінська молодь» та сумській обласній газеті «Ленінська правда». Коли ж наприкінці 60-х окремі літератори розплачувалися за свій нонконформізм початку десятиліття конформізмом, деякі - політичною мовчанкою, а інші - ув'язненням, коли держава посилювала тиск на саму себе через арешти iнтелiгенцiї, через витоптування паросткiв нового українського вiдродження, через розгортання росiйської мови, бюрократизм та змiцнення правоохоронних структур; у наслідок того, як у лавах чiльних поетiв-шiстдесятникiв брав гору iнстинкт самозбереження, - М. Данько пiднявся на головну сходинку власного «Я» - не злякався бути самим собою. Позбавився страху, вiд якого гине людське начало: «Така полегкiсть... врештi скинув руб'я / Морального жебрацтва, що ряхтіло / Пiдробним словом...».

Після виходу книжки «Червоне соло» (1967) прокуратура Сум відкрила на М. Данька карну справу за статтею 187-1 Карного кодексу УРСР: «Систематичне розповсюдження в усній формі свідомо неправдивих вигадок, які ганьблять радянський державний устрій, а також виготовлення або розповсюдження у письмовій, друкованій чи iншiй формі творів такого ж змісту». Протягом наступних десятиліть його звільняли з редакцій, доводилося працювати сторожем, вантажником.

Активно працюючи в пресі з 1956 р. до середини 1968 р., створив десятки нарисів, замальовок, кореспонденцій, статей, фейлетонів тощо. Розквіт публіцистичної діяльності припадає на першу половину 60-х рр.: за період 1960-1968 рр. видано 2 книги, в часописах опубліковано 126 творів. Окрім газет, активно друкувався у художньо-публiцистичних журналах «Ранок», «Вiтчизна», «Жовтень», «Дніпро», «Змiна», виступаючи з публіцистичними поезіями, оповiданнями, гуморесками, пародiями, рецензiями, перекладами з польської, болгарської, росiйської, вiрменської та удмуртської мов. Протягом 70-80-х рр. (20 років) ним опубліковано лише 203 твори. Поезії в офіційних виданнях не друкувалися 19 років.

Знакове у творчості М. Данька - громадянська спрямованість, соціальна активність, зануреність у духовні проблеми свого часу. Однак він не соціолог чи психолог, який досліджує морально-етичні проблеми, не політичний діяч. Він - публіцист і поет. Тож одним із головних критеріїв оцінки в нашому дослідженні є аналіз естетичної природи його творчості.

Суттєве значення для розуміння особливостей функціонування українського інформаційного простору 60-80-х рр. ХХ ст. мають раніше невідомі листи до М. Данька академіка Ф. Овчаренка, письменників Гр. Тютюнника, Б. Антоненка-Давидовича, Ф. Васильєва, редактора видавництва «Прапор» Є. Кокоревої, за допомогою яких реконструюється внутрішній світ як окремих постатей, так і відповідних суспільних груп, установлюються їхні причиново-наслідкові зв'язки в соціокультурному середовищі. Це підсилюється спогадами односельців та однокласників М. Данька, дружини, знайомих, колег-журналістів, поетів В. Борового, М. Петренка, літератора й науковця, дисидента М. Осадчого, у спілкуванні з якими розкривалися його душа, талант, світогляд. Загалом записано спогади більше ніж 20 осіб. Завдяки цьому вперше створенно наукову біографію М. Данька. Зіставляючи наявні в листах визнання його самого зі спогадами сучасників, із його прямими чи опосередкованими висловлюваннями в публіцистичних, художніх і поетичних творах, із документально зафіксованими даними біографії, - реконструйовано основні риси образу М. Данька як журналіста, письменника й патріота; всебічно розкрита поліконтекстовість (факти, процеси, явища), яка слугувала його загальнодемократичному та національно-українському самоутвердженню; проведено послідовний аналіз різних контекстів - від домашнього оточення, історії села та побуту до вибору осіб, подій і фактів та їхніх часових видозмін.

На основі архівних матеріалів здійснено текстологічний аналіз неопублікованих творів з метою повного охоплення творчої спадщини Миколи Данька.

Зв'язок роботи з науковими програмами й темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах комплексної науково-дослідної теми кафедри журналістики та філології Сумського державного університету «Соціально-мовна концептуальність української національної ідеї в сучасних ЗМІ», номер державної реєстрації 0107U001609.

Мета дослідження: увести в науковий обіг публіцистично-художню спадщину М. Данька й визначити її місце в контексті національного інформаційного простору 60-80-х рр. ХХ ст.

Реалізація мети вимагає вирішення таких завдань:

- проаналізувати стан дослідженості означеної проблеми в українській та зарубіжній історіографії, визначити об'єктивність і повноту її науково-теоретичного осмислення;

- укласти документальний життєпис М. Данька, його екогенез, спрямований на заповнення «білих плям» та розвінчування антинаукових стереотипів у біографії шляхом вивчення всього арсеналу архівних матеріалів та забороненої донедавна літератури;

- простежити головні напрями розвитку публіцистичної діяльності М. Данька в нерозривному зв'язку із суспільно-політичним життям 50-80-х рр. ХХ ст.;

- окреслити провідні мотиви, жанрове розмаїття, особливості поетики; використовувані ним засоби впливу на реципієнта; ставлення до розроблення та розвитку теми, принципи зав'язки тексту в композиційні вузли; літературну досконалість і літературний аспект як результат уміння автора професійно, точно й тонко володіти мовою; експресивну лексику в мовотворчості, поетичні тропи в системі текстів соціальної комунікації як засіб глибшої передачі того чи іншого явища, здатність слова бути художнім образом; данько біографія публіцистичний антинауковий

- з'ясувати роль і місце М. Данька в національному інформаційному просторі 60-80-х рр. ХХ ст. та загалом у системі соціальної комунікації.

Об'єктом дослідження є публіцистично-художня діяльність М. Данька, зокрема тексти творів, опублікованих у періодичних виданнях, публіцистична поезія, що ввійшла до трьох збірок: «Зоряне вікно», «Червоне соло», «Й сонця прихилив би!..», інші матеріали, серед них рукописи, які зберігаються в Державному архіві Сумської області та приватному архіві автора дисертаційного дослідження.

Предметом наукового аналізу стали: онтологічні витоки художнього світу М. Данька; національно-політичні чинники формування його принципів і світогляду; поліконтекстовість загальнодемократичного та національно-українського самоствердження; провідні мотиви публіцистики; особливості впливу на творчість загальнонаціональних джерел становлення та навколишнього середовища; жанрова система та поетика публіцистики М. Данька.

Таке розуміння об'єкта й предмета дослідження визначило методологічні принципи, які дозволили виконати поставлені завдання. Найважливішими правилами дослідження ми вважали принципи історизму, системності, об'єктивності, всебічності, наступності (спадкоємності), світоглядності. Завдяки цьому зреалізована прогностична функція журналістикознавства, спрямована на проведення подальших досліджень, окреслення тем, проблем, питань, які потребують вивчення. У роботі застосовано такі методи: історичний, логічний, біографічний, хронологічний, статистичний, аналізу, синтезу, аналогії, контент-аналізу, зіставно-стилістичного аналізу, добору й систематизації матеріалу та метод архівного дослідження. Вдавалися й до «польових досліджень», зокрема запису спогадів і свідчень очевидців.

Наукова новизна визначається об'єктом та предметом дослідження й полягає в тому, що здійснена спроба:

- цілісного підходу до вивчення, аналізу та оцінки українського інформаційного простору 60-80-х рр. ХХ ст.;

- визначити органічний зв'язок масових інформаційних процесів із соціокультурною ситуацією, формуванням суспільно-політичної структури;

уперше:

- розкрито особливості розвитку й становлення таких життєвих та світоглядних ідеалів М. Данька, як вірність українській ідеї, традиціям своїх пращурів, свого народу, внутрішня свобода;

- розроблено наукову біографію досліджуваного автора; здійснено комплексний аналіз усього художньо-публіцистичного доробку М. Данька;

- введено до наукового обігу досі не опубліковані його твори, шляхом аналізу на якісно новій методологічній основі, що дозволило розкрити художньо-філософський та естетичний потенціал учасника процесу соціальної комунікації;

- опубліковано (з примітками чи вступними статтями) публіцистичні та літературно-художні твори М. Данька, листи та спогади в журналах, книгах, навчальних посібниках, альманахах.

Наукову достовірність результатів забезпечують методологічна обґрунтованість вихідних теоретичних положень, застосування комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, репрезентативність джерельної бази дисертації та фактичного матеріалу, на основі якого здійснено емпіричні дослідження.

Наукове та практичне значення роботи. Одержані наукові результати мають важливе значення для подальшого вивчення історії української журналістики 60-80-х рр. ХХ ст., літературознавства, культурології. Дають можливість простежити нові аспекти суспільного життя країни в зазначений період. Важливим є й те, що охоплено та проаналізовано пласт різноманітних видань місцевої преси. Це сприяє повнішому висвітленню шляхів становлення та розвитку української журналістики, дозволяє по-новому оцінити та осмислити її. Дисертаційна робота засвідчує вагому роль, значення і місце представника регіональної журналістики в інформаційному просторі не тільки краю, а й держави, дає уявлення про рівень духовного, політичного й національного життя реґіону.

Матеріали дослідження можуть використовуватися для подальшого розроблення поставлених у роботі питань, стати основою під час складання навчальних і методичних посібників, зокрема для розробки лекцій та семінарських занять із курсу «Історія української журналістики», «Теорія журналістики», «Жанри журналістики» під час читання відповідних курсів у вищих навчальних закладах. Робота ґрунтується на значному фактологічному матеріалі, а тому може зацікавити студентів факультетів журналістики, історії, видавничої справи. Висновки можуть становити певний науковий та практичний інтерес для журналістів-практиків.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат і опубліковані наукові статті, в яких викладені основні положення наукової роботи, виконані здобувачем самостійно. Одна публікація підготовлена у співавторстві з кандидатом філологічних наук О. Вертієм, де автором дисертаційного дослідження зібраний фактичний матеріал та сформульовані висновки.

Апробація результатів дисертації. Окремі положення та висновки дисертаційного дослідження були основою виступів на 12 наукових конференціях. Зокрема це: міжнародні - «Національна еліта та інтелектуальний потенціал України» (Львів, 18-20 квітня, 1996), «Журналістика 2006: українське журналістикознавство та освіта в контексті євроатлантичного процесу»» (Київ, 25-26 травня, 2006), «Сучасний інформаційний простір: журналістика та медіа освіта» (Алушта, 24-28 вересня, 2007), «Журналістика 2008: українське журналістикознавство, освіта, термінологія і стандарти» (Київ, 17-18 квітня, 2008), IV міжнародна наукова конференція «Українство у світі: Україна є там, де живуть українці» (Чернігів, 23-25 травня, 2008); всеукраїнські - ІІІ Науково-теоретична конференція «Людина: дух, душа, тіло» (Суми, 15-16 квітня, 1999), І Всеукраїнська наукова конференція «Регіональні ЗМІ України: історія, стан та перспективи розвитку» (Луганськ, 20-21 березня, 2008), Всеукраїнська наукова конференція «Григорій Сковорода: образ світлої людини на всі часи» (Сковородинівка, 17 травня, 2008); відомчі - науково-теоретична конференція викладачів, співробітників, аспірантів та студентів Сумського державного університету з соціально-гуманітарних проблем (Суми, 17-21 квітня, 1995; 23-27 квітня, 2007); науково-теоретична конференція викладачів, аспірантів, співробітників та студентів гуманітарного факультету Сумського державного університету (Суми, 18-29 квітня, 2005); ІІІ філософсько-літературні читання «Філософський та літературно-критичний виміри сучасної духовної та морально-естетичної ситуації в Україні, модернізація versus традиції» (Суми, 5-6 січня, 2007).

Публікації. Теоретичні основи дисертаційної роботи викладено в 14 публікаціях, із яких: 1 - навчально-методичний комплекс «Творчість Миколи Данька (1926-1993)»; 3 статті у фахових наукових виданнях у галузі соціальних комунікацій; 6 - у наукових виданнях та збірниках іншого фахового спрямування: 4 публікації у фахових виданнях із філології, 1 - у фаховому виданні в галузі філософії, 1 - у збірнику «Реабілітовані історією»; 4 публікації в матеріалах конференцій та енциклопедичних довідниках.

Автором дисертаційного дослідження знайдено, упорядковано, прокоментовано та опубліковано (із примітками чи вступними статтями) низку творів М. Данька в журналах, книгах, навчальних посібниках, альманахах. Використано практичний досвід дисертанта, отриманий у співпраці з журнально-газетними виданнями «Українська культура», «Березіль», «Літературна Україна», «Народознавство», «Сумщина», «Сумська новина» та ін., на сторінках яких уміщено матеріали про письменника-публіциста М. Данька.

Структура та обсяг дисертації. Мета і завдання дослідження, його концепція визначили структуру дисертації, яка складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного, десяти підрозділів, загальних висновків, списку використаних джерел із 519 найменувань. Основний текст викладено на 174 сторінках, проілюстровано 2-ма діаграмами. Повний обсяг роботи 220 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи, які використовувалися в процесі дослідження, джерелознавчу базу; розкрито наукову новизну, теоретичну й практичну значущість роботи; відображено апробацію результатів дослідження.

У першому розділі - «Історіографія. Напрями та методи дослідження» -узагальнені такі аспекти: 1) персоналії журналістики: рівень наукового розроблення проблеми; 2) методологія дослідження; 3) літературно-критичні визначення представників другої половини ХХ - початку ХХІ ст. та відгуки сучасників про життя і творчість М. Данька.

У підрозділі 1.1 «Персоналії журналістики: рівень наукового розроблення проблеми» вказується, що на основі архівних матеріалів, особових документів, спогадів, творів уперше розроблена наукова біографія М. Данька.

Здійснено огляд практично всіх наукових публікацій, присвячених вивченню персоналій у журналістиці, кандидатських та докторських дисертацій, захищених із зазначенням тематики. До уваги взято напрацювання не лише журналістикознавців, а й істориків, філософів, політологів, літературознавців. У контексті дослідження ми зверталися до праць, присвячених творчості Я. Галана, Лесі Українки, І. Франка, М. Возняка, Л. Глібова, Б. Грінченка, М. Драгоманова, В. Ігнатієнка, О. Назарука, Є. Чикаленка, А. Кримського, М. Рудницького, М. Рильського, О. Довженка, О. Гончара, Д. Павличка, І. Дзюби, Є. Сверстюка, П. Загребельного, Ю. Яновського, І. Огієнка та ін. Акцентована увага на роботах, де вивчається творча діяльність українських публіцистів, пресознавців та видавців, які народилися в Україні, але за радянськосоюзівських умов перебували поза межами своєї держави: У. Самчука, І. Брика, І. Кревецького, С. Сірополка, В. Андрієвського, П. Василенка-Волошина, М. Воскобійника, В. Гришка, А. Жука та ін. Опрацьовані дослідження, у яких аналізується публіцистична та редакторсько-видавнича діяльність менш відомих широкому загалові діячів, зокрема таких, як О. Барвінський, Г. Шерстюк, В. Гренджі-Донський, Є.-Ю. Пеленський, Г. Костельник.

Важливість дослідження публіцистики М. Хвильового, Б. Антоненка-Давидовича, І. Багряного для нашої дисертаційної роботи зумовлена, перш за все, територіальністю: Охтирка (тут народився І. Багряний і навчався Б. Антоненко-Давидович), Тростянець (батьківщина М. Хвильового), Краснопілля (саме з цього району М. Данько) знаходяться поряд. Спільні риси у творчості цих митців - гострота, дотепність, аналітичність, національна гідність, оригінальність, вникливість, безкомпромісність - дали підстави говорити про вплив на становлення особистості чинників, що знаходяться в межах одного медіаландшафту.

Контекст, у якому формувалися світогляд та життєві принципи М. Данька, складається із широкої мозаїки мікроконтекстів, які й сформували його. Перший визначений елемент - тема навколишнього середовища, оточення, кола спілкування, пережитого в дитинстві й юності. Тобто того, що належить до рідного ґрунту формування митця. Ця проблема розробляється у працях Н. Зелінської, О. Вертія, О. Забужко, С. Кіраля, О. Коновця, Б. Сохацького. Другий визначений елемент мікроконтекстів складають політична й національна дійсність від середини й до 90-х рр. ХХ ст. Це, зокрема, суспільно-політичний рух, що отримав назву «шістдесятництва»; політична публіцистика, що поширювалась у машинописі, на фотокопіях тощо й отримала назву «самвидав». Показана участь М. Данька в редагуванні самвидавівського журналу «Кафедра». Для визначення загальнометодичних підходів до аналізу ситуації 1960-1980-х рр. у контексті національного інформаційного простору зверталися до праць А. Русначенка, Л. Богораз, О. Даніеля, О. Субтельного, В. Орел, Ю. Зайцева, О. Гуржія, Я. Ісаєвича, М. Котляра, Ю. Курносова, Б. Захарова, В. Барана, Є. Сверстюка, Ю. Шаповала, Ю. Киричука, М. Геллера, Є. Гімпельсона, Р. Даніелса, Г. Джілла, Р. Рахманного, Я. Корнай та інших.

Аналіз публіцистичної спадщини М. Данька, її провідних мотивів, жанрології, особливостей поетики проведений на основі науково-теоретичних розробок В. Логвина, Є. Бондаря, В. Рубана, І. Валька, В. Дмитрука, Ю. Лазебника, І. Прокопенка, Д. Григораша, Д. Прилюка, В. Качкана, В. Здоровеги, М. Нечиталюка, В. Учонової, О. Тертичного, М. Кіма, М. Черепахова, В. Горохова, Д. Бекасова. Із сучасних наукових розробок, що стосуються всього сегмента публіцистики в соціальній комунікації, базою для аналізу стали праці В. Владимирова, В. Галич, Н. Зелінської, В. Іванова, І. Крупського, В. Лизанчука, М. Лозинського, Й. Лося, І. Лубковича, О. Мелещенка, А. Москаленка, О. Мукомели, Б. Потятиника, В. Різуна, М. Романюка, К. Серажим, О. Сербенської, Н. Сидоренко, М. Тимошика, М. Феллера, Ю. Фінклера, Б. Чернякова, О. Чекмишева, В. Шкляра та інших.

У підрозділі 1.2 «Методи досліджень» наголошується, що теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є системно-цілісний підхід до вивчення, становлення та розвитку системи соціальної комунікації в Україні. Для визначення стану опрацьованості окресленої проблеми застосовано актуалістичний метод.

Завдяки історичному методу ми зорієнтувалися на послідовно історичному підході як до суспільних процесів, подій і явищ у житті України й українського соціуму, так і до розвитку журналістикознавчих знань. Застосовувався також загальнонауковий метод добору й систематизації матеріалу, який у роботі реалізований через: а) реєстр публіцистичних творів М. Данька із зазначенням дати написання, джерел публікації; б) укладання бібліографії джерел; в) мовно-стилістичну, часопросторову й жанрову атрибуцію рукописних текстів. Для укладання бібліографії, яка дозволила репрезентувати творчість М. Данька в динаміці й часовому просторі, нами використано прийом хронології.

Логічним методом послуговувалися для дослідження стану розвитку об'єкта в просторово локалізованому аспекті, що дозволило вивчити й узагальнити питання національних джерел формування та становлення М. Данька й передумов його творчості.

За допомогою типологічного підходу встановлені: а) закономірності розвитку споріднених явищ соціальної комунікації в аналізований період; б) певні закономірності публіцистичної творчості М. Данька, сприяючи розкриттю типології мотивів, жанрових форм, стильових особливостей; в) специфіку його роботи з фактом, образом, словом; г) основні групи видань, у яких представлена його публіцистика; д) географію матеріалів.

Завдяки порівняльно-історичному методу доведено, що в загальному творчому зростанні М. Данька чітко виявилося об'єднання «острівних» частин нашої культури - Західної та Слобідської України. У подальшому це визначило такі тенденції розвитку його особистості, як патріотизм, незалежність поглядів, прагнення до пізнання тощо.

Принцип аналогії під час дослідження публіцистичних текстів дозволив охопити все розмаїття метафоричних форм, об'єднати випадки образних перенесень і прецедентних формул. Зіставно-стилістичний аналіз дозволив простежити генезу окремих соціально-комунікаційних явищ національного інформаційного простору 60-80-х рр. ХХ ст; визначити роль і місце в ньому М. Данька; з'ясувати вплив на його публіцистику фольклору; зробити висновок про те, що важливою передумовою формування його творчості став «кордоцентризм», який виступив основою соціальних передбачень. Науковий інтерес до жанрової системи, діалектики та проблематики форм і змісту в творчості М. Данька реалізовано в контент-аналізі (аналізі змісту) писемних творів. Предметом контент-аналізу виступають газетні та журнальні публікації - кореспонденції, звіти, репортажі, статті, нариси, фейлетони, передмови, рецензії; есе, новели, оповідання; поезії з яскраво вираженим публіцистичним змістом.

Завдяки біографічному підходу вперше створено наукову біографію М. Данька, простежено процес його формування та становлення в поєднанні соціальних і особистісних детермінант, у взаємозв'язку індивідуального життя та розвитку суспільства; нагромаджено своєрідну базу для подальшого евристичного пошуку й висунення нових гіпотез. Вивчення історичних свідчень і документів проведено за допомогою архівного дослідження. Завдяки якому: поглиблено дві структурні сфери об'єкта дослідження - біографію та творчість автора; розширено предмет дослідження за рахунок рукописів; уведено в науковий обіг листи, документи.

Статистичний метод застосовано для опрацювання однотипного актового матеріалу, передусім різних за жанровою природою публіцистичних творів, джерел публікацій, джерельної бази про розвиток місцевої періодики в України та «самвидаву», про національно-визвольний рух. З урахуванням результатів наукового аналізу кожного джерела, їх груп і джерельної бази в цілому здійснювався синтез. Таким чином, нам удалося: чітко визначити 5 псевдонімів, якими підписував твори М. Данько, а ще 2 не розглядати як неуточнені; відмовитися від уведення в науковий обіг низки записаних спогадів, оскільки автори не могли чітко визначити вагомі фактологічні деталі; перевірити науковість висунутих тверджень.

У підрозділі 1.3 «Микола Данько в оцінці сучасників та літературно-критичній думці другої половини ХХ - початку ХХІ століть» акцентується увага на тому, що в розкритті особливостей розвитку й становлення основних життєвих, світоглядних, творчих ідеалів і принципів М. Данька, його внеску в розвиток національного інформаційного простору 60-80-х рр. ХХ ст. важливе значення мають оцінка сучасників та літературно-критична й історіографічна думка про нього, висловлена в публіцистичних, літературних, науково-популярних і наукових працях.

Більшість рецензій і відгуків з'явилась у періодиці після виходу першої збірки М. Данька «Зоряне вікно». Авторами їх виступили такі журналісти, науковці, літератори, як М. Ільницький, Б. Олійник, О. Ющенко, А. Кацнельсон, В. Пугач, В. Мордань, М. Петренко, М. Дудченко, В. Василець, В. Сорокопуд, М. Голоденко, В. Скакун, П. Гаврилов та інші. На вихід другої збірки «Червоне соло» передусім відреагувала влада. Тодішній перший секретар Сумського обкому Комуністичної партії Б. Вольтовський назвав автора таким, який «не помічає чудесних перетворень у нашій країні, здійснених за роки Радянської влади». Натомість «найсміливішою книжкою на Україні за повоєнний час» номінував збірку поет В. Бондар. Після конфіскації «Червоного соло» відгуки про книжку та добірки віршів із неї вміщено в чехословацьких журналах «Дукля» і «Дружно вперед».

З'ясовано: про журналістську, поетичну, публіцистичну діяльність М. Данька в журналах, альманахах, збірниках, підручниках з історії та літератури писали: науковці - В. Здоровега, І. Моторнюк, М. Ільницький, Ф. Овчаренко, А. Гризун, С. Кульчицький, Ю. Курносов, М. Коваль; літератори - О. Маландій, Р. Братунь, М. Петренко, О. Сливинський, Л. Стрельник; журналісти - Г. Петров, В. Савченко, Н. Насальська, В. Балаян. Прозові та поетичні твори присвятили йому Ю. Царик, Л. Ромен, О. Педяш, Т. Герасименко, В. Пазинич, О. Маландій, В. Крикуненко.

У другому розділі - «Соціально-політичний і літературно-стильовий контекст середини ХХ століття, його вплив на формування та становлення життєвих принципів, ідеалів Миколи Данька» - йдеться про те, що в Україні свого часу користувався популярністю метод, який характеризувався постiйними пошуками впливів iнших культур на становлення кожного українського митця. Це стосувалося й журналістикознавства. Після 1991 р. ситуація, по суті, не змінилася: відійшовши від «аналізу» впливу «великої російської культури», почали активно вишукувати вплив на становлення й розвиток українських майстрів слова європейської та загальносвітової культур. У роботі показано й доведено вплив на формування митця саме рідного ґрунту - національної духовної культури.

У підрозділі 2.1 «Онтологічні витоки художнього світу Миколи Данька» проаналізовано онтологічні (буттєві) витоки (родина, побут, оточення) його художнього світу. На формування світогляду М. Данька помiтно вплинула особлива аура Славгорода (село Краснопільського району, де він народився), сформована не тільки географiчним розташуванням, устроєм побуту мешканцiв, а й своєрідною iсторiєю. Тут, зокрема, народився П. Соколов (Соколенко) - поет, художник, близький приятель Т. Шевченка; провів дитячі та юнацькі роки поет С. Алимов; із селом пов'язане життя чотирьох Героїв Радянського Союзу; тут народився перший кавалер ордена Вітчизняної війни.

Родинне тепло Данькiв, їхня селянська мудрiсть та освiченiсть склали ще одне джерело становлення життєвих принципiв, iдеалiв та свiтогляду майбутнього митця. Саме з цього постали інтелігентність, людяність, шляхетність М. Данька, на які вказують фактично всі автори, хто писав про митця.

Із народною піснею прийшли до М. Данька першi враження про красу поезiї, першi соцiальнi, етичнi та естетичнi оцiнки дiйсностi. Усна народна творчість, обряди вводили майбутнього митця у свiт поетичної алегорiї.

Завдяки князям Голіциним у Славгороді неабияку популярність мала книга: його кiлькатисячна книгозбiрня вiдкривалася для багатьох селян. За цими книжками, з-помiж яких улюбленими стали твори О. Плещеєва та С. Надсона, М. Данько й навчився читати ще до школи.

У підрозділі 2.2 «Національно-політичні чинники формування принципів та світогляду Миколи Данька» з'ясовується, що національно-політичними факторами формування життєвих принципів та світогляду М. Данька стали: переживання та візії дитинства, позначені перш за все голодомором 30-х рр. ХХ ст.; переживання та візії юності, позначені подіями Другої світової війни; навчання у Львівському університеті, літературна студія; культурницька й соціально-політична ситуації Львова 50-х рр. ХХ ст.; творчість видатних письменників України та світу.

Процес духовної еволюції М. Данька соціальний і водночас символіко-психологічний - акцентується у підрозділі 2.3 «Поліконтекстовість загальнодемократичного та національно-українського самоствердження Миколи Данька». Визначено, що головними фактами, процесами, явищами поліконтекстовості його загальнодемократичного та національно-українського самоствердження у період найактивнішої публіцистичної творчості слід вважати: сприйняття міфологеми про справедливе комуністичне суспільство й вивергнення її, позбавлення страху бути самим собою; концентрація мислення та високий рівень думання; посилення тоталітарного тиску з боку держави, відкриті гоніння 70-х, 80-х рр. ХХ ст.: заборона на друкування віршів, вимушене безробіття, відкриття карної справи, зречення друзів, фальсифікації тощо. На цьому ґрунті виробилися такі життєві та світоглядні ідеали М. Данька, як вірність традиціям свого роду й народу; вірність українській ідеї; внутрішня свобода.

У третьому розділі - «Жанрова система, діалектика та проблематика форм і змісту в творчості Миколи Данька» - простежено, як соціально-політичний і літературно-стильовий контекст доби вплинув на його творчість, відобразився в типах, видах, жанрах журналістських повідомлень та на інформаційно-аналітичній діяльності, які мав комунікаційні ефекти тощо.

У підрозділі 3.1 «Провідні мотиви публіцистики Миколи Данька» осмислено основні здобутки журналістикознавства з теорії публіцистики, її еволюції, дефініції «публіцистика» таких провідних українських і зарубіжних учених, як В. Логвин, Є. Бондар, Ю. Лазебник, В. Здоровега, І. Прокопенко, В. Рубан, Д. Прилюк, І. Валько, А. Москаленко, А. Аграновський, В. Качкан, Д. Григораш, К. Кухалашвілі, М. Шлемкевич, В. Учонова, І. Михайлин, В. Різун, Й. Лось, В. Галич, Г. Колосов, В. Шкляр, Н. Заверталюк та інших.

Це дало можливість констатувати, що для М. Данька публіцистика -специфічний вид творчої діяльності, який не обмежувався лише підготовкою матеріалів для засобів масової інформації, а й вихлюпувався оголеними думками, оперативними дослідженнями й аналітичними узагальненнями актуальних фактів і явищ пекучо-теперішніх та критично-естетичних позицій світоглядного змісту в прозових і поетичних творах.

Для визначення провідних мотивів публіцистики нами, зокрема, укладено (вперше) бібліографію публікацій М. Данька, до якої ввійшли проза, поезія, переклади, літературна критика та бібліографія, газетно-журнальні публікації. Укладаючи бібліографію, пошук вівся перш за все в засобах масової інформації, де він працював, - «Ленінська молодь» (Львів), «Ленінська правда» (Суми); постійно друкувався, - «Червоний промінь» (Суми); періодично друкувався - «Літературна Україна», «Ранок», «Вітчизна», «Дніпро», «Жовтень», «Прапор» та ін.; опрацьовані також недруковані матеріали, які зберігаються в Державному архіві Сумської обл. Перший газетний матеріал М. Данька (нами розшуканий) датується 7 березня 1954 р. (замітка «Студентська самодіяльність» у львівській газеті «Ленінська молодь»). Останній його прижиттєвий виступ у пресі припадає на 13 липня 1991 р. - «Поспішаймо повільно!» (газета «Червоний промінь»). Виявлені й описані газетно-журнальні публікації М. Данька протягом 1954-1991 рр. засвідчують - його публіцистична спадщина налічує 334 твори. Наголосимо - після смерті М. Данька деякі його нариси та статті передруковувалися в різних виданнях.

На основі докладного аналізу публіцистичну спадщину М. Данька за цільовим призначенням класифіковано на 4 групи: 1) публіцистичні твори, що безпосередньо пропагують його ідеї; 2) твори полемічного характеру; 3) літературно-краєзнавчі й культурно-мистецькі; 4) літературно-критичні й бібліографічні. Твори за цільовим призначенням відображені в діаграмі. В дисертації доводиться, що головними темами його публіцистичних виступів були: 1) інтелігенція і суспільне життя; 2) краєзнавчі розвідки; 3) збереження та розвиток української мови; 4) збереження та розвиток народних традицій; 5) культурне та літературне життя краю; 6) персоналії; 7) критика, літературознавство, бібліографія.

Окремо розглядаються вірші М. Данька, що відзначаються публіцистичним звучанням, передусім за рахунок поєднання глибокої ідейності з емоційною схвильованістю. У них, паралельно з образним відображенням дійсності, літератор оперує науково-філософськими поняттями. І саме філософські роздуми - робиться висновок - гармонізують гостру публіцистичність поезії.

У підрозділі 3.2 «Вплив на творчість загальнонаціональних джерел становлення та навколишнього середовища» дисертант розглядає використання М. Даньком у публіцистичній творчості фольклорних образів. Відомо, що безліч обрядів, пісень, вірувань українців пов'язано із зерном. Цей образ у творчості М. Данька посідає значне місце: завдяки йому реалізується ставлення до роботи, знаходження істини тощо. Акцентується увага, що образ зерна часто трансформується в колосок. Цікавим видається також фольклорний образ тополі: із нею митець ототожнює Україну, яку знищують імперський суховій та двоголовий орел. Саме за допомогою фольклорних образів, використовуючи канал соціальної інформації, М. Данько формує в читача національне мислення, основа якого - любов до України.

Художність М. Данька має й народнофілософські витоки: суттєвою складовою й передумовою формування національних засад творчості є «кордоцентризм» - він став i одним із найвагоміших мірил Слова мовленого й писаного; давав можливiсть «бачити» події «очима серця». Мотивами передбачень виступають незалежність України та власна доля. Соціальні прогнозування - показник високого рівня журналіста-аналітика.

У підрозділі 3.3 «Жанрова система публіцистики Миколи Данька» опираючись на визначення поняття «жанр» таких науковців, як Д. Прилюк, Д. Григораш, Б. Іванюк, О. Галич, М. Василенко, М. Кім, В. Рубан, В. Здоровега та ін., описується жанрова палітра публіцистики М. Данька.

У дисертації зазначається, що всі традиційні жанри представлені в його творчості. Насамперед «випадає» група інформаційних - виявлено й описано лише кілька репортажів. Найпоширеніші серед аналітичної групи жанрів - статті: завдяки їм публіцист докладно, глибоко досліджував і трактував проблеми та явища дійсності, осмислював їх і узагальнював. Найактивніше працював М. Данько в такому жанрі публіцистики, як нарис. Виявлено 48 опублікованих творів, які відповідають характеристикам цього жанру. Не оминав і можливості дошкульно відгукнутися про тодішню дійсність: найчастіше негативні явища розкривав за допомогою фейлетону чи гуморески. Домінантою творчості визначаються літературні та театральні рецензії, у яких він оперативно й ґрунтовно відгукувався на книги, переважно поетичні, що з'являлися друком, театральні постановки.

У реферованій дисертації за допомогою таких методів дослідження, як статистичний, добору й систематизації матеріалу, описовий, контент-аналіз, твори М. Данька за групами жанрів розподілені так: художньо-публіцистичні - 55 %, аналітичні - 40 %, інформаційні - 5 %. Ці дані оформлені у вигляді діаграми.

Акцентуємо на тому, що схильність М. Данька до точних, навіть афористичних визначень, робить його тексти творами, переважна більшість яких формувала національний інформаційний простір: будучи цілком актуальними в час написання й опублікування, вони зберігають свою цінність і в наступні десятиріччя не тільки як свідчення доби, а й як важливі зразки вітчизняної соціально-комунікативної думки.

Підрозділ 3.4 «Поетика публіцистики Миколи Данька» присвячується художності публіцистичних творів. Для з'ясування особливостей поетики публіцистики залучені праці таких науковців, як Ж.-С. Скалігер, Н. Буало, Г.-Е. Лессінг, Ф. Прокопович, Г. Сломинський, Й. Лип'яцький, М. Довгалевський, О. Потебня, І. Франко, В. Домбровський, М.-Р. Майєнова, Р. Барт, Р. Якобсон, В. Жирмунський, М. Бахтін, О. Дей, Е. Соловей, Н. Зелінська, В. Виноградов та ін.

Підкреслено широку гаму засобів для досягнення впливу на споживача інформації та для аргументації висловлених ідей, суджень, положень, якими послуговувався М. Данько. Значну роль при цьому виконує заголовок - найперша лексична одиниця, з якої реципієнт почерпує первинний компонент символів, подій та аналогій щодо пропонованої теми. Творчій палітрі М. Данька більш притаманні образно-символічні назви. У групі заголовків-образів дисертант виділяє: а) заголовки-метафори; б) заголовки-метонімії; в) заголовки-антономазії; г) заголовки-синекдохи; д) заголовки-перифрази. За наявністю в назвах синтаксичних засобів увиразнення мовлення виділяються: а) заголовки-інверсії; б) заголовки-оксиморони; в) заголовки-еліпси. За особливостями синтаксичної будови назви поділяються на: а) заголовки-слова; б) заголовки-словосполучення; в) заголовки-речення тощо.

У підрозділі акцентується увага на літературній досконалості поетики публіцистики М. Данька. Літературна досконалість і літературний аспект у соціальній комунікації засвідчує професійне, точне й тонке володіння мовою досліджуваного автора. У творах М. Данька засобом глибшої передачі того чи іншого явища виступають експресивна лексика та поетичні тропи (ними підсилюється властивість чи особливість описуваної події, проблеми, теми). Наприклад, актуалізація у газетних виступах 60-80-х рр. лексеми «Україна» та похідних від неї зумовила семантично позитивну інтенсифіковану виразність його текстів. Експресивну тональність публіцистичного дискурсу дисертант визначає як позитивну щодо України та всього українського в епоху, коли інші автори на перше місце виставляли безлико інтернаціональні поняття. Мовній милозвучності, з метою впливу на реципієнта, слугують: порівняння, персоніфікація, алітерація й асонанси, використання синкретичних та метафоричних епітетів, метафор-прикладок, перифраз тощо.

Звертається увага на такі характерні риси поетики М. Данька, як ставлення до розроблення та розвитку теми, зав'язка тексту в композиційні вузли; поетичні тропи в системі текстів соціальної комунікації як засіб глибшої передачі того чи іншого явища; здатність слова бути художнім образом - набувати в контексті різних відтінків значення. Образна система публіцистичних творів М. Данька самобутня, оскільки вибудовувалася i на поетичному відчутті, i на знанні, i на особливостях як національного, так i загальносвітового філософського свiтовiдчуття i світобачення. Часто вживаними, зокрема, є образи самозречення - згорання, перехід у іншу якість - як риси високого оптимізму публіциста в загальнофiлософському й соціальному планах: «Якщо згоріть - веселиком, / Хай смерть - аби з пітьми. / Палаючі метелики! / Поете! Та це ж ми...»

Таким чином його твори в переважній своїй більшості формували національний інформаційний простір.



Висновки

1. Історіографія означеної в дисертаційному дослідженні теми має кілька аспектів: біографія М. Данька; публіцистична творчість професійних письменників; творчість журналістів регіональної преси; контекст формування світоглядних основ та життєвих і творчих принципів митця; стан і розвиток соціальної комунікації та й усього соціуму в 60-80-ті рр. ХХ ст.; аналіз провідних мотивів, жанрового розмаїття, особливостей поетики публіцистичної спадщини літератора. Значному розширенню історіографії слугує те, що аналізом письменницької публіцистики займаються не лише журналістикознавці, а й історики, філософи, політологи, літературознавці. Історіографічна база достатня з огляду документального забезпечення роботи.

Використовуючи комплекс методологічних принципів дослідницьких методів наукового пізнання та допоміжних або спеціальних засобів дослідження, характер їх системно-ієрархічних зв'язків (актуалістичний, історичний, біографічний, статистичний, добору й систематизації матеріалу, прийом хронології, логічний, аналогію, зіставно-стилістичний аналіз, архівне дослідження, аналіз, синтез, контент-аналіз), нам удалося не лише встановити нові факти й описати їх, а й виконати поставлені завдання на широкому науковому ґрунті доказовості.

2. На основі вивчення архівних матеріалів та заборонених донедавна джерел - написаних М. Даньком публіцистично-художніх текстів та його особових документів - розвінчано антинаукові стереотипи в біографії. У процесі роботи над дисертацією укладено життєпис М. Данька, що вилилось у видрукуваний навчально-методичний комплекс «Творчість Миколи Данька (1926-1993)», основу якого склала вперше зібрана бібліографія прозових, поетичних, перекладних, літературно-критичних, бібліографічних, публіцистичних праць митця та творів про нього.

Реконструйовано основні риси особистості М. Данька як журналіста, письменника й патріота; всебічно розкрита поліконтекстовість (факти, процеси, явища), яка слугувала його загальнодемократичному та національно-українському самоутвердженню; проведено послідовний аналіз різних контекстів - від домашнього оточення, історії села та побуту до вибору осіб, подій і фактів та їхніх часових видозмін.

Розглядаючи й осмислюючи творчість учасника соціально-комунікативного процесу не як суму певних творчих прийомів, а, найперше, як глибинне відображення самої особистості митця, стверджуємо - пізнання до М. Данька прийшло насамперед із глибини світу почувань, із мальовничості побуту, таїнства довкілля. Значний вплив на творчість, що вилилося в низку публіцистичних творів, мали загальнонаціональні джерела становлення, а саме фольклор у всіх його виявах - обрядовість, усно-поетична творчість, народна пісня, символіка тощо.

Важливою передумовою формування національних засад творчості виступив «кордоцентризм», який став основою соціальних прогнозувань. Мотивом передбачень у публіцистичних творах М. Данька є незалежність України та власна доля. Усе це - показник високого рівня журналіста-аналітика.

3. Публіцистична діяльність М. Данька, як органічна складова суспільно-політичного життя 50-80-х рр. ХХ ст., характеризується його здатністю мислити оригінально, а також умінням укладати в малу кількість слів багато думок, про що свідчать оцінка сучасників та літературно-критична думка другої половини ХХ - початку ХХІ століть.

Публіцистика для М. Данька - специфічний вид творчої діяльності, який не обмежувався лише підготовкою матеріалів для засобів масової інформації, а й вихлюпувався оголеними думками, оперативними дослідженнями й аналітичними узагальненнями актуальних фактів і явищ пекучо-теперішніх та критично-естетичних позицій світоглядного змісту в прозових і поетичних творах.

4. Публіцистичну спадщину М. Данька за цільовим призначенням класифіковано на 4 групи: публіцистичні твори, що безпосередньо пропагують його ідеї; твори полемічного характеру; літературно-краєзнавчі й культурно-мистецькі; літературно-критичні й бібліографічні. Головними темами публіцистичних виступів були: інтелігенція і суспільне життя; краєзнавчі розвідки; збереження та розвиток української мови; збереження та розвиток народних традицій; культурне та літературне життя краю; персоналії; критика, літературознавство, бібліографія.

Вірші М. Данька відзначаються публіцистичним звучанням, передусім за рахунок поєднання глибокої ідейності з емоційною схвильованістю. У них, паралельно з образним відображенням дійсності, літератор оперує науково-філософськими поняттями. І саме філософські роздуми гармонізують гостру публіцистичність поезії.

Публіцистика М. Данька представлена всіма традиційними жанрами. Найпоширенішими є: серед інформаційних - репортаж, аналітичних - стаття, художньо-публіцистичних - нарис, рецензія, фейлетон, гумореска. Саме документальне наповнення, цільові настанови автора визначали проблему, напрям, зміст і характер публіцистичних виступів.

Художність публіцистичних творів М. Данька позначена багатством і різноплановістю поетики. Значну роль у ній виконує заголовок. На рівні образно-символічних назв це: заголовки-метафори; заголовки-метонімії; заголовки-антономазії; заголовки-синекдохи; заголовки-перифрази. Заголовки-інверсії; заголовки-оксиморони; заголовки-еліпси - на рівні синтаксичних засобів увиразнення мовлення. Характерними рисами поетики М. Данька є його ставлення до розроблення та розвитку теми, зав'язка тексту в композиційні вузли; поетичні тропи в системі текстів соціальної комунікації як засіб глибшої передачі того чи іншого явища; експресивна лексика; здатність слова бути художнім образом - набувати в контексті різних відтінків значення. Самобутність образної системи його публіцистичних творів ґрунтується на поетичному відчутті, національній ментальності та філософському світобаченні.

5. Життєвий і творчий шлях М. Данька - взірець подвижницької праці у сфері національної соціальної комунікації. Його твори, будучи цілком актуальними в час написання й опублікування, зберігають цінність і зараз не тільки як свідчення доби, а й як важливе явище вітчизняної соціально-комунікативної думки; творча спадщина митця слугуватиме сучасним публіцистам як зразок високої творчості задля виходу на обшири повномасштабного виконання функцій, які покладаються на мас-медіа.



Основний зміст і результати дослідження викладено в таких публікаціях

Фахові наукові видання:

1. Садівничий В. О. Доля і недоля Миколи Данька / В. О. Садівничий // Наукові записки Інституту журналістики. - К. : Інститут журналістики. - 2006. - Т. 23. - С. 148-157.

2. Садівничий В. О. Національні засади як передумова творчості М. Данька / В. О. Садівничий // Вісник Сумського держ. ун-ту : зб. наук. праць. Серія Філологічні науки. - 2006. - № 3. - С. 34-43.

3. Садівничий В. О. Властивості, функції й типи заголовків у структурі та змісті публіцистики Миколи Данька / В. Садівничий // Вісник Сумського держ. ун-ту : зб. наук. праць. Серія Філологічні науки. - 2007. - № 1. - С. 66-74.

Наукові видання та збірники іншого фахового спрямування (у галузі філології та філософії):

1. Садівничий В. О. Козацьким обеліском на путі... / Володимир Садівничий // Слово і час. - 1996. - № 7. - С. 11-14.

2. Садівничий В. О. Провідні мотиви публіцистики Миколи Данька / В. О. Садівничий // Вісник Луганського нац. ун-ту ім. Т. Шевченка: Філологічні науки. - 2007. - № 3 (142). - Ч. ІІ. - С. 158-167.

3. Садівничий В. О. «Серце бачить раніше ока…» До питання соціальних передбачень у творчості Миколи Данька / В. О. Садівничий // Культура народов Причорноморья. - 2007. - № 101. - C. 271-275.

4. Садівничий В. О. Фольклорні елементи поезій М. Данька / В. О. Садівничий // Наукові записки Харківського державного педагогічного ун-ту ім. Г. Сковороди. Серія Літературознавство. - 1997. - Вип. 4 (9). - С. 60-66.

5. Садівничий В. Світоглядні передумови творчості М. М. Данька: вплив дитячих візій / В. О. Садівничий // Вісник Харківського державного ун-ту. - № 429. - Серія Теорія культури і філософія науки. - 1999. - Вип. 14. - С. 106-111.

Книги:

1. Творчість Миколи Данька (1926-1993) : [навч.-метод. комплекс для студентів спеціальності «Журналістика» / уклав В. О. Садівничий]. - Суми : Вид-во СумДУ, 2007. - 172 с. ; іл.

2. Садівничий В. О. З тавром націоналіста // Реабілітовані історією. Сумська область: [3 кн.] - Суми: ВВП «Мрія-1», 2005. - (Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією»: у 27 т. / голов. редкол.: Тронько П. Т. (голова) [та ін.]. Кн. 1 / [обл. редкол.: Л. С. Латишева (голова) та ін.]. - 2005. - С. 135-139.

Матеріали конференцій, енциклопедичні видання, збірники:

1. Вертій О., Садівничий В. Микола Данько // Українська журналістика в іменах / [за ред. М. М. Романюка]. - Львів, 1996. - Вип. ІІІ. - С. 98-99.

2. Письменники Сумщини : довідник / [упоряд. В. О. Садівничий]. - Суми : Ред.-вид. відділ обл. упр. по пресі, 1991. - 12 с.

3. Садівничий В. О. До ролі поета Миколи Данька в національному літературному процесі другої половини 60-х рр. ХХ ст. / В. О. Садівничий // Тези доповідей Міжнар. наук. конф. «Національна еліта та інтелектуальний потенціал України». - Львів, 1996. - С. 242-243.

4. Садівничий В. О. Художність публіцистичних творів Миколи Данька / В. О. Садівничий // Матеріали Наук.-теорет. конф. викладачів, аспіратів, співробітників та студентів гуманітарного ф-ту (Суми, 23-27 квітня, 2007 р., Ч. 1) / М-во освіти і науки України, Сумський держ. ун-т. / Відп. за вип. Л. П. Валенкевич. - Суми: Вид-во СумДУ, 2007. - С. 127-129.

Додаткові публікації:

1. Садівничий В. О. «Вам, народженим на волі...» / Володимир Садівничий // Березіль. - 1996. - № 1-2. - С. 24-25.

2. Садівничий В. О. Вони тримають Україну / Володимир Садівничий // Українська культура. - 1994. - № 11-12. - С. 11-13.

3. Садівничий В. О. Микола Данько та його нарис / Садівничий В. О. // Євген Адамцевич : [спогади, статті, матеріали / упоряд. О. І. Вертій, Г. В. Діброва]. - Суми: Собор, 1999. - С. 77-78.

4. Садівничий В. О. Образ сходу сонця над полем України : [до 30-річчя виходу в світ збірки М. Данька «Червоне соло»] / Володимир Садівничий // Сумський календар'97. - Суми: Собор, 1996. - С. 79-81.