Часописи Поділля періоду національно-визвольних змагань (1917-1920 рр.) у відстоюванні ідей державності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

УДК: 82-9 (051) (477.43/.44) "1917/1920": 94(477)

Спеціальність 27.00.04 - Теорія та історія журналістики

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук із соціальних комунікацій

Часописи Поділля періоду національно-визвольних змагань

(1917-1920 рр.) у відстоюванні ідей державності

Гандзюк Віталій Олександрович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі історії журналістики Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Сидоренко Наталія Миколаївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, завідувач кафедри історії журналістики

Офіційні опоненти:

- доктор філологічних наук, професор Шкляр Володимир Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, професор кафедри міжнародної журналістики

- кандидат філологічних наук, доцент Кость Степан Андрійович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри української преси

Захист дисертації відбудеться "08" грудня 2008 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.33 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, Київ-119, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

Із дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М.О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий "5" листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Шевченко В.Е.

Анотації

Гандзюк В.О. Часописи Поділля періоду національно-визвольних змагань (1917-1920 рр.) у відстоюванні ідей державності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій зі спеціальності 27.00.04 - теорія та історія журналістики. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.

У дисертації зреалізовано комплексне дослідження подільської періодичної преси доби національно-визвольних змагань, розглянуто загальні аспекти становлення, розвитку і функціонування часописів 1917-1920 рр. Встановлено загальну кількість подільських періодичних видань, які публікувалися впродовж означеного періоду і висвітлювали важливі політичні, соціально-економічні й культурні проблеми доби. Вперше класифіковано подільську пресу періоду визвольних змагань за типоутворюючими ознаками. Визначено роль подільської преси 1917-1920 рр. у формуванні національного світогляду жителів краю, підтверджено концептуальну ідею про життєво важливу потребу в ефективному використанні урядової інформаційної діяльності.

Ключові слова: подільська преса, історичне джерело, класифікація, типологія видань, інформаційна діяльність, регіональні особливості формування періодики, національно-визвольні змагання, державотворення, самостійність України.

Гандзюк В.А. Пресса Подолья периода национально-освободительной борьбы (1917-1920 гг.) в отстаивании идей государственности. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук из социальных коммуникаций по специальности 27.00.04 - теория и история журналистики. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2008.

Выбор темы исследования обусловлен необходимостью систематизировать и обобщить закономерности становления и развития украинской периодики 1917-1920 гг. Монографически не изучая истории региональной периодики, невозможно понять действительную сущность революционных процессов, происходящих в украинской журналистке в целом. Это по-особенному существенно в наше время, когда национальная периодика явилась одним из наиболее значимых компонентов в системе СМИ Украины. Ее роль, по утверждению современных теоретиков и практиков журналистики, продолжает постоянно возрастать.

Актуальность темы в значительной мере заключается в том, что периодическая печать Подолья 1917-1920 гг. нуждается в комплексном исследовании, поскольку в исследуемый исторический период пресса являлась наиболее действенным информатором народа. На ее страницах смело поднимались проблемы, способствующие утверждению и защите самостоятельности Украинской державы.

В диссертации осуществлено комплексное изучение подольской периодической прессы периода национально-освободительной борьбы, рассмотрены общие аспекты становления, развития и условий функционирования печати 1917-1920 гг. Установлено общую численность подольских периодических изданий, издаваемых на протяжении 1917-1920 гг. и освещающих важные политические, социально-экономические и культурные проблемы времени. Впервые склассифицировано подольскую прессу периода освободительной борьбы по типообразующим признакам, ее принадлежности к политическим партиям, органам государственной власти, общественным организациям, военным формированиям, кооперативным и просветительным объединениям. Исследовано роль подольской прессы 1917-1920 гг. в формировании национального мировоззрения жителей края, подтверждена концептуальная идея о жизненной необходимости в эффективном применении правительственной информационной деятельности.

Утверждение и творческое развитие лучших традиций демократической периодики Подолья 1917-1920 гг. в практике современных средств массовой информации может весомо способствовать формированию украинского патриотизма, национальной самосознательности, дальнейшему укреплению независимой украинской государственности.

Ключевые слова: подольская пресса, исторический источник, классификация, типология изданий, информационная деятельность, региональные особенности формирования периодики, национально-освободительная борьба, строение государства, самостоятельность Украины.

Gandzyuk V.O. Podillya periodicals of the period of national liberation competitions (1917-1920) in settlement of state ideas. - Manuscript.

The thesis is presented for obtaining a scientific degree - a degree of candidate of social communications, the specialty 27.00.04 - theory and history of journalism in the specialized academic council D 26.001.33 Kyiv National University named after Taras Shevchenko.

A complex research of the Podillya periodicals in the period of national liberation competitions is accomplished in the thesis, general aspects of formation, development and conditions of periodicals' functioning 1917-1920 are observed. We have estimated the general number of Podillya periodicals that appeared during 1917-1920 and enlightened important political, social-economic and cultural problems of that time. For the first time we have classified Podillya periodicals of liberation competitions times according to typologically created characteristics, belonging to political parties, authorities of the government, public, military, cooperative and enlightening organizations, etc. unknown or little known materials have been added to the scientific circulation, which allow us to comprehend in a new way historic facts that were concealed or disfigured.

Key words: Podillya press, historic sources, classification, publication typology, information activity, regional peculiarities of periodicals' formation, national liberation competitions, state creation, the independence of Ukraine.

Загальна характеристика роботи

Часописи Поділля в роки національно-визвольних змагань (1917-1920) - одна з особливих і унікальних, малодосліджених сторінок історії української преси. Теоретична й практична винятковість цього явища полягає не стільки у визначенні хронологічних меж його існування, скільки у трактуванні впливу періодики на суспільну свідомість подолян, у формуванні їхньої активної громадянської позиції, освітнього й загальнокультурного рівня. Без вивчення історії регіональної періодики неможливе глибоке усвідомлення сутності революційних процесів, які відбувалися й відбуваються в українській журналістиці. Це особливо важить тепер, коли національна періодика стала одним із найбільш суттєвих компонентів у системі ЗМІ України, коли її роль, на думку провідних сучасних журналістів, продовжує постійно зростати.

Актуальність теми полягає в тому, що періодична преса Поділля 1917-1920 рр. потребує комплексного дослідження, бо в той час преса слугувала об'єктивним інформатором народу. На її сторінках сміливо порушувалися проблеми, які сприяли утвердженню й захистові самостійної Української держави. За радянського тоталітаризму наукові праці історіографів журналістикознавства передусім спрямовувались на вивчення тодішніх більшовицьких друкованих видань; ігнорувалися видання національного спрямування.

Для нинішніх істориків, інтерес яких до багатоаспектного аналізу подій розглядуваної епохи помітно зріс, газетні матеріали слугують документами, джерелами тодішньої революційної доби, вивчення яких сприятиме визначенню основних тенденцій формування суспільно-політичних поглядів. Незважаючи на певні успіхи у вивченні проблем функціонування національно-демократичної періодики Поділля 1917-1920 рр., журналістикознавчий аспект діяльності преси того часу, з'ясування її ролі у державотворчому процесі все ще залишаються поза увагою вчених.

Уперше до наукової інтерпретації українського державотворення вдалися В. Винниченко, С. Єфремов, Д. Дорошенко, І. Мазепа, С. Петлюра, П. Христюк, М. Шаповал та ін.

Серед сучасних дослідників доби визвольних змагань не можна обійти увагою монографії, історико-теоретичні публікації, довідково-статистичні праці історико-бібліографічного спрямування О. Богуславського, С. Горевалова, П. Губи, С. Костя, Г. Кривошеї, І. Крупського, В. Лизанчука, О. Мукомели, Я. Малика, М. Нечиталюка, М. Романюка, Н. Сидоренко, С. Сегеди, О. Сербенської, Р. Слободянюк, Г. Рудого, П. Федоришина.

В опрацюванні теми використано дослідження українських учених із теорії журналістики, загальних проблем масової комунікації, публіцистичної майстерності: М. Василенка, В. Іванова, С. Квіта, О. Коновця, О. Мелещенка, Н. Зелінської, М. Тимошика, В. Різуна, Ю. Фінклера, Б. Чернякова, О. Школьної, В. Шкляра.

Умови виникнення, функціонування й основні тематичні аспекти національно-демократичних видань Поділля аналізували місцеві дослідники В. Бабицький, А. Галайбіда, М. Грицюк, О. Жмурко, В. Коваль, А. Лисий, О. Лойко, М. Масловський, В. Мацько, В. Нестеренко, М. Станович, М. Стопчак та ін.

Актуальність цієї дисертаційної праці також зумовлена потребою багатоаспектного й системного вивчення матеріалів подільської преси доби визвольних змагань, які збагатилися досвідом складної боротьби українського народу за незалежність. Утвердження і творчий розвиток кращих традицій демократичної періодики Поділля 1917-1920 рр. у практиці сучасних засобів масової інформації сприятиме формуванню українського патріотизму, національної самосвідомості народу, розбудові Української держави.

Джерельну базу дослідження становлять понад 118 різнотипних періодичних видань 1917-1920 рр., які публікувалися на території Подільської губернії, зокрема, в таких крайових центрах визвольної боротьби, як Балта, Бердичів, Вінниця, Гайсин, Жмеринка, Кам'янець-Подільський, Літин, Липовець, Могилів-Подільський, Нова Ушиця, Ольгопіль, Проскурів, Тульчин, Ямпіль та ін.

Основна газетна інформація, якою повно й об'єктивно відтворювалися державотворчі процеси в регіоні періоду національно-визвольних змагань 1917-1920 рр., сконцентровано в колекціях газет, зібраних у фондах Національної бібліотеки України імені В. Вернадського, Центрального державного архіву вищих органів влади й управління України (ЦДАВОУ), державного архіву Вінницької області (ДАВО), Вінницької обласної наукової універсальної бібліотеки імені К. Тімірязєва, Хмельницької обласної наукової бібліотеки імені М. Островського, відділу рідкісних і цінних видань Кам'янець-Подільського державного університету, а також у фондах краєзнавчого музею м. Хмельницького.

Важливе значення для орієнтації в мережі періодики мають бібліографічні довідники. У дисертації використано спогади безпосередніх учасників тодішніх подій, що дало змогу нам порівняти їхні свідчення з матеріалами преси, посилити достовірність висвітлення тих чи інших подій.

Отже, джерельний комплекс дисертації достатньо репрезентативний також і для дослідження ролі демократичних часописів Поділля у відстоюванні ідей державності України в період 1917-1920 рр., відтворення політичного, соціально-економічного і духовного життя населення краю в добу визвольних змагань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою комплексної програми науково-дослідної роботи Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір" (номер державної реєстрації № 01БФ 045-01) і теми "Дослідження у галузі українського журналістикознавства: методологія, термінологія і стандарти" (номер державної реєстрації № 06БФ 045-01).

Мета дослідження полягає в комплексному і всебічному вивченні процесів формування періодичної преси Поділля 1917-1920 рр., з'ясуванні ролі часописів у національно-визвольних змаганнях за утворення незалежної Української держави, концептуальному осмисленні функціонування регіональної преси в загальноукраїнському інформаційному просторі.

Реалізація поставленої мети полягає в тому, щоб по-науковому зреалізувати такі завдання:

- визначити стан наукового дослідження проблеми, простежити зміни в підходах до осмислення подільської преси періоду визвольних змагань на різних історіографічних етапах;

- виявити шляхом джерелознавчої евристики наявність комплексу подільських періодичних видань 1917-1920 рр., стан, повноту його збереженості;

- з'ясувати суспільно-політичні умови формування й функціонування подільської преси періоду українських визвольних змагань;

- провести класифікацію газет за типоутворюючими ознаками;

- виявити основні напрями діяльності подільської преси в реалізації злободенних проблем доби;

- проаналізувати основні тематичні аспекти газетних публікацій;

- дослідити інформаційний потенціал преси з метою осмислення політики українських державних утворень у галузі науки, освіти і культури.

Об'єктом дослідження слугувала преса 1917-1920 рр. (понад 118 назв), яка видавалася на території Подільської губернії, відображала політичні, соціально-економічні й культурні події в Україні у вимірах національно-визвольних змагань.

За предмет дослідження правили складні процеси зародження, становлення і функціонування періодичної преси Поділля, її роль у державотворчих процесах в Україні 1917-1920 рр.; основні типологічні риси й характерні особливості регіональних видань у загальній мережі української періодики.

Теоретичні засади та методологічна основа дисертації. Міждисциплінарний характер теми спричинився до використання таких підходів, методів, як історичний і джерелознавчий. Історичний підхід досягався використанням історико-описового, історико-культурного, компаративного, системно-аналітичного, біографічного і просопографічного методів. Джерело-орієнтований підхід сприяв використанню нами джерелознавчого аналізу і синтезу у вивченні змісту подільських періодичних видань 1917-1920 рр. Системно-структурний підхід застосовувався у вивченні різноманітних газетних публікацій з урахуванням їхнього місця й ролі в загальному об'ємі матеріалів, динаміці розвитку окремих типів цих публікацій, їхньої тематики.

Зі спеціальних наукових методів застосовувався історико-типологічний метод, продуктивність якого для ретроспективного вивчення журналістики не викликає сумнівів. Методологічною основою дисертаційної роботи слугували фундаментальні положення теорії і практики журналістики, історії преси, теорії публіцистики. Теоретико-методологічна основа дисертації формується науковими працями, які присвячені дослідженню фундаментальних проблем методології наукового пізнання у сфері пресознавства.

У дисертації застосовано системний підхід, що дозволило розглянути подільську пресу як цілісну систему з єдиною метою і функціями, масштабну підсистему суспільних відносин, всієї системи соціальних інститутів у якнайповнішому обсязі їхньої пізнавальної діяльності.

Принципу історизму як всезагальному логічному методові, котрому притаманне універсальне значення, належить у системі методологічних категорій особливе місце. Він дає змогу розглянути важливий феномен, явище подільської преси з погляду безперервності й цілісності його розвитку в часі. Застосування в дослідженні принципу історизму поєднувалось з ідеями еволюційної теорії, еволюційної епістемології, теорії спонтанних послідовностей.

Класифікаційно-типологічний підхід застосовувався в побудові класифікації феноменів подільської преси за низкою таких ознак: тематична спрямованість, цільове призначення, типоформуючі якості, що й полегшило типологізацію досліджуваного об'єкта.

Ідеї типології тісно сполучаються з принципом історизму і системним підходом, бо типи видань становлять поєднання загального й одинарного, в традиційних і сучасних характеристиках досліджуваної теми.

Хронологічні межі дисертації охоплюють історичні події від часу утворення Української Центральної Ради (березень 1917 р.), доби Гетьманату (1918 р.) до припинення діяльності уряду Директорії (листопад 1920 р.). Місцеві часописи, які функціонували в цей соціально складний час, відігравали важливу роль у відстоюванні державницьких інтересів, національному пробудженні українців, у залученні їх до осмислення суспільно-політичних процесів. Це сприяло з'ясуванню передумов, сутності і наслідків різних подій і явищ досліджуваної доби. У межах хронологічної періодизації розставлено певні тематичні акценти, виокремлено інформаційний потенціал преси для політики українських державних утворень у сфері освіти, науки й культури.

Географічні межі охоплюють головним чином терени Подільської губернії, зокрема такі її центри, як Балта, Бердичів, Вінниця, Гайсин, Жмеринка, Кам'янець-Подільський, Літин, Липовець, Могилів-Подільський та ін., в яких видавалась досліджувана періодика.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- встановлено загальну кількість подільських періодичних видань, які виходили впродовж 1917-1920 рр. і в яких висвітлювалися важливі політичні, соціально-економічні й культурні проблеми доби;

- уперше скласифіковано подільську пресу періоду визвольних змагань за типоутворюючими ознаками, за належністю їх до політичних партій, органів державної влади, громадських організацій, військових формувань, кооперативних та просвітницьких об'єднань тощо;

- до наукового обігу долучено невідомі чи маловідомі матеріали, які суттєво дозволили по-новому осмислити раніше замовчувані або спотворені історичні факти;

- проаналізовано ідейно-теоретичні засади інформаційно-пресової політики й діяльності українських урядів, з'ясовано їхню принципову своєрідність;

- визначено роль подільської преси 1917-1920 рр. у формуванні національного світогляду жителів краю; підтверджено концептуальну ідею про важливу життєву потребу в ефективному використанні урядової інформаційної діяльності.

Теоретична значимість дослідження полягає в поглибленні й узагальненні наявних відомостей про функціонування періодичних видань у регіональній культурі, в розширенні кола джерел про це явище. Дослідження регіональної періодичної преси сприятиме активізації досліджень у сфері історії України, історії видавничої справи і журналістики, регіональної історії та краєзнавства.

Практичне значення одержаних результатів. У сфері галузевого застосування сформульовані в дисертації висновки про специфіку функціонування подільської преси 1917-1920 рр. сприятимуть розширенню діапазону досліджень української преси означеного періоду, поглиблять розуміння основних тенденцій розвитку української преси за складних державотворчих умов.

Здобуті висновки можуть бути використані в процесі читання нормативних і спеціальних курсів із журналістики у вищій школі, зокрема - в історії української журналістики, в написанні підручників і навчальних посібників для студентів гуманітарних спеціальностей.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження й публікації автора переконують у тому, що регіональна преса, залишаючись одним із дійових інструментів соціокультурної комунікації й одним із засобів трансляції політичного, економічного і культурного досвіду, виступає також ефективним механізмом консолідації громадянського суспільства.

Аналіз функціонування різних подільських газет у період 1917-1920 рр. переконує в потребі формування регіональних видань, які активно впливали б на процеси національної консолідації в суспільстві.

Апробація роботи. Наукову концепцію й висновки дисертації апробовано на конференціях різних рівнів: Міжнародна наукова конференція "Національна періодика початку ХХ століття: розвиток і реалізація української ідеї державотворення" (Київ, 8-9 грудня 2006 р.); Друга Міжнародна наукова конференція "Національна інтелігенція в історії та культурі України у ХІХ-ХХ ст." (Вінниця, 26-27 жовтня 2006 р.); Всеукраїнська наукова конференція "Українська преса початку ХХ століття як націотворчий чинник" (Київ, 8-9 грудня 2006 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція "Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку" (Черкаси, 20-21 квітня 2007 р.); Друга Могилів-Подільська краєзнавча конференція (Могилів-Подільський, 20-21 жовтня 2006 р.); Треті Міжнародні Гуржіївські історичні читання (Черкаси, 20-21 вересня 2007 р.); ХХІ Вінницька науково-історична краєзнавча конференція (Вінниця, 25-26 жовтня 2007 р).

Публікації. Основні наукові результати дисертації викладено в 21 публікації, 14 із яких опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 5 - у наукових збірниках, 2 - в матеріалах і тезах конференцій.

Структура дисертації зумовлена об'єктивними факторами, які пов'язані з процесом становлення і функціонування подільської періодики 1917-1920 рр., із хронологічно-географічними межами і тематичними напрямами її діяльності.

Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел (307 позицій) і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 245 сторінок, із них 186 - основного тексту.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, її новизну, практичну й теоретичну цінність, визначено мету й завдання дослідження, ступінь осмислення його тематики, об'єкт і предмет, окреслено хронологічні й географічні рамки наукового аналізу, його методологічну основу й теоретичну важливість, подано інформацію про апробацію результатів дослідження і наших публікацій.

Перший розділ - "Cтан розробки дослідження проблеми та джерельна база" - має описово-систематизуючий характер. У ньому проаналізовано стан наукового опрацювання проблеми, відтворено процес вивчення української та регіональної періодики 1917-1920 рр., визначено і характеризовано джерельну базу дисертації.

Підрозділ 1.1. - "Історіографія проблеми" - містить аналіз наявної наукової літератури, присвяченої історії періодики доби національно-визвольних змагань і державотворення 1917-1920 рр., згрупованих у межах двох історіографічних періодів - ідеологічно-комуністичного й національно-демократичного.

І дотепер найґрунтовнішим дослідженням вважається статистично-бібліографічний опис української періодики "Українська преса (1816-1923): Історико-бібліографічний етюд" В. Ігнатієнка. Через жорстокі репресії українців на початку 1930-х рр. масовий інтерес до преси, який активізувався після революції 1917 р., раптово занепав. Тому діяльність радянських істориків щонайбільше обмежувалась перекроюванням і підганянням історичних явищ під кліше компартійних догм.

Ґрунтовні дослідження періодичних видань з усією повнотою й об'єктивністю провели зарубіжні науковці, зокрема, А. Животко.

Від середини 50-х рр. і до 1991 р. радянські історики особливу увагу приділяли висвітленню проблеми агітаційно-пропагандистської й масово-політичної діяльності більшовиків в Україні, продовжували дотримуватися заздалегідь усталених орієнтирів стосовно української преси.

Скрупульозно, але тенденційно вивчалась діяльність окремих більшовицьких видань, їхній вплив на формування свідомості українського народу М. Дмитрієнко, В. Солдатенком. Серед наукових розвідок, центральним об'єктом вивчення яких стала українська журналістика, праці В. Рубана, Л. Суярка, Й. Цьоха.

Радянські вчені, певна річ, були змушені досліджувати лише пресу, яка "відповідала меті комуністичного виховання"; натомість зарубіжні науковці, які вивчали пресу України, намагалися досліджувати її в усій повноті й об'єктивності, зосереджували увагу на виданнях, котрі для радянських учених опинилися за межею їхнього наукового осягання. Найбільш позитивно зарекомендували себе праці Л. Лукасевича, Ю. Тернопільського.

Новий етап у розвиткові української історичної науки розпочався з проголошенням державної незалежності України. До вивчення прогалин в історії української журналістики періоду української національно-визвольної революції 1917-1920 рр., видань довідково-статистичних праць історико-бібліографічного характеру, присвячених історії української преси, долучилися такі науковці, як Н. Сидоренко, О. Мукомела, О. Сербенська, Р. Слободянюк, Я. Малик, М. Нечиталюк, М. Романюк, В. Лизанчук, В. Шкляр та ін.

Національно-патріотична періодика Поділля періоду визвольних змагань 1917-1920 рр. дотепер вивчалася досить побіжно. Через те, що наукові праці створювалися одночасно з появою самих часописів, осмислення цього періоду великою мірою обмежувалися фіксацією джерел. Поки що не створено всеохопних праць про періодику цього краю, про жанрово-тематичні особливості видань, інші важливі аспекти історії журналістики регіону. Немає також і ґрунтовного дослідження теми відстоювання ідей державності в часописах Поділля.

Єдиним ґрунтовним джерелом, яке містить чимало цінного довідкового матеріалу про історію української преси Поділля в добу національно-визвольної революції 1917-1920 рр., можна вважати історично-бібліографічний збірник "Часописи Поділля", що його уклали М. Білінський, Н. Співачевська та І. Кревецький - за редакцією В. Отамановського (1927-1928 рр.). Відтворюючи історію розвитку подільської преси, й до цього часу важко обійтися без праці краєзнавця, вченого-історика "Друкарні та видання на Поділлі. Матеріали до історії" Ю. Сіцинського.

Із часу систематизації й опублікування матеріалів історико-бібліографічного збірника "Часописи Поділля" до 90-х років ХХ ст. об'єктом вивчення преси Поділля залишалась більшовицька преса; інші видання згадувалися тільки принагідно.

Після проголошення незалежності України в 1991 р. з'являються фундаментальні монографічні дослідження про становлення і розвиток української преси, присвячені як певному типу видань, так і пресі окремих етнічних земель.

У подільському регіоні значну увагу вивченню газетної періодики доби національно-визвольної революції 1917-1920 рр. приділив Центр дослідження історії Поділля Інституту історії України НАН України (Кам'янець-Подільський). Продуктивний аналіз преси у наукових статтях представили М. Стопчак, В. Мацько, А. Галайбіда, В. Коваль, В. Нестеренко, М. Станович, М. Грицюк, О. Комарницький, А. Лисий, М. Масловський, В. Бабицький та ін. Незважаючи на те, що багатьма науковцями проведено значну роботу з вивчення проблем теоретичного, прикладного аналізу періодики Поділля доби національно-визвольних змагань 1917-1920 рр., комплексне дослідження цієї теми поки що відсутнє.

У підрозділі 1.2. - "Характеристика джерел" - системно розглянуто весь джерельний комплекс, основу якого становить газетна періодика Поділля 1917-1920 рр. - основний об'єкт пізнання.

У зв'язку з тим, що узагальнюючого джерелознавчого дослідження періодики України цієї доби ще не зроблено, що немає й предметно-тематичного аналізу газетних публікацій про відстоювання ідей державності, під час опрацювання теми використано кілька різновидів джерел про достовірність передачі у тодішній пресі тих чи інших подій. Порівнювались свідчення очевидців із матеріалами преси, що сприяло поліпшенню діяльності керівників Української держави, політичних діячів, учасників культурно-освітнього та національно-визвольного руху.

Відомості про пресу Поділля, назви друкованих видань, місце і час виходу наведено у бібліографічному покажчику Г. Рудого, в якому вміщено сукупну, систематизовано-хронологічну інформацію про 89 подільських газет означеного періоду. Відомості про періодичну пресу 1917 р. містить покажчик "Періодичні видання Подільської губернії (1838-1917 рр.).

Джерельна база більшості новітніх досліджень історії національно-визвольних змагань в Україні 1917-1920 рр. характеризується досить широким місцем у ній преси, в тому числі місцевої періодики, матеріали якої дозволяють детальніше й об'єктивніше відтворити державотворчі процеси у регіонах України.

Зробити повну характеристику всіх друкованих органів Поділля доби українського державотворення (Центральна Рада, Гетьманат, Директорія) досить складно, бо чимало видань того часу збереглися лише в кількох примірниках. Однак варто зауважити, що більшість газет у межах своєї партійної належності чи напрямку була досить близькою за змістом, мала спільні риси: а) відстоювала свої ідеї й популяризувала завдання державної влади також і партії; б) детально обговорювала справи зовнішньої політики; в) надавала значення дописам із краю; г) запальність у тоні і стилі; ґ) колегіальність редагування і видавництва; д) короткотривалість періодичних видань.

Отже, часописи Поділля можна цілком упевнено вважати цінним історичним матеріалом для відображення революційної доби; в них-бо об'єктивно висвітлювалися національно-визвольні події, політична ситуація в різних європейських державах, їхні відносини з Україною, змальовувалися реальні картини з життя регіону.

У другому розділі - "Становлення і розвиток української преси на Поділлі 1917-1920 рр." - висвітлено специфіку формування періодичної преси Поділля доби національно-визвольних змагань (Центральна Рада, Гетьманат, Директорія), досліджено особливості функціонування й поширення на території краю загальноукраїнської періодики, розглянуто організаційні основи діяльності регіональної преси, проведено типологічний розподіл видань, досліджено змістову наповненість часописів, визначено пріоритетні для них теми.

У підрозділі 2.1. - "Подільська преса: поступ української суспільної думки" - розглянуто основні етапи урядових інформацій. Періодична преса різних політичних партій, національних союзів, громадських об'єднань використовувалась як важливий чинник політичної боротьби за владу. Найбільшою інформативною насиченістю була пройнята преса періоду Центральної Ради. Встановлення політичної цензури у добу Гетьманату позначилось на об'єктивності інформації з місць. Заходи з державного будівництва в період Директорії виявилися вкрай обмежені через звуження соціальної бази самої Директорії, зменшення території, на якій ця влада поширювалась.

Упродовж перших років революції кількість українських пресових органів в Україні постійно зростала. Цей процес дослідив В. Ігнатієнко. За його підрахунками, у 1917 р. в Україні виходило 84 газети, в 1918 р. - 125, в 1919 р. - 154, в 1920 р. - 72 .

Важливою ознакою, яка характеризує зміст газетної інформації, є вияв її універсальності, ареал поширення. Можна послатися на загальноросійські газети, які були поширені на території України; загальнодержавні газети українських урядів, загальноукраїнських партій і організацій; губернські газети різного спрямування; повітові та інші місцеві видання. Кількість місцевих газет значно перевищувала кількість загальнодержавних та губернських.

Періодична преса Поділля доби національно-демократичної революції за своєю оперативністю і характером інформації має такі три основні види: газета, бюлетень і журнал. Серед цих видань важливе значення в якості джерела для історичних студій належала газетам, основна функція яких полягала в оперативному відображенні поточних подій суспільного, наукового і культурного життя.

Увесь різнорідний масив періодичних видань послужив основою класифікації газет за типоутворюючими ознаками, за якими ґрунтом класифікації подільської преси 1917-1920 рр. стали запропоновані типології І. Мілясевича, О. Пархітька і Н. Сидоренко. Основними типоутворюючими критеріями вчені називають цільове і читацьке призначення, особливо зміст видання, що і взято до уваги в цьому дослідженні.

У підрозділі 2.2. - "Особливості функціонування загальноукраїнської та місцевої періодики на Поділлі в добу Центральної Ради" - характеризуються перші загальноукраїнські часописи національно-демократичного напряму, з якими населення Поділля ознайомилося в добу діяння УЦР. До них належали "Вісті з Української Центральної Ради", "Нова Рада", "Робітнича газета", "Боротьба" тощо. Наймасовішим українським тижневиком, котрий поширювався на території Поділля, була газета Центрального комітету Української селянської спілки "Народна воля". Її переважаюча мета - пропагування серед громадськості національної ідеї автономії України в складі Російської федерації. Сторінки часопису містили досить широку інформацію про життя Поділля.

Серед місцевих часописів 1917 р. в Подільській губернії осібне місце посіли "Подольские губернские ведомости" (Кам'янець-Подільський), які створено ще в часи Російської імперії - для інформування чиновників державних та земських установ про нові керівні та регламентуючі документи у сфері світського життя губернії. З'явилися й нові періодичні видання: "Вестник Каменец-Подольского Исполнительного Комитета", "Известия Винницкой Городской Думы", "Липовецькі вісті" та ін. Їх можна вважати офіційними періодичними виданнями. З відродженням українського національного руху на Поділлі з'явилися 7 україномовних газет: 2 - у Вінниці, по 1 в Кам'янці-Подільському та Липовці, 3 - в Ольгополі.

У масовій пресі Поділля сформувався тип партійних і позапартійних суспільно-політичних часописів. Серед національно-демократичних видань, які виходили в добу Центральної Ради і впродовж певного часу пропагували на своїх сторінках ідею автономії України, найбільш важливими були губернські, міські та повітові газети. Один із перших демократичних часописів - вінницька газета "Свободный голос". Серед масової україномовної періодики важливе місце посідав соціально-політичний і кооперативно-економічний часопис "Подільська воля".

У період Центральної Ради розпочинається диференціація преси за призначенням, з'являються фахові видання для робітників, часописи для селян, літературно-наукові та мистецькі журнали, гумористичні й професійні видання. Не залишалася поза тенденцією загальної політизації преси й тогочасна клерикальна періодика.

Своєю діяльністю місцева преса утверджувала серед населення краю потребу в перетворенні України в автономію, в залученні всіх національно свідомих громадян до визвольних змагань за здобуття державної самостійності. подільський преса часопис національний

У підрозділі 2.3. - "Організаційні основи діяльності республіканських та подільських часописів у період Української гетьманської держави" - осмислено й схарактеризовано процес становлення й розвитку центральної урядової періодики; розглянуто умови формування й функціонування регіональних видань, причини переслідування демократичної преси, скорочення кількості друкованих органів.

У дисертації проаналізовано роль Бюро преси при МВС України, яке було створене для контролю за діяльністю друкованих органів, військової цензури, яка б контролювала пресу; документів, якими заборонялось поширення нелояльних до уряду видань.

Одна з важливих функцій преси гетьманської доби полягала у відображенні діяльності різних гілок державної влади. Найбільш повну й об'єктивну інформацію з цієї проблеми містили такі офіційні періодичні видання, як "Державний вісник", "Вісник Ради Народних Міністрів", "Вісник УНР" та деякі інші.

Ще на початку 1918 р. за умов громадянської війни та інтервенції, хаосу й безладдя широкого розвитку на всій території України набула губернська преса. На Поділлі, за підрахунками П. Зленка, у 1918 р. з'явилось 11 нових газет. Відповідно до розподілу часописів, що його підготував М. Білінський, йдеться про 27 видань. Тип офіційної періодики у 1918 р. був представлений вісником Подільського губерніального земельного комітету "Земля", "Подільськими губерніальними відомостями" (Кам'янець-Подільський), вісником Подільського губерніального комісаріату "Поділля" (Кам'янець-Подільський), виданням Вінницької філії Національного союзу "Республіканські вісті" (Вінниця).

Періодика Поділля газетного спрямування завдяки постійним змінам влади розвивалася нерівномірно. Переважна більшість видань виявилась недовговічною. Короткочасність існування часописів позначалася на їхньому якісному рівні: видання навіть не встигали сформувати навколо себе оптимального за своїм творчим потенціалом колективу журналістів, виробити чітку редакційну політику, збагатити жанрову палітру.

Незважаючи на складні політичні умови на Поділлі, зросла кількість суспільно-політичних видань. Тип фахових часописів представлений трьома галузями: освітянською, кооперативною і транспортною. У 1918 р. з'явився орган Подільського духовенства "Голос Подольской Церкви" (додаток "Братское слово") (Кам'янець-Подільський).

Отже, у 1918 р. поряд із негативними тенденціями, що стосувалися ставлення уряду П. Скоропадського до загальноукраїнських часописів, період Гетьманату був сприятливим для розвитку нової преси Поділля.

У підрозділі 2.4. - "Розбудова центральної та регіональної преси в часи Директорії УНР" - досліджено умови функціонування республіканської та місцевої періодики в добу Директорії. Нерідко такі умови вагомо сприяли самоідентифікації української преси.

У період діяльності уряду УНР, коли в Україні тривало загострення соціальних конфліктів, зросла кількість друкованих видань різних ідейно-політичних напрямів. Радикальною для державного устрою виявилася преса уряду Директорії та інших українських організацій. До них належали офіційні часописи "Вісник УНР", "Вісник Державних Законів для всіх земель УНР", "Вісник Державного секретаря військових справ" (Київ) та ін. У 1919 р. до населення Поділля потрапляло чимало регіональних видань, якими чітко підтримувалась політика Директорії.

Серед проблем, пов'язаних із завоюванням Україною своєї самостійності, важливе місце посідало створення власних збройних сил. Історичним джерелом вивчення цієї проблеми стала періодична преса, особливо газети. Окрім центральних органів, на Поділлі знаходила свого читача ціла низка військових часописів, які видавалися окремими військовими частинами, підрозділами, котрі дислокувалися на теренах краю: "Залізний стрілець" (газета 3-ої дивізії), "Вільна думка" (Південно-Західний фронт), "Бюлетень Філії Інформаційного бюро армії УНР при Х Дієвому корпусі".

У 1919-1920 рр. на Поділлі спостерігалася відносна типологічна стабільність і кількісне зростання видань. Загалом у регіоні видавалося більше 250 українських часописів, зокрема у Кам'янці-Подільському - майже 40. Цьому сприяв прийнятий закон "про державну мову в УНР", яким українська мова проголошувалася "державною і обов'язковою для вжитку" на всій території республіки.

У зв'язку з тим, що у 1919 р. активізувалися військові походи більшовиків на Україну, органи державної влади УНР під натиском Червоної армії неодноразово залишали Київ і переїжджали до інших населених пунктів республіки, які ставали тимчасовими урядовими центрами. Разом із Директорією на нове місце перебирались офіційні періодичні видання. Безпосередньо на місцях з'являлися й нові урядові часописи. З 2 лютого 1919 р. тимчасовою столицею УНР стала Вінниця. Саме в ній відновив свою діяльність "Вісник Української Народної Республіки", засновано газети "Воля", "Український тижневик", "Український вісник". До офіційних урядових видань, які з'явилися у "кам'янецьку добу" Директорії і містять немало цінного матеріалу, належить ціла низка відомчих часописів.

У період Директорії на Поділлі виходило 6 губернських і повітових видань, які чітко підтримували політику уряду УНР, виступали за відродження української державності. Виходила й поступово-демократична, соціалістична, позапартійна преса. У 1919-1920 рр. в регіоні з'явилося 17 періодичних видань, у яких значна увага приділялась військовим справам, перебігові визвольних подій. Однією з перших газет, які засновано у Вінниці, була газета "Козацька думка".

Тематичні аспекти газетних публікацій часів Директорії УНР зумовлювались потребами суспільно-політичного життя, не залежали від типології преси.

У третьому розділі - "Роль часописів Поділля у процесі творення державницької ідеології українства" - розглянуто публікації української національно-демократичної преси як оперативного засобу формування громадської думки, визначено місце подільських газет в організації визвольного руху, у відстоюванні ідей державності.

У підрозділ 3.1. - "Концептуальність газет Поділля часів Центральної Ради" - проаналізовано матеріали демократичних часописів Поділля періоду Центральної Ради, що призвело до кількох інноваційних висновків. Навіть за складних суспільно-політичних умов редакціям газет вдавалося закласти певний фундамент для розвитку в провінції патріотичної журналістики, формування високої духовності, моральності, культурного зросту тогочасних українців, об'єктивно висвітлювати всі події внутрішнього та зовнішнього життя, виборювати свою індивідуальність в інформаційному полі, прищеплювати любов до рідного краю, вмотивувати тим самим можливість реалізації ідей створення самостійної Української держави.

У підрозділі 3.2. "Формування державницьких ідей подільськими часописами в період Гетьманату", доведено, що під час зміни суспільно-політичного устрою в Україні, в умовах іноземної експансії подільські газети намагалися заповнити інформаційний вакуум. Публікації розкривали реалістичні картини тогочасної дійсності, виступали на захист демократії, відстоювали право народу на незалежне державотворення. На сторінках газет йшлося про те, якими засобами гетьманські органи управління проводили вузькокласову політику, спрямовану на задоволення інтересів землевласників і вищих суспільних верств, були ініціатором акцій, що дискредитували ідею української державності. У газетній періодиці Поділля висвітлювались позитивні наслідки гетьманського урядування, а також розкривалися ті причини, які, зрештою, призвели до його занепаду.

У підрозділі 3.3. - "Публіцистична модель української держави в регіональній пресі періоду Директорії УНР" - на основі публікацій у демократичних часописах Поділля означеної доби доведено, що регіональна періодика слугувала об'єктивним джерелом пропаганди національних ідей, ефективною зброєю в боротьбі за самостійність держави, єдиним інформаційно-виховним полем, спрямованим на виборювання й утворення незалежної України. Подальше вивчення історії регіональних газет винятково важливе за своєю патріотичною сутністю, допомагає встановлювати й розвивати прогресивні традиції вітчизняної преси.

У "Висновках" підсумовуються основні надбання, результати дослідження.

1. Подільська преса періоду визвольних змагань різними організаторськими заходами та захистом національних інтересів долала пасивність буденної свідомості громадянства, послідовно сприяла консолідації українських сил, широко окреслювала потреби своєї доби, перетворювала публіцистичне слово на фактор пробудження громадянських почуттів, об'єднання українців в боротьбі за самостійну державу.

2. Розвиток журналістики 1917-1920 рр. на Поділлі характеризувався появою нових періодичних і тимчасових видань, чому сприяла тодішня суспільно-політична ситуація. Історико-порівняльне відображення соціальних процесів перебувало в тісному зв'язку з актуальними подіями і фактами. На сторінках газет активно популяризувалися і вмотивовувалися оптимальні розв'язки найважливіших політичних, соціальних, економічних і культурних проблем. Часописи поступово перетворювалися на потужний фактор політичної орієнтації української нації. Появою опозиційних до влади матеріалів, полемічних публікацій вдосконалювалися методи аналізу життєвих явищ, визначалась позиція окремих видань в захисті українських інтересів. Окремим подільським виданням вдалося подолати провінційну регіональність, піднятися до рівня всеукраїнських часописів.

3. За умов, коли уряди УЦР, Гетьманату, Директорії УНР вели збройну боротьбу з ворогами України, подільська періодика чималу увагу приділяла реальній політології, опрацюванню важливих українських питань, які стосувалися української державної незалежності. На високому професійному рівні аналізувалися важливі суспільні явища воєнної доби, публічно коментувались, а подеколи й коригувалися дії державних діячів. Газети перетворили свої шпальти на справжній рупор революційних процесів, відображали небачений доти порив нації до самостійності, хронізували подільські й республіканські події. За складних соціальних умов подільські друковані органи слугували єдиною прикметою українського суспільного життя. Окремі з них послідовно вибудовували сучасну філософію українства у реаліях буремної доби. На пресу лягли відповідальні завдання захищати, організовувати та виховувати населення України. Періодика відбивала зміни в ідейно-політичному житті українського суспільства, в його духовно-культурній сфері.

4. Проведення евристичної й аналітичної роботи з матеріалами періодики Поділля під кутом зору їхньої інформаційної важливості в дослідженні державотворчих процесів України 1917-1920 рр. дало змогу з'ясувати кількість регіональних періодичних видань у добу національно-визвольних змагань. Встановлено, що на тодішньому Поділлі існувало 312 місцевих газет. До дієвих соціальних чинників долучилась газета залізничників "Новая жизнь" (Жмеринка), яка до цього часу не фігурувала в джерельному комплексі дослідників преси Поділля, не фіксувалася в жодному бібліографічному покажчику.

5. Стан збереженості комплексу подільських періодичних видань 1917-1920 рр. можна вважати досить вагомим з погляду інформативного. Однак окремі часописи виявились виданнями низької якості, перебували на межі ліквідації і тепер потребують негайної фіксації на електронних носіях.

6. На підставі проведеної дослідницького аналізу зроблено висновок: подільська періодика 1917-1920 рр. об'єктивно відображала амплітуду всіх суспільно-політичних перетворень у державі, особливо в регіоні, формувала серед громадянства національну свідомість, почуття патріотизму, розуміння вагомості революційних перетворень у процесі будівництва державної самостійності України на кожному з етапів визвольних змагань.

7. Визначено на шпальтах періодики основні етапи утвердження української державності, ті соціальні події, якими стимулювалася поява значної кількості публікацій, спрямованих на захист і реалізацію ідеї державної незалежності України. Зіставлення матеріалів різних газет дозволило простежити суперечливості в тодішніх суспільних відносинах, стосунках, боротьбу позицій, поглядів політичних сил.

8. Широкий аналіз усього різнорідного масиву періодичних видань дав змогу провести класифікацію газет за типоутворюючими ознаками. Основними критеріями в цій сфері слугували такі чинники: 1) цільова й читацька зорієнтованість газет; 2) зміст видань. Усю подільську газетну періодику 1917-1920 рр. розкласифіковано за їхнім цільовим і читацьким призначенням: офіційні періодичні видання (31 назва) і суспільно-політичні періодичні видання (59 назв). До фахових періодичних видань віднесено спеціалізовані, професійні, галузеві, професійно орієнтовані, виробничо-практичні газети, які створювалися з метою передачі професійних знань певного профілю, які виявилися вкрай важливими для фахівців у їхній практичній роботі (загальна кількість таких видань - 17).

Основним цільовим призначенням військових часописів було інформування військовиків про найбільш важливі події соціально-політичного характеру і допомогу воякам в осмисленні ними складних процесів державотворення, віддзеркалення тих складних умов, за яких формувалась українська армія (18 видань). До клерикальних видань, які сформувалися на основі цільового призначення, передусім належать релігійні часописи, на сторінках яких відображалися духовні процеси, потреби, духовна культура, освіта (3 видання).

На перших етапах українського національно-визвольного руху подільська преса виявилась рупором, суб'єктом національно-визвольних змагань, з часом перетворившись в об'єкт цього руху: організовувала, надавала нових форм, визначала мету, розробляла плани його реалізації.

9. За матеріалами подільської преси 1917-1920 рр. можна простежити основні етапи розвитку державницької ідеї, яка розпочалася з культурно-просвітницької діяльності, переросла у відстоювання автономії, досягши апогею своїми вимогами власної, незалежної держави. На всіх етапах періодика виконувала таку чільну функцію: своїми публікаціями подільські часописи довели окремішність українського народу від інших народів, сприяли формуванню норм літературної мови в її різних стилях, переважно в публіцистичному. Під впливом певних обставин і з урахуванням партійних програм часописи переносили центр своєї діяльності з культурно-освітньої сфери в політичну, соціально-економічну.

10. Важлива сутність подільської преси полягала в послідовному опрацюванні соціальних проблем, умінні підійти до них всебічно, залучивши до їхнього розв'язання широкого кола читачів, які знаходили в газетних матеріалах не вказівки, а нові думки, які допомагали їм самостійно визначати ту чи іншу позицію, знаходити найбільш доцільне розв'язання актуальних питань. Вагомість періодичних видань Поділля полягала у компетентному формуванні громадської думки, в їхній соціальній проникливості; часописи містили переважно відомості про конкретні факти місцевого життя, слугували базою джерельної інформації про перебіг подій, про зміни в суспільному житті, містили відомості про суспільні відносини в Україні, в окремих її регіонах.

11. Подільською пресою зафіксувався досвід, повчальні уроки, які не втратили своєї актуальності й дотепер, на сучасному етапі розбудови української державності.

12. Для повнішого відтворення історичного досвіду українського державотворення належить і надалі продовжувати пошуки нових документальних публіцистичних матеріалів, які за радянських часів замовчувалися або ж використовувались упереджено, за нав'язаними історичній науці ідеологічними схемами. Провідне місце серед цих джерел залишається за періодикою, матеріали якої виступають літописом подій того чи іншого часу.