Варіативність та взаємоперехід інформаційних жанрів у сучасній українській пресі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

УДК 316.442.432:82 - 92(477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук із соціальних комунікацій

ВАРІАТИВНІСТЬ ТА ВЗАЄМОПЕРЕХІД ІНФОРМАЦІЙНИХ ЖАНРІВ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПРЕСІ

Cпеціальність 27.00.04 - теорія

та історія журналістики

ІВАЩУК Антоніна Анатоліївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі періодичної преси Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, доцент Василенко Микита Кімович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, доцент кафедри періодичної преси

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Мелещенко Олександр Костянтинович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики, завідувач кафедри міжнародної журналістики

кандидат філологічних наук, доцент Бондаренко Тетяна Григорівна, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, завідувач кафедри журналістики, реклами та PR-технологій

Захист дисертації відбудеться 12 жовтня 2009 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.33 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці імені М. О. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розіслано “11” вересня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук, доцент В. Е. Шевченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток системи жанрів узагалі та інформаційно-публіцистичної групи зокрема в сучасній практичній журналістиці зумовлений об'єктивними вимогами часу: зміною соціально-економічних умов, формуванням демократичних цінностей у суспільстві, пошуками оптимальних критеріїв підходу до можливостей впливу на суспільну свідомість через засоби масової інформації. Адекватна видозміна жанрових груп, їхня варіативність та взаємоперехід залежать також від індивідуальної творчості окремих особистостей. Від моменту оригінальної публікації у формі жанрової варіації новинка в жанроутворенні набуває статусу колективного досвіду, розвиваючись, відповідно до вимог практичної журналістської діяльності. Жанроутворення, таким чином, постає як чинник оптимізації, стабільності творчого процесу, оскільки лише постійний пошук нових форм і методів утілення авторського задуму гарантує стабільний читацький інтерес до друкованої продукції.

Прагнучи долучитися до загальноєвропейських стандартів редакційно-видавничої практики вітчизняні журналісти продуктивно і динамічно вдосконалюють форми й методи своєї діяльності, хоча цей процес, з огляду на специфіку національного менталітету й тривалі роки перебування в межах цензурних заборон, не однозначний, часом суперечливий.

Група інформаційно-публіцистичних жанрів традиційно склалась як усталена й стабільна система подання інформаційних матеріалів, тому будь-які новації сприймаються з пересторогою, рішення про надання переваги окремим новаціям оцінюють нерідко суб'єктивно й ситуативно в межах власне редакційного колективу. Виникає нагальна потреба наукового осмислення емпіричного досвіду, прагматичного опрацювання окремих здобутків, новацій у роботі журналістів-практиків і, отже, продукування практичних рекомендацій щодо оптимізації всього творчого процесу та жанроутворення як його органічного складника.

Теорія й практика існують у системі усталених спільних координат, оскільки без зважених теоретичних узагальнень і висновків неможливо досягти істотних зрушень у ході реалізації нових ідей і задумів. У сучасній українській пресі триває процес диференціації газетно-журнальних видань за тематикою, отже, відбувається поділ аудиторії відбувається за цільовими групами, кожна з яких потребує відповідного подання, інтерпретації фактів у групах жанрів.

На початку минулого століття інформаційно-публіцистичні жанри у світовій і вітчизняній пресі мали надзвичайно потужний стимул для розвитку як в друкованих, так і згодом в електронних ЗМІ, оскільки за своєю стилістикою, формою, оперативністю передачі матеріалів саме ця група відповідає сучасним викликам прискореного цивілізаційного розвитку.

Нині процес формування громадської думки в Україні марковане впливом неоднозначних політичних процесів, інтенсивною капіталізацією виробництва та водночас кризовими явищами. Тож процеси жанроутворення в інформаційно-публіцистичній групі часом перериваються, пригальмовуються, оскільки теорія не завжди встигає за вимогами реальності. У зв'язку з цим виникає нагальна проблема не тільки проаналізувати динаміку конкретної групи жанрів, а й активувати локальне питання в комплексному вирішенні завдань; здійснити спробу на конкретному прикладі виокремити загальні стійкі тенденції, що пов'язані з інноваціями в пресі взагалі. Процес жанроутворення постає на стикові кількох гуманітарних дисциплін, серед яких найважливішими є журналістикознавство, психологія, етика та естетика. Актуальність проблеми - багатогранна настільки, наскільки наскільки багатофункціональна система творчої діяльності як окремого індивіда, так і редакційного колективу в цілому.

Вивченню проблеми варіативності та трансформації жанрів, їхнього творчого розвитку приділяли належну увагу відомі науковці: М. Василенко, О. Глушко, В. Горохов, О. Гоян, В. Здоровега, В. Іванов, М. Кім, Г. Кривошея, Л. Кройчик, І. Михайлин, І. Прокопенко, Є. Прохоров та інші.

Солідною методологічною базою для дослідження слугують праці вітчизняних учених В. Буряка, Г. Вартанова, А. Москаленка, В. Різуна, В. Шкляра та закордонних дослідників З. Вайшенберга, Дж. Гола, Рене Дж. Каппона, М. Халера, Е. Фіхтеліуса, а також багатьох інших учених-журналістикознавців.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано в межах комплексної програми науково-дослідницьких робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” (№ 019U015201), програми Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Система масової комунікації та світовий інформаційний простір” (№ 01БФО04501).

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Ґрунтовно й комплексно вивчити проблеми варіативності розвитку в групі інформаційно-публіцистичних жанрів української журналістики, їхнього взаємовпливу і взаємопереходу.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

– проаналізувати проблему варіативності жанроутворення (як у комплексі, так і в окремих її частинах) у групі інформаційно-публіцистичних жанрів;

– виявити можливості впливу журналістикознавчих досліджень на процеси практичного жанроутворення в межах творчого колективу;

– з огляду на результати емпіричних спостережень, з'ясувати позитивні риси й тенденції, притаманні процесам інновації;

– визначити основні тенденції взаємопереходу в межах як окремої групи, так і міжжанрової трансформації в цілому;

– з'ясувати причини недоліків у процесі жанроутворення, що позначаються на продуктивності журналістської праці;

– окреслити можливості збагачення стилістики представлення інформаційного матеріалу за методикою, розробленою в художньо-публіцистичній групі жанрів;

– вивчити роль окремого журналіста-новатора й колективного осмислення факту інновацій у жанрових групах, творчому осередку;

– дослідити потенційні варіанти методики взаємозбагачення жанрових груп за рахунок їхньої трансформації і злиття для оптимальної реалізації творчого задуму.

Об'єктом наукового дослідження постають процеси варіативності в групі інформаційно-публіцистичних жанрів вітчизняної преси.

Предметом дослідження є розвиток жанрів, що набуває нових форм у процесі творчої діяльності.

Методи дослідження. Базовими методами наукового дослідження обрано діалектичний, компаративний, структурно-функціональний та герменевтичний. За допомогою діалектичного методу проаналізовано динаміку жанрових груп як засобу спілкування, пізнання та оптимізації навколишньої дійсності через журналістську творчість. Досліджено сутність суперечностей, покладених в основу спроб перетворення дійсності, впливу на суспільну свідомість через друковані ЗМІ. Охарактерезовано вплив на розвиток журналістики таких цивілізаційних феноменів, як глобалістика, масова свідомість та масова культура. Унаслідок застосування структурно-функціонального методу здійснено аналіз структури друкованих текстів, написаних в інформаційних та аналітичних жанрах, сформульовано прогнози стосовно їхньої подальшої перебудови, стилістичного вдосконалення, уведення в традиційні жанри оригінальних запозичень, що раніше поставали були предметом соціологічних, філософських та історичних студій. На підставі герменевтичного методу вивчено специфіку управління процесами самоорганізації творчого колективу в умовах нових соціально-економічних відносин і колективного пошуку шляхів оптимізації креативної діяльності.

Наукова новизна дослідження. У дисертації обґрунтовано оригінальну концепцію розвитку інформаційно-публіцистичної групи жанрів української преси. Доведено, що інноваційні зміни в жанороутворенні є наслідком кардинальних трансформацій у суспільній свідомості, культурних та соціально-економічних перетворень в українському суспільстві. Наголошено на тому факті, що процес варіативності та інновацій, розпочинаючись на індивідуальному рівні, згодом переростає в процеси колективної творчості, стає надбанням усього редакційного колективу. Одержані результати конкретизовано в таких положеннях:

– доведено, що процеси в жанроутворенні досягають максимального ефекту, коли вони не є спонтанними; їх організація і виникнення стають результатом планомірної реалізації творчого задуму;

– обґрунтовано, що системна криза традиційних підходів до осмислення інновації у жанроутворенні може бути подолана лише спільними зусиллями науковців і журналістів-практиків;

– виявлено, що процеси варіативності й жанроутворення в інформаційно-публіцистичній групі жанрів водночас позначені динамічними характеристиками злиття й взаємопереходу;

– встановлено, що в інформаційно-публіцистичній групі найінтенсивніше розвиваються ті жанри, що найбільш адекватно впливають на масову свідомість, характеризуючись оперативністю й максимальною динамічністю (репортаж, інтерв'ю);

– досліджено специфіку варіативності окремих, раніше малодосліджених, форм групи інформаційно-публіцистичних жанрів: інтерв'ю-монологу, інтерв'ю-діалогу, інтерв'ю з елементами авторського чи редакційного коментарю;

– виявлено, що процеси трансформації, характерні для інформаційно-публіцистичної групи жанрів мають аналогії в аналітичній групі;

– доведено, що варіативність традиційних старих збирання інформації (“метод маски”, “журналіст змінює професію”) до кінця не вичерпана, а проблема пошуків нових методів лишається відкритою;

– показано на конкретних прикладах, як унаслідок різкої зміни соціально-економічних процесів, інтенсифікуються і видозміни в жанрових групах, адекватно реагуючи на запити громадської думки;

– з'ясовано, що варіативність жанрових груп позначається і на світогляді журналіста, сприяючи вдосконаленню його професійних навичок і посиленню моральних чеснот та фахової відповідальності;

– обґрунтовано, що вітчизняні журналісти творчо використовують надбання європейських і північноамериканських колег, оригінально інтерпретуючи в повсякденній практиці новації, що відбуваються в групі інформаційних жанрів.

Теоретичне та практичне значення результатів дослідження. Наукова робота є актуальною для журналістикознавців, які наполегливо працюють, підвищуючи індивідуальний й колективний рівень творчої майстерності. Особливу значущість мають практичні рекомендації, що завершують кожний розділ. У науковій роботі запропоновано оригінальні тези, гіпотези вітчизняних і закордонних дослідників, що в реаліях редакційної справи потенційно сприяє оптимізації творчого процесу.

Результати дослідження доцільно проектувати у площину створення програм нормативних дисциплін (“Журналістський фах”, “Журналістська майстерність”, “Газетно-журнальна журналістика”), спецкурсів з окремих видів груп інформаційно-публіцистичних жанрів: репортаж, інтерв'ю; а також спецкурсу з проблем варіативності розвитку жанру звіту в сучасних умовах. Зазначені дисципліни можуть бути апробовані чи вдосконалені в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також у ході навчального процесу регіональних факультетів і відділень журналістики.

Основні теоретичні положення й висновки дисертації можуть активувати під час наукового аналізу ті вченимі, які спеціалізуються на вивченні жанрової теорії, а також журналісти-практики, творчо втілюючи теоретичні засади в редакційну діяльність. Результати дослідження є ефективними для з'ясування питань, пов'язаних із перепідготовкою журналістських кадрів, післядипломною освітою тощо.

Особистий внесок здобувача. Дисертація являє собою результат самостійної дослідницької роботи здобувача, що охоплює період 2005 - 2008 років. Висновки та рекомендації, зокрема й ті, що характеризують наукову новизну, зроблені автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорено на засіданні кафедри періодичної преси Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, викладено в доповідях, виголошених на наукових конференціях, зокрема під час Науково-методичної конференції “Національна періодика початку XX століття: розвиток і реалізація української ідеї державотворення” (Київ 8 - 9 грудня 2006 р.), Міжнародної науково-практичної конференції “Методологічне забезпечення підготовки журналістських кадрів у процесі роздержавлення мас-медіа та створення системи суспільних та громадських ЗМІ” (Київ, 24 - 25 травня 2007р.), щорічної загальноінститутської Студентсько-викладацької конференції “Журналістика - 2008: українське журналістикознавство, освіта, термінологія і стандарти” (Київ, 17 - 18 квітня 2008р.), Міжнародної науково-практичної конференції “Журналістика - 2009: освітні та наукові проблеми в галузі соціальних комунікацій” (Київ, 9 квітня 2009 р.).

Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено в чотирьох наукових працях, три з них - у фахових виданнях, затверджених ВАКом України. Усі публікації виконано одноосібно.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 169 сторінок. Список використаних джерел - 116 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір наукової теми, її актуальність; окреслено зв'язок із науковою програмою Інституту журналістики; з'ясовано мету, основні завдання, об'єкт і предмет дослідження, хронологічні межі; названо застосовані наукові методики; закцентовано увагу на науковій новизні, теоретичному й практичному значенні одержаних результатів та сформульованих висновків; подано інформацію про внесок здобувача в опрацювання проблеми, представлено відомості щодо апробації результатів дослідження; запропоновано перелік публікацій і зазначено структуру дисертації.

У РОЗДІЛІ І “ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СПЕЦИФІКИ ЖАНРОУТВОРЕННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПРЕСІ”, який складається з двох підрозділів, зазначено, що система жанроутворення української журналістики - складний процес, який постійно розвивається, відповідно до змін соціально-економічних умов суспільства, запитів громадської думки, творчості окремих особистостей, які щоденно збагачують систему жанроутворення індивідуальними новаціями, що згодом стають колективним досвідом. Аналізуючи систему жанроутворення, слід застосовувати комплексний підхід, передбачаючи вплив окремих компонентів на саморозвиток системи в цілому.

У роботі наголошено на потребі свідомої регуляції цього складного процесу, оскільки суспільство зацікавлене не допустити хаотичного розвитку, що, зрештою, може позначитися на ефективності журналістської праці. Журналістикознавча наука прагне до чіткого аналізу явищ жанроутворення, виокремлення й прискіпливого методологічного аналізу позитивних характеристик цього процесу, акцентуючи на необхідності ігнорування невдалих зразків тощо.

У підрозділі 1.1 - “Ступінь наукового опрацювання проблеми. Історичний екскурс у питання жанроутворення” - проаналізовано історію розвитку жанрів української журналістики, що постійно потребує спеціальних наукових студій насамперед у тій царині, яка стосується групи інформаційно-публіцистичних жанрів, що почали інтенсивно розвиватися в умовах науково-технічного поступу й оптимізації соціально-економічних перетворень у нашій країні. журналістика репортажний інтерв'ю

Базовою роботою, що започаткувала дослідження жанрів, традиційно вважають ґрунтовну працю Івана Франка “Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 року” , де окреслено основні напрями вивчення глобальної проблеми. Саме ця наукова розвідка І. Франка стала першою українською спробою створити історію національної української журналістики. Дослідницька методологія, запропонована І. Франком, є актуальною і нині, оскільки являє собою класичний підхід до вивчення нагальних проблем сучасної журналістикознавчої науки.

Особливо ґрунтовно природу жанрів науковці вивчали в другій половині минулого століття, оскільки теоретичне осмислення цього питання гарантувало оптимальний розвиток друкованих ЗМІ. Формулювання методології наукового пошуку, “загального методу публіциста” стало нагальною проблемою столичних наукових шкіл тодішніх республік СРСР. Одночасно постала проблема дефініцій не тільки груп жанрів у зв'язку з новаціями, що з'явилися на той час, а й переосмислення фактів їх взаємопроникнення та взаємовпливу. Текстові матеріали, які заповнили шпальти тогочасних газет і журналів, особливо з погляду специфіки масової свідомості, лише почасти мали характер репортажу чи інтерв'ю. Суттєво змінилася стилістика розширеної замітки, традиційно усталеною була тільки форма інформаційного звіту.

Проблема заідеологізованості наукового пошуку у сфері гуманітарних наук, зокрема журналістикознавства доби 60-80-х років минулого століття потребує окремого дослідження. Абстрагування від художніх прийомів дало змогу детально вивчити не тільки негативні моменти, які домінували в науковому пошуку, а й той позитив, що, попри ідеологічний тягар, народжувався під пером відомих журналістикознавців.

Взірцем для сучасних учених є творча спадщина відомих українських науковців Д. Прилюка, А. Москаленка, В. Здоровеги, оскільки дослідники започаткували наукові студії в окресленій царині медіа. Так, А. Москаленко розширив поняття методу, застосувавши термін “професіоналізм”. Основою цього поняття, на думку вченого, була загальносоціальна функція засобів масової інформації, інформаційне обслуговування суспільства в цілому.

Функціонування терміна “професіоналізм”, що запропоновано до наукового обігу А. Москаленком, певним чином позначилося і на проблемах підходів до теорії жанроутворення. Якщо до цього теоретики визнавали факти жанроутворення, переходу жанрів, їхньої інваріантності лише з огляду на досвід практичної діяльності колег, які працювали в редакціях масових видань, то актуалізація поняття навіть спонукала окремих догматиків переосмислити свої погляди. Професіоналізм, зрештою, як науковий термін і поняття означав більш творчий, а отже, професійний перехід до фактів виникнення нових жанроутворень, звільнення від канонічних норм і пошуку власного оригінального тлумачення реальних виявів журналістської творчості.

У підрозділі 1.2 - “Факт як основа інформаційного жанру, полеміка щодо міри домислу і вимислу”- обґрунтовано питання розвитку окремого жанру в реаліях газетно-журнальної практики, яке нині неможливо з'ясувати без залучення категоріального апарату, допомоги інших наук: психології, етики, естетики, літературознавства, оскільки лише комплексний підхід уможливлює окреслення проблем, що актуалізувалися в практиці журналістської роботи. Серед них, зокрема, проблеми домислу й вимислу в різних групах жанрів і почасти в інформаційних жанрах.

“Вимисел і домисел - це різновид фантазії, без якої немислима не тільки журналістика, а й творчість взагалі”, - наголошував відомий учений Д. Прилюк. Ця теза звучить як аксіома, проте виникає запитання, чи доцільні домисел і вимисел узагалі в інформаційно-публіцистичній групі жанрів, чи не заважатимуть або прямо суперечитимуть ці художньо-естетичні категорії сенсові інформаційного повідомлення.

У дисертації зосереджено увагу на традиційному підході, згідно з яким домисел зовсім не припустимий у ході підготовки інформаційних матеріалів: замітки, репортажу, інтерв'ю, звіту. Проте, зважаючи на специфіку творчого освоєння інформації та на умови написання матеріалу у форс-мажорній ситуації, слід чітко розуміти , що не лише відбір фактів, а й процес їх усвідомлення та інтерпретації журналістом може відбуватися спонтанно, емоційно. На відбір фактів впливає психоенергетика індивіда, його політичні й релігійні переконання, навіть стан свідомості в момент підготовки матеріалу. Усе це комплексно фокусує фактологічну базу, яку журналіст використовує, пишучи матеріал, адже відомо, що тенденційно дібрані факти можуть позначатися на кінцевому результаті творчості - виході готового інформаційного продукту у світ.

Проблема домислу й вимислу невідривно пов'язана з поняттям фактичного матеріалу, що лежить в основі будь-якого інформаційного жанру, із власними моральними-естетичними поглядами журналіста. Питання потребує концентрації спільних зусиль не лише фахівців журналістської науки, а й фахівців з етики, психології тощо.

Факт, знайдений журналістом, інтерпретується у підсвідомості, а відтак, діставши належну оцінку на свідомому рівні, реалізується у вигляді інформаційного матеріалу, починаючи існувати як самодостатній елемент. Згодом факт може слугувати приводом для подальшого його опрацювання в аналітиці чи в художньо-публіцистичній групі жанрів.

Останнім часом в Україні поширилася тенденція до констатації окремого факту саме у вигляді колонки. Колумністи, автори колонок, навівши на початку колонки один-єдиний інформаційний факт і подавши його у форматі стислої замітки, коментують його в подальшому тексті. Такий симбіоз замітки та коментарю у вигляді спеціальної газетної чи журнальної колонки, ще й підписаний відомим журналістом, громадським діячем, певною мірою сприяє емоційному засвоєнню матеріалу.

РОЗДІЛ ІІ “ВАРІАТИВНІСТЬ РОЗВИТКУ РЕПОРТАЖУ ЯК ЖАНРУ. ІНВЕСТИГАТИВНИЙ МЕТОД ПОШУКУ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ” складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 2.1 - “Традиції й новаторство в репортажному жанрі. Зміни функціональних характеристик у межах групи” - презентований твердженням, що репортаж, у принципі лишаючись класичним жанром за такими ознаками, як перебування репортера на місці події, динамічний характер розповіді тощо, починає тяжіти в окремих моментах до аналітики, оскільки сучасний журналіст, з огляду на читацькі запити, усе ж змушений хоч і побіжно, але коментувати події, свідком яких він став. Досягається це прямим і непрямим коментарем-аналізом, коли журналіст наводить у структурі репортажного твору два-три абзаци (залежно від формату газетно-журнальної шпальти) аналітики. Сучасний репортаж характеризується визначенням, згідно з яким: репортаж - найбільш розгорнутий та емоційний жанр серед інформаційних жанрів, що потребує одночасно, з одного боку, документальності, суворого дотримання фактів життя, з іншого - емоційності, особистого сприйняття події, уваги до подробиць, факту, явища.

У підрозділі 2.2 - “Аналітичний елемент як органічний складник сучасного репортажу. Новітні критерії визначення ефективності жанру” - на прикладі кількох видів тематичних репортажів проаналізовано ефективність аналітичного елементу в цьому оперативному жанрі. Найяскравіший приклад ефективного використання аналітики в інформаційно-публіцистичній групі жанрів - політичний репортаж, що доповнюється аналітикою, без якої він просто не має продуктивної сили масового переконання. Аналітика існує як у формі прямого, часом досить менторського роз'яснення від першої особи, яка по-своєму розтлумачує суть події, так і у формі більш продуктивній, коли на допомогу репортерові приходить відповідна інформаційна служба партійного осередку. Тоді аналітика починає домінувати, як правило, у другій, основній частині репортажу, де наведено значну кількість цифр, статистичних зведень, що хоч і уповільнюють динаміку розвитку дії в репортажі, проте мають необхідний ефект.

У підрозділі 2.3 - “Відродження класичних форм репортажу в нових соціально-економічних реаліях” - звернено увагу на те, що українські й закордонні дослідники репортажу констатують незаперечний факт: репортер є не тільки спостерігачем, він змушений, перебуваючи в епіцентрі, де-факто бути й суб'єктом події. Отже, майстерність репортера впливає на якість матеріалу практично так само, як і впливає на його стилістику характер журналіста, його особливе бачення події, психічний стан у момент написання твору й т. ін.

Варіативність структури сучасного репортажу зумовлена багатьма чинниками, що впливають на діяльність журналіста як із зовні, так і з глибини його підсвідомості, формуючи цілком мотивоване оцінювання події. Водночас репортаж значно втрачає, якщо він переобтяжений інтелектуальними міркуваннями, складними порівняннями, заплутаними асоціаціями. Тому принципи самоаналізу, побудова складних асоціативних рядів як у власній свідомості, так і в репортажному тексті - річ неприпустима в сучасній пресі. Звідси - невідповідність читацьким запитам спроб окремих журналістів будувати репортажні тексти в жанрі “потоку свідомості”, безперервного повторення окремих слів, символізму й т. ін. Це пріоритет груп художньої публіцистики. Вирішувати, наскільки суто літературні прийоми доцільні в ході написання художньої публіцистики, - справа редакторів спеціальних культурологічних видань. Громадсько-політичні видання сучасної України тяжіють до динамічного, експресивного стилю подання матеріалу, що був характерний для репортажної творчості в її класичних зразках.

РОЗДІЛ ІІІ “ТРАНСФОРМАЦІЯ ЖАНРІВ І ПРОБЛЕМА ЇХНЬОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ В ТЕОРІЇ ТА ЖУРНАЛІСТСЬКІЙ ПРАКТИЦІ” присвячено питанням жанроутворення та оптимального визначення жанрів як у процесі наукової роботи, так і безпосередньо в практичній журналістській діяльності. Наголошено, що процес трансформації окремих жанрів розтягнутий у часі, тому важко остаточно з'ясувати, до якої саме групи жанрів слід зарахувати той чи той журналістський твір. Водночас закцентовано увагу на тому, що жанрова ідентифікація є наріжним каменем, умовою досягнення поставленої редактором перед журналістами творчої мети.

У підрозділі 3.1 - “Еволюція інтерв'ю та його жанрові варіанти” - доведено, що поширений нині репортаж-розслідування як метод і результат втілення авторського задуму не можливий без інтерв'ю як засобу збирання інформації. Крім того, сучасне розслідування в його текстовому варіанті продуктивно реалізується (і в цьому переконує досвід) за умови включення до архітектоніки твору елементів інтерв'ю як одного з найдавніших і найефективніших методів подання інформації.

Таким чином, зафіксовано реальну трансформацію і взаємоперехід жанрів. Інтерв'ю не тільки доповнює власне репортажний стиль, воно розкриває ті моменти, які не можна подати шляхом звичного авторського опису події. Інтерв'ю дає можливість читачеві об'єктивно судити про причину й сутність того, що трапилося через світобачення й пряму розповідь свідків події. Тож лише від репортера залежить обсяг інтерв'ю і форма його подання. Оптимальною, такою, якій довіряє читач, є класична форма діалогу. Запитання й відповідь як класика жанру усталилися ще з часів платонівських діалогів і за своєю суттю не змінилися. Але філософський текст і сучасне інтерв'ю, звичайно, відрізняються постановкою проблеми, способами її вирішення, зрештою, завданням. Тому діалогічна форма кожного разу потребує справді творчого підходу, аби стати найбільш зрозумілою для читача, особливо читача масового громадсько-політичного видання.

Як свідчить практика сучасних масових видань, в Україні прийом включення інтерв'ю до стилістики репортажного матеріалу ще не розроблений остаточно, він потребує творчої корекції.

У підрозділі 3.2 - “Новітні методи інтерпретації та подання інформації” - досліджено принципи свободи вибору, моральної відповідальності, внутрішні редакційні правила, що стали основою поведінки вітчизняних журналістів, які готують надскладні експериментальні матеріали, де відбуваються жанрові переходи та є можливість варіативних шляхів у відборі фактажу тощо. Основні етичні кодекси, розроблені ще за радянських часів, виявилися корисними лише почасти, домінують нові вимоги, що диктують свої закони моральної екзистенції. Це стосується як взаємин журналіст-респондент, так і подальшого творчого процесу, у якому думки респондента й судження журналіста екстраполюються на газетно-журнальній шпальті у вигляді самостійного твору.

Підрозділ 3.3 - “Дискутивні проблеми жанрової ідентифікації в журналістській етиці” - присвячено складним питанням, що виникають у процесах трансформації, інваріантності жанрів та ідентифікації їх у ході журналістської діяльності. Непорозуміння, що трапляються між журналістами й інвесторами, часто зумовлені принциповим несприйняттям останніми жанрової специфіки. До того ж жанри, відповідаючи потребам практичної журналістики, трансформуються настільки швидко, що їх перетворення та інновації в системі жанроутворення не можуть проконтролювати відповідальні працівники редакційних колективів, це також породжує проблеми етичного характеру.

ВИСНОВКИ

У науковій роботі вивчено складну проблему жанрового новоутворення, що є логічним наслідком динамічного розвитку засобів масової інформації. У процесі дослідження сформульовано конкретні висновки теоретичного й практичного значення, суть яких викладено нижче.

1. Система жанроутворення української журналістики - складний процес, який постійно розвивається, відповідно до зміни соціально-економічних суспільних умов, запитів громадської думки, творчості окремих особистостей, які щоденно збагачують систему жанроутворення індивідуальними новаціями, що згодом стають колективним досвідом. Аналізуючи систему жанроутворення, слід ураховувати ці фактори в комплексі, передбачаючи вплив окремих компонентів на саморозвиток системи в цілому.

Історія розвитку жанрів української журналістики постійно потребує спеціальних наукових студій насамперед у тій царині, що стосується групи інформаційно-публіцистичних жанрів, які набули значного розвитку в умовах науково-технічного поступу й оптимізації соціально-економічних перетворень у нашій країні.

2. Проаналізовано проблему роботи з джерелами, документальними зокрема. Зазначено, що журналістський пошук узагалі - малопередбачуваний процес, який ґрунтується на об'єктивних вимогах редакції, планах відділу та суб'єктивних чинниках (творчі плани, навіть настрій журналіста), тому недоцільно говорити про спонтанність у використанні матеріалу, написаного на основі документального свідчення. Документ потребує прискіпливої, тривалої перевірки, зрештою, потрібен час аби зіставити, поєднати детальний стиль газетно-журнального репортажу з канцелярським стилем викладу фактів у документі, а також необхідно мотивувати включення документа до структури матеріалу. Зроблено висновок, що робота над симбіотичним матеріалом, який може втратити ознаки жанрової належності, триває в кілька разів довше, ніж над звичайним репортажем чи інтерв'ю.

3. Наголошено, що факти не можуть бути нейтральними в процесі їх сприймання окремим індивідом, респондент завжди свідомо чи несвідомо екстраполює їх на власний світогляд. Слід розрізняти необхідність коментарю як такого, що має винятково суб'єктивний характер, і коментарю, де представлено різні погляди на певне явище соціально-економічного життя.

4. Досліджено специфічні аспекти проблеми розвитку групи інформаційно-публіцистичних жанрів. Зазначено, що сучасний репортаж, у принципі лишаючись класичним жанром за такими ознаками, як перебування репортера на місці події, динамічний характер розповіді тощо, починає тяжіти в окремих моментах до аналітики, оскільки сучасний журналіст, ураховуючи читацькі запити, все ж змушений хоч і побіжно, але коментувати події, свідком яких він став. Досягається це прямим і непрямим коментарем-аналізом. У першому випадку журналіст наводить у структурі репортажного твору два-три абзаци (залежно від формату газетно-журнальної шпальти) аналітики. Вона може мати характер нейтральний, псевдо-нейтральний, але повинна бути неодмінно насиченою певною кількістю цифр, фактів, особливо коли журналіст зумів оперативно знайти аналог подібного явища в інтернеті або в газетно-журнальному архіві.

5. Проаналізовано проблему розвитку окремих видів репортажу. Зазначено, що в сучасному літературному репортажі актуалізується проблема співвідношення вимислу й домислу, оскільки автором матеріалу стає, як правило, людина з яскраво виявленим творчим обдаруванням, схильна до суто літературних прийомів роботи. У такому разі ускладнюється робота керівників редакцій, що мають виявити надзвичайну тактовність, аби переконати автора в необхідності дотримання усталених у журналістиці форм і методів роботи. Домінування вимислу - цілком виправданий ризик, коли йдеться про специфічну форму репортажу, але в кожному окремому випадку цю проблему вирішують індивідуально. Художній репортаж, таким чином, дістає “друге” дихання, інтерпретацію жанру в нових соціально-економічних умовах, стаючи пріоритетом не тільки культурологічних, а й деяких громадсько-політичних видань в Україні.

6. Запропоновано авторську дефініцію репортажу-розслідування, згідно з якою репортаж-розслідування - поліфонічний журналістський твір, що ґрунтується на інвестигативному методі та реалізується з включенням до архітектоніки й стилістики журналістського твору елементів аналітики, літературних прийомів, характерних для художньо-публіцистичної групи жанрів.

7. Особливу увагу приділено поняттю “метод маски” і його практичній реалізації в ході підготовки критичних матеріалів. Зазначено, що тут головним чинником стає досвід індивідуальної роботи редактора, який на конкретних прикладах має застерегти працівників редакції від надмірного використання “методу маски”, наголошуючи на моральних аспектах методів збирання фактажу. Закцентовано на важливості “методу маски” для підготовки студентів-журналістів. Констатовано, що важливим і надзвичайно цікавим на практичних заняттях є процес перевтілення студентів у представників інших соціальних груп і прошарків.

8. Досліджено проблему інновацій у журналістиці розслідування. Зазначено, що інвестигативна журналістика, або журналістика розслідування, - метод ефективного збирання фактичного матеріалу репортером або групою творчих працівників для подальшої реалізації його у викладі переважно репортажу або розширеної аналітичної статті з яскраво виявленими репортажними елементами, вставками у вигляді інтерв'ю монологічного чи діалогічного характеру. Кінцевою метою будь-якого матеріалу, написаного методом інвестигативної журналістики, є процес або досягнення істини стосовно того, що трапилося в об'єктивній реальності.

Репортаж-розслідування як метод і результат втілення авторського задуму не можливий без інтерв'ю як засобу збирання інформації. Крім того, сучасне розслідування в його текстовому варіанті продуктивно реалізується, про що свідчить практичний досвід, за умови включення до архітектоніки твору елементів інтерв'ю як одного з найдавніших і найефективніших методів подання інформації.

9. У роботі підсумовано, що ідентифікацію жанрів слід здійснювати кількома шляхами. Найголовніший із них - це, звичайно, наукова робота, пов'язана з проблемами жанроутворення. Другий шлях не менш ефективний, бо полягає в практичному відпрацюванні методології варіативності жанрів у редакційному колективі. Трансформація жанрів - творчий процес, тож, як кожна творчість, має яскраве емоційне забарвлення. Іноді зміни супроводжуються суто моральними конфліктами в редакційних колективах, коли порушують основні професійні заповіді. За таких обставин редактор змушений заборонити журналістові експеримент і жанром, оскільки не розуміє кінцевої мети подібної трансформації й т. ін. У разі толерантного ставлення до колеги процеси творчості, зокрема в царині жанроутворення, мають максимально ефективний результат.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Іващук А. А. Інвестигативна журналістика як логічний розвиток жанру репортерського розслідування / А. А. Іващук // Національна періодика початку XX століття: розвиток і реалізація української ідеї державотворення. - Київ, 2006. - С. 109-110.

2. Іващук А. А. Інтерпретація жанру замітки і факту в сучасному українському журналістикознавстві / А. А. Іващук // Наукові записки Інституту журналістики. - Київ, 2007. - Вип. 27. - С.113-115.

3. Іващук А. А. Інновації у методах збирання фактичного матеріалу в групі інформаційно-публіцистичних жанрів / А.А. Іващук // Діалог: Медіа-студії: збірник наукових праць. - Одеса: Астропринт, 2009. - Вип. 8. - С. 43 - 47.

4. Іващук А. А. Сучасні тенденції інтерпретації факту, інваріанти коментарю / А. А. Іващук // Образ. - Київ, 2009. - Вип. 10. - С.10- 14.

АНОТАЦІЯ

Іващук А. А. Варіативність та взаємоперехід інформаційних жанрів у сучасній українській пресі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 - теорія та історія журналістики. - Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню варіативності та трансформації жанрів у групі інформаційно-публіцистичних жанрів.

Проаналізовано нові тенденції розвитку окремих видів жанрів: від традиційної колись інформаційної замітки до такого порівняно нового для української журналістики явища, як репортаж-розслідування з елементами аналітики (інвестигативна журналістика). У дисертації зосереджено увагу на проблемах творчої взаємодії окремих журналістських колективів і журналістів-стрінгерів, які проводять журналістське розслідування самостійно, використовуючи при цьому оригінальні методи як добору фактичної інформації, так і подальшої реалізації творчої ідеї у форматі газетно-жанрової публікації.

Сформульовано дефініцію процесів жанроутворення та запропоновано нові визначення традиційних жанрів. Розмежовано функції жанрів, на практичних прикладах проілюстровано ефективність жанрових трансформацій. Доведено, що розвиток жанрів відбувається в тісному зв'язку з канонами професійної журналістської етики. Процес творчої підготовки працівників редакції, дотримання таких професійних етичних категорій, як взаємодопомога, навчання молодших колег, елементи творчого суперництва сприяють розвиткові жанрової теорії й практики.

Ключові слова: жанр, жанрова система, жанрова група, дифузія, трансформація, взаємозбагачення, репортаж, замітка, інтерв'ю, аналітика, журналістська етика.

АННОТАЦИЯ

Иващук А. А. Вариативность и взаимопереход информационных жанров в современной украинской прессе. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по социальным коммуникациям по специальности 27.00.04 - теория и история журналистики. - Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию вариативности и трансформации жанров в группе информационно-публицистических жанров.

Исследованы новые тенденции развития отдельных групп жанров: от традиционной информационной заметки до такого относительно нового для украинской журналистики феномена, каким является репортаж-расследование с элементами аналитики (инвестигативная журналистика), анализируется дефиниция процессов создания новых жанров.

На основе исторического экскурса, с использованием значительного эмпирического материала доказано, что процессы возникновения и трансформации традиционных жанров в новые являются, в сущности, результатом творческой деятельности журналистов-практиков и ученых-теоретиков, которые достаточно быстро отреагировали на изменения в формах и методах подачи газетно-журнальных материалов, обобщив основные тенденции и закономерности данного процесса. В качестве сравнительной характеристики в диссертации приводится значительное количество примеров разнообразных жанровых дефиниций, что способствует процессу логического восприятия собственно новых определений новосозданых жанровых подгрупп и видов журналистики.

В диссертации большое внимание уделяется развитию различных видов репортажа, который доминирует в газетно-журнальной периодике Украины, частично вытеснив традиционные жанры аналитическо-публицистической группы. Одновременно констатируется тот факт, что аналитическая группа жанров подвергается видоизменениям, поскольку журналисты-практики все активнее используют репортажные методы сбора и подачи материалов при подготовке крупных аналитических статей. Тут же рассматриваются возможности и перспективы развития инвестигативной журналистики в Украине как метода расследования и оригинальной формы подачи фактического материала. Рассматривается взаимодействие, в процессе выполнения творческих задач, работы журналистов, которые собирают фактический материал, используя метод интервью, их коллег - журналистов, которые работают в жанре аналитики.

В связи с необходимостью систематизировать и упорядочить данные процессы, предоставив журналистам-практикам наиболее широкие возможности выбора в жанровой системе, автор диссертации анализирует возможности наиболее адекватного и эффективного применения того или иного жанра в информационно-публицистической группе для решения определенных творческих задач. Доказывается, что именно взаимопереход и трансформация жанров способствуют наиболее эффективному решению проблем, которые постоянно возникают перед работниками печатных средств массовой информации.

Внимание уделено проблемам творческого взаимодействия отдельных журналистских коллективов и журналистами-стрингерами, которые ведут журналистское расследование самостоятельно, используя при этом достаточно оригинальные методы как сбора фактического материала, так и последующей реализации творческой идеи в формате газетно-жанровой публикации. Тут же рассматриваются специфические вопросы целесообразности размещения материалов информационно-публицистической группы на определенной полосе, анализируется проблема иллюстративного ряда.

В работе определены возможности использования различных методов сбора фактического материала, до так называемого “метода маски” включительно. На практических примерах деятельности журналистов Украины доказано, что этот метод, не смотря на то, что и получил значительное распространение в творческой практике, но еще недостаточно разработан с точки зрения моральных категорий и правовых норм. Автор диссертации оперирует понятиями профессиональной этики, предлагая оригинальные правила, которые способствуют оптимизации использования данного метода журналистского расследования.

В работе доказано, что идентификация жанров должна проводиться инвариантно, осуществляться по нескольким направлениям. Магистральное направление - научно-прикладная деятельность, связанная с проблемами жанрообразования. Второй путь, не менее эффективен, поскольку заключается в практической отработке методологии вариативности жанров в процессе собственной творческой деятельности. Трансформация жанров является процессом коллективного творчества, как каждое творчество оно носит глубоко специфический эмоциональный характер. Развитие и взаимопереход жанров происходит при условии соблюдения членами творческого коллектива основных принципов журналистской этики, творческого соревнования.

Ключевые слова: жанр, жанровая система, жанровая группа, диффузия, трансформация, репортаж, заметка, интервью, аналитика, журналистская этика.

ANNOTATION

Ivashchyk A.A. Variability and Intertransition of information genre in the modern Ukrainian press. - Manuscript. The dissertation for the obtaining of the scholarly degree of Candidate sciences in social communications on specialty 27.00.04 - Theory and history of journalism. - Institute of journalism of the Kiev's national university n.a Taras Shevchenko. - Kyiv 2009.

Dissertation is devoted to research the Variability and transformation of genres in the genre group of information-publicistic genres.

A new tendency of development of separate kinds of genres was analyzed: from an information note traditional once up to that new phenomenon concerning as the reporting of investigation with elements of analytics (investigative journalism).

The attention paid to issues of creative interaction between individual journalists and media groups, strinheramy doing investigative journalism itself, using the original methods as a selection of factual information, and following the implementation of creative ideas in the format of a newspaper publishing genre.

The definition of process of genre formation is presented, new definitions of traditional genres. The delimitation of function genres was performed; the effectiveness of genre transformations was illustrated on practical examples. It is shown, that development of genres is in organic communication with canons of professional journalistic ethics. Process of creative training of workers of edition, performance of ethical categories such as, mutual aid, training of younger colleagues elements of creative rivalry-promote to development of the genre theory and practice.

Key words: genre, genre system, genre group, diffusion, transformation, еhe reporting, note, interview, analytics, journalistic ethics.

Підписано до друку 10.09 2009 Формат 60x84/16.

Гарнітура Таймс. Папір офсетний. Умовн.-друк. арк. 1. Обл.-вид. арк. 1,2.

Наклад 100 прим. Зам. № 77

Надруковано в навчально-поліграфічній лабораторії

Інституту журналістики Київського національного університету

імені Тараса Шевченка.

Адреса друкарні: 04119 м. Київ - 119, вул. Мельникова, 36/1.

Размещено на Allbest.ru