Аксіологічні моделі мас-медійної інформації: комунікативно-концептуальний підхід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук із соціальних комунікацій

АКСІОЛОГІЧНІ МОДЕЛІ МАС-МЕДІЙНОЇ ІНФОРМАЦІЇ: КОМУНІКАТИВНО-КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД

Кузнєцова Тетяна Василівна

Спеціальність 27.00.01 - теорія та історія соціальних комунікацій

Київ - 2010

Анотація

Кузнєцова Т. Аксіологічні моделі мас-медійної інформації: комунікативно-концептуальний підхід. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук із соціальних комунікацій зі спеціальності 27.00.01 - теорія та історія соціальних комунікацій. - Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена аксіологічному дослідженню мас-медійної інформації. З позиції комунікативно-концептуального підходу розроблено методологічні засади аксіологічного моделювання мас-медійної інформації, що дозволяє розглянути журналістський текст з позиції комунікації та когніції одночасно. Основна ідея концепції полягає в тому, що текст постає як системно-структурна та смислова організація, що актуалізує ціннісні смисли повідомлення. Структурна організація виявляється через аксіологічні моделі, а смислова - через концептуальні утворення, що наповнюють ці моделі в процесі творення тексту.

Такий підхід дозволив запропонувати авторську типологію аксіологічних моделей мас-медійної інформації, виявити парадигму оцінних текстів, розробити нову методику концептуального аналізу, шляхом аналізу найчастотніших аксіологічних моделей мас-медійної інформації охарактеризувати стан вітчизняної медійної аксіосфери.

Ключові слова: аксіологічна модель, мас-медійна інформація, ЗМК, концепт, ключовий концепт тексту, концептуальний аналіз, цінності, оцінка.

Аннотация

Кузнецова Т. Аксиологические модели масс-медийной информации: коммуникативно-концептуальный подход. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук по специальности 27.00.01 - теория и история социальных коммуникаций. - Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена аксиологическому исследованию медиатекстов. В работе предложена аксиологическая концепция масс-медийной коммуникации, которая позволила научно осмыслить аксиологическую сущность СМК и разработать теоретико-методологические основы аксиологического моделирования медиатекстов, а именно: выявить типологическую парадигму аксиологических моделей масс-медийной информации и оценочных текстов, построенных на их основе; разработать новую методику концептуального анализа, которая базируется на изучении взаимодействующих ключевых концептов; путем анализа наиболее частотных аксиологических моделей масс-медийной информации определить специфику функционирования современной медийной аксиосферы.

В аксиологической концепции масс-медиа предстают как информационно-аксиологический механизм, который формирует, отбирает, тиражирует и трансформирует ценности в обществе. Транслируя систему взглядов на мир, которые структурируют общественные интересы и ценности, СМК формируют медийную аксиосферу. Это вариативная система ценностных доминант, детерминированная целым рядом социокультурных факторов, наиболее значимыми среди которых являются социо- и этнокультурный контекст, мировоззренческие принципы и ценностные ориентиры автора и инициатора текста, ценности и интересы масс-медийной аудитории, языковой код.

Ценностные доминанты медийной аксиосферы объективируются через оценочные смыслы, заложенные в медиатексте. Их выявлению способствует разработанное в исследовании аксиологическое моделирование масс-медийной информации, базирующееся на коммуникативно-концептуальном подходе, который позволяет рассмотреть журналистский текст с позиции коммуникации и когниции одновременно.

Основная идея концепции состоит в том, что текст представлен как системно-структурная и смысловая организация, которая актуализирует ценностные смыслы сообщения. Структура текста выявляется через аксиологические модели масс-медийной информации - абстрактные схемы, которые отображают оценочно-смысловую структуру текста с позиции его архитектонично-композиционной организации. В основу моделей заложена двухуровневая структура, выделенная на уровне макротекста (основными элементами которого являются заголовок, лид и собственно текст) и собственно текста (зачин, основная часть, выводы), что обусловлено психологическими особенностям читательского восприятия. Смысловая организация медийного материала представлена концептуальными образованиями, которые проявляются в аксиологических моделях. Их репрезентантами являются ключевые концепты текста - ментальные ценностно-значимые образования, которые фиксируют наиболее важную для реципиента социокультурную информацию. Взаимодействуя между собой, эти ментально-ценностные единицы постепенно наращивают собственные ценностные смыслы и тем самым формируют представления о вершинном метаконцепте текста - категориальном аксиологическом образовании, которое, вбирая оценочные смыслы подчиненных ему концептуальных составляющих (концептов и субконцептов), репрезентирует доминанты аксиологической картины мира социокультурной общности и тем самым определяет аксиологическую сущность всего масс-медийного материала. Тенденция поэтапного наращивания смыслов связана как с двуплановой (речемыслительной) сущностью концептуальных единиц, так и с двухуровневой архитектонически-композиционной организацией медиатекста, благодаря которой главную роль в формировании оценки играют сильные позиции материала (заголовочный комплекс и выводы).

Аксиосфера отечественных медиатекстов характеризуется ценностно-информационным дисбалансом, который формируется вследствие активной репрезентации негативных ценностных доминат. В текстовом пространстве СМИ их представляют концептуальные образования, касающиеся морально-этических недостатков, негативных эмоций, чувств, общественных проблем. Выявляясь в текстах СМИ, эти концепты деструктивно влияют на представленные культурно значимые образования, в результате чего происходит деформация концептуального поля последних, что обусловливает их оценочную реструктуризацию.

Разработанное аксиологическое моделирование масс-медийной информации с позиции коммуникативно-концептуального подхода открывает новые возможности дальнейшего научного осмысления ценностного потенциала медийного материала. Комплексный анализ выделенных моделей (как в синхронии, так и диахронии) позволит определить аксиологическую парадигму ценностных доминант, динамику их выявления в информационном пространстве, специфику представления в разных типах текстов, что, в свою очередь, будет способствовать разработке механизмов формирования аксиологически сбалансированного информационно-коммуникативного пространства.

Ключевые слова: аксиологическая модель, масс-медийная информация, СМК, концепт, ключевой концепт текста, концептуальный анализ, ценности, оценка.

Summary

Kuznyetsova T. Axiological models of mass-media information: communicational and conceptual approach. - Manuscript.

Thesis for a Doctor's degree in Social Communications by speciality 27.00.01 - Theory and History of Social Communications. - Institute of Journalism of Taras Shevchenko National University of Kyiv. - Kyiv, 2010.

The dissertation is devoted to axiological studies of mass-media information. Using communicational and conceptual approach there were developed methodological principles of axiological modeling of mass-media information. It allows to view a journalistic text from position of communication and cognition at the same time. The main idea of the concept provides that a text is a systematically structural and content entity that actualizes evaluative meanings of the message. Structural construction is revealed through axiological models. And content organization is revealed through conceptual units that are displayed in these models.

This approach allowed offering an author's typology of axiological models of mass-media information, defining typological paradigm of evaluative texts, developing new methodology of conceptual analysis, revealing state of native media axiosphere by means of analyzing the most frequent axiological models of mass-media information.

Key words: axiological model, mass-media information, mass-media, concept, key concept of the text, conceptual analysis, values, evaluation.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Аксіологія як учення про цінності перебуває в центрі уваги дослідників із багатьох галузей науки - соціології, культурології, філології.

Аксіологія соціальних комунікацій є новим, ще не достатньо розробленим науковим напрямом. Можна назвати лише окремі дослідження, що стосуються аксіологічної проблематики в ЗМК. Це насамперед праці таких західноєвропейських учених, як С. Коен, С. Холл, К. Тестер, Ю. Хабермас, Н. Стівенсон, А. Капто, які розглядають проблему взаємозв'язків моральних цінностей та мас-медіа. У російській комунікативістиці ці питання порушують І. Аннєнкова, В. Березін, І. Єрофєєва, Ю. Мірошников, Т. Науменко, О. Полікарпова, Л. Світич, В. Сидоров, Г. Солганик, Є. Пронін, О. Проніна, О. Устимова, В. Ученова, Д. Ховаліг, зосереджуючи увагу на аксіологічній функції ЗМК, вияві національних цінностей, що їх пропагує російська культура через різні види медіатекстів, світоглядних принципах журналістів. Серед вітчизняних дослідників окремі аспекти аксіології мас-медіа вивчають А. Башук, В. Владимиров, О. Гриценко, Н. Зражевська, В. Іванов, С. Квіт, В. Корнєєв, Н. Костенко, О. Кузнецова, В. Лизанчук, Й. Лось, Б. Потятиник, Т. Приступенко, В. Різун, К. Серажим, О. Сербенська, Ю. Фінклер, Н. Шумарова, які розглядають проблеми репрезентації цінностей у масовій комунікації, ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності, емоційно-експресивного насичення медійних матеріалів.

Значний інтерес до аксіологічних проблем ЗМК зумовлений трансформацією ціннісної системи соціуму в умовах інтенсивних глобалізаційних процесів та значною роллю мас-медіа у визначенні його ціннісних пріоритетів.

В інформаційному суспільстві ЗМК набувають особливого статусу: вони не лише транслюють, а й регулюють, навіть формують цінності сучасного споживача інформації, визначають ціннісні пріоритети суспільного буття.

Сучасний інформаційний простір вирізняється активними тенденціями тиражування агресії в різних формах її вияву, що, на думку багатьох дослідників, може викликати цілий спектр негативних психічних станів: тривогу, безпорадність, ностальгію, страх, ненависть, презирство, розлюченість, злість. Це, у свою чергу, може підвищувати рівень агресивності реципієнтів, зменшувати їх чутливість до жорстокості, формувати не зовсім адекватний образ соціальної реальності, що засвідчують дослідження Л. Берковіца, Дж. Брайанта, П. Вінтерхофф-Шпурка, Е. Доннерстайна, Р. Харриса; В. Букреєва, Д. Жмурова, Д. Ольшанського; О. Баришполець, М. Макухи, О. Петрунько, П. Фролова та ін.

Звичайно, не можна стверджувати, що всі реципієнти після сприйняття агресивної інформації виявлятимуть ворожість чи злість. Аудиторія ЗМК не є однорідною, неподільною, цільною. Вона представлена окремими етнокультурними, соціокультурними, соціопсихологічними групами, різними за уподобаннями, ціннісними настановами, інтересами, потребами тощо. До того ж трансльована агресивна інформація інколи може мати певні позитивні наслідки, виконувати функцію «звільнення», психічної / емоційної розрядки, катарсису.

Незважаючи на різні оцінки ефектів медіавпливу, можна констатувати, що в умовах збільшення інформаційних потоків зростає і потужність їхнього впливу на реципієнта.

У контексті викладеного набуває особливої актуальності наукове осмислення аксіологічної сутності ЗМК як одного із кроків до формування аксіологічно збалансованого інформаційно-комунікаційного простору. Вирішенню зазначеної проблеми, на наш погляд, може сприяти аксіологічне моделювання мас-медійної інформації - метод пізнання, що уможливлює визначення механізмів та принципів формування оцінного матеріалу.

В основу моделювання можуть бути покладені різні критерії. Оскільки текст (повідомлення) являє собою ядро комунікації, вважаємо, що саме він має бути в центрі уваги дослідника. Текст є умовним дзеркалом, що відбиває суспільні процеси, ціннісні орієнтири. Друга ланка лассвеллівської формули «Що передають?» (тобто інформація, репрезентована в тексті) - це одна з найважливіших складових частин комунікаційного процесу, яка об'єднує комунікатора й аудиторію. Вивчаючи її, можна дійти об'єктивних висновків щодо спрямованості комунікації (В. Іванов).

Мета роботи полягає в розробленні методологічних засад аксіологічного дослідження мас-медійної інформації з позиції комунікативно-концептуального підходу, визначення її аксіологічної сутності та особливостей виявлення у вітчизняних друкованих ЗМК.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

1) визначити сутність цінностей та їх місце в системі соціальних комунікацій;

2) проаналізувати роль ЗМК у представленні ціннісних орієнтирів сучасної української спільноти;

3) виявити основні соціокультурні детермінанти медійної аксіосфери;

4) розробити аксіологічні моделі інформації в медіатекстах на підставі взаємодії різних типів оцінок (позитивної, негативної, нейтральної);

5) описати типи текстів, побудованих за аксіологічними моделями мас-медійної інформації;

6) розробити методику концептуального аналізу зазначених типів текстів;

7) здійснити за розробленою методикою концептуальний аналіз текстів, побудованих на основі найбільш частотних моделей мас-медійної інформації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною комплексної програми науково-дослідних робіт Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка НДР № 06БФ045-01 «Дослідження у галузі українського журналістикознавства: методологія, термінологія і стандарти» (керівник - доктор філологічних наук, професор В. Різун), що виконується в межах комплексної наукової програми «Наукові проблеми сталого державного розвитку України».

Об'єктом дослідження є мас-медійна інформація як аксіологічний феномен сучасного інформаційно-комунікаційного простору.

Предмет дослідження - аксіологічні моделі мас-медійної інформації в текстовій комунікативно-концептуальній реалізації.

Методологія дослідження ґрунтується на єдності комунікативного та когнітивно-лінгвістичного підходів до вирішення поставлених завдань. Теоретико-методологічною основою роботи є культурно-історична теорія розвитку цінностей (Г. Вижлецов, М. Каган, Л. Столович), положення про комунікацію як соціальний процес обміну смислами (Н. Луман, Ю. Хабермас; М. Бахтін, Ю. Лотман, О. Соколов; В. Іванов, В. Різун), теорія структурної організації медіатексту (А. Мамалига, В. Різун, М. Феллер), логіко-філософська концепція оцінки (Г. Лотце, М. Ґайдеггер; Н. Арутюнова, О. Вольф, О. Івін), лінгвокультурологічна теорія концепту (А. Вежбицька, В. Карасик, Г. Слишкін, Ю. Степанов), соціально-когнітивна концепція впливу мас-медіа (А. Бандура).

Методи дослідження:

· метод моделювання, що дозволив розбудувати аксіологічні моделі мас-медійної інформації;

· метод типологічного аналізу, за допомогою якого було розроблено типологію аксіологічних моделей інформації та текстів, побудованих на їх основі;

· метод концептуального аналізу, що дав змогу побудувати концептуальний простір, визначити ієрархію концептів та принципи їхньої взаємодії, простежити зміни концептуальних структур;

· структурно-функціональний метод, що сприяв аналізу місця і функцій ключових концептів в архітектонічно-композиційній організації друкованих текстів ЗМК;

· психолінгвістичний експеримент, що уможливив виявлення асоціативного поля позитивності та негативності у світосприйнятті різних груп реципієнтів і читацької оцінки медіатексту;

· контент-аналіз, що забезпечив визначення частотності вияву номінацій цінностей у друкованих ЗМК;

· кількісний аналіз матеріалів, отриманих у ході асоціативного експерименту, контент-аналізу та кліп-контенту;

· описовий, що дав можливість представити результати проведеного дослідження.

Новизна роботи полягає в розробленні методології аксіологічного дослідження мас-медійної інформації з одночасним урахуванням комунікативного та когнітивного підходів, що дає змогу розглядати текст як системно-структурну та смислову організацію, здатну репрезентувати аксіологічні смисли повідомлення. Такий підхід дозволяє представляти аксіологічні моделі на підставі композиційно-архітектонічної будови медіатексту через концептуальні утворення, що наповнюють ці моделі.

Запропонований підхід дозволив уперше:

1) розробити принципи аксіологічного моделювання інформації в друкованих ЗМК;

2) запропонувати типологію аксіологічних моделей мас-медійної інформації;

3) виявити типологічну парадигму оцінних текстів: чіткі (позитивні, негативні, відносно нейтральні), нечіткі (конфліктні, спірні), амбівалентні, парадоксальні тексти;

4) розробити методику концептуального аналізу медіатексту, що ґрунтується на вивченні взаємодії його ключових концептів;

5) шляхом аналізу найбільш частотних аксіологічних моделей мас-медійної інформації виявити характерні риси вітчизняної медійної аксіосфери.

У роботі вперше визначено асоціативне поле позитивності та негативності у світосприйнятті різних груп реципієнтів, виявлено основні соціо- та етнокультурні детермінанти сучасної медійної аксіосфери, здійснено кореляцію ряду аксіологічних і текстових категорій та понять (цінність: оцінка, емотивний текст: емоційний текст: емоціогенний текст: оцінний текст, медіатекст: мас-медійна інформація).

Емпіричну базу дослідження склали публікації всеукраїнських друкованих та онлайнових видань (1991-2009): «Дзеркало тижня», «День», «Україна молода», «Урядовий кур'єр», «Голос України», «Газета по-українськи», «Україна і світ сьогодні», «Українська правда», «Персонал Плюс», «Освіта», «Освіта України», «Світ»; контент українського телебачення, а також дані анкетування, проведеного під час психолінгвістичних експериментів.

Наукову достовірність результатів дисертаційної роботи забезпечує методологічна обґрунтованість вихідних теоретичних положень, застосування комплексу наукових методів, адекватних поставленій меті та завданням, репрезентативність джерельної бази дисертації та значний масив фактичного матеріалу, на основі якого розроблено та проаналізовано аксіологічні моделі мас-медійної інформації.

Теоретичне значення роботи полягає в розробленні методологічних засад аксіологічного дослідження мас-медійної інформації, що ґрунтується на єдності комунікативного та концептуального підходів. Запропонована методологія дозволяє розкрити взаємодію структурних та концептуальних компонентів оцінно-смислової організації медіатекстів, визначити алгоритм формування оцінного матеріалу, охарактеризувати специфіку представлення соціокультурної інформації в ЗМК.

Отримані результати та висновки проведеного дослідження поглиблюють наукове бачення аксіологічної діяльності ЗМК, сприяють удосконаленню теорії тексту, його сприймання, розуміння та інтерпретації, теорії редагування медійних матеріалів.

Практичне значення роботи визначається можливістю використання результатів дослідження при розробленні конкретних заходів інформаційної політики з метою формування оцінно збалансованого інформаційно-комунікаційного простору. Базові положення й результати дослідження можуть бути застосовані в практичній діяльності журналістів та редакторів, а також у навчальному процесі під час викладання курсів з теорії масової комунікації, професійної етики журналіста, теорії тексту й твору, медіапсихології, методології журналістської творчості, редагування, лінгвістики тексту.

Особистий внесок здобувача. У дослідженні представлено ідеї, концепції та результати особистих напрацювань автора. Дисертацію, автореферат, опубліковані монографію та статті, у яких викладені основні положення дослідження, здобувач виконав самостійно.

Апробація роботи. Результати дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри мови та стилістики (2006-2010 рр.), вченої ради Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (28 червня 2009 р.). Основні теоретико-методологічні положення проведеного дослідження були апробовані на міжнародних та всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях: «Міжкультурні комунікації (Сімферополь, 2004, 2006, 2008), «Сучасний інформаційний простір: журналістика і медіаосвіта» (Сімферополь, 2005, 2006, 2007), «Текст як засіб комунікації» (Київ, 2006), «Речевая коммуникация на современном этапе: социальные, научно-теоретические и дидактические проблемы» (Москва, 2006), «Горизонти прикладної лінгвістики та лінгвістичних технологій» (Сімферополь, 2006), «Язык и социум» (Мінськ, 2006), «Мовні процеси в сучасному медіапросторі» (Київ, 2007), «Українська журналістика: умови формування та перспективи розвитку» (Черкаси, 2007), «Язык и толерантность» (Алмати, 2007), «Актуальні проблеми психолінгвістики» (Переяслав-Хмельницький, 2007), «Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики» (Київ, 2007), «Творчі та організаційні особливості функціонування сучасного медійного простору» (Тернопіль, 2007), «Україна - Латвія: історія, культура, економіка» (Рига, 2007), «Язык СМИ как объект междисциплинарного исследования» (Москва, 2008), «Регіональні ЗМІ України: історія, стан і перспективи розвитку» (Луганськ, 2008, 2010), «Журналістика 2008: українське журналістикознавство, термінологія і стандарти» (Київ, 2008), «Мова, суспільство, журналістика» (Київ, 2008, 2010), «Актуальні проблеми регіональної журналістики в Україні» (Кам'янець-Подільський, 2008), «Українська періодика: історія і сучасність» (Львів, 2008), «Соціальні комунікації сучасного світу» (Запоріжжя, 2009, 2010), «Комунікативна ідентифікація в інформаційному просторі України» (Львів, 2009), «Філософія мови: текст, образ, реальність» (Суми, 2009), «Журналістика - 2009: освітні та наукові проблеми в галузі соціальних комунікацій» (Київ, 2009), «Культура мови сучасних мас-медіа в системі соціальних комунікацій» (Київ, 2009), «Журналістика, філологія та медіаосвіта» (Полтава, 2009), «Севастопольские кирилло-мефодиевские чтения» (Севастополь, 2009), «Журналистика 2009: Трансформации систем СМИ в современном мире» (Москва, 2010).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в 42 наукових працях: монографії «Аксіологічні моделі мас-медійної інформації», 28 статтях у фахових виданнях, 13 тезах та доповідях у наукових виданнях і матеріалах конференцій.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми та її зв'язок із науковими темами Інституту журналістики, в якому виконано роботу; визначено мету і завдання дисертації, її об'єкт і предмет, наведено використані методи дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів і запропонованих висновків, розкрито особистий внесок здобувача, поінформовано про апробацію результатів дослідження на конференціях, наведено дані про опубліковані праці.

Перший розділ «Аксіологія в системі соціальних комунікацій» присвячений осмисленню аксіологічної сутності соціальної комунікації.

У підрозділі 1.1 «Аксіологія як учення про ціннісні домінанти» визначено найважливіші ознаки цінностей і ціннісних домінант, виявлено чинники, що зумовлюють трансформацію ціннісної системи суспільства.

Цінності в роботі розглядаються як соціально значущі об'єкти та явища навколишнього світу, що мають особистісний або суспільнo-особистісний сенс. Цінності не існують ізольовано, вони організовані в ієрархічну багаторівневу систему, де ранг кожної з них (цінностей) зумовлюється значенням для окремої людини й соціуму в цілому.

Вищі щаблі в ціннісній системі посідають ціннісні домінанти - морально-етичні ідеали, що закладають основи духовного життя окремої людини, соціокультурної / етнокультурної групи, всього етносу. Саме вони відображають глибинну сутність людини, основи її світогляду та поведінки.

Ціннісна ієрархія є одночасно і стійкою, і динамічною. Її відносна стабільність забезпечується наявністю генетично стійких загальнолюдських цінностей, які визначають пріоритети ціннісного буття будь-якого суспільства. Ці аксіологічні домінанти встановлюються не окремим суб'єктом, вони формуються впродовж тривалого часу в тій чи іншій культурі та закріплюються в масовій свідомості.

Динамічність аксіологічної системи виявляється передусім у рухливості її компонентів, їхній здатності змінювати місце у ціннісній ієрархії. «Міграція» цінностей під впливом соціально-політичних та етнокультурних процесів, що відбуваються в суспільстві, демонструє не лише серйозні трансформації в індивідуальній та / чи суспільній свідомості, але й змістове оновлення ціннісних домінант, що особливо активно простежується в кризові періоди. Суспільна необхідність у новому типі ціннісних домінант виникає за умов невідповідності тих чи інших цінностей вимогам часу, відчуження індивідів від колишніх ціннісних орієнтирів. Рухливість ціннісної шкали значною мірою зумовлена інтересами та потребами особистості, різними у різні періоди її життя. Оновлення змісту цінностей може здійснюватися під впливом життєвого досвіду людини, коли вона переглядає і навіть переоцінює власні пріоритети.

Зміни ціннісних пріоритетів суспільного буття значною мірою пришвидшуються діяльністю ЗМК, а іноді й спричиняються ними. Мас-медіа, охоплюючи масові аудиторії, активно пропагують світоглядні принципи та стереотипи, тиражують соціокультурні цінності, сприяють підтримці традиційної системи морально-етичних домінант або, навпаки, стимулюють їх трансформацію та нівеляцію.

У підрозділі 1.2 «Соціальні комунікації як простір вияву ціннісних домінант» наведено авторське розуміння соціальної комунікації з позиції аксіологічного підходу, описано роль ЗМК у представленні ціннісних орієнтирів сучасної української спільноти, виявлено основні соціокультурні детермінанти медійної аксіосфери.

З'ясовано, що діяльність ЗМК вирізняється аксіологічною значущістю: на відміну від міжособистісного спілкування, яке базується на особистих інтересах співрозмовників, мас-медіа при виборі тематики керуються здебільшого інтересом соціальних груп і суспільства в цілому, орієнтуються насамперед на ті події та факти, які вирізняються актуальністю та соціальним значенням.

Транслюючи систему поглядів на світ, структурованих згідно з певною системою цінностей, мас-медіа успішно відіграють роль важливого «настроювача» ціннісних орієнтацій суспільства. Особливого значення мас-медіа набувають у кризові, переломні епохи, коли в суспільстві відбуваються процеси трансформації / деформації соціально важливих цінностей, витіснення загальнолюдських морально-етичних домінант на нижні щаблі ціннісної шкали. Саме тоді ЗМК якнайактивніше претендують на роль посередника в пошуку ціннісних орієнтирів. Аудиторія, сприймаючи мас-медійну інформацію, засвоює етичні норми й ціннісні пріоритети суспільства, формує уявлення про сутнісні ознаки аксіологічних домінант, що відображається на її основних моделях поведінки та специфіці світосприйняття.

Мас-медіа не лише забезпечують масове охоплення великих аудиторій, але й пропонують суспільству низку нових ціннісних домінант, які можуть «вростати» в масову свідомість, витісняти попередні цінності реципієнта, соціокультурних / етнокультурних груп чи соціуму загалом.

Сучасний медіапростір як система ціннісної інформації характеризується аксіологічною незбалансованістю - зміщенням аксіологічних векторів у негативну площину, що зумовлено передусім політико-економічною та соціокультурною ситуацією. Політичні конфлікти, економічна криза, природні катаклізми вносять у комунікаційно-інформаційний простір України елемент небезпеки, синдром втоми, невизначеності, що породжує агресію та злість. Глобалізаційні процеси та культурно-світоглядна концепція постмодернізму, сприяючи тиражуванню низькопробної маскультури, призводять до нівелювання національно-культурних домінант, абсолютизації гедоністичних цінностей, трансформації традиційних культурних стереотипів.

Позитивний сегмент сучасної аксіосфери є незначним за своїм обсягом. Проте в останнє десятиліття простежуються тенденції поступового наповнення інформаційного простору України позитивно спрямованою інформацією (насамперед повідомленнями зі сфери так званого «людського інтересу»: людські взаємини, розваги, культура, наука, спорт), що може в подальшому сприяти формуванню аксіологічно-інформаційного балансу.

Зміщення акцентів у ту чи іншу аксіологічну площину визначається передусім позицією автора медіатексту, який безпосередньо чи опосередковано формує оцінку в змісті свого матеріалу, а отже, спрямовує ціннісні вектори повідомлення в ту чи іншу площину. Обравши певну стратегію, журналіст втручається в аксіологічну систему соціуму, певним чином змінює його ціннісну шкалу. Вибір аксіологічних стратегій значною мірою залежить і від владних чи комерційних структур, які в наш час «замовляють» формат певної аксіологічної медіареальності. Їхнє втручання в діяльність ЗМК з нав'язуванням «потрібних» оцінок можна визнати характерною ознакою часу.

Важливу роль в аксіологічній спрямованості мас-медійної комунікації відіграють адресати - споживачі інформації, які, пропускаючи останню крізь власні аксіологічні фільтри, безпосередньо оцінюють мас-медійне повідомлення, надають йому певних аксіологічних ознак.

Згідно з результатами проведеного нами асоціативного експерименту (450 осіб) позитивних ознак у сприйнятті реципієнта повідомлення набуває тоді, коли наявні в матеріалі ціннісні смисли не суперечать уявленню комунікатів про ДОБРО, коли подана інформація задовольняє їхні когнітивні очікування. Негативно медіатекст сприймається в разі наявності в ньому негативних ціннісних смислів, заперечення реципієнтом авторських світоглядних принципів, порушення вимог, що висуваються адресатом до якісних ЗМК. Йдеться про подання неправдивої інформації, акцентування уваги на суспільно неважливих повідомленнях, непрофесійний виклад матеріалу тощо. Негативність медійного тексту значною мірою зумовлена перенасиченням матеріалів фактами про вбивства, катастрофи, теракти, порнографію, насилля, аморальність тощо.

Оцінка мас-медійного повідомлення залежить не тільки від його змісту, а й від ставлення споживачів інформації до автора чи видання, у якому подано цей матеріал. Ще до знайомства з інформацією на реципієнта починають впливати авторитет автора, престижність / непрестижність видання, рубрика (особливо улюблена), де вміщено матеріали, які налаштовують читача на апріорне визначення певних аксіологічних ознак непрочитаного тексту.

У мас-медійній комунікації з системою ціннісних орієнтацій безпосередньо пов'язаний мовний код. Мова, якою написано текст, сама по собі виступає символом цінностей і тим самим закладає оцінне ставлення до ще не прочитаної інформації, допомагаючи читачеві задовольнити його мовно-культурні потреби, відчути тісний зв'язок із власним народом. Як системно-структурне утворення вона є основним засобом формування аксіологічно-інформаційної моделі медіареальності: будучи чутливим індикатором будь-яких змін, що відбуваються в соціокультурному просторі, вона не лише фіксує тенденції розвитку / трансформації ціннісної системи суспільства, а й впливає на її формування. Мовний код одночасно відіграє роль маркера та детермінанта ціннісних орієнтирів комунікантів. Порушення мовно-етичних норм, використання маніпулятивних технологій та мовних засобів, що виражають агресію, з одного боку, засвідчують негативні зрушення в суспільному житті, а з іншого - здійснюють негативний вплив на адресатів: породжують роздратування, злість, що стимулює деструктивні зміни їхніх світоглядних настанов. Стратегії ввічливості, толерантності, «мова добра» посилюють позитивні настанови та позиції базових констант у парадигмі цінностей суспільства.

Дослідження оцінки в текстах мас-медійної комунікації за допомогою контент-аналізу дозволило схарактеризувати специфіку вияву в них ціннісних домінант. Аналіз всеукраїнських видань («Дзеркало тижня», «День», «Україна молода») показав, що в матеріалах сучасних друкованих медіа за кількістю репрезентованих номінацій цінностей переважають позитивні домінанти. Зокрема, в «Україні молодій» за період 2004-2008 років сумарна кількість позитивних цінностей у 3,36 разу переважає кількість негативних. Так, загальна кількість репрезентованих у журналістських матеріалах позитивних цінностей становить 16 575, а негативних - 4 928. У газеті «День» загальна кількість зафіксованих номінацій позитивних цінностей становить 258 743, негативних - 20 676, що свідчить про перевагу перших у 12,5 разу. Домінування позитивних цінностей над негативними засвідчила й газета «Дзеркало тижня»: сумарна кількість зафіксованих номінацій позитивних цінностей становить 52 595, негативних - 16 854, що теж відображає вже зазначену вище тенденцію. Однак отримані результати не дають підстав говорити про переважну позитивність газетних матеріалів, що засвідчує як огляд ЗМК (навіть побіжний), так і значна кількість наукових розвідок щодо агресивності, патогенності, шкідливості сучасних журналістських текстів (див., наприклад, дослідження Б. Потятиника й М. Лозинського, М. Муравйової, Н. Клушиної та ін.). Таку ситуацію, на наш погляд, можна пояснити тим, що номінації позитивних ціннісних домінант, виявляючись у текстовому просторі ЗМК, здатні змінювати власні оцінні характеристики іноді навіть на протилежні, що є досить активним процесом у сучасному політичному та рекламному дискурсі. Для більш чіткого з'ясування цього питання дієвим є аксіологічне дослідження медіатекстів, що дозволяє осягнути аксіологічну сутність мас-медійного матеріалу, визначити основні механізми оцінної трансформації ціннісних домінант.

У підрозділі 1.3 «Основні напрями аксіологічних досліджень медіатексту» висвітлено концептуальні підходи до аксіологічного аналізу мас-медійного матеріалу.

Теоретичне підґрунтя аксіології медіатексту складають праці з аксіологічної лінгвістики, спрямовані на вивчення проблеми «мови цінностей». Науковці акцентують свою увагу передусім на структурно-функціональній сутності оцінки та її ролі в мовній системі, мовних засобах її вираження, семантико-прагматичних особливостях реалізації аксіологічного значення (Ю. Апресян, Н. Арутюнова, Є. Бабаєва, О. Баранов, О. Вольф, О. Галкіна-Федорук, В. Карасик, С. Нікітіна, Г. Слишкін, Ю. Сорокін; Ф. Бацевич, Ю. Зацний, Т. Ковалевська, Т. Космеда, Т. Радзієвська, В. Чабаненко та ін.). Значна кількість лінгвістичних досліджень оцінки здійснена на мас-медійних матеріалах. Такі дослідники, як Б. Зільберт, В. Костомаров, Г. Солганик, Л. Крисін, М. Володіна, О. Васильєв, О. Григор'єва, Н. Клушина, В. Шапошников; А. Белецька, І. Брага, Л. Дядечко, О. Дорофєєва, С. Єрмоленко, М. Жовтобрюх, Т. Коць, Л. Кудрявцева, О. Муромцева, Н. Непийвода, М. Пилинський, К. Серажим, Л. Ставицька, І. Філатенко, Г. Черненко, І. Чобот, звернули увагу на специфіку реалізації оцінки як особливої семантико-прагматичної категорії в мові ЗМК, що сприяло визначенню мовних засобів вираження оцінки.

У вітчизняній та російській комунікативістиці дослідження оцінного медіатексту здійснюється насамперед крізь призму дотичних проблем: розробки психолінгвістичної та психіатричної діагностики текстів (В. Бєлянін, М. Димшиць, О. Єрмаков, С. Кисельов, О. Рєпіна, В. Шалак), медіавпливу (Н. Грицюта, В. Корнєєв, В. Лизанчук, Н. Непийвода, О. Петрунько, В. Різун, П. Фролов), оцінки як функціональної семантико-стилістичної категорії в газетно-публіцистичному стилі (К. Серажим), журналістського матеріалу як предмета літературного редагування (А. Мамалига, В. Різун). У центрі уваги цих дослідників - передусім мовні засоби актуалізації оцінки. Хоча цілком очевидно, що оцінні мовні одиниці не завжди можуть засвідчувати аксіологічну насиченість матеріалу: їх оцінний знак може не збігатися з оцінним знаком поданої в тексті інформації, що, у свою чергу, зумовлене впливом текстового простору, фонових знань реципієнтів.

На наш погляд, оцінку тексту можна адекватно описати й пояснити, розглядаючи її на перетині когніції та комунікації. Саме такий підхід дозволяє дослідити мовні засоби вираження оцінки у взаємозв'язку з когнітивними процесами: сприйняттям, розумінням, інтерпретацією, що їх здійснює реципієнт. Адже за будь-яким мовним знаком прихована позамовна дійсність, пізнання якої має когнітивне підґрунтя. Разом із тим, досліджуючи оцінку медіатексту, не можна не враховувати його структурної організації, оскільки залежно від того, в якій частині (сильній чи слабкій позиції) подано аксіологічну інформацію, текст може набувати різного оцінного значення, що позначається на його сприйнятті. Звідси випливає, що осягнення аксіологічної сутності медіатексту забезпечує комунікативно-концептуальний підхід, який передбачає визначення оцінки матеріалу з урахуванням специфіки його структурної організації та концептуально-смислового наповнення.

Розробленню основних положень цього підходу присвячений другий розділ дослідження «Теоретико-методологічні засади аксіологічного моделювання інформації».

У підрозділі 2.1 «Аксіологія медіатексту: коло концептуальних понять» розглянуто теоретичний апарат аксіології медіатексту, а саме: виявлено функціональну специфіку категорій «інформація» і «текст», «цінності» й «оцінка» у контексті соціальної комунікації, уточнено зміст понять «мас-медійна інформація», «медіатекст», «оцінний текст», «емотивний текст», «емоціогенний текст», проаналізовано типи оцінної інформації.

Мас-медійна інформація і медіатекст у роботі розглядаються як твір і текст у М. Бахтіна, Ю. Лотмана, В. Різуна та ін. Зокрема, В. Різун зазначає, що твір - це продукт мовної діяльності людини, найчастіше закріплений у тексті; а текст - графічно-знакова фіксація твору (В. Різун, 1996). З огляду на це під мас-медійною інформацією розуміємо зміст журналістських матеріалів, усі відомості, трансльовані ЗМК. У свою чергу, медіатекст є знаковим утворенням, що служить для зберігання та передачі цих відомостей. При цьому медійний текст як носій, «вмістилище» мас-медійної інформації - це не лише застигла форма її вираження, а й досить активний учасник комунікаційного процесу, який завдяки своїм сутнісним характеристикам (структурно-організаційній системі, комунікативності, синкретизму, жанрово-функціональній різноманітності тощо) здійснює активний вплив на сприйняття, розуміння та інтерпретацію наведеної в ньому інформації.

Цінність та оцінка постають взаємозумовленими категоріями аксіологічного відображення дійсності. У ході пізнавальної діяльності саме оцінка дозволяє визначити важливі для суб'єкта предмети, реалії дійсності, віддзеркалює його ставлення до навколишнього світу. Оцінка є судженням про цінності, ціннісною ідентифікацією об'єкта, способом установлення значущості предметів, реалій дійсності для суб'єкта. Цінність, у свою чергу, служить засобом усвідомлення суб'єктом значення оцінюваного об'єкта, критерієм позитивного або негативного оцінювання дійсності.

Ці категорії мають низку спільних і відмінних ознак. Серед спільних можна назвати їх співвіднесеність з нормативною аксіологічною шкалою, суб'єктивно-об'єктивну сутність, соціокультурну / етнокультурну детермінованість. До відмінних ознак слід віднести ситуативну нестабільність, динамічність оцінки та ситуативну стабільність, відносну статичність цінності.

Розуміння оцінки через філософсько-логічне тлумачення цінності, трактування її як способу встановлення ціннісних відношень між суб'єктом та об'єктом дозволяють вважати оцінним текст, що несе ціннісні смисли, експлікує ціннісну інформацію. Його маркерами є будь-які текстові засоби, що виражають оцінку як аксіологічний феномен: позитивним є все те, що відповідає уявленням людини про добро, а негативним - про зло. Нейтральність також визнається оцінною категорією, оскільки вона причетна до вираження ціннісної сутності об'єкта оцінювання. Зокрема, за її допомогою предмет, що не є соціально важливим, вилучається суб'єктом зі сфери його інтересів і тим самим отримує нульову цінність.

Оцінність визнаємо іманентною ознакою медіатексту, що можна пояснити передусім його денотативною сутністю. ЗМК, як правило, транслюють суспільно важливу інформацію, тому цілком очевидно, що в їхніх матеріалах завжди закладені ціннісні смисли, які здатні зумовити оцінний ефект самі по собі, незалежно від волі автора, а інколи навіть усупереч їй. Позитивної / негативної оцінки текст набуває в разі транслювання ціннісної для респондента інформації, нейтральної - в разі транслювання незначущої, соціально неважливої інформації, яка не породжує інтересу при її сприйнятті.

У підрозділі 2.2 «Типи аксіологічних моделей інформації та оцінних текстів» визначено принципи аксіологічного моделювання мас-медійної інформації, розроблено авторську типологію аксіологічних моделей інформації та оцінних медіатекстів, проаналізовано їх сутнісні характеристики.

Аксіологічне моделювання розглядається як метод, що дає можливість дослідити процес побудови оцінного тексту через модель, яка враховує його архітектонічно-композиційну організацію і знак оцінки («+», «-», «0»). Модель є умовним замінником оцінного тексту, конструктом, що відображає ознаки, характеристики, властивості об'єкта-оригінала й виконує роль джерела отримання про нього нової інформації.

Під аксіологічними моделями мас-медійної інформації запропоновано розуміти абстрактні схеми, що відтворюють оцінно-смислову структуру тексту і є умовними дворівневими структурами, виокремлюваними на рівні макротексту та власне тексту.

Основними структурними частинами макротексту є заголовок, лід і власне текст, а власне тексту - зачин, основний блок та закінчення (висновок). Дворівненість аксіологічної моделі зумовлена психологічною специфікою сприйняття мас-медійних матеріалів, згідно з якою читач при першому ознайомленні з матеріалом не здійснює його детального опрацювання, а «вихоплює» інформацію з сильних позицій тексту - дотекстової структури, представленої заголовковим комплексом (заголовком й підзаголовком / лідом / анонсом), та закінчення. Формальним репрезентантом оцінки в кожній структурній частині макротексту і власне тексту є знаки «+», «-», «0», на підставі взаємодії яких виявлено матрицю аксіологічних моделей, що дозволяють сконструювати парадигму оцінних мас-медійних матеріалів - текстів із чітко та нечітко вираженою оцінкою (див. рис. 1).

Моделі текстів із чітко вираженою оцінкою репрезентують однозначно позитивну, негативну або нейтральну інформацію. Відповідно серед них виділено моделі позитивних, негативних та нейтральних макро- і власне текстів.

Серед моделей із нечітко вираженою оцінкою (кожна структурна частина яких має власний оцінний знак) виокремлено моделі спірних та конфліктних макро- і власне текстів.

Рис. 1. Аксіологічні моделі макротексту

У моделях спірних макро- і власне текстів більшість структурних частин містить однакову за оцінним навантаженням інформацію, проте весь матеріал може набувати протилежного оцінного значення. Це моделі, у яких оцінний знак першої та другої частин суперечить знаку третьої, інформаційно потужної частини, що створює дисбаланс в оцінній структурі матеріалу й породжує неоднозначне його сприйняття. Домінування оцінки двох перших частин можливе в ситуації, коли реципієнт не дочитує матеріал до кінця, внаслідок чого не змінює про нього свого оцінного враження. У ситуації сприйняття всієї інформації оцінка, закладена в інформаційно потужній третій частині (у власне тексті в цілому або його висновках), здатна витіснити оцінку попередніх частин і тим самим надати матеріалу неочікуваного оцінного висновку.

У конфліктних макро- і власне текстах кожний структурний блок має власний оцінний знак, що конфліктує з оцінними знаками інших частин. Вони побудовані за тими моделями, у яких відбувається зіткнення оцінок кожної структурної частини. Оцінний конфлікт між структурними частинами цього виду макро- і власне тексту може бути як тимчасовим, так і постійним. Непостійна суперечність оцінних частин полягає в її тимчасовому вияві. Як правило, вона з'являється лише при побіжному ознайомленні з матеріалом. Після сприйняття всієї інформації, наведеної в тексті, оцінний конфлікт може зникнути. Це можливо тоді, коли реципієнт розуміє авторський задум, «прочитує» підтекст, тобто правильно інтерпретує зміст сказаного, внаслідок чого змінюється перше оцінне враження про отриману інформацію. Постійна суперечність оцінок властива тим макро- і власне текстам, у яких вона виявляється як при побіжному ознайомленні з інформацією, так і після її прочитання. У такому разі можна говорити про оцінну девіацію, що виникає внаслідок порушення автором правил мовленнєвого акту, невдалого відтворення комунікативного задуму. Створена неоднорідна оцінна структура не лише ускладнює сприйняття інформації, а й впливає на загальне розуміння змісту тексту, що породжує ефект ошуканого очікування, психологічний дискомфорт у читача від нерозуміння комунікатора, «неправильного» висвітлення факту.

Окрему групу становлять моделі амбівалентних та парадоксальних макро- і власне текстів, оцінну специфіку яких не закладено в структурній організації матеріалу.

Амбівалентні макро- і власне тексти можуть набувати різних оцінок при сприйнятті наявної в них інформації («+», «-» або «0») як різними соціопсихокультурними групами читачів (коли для одних він буде позитивним, для інших - негативним чи нейтральним), так і одним реципієнтом залежно від комунікативної ситуації, психологічного стану тощо. Особливо яскраво амбівалентність простежується в умовах міжкультурної комунікації, коли представники різних культур по-різному оцінюють подану інформацію, що спричинено специфікою їх світосприйняття, ментальними, соціо-, психо- та лінгвокультурними чинниками тощо. Амбівалентні оцінки може отримувати текст у сприйнятті респондентів однієї культури, коли наведена інформація має для них різну соціальну важливість, а отже, стимулює появу різних оцінок, які, у свою чергу, зумовлені віком, статтю, професією, рівнем знань, лінгвокультурною компетентністю, ціннісними орієнтирами тощо.

У моделях парадоксальних макро- і власне текстів оцінка, закладена в текстовій інформації, суперечить оцінним смислам, які породжуються в результаті її сприйняття, що й зумовлює неочікувану, парадоксальну оцінку всього матеріалу. Парадоксальна оцінність може з'являтися внаслідок впливу індивідуально-психологічних особливостей реципієнта, зокрема його особистісних інформаційних запитів та уподобань, завдяки яким навіть непрочитаний матеріал може набувати апріорі визначених оцінок. Значну роль у появі парадоксально оцінних смислів відіграють фонові знання реципієнтів, соціокультурний контекст, актуалізація яких може породжувати оцінно неочікувані смисли. Парадоксальність може виникати завдяки читацькій особливості - «чинити опір» оцінкам автора. Іноді автор примушує читача плутатися у визначенні оцінних акцентів, через що часто виникають непередбачувані оцінки при сприйнятті матеріалу.

У підрозділі 2.3 «Методика дослідження аксіологічної інформації в медіатекстах» запропоновано авторську методику концептуального аналізу медіатексту, що дозволяє визначити його аксіологічну сутність.

Теоретично обґрунтовано, що оцінка будь-якого медіатексту, побудованого на основі виявлених типів аксіологічних моделей, об'єктивується через накопичені в них ціннісні смисли, закладені в ключові концепти тексту - ментальні ціннісно-значущі утворення, що фіксують найбільш важливу для реципієнта соціокультурну інформацію. Саме ці концептуальні одиниці завдяки своїй аксіологічній сутності наповнюють текст ціннісними смислами й тим самим визначають його оцінну спрямованість.

Визначення оцінки матеріалу забезпечує концептуальний аналіз, що ґрунтується на дослідженні ключових концептів, які взаємодіють у текстовому просторі. На відміну від наявних методик, спрямованих передусім на дослідження концепту як об'єкта аналізу, запропонований у цьому дослідженні концептуальний аналіз поєднує в собі як аналіз за допомогою концепту, так і аналіз самого концепту. В такому разі концепт одночасно є основною одиницею та інструментом дослідження. Ця методика дозволяє визначити через аналіз актуалізованих у тексті ключових концептуальних одиниць оцінні смисли всього мас-медійного повідомлення.

Установлено, що ключовий концепт перебуває в ієрархічних стосунках зі значеннєво однорідними ментальними одиницями - метаконцептами та субконцептами. Метаконцепти - це категоріальні аксіологічні утворення, що несуть базові загальнолюдські оцінні смисли. Безпосередньо підпорядковуються їм власне концепти, які в концептуальній ієрархії є ментальними одиницями меншого обсягу. У той же час концепти можна визнати родовими парцелами стосовно їхніх видових конструктів - субконцептів, що є складниками їх концептуальних полів. Така ієрархічна структура ментальних одиниць (метаконцепт - концепт - субконцепт) відбиває процеси концептуалізації та категоризації, завдяки яким відбувається поступове виявлення оцінного смислу повідомлення. Концептуалізація спрямована на формування у свідомості реципієнта уявлень, знань про наявні в текстовому просторі концептуальні структури та зв'язки між ними. Категоризація передбачає інтеграцію цих структур за принципом переходу від конкретного до абстрактного. Вершинним аксіологічним утворенням тексту є метаконцепт, який через підпорядковані йому складники (концепти та субконцепти) виявляє оцінні смисли всього повідомлення. Так, якщо вершинним концептуальним утворенням тексту є позитивна для даного соціуму категорія, текст набуває позитивної оцінки, якщо негативна - текст, відповідно, є негативно-оцінним. Вершинний метаконцепт, таким чином, відіграє роль оцінного маркера та оцінного детермінанта всього мас-медійного матеріалу.

Оцінні смисли вершинного метаконцепту визначають активізовані в текстовому просторі когнітивні ознаки підпорядкованих йому ключових концептуальних одиниць, які, взаємодіючи між собою, нарощують власні оцінні смисли й тим самим формують уявлення про вершинний метаконцепт.

Нарощення оцінних смислів ключових концептів відбувається на двох рівнях концептуальної структури тексту: мовленнєвому, що засвідчують лексичні взаємозв'язки вербалізаторів концептів, та когнітивному - абстрактні ментальні структури з актуалізованими в текстовому просторі оцінними когнітивними ознаками. Межа між цими рівнями нарощення оцінних смислів є умовною, оскільки не можна чітко відокремити процеси вербалізації від когніції взагалі. Очевидно, доцільно говорити про їх мовленнєво-мисленнєву єдність, оскільки при пізнанні текстових смислів вони тісно взаємозв'язані.