Особливості аналітичних жанрів в українській пресі

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Інститут журналістики

Курсова робота

на тему:

“Особливості аналітичних жанрів в українській пресі"

Київ 2014



Зміст

Вступ

Розділ 1. Особливості аналітичних жанрів

1.1 Поняття про аналітичну журналістику

1.2 Характеристика аналітичних жанрів

1.3 Особливості висвітлення інформації в аналітичних жанрах

Розділ 2. Аналітичні жанри у сучасних українських ЗМІ

2.1 Аналітичні жанри в сучасній українській журналістиці

2.2 Місце аналітики у друкованих ЗМІ на прикладі «Контракти»

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Розуміння поділу журналістики на жанри є запорукою успішної роботи журналіста. Крім того, що жанрове різноманіття дає молодому фахівцю змогу обрати ті жанри, в яких йому працювати найбільш цікаво, володіння усіма жанрами журналістики дає змогу спеціалістові бути універсальним у свої редакції.

Теоретики і практики тривалий час сперечаються з приводу необхідності розділяти журналістську творчість на жанри.

Фахівці у галузі журналістики часто досить по-різному дивилися на жанрову ієрархію, що дало змогу запровадити єдину систему поділу на жанри, якою послуговуються сучасні журналісти.

Володіння жанрами журналістики дає змогу медіа-фахівцю не тільки претендувати на звання освіченого журналіста, а й необхідне для певної комунікації між колегами у редакції.

Крім того, жанровий поділ допомагає реалізувати успішну комунікацію між читачем та журналістом.

Тема використання аналітичних жанрів у сучасній журналістиці особливо гостро постала із появою електронних медіа.

У час, коли найгарячіші новини ми читаємо на сторінках мережі Інтернет і в соціальних мережах, друковані видання були змушені скоротити кількість новинних жанрів на своїх сторінках.

Щоб втриматися на плаву, друковані видання мали один вихід - подавати на своїх сторінках якісну аналітику.

Мета курсової роботи - проаналізувати висвітлення актуальних тем в аналітичних жанрах в тижневику «Контракти», а також визначити роль і місце аналітики в жанровій ієрархії; розглянути особливості подання аналітичного матеріалу.

Об'єктом дослідження є висвітлення актуальних тем в аналітичних жанрах в тижневику «Контракти».

Предметом дослідження є аналітичні матеріали у «Контракти».

До цієї проблеми зверталися В. Здоровега А. Москаленко А. Тертичний. Корконосенко С. Кройчик Л.

Розділ 1. Особливості аналітичних жанрів

1.1 Поняття про аналітичну журналістику

Журналістська аналітика - широке, складне й суперечливе явище. Будь-яке відображення не може обійтись без вичленування, виділення, відбору певних явищ, а це вже початок аналізу. Він передбачає будь-якому мислительному процесі. Мислення фактами, яке домінує у новинній журналістиці, не означає відсутності аналітичного початку. І навпаки, понятійне мислення у журналістиці, на відміну від понятійно-теоретичного, суто наукового, як правило, предметне, фактологічне. Аналітична журналістика, на відміну від інформаційних жанрів, не може бути цілком об'єктивна, бо, незважаючи на правила, людський фактор грає значну роль у відображенні тих чи інших фактів.

Аналітична журналістика пропонує аудиторії розгляд подій, пропущених через призму ставлення до них журналіста. Вона може впливати на суспільну думку, формувати соціальні настрої та впливати на ціннісні орієнтації мас. Ядро аналітики становить аргументація, система доказів, спрямованих на підтвердження певної думки. Аналіз припускає наявність власної точки зору на предмет дослідження, заснованого на вивченні всіх можливих обставин події.

Аналітичні жанри - це величезна кількість фактів, які трактуються, узагальнюються, є матеріалом для постановки певної проблеми та її всебічного розгляду та тлумачення. Аналітична журналістика - одне із середовищ інтелектуально-політичного ландшафту. І, можливо, один з критеріїв цілісності ідейно-політичного поля - здатність "аналітиків" бачити в ньому своє місце.

Аналітичні жанри журналістики засновані на методі індукції та дедукції, аналізі та синтезі. У порівнянні з інформаційними жанрами, аналітичні беруть за основу більш широке фактологічне поле, вони масштабніші за думкою, частіше за все досліджують найвагоміші явища у житті країни.

Важливо зазначити, що аналітичні жанри передбачають обов'язкову наявність яскраво вираженого аналітичного початку, пріоритетність компетентного, часом наукового, осмислення проблеми чи процесу над простим інформуванням, констатацією факту. Предметом аналітичної журналістики нечасто стають поточні події, історично цей жанр журналістики не належить до оперативних. Проте обов'язковою ознакою цього жанру є наявність у публікації елементів прогностики, визначення шляхів і методів вирішення проблеми, що розглядається. Аналітична журналістика в історії вітчизняної журналістики ніколи не була жанром, масово затребуваним читаючою публікою.

До того ж варто зазначити, що аналітичні жанри відрізняються глибоким, детальним проробленням причинно-наслідкових зв'язків, оцінних відносин предмета, ґрунтовністю аргументацій і т.д. Предметною підставою таких жанрів виступають соціальні ситуації, проблеми, конфлікти. У сферу дослідження дійсності залучені методи узагальнення, аналізу, синтезу. Основна вимога до аналітичних жанрів - виваженість фактів, доказовість і чітка авторська позиція.

Працювати в аналітичних жанрах може лише компетентний фахівець, тому аналітику дуже рідко доручають молодому спеціалістові. Крім того, що журналіст має набути певні теоретичні знання та досвід, він мусить стати аналітичний склад мислення.

1.2 Характеристика аналітичних жанрів

Аналітичні жанри поділяються на традиційні, що давно використовуються в журналістиці, та нетрадиційні, що сформувалися досить недавно, коли в них з'явилася потреба. До традиційних належать: аналітичний звіт, аналітична кореспонденція, стаття, аналітичне інтерв'ю, коментар, рецензія, аналітичний огляд. До нових, нетрадиційних - анкета, моніторинг, рейтинг, прогноз, версія, експеримент, лист, сповідь.

Аналітичний звіт. Звіт як тип публікацій є одним з найбільш старих жанрів журналістики. Насамперед, це стосується саме того його різновиду, що називається інформаційним звітом. Він існував довгий час у формі усних повідомлень, доповідей імператорам, царям чи населенню про якісь форуми, засідання парламентів, збори та інші явища. Предметом журналістського аналітичного звіту, як і звіту інформаційного, виражаючи мовою сучасної науки, є результат вербальної діяльності спеціально зібраної групи людей, а простіше кажучи - виступу, доповіді, розмови учасників усіляких зборів, засідань, з'їздів, злетів, конференцій тощо. Цей же предмет, зрозуміло, може бути відображений журналістом і в жанрі замітки, репортажу, кореспонденції властивими цим жанрам способами, мовою й ін. Але ця обставина аж ніяк не заважає вести мову про аналітичний звіт як про самостійний жанр журналістики.

Аналітична кореспонденція. У кореспонденції аналіз поглиблюється, стає масштабніше. Його предметом стає локальна, обмежена часом чи простором ситуація. Вона може бути зв'язана з будь-якою сферою нашого життя. Тому кореспонденція стала одним з улюблених жанрів публіцистики в газетах. Її автор прагне дати читачу досить повне представлення про ситуацію що виникла - найважливіших її сторонах - і висловити свою думку про подальший її розвиток і можливі його результати. Це визначає особливості структури кореспонденції. Звичайно вона поєднує кілька фактів і їхніх подробиць, які пов'язані з розглянутою ситуацією і розкривають її розвиток. Якщо головним для автора стає повідомлення про нову ситуацію, він створює інформаційну кореспонденцію, схожу на велику замітку. Але якщо він не обмежується повідомленням про виникнення ситуації, а ставить перед собою задачу піддати її аналізу і дати їй оцінку, у газеті з'являється аналітична кореспонденція. Роль автора в ній зростає, він виражає свою думку про ситуацію, що описує й аналізує. Йому доводиться не обмежуватися відповідями на відомі нам питання: що відбулося, де відбулося, коли відбулося, характерні для процесу підготовки газетних текстів у жанрах оперативної невинної інформації, але і відповісти на обов'язкові для нього питання: чому відбулася і чому виникла ситуація про яку він повідомляє?

У зв'язку з цим зростає значення і переконливість кореспонденції. Журналіст прагне переконати читача у своїй правоті, аргументувати своє відношення до того, що повідомляє. Найкращими аргументами для нього є факти, що він приводить у своєму тексті, логічно з'єднуючи їх між собою.

Аналітичне інтерв'ю. Жанр інтерв'ю є результатом "закріпленості" у журналістському тексті форми одержання автором цього тексту визначених фактів про дійсність за допомогою методу інтерв'ю. Як відомо, сам по собі метод інтерв'ю відноситься не до теоретичних, а до емпіричних. Очевидно, з цієї причини і жанр інтерв'ю часто відносять до інформаційних жанрів, що базується саме на інформації, отриманій в результаті застосування емпіричних методів дослідження.

Інтерв'ю, як і інші емпіричні методи, застосовується для одержання вихідних фактів, необхідних для підготовки не тільки інформаційних виступів, але й аналітичних. Інформація, отримана методом інтерв'ю, може бути трансформована і представлена, наприклад, на газетній смузі у вигляді кореспонденції, звіту, репліки, статті. Це означає, що використання даного методу при зборі інформації ще не породжує автоматично жанр інтерв'ю. Лише, у випадку яскравого виявлення в тексті "ходу" застосування цього методу він може визначати форму такої публікації як діалогічну, питально - відповідальну.

По цій домінуючій ознаці текст може бути названий жанром інтерв'ю. Однак те, до якої групи жанрів можна відносити конкретне інтерв'ю - інформаційним чи аналітичним, залежить від змісту тексту, викладеного у формі інтерв'ю. Якщо інформаційне інтерв'ю несе в собі лише повідомлення про факт, відповідаючи на питання: хто? Що? Де? Коли?, то аналітичне інтерв'ю, крім того, містить і аналіз факту, відповідаючи при цьому на питання: чому? Яким чином? Що це означає? тощо. Роль автора аналітичного інтерв'ю полягає насамперед у тому, що своїми питаннями він задає насамперед напрямок аналізу, що звичайно здійснює сама людина у якої беруть інтерв'ю. З цією метою питання формулюються таким чином, що вони вимагають висвітлення вузлових моментів якої-небудь події, явища, процесу, ситуації.

Коментар. Для позначення самостійного жанру журналістики слово "коментар" стало застосовуватися в нашому сторіччі. Публікації, що підходять під це визначення, "коментували" (пояснювали, обговорювали, роз'яснювали) важливі події. В даний час у комплексі основних журналістських форм коментар займає своє важливе місце. З його допомогою автор виражає відношення до актуальних подій, формулює зв'язані з ними завдання і проблеми у формі стиснутого аналізу чи недоліків досягнень, а також виражає їхню оцінку, прогнозує розвиток і т.д. Коментар різниться від інформаційних жанрів саме наявністю аналізу. Від статті, огляду, й інших аналітичних жанрів коментар відрізняється тим, що в ньому звичайно аналізується якесь явище, що вже відоме аудиторії, і в цьому аналізі превалює відношення до предмета відображення.

Функції жанру коментарю нерозривно зв'язані з його предметом. Питання про предмет коментарю не слід відносити до академічних - він виникає з повсякденної журналістської практики. Визначення мети майбутнього виступу припускає ясність у встановленні його предмета. Коментар розповідає про взаємозв'язки виявленого предмета. Питання, що розв'язуються з його допомогою, націлені на пізнання суті явищ, на оперативне рішення задач, на спонукання до дії. Нескінченне розмаїття конкретних коментованих проблем може бути у великій мірі охоплено поруч з типовими питаннями, зведеними у групи: про особливості чи нові якості факту, його цінності; про причини, умови, передумови існування фактів; це зв'язано з питаннями про прецеденти, паралелі; про мету, мотиви, плани дій учасників коментованої події (факту); про порядок розвитку коментованого явища; про тенденції, закономірності розвитку суспільства, що виявляються в коментованому факті, про протиріччя усередині цього факту; про завдання, що випливають з факту, що коментується, про шляхи і методи їхнього рішення в конкретній ситуації; про вірогідність фактів, що коментується. Аналогічно відомим питанням, властивим інформаційному повідомленню: що? Де? Коли? Як?, коментарю властиві питання: що (хто) дійсно? При яких обставинах? Чому? Кому вигідно? Яка ситуація? Що робити? Як краще? Які існують розходження, протиріччя? Як виявляється напрямок розвитку? Яка його стратегія і тактика? При всій еластичності форми коментар володіє міцною структурою. Коментар являє собою в цьому плані (за винятком коротких форм коментарю) структуру доказового міркування з приводу якогось одного основного питання. Це визначено змістом, функціями, предметом жанру. У ході міркування, що коментується, нова подія зв'язується з більш широкими загальними процесами, ситуаціями і завданнями, як правило, вже відомими аудиторії. Таким чином, здійснюється інтерпретація нових явищ, їхнє пояснення, оцінка. Вдалий коментар має завжди гарний логічний висновок. Факти, що коментуються, коментують їх деталі, подробиці служать аргументами на користь висунутої автором тези чи посиланнями з його виводу.

Анкета. У журналістиці поряд з такими методами збору інформації, як спостереження, інтерв'ю, опитування й ін., застосовується метод анкетування. Даний метод прийшов у журналістику із соціології і застосовується для одержання фактів за визначеними питаннями від широкого кола людей. У результаті обробки даних анкетування створюються публікації, що володіють своєрідними рисами, що дозволяють об'єднати їх (публікації) у самостійну жанрову групу.

Назва цього жанру може бути утворена від назви методу одержання інформації, що виступає головним жанротворчим фактором. Інакше кажучи, цей жанр може бути названий "анкетою" за зразком жанру "інтерв'ю", що теж отримав свою назву від найменування відповідного методу.

Моніторинг. Тип публікацій, що з'являються на сторінках сучасної періодичної преси під рубрикою "моніторинг" одержав свою назву від активно використовуваного в даний час при вивченні процесів, що протікають у суспільстві, однойменного виду соціологічного дослідження. Моніторингом називається визначене "спостереження" за яким-небудь явищем, систематично повторюваний "замір" тих самих параметрів у визначеній сфері діяльності. Предметом моніторингу виступають конкретні характеристики (вибір їх залежить від мети моніторингу) різних явищ безпосередньо в момент дослідження.

У ході моніторингу активно застосовуються різні методи, особливо статистичні, контент-аналіз (наприклад підраховується скільки разів протягом визначеного часу на сторінках якоїсь газети з'являється ім'я визначеного політика) і т.д. Моніторинг дає можливість побачити, так сказати, "зріз" якогось явища, насамперед у вигляді сукупності статистичних даних, що "виявляють" щохвилинну тенденцію розвитку цього явища. Зазначені особливості предмета, мети, методів відображення дійсності при підготовці публікацій, обумовлених поняттям "моніторинг" і стають основою, що визначає характер цих публікацій як "представників" самостійного жанру журналістики.

Рейтинг. Назва даного жанру походить від англійського "rating", що переводиться як "оцінка", "класифікація". Основним жанротворчим фактором, що визначає своєрідність публікацій періодичної преси, що відносять до жанру рейтингу, виступає цільова настанова. Мета публікації подібного роду полягає в тому, щоб здійснити певне "ранжирування" подібних явищ за якоюсь конкретною ознакою. Ця мета досягається насамперед за рахунок застосування таких методів як аналогія і порівняння. Явища, щодо яких складаються рейтинги, належать до самих різних сфер діяльності - економіки, фінансів, політики, культурного життя, спорту і т.д. Рейтинги часто публікуються як у спеціалізованих, так і в суспільно-політичних виданнях. Їх можна зустріти на сторінках газет і журналів, у теле- і радіопередачах. Популярність такого жанру пояснюється тим, що аудиторія ЗМІ хоче знати пріоритети, що існують на сьогоднішній день у тій чи іншій важливій для них сфері. Виборцям, наприклад, важливо знати, який політичний діяч лідирує, а який є аутсайдером політичного життя. Вкладникам важливо знати, які банки найбільш надійні, а які можуть "розвалитися". Аматори музики прагнуть довідатися, скажемо, яка музична група чи співак користається найбільшою популярністю в населення тощо.

Рецензія. Слово "рецензія" латинського походження ("recensio") і в перекладі означає "перегляд, повідомлення, оцінка, відгук про що-небудь". Можна сказати, що рецензія - це жанр, основу якого складає відгук (насамперед - критичний) про твір художньої літератури, мистецтва, науки, журналістики тощо. В якій би формі не був даний такий відгук, суть його - виразити відношення рецензента до досліджуваного твору. Відмінність рецензії від інших газетних жанрів відображається насамперед у тому, що предметом рецензії виступають не безпосередні факти дійсності, на яких засновані нариси, кореспонденції, замальовки, репортажі і т.п., а інформаційні явища - книги, брошури, спектаклі, кінофільми, телепередачі

Основу рецензії складає аналіз, тому необхідно, щоб він був всебічним, об'єктивним. Автор рецензії повинен уміти помітити в аналізованому твору те нове, що може стати "центром", навколо якого будуть "обертатися" його думки, його судження. Дуже часто рецензенти зосереджують свою увагу на переказі сюжетних ліній твору, вчинках персонажів. Це не повинно бути самоціллю. Тільки в тому випадку, якщо такий переказ органічно вплетений у канву аналізу, він стає виправданим. Особливо невдалим такий шлях резензування буде тоді, коли аудиторія добре знає твір про який йде мова.

Стаття. Жанр статті є головним в аналітичній журналістиці. Поняття "стаття" походить від латинського слова "articulus" і означало спочатку теж саме, що і "суглоб", "член", "частина Цілого". Це пояснює, чому в журналістській практиці будь-яка окрема публікація, будучи частиною, наприклад, усього тексту газетного номера, може бути названа "статтею". Не випадково також, що, мабуть, за винятком коротких повідомлень, статтями називають величезне число публікацій різних жанрів. Але коли мова заходить про цілком визначений жанр "стаття" (у вузькому змісті цього слова), то під нею розуміють публікації, що аналізують деякі ситуації, процеси, явища, що лежать у їхній основі, закономірні зв'язки з метою визначення їхньої політичної, економічної чи іншої значимості і з'ясування того, які позиції варто зайняти, як поводитися, щоб підтримати чи усунути таку ситуацію, такий процес, таке явище.

Ще точніше можна визначити статтю як жанр призначений насамперед для аналізу актуальних, суспільно значимих процесів, ситуацій, явищ і керуючих ними закономірностей. Аналітичне обговорення предмета в статті повинно бути проведене так, щоб читачі могли, використовуючи публікацію, міркувати далі над цікавлячими їх питаннями. Таким чином, можна говорити про особливу функцію статті. Вона полягає в тому, що стаття пояснює читачам як суспільну, так і особисту значимість актуальних процесів, ситуацій, явищ, їхні причинно-наслідкові зв'язки, й у такий спосіб ініціює читацькі міркування, дії, зв'язані з предметом відображення в публікації. Крім того, вона звертає увагу аудиторії на ті завдання, проблеми, що виникають у зв'язку з описуваними ситуаціями, показує, які стратегічні чи тактичні інтереси маються в тих чи інших учасників цих ситуацій. Вдала стаття створює реальне представлення про актуальну ситуацію, є основою для виготовлення ідей, імпульсів, що випереджають вживання практичних заходів.

Огляд. Визначальна ознака жанру огляду - єдність наочного висвітлення суспільних подій і думки оглядача, що глибоко проникає у суть процесу, ситуації. Це стає ясним у ході визначення функції і предмета огляду. Обдивлятися - значить спостерігати й обмірковувати замічене (але аж ніяк не любуватися їм). В огляді яскраво виявляється позиція журналіста. Оглядач повинен збуджувати інтерес аудиторії, розповідати їй про події, процеси, що відбуваються в суспільному житті; відстоювати передові точки зору і сприяти удосконаленню "особистої стратегії" громадян; виявляти в явищах їх сутність, показувати протиріччя дійсності; через з'ясування сутнісних зв'язків, визначення лінії розвитку явищ, прогнозувати, осмислювати хід суспільного розвитку; сприяти практичному рішенню проблем суспільства. Предметом огляду можуть бути ідеї, що взяті з філософії, історії, літератури. Для предмету огляду характерний просторово-часовий чи тематичний зв'язок явищ, що оглядаються. Не випадково огляди мають строгу періодичність виходу у світ (щоденні, щотижневі, щомісячні). Вони як би підбивають підсумок визначеного періоду життя, діяльності в тій чи іншій сфері суспільного буття. Саме зазначена особливість зв'язків предмету огляду дозволяє головним чином відрізнити огляд від статті (для предмета останньою характерною рисою є причинно-наслідковий зв'язок відображуваних феноменів).

Прогноз. Становлення жанру "прогноз" відбувалося протягом останніх десяти років і прямо зв'язано з процесами реформування суспільства. Бажання довідатися, що чекає надалі, і викликало вал пророкувань, пророцтв, прогнозів, що захлиснув сторінки вітчизняної преси, що стали, мабуть, одним з найбільш помітних і постійних для неї з тих пір явищ. Та й чи не завдання журналіста, використовуючи можливості "жанру" Касандри (саме ця міфічна богиня володіла даром пророкування в досконалості), допомогти своєї аудиторії довідатися щось про завтрашній день? Тому що, як говорить прислів'я, "хто попереджений - той озброєний".

Пророкування чи прогнози - це судження про майбутнє. Прогноз, що завжди збувається, називають "пророцтвами". Іноді поняття "прогноз" журналісти заміняють поняттям "гіпотеза". Гіпотеза, як і прогноз, у ряді випадків може розглядати деякі явища віднесені в майбутнє. Але вона може бути звернена й у минуле. Прогноз же завжди зв'язаний тільки з майбутнім тих чи інших явищ. Крім того, прогноз завжди розглядає майбутній стан вже існуючих явищ. На відміну від нього в гіпотезі може йти мова про явища, що ніколи не існували чи не існують у даний момент. Не зовсім вірно ототожнювати прогноз із версією. Версія - це можливий варіант розвитку події. За допомогою версій звичайно намагаються пояснити факти, що вже здійснилися. Але іноді версія викладає варіант розвитку якогось явища в майбутньому. У цьому випадку поняття "версія" і "прогноз" можуть збігатися.

Версія. Такого роду публікація базується на неповних доказах, на припущеннях автора. Версія виключає категоричність висновків, виводів. Основним фактором, що породжує жанр версії, є метод дослідження дійсності, обумовлений як "домисел", "вимисел". Цей метод є ведучим у літературно-художній творчості. Оцінюючи роль даного методу в мистецтві і літературі, письменник Костянтин Паустовський стверджував, що факт, поданий літературно, зі згущенням декількох характерних рис, освітлених світлом вимислу, відкриває сутність речей яскравіше, ніж інший, скрупульозно складений звіт. У журналістиці на відміну від літератури цей метод пізнання дійсності звичайно вважається негожим, оскільки він дає необґрунтоване чи недостовірне знання. Це насамперед треба віднести до випадків неправильного, недоречного його використання. Однак без застосування домислу взагалі журналіст обійтися не може, мова йде про "дозоване" застосуванні його.

Експеримент. Даний жанр проявився у вітчизняній журналістиці в якості самостійного на початку 90-х рр. Однак по суті своїй матеріали, подібні тим, що зараз часто можна зустріти під рубрикою "експеримент" (це поняття, як відомо, позначає один з методів дослідження дійсності), публікувалися на сторінках преси протягом десятиріч. Тільки виходили вони у світло під іншими "іменами" - чи то нарису, чи то кореспонденції, чи то фейлетону тощо.

Виділення, що спостерігається в останні роки, в самостійну групу (родину) публікацій, що базуються на проведених їхніми авторами експериментах, мабуть, викликано прагненням журналістів підкреслити саме ту обставину, що при зборі інформації, використаної потім у публікаціях, ними був застосований саме даний, а не якийсь інший метод. Не в меншій мірі це прагнення - відповідь на актуальні інформаційні очікування частини сучасної аудиторії ЗМІ, орієнтованої на одержання "живої", сенсаційної інформації.

Лист. Лист як журналістський жанр виник у результаті пристосування форми особистого і ділового переписування для нестатків журналістики. Публікація листів - це вже не приватне переписування між людьми. Адже, будучи опублікованим, лист стає надбанням не одного обличчя чи їхньої групи, а тисяч і навіть мільйонів людей, тобто масової аудиторії. У силу цього представляти даний жанр можуть повною мірою тільки такі листи, що торкають інтереси, важливі для широкої аудиторії. Привнесення в ділове чи особисте переписування ідей, значимих для суспільства в цілому, було необхідною умовою становлення листа як самостійного жанру журналістики. Значний вплив на характер жанру зробили усілякі листівки, прокламації, що поширювалися серед населення в періоди всіляких суспільних катаклізмів - бунтів, повстань, революцій. Такі листівки, прокламації публікувалися й у газетах, що не пройшло для журналістики безвісти.

Сповідь. До сповіді як жанру журналістики належать публікації, предметом яких є внутрішній світ авторів цих публікацій. Основним методом, що застосовується при підготовці таких публікацій, є самоаналіз. Даний жанр журналістики має свої корені в літературі, релігії, філософії.

Бажання "сповідатися" у пресі виникає в багатьох людей. Інколи в "неординарних особистостей", і в людей незвичайних, а часом - і у великих. Зрозуміти це можна. Питання в даному випадку в іншому: чому свої одкровення наші сучасники все частіше воліють публікувати в пресі?

Одне з пояснень полягає в тому, що одкровення перед Богом приносить людині одні наслідки, а перед людьми - зовсім інші. Що може дати людині релігійна сповідь? Віруючі знають це добре. Релігійна сповідь завжди є покаяння, тобто добровільне визнання в зроблених непорядних вчинках, у помилках, у "гріхах", що полягають у забутті норм і розпоряджень церковного віровчення. Людина, що звіряє свої вчинки з божественними заповідями і завітами, може мати болісні переживання, зняти які і повинна релігійна сповідь.

1.3 Особливості висвітлення інформації в аналітичних жанрах

Свою книжку про жанри періодичної преси О.О. Тертичний недарма розпочав слушними міркуваннями про важливість для журналіста дивитися на світ очима жанру. Справа в тому, що серед молодих журналістів існує зневажливе ставлення до категорії жанру, заґрунтоване, зрештою, на їхній недосвідченості, бракові життєвого й професійного досвіду. Від них іноді доводиться чути: байдуже в якому жанрі виконаний журналістський текст, головне створити цікавий, читабельний матеріал. Але незважати на жанрову ієрархію професіоналу своєї справи неможливо, адже аналітична журналістика, як взірець журналістики інтелектуальної, має дотримуватися певних стандартів висвітлення інформації.

Категорія жанру є найбільш консервативною в журналістиці, найбільш стійко утримує сталі, вироблені в процесі історичного розвитку ознаки. Про це свідчить те, що жанрова система з паперової спокійно перекочувала в електронну журналістику. І все ж під тиском мінливої, еволюціонуючої соціальної дійсності відбувається поступове оновлення і жанрової системи в цілому, і внутрішньої конституції кожного жанру зокрема.

У практичній роботі журналіста важливе значення має його орієнтація як у загальних жанрологічних проблемах, так і знання вимог і особливостей того чи іншого жанру. Це дозволить йому досягти максимальної реалізації свого творчого потенціалу. Ставлячись з повагою до надбань багатьох поколінь своїх попередників, журналіст повинен прагнути не тільки якомога ефективніше використати наявний арсенал жанрових засобів, але й продовжити безперервний пошук нових підходів до вирішення творчих завдань.

Останнім часом аналітична журналістика стала активно розвиватися. Журналісти охоче беруться інтерпретувати факти, підштовхуючи аудиторію до того, щоб вона сама зробила потрібні журналістам висновки. Така специфіка аналітичної журналістики дає можливість журналісту зображувати не стільки реальний, скільки віртуальний світ. Розраховуючи на те, що уявлення про спосіб життя рано чи пізно сформує і саме життя, призводить до того, що аналітична журналістика активно моделює образ думок аудиторії.

Аналітична журналістика - це яскраво виражений прогноз у певному проблемному спектрі. Перебуваючи на межі з публіцистикою, аналітична журналістика являє собою окремий жанр.

Практики зазначають, що серйозна журналістика повинна бути аналітичною. Типологічна особливість аналітичної журналістики, як випливає з самої назви, - здатність аналітично, тобто рефлексивно підходити до викладається матеріалу, не тільки повідомляти факти, а й аналізувати їх. Більш цікавим є питання про жанр, який можна назвати «інтелектуальною журналістикою», і який практично не представлений у вітчизняних ЗМІ. Це журналістика, що описує і аналізує життя ідей в сучасному суспільстві, або, вживаючи інші терміни, функціонування інтелектуальних мереж. Такого роду специфічна аналітика в Україні практично відсутня, що пояснюється впливом вузько - економічної аналітики. Це призводить до того, що широкий читач краще орієнтується в економічному, ніж в ідейному житті суспільства.

Аналітична журналістика - це вищий стиль журналістики. Її критерії універсальні в усьому світі. По-перше, це інтелект журналіста, здатність співвідносити те, що відбувається з існуючим проблемним простором, з історією. По-друге, володіння мовою.

Складні думки повинні виражатися просто. Журналіст не пише для експертів. Розміри його аудиторії не обмежені, і в ідеалі будь-яка людина, що вміє читати, повинна зрозуміти те, про що хотів сказати журналіст. По-третє, важлива особиста сміливість журналіста, він не повинен боятися йти наперекір керівництву, не повинен називати чорне білим. Він не може спотворювати правду. По-четверте, важлива саме наявність простору, в рамках якого журналіст мав би вільний доступ до інформації.

Журналіст при створенні аналітичної інформації повинен не тільки проінформувати читача про подію, а і проаналізувати її виникнення і проблему, з'ясувати, що треба зробити для того, щоб ця проблема більше не поставала, або навпаки. Читач повинен повністю зрозуміти суть події і не тільки її загальні риси, а внутрішню проблему.

Для того,щоб підготувати якісний аналітичний текст, журналістові необхідно знати, на чому базується аналітична журналістика.

1) Вона покликана розкривати причини. Звідси - наявність у тексті тез, аргументів, авторської оцінки.

2) Відтворення процесу пізнання стоїть на першому плані. Чітко простежується логіка авторських міркувань для переконливості та доказовості.

3) Широко представлені всі методи пізнання: - Порівняння (зіставлення з метою виявити відмінності) - Аналогія (зіставлення з метою виявити подібності) - Оцінка (перевірка предмету на відповідність ідеалу) - Деталізація (виявлення найбільш значущих деталей) - Роз'яснення (відтворення ланцюга причинно-наслідкових зв'язків) - Передбачення (побудова гіпотези) - Узагальнення (виявлення загального ланки в ряду подій)

4) Аналітична журналістика чітко орієнтована на комунікацію. Співрозмовник або присутній у тексті, або мається на увазі.

5) Наочно-конкретний спосіб вивчення матеріалу: пояснення, що спирається на наявну у співрозмовника інформаційну базу, пояснення складного через просте.

6) Аналітична журналістика відображає дійсність в динаміці.

Отже, стати компетентним фахівцем у сфері якісної журналістики без знання теоретичних засад, на яких базується аналітична журналістика, неможливо. Часто все залежить не скільки від вагомості події, компетентності задіяних експертів, а від майстерності журналіста, який через призму власних міркувань подає інформацію. Дуже важливо зазначити, що дійсно якісний аналітичний матеріал має висвітлювати інформацію з декількох боків. До того ж, журналіст має послуговуватися декількома джерелами, аби якнайкраще відобразити дійсність.



Розділ 2. Аналітичні жанри у сучасних українських ЗМІ

2.1 Аналітичні жанри в сучасній українській журналістиці

У сучасній Україні в процесі демократизації та інших суспільно - політичних змін засобам масової інформації та комунікації приписуються досить значну роль. Аналітична журналістика - одна із середовищ, що утворюють інтелектуально - політичний ландшафт сучасної Україні. Розпочатий в Україні процес формування інформаційного суспільства перетворює засоби масової інформації та комунікації на актуальний об'єкт дослідження. Хоча в першу чергу завдання журналістики - зробити інформацію загальнодоступною, але в той же час журналістика є сферою громадянського суспільства і тому вона має право вимагати від аудиторії участі в дискусіях і рішеннях, виносячи на її обговорення суспільно значущі проблеми. Аналітична журналістика складає основний зміст якісної преси: ретельно зіставляючи між собою факти, журналісти - аналітики трактують новину, коментують її і навіть прогнозують майбутнє.

В рамках сучасних політичних перетворень в Україні, аналітична журналістика координує діяльність суспільства. Саме витяг із тієї інформації, яку ми сприймаємо, формує наші ідеологічні засади, орієнтує нас у суспільно значущих питаннях та визначає наш вибір.

Однією з найбільш примітних рис вітчизняних ЗМІ традиційно є націленість їх не стільки на повідомлення новин, скільки на аналіз, дослідження, тлумачення подій, що відбуваються, процесів, ситуацій. В силу цього ЗМІ виробили досить ефективну систему аналітичних жанрів. Система ця не є чимось сталим - вона постійно розвивається, адаптуючись до тих завдань, які постають перед аналітичної журналістикою. Особливо помітні зміни відбулися в ній в останні роки: деякі відомі жанри «модифікувалися », а крім того, з'явилися нові стійкі типи аналітичних публікацій.

У часи Радянського союзу аналітика, як така, майже не мала права на існування у тодішніх ЗМІ. Саме через заборони та радянську інформаційну політику сучасна українська аналітика тільки починає міцно стояти на ногах.

На початку 90 -х рр. спостерігався бурхливий сплеск класичного пізнавального репортажу. Він трансформувався в розслідування - кореспонденцію, розслідування - статтю. Чому це сталося ? Час різко прискорило свій хід, події понеслися стрімко, не залишаючи можливості глибоко обдумувати їх. Відкрилися предмети, які раніше не належало помічати, і репортери кинулися в темні кути буття - влаштовувати для читача екскурсії по кублах наркоманів, салонам хіромантів, ринкам живого товару, підвалах моргів. Та й самому читачеві, втомленому від проблем, цікавіше стало дивитися з боку, ніж брати участь в полюванні за думкою

Українську аналітичну журналістику досить часто пов'язують з політикою. У європейських країнах, де люди більш соціально активні, аналітичні жанри на сторінках періодичних видань не тільки розкривають сутність проблеми, а й дають можливість дискутувати з цього приводу, аналізувати самостійно. Натомість в Україні аналітична журналістика нерідко виступає інструментом політичної маніпуляції, коли шляхом підбирання потрібних замовнику фактів та коментарів викривлюється дійсність.

Недивлячись на тернистий шлях української аналітичної журналістики, вона все ж таки існує. Аналітична журналістика може частково бути присутньою навіть у бульварних виданнях. Але головне місце її перебування - це все-таки якісні видання, не важливо, в Інтернеті або на папері. Видання з меншим ритмом містять в собі більше аналітики. Щоденні випуски телевізійних новин теж можуть містити елементи аналітики, хоча і меншою мірою, ніж щотижневі інформаційно-аналітичні програми, які апріорі покликані аналізувати події, а не просто переказувати їх.

У часи, коли Україну спіткала криза, багато якісних видань були змушені призупинити вихід на папері та майже повністю пішли в Інтернет. Якщо раніше всесвітню мережу було важко назвати достовірним джерелом інформації, то сьогодні деякі онлайн видання можуть пишатися якістю своїх текстів. Крім того, електронний формат відкриває нові горизонти для аналітичної журналістики та робить її ще більше демократичною. Солідні Інтернет-видання є відкритими для читачів та залишають за ними право коментувати матеріали, що формує новий пласт української журналістики - демократичний.

аналітичний жанр стаття коментар

2.2 Місце аналітики у друкованих ЗМІ на прикладі тижневика «Контракти»

Видання «Контракти» є достойним прикладом української аналітики. Періодичність виходу видання - раз на тиждень, вимагає від видання якісної, виваженої аналітики та мінімуму інформаційних жанрів.

Видання спеціалізується на на економічній, фінансовій, соціальній та юридичній тематиці. Висвітлення діяльності найбільш проблемних секторів нашої держави дозволяє «Контрактам» бути одним з провідних україномовних тижневиків. Журналісти видання щоразу залучають велику кількість експертів - лідерів ринку.

«Контракти» частіше за все добре ілюстровані, при чому входять туди не тільки графіки та таблиці, а й карикатури на злобу дня, які наближають тему матеріалу до читача. Тут присутній елемент,пояснення складного через просте, який характеризує якісне аналітичне видання.

Наприклад, розглянемо один з матеріалів, який був опублікований у №48-49 Грудень 2013р:

Спецназ для гривні

«Чи може силовий сценарій розв'язання політичного конфлікту призвести до девальвації національної валюти»

По-перше, варто зазначити, що в ділі відразу використовується роз'яснення, як важлива складова аналітичного матеріалу. Читач одразу розуміє, що мова йтиме про відтворення ланцюга причинно-наслідкових зв'язків між силовим розв'язання політичного конфлікту і падінням курсу гривні.

«Курс гривні дедалі більше нагадує Дункана Маклауда із клану Маклаудів. Наш український «горець» виявляє просто дива виживаності. Здавалося, створено всі умови, щоб курс полетів далеко за межі Всесвіту. Економіка у кризі, країна відчуває гострий дефіцит валюти й до того ж обтяжена істотними виплатами за зовнішніми зобов'язаннями. Закордонні експерти вже давно відправили пацієнта в морг, скидаючи держоблігації й відмовляючись купувати нові папери. Міжнародні кредитні рейтинги нижчі, ніж у Кіпру, який пережив дефолт. І до всіх цих неприємностей країна переживає найпотужнішу політичну кризу, коли захоплюються адміністративні будівлі, а спецназ проявляє себе у всій звіриній красі.», - автор використовує аналогію, задля наочного пояснення проблеми кожному пересічному читачу. Порівняння національної валюти з мерцем є унікальним. Така аналогія стану, у якому знаходиться валюта, привертає увагу читача, дає можливість скласти подумки реальну картину, аніж це могло би бути у випадку оперування сухими фінансовими термінами.

«Існує безліч прикладів, коли політичне протистояння призводило до дестабілізації валютного ринку. Свіжий приклад -- заворушення в Туреччині, внаслідок яких відбулася 12%-а девальвація. Не уникли обвалу курсу національних валют і країни, що пережили Арабську весну. Найсильніше девальвували туніський динар та єгипетський фунт. Останній просів на 15%.», - журналіст використовує метод порівняння, який характерний для аналітичних текстів.

«Уникнути серйозних курсових потрясінь можна тільки у разі швидкого завершення політичного протистояння. Але навіть тоді проблем із курсом все одно не уникнути. Можна сперечатися хіба що про розмір майбутньої девальвації, а не про ймовірності її настання. На жаль, економічні закони складали не українські юристи. Помилок вони не пробачають.», - присутній елемент прогностики.

У матеріалі «Держборг: дурна нескінченність»» №50-52 за грудень 2013р.також розглянемо елементи аналітики.

«Чому нові кредити не врятують Україну від старих. Або як Україні впоратися зі сніговим комом позикових коштів» автор побудував гіпотезу, яку підтверджує згодом фактами.

«Все це означає, що залучення нових позик заради запобігання суверенного дефолту підспудно готує ґрунт для колапсу внутрішнього. І без радикальної зміни економічної політики вже в 2014 році ситуація лише погіршуватиметься. «Основним джерелом погашення зовнішнього боргу може стати або підвищення податкових надходжень до бюджету, або залучення нових позик. Перше джерело є ефективним і не згубним для економіки тільки за умови високого темпу економічного зростання, якого в Україні зараз немає. Відтак -- їй все ж таки слід шукати нові джерела фінансування. До недавна потенційними кредиторами країни могли стати як ЄС, так і Росія. І, звісно, в ситуації, що склалася, ця економічна проблема не могла не набути геополітичного забарвлення. Однак, у кінцевому рахунку, не її вирішення залежало від зовнішньополітичного вектору країни, а, навпаки, вибір зовнішньополітичного вектору -- від можливостей її вирішення. Іншими словами, його визначило те, хто саме -- ЄС чи Росія -- швидше й охочіше «розкриють власний гаманець» для України», -- констатує виконавчий директор АК Kreston GCG Олег Кузнєцов. Але влада в будь-якому разі муситиме буде взяти курс на оздоровлення економіки з метою виходу з тривалої рецесії.», - автор підводить підсумки, прогнозує розгортання подій.

«Тобто нові позики мають принести Україні справжнє одужання, а не продовження агонії. Проте ось питання, хто і як витрачатиме кредитні кошти.», - питання так і залишилося не закритим, а отже, аналітична журналістика відображає дійсність в динаміці.

У матеріалі «Майдан Незалежності» у тижневику «Контракти» №50-52 за грудень 2013р. Автор аналізує соціальні проблеми, стан суспільства. Важливо зазначити, що соціальної аналітики в українських виданнях досить небагато, над нею переважає економічна та політична.

«Влада після зриву процесу європейської інтеграції лицемірно почала закликати співгромадян будувати Європу вдома. Ну що ж, це Європа вдома і є. Тому що Європа -- це солідарність. Це повага до співгромадян. Це справедливість. Це любов до Батьківщини. Це толерантність. Тобто все те, що продемонстрував Майдан. І навіть якщо вважати, що реальних політичних змін буде добитися не так просто, зміни ментальні вже відбулися.», - автор дає оцінку подіям, на основі проаналізованих фактів.

«Тож шляху назад більше немає. Є напрямок вперед, тільки різними дорогами. Звісно, краще б піти найпростішим і природним шляхом європейської інтеграції. Але навіть якщо ми звернемо з нього на догоду своїм правителям, ми все одно на нього повернемося -- та ще й заразимо Росію бацилою свободи, від якої ліків не існує. Все гаразд. Головне -- не озиратися.», - автор підводить підсумки, узагальнює проаналізоване.

У матеріалі «Картковий будиночок для АЗС» у «Контракти» №50-52 за грудень 2013р. Автор аналізує нововведеня, яке планують АЗС:

«Принцип дії паливних карток для фізичних осіб не відрізняється від принципу дії депозитної картки будь-якого банку, тільки замість гривень сума рахунку позначається в літрах.», - автор використовує типовий метод, який характерний для аналітичних матеріалів - пояснює складне за допомогою простого, порівнюючи паливну картку із банківською карткою, якою вміє користуватися кожен пересічний громадянин.

«У США та Європі стало нормою безкоштовне відкриття першої картки та емісія додаткових карток, відсутність вступного внеску і плати за обслуговування. Активно поширюються картки із вбудованим мікрочіпом, строк використання яких становить 10 років. Крім того, для оперативного контролю й керування паливною карткою АЗС пропонують безкоштовні мобільні стосунки. Перелік послуг, надаваних власникам карток, не обмежується лише територією АЗС. За допомогою паливної картки можна оплатити проїзд платною дорогою, а також отримати технічну допомогу в дорозі, зокрема й за кордоном.», - автор пояснює тему на прикладі аналогій, звертається до попереднього досвіду в інших країнах.



Висновки

Будь-який журналістський задум здобуває втілення у формі певного жанру. Щодня розкриваючи газету, читач зустрічається в ній не просто з текстами, а замітками, репортажами, статтями, нарисами, інтерв'ю, есе та іншими жанрами журналістики.

Жанри - це комунікативні канали для певного роду інформації.

Неправильно пов'язувати жанр лише з формою журналістського твору, хоча б і такою, що склалася в глибинах історії й стабілізувалася в своїх структурних ознаках. Жанр - це певним чином окреслений зміст, що "відшукав" найбільш зручну форму для свого втілення.

Задля професійної компетентності журналіст має освоїти ієрархію журналістських жанрів та пам'ятати, що практика неможлива без достатньої теоретичної бази.

Аналітична журналістика у нашій країні зародилася не так давно. У часи СРСР, вона була майже під забороною, а якщо сказати точніше, то просто не могла знайти свого місця на шпальтах радянських видань.

Із розвитком демократичного суспільства змінився підхід до журналістики в цілому. Величезна кількість невідомої раніше інформації потребувала кардинально іншого відображення, так поступово на теренах нашої країни утверджувалися аналітичні жанри.

Аналітична журналістика традиційно ототожнюється із серйозною, тобто, робота в аналітичних жанрах вимагає від журналіста не тільки теоретичних знать та досвіду, а й аналітичного складу мислення.

Проаналізувавши видання «Контракти», можу підсумувати, що аналітика в Україні розвивається та має всі ознаки класичного аналітичного тексту.

Недивлячись на те, що традиційно в аналітичних жанрах висвітлювали політичні теми, сьогодні українська аналітика тяжіє до соціальних тем.

Із розвитком демократичного суспільства буде й розвиватися вітчизняна аналітика та ставати на новий рівень, подібний до професіоналізму західних журналістів із їх незалежною та неупередженою позицією.

Список використаних джерел

1. Гуревич С. Газета: вчера, сегодня, завтра: Учебное пособие для вузов. - М.: Аспект Пресс, 2004.

2. Здоровега В. Теорiя i методики журналістської творчостi. - Л.: ПАIC, 2004. - 268с.

3. Ким М. Жанры современной журналистики. - СПб. 2002. - 453с.

4. Кузнецова О. Аналiтичнi методи в журналiстицi. - Л., 2002. - 236с.

5. Моисеев В. Журналистика и журналисты. - К., 2002. - 372с.

6. Михайлин I. Основи журналicтики. - Х., 2000. - 367с.

7. Смелкова З., Ассуирова Л, Саввова М. Риторические основы журналистики. - М. 2002. - 364с.

8. Тертычный А. Аналитическая журналистика. М., 1998.

9. Тертычный А. Жанры периодической печати: Учебное пособие. -- М.: Аспект Пресс, 2000. - 302с.

10. Мельник Г., Тепляшина А. Основы творческой деятельности журналиста

11. Шостак М. Журналист и его произведение: Практическое пособие. - М., -ТОО «Гендальф», 1998. - 96 с.

12. http://evartist.narod.ru/journ.htm

13. «Контракти» №50-52. грудень 2013 р. 12 с.

14. «Контракти» №48-49. грудень 2013 р. 24 с.

Размещено на Allbest.ru