Особливість виготовлення фотоформ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Виготовлення фотоформ

Вступ

Завдання фотовідділення полягає у виготовленні з оригіналу негатива або діапозитива, які потім передаються у копіювальне відділення для отримання з них копій на формному матеріалі. Такий негатив або діапозитив називають фотоформою.

Негативне зображення - це зобр., на якому розподіл світлих та темних тонів обернений їх розподілу на оригіналі, тобто темним ділянкам оригінала відповідають прозорі ділянки негатива, і навпаки світлим ділянкам оригіналу - непрозорі ділянки негативу.

В позитивному зобр. прозорі та непрозорі ділянки відповідають світлим та темним ділянкам оригіналу. Зображення на негативі та позитиві може бути дзеркальним/оберненим або прямим. Позитивне зобр. на непрозорій основі назив. позитивом, а на прозорій діапозитивом.

Фотоформи поділяються на штрихові, растрові та тонові.

Фотоформа - носій ілюстраційної або текстової інформації у вигляді негатива або діапозитива, використовуваний під час виготовлення друкарської форми.

Виготовлення фотоформ здійснюється у додрукарських процесах де за допомогою променевої енергії здійснюється відтворення або запис зображення на світлочутливому матеріалі у фоторепродукційному апараті, у контактно-копіювальній рамі або у фотовивідному пристрої.

Сьогодні у поліграфії як світлочутливий матеріал переважно застосовують чорно-білі фототехнічні срібловмісткі плівки. Разом із фототехнічними плівками до фототехнічних матеріалів відносять речовини для їх оброблення та речовини для коректування отримуваної фотоформи.

1. Будова фототехнічної плівки

Фототехнічна плівка являє собою багатошаровий світлочутливий матеріал, який складається з таких шарів:

1 - основа, 2 - підшар (адгезивний шар), 3 - контршар (протиореольний), 4 - емульсійний (світлочутливий шар), 5 - захисний шар.

Основою фототехнічної плівки служить негорюча, прозора, розміро- та хімічностійка плівка на яку наносять наступні функціональні шари. Сьогодні для виготовлення основи використовують лавсан (поліетилентерефталат -- ПЕТФ). Товщина основи не є однаковою для всіх фототехнічних плівок. У більшості випадків вона знаходиться в діапазоні 50-350 мкм. Це пов'язано з двома взаємопротилежними вимогами: збільшення товщини основи позитивно впливає на розміру стійкість плівки при її обробці, монтажі та збереженні, але - зростає розсіювання випромінювання в товщі основи. Найуживанішими і фактично стандартними є плівки товщиною 100 мкм.

Тонкі плівки (товщиною 50-80 мкм) застосовують для особливих робіт з підвищеними вимогами до рівня світлорозсіювання, наприклад, при роботі з високолініатурними зображеннями (растр понад 100 лін/см).

Для робіт середнього рівня складності, але з підвищеними вимогами до суміщенні зображень, наприклад, великого формату (плакати, афіші, настінні календарі) або при розташуванні на форматі багатьох малих зображень (етикетки, листівки, бірш, гнучке пакування і т. п.), можливим є застосування плівок товщиною понад 150 мкм.

Використання плівки неординарної товщини передбачає, що наявне експонуюче та обробне обладнанні допускає це. Адже при автоматичному позиціюванні, ручному чи автоматичному наведені на різкість, проведенні плівки, автоперфорації, обрізуванні та у деяких інших операціях обладнання має певний діапазон допусків на товщину, жорсткість, розміростійкість та твердість плівки. Вихід за межі допусків, може призвести до браку отримуваних фотоформ, або -- до передчасного чи навіть аварійного ремонту обладнання.

Підшар або адгезійний шар, товщиною менше 1 мкм служить для надійного з'єднання емульсійного шару з основою.

Контршар або протиореольний шар містить барвник, що поглинає випромінювання в зоні спектральної чутливості емульсійного шару. Цей шар поглинає ту частину випромінювання, що при експонуванні плівки дійшла до основи і, таким чином, запобігає виникненню ореолів, відбивання. Окрім того, контршар попереджає самочинне скручування фототехнічної плівки підчас сушіння.

Спеціальні домішки, що вводяться у контршар, надають йому деякої електропровідності, і запобігають накопичення статичної електрики.

Захисний шар, товщиною до 1-5 мкм, оберігає емульсійний шар від механічних пошкоджень. Щоб одержати матову поверхню фототехнічної плівки, у захисний шар можуть бути введені дрібнодисперсні (0,5-1,5 мкм) частинки полімеру. Матова поверхня забезпечує кращий контакт при контактному копіюванні фотоформи на формний матеріал, що є необхідною умовою для отримання якісних зображень. Тому при відтворенні високолініатуриих або дрібноштриховнх зображень та при виготовленні друкарських форм за допомогою фотополімерів, наявність матової поверхні фотоформи, чи формного матеріалу є обов'язки вою умовою для отримання якісних результатів.

Емульсійний або світлочутливий шар являє собою суспензію -- полімерне (желатинове) середовище в якому розподілені мікрокристали галогеніду срібла. Для фототехнічної плівки, товщина емульсійного шару знаходиться в діапазоні 4-25 мкм.

Використання желатини як дисперсійного середовища є унікальною історичною знахідкою, що дозволила виготовляти більш зручні та практичні світлочутливі матеріали -- фотоплівки та фотопапір. Незважаючи на недоліки желатини (дорожнеча виготовлення та вплив вологи на фізико-механічні властивості.), сьогодні для неї ще не знайдено дешевого синтетичного замінника. Желатина служить дисперсійним та шароутворювальним середовищем.

Процес виготовлення світлочутливої емульсії є багатостадійним і у загальному випадку, відбувається за наступними стадіями:

1. Емульсифікація - одержання мікрокристалів галогеніду срібла у водному розчині желатини, відповідно до хімічних реакцій.

Желатинове середовище попереджає випадіння в осад та коагуляцію мікрокристалів.

Залежно від того в яких умовах, яким чином та з якою швидкістю відбувається : змішування реагентів -- отримують мікрокристали певної форми, а також певний розподіл мікрокристалів за розміром та кількістю. Форма мікрокристала є пластинка, куб, октаедр, тетрадекаедр або кристал неправильної форми. Форма мікрокристала серед іншого впливає а покривну здатність фототехнічної плівки мікрокристалами галогеніду срібла. Мікрокристали пластинчатої форми зменшують витрати срібла і забезпечують необхідну щільність покриття.

Розмір мікрокристалів впливає на репродукційно-графічні властивості фототехнічної плівки та загальну чутливість. Із збільшенням розмірів -- підвищується чутливість, проте зменшується роздільна та видільна здатність. Рівномірність розподілу мікрокристалів за розміром визначає контрастність фототехнічної плівки. Вузькій розкид розмірів обумовлює вищу контрастність, завдяки близькій чутливості мікрокристалів.

2. Фізичне дозрівання - перекристалізація мікрокристалів галогеніду срібла для отримання заданого розподілу мікрокристалів за розміром та кількістю.

Перехідні процеси - вилучення з емульсії речовин, що можуть викликати подальшу перекристалізацію мікрокристалів. Разом з цим виводяться й інші шкідливі домішки, що присутні в емульсії.

Для зберігання емульсію, охолодженням, перетворюють на драглі та розрізають на шматки. У такому вигляді вона зберігається, а для безпосередньої роботи з нею - її розплавляють.

3. Хімічне дозрівання - підвищення світлочутливості мікрокристалів за рахунок утворення додаткових центрів світлочутливості на мікрокристалах.

Незалежно від розмірів мікрокристали галогеніду срібла правильної геометричної форми не володіють світлочутливістю. Лише наявність дефектів кристалічної гратки на поверхні мікрокристалів, що створюють пастки для фотоелектрона, обумовлюють світлочутливість галогеніду срібла. Означені дефекти або центри світлочутливості у незначній кількості виникають природним шляхом під час формування мікрокристалів у емульсії.

4. Підготовка емульсії до поливу - введення в емульсію речовин, що регулюють її фотографічні, фотохімічні та фотомеханічні властивості:

-- сенсибілізатори -- для розширення або зміщення чутливості фототехнічної плівки в необхідну зону спектра;

-- стабілізатори -- для забезпечення стабільності властивостей фототехнічної плівки (світлочутливість, прозорість, контрастність) при тривалому зберіганні;

-- дубильні речовини, що утворюють міжмолекулярні зв'язки у желатині і таким чином підвищують температуру плавлення та ступінь набрякання емульсійного шару;

-- пластифікатори --для підвищення еластичності емульсійного шару;

-- антисептики -- для попередження гниття желатини;

— змочувачі -- для рівномірного нанесення (поливу) емульсії на основу.

Після введення в емульсію додаткових домішок, та перемішуванні, її фільтрують, доводять до потрібної температури та подають на полив.

Рівномірне нанесення світлочутливої емульсії та інших функціональних шарів виконують в апаратах різної конструкції, деякі з них дозволяють одночасно наносити декілька шарів. Сучасні автоматизовані агрегати відзначаються високою швидкістю поливу (понад 30 м/хв), при цьому товщина вологого шару складає 15-50 мкм, а після сушіння вона зменшується до 1-10 мкм.

Після поливу плівка проходить через секцію охолодження де шари застигають. Сушіння матеріалу відбувається в тунельній або барабанній сушці при обдуванні чистім повітрям.

На виході із поливальної машини отримують рулони (ролі) плівки шириною від 550 до 1200 мм, які в залежності від подальшого використання, відповідно розрізають (на рулони або аркуші) та пакують.

При використанні рулонної плівки у фотовивідних пристроях важливим є бік змотування плівки в рулоні (емульсією всередину або емульсією назовні) та вид намотування (звичайне, на стандартну втулку або спеціальне, на втулку із певними розмірами або у спецкасеті). Окрім того, на упаковці або у технічній документації до фототехнічної плівки вказують вимоги до освітлення при якому її можна розпаковувати.

Зберігання фотоплівки. Фототехнічна плівка повинна зберігатися у добре вентильованому приміщенні, при температурі 14-22 °С і відносній вологості повітря 50-70%, на відстані не менше 1 м від опалювальних приладів. У приміщення не повинні проникати сірководень, ацетилен, випари ртуті, на стелажі не повинне потрапляти пряме сонячне проміння. Фототехнічну плівку не можна зберігати разом із радіоактивними речовинами та фарбами, що здатні світитися.

З часом фототехнічна плівка старіє: зменшується світлочутливість, контрастність, зростає оптична щільність вуалі. Як правило, чим вища світлочутливість плівки, тим швидше вона старіє. Гарантійний термін зберігання фототехнічної плівки вказується виробником на упаковці, і складає не менше 6 місяців.

2. Виготовлення фотоформи

2.1 Експонування

При проектуванні на фототехнічну плівку зображення, при копіюванні зображення контактним способом у контактно-копіювальній рамі чи під час насвітлення зображення у фотовивідному пристрої -- під дією актинічного випромінювання (такого до якого чутливий матеріал) -- в емульсійному шарі відбувається реакція фотолізу:

Випромінювання/фотон, поглинутий мікрокристалом галогеніду срібла (AgHal), вибиває електрон з галоген-іона. Електрони накопичуються в місцях потенційних ям (так звані "пастки електронів"), якими виступають природні або штучно створені дефекти на поверхні мікрокристалів (так звані центри світлочутливості). У цих місцях електрони приєднуються до іонів срібла утворюють так звані центри прихованого зображення. Коли у такому центрі накопичується достатня кількість атомів срібла (від 4 і більше), тоді він стає здатним до ініціювання відновлення до металевого ібла всього монокристала, тобто він стає так званим центром проявлення.

Тобто під дією світлової енергії, яка відбивається від фотографічного об'єктиву частина галогеніду срібла відновлюється до металевого.

2.2 Обробка

Під час експонування фототехнічної плівки в емульсійному шарі утворюється приховане, невидиме оком, зображення. Воно складається з малоактивних до дії відновника (слабо або неекспонованих) мікрокристалів галогеніду срібла та достатньо експонованих мікрокристалів, що мають центри проявлення, завдяки яким вони з високою швидкістю реагують з відновником.

Для отримання видимого зображення необхідно провести обробку фототехнічної плівки. Вона полягає у вибірковому відновленні мікрокристалів галогеніду срібла залежно від ступеня їх експонування та у подальшому виведенні з шарів фототехнічної плівки невідновленого галогеніду срібла. Внаслідок чого утворюється зображення з непрозорих ділянок (атоми срібла) і прозорих (основа фотоплівки). Переведення прихованого зображ у видиме.

Проявлення. Процес відновлення галогеніду срібла в емульсійному шарі фототехнічної плівки називають проявленням

Проявлення проходить декілька послідовних стадій:

-- набрякання емульсійного шару фототехнічної плівки у розчині проявника;

-- дифузія проявника в емульсійний шар;

-- адсорбція проявника на мікрокристали галогеніду срібла;

-- відновлення срібла (основна хімічна реакція проявлення);

-- десорбція продуктів реакції (окисленої форми проявник) та їх дифузія у розчин;

-- розчинення іонів галогеніду;

-- розчинення відновленого срібла галогенідами та їх дифузія у розчин (цей процес не має суттєвого значення оскільки кількість розчиненого срібла дуже мала і це не впливає на загальний результат).

Залежно від виробника, типу фототехнічної плівки та виду обробки (автоматичне машинне чи ручне проявлення) склад проявника може бути різним. Основні функціональні складники проявника:

1. Проявна речовина -- є основним компонентом проявника, який забезпечує відновлення галогеніду срібла.

У проявнику може бути не одна, а декілька проявних речовин. При цьому деякі сполучення виявляють суперадитивний ефект, тобто оптична щільність зображення та швидкість обробки виявляються значно вищими за формальну суму результатів проявлення у проявниках, що містять по одній з цих проявних речовин. Таким сполученням є, наприклад, пара гідрохінон-метол.

2. Зберігальна (консервувальна) речовина -- це захисна речовина, що запобігає окисненню проявника. Зазвичай для цього використовують сульфіт натрію, який відновлює окислену форму проявної речовини до сполуки здатної проявляти. Таким чином він не лише оберігає проявник від окиснення, але й підвищує продуктивність проявних речовин.

3. Луг -- прискорювальна речовина, яка створю єліжне середовище, у якому проявна речовина знаходиться у найбільш активній формі.

4. Противуальна речовина -- підвищує вибірковість процесу проявлення, зокрема перешкоджає утворенню вуалі. Відомою противуальною речовиною є бромід калію (КВг). Присутність бром-іонів у розчині гальмує процес проявлення, що супроводжується виділенням галоген-іонів.

5. Дубильна речовина протидіє набряканню емульсійного шару та підвищує його термостійкість.

6. Піногасник запобігає піноутворенню при машинному проявленні. Вода розчиняє компоненти проявника і є середовищем у якому відбувається процес проявлення.

Проявник постачається у вигляді концентратів -- порошків та розчинів. Які за вказаною до них інструкцією розчиняють, змішують та розводять водою до рекомендованої концентрації. При підготовці робочого розчину проявника слід дотримуватись рекомендованої температури, кількості та черговості розчинення та змішування.

Промивання проявленої фототехнічної плівки у воді припиняє процес проявлення за рахунок вимивання і значного зменшення концентрації проявника в емульсійному шарі. |

Інколи, при автоматичній машинній обробці, для спрощення конструюй та вартості к проявної машини промивання не виконується. Незначна кількість проявника, яка потрапляє у фіксаж разом із плівкою практично не впливає на якість обробки.

Фіксування (тіосульфат натрія реагує з галогенідом срібла утворюючи розчинну сіль).

Процес фіксування полягає у розчиненні та виведенні з емульсійного шару фототехнічної плівки солей срібла.

Аналогічно до проявника у фіксаж можуть бути введені піногасник, дубильна речовина та інші. Розчинником всіх компонентів є вода.

Промивання. Обов'язковою операцією після фіксування є ретельне промивання отриманої фотоформи у воді. Промиванням видаляються з поверхні та з емульсійного шару сполуки, що при висиханні або тривалому зберіганні можуть утворювати плями

Промивання проводять в проточній воді при невеликій швидкості її протікання. Оптимальна температура -- 14--18 °С.

Сушіння. Останньою стадією є сушіння фотоформ, що залежно від ступеня автоматизації виконується автоматично у проявній машині, окремій сушильній шафі або природнім шляхом на повітрі.

У природних умовах сушіння відбувається повільно (5-14 год), при цьому на фотоформу може потрапити пил. що погіршує якість зображення.

Сушіння із застосуванням сушильних пристроїв (сушильних шаф або сушильні секцій проявних машин) більш якісне і швидке, оскільки ці прилади мають повітряний фільтр, вентилятор і нагрівач повітря.

Режими сушіння впливають на якість зображення та основи фототехючав плівок: при високій температурі підвищується контрастність та оптична шиьадк зображення, але одночасно зростає зернистість зображення. Пересушування плівки спричиняє жолоблення і усадку основи фототехнічної плівки. Залишкова вологість основи фототехнічної плівки повинна бути не меншою 15 % (при 10 % вологості плівка стає крихкою).

Для сушіння фотоформ рекомендують наступні параметри повітря: температура повітря близько 32 °С, відносна вологість 40-60%. Готові фотоформи повинні зберігатись у закритих, від пилу та прямого сонячного світла, шафах.

Отримані фотоформи піддають контролю, визначають придатність їх до подальшого використання, аналізують похибки і, при необхідності вносять корективи в технологічний процес. Фотоформу, що має незначні дефекти, піддають ручній коректурі, яка полягає у видаленні або нанесенні локальних зображень. Фотоформу, що пройшла контроль та коректуру передають на ділянку монтажу.

2.3 Контроль процесу виготовлення фотоформ

Час експозиції та потужність лазерного променя. Оптимальні значення експозиції, час експонування (витримки) або потужності випромінювання підбирають дослідним шляхом таким чином. щоб значення Dmax та Dmin на отриманих фотоформах відповідали значенням рекомендованим виробником.

Проявлення. Основним змінним показником процесу проявлення є тривалість проявлення:

- час занурення плівки у кювету з проявником при ручному проявленні;

- швидкість транспортування плівки при машинному проявленні.

Окрім складу проявника, який безпосередньо впливає на тривалість та якість проявлення, не менш важливим фактором впливу на тривалість проявлення є температуро проявника. З підвищенням температури процес проявлення прискорюється, максимальні значення світлочутливості, густини вуалі та коефіцієнта контрастності досягаються швидше, ніж до підвищення температури. За допомогою зміни температури можна відрегулювати швидкість проявлення. Це особливо важливо для машинної обробки. Завдяки температурі забезпечується висока швидкість проявлення. Регулювати проявлення можна не лише швидкістю транспортування плівки, але ще й зміною температури проявника, підбираючи оптимальні режими проявлення для різних типів плівок та проявників.

Визначення pH проявника (8,0-10,4), менше 8 сповільнюється, більше псується плівка; pH фіксажу(4,0-6,0), більше 6 виникає вуаль). Визначення показників води.

3. Основні технічні характеристики фотоформ

Густина вуалі (D0) створюється сумою оптичної густини матеріалу фототехнічної плівки та шкідливого зображення (вуалі), що утворюється по всій площі неекспонованої плівки після її обробки.Чим менше значення тим краще, як правило в межаї 0,03-0,1 Б.

Максимальна оптична густина (Dmax), яку можна досягти на даній фототехнічній плівці є такою ж важливою величиною характеристикою плівки, як і (D0). Мінімально допустиме значення Dmax також жорстко регламентується формними процесами і головним чином впливає на вибір тієї чи іншої фототехнічної плівки для того чи іншого формного процесу.

Загальна світлочутливість фототехнічної плівки характеризується здатністю реагувати на випромінювання. Чим меншою є експозиція/енергетична дія, що називають критеріальною, тим більш чутливою є плівка. фотоформа плівка світлочутливий проявник

Спектральна світлочутливість це чутливість фотоматеріалу до різних спектрів (довжин хвиль). В залежності від цього фотоматеріали є:

Несенсибілізованими, чутливими до синьофіолетового спектру (380-500 нм);

Сенсибілізовані, чутливі до різних спектрів: ортохроматичні (380-600 нм); панхроматичні (380-700 нм).

Контрастність фотоматеріалу - це характеристика градаційних властивостей фотоматеріалу, його здатності передавати деяку сукупність яскравостей об'єкта або змін інтенсивності випромінювання тим чи іншим рядом оптичних густин зображення на фотоформі. М'яка, нормальна, контрасна, підвищеної контрастності.

Роздільна здатність (R) фотоматеріалу, характеризує його здатність передавати дрібні елементи зображення. Вона визначається максимальною кількістю ліній, які роздільно спостерігаються на 1 мм зображення (лін/мм).

Видільна здатність -- характеризує здатність фотоматеріалу відтворював окремі дрібні деталі зображення. Вона визначається шириною (мкм) найдрібнішого елемента зображення, що відтворюється без спотворень.

Роздільна та видільна здатності фототехнічної плівки залежать від багатьох факторів: від зернистості плівки, від її товщини та величини світлорозсіювання у шарі, від умов експонування та проявлення.

Сучасні фототехнічні плівки володіють роздільною здатністю у 200-500 лін/мм і більше, що цілком задовольняє потреби в поліграфії.

3.1 Джерела випромінювання

В сучасних фоторепродукційних процесах використовуються найрізноманітніші джерела випромінювання (лампи розжарювання, газорозрядні лампи низького та високого тиску, лазери), що відрізняються спектральним складом випромінювання, тому зрозумілим є важливість правильного підбору тієї чи іншої фототехнічної плівки за її спектральною чутливістю. Інтервал спектральної чутливості фототехнічної плівки повинен відповідати інтервалу спектра випромінювання джерела експонування. Максимум чутливості плівки повинен бути якнайближче до максимуму в спектрі випромінювання. Наприклад, плівка призначена для експонування інфрачервоним лазером, може бути засвічена і червоним лазером, проте отримувані фотоформи будуть мати значно гірші і| характеристики. Зокрема нижчими будуть значення оптичної густини, можливе погіршення репродукційно-графічних показників, зокрема зниження різкості.

В даний час у виробництві знаходиться плівка для фотовивідиих пристроїв з гелій-неоновим лазером та з червоним лазерним діодом (Kodak GEN 5 GRD Film), плівки для інфрачервоних лазерних діодів, для червоного світлового діода та для аргоніонового лазера.

На українському ринку сьогодні представлені імпортні фототехнічні матеріали виробництва фірм "Агфа", "Кодак", "Фуджи Фільм", "Тайпон", "Коніка" та матеріали вітчизняного виробництва -- ВО "Свема", м. Шостка (матеріали типу ПФМ) та З AT "Свема-ППГГ, м. Львів (матеріали типу Трафар").

Серед багатьох розроблених безсрібних матеріалів практичного використання у поліграфії одержали діазотипні та фотополімерні матеріали. Принцип отримання зображення на діазотипних плівках полягає у властивості діазосполук - солей діазонію, які розкладатися під дією УФ-випромінювання (380-420 нм) з утворенням безбарвних продуктів фотолізу або з утворенням барвників різних кольорів.

4. Виготовлення фотоформ за допомогою принтерів

Для виготовлення фотоформ (переважно позитивів) за допомогою принтеру користуються спеціальним матеріалом. Він складається з розміростійкої основи (наприклад ПЕТФ) на яку нанесено матовий, напівматовий або прозорий полімерний шар, що добре сприймає та утримує тонер лазерного принтера або фарбник струминного принтера.

На ринку поліграфічних матеріалів можна зустріти плівки для принтерів виробництва фірм "Кансон" (Франція), "Фолекс" (Швейцарія), "Кімото" (США) та інших. Плівки для лазерних принтерів випускаються ВО "Свема" м. Шостка (марки "Елакон"), ВАТ "БГГ Росія (марки "МАП") та "Лапрін" Росія (марки "Лапрін").

Через низьку роздільну здатність принтерів (порядку 600-1200 dpi) одержані фотоформи можуть бути використані лише для відтворення текстових, штрихових та груборастрових (до 28-32 лін/см) зображень. Низька повторюваність виводу та деформація основи під час термозакріплення тонера у лазерному принтері обмежує застосування лише моноколірними зображеннями та кольоровими зображеннями без точного суміщення. Низький контраст зображення (Dmax 2,2-2,5 Б, D0 0,5-1,2 Б) та нерівномірність густини як прозорих так і непрозорих ділянок значно скорочує; перелік формних матеріалів де можуть бути використані отримані фотоформи. Вони переважно застосовуються для виготовлення форм офсетного плоского друку і непридатні дпя будь-яких фотополімерних пластин високого та флексографічного друку.

5. Вимоги до фотоформ

Вимоги до якості фотоформ подаються в технологічних інструкціях. Ці вимоги належать до градаційних та технічних показників фотоформ і поділяються на дві групи: загальні вимоги, аналогічні у межах груп штрихових, растрових та тонових фотоформ, та особливі вимоги, які додають до фотоформ у кожному окремому випадку, і які випливають з особливостей оригіналу, даного способу виготовлення друкарських форм та поставленого репродукційного завдання.

Прикладом особливих вимог є наявність запасу площі растрових елементів на растрових фотоформах при звичайному хімічному травленні кліше, або відсутність цього запасу при виготовленні офсетних друкарських форм; відсутність непрозорих растрових крапок у тінях та прозорих у світлих ділянках растрового негатива, потрібного для виготовлення форм високого друку.

Загальними вимогами для всіх без винятку фотоформ є технічні вимоги, які торкаються відповідності розмірів зображення заданому, розмірів полів навколо зображення, вимоги відсутності вуалі, подряпин, плям, розташування зображення (пряме, обернене). При отриманні кольорової репродукції комплект фотоформ повинен мати однакові розміри зображення, при цьому допустимі відхилення 0,1 мм на довжині 500 мм. Загальні вимоги до штрихових та растрових фотоформ, які визначають їх копіювальну здатність, стосуються передусім густини непрозорих та прозорих елементів. Різниця оптичних густин цих елементів повинна становити біля 2,0 оптичних одиниць, при мінімальній оптичній густині в межах від 0,1 до 0,2 оптичних одиниць. Додержання цих вимог має суттєве значення для копіювального процесу. Штрихові елементи повинні мати різко окреслені краї. Розмитість краю штриха не повинна перевищувати 50 мкм. Растрові елементи також повинні мати різко окреслені краї. Додержання цих вимог необхідно для отримання постійних результатів на копії. Розмитість країв штрихових та растрових елементів, яка перевищує допустиму, призводить до того, що відхилення від нормальної експозиції будуть значно впливати на величину штрихових та растрових елементів на копії. У випадку збільшення експозиції ширина штрихів на копії при негативному копіюванні буде збільшуватися, а при позитивному - зменшуватися.

Пристрої фотомеханічного та електронного репродукування

Технологія фоторепродукування визначається операціями та процесами, необхідними для виготовлення фотоформ із заданими властивостями. Для виготовлення друкарської форми образотворча інформація повинна бути попередньо технічно підготовлена та перероблена. Кількість операцій, послідовність їх виконання та значимість визначаються в залежності від способу друку. При фотомеханічному репродукуванні окремі операції виглядають переважно як послідовні стадії роботи. При електронному репродукуванні вони утворюють комплексний процес, окремі стадії якого важко простежити. До найважливіших операцій при репродукуванні ставляться такі:

- зміна розмірів зображення (масштабування);

- одержання прямого або дзеркального зображення;

- зміна оптичних густин і контрасту зображення;

- коректура градаційних спотворювань (градаційна коректура);

- перетворення істинних півтонів (оптичних густин) у растрові градації;

- кольороподіл (виготовлення кольороділильних зображень);

- регулювання зональних густин кольороділильного комплекту;

- коректура кольороділильних спотворень;

- видалення або додавання деталей зображення;

- комбінація зображень і монтаж.

Ці операції різною мірою впливають на образотворчу інформацію. Усі операції можна розділити на три групи:

1. Операції, що не впливають ні на зміст зображення, ні на градацію тону і колір. До них належать масштабування і технологічно необхідне одержання дзеркального зображення, а також монтаж, що визначає розташування зображень на сторінці або аркуші.

2. Операції градаційної та колірної корекції зображення без зміни його змісту, які включають власне кольороподіл та растрування.

3. Операції, що змінюють зміст зображення за бажанням замовника: видалення або додавання деталей зображення, комбінація зображень і свідома зміна кольорів оригіналу.

Великий теоретичний інтерес мають операції другої групи. Усі їх особливості дуже важко охопити, і тому довго не вдавалося використовувати в цих операціях вимірювальну техніку та програмування. Вони є основою основ у всіх питаннях потокового процесу репродукування.

Технологічний процес фотомеханічного та електронного репродукування

Кінцевий продукт репродукування - фотоформа - слугує для переносу образотворчої інформації шляхом копіювання на формний матеріал. Для цього фотоформа повинна бути розмірно точним прозорим носієм інформації.

Основний процес репродукування - це перенесення образотворчої інформації з оригіналу на прозорий носій, накопичення інформації зображення на фотоплівці.

При фотомеханічному репродукуванні для цього використовують фотокамеру або інші пристрої оптико-фотографічного переносу зображення. Передавачем інформації тут є винятково світло. При електронному репродукуванні також відбувається оптичне зчитування зображення і його фотографічний запис; найважливіша ж стадія процесу передачі здійснюється електронним шляхом (рис. 1).

Рис. 1. Схема процесу фотомеханічного

(а) й електронного репродукування (б): х - вхідний сигнал "оригінал"; у - вихідний сигнал "фотоформа"; г - проміжний носій; е - електронна передача зображення; і - фотографічна передача зображення

Фотомеханічне репродукування неминуче викликає градаційні спотворення зображення. З цієї причини фотомеханічний процес виготовлення фотоформи частіше усього складається з декількох етапів. На кожному етапі здійснюється одне фотографічне перенесення, у результаті чого одержують фотографічний носій інформації. Кількість необхідних етапів є різною, залежно від технології. При електронному репродукуванні достатньо однієї передачі, незалежно від того, що потрібно виготовити - негатив чи діапозитив.

Необхідні перетворення виконуються на всьому шляху від оригіналу до фотоформи, включаючи часткові стадії і проміжні етапи. Чим довший шлях відтворення, тим різноманітніші технологічні можливості. Чим коротший цей шлях, тим більше операцій потрібно виконати одночасно і тим вищою повинна бути надійність процесів, тому що коректура відхилень на певному етапі роботи вже неможлива.

Виробничий процес при репродукуванні усе більшою мірою визначається рівнем техніки, яка використовується. Вимоги, що постійно зростають, до кількості і якості, до інформаційної цінності й актуальності продукції, не можуть бути виконані без використання вимірювальної техніки. В області фотомеханічного репродукування застосовуються пристрої відтворення зображення оптико-фотографічними засобами - репродукційні фотоапарати і' контактно-копіювальне устаткування. їхня продуктивність значно зросла за рахунок удосконалення конструкцій і використання додаткових пристроїв.

Поряд із репродукційними фотоапаратами усе більшого значення набувають електронні репродукційні пристрої. Хіміко-фотографічна обробка експонованої плівки сьогодні також виконується машинами. Вимірювальна техніка' та прилади керування стали звичайним устаткуванням фоторепродукційного відділення.

Сучасна репродукційна техніка відрізняється одною істотною ознакою: поистрої керування та регулювання, а також елементи електроніки служать цілям автоматизації її функцій, що забезпечує вищий ступінь точності результату. При їх використанні створюються цілком нові технологічні умови. Загальні відомості про прилади, їх технічні можливості і умови протікання виробничого процесу варто знати кожному репротехнику. Передумовою розуміння їх функціонування є певні знання в області електроніки, контрольно-вимірювальних приладів, автоматики та переробки даних.

Устаткування для фотомеханічного відтворення зображення.

Суть процесу фоторепродукування полягає в передачі образотворчих сигналів і їхньому записові; при цьому одержують прозорі носії інформації, а також виконують необхідні перетворення: масштабування, обертання зображення, кольороподіл, растрування. При фотомеханічному способі передають і записують інформацію оптико-фотографічними засобами. Особливості оригіналів і умови подальшого опрацювання інформації диктують певні технічні вимоги, які ставляться до репродукційного фотообладнання.

За функціональною ознакою це устаткування можна поділити на три основні групи: репродукційний фотоапарат, репродукційний збільшувач-кольороподілювач, контактно-копіювальний пристрій (рис. 2).

Рис. 2. Устаткування для фотомеханічного відтворення зображення

а - фотоапарат; б - збільшувач-кольороподілювач; в - контактно-копіювальний пристрій

Фотоапарат і збільшувач-кольороподілювач передають образотворчі сигнали проекційним способом (через об'єктив), що дозволяє змінювати масштаб. Контактний пристрій працює без об'єктива, передає образотворчі сигнали з оригіналу на плівку при їх безпосередньому контакті, але при цьому масштаб зображення не змінюється. Збільшувач-кольороподілювач використовується переважно для одержання кольороділильних зображень з оригіналів на прозорій основі, але може застосовуватися і для інших робіт. Він проектує зображення на фотоплівку, яка відкрито лежить під об'єктивом. Тому збільшувач-кольороподілювач має стояти в темній кімнаті, а лампи повинні знаходитися у світлонепроникному корпусі. Репродукційний фотоапарат, навпаки, оснащений відкритими лампами, що освітлюють також і робочу кімнату, а зображення проектується на плівку, що знаходиться в темряві. Є різноманітні конструкції репродукційних фотоапаратів для спеціальних областей застосування.

Несучим елементом кожного репродукційного фотоапарата (рис. 3) є штатив 1. Форма його може бути різноманітною: штатив на підлозі (рис. 3, а), підвісний штатив (рис. 3, б) і штатив на колоні (рис. 3, в.). Стійка об'єктива 2 є рухомою. Міхи 3 дають можливість змінювати розтяг камери, і тим самим змінювати масштаб зображення. У площині зображення (у площині його проекції) є пристосування для кріплення фотоплівки 4, частіше усього вакуумний плівкоутримувач.

Рис. 3

Образотворчий оригінал кріпиться на оригиналоутримувачі 5. Лампи 6 великої потужності освітлюють оригінал або просвічують його (якщо він на прозорій основі).

Крім основних елементів, кожний репродукційний апарат має додаткові пристрої. До них належать механізм настроювання, растрування, пристрій для обертання зображення. Кожний фотоапарат оснащений змінними об'єктивами і змінними діафрагмами. Сучасні фотоапарати мають також електронні пристрої керування.

Горизонтальний і вертикальний репродукційні фотоапарати. В основу цього поділу фотоапаратів покладений принцип розташування оптичної вісі (рис. 4).

Оптична вісь горизонтального апарата проходить горизонтально. Передача зображення можлива без додаткових оптичних пристроїв. Зображення дзеркальне (рис. 4, а).

У фотоапараті вертикального типу власне камера (стійки з міхами) розташована горизонтально на вертикальному цокольному штативі. Промінь з об'єктива проходить через обертаючий пристрій (дзеркало або призму), (рис. 4, б).

Об'єктив, розташований вертикально, оригінал - горизонтально. Вертикальна конструкція в порівнянні з горизонтальною вимагає менше місця. Обидва типи фотоапаратів використовуються в одно- і двокімнатному варіантах, можуть бути оснащені системами змінних дзеркал і дозволяють одержувати на вибір прямі або дзеркальні зображення.

Одно- і двокімнатні фотоапарати. Усі функціональні частини однокімнатних фотоапаратів знаходяться в одному помешканні. Фотоматеріал доставляють до апарату з темної кімнати у світлонепроникній касеті і помішають його для зйомки в площину зображення. Після експонування фотоматеріал у касеті повертають у темну кімнату для хімічної обробки. При великому форматі зображення транспортування важкої касети - велике фізичне навантаження.

Періодичний перехід із світлої кімнати в темну потребує повторюваної перебудови очей, робота стає стомливою та неефективною, тому що для адаптації очей необхідний час. Ритмічність роботи на однокімнатному фотоапараті неоптимальна. Тому на виробництві частіше використовуються двокімнатні фотоапарати.

У цих фотоапаратів оригиналоутримувач із лампами і передньою стійкою з об'єктивом знаходяться у світлій кімнаті, а задня стійка з плівко-утримувачем і елементами керування - у темній кімнаті. Касета в цьому випадку не потрібна, тому що фотоматеріал закріплюється в площині зображення на вакуумній плиті. Керування усіма функціями фотоапарата ведеться з центрального пульта в темній кімнаті. Обслуговують фотоапарат, як правило, дві особи. Продуктивність роботи при цьому підвищується.

Репродукційні збільшувачі-кольороподілювачі. Збільшувачі-кольороподілювачі являють собою репродукційні фотоапарати, що працюють за принципом звичайного фотозбільшувача. Характерною їхньою ознакою є вертикальний штатив, унаслідок чого площа, яка займається ними, не перевищує 1 м2. Горизонтально розташована площина зображення зручна для роботи. Фотоплівка кріпиться на вакуумній плиті, тому що кольоро-поділювач розташований у темній кімнаті. У збільшувачі-кольороподілювачі можна репродукувати оригінали на прозорій основі розміром до 30х40 см. Використовуючи об'єктиви з різноманітними фокусними відстанями, можна регулювати масштаб зйомки в широкому діапазоні. Максимальне збільшення, в залежності від типу пристрою, 20:1, зменшення - 1:4. Для растрування використовується контактний растр, що поміщається в площину експонування разом із фотоплівкою і присмоктується вакуумною плитою. Спеціальні пристосування дозволяють кріпити растр із певним кутом повороту растрових ліній. Оригиналоутримувач і вакуумна плита постачаються пристроями приведення для кріплення масок.

Размещено на Allbest.ru