Державні стандарти щодо укладання та випуску навчальних періодичних видань

Размещено на http://allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Київський університет імені Бориса Грінченка

Університетський коледж

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

з дисципліни «Видавничо-поліграфічні стандарти»

Державні стандарти щодо укладання та випуску навчальних періодичних видань

Студентки групи ВСмс-1-11-4ОД

Беседа Тетяна Володимирівна

Викладач: Кандидат філологічних наук, доцент

Ярошенко Роман Васильович

Київ - 2014



Зміст

Вступ

1. Навчальна література

1.1 Поняття про навчальну літературу

1.2 Види, структура та призначення навчальної літератури

2. Поняття про видавничо-поліграфічну стандартизацію

2.1 Застосування видавничо-поліграфічних стандартів щодо укладання та випуску навчальної літератури

2.2 Сучасний стан щодо дотримання вимог стандартизації при випуску навчальних видань

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Навчальні видання (НВ) спрямовані на те, щоб допомогти студентові у вивченні певної дисципліни, систематизувати його самостійну роботу та сприяти розумінню і запам'ятовуванню матеріалу. Щоб НВ відповідали поставленим до них вимогам, при оформленні необхідно повною мірою дотримуватись як державних стандартів України, так і чинних стандартів і рекомендацій з бібліотечної та видавничої справи.

Цільове призначення навчальних видань - забезпечення процесу навчання, сприяння засвоєнню знань в умовах певної системи освіти, підготовки і перепідготовки кадрів.

Особливість характеру інформації НВ - широкий тематичний діапазон, обумовлений номенклатурою навчальних дисциплін, що вивчаються у всіх типах навчальних закладів. Предмети НВ - це наукові і прикладні відомості, але не у всьому обсязі, а у вигляді основних законів і висновків, які складають основу науки або прикладних знань. Обсяг матеріалу визначається програмою навчання.

Актуальність теми полягає у дослідженні навчальної літератури та підготовки її до видання.

Метою дослідження виступають загальноприйняті вимоги та стандарти при укладанні навчальної літератури. Розглянути найактуальніший спектр норм НВ, крізь призму сучасності. Більш детально дослідити вимого щодо укладання даного виду літератури, адже навчальне видання (НВ) містить систематизовані відомості наукового або прикладного характеру, викладені у формі, зручній для вивчення й викладання, і розраховані на учнів різного віку і ступеня навчання.

Поставлена мета була досягнена через вирішення таких завдань:

- визначити основні поняття стандартизації;

- визначити та навести приклади стандартів у навчальній літературі, її структуру та види;

- прослідити сучасний стан щодо дотримання вимог стандартизації при випуску навчальних видань.

Об'єктом дослідження виступає навчальна література, як широкий тематичний діапазон, обумовлений номенклатурою навчальних дисциплін, що вивчаються у всіх типах навчальних закладів.

Предметом дослідження виступає загальна система стандартизації навчальної літератури.

Для розв'язання поставлених завдань використовувались такі методи дослідження:

- аналітичний - вивчення наукових джерел та метод аналізу - для наукового порівняння та звірення;

- системний - у створенні загального комплексу організаційних форм, у яких простежується сучасний стан щодо дотримання вимог стандартизації при випуску навчальних видань.



1. Навчальна література

1.1 Поняття про навчальну літературу

Навчальне видання (НВ) містить систематизовані відомості наукового або прикладного характеру, викладені у формі, зручній для вивчення й викладання, і розраховані на учнів різного віку і ступеня навчання.

Цільове призначення навчальних видань - забезпечення процесу навчання, сприяння засвоєнню знань в умовах певної системи освіти, підготовки і перепідготовки кадрів. Вони частково виконують також виховну функцію [1].

За читацьким призначенням вони поділяються на три основні групи:

· для загальноосвітньої школи (початкової і старшої школи);

· вищої школи.

Крім того, розрізняють НВ для учнів і НВ для вихователів дитячих садків, учителів шкіл, ліцеїв, викладачів коледжів, училищ, технікумів, вузів, батьків. Усередині цих груп виділяються підгрупи за віком учнів, залежно від особливостей навчання (денне, заочне, екстернат).

Особливість характеру інформації НВ - широкий тематичний діапазон, обумовлений номенклатурою навчальних дисциплін, що вивчаються у всіх типах навчальних закладів. Предмети НВ - це наукові і прикладні відомості, але не у всьому обсязі, а у вигляді основних законів і висновків, які складають основу науки або прикладних знань. Обсяг матеріалу визначається програмою навчання. Видаються НВ, повністю охоплюють курс, і навчальні посібники з окремих розділів.

Порядок розробки, структура та зміст НВ визначається насамперед місцем відповідної навчальної дисципліни в системі підготовки фахівців, метою і завданнями навчання та виховання, а також особливостями самого видання як засобу передання навчальної та наукової інформації.

Метою роботи укладача НВ повинен бути розвиток самостійного

творчого мислення студентів [2].

При розробці НВ необхідно:

1. визначити роль і місце навчальної дисципліни в підготовці спеціалістів з урахуванням освітньо-кваліфікаційної характеристики, освітньо-професійної програми, навчального плану і часу, який відводиться на її вивчення;

2. встановити характер і обсяг знань, які повинні засвоїти студенти, а також навичок, якими вони мають оволодіти після вивчення дисципліни в цілому та її окремих розділів;

3. уникати невиправданого дублювання навчального матеріалу, який викладено раніше в інших виданнях.

При створенні НВ слід враховувати нижченаведене:

4. НВ повинні мати високий науково-методичний рівень, містити необхідний довідковий апарат;

5. НВ мають бути написані в доступній формі, навчальний матеріал повинен бути пов'язаний з практичними завданнями, у виданні повинні бути методичні вказівки щодо вивчення дисципліни та виконання завдань, простежуватися міжпредметні зв'язки;

6. зміст, обсяг і структура НВ повинні відповідати вимогам Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України щодо навчально-методичної літератури [3].

1.2 Види, структура та призначення навчальної літератури

Видання - це документ, призначений для поширення інформації, що пройшов редакційно-видавничу обробку, самостійно оформлений, має вихідні відомості. Існують друкарські (отримані друкуванням або тисненням, поліграфічне самостійно оформлені) та видання на електронних носіях [4].

За характером інформації видання діляться на:

У навчальному закладі основні видання - це навчальна та наукова література. За довгий час існування виявила себе і утвердилася особлива модель системи навчальних видань, яку умовно можна розділити на 4 групи (Таблиця 1): програмно-методичні видання (навчальні плани і навчальні програми); навчально-методичні видання (методичні рекомендації, керівництво, що містить матеріали з методики викладання навчальної дисципліни, вивчення курсу, виконання курсових і дипломних робіт); повчальні (підручники, навчальні посібники, тексти лекцій, конспекти лекцій) і допоміжні (практикуми, збірки задач і вправ, хрестоматії). Осторонь стоять наукові видання, забезпечуючи науковим матеріалом учбовий процес [5].

Таблиця 1.

КЛАСИФІКАЦІЯ (ГРУПИ) НАВЧАЛЬНИХ ВИДАНЬ
Програмно-методичні (спрямовані на організацію навчального процесу і управління ним).	Навчальний план
	Навчальна програма
Навчальні чи повчальні (основні засоби навчання, головне джерело науково-дисциплінарних знань).	Підручник
	Навчальний посібник
	Конспект лекцій
	Курс лекцій
Допоміжні (допомагають закріпити навчальний матеріал на прикладах і задачах, сприяють засвоєнню теоретичного курсу).	Практикум
	Хрестоматія
	Збірка задач і вправ
Навчально-методичні (включають матеріали з методики викладання, вивчення курсу, контрольних робіт, організації самостійної роботи (СРУ).	Методичні вказівки
	Методичні рекомендації

Навчальний план - навчально-програмне видання, що визначає форми і види навчання; порядок, послідовність і терміни теоретичних, практичних і лабораторних занять, семінарів, самостійних робіт, заліково-екзаменаційних сесій.

Навчальна програма - навчальне видання, що визначає зміст, обсяг і вимоги до вивчення певного навчального предмету, курсу, дисципліни відповідно до вимог державних стандартів освіти та навчальних планів. Регламентує як діяльність педагога, так і навчальну роботу учнів.

Примітка. Навчальна програма може містити необхідні пояснення і коментарі.

Підручник - навчальне видання, що містить систематичний виклад навчального предмета, курсу, дисципліни відповідно до офіційно затвердженої або експериментальної навчальної програми і офіційно затверджене як даний вид видання. Це основний матеріал з конкретної дисципліни і є обов'язковим для засвоєння. Зміст підручника повинен повністю розкривати програму з конкретної дисципліни. Назва підручника також повинна відповідати назві дисципліні.

У системі засобів навчання, які містять в собі всю основну навчальну інформацію і сприяють організації процесу її засвоєння, найважливіша роль належить підручнику, практика створення якого має певні принципові відмінності щодо змісту побудови, мови, художнього оформлення та поліграфічного виконання.

Якщо говорити про сучасний підручник для системи професійної освіти, то його слід розглядати у межах підходів до навчання і виховання робітничих кадрів, визначених програмою «Освіта» (Україна ХХІ століття) та законом України «Про професійно-технічну освіту», у яких йдеться про «…створення соціально-активного, морального і фізично здорового національного потенціалу, який має посісти важливе місце у технологічному оновленні виробництва, впровадженні у практику досягнень науки і техніки». У педагогічній системі підготовки такого «потенціалу» складовою частиною вважається повноцінний підручник із спецпредметів, що являє собою інформаційну модель науково-технічних знань та соціального досвіду практичної діяльності у відповідній галузі виробництва, враховуючи при цьому можливості свого споживача - студента, слухача, учня.

Обсяг повинен складати не менше 6 друкованих аркушів.

Навчальний посібник - навчальне видання, яке частково або повністю замінює або доповнює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмета, курсу, дисципліни або окремого їх розділу і офіційно затверджене як даний вид видання. На відміну від підручника посібник може включати не тільки апробовані, загально визнанні положення і знання, але і різні думки з тієї чи іншої проблеми. У випадку включення нової дисципліни до навчальних планів чи програм існує практика видання в спочатку навчального посібника з подальшим виданням на базі апробованого матеріалу підручника.

До навчальних посібників належать також курси лекцій, робочі зошити.

Обсяг навчального посібника повинен складати не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Навчальний посібник для системи підвищення кваліфікації - навчальне видання для системи післявузівської освіти, що видається відповідно до освітянських стандартів післявузівської освіти. Зміст матеріалу відрізняється від аналогічних тем, які вивчаються у вищих навчальних закладах, глибиною розгляду.

Обсяг - не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Методичний посібник - навчальне видання, яке окрім викладу систематизованого навчального матеріалу містить матеріал з методики викладання, вивчення навчальної дисципліни (її розділу, частини).

Обсяг повинен складати не менш 4 друкованих аркушів.

Навчальний посібник до практичних занять - навчальне видання з описом проведення практичних, лабораторних, семінарських занять.

Обсяг не менш 4 друкованих аркушів.

Практичний посібник - навчальне видання, яке містить навчальну інформацію у вигляді ілюстративно-наочних матеріалів, що сприяють вивченню і викладанню предмета, курсу, дисципліни, засвоєнню змісту та набуттю певних вмінь та навичок.

Обсяг - не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Курс лекцій - навчально-теоретичне видання, яке повністю висвітлює зміст навчальної дисципліни і відображає матеріал, наданий певним викладачем.

Обсяг - не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Конспект лекцій - навчально-теоретичне видання, яке у компактній формі відображає матеріал курсу, наданого певним викладачем.

Обсяг - не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Хрестоматія - навчальне видання, що містить наукові, історичні, літературно-художні і інші твори або їх частини, як складові об'єкту вивчення відповідно до офіційно затвердженої навчальної програми певної навчальної дисципліни.

Обсяг - не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Робочий зошит - навчальний посібник, який сприяє самостійній роботі студентів щодо засвоєння навчального предмету і містить особливий дидактичний апарат.

Обсяг - не менш ніж 2 друкованих аркуші.

Практикум - навчальне видання, що містить практичні завдання і вправи, які сприяють опануванню набутих знань і вмінь, їх систематизації та узагальненню, перевірці якості їх засвоєння (різновидом практикумів є збірники задач і вправ).

Обсяг - не менш ніж 2 друкованих аркуші.

Задачник - практикум, що містить навчальні задачі.

Збірка задач (вправ) - навчально-практичне видання, що містить задачі (вправи) і відповіді до них в обсязі певного курсу (або його розділу).

Обсяг - не менш ніж 2 друкованих аркуші.

Лабораторний практикум - учбово-практичне видання, що містить опис лабораторних робіт, завдання і методичні рекомендації щодо їх виконанню в обсязі певного курсу (або його розділу).

Примітка. Лабораторний практикум також може містити і теоретичну частину.

Обсяг - не менш ніж 2 друкованих аркуші.

Методичні рекомендації (розробки) - навчально-методичне видання, що містить матеріали з методики самостійного вивчення або практичного засвоєння учнями (студентами) навчальної дисципліни а також по підготовці до перевірки знань або включає тематику робіт і методичні вказівки щодо їх виконання а також список літератури яка рекомендується.

Обсяг - не менш ніж 4 друкованих аркушів.

Методичні рекомендації викладачам - навчально-методичне видання, що містить рекомендації з методики викладання навчальної дисципліни або проведення практичних робіт.

Обсяг - не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Методичні вказівки - наукове або науково-популярне видання, що пояснює характер дій і пропонує певний порядок виконання учнями (студентами) конкретної навчальної роботи.

Обсяг - не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Монографія - наукове або науково-популярне видання одного або кількох авторів, що містить повне і всебічне дослідження однієї проблеми або теми.

Обсяг - не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Препринт - наукове видання, що містить матеріали попереднього характеру. Публікується для встановлення пріоритету і ознайомлення з цими матеріалами певного кола фахівців (до виходу у світ наукового журналу, в якому вони можуть бути розміщені).

Обсяг довільний.

Збірка наукових праць - наукове видання, що містить дослідницькі матеріали наукових установ, навчальних закладів або товариств.

Обсяг - не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Тези доповідей (повідомлень) наукової конференції, з'їзду, симпозіуму - наукова неперіодична збірка, що містить матеріали попереднього характеру: анотації, реферати доповідей і (або) повідомлень, опубліковані до початку конференції.

Обсяг - не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Матеріали наукової конференції (з'їзду, симпозіуму) - неперіодична збірка, що видається за підсумками наукової конференції і містить доповіді, результати дискусій, рекомендації, рішення.

Обсяг - не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Науковий журнал - періодичне видання, що містить статті і матеріали про теоретичні дослідження, а також статті і матеріали прикладного характеру, призначені науковцям.

Залежно від цільового призначення розрізняють науково-теоретичні, науково-практичні і науково-методичні журнали. Науково-практичний журнал, що містить статті, матеріали, реферати з технічних наук, називається науково-технічним журналом.

Обсяг - не менш ніж 4 друкованих аркуші.

Словник (словник-довідник), навчальний довідник, каталог - навчальне видання прикладного, практичного характеру, яке має систематичну структуру, містить впорядкований перелік відомостей про певну галузь знань або мовні одиниці.

Обсяг довільний [6].



2. Поняття про видавничо-поліграфічну стандартизацію

2.1 Застосування видавничо-поліграфічних стандартів щодо укладання та випуску навчальної літератури

Стандарт у перекладі з англійської означає «норма, зразок». У широкому розумінні це поняття тлумачиться як еталон, який береться за вихідні дані для порівняння з ним інших подібних предметів, товарів чи витворів.

Потреба в унормуванні, уніфікації того чи іншого виробу людських рук виникла в суспільстві дуже давно. Щодо витоків цієї проблеми у видавничій справі, то можна найперше згадати повільне зародження і становлення конкретних основних параметрів первинних матеріалів, що клалися в основу творення рукописних книг, ширину й довжину сувоїв, папірусних аркушів чи глиняних табличок. З поширенням друкарства уніфіковуються обсяг набірних рядків на кожній сторінці, пробіли між рядками та словами тощо. Поступово у світовій книговидавничій практиці виробляється ціла система положень і правил з метою їх повсюдного і багаторазового використання щодо виготовлення і тиражування книг.

Важливість розробки кожною державою власних видавничих стандартів обумовлюється кількома чинниками. Передусім, за цим визначається рівень культури національного видання, професіоналізм тих, хто створює книгу, якість редакційно видавничого і книготорговельного процесу в цілому.

По-друге, йдеться про повноту, зручність, точність і водночас лаконічність інформування потенційного читача кожного видання, а отже, і про успішне просування такого видання на ринку.

По-третє, вміння й бажання дотримуватися вимог стандартів виводить кожного книговиробника на відповідний рівень співмірних характеристик його твору з міжнародними критеріями, залучення конкретної книжкової продукції до загальносвітової книжкової скарбниці й ідентифікації окремо взятої держави чи окремо взятого видавця в цьому книжковому морі.

Іншими словами, ідеться про законне право держави посісти належне місце серед книговидавничих забутків інших країн світу, на рівноправних умовах брати участь у творенні загально-цивілізаційного книжкового фонду. Саме перелічені вище чинники й покликали до життя Міжнародну організацію із стандартизації (ISO), нормативні положення якої стали основою розробки відповідних документів окремих держав [7].

Навчальні видання (НВ) спрямовані на те, щоб допомогти студентові у вивченні певної дисципліни, систематизувати його самостійну роботу та сприяти розумінню і запам'ятовуванню матеріалу. Щоб НВ відповідали поставленим до них вимогам, при оформленні необхідно повною мірою дотримуватись як державних стандартів України, так і чинних стандартів і рекомендацій з бібліотечної та видавничої справи [8].

Загальні вимоги:

7. Відповідність навчальній програмі дисципліни, тобто Державному освітньому стандарту (зміст: знання і уміння, обсяг і порядок вивчення дисципліни). Зміст підручника повинен відповідати всьому переліку розділів навчальної програми, зміст керівництва до практичних занять - тематичному плану практичних занять в учбовій програмі.

8. Поновлення: один раз на 5 років - для навчальної літератури гуманітарного і соціально-економічного циклу дисциплін і один раз на 10 років - для навчальної літератури природньо-наукового і загальнопрофесійного циклів дисциплін.

9. Наступність і взаємоузгодженість навчальних видань для різних освітніх рівнів як усередині однієї дисципліни, так і між всіма дисциплінами навчального плану; дотримання принципу інтеграції фундаментальних і прикладних дисциплін.

10. Прикладний характер. В навчальній літературі повинна бути подана наукова інформація, дидактично оброблена для успішного засвоєння і орієнтована на професійну діяльність майбутнього фахівця [9].

При укладанні НВ керуються законодавчими актами України про видавничу діяльність, нормативно-правовими документами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, державними стандартами України, такими як:

1. Бюлетень ВАК України. - № 9-10. - 2011.

2. ДСТУ ГОСТ 7.1 : 2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

3. ДСТУ ГОСТ 7.80 : 2007 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання».

4. ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила».

5. ГОСТ 7.12-93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».

6. ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення».

7. ДСТУ 4861:2007 «Видання. Вихідні відомості».

8. ГСТУ 29.5-2001 «Видання книжкові. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги».

9. ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

10. ДСТУ 3814-98 «Інформація та документація. Видання. Міжнародна стандартна нумерація книг».

11. Методичні рекомендації щодо структури, змісту та обсягів підручників і навчальних посібників для вищих навчальних закладів: наказ № 588 від 27.06.2008 «Щодо видання навчальної літератури для вищої школи» (зі змінами).

12. Порядок надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтва МОН України: наказ № 588 від 27.06.2008 «Щодо видання навчальної літератури для вищої школи» (зі змінами).

13. Про видавничу справу: Закон України від 05.06.97 № 318/97-ВР (зі змінами).

Вимоги стосуються написання (укладання) та підготовки до видання конспектів лекцій, методичних рекомендацій, посібників, підручників та іншої літератури навчального характеру.

Навчальні видання (НВ) спрямовані на те, щоб допомогти реципієнту у вивченні певної дисципліни, систематизувати його самостійну роботу та сприяти розумінню і запам'ятовуванню матеріалу [10].

Вимоги до змісту навчального видання:

11. Матеріал повинен бути систематизований, викладений максимально просто і чітко.

12. Мова навчального видання повинна бути чіткою, лаконічною, грамотною, переконливою. Вживана термінологія повинна відповідати усталеному тезаурусу.

13. Самодостатність. Навчальна література повинна містити не тільки основну інформацію з дисципліни, але і додаткову, представлену в додатках: словник термінів, авторський довідник. В додатках стисло пояснюються основні і суміжні поняття, що зустрічаються в тексті, наводяться короткі історико-біографічні відомості про основні етапи розвитку дисципліни, про внесок в її розвиток вітчизняних і зарубіжних вчених. Це розширює межі навчальної книги, не перевантажуючи основний текст, і полегшує пошук необхідної для розуміння інформації в рамках даного видання. Обов'язкова наявність покажчиків (наочний, іменний), списку умовних скорочень і літератури, що рекомендується (за останні 5 років), включаючи адреси електронних ресурсів).

14. Наочність. Текст повинен супроводжуватися схемами, малюнками і фотографіями, що полегшують сприйняття матеріалу, але не повторюють його [11].

Вимоги до якості інформації:

15. Відповідність останнім досягненням науки і практики. Точність, достовірність і обґрунтованість відомостей, що наводяться. Міцність знань-умінь, необхідність застосовувати отримані знання вимагають засвоєння загальних принципів, а не наукових подробиць. Ось чому в навчальну літературу слід вводити нове тільки після того, як воно отримає достатнє обґрунтування, професійне визнання. Доказова база повинна містити достовірні, обґрунтовані відомості і не тільки позитивного, але і негативного досвіду, отриманого в результаті експерименту або професійної практики, для правильного вибору в майбутньому. Тому при складанні навчальних матеріалів слід дотримуватися єдиної структури викладу з включенням пояснень причинно-наслідкових зв'язків.

16. Використання останніх класифікацій і номенклатур: МКБ-10, Міжнародна система одиниць СІ. Відповідність назв лікарських засобів Державному реєстру лікарських засобів.

Вимоги до стилю викладу:

17. Рубрикація.

18. Системність, послідовність і простота викладу.

19. Чіткість визначень.

20. Однозначність вживання термінів.

21. Дотримання норм сучасної української мови.

22. Виділення ключових позицій по тексту напівжирним шрифтом або іншим способом.

Ілюстрації в навчальній книзі

Вибір виду ілюстрацій залежить від мети, яку ставить перед собою автор. Можна сформулювати такі загальні рекомендації автора щодо ілюстрування навчальних книжок:

23. ілюстрації використовувати тільки тоді, коли вони розкривають, пояснюють або доповнюють інформацію, що міститься в книжці;

24. ілюстрації мають відповідати ступеню підготовленості учнів (студентів). Так, у підручниках для студентів молодших курсів ілюстрації мають бути більш образні, ніж ілюстрації для студентів старших курсів, які можуть вільно читати креслення та складні схеми;

25. треба враховувати можливості друкарні та інші фактори. Ось чому важливою є спільна робота автора і редактора. Автор має чітко уявляти, яким буде майбутнє видання;

26. схеми не повинні повторювати матеріал основного тексту або містити зайву інформацію, що відволікає читача від засвоєння теми;

27. у технічних кресленнях, що пояснюють будову і принципи роботи машин, їх механізмів і вузлів, не повинно бути малозначущих подробиць [12].

Обсяг навчальних видань

Обсяг навчальної книжки визначається в авторських аркушах. Авторським аркушем називається одиниця обсягу друкованого твору, що дорівнює 40 тисячам друкованих знаків. Друкованими знаками вважаються літери, розділові знаки, цифри тощо та кожен пропуск між словами.

У практичній роботі на попередньому етапі автор може брати за один авторський аркуш 22 сторінки комп'ютерного тексту, надрукованого через 1,5 інтервалу шрифтом Times New Roman 14 на стандартному аркуші формату А4 або дорівнюється 3 тисячам квадратних сантиметрів ілюстративного матеріалу.

Обсяг підручників і навчальних посібників визначається кількістю годин за навчальним планом, що відводиться на вивчення дисципліни реальним бюджетом часу студента для самостійного вивчення навчального матеріалу і продуктивністю засвоєння студентом інформації, з розрахунку: 1 авт. арк. = 7 год. навчального часу.

Одиниця вимірювання обсягу книги дорівнює 16 сторінкам друкованого тексту.

Обсяг матеріалів, які автори подають для публікації наукової статті не менше 0,3 ум. друк. арк. (12 000 знаків, включаючи пробіли). Орієнтовний сторінковий обсяг складає не менше 7 сторінок, які оформлені відповідно до встановлених вимог.

Обсяг матеріалів, які автори подають для публікації рецензії - до 0,3 ум. друк. арк. (до 12 000 друк. знаків, включаючи пробіли). Орієнтовний посторінковий обсяг - до 7 сторінок, які оформлені відповідно до встановлених вимог.

Правильне визначення обсягу авторського оригіналу відіграє важливу роль для встановлення собівартості видання. Існує ціла система підрахунків, якими керуються видавництва, беручи до виготовлення літературні твори [13].

2.2 Сучасний стан щодо дотримання вимог стандартизації при випуску навчальних видань

Один із парадоксів сучасного розвитку українського книговидання полягає в тому, що в такій важливій ділянці як практичне застосування видавцями стандартів панує повне безладдя і хаос.

Проведений аналіз засвідчує цілковиту неузгодженість, самодіяльність і більше того, профанацію цієї важливої справи (в умовах існуючого вакууму) більшістю видавців, особливо нової генерації. Простежуються три підходи.

Частина видавництв, здебільшого державної форми власності, продовжує користуватися старою, радянською, системою видавничих стандартів.

Інша, досить немала, група, в якій домінують приватні видавництва, взяла за основу розроблений нещодавно в Російській Федерації комплект нових видавничих стандартів. (Доречі, росіяни оперативно видали ці стандарти окремим виданням і потурбувалися про своїх південних родичів, завізши на територію України значний наклад цього видання, який, незважаючи на високу ціну примірника, небезуспішно повсюдно продається, в тім числі, і в навчальних закладах, де готують майбутніх видавців, редакторів та журналістів.)

І третя група видавництв, також значна за кількістю, яка не сповідує в цій справі жодної системи й оформляє та видає книги так, як вважає за потрібне.

Глибину і серйозність такого безладдя й хаосу кожен фахівець може осягнути легко, коли поставить перед собою мету переглянути на бібліотечних чи книжкових полицях новинок, випущених різними видавництвами, бодай на предмет оформлення обкладинки, титулу, звороту титулу чи реквізиту видання, не кажучи вже про внутрішню його структуру, якість редагування текстів. Елементарна безграмотність і безвідповідальність творців таких книг не може не шокувати.

Як відомо, в радянські роки стандарти з видавничої справи розроблялися в Москві, друкувалися там величезними, як на сьогодні, накладами (кожен стандарт виходив окремим виданням у кількості від 20 до 50 тисяч примірників; крім того, кілька перевидань витримав і збірник довідково-документальних матеріалів, виданий Всесоюзною книжковою палатою) і централізовано доставлявся через відповідні республіканські органи до кожного видавництва. У республіках деякі нормативні документи перекладалися або прилаштовувалися відповідно до їхніх мовних особливостей. Активно розроблялися матеріали рекомендаційного характеру. Варто згадати у цьому контексті неоціненний набуток головного видавництва видавничого об'єднання «Вища школа», зусиллями якого побачили світ дуже цінні посібники й довідники для видавничих працівників («Підготовка до видання навчальної, наукової і довідкової літератури», «Довідник працівника» видавничого об'єднання «Вища школа», перекладні термінологічні російсько-українські словнички з прикладних і природничих наук). За дотриманням кожним видавництвом стандартів прискіпливо стежив спеціальний підрозділ Держкомвидаву України Головне видавниче управління, працівники якого періодично готували тематичні огляди випущених видань. Тема стандартизації, культури видань у цілому постійно була присутньою на сторінках авторитетного на той час часопису «Друг читача» [14].

Зі здобуттям Україною незалежності поступово усталена система почала руйнуватися. Сліпо копіювати видавничі стандарти неіснуючої держави виявилося недоцільно з кількох причин. Передусім, політичного характеру. З одного боку, Росія, дбаючи про ствердження в державі свого інформаційного простору й розширення його за допомогою своєї друкованої продукції на далеких і близьких зарубіжних теренах, не гаючи часу, взялася за створення нових, російських, видавничих стандартів. Отож, вона свідомо відмовилася від старих документів. Інша річ, що й нові стандарти, розробниками яких стали автори попередніх, багато в чому зберегли наліт зайвої зарегламентованості попередніх і тому дуже орієнтуватися на них українським видавцям недоцільно. З іншого боку, «прилаштувати» старі радянські стандарти до нових умов, у яких розвивається українське книговидання, сьогодні практично неможливо, бо критерії й методика, на яких вони базувалися, більшою мірою мали відношення до політичної безпеки колишньої радянської імперії й аж ніяк не до інтересів авторів, читачів та видавців. Про розумне використання досвіду західного книговидання в цих документах і не йшлося.

Отож, хоч і запізно (зазначений Технічний комітет формально постав 8 серпня 1994 року, відповідно до наказу Держкомстандарту України № 202), але все ж перший крок до розробки власної бази зі стандартизації вітчизняної видавничої справи було зроблено. Структура цього Комітету включає чотири підкомітети і одну робочу групу. Варто назвати їх. Спочатку підкомітети: «Видавнича діяльність», «Технологія книжкового виробництва», «Технологія газетного виробництва», «Технологія спеціальних видів друку». Окрема робоча група має назву «Бланки цінних паперів і документів суворого обліку».

Не піддаючи сумніву кваліфікаційний рівень співробітників існуючого підкомітету «Видавнича діяльність», усе ж слід зазначити, що його можливості щодо створення нових видавничих стандартів виглядають украй обмеженими. Консервувати й надалі такий стан було б необачно. Тому вихід із ситуації, яка склалася, бачиться в кількох напрямах:

- підсилення існуючого підкомітету фахівцями з числа провідних учених вищих навчальних закладів, де викладається видавнича справа, та видавців-практиків;

- створення додаткової робочої групи розробників окремих стандартів, яка працюватиме паралельно з групою Книжкової палати України.

Вимоги щодо структури, змісту та обсягів підручників і навчальних посібників підготовлених для вищих навчальних закладів чітко окреслені Наказом Міністерства освіти і науки України №11 від 10.01.2009 р..

Додаток 1 до наказу МОНУ № 588 від 27.06.2008, (зміни до Наказу №588 від 27.06.2008 р. затверджені Наказом МОН №11 від 10.01.2009 р.) Методичні рекомендації розроблені з урахуванням законів України «Про видавничу справу», «Про вищу освіту», Державного стандарту України «Видання. Основні види. Терміни та визначення», якими необхідно керуватися під час підготовки підручників та навчальних посібників.

Підготовка та випуск навчальних книг, які орієнтовані на активізацію самостійної творчої роботи студента, на формування професійно значущих умінь дозволяють створити необхідні умови для успішної навчальної діяльності [15].



Висновки

Потреба в унормуванні, уніфікації того чи іншого виробу людських рук виникла в суспільстві дуже давно. Щодо витоків цієї проблеми у видавничій справі, то можна найперше згадати повільне зародження і становлення конкретних основних параметрів первинних матеріалів, що клалися в основу творення рукописних книг, ширину й довжину сувоїв, папірусних аркушів чи глиняних табличок. З поширенням друкарства уніфіковуються обсяг набірних рядків на кожній сторінці, пробіли між рядками та словами тощо. Поступово у світовій книговидавничій практиці виробляється ціла система положень і правил з метою їх повсюдного і багаторазового використання щодо виготовлення і тиражування книг.

Важливість розробки кожною державою власних видавничих стандартів обумовлюється різними чинниками. Передусім, за цим визначається рівень культури національного видання, професіоналізм тих, хто створює книгу, якість редакційно-видавничого і книготорговельного процесу в цілому.

Навчальні видання (НВ) спрямовані на те, щоб допомогти студентові у вивченні певної дисципліни, систематизувати його самостійну роботу та сприяти розумінню і запам'ятовуванню матеріалу. Щоб НВ відповідали поставленим до них вимогам, при оформленні необхідно повною мірою дотримуватись як державних стандартів України, так і чинних стандартів і рекомендацій з бібліотечної та видавничої справи.

При укладанні НВ керуються законодавчими актами України про видавничу діяльність, нормативно-правовими документами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, державними стандартами України

У даному дослідженні були наведені основні стандарти та вимоги до оформлення навчальної літератури:

1. загальні вимого щодо оформлення навчальних видань;

2. вимоги до змісту навчального видання;

3. вимоги до якості інформації;

4. вимоги до стилю викладу;

5. ілюстрації в навчальній книзі;

6. обсяг навчальних видань.

Наведені вище вимоги стосуються написання (укладання) та підготовки до видання конспектів лекцій, методичних рекомендацій, посібників, підручників та іншої літератури навчального характеру.

Навчальні видання (НВ) спрямовані на те, щоб допомогти реципієнту у вивченні певної дисципліни, систематизувати його самостійну роботу та сприяти розумінню і запам'ятовуванню матеріалу.

видавничий поліграфічний стандартизація навчальний



Список використаної літератури

1. Партико З. Загальне редагування: нормативні основи: Навчальний посібник / З.В. Партико. - Львів : ВФ Афіша, 2006. - 416с.

2. Крайнікова Т. Коректура: Підручник / Т.С. Крайнікова. - Київ : Наша культура і наука, 2005. - 252с.

3. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця:

Практичний посібник - 2-ге вид., стереотипне / М.С. Тимошик. - Київ : Наша культура і наука, 2006. - 560с.

4. Капелюшний А. Стилістика. Редагування журналістських текстів: Навчальний посібник / А.О. Капелюшний. - Львів : ПАІС, 2003. - 544с.

5. Іванченко Р. Літературне редагування: Підручник / Р.Г. Іванченко. - Київ : Парламентське вид-во, 2003. - 234с.

6. Загальні вимоги до оформлення навчальних посібників та навчально-методичної літератури / Укладачі: М.Я. Сагун, С.М. Симоненко. - Суми: Вид-во СумДУ, 2007.- 30 с. «Видавництво СумДУ».

7. Десятов Т. Створення підручників нового покоління для професійної освіти - невідкладне завдання сьогодення // Професійно-технічна освіта. - 2008. - № 2. - С. 9-10.

8. Никало Н. Підручник - справа державна // Професійно-технічна освіта. - 2008. - № 2. - С. 24-25.

9. Гончаренко С. Дидактичні функції підручника // Професійно-технічна освіта. - 2008. - № 2. - С. 6-8.

10. Подготовка к изданию учебной, научной и справочной литературы. Пособие для автора, рецензента, редактора и корректора. - К. : Вища школа, 1990. - 84 с.

11. Маліновська Н.М., Мазур Ю.О. Інформаційно-інструктивний матеріал щодо написання та складання навчально-методичної літератури. / Методичні рекомендації для фахівців реабілітаційних центрів системи Міністерства праці та соціальної політики України. - К. : 2008. - С. 52.

12. Паболкова С.В. Структурні особливості виробничого навчання. Методичні рекомендації. -- Житомир: НМЦ ПТО у Житомирській області. 2001. - 120с.

13. Педагогічна книга майстра виробничого навчання. Навчально-методичний посібник / Н.Г. Ничкало, В.О. Зайчук, В.М. Розенберг та ін. За ред. Н.Г. Ничкало. -- К. : Вища школа, 1994. -- 383с.

14. Рекомендації щодо підготовки методичних розробок / Відп. за випуск О. В. Стаценко. -- Кіровоград: НМЦ ПТО у Кіровоградській області, 2000. - 48с.

15. Полька Н., Платонова А. Гігієнічні вимоги до підручників у системі професійно-технічної освіти // Професійно-технічна освіта. - 2008. - № 2. - 156с.

Размещено на Allbest.ru