Маніпуляція інформацією

1. "Приклеювання чи навішування ярликів" - вибір образливих епітетів, метафор, назв для позначення події, людини. Здійснюється з метою спонукання емоційно-негативного ставлення оточуючих (асоціація з соціальним схваленням) до жертви.

2. "Узагальнення" чи "блискуча невизначеність" - заміна назви об'єкта впливу (явища, події, окремої людини, групи людей тощо) більш загальним родовим іменем, що має позитивне емоційне забарвлення і стимулює добродушне ставлення оточуючих. Для цього, наприклад, використовують слова типу: свобода, демократія, патріотизм, мир, солідарність, справедливість тощо.

3. "Перенесення" чи "трансфер" - ненав'язливе і непомітне розповсюдження позитивної чи негативної інформації, при цьому формуються визначені позитивні чи негативні асоціативні зв'язки об'єкта, що підноситься, з якимось чи чимось, що має значимість в оточуючих (позитивну чи негативну).

4. "Посилання на авторитети", "свідчення" - наведення висловів осіб, що користуються загальним авторитетом, чи тих, хто викликає негативну реакцію на категорію людей, які є об'єктом маніпуляції. Використаний вислів містить оцінне судження стосовно людей, ідей, подій тощо і виражає їх осуд чи схвалення.

5. "Свої хлопці" чи "гра в простонародність" - спроба встановлення довірливих відносин з аудиторією як з близькими за духом людьми, на основі того, що комунікатор (той, що здійснює вплив), його ідеї, пропозиції, вислови добрі, оскільки належать простому народу.

6. "Перетасування" чи "підтасування карт" - тенденційне піднесення тільки позитивних чи негативних фактів і доказів при одночасному замовчуванні протилежних (небажаних).

7. "Загальний вагон" або "фургон з оркестром" - підбір суджень, фраз, висловів, що потребують подібності у поведінці, що створюють враження, наче так роблять усі. Повідомлення, наприклад, може починатися словами типу: "Всі нормальні люди розуміють, що ...", "Ні одна людина, що добре мислить, не стане заперечувати, що...".

8. "Мультиплікативність (подрібнення) подачі інформації, вибірковість, високий темп подання інформації" - стимуляція враження сприйняття серії розрізнених документів, тез, тверджень, доказів як єдиного цілого. Стежачи за швидкою мовою, через недосконалість пам'яті та уваги людина упускає посилання на деякі важливі положення, на джерело інформації. На основі цього жертва в уяві зв'язує та узгоджує фрагменти програми, що сприймається.

9. "Висміяння" - ініціація жартівливого і несерйозного ставлення до жертви через висміяння окремих виголошувань і елементів поведінки людини. Тенденційність висміяння переноситься на всі інші вислови, погляди, можливу поведінку жертви. За неодноразового повтору таких дій можливе формування за конкретною особистістю негативного іміджу.

10. "Метод негативних груп віднесення" ґрунтується на твердженні про те, що ця група поглядів є єдино правильною. Усі ті, що її поділяють, володіють цінними якостями і у визначеному плані кращі від тих, хто поділяє. Наприклад, релігійні люди чесні, людяні, на основі цього створюється позитивне емоційне ставлення до певної групи людей, що нібито мають високі моральні якості, а хто не належить до релігійної конфесії, секти такими якостями не володіють.

11. "Повторення шаблонних фраз чи закликів" - вплив на уяву і почуття слухача чи читача через спеціально підібрану фразу, яка повинна бути пристосована до особливостей психіки групи людей, на яких збираються вплинути.

12. "Емоційне підлаштування" - створення певної емоційної ситуації, що формує настрій окремої людини чи групи людей при одночасній передачі визначеної інформації.

13. "Просування через медіаторів" - інформаційний вплив чинять двома шляхами: через засоби масової інформації та значних для загалу авторитетних людей.

14. "Уявний вибір" - об'єктам впливу пропонують, сповіщають декілька різних поглядів на визначене питання, але так, щоб непомітно представити у найвигіднішому світлі ті, які хочуть щоб вони були прийняті аудиторією.

15. "Ініціювання інформаційної хвилі" - відбувається у два етапи: перший - освітлення необхідної інформації в ряді різних засобів масової комунікації (ЗМК), а також залучення максимальної кількості ЗМК коментувати нові події. Другим етапом є створення вторинної інформаційної хвилі на рівні міжособистісного спілкування за допомогою ініціації відповідних обговорень, дискусій, оцінок, появі слухів тощо.

5. Маніпулювання через засоби масової інформації

Сучасні засоби масової інформації (ЗМІ) повністю контролюють розповсюдження інформації, яка визначає наші уявлення, установки, а зрештою й нашу поведінку.

Мас-медіа не тільки інформують, розважають і висвітлюють. Вони володіють маніпулятивно-управлінським потенціалом, змінюючи наші установки, моделі поведінки та сприйняття дійсності. Формуючи в такий спосіб нові, часто відірвані від життя, міфи та стереотипи, ЗМІ створюють свою реальність. При цьому, оскільки така реальність сприймається мільйонами або навіть мільярдами споживачів одночасно, саме вона стає такою, яка заслуговує на довіру.

Навмисно фабрикуючи повідомлення, що спотворюють реальну соціальну дійсність, ЗМІ, без сумніву, намагаються з тим чи іншим успіхом маніпулювати масовою свідомістю.

Способів маніпулювання багато, але абсолютно очевидно, що головним є контроль на всіх рівнях над інформаційним апаратом та апаратом формування ідей. Це гарантується простим правилом ринкової економіки. Володіти та управляти засобами масової інформації, які всіма іншими видами власності, можуть лише ті, в чиїх руках капітал. Радіо та телекомпанії, газети, журнали, видавництва належать конкретним корпораціям і конгломератам. Таким чином, апарат завжди готовий до активної, домінуючої участі в маніпулятивному процесі.

Саме тому й ведеться в наших засобах масової інформації "війна компроматів". Якщо ретельно проаналізувати приналежність ЗМІ, то стає очевидним, чому раптом трапляється просочування інформації з правоохоронних органів і спецслужб.

Все більшої актуальності набуває питання використання ЗМІ в передвиборних кампаніях. Не випадково багато учасників передвиборного марафону сподіваються на ЗМІ як на гарантуючий перемогу чудодійний засіб і використовують всі ймовірні засоби, щоб зробити ЗМІ слухняним інструментом політиків. Що таке "маніпулювання свідомістю під час виборчих кампаній"? Коротко, це - система засобів ідеологічного та духовно-психологічного впливу на свідомість виборців, за умов приховування справжньої мети й думок, з метою отримання підтримки певної політичної сили, яка не тільки спонукає особу віддати свій голос за потрібного кандидата або партію, але й примушує її бажати це зробити.

Наймогутнішим засобом впливу на виборців є телебачення. Недаремно сучасні вибори часто називають телевиборами. Часто від роботи телебачення залежить результат виборів.

Другим за ефективністю засобом інформаційного впливу на виборців е радіо. Особливо корисні радіоматеріали, розраховані на пенсіонерів і домогосподарок, а також вахтерів і представників інших професій, які під час роботи не вимикають радіо.

Для багатьох верств населення джерелом інформації все ще залишаються газети. Останнім часом у передвиборній гонці почали широко використовувати рекламні газети.

З розвитком таких телекомунікаційних систем, як Інтернет і загальним доступом населення до глобальних комп'ютерних мереж простішим стало впровадження технологій маніпулювання свідомістю та поведінкою людей на міждержавному рівні.

Сучасні люди перебувають у постійному протистоянні на розумовому й психологічному рівні, знаходячись під щоденним гнітом ЗМІ та реклами, які навіюють нам, що ми всього лише фізичні тіла, які живуть у матеріальному всесвіті.

маніпулювання інформаційний спотворення компромат

Висновок

Отже, ми з'ясували, що маніпуляція в наш час аж ніяк не є рідкісним явищем. І далеко не останню роль грає в ній інформація. Швидше навпаки - більша частина маніпулятивних технологій заснована на спотворенні,приховуванні та іншому використанні інформації.

У результаті проведеного огляду було обговорено змінні, які дозволяють описувати феномен маніпуляції і давати аналіз використовуваних для цього засобів.

Таке широке поширення маніпуляції наводить на думку про безпеку сучасного інформаційного простору. Велике значення має те, кому належить, надається інформація і чи може її власник витягти користь з маніпуляцій цією інформацією. В іншому випадку можна опинитися жертвою власної безпечності і бути просто-напросто ошуканим.

Література

1. Бабосов Є.М. Прикладна соціологія. Мінськ: ТетраСистемс, 2000. 496 с.

2. Глущенко Є.В., Захарова Є.В., Тихонравов Ю.В. Теорія управління. Навчальний курс. М., 2001. 198 с.

3. Доценко О.Л. Психологія маніпуляції: феномени, механізми, захист. М.: МГУ, 2004. 221 с.

4. Колесніков Ю.С. Прикладна соціологія. Ростов-на-Дону: Фенікс, 2001. 211 с.

Размещено на Allbest.ru