Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

«Вплив Інтернету на формування громадської думки»

Зміст

Вступ

Розділ 1.Формування громадської думки

1.1 Сутність громадської думки

1.2 Система факторів формування громадської думки

1.3 Взаємодія засобів масової інформації та громадської думки

1.4 Інтернет як технологія формування громадської думки

Розділ 2. Дослідження впливу мережі Iнтернет на формування громадської думки

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Гіпотеза дослідження:

Актуальність теми дослідження. Громадська думка є одним з найдавніших феноменів суспільного життя. За словами іспанського філософа X. Ортеги - і- Гасета (1883 - 1955), "закон громадської думки - це закон всесвітнього тяжіння у царині політичної історії". [17, c.127] Термін "громадська думка" вперше застосував у другій половині XII ст. англійський державний діяч лорд Д. Солсбері на означення моральної підтримки населенням країни дій парламенту. Поступово цей термін став загальноприйнятим.[12, c.118]

Громадська думка - специфічний вияв масової свідомості, що виражається в оцінках (вербальних і невербальних) і характеризує ставлення людей до суспільно значущих подій і фактів, актуальних проблем суспільного життя.

Постає громадська думка у двох вимірах:

- як оцінне судження - йдеться про те, що громадська думка завжди містить оцінку громадськістю конкретних проблем, явищ, процесів суспільного життя, ставлення до конкретних об'єктів дійсності. Тому вона є сукупним оцінним судженням певної групи людей щодо подій, явищ соціальної дійсності;

- як важлива соціальна інституція суспільства - у демократичному суспільстві вона є одним з елементів прийняття рішень на всіх рівнях управління (державному, регіональному, муніципальному тощо). Як і всі соціальні інституції, громадська думка перетворює невпорядковані, випадкові, стихійні соціальні взаємодії між населенням та політичними, управлінськими структурами на впорядковані, тривалі, контрольовані, тобто окультурює цю взаємодію, оснащує її механізмами та усталеними правилами.

Створення певної громадської думки через засоби масової інформації, маніпулювання громадською свідомістю і вплив на неї дедалі частіше стає невід'ємною частиною життя демократичного суспільства.

В цих умовах стає необхідним визначити, яким саме є вплив засобів масової інформації на формування громадської думки.

Таким чином, практична необхідність проблем, винесених у заголовок курсової роботи зумовлюють актуальність теми дослідження, об'єкт і предмет дослідження, його завдання і мету.

Об'єктом дослідження курсової роботи є засоби масової комунікації і громадська думка в сучасному суспільстві.

Предмет дослідження - аналіз впливу засобів масової інформації на формування громадської думки.

Мета курсової роботи: характеристика методів дослідження впливу засобів масової комунікації на громадську думку.

Мета передбачає розв'язання наступних завдань:

1. Визначення специфікації поняття громадської думки в інформаційному просторі суспільства;

2. Аналіз сукупності факторів формування громадської думки;

3. Аналіз взаємодії засобів масової інформації з громадською думкою;

4. Характеристика особливостей засобів масової комунікації;

5. Визначення умов взаємодії засобів масової інформації і громадської думки в інформаційному просторі українського суспільства.

6. З'ясування ступеню соціально-психологічного впливу ЗМІ на масову свідомість.

Мета і завдання дослідження, логіка їх реалізації визначили структуру курсової роботи, що складається зі вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків та списку використаної літератури. Практичне використання: Інформація отримана в процесі дослідження впливу Інтернет на формування громадської думки, дасть чітко зрозуміти яке місце саме Інтернет займає по зрівнянню з іншими ЗМІ, яка його популяризація між громадянами, а також рівень довіри громадян саме до джерел інформаційного характеру які мають місце на існування саме в Всесвітній павутині Інтернет.

Розділ 1. Формування громадської думки

інформаційний громадський думка комунікація

1.1 Сутність громадської думки

Громадська думка є одним з явищ суспільного життя, яке викликає постійний та глибокий інтерес. Вона відіграє винятково важливу роль у діяльності держави, політичних партій, громадських рухів, кожної людини. Водночас громадська думка є одним з найскладніших соціальних феноменів. Вона є ефективним інструментом соціального управління, регулювання багатьох соціальних, економічних, політичних і духовних процесів. Всебічним аналізом цього соціального феномена займається соціологія громадської думки.[12, c.121]

Соціологія громадської думки -- спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає сутність громадської думки як соціальної інституції суспільства, її природу як одного із станів масової свідомості; структуру, функції і закономірності функціонування громадської думки, методику та організацію її дослідження, а також використання громадської думки в соціальному управлінні, політичній, економічній, ідеологічній діяльності.

Розвиток соціології громадської думки пов'язаний з діяльністю таких відомих соціологів, як Г. Тард, Ф. Тьонніс, Б. Берельсон, Дж. Геллап, П. Лазарсфельд, Г. Лассуел, С. Ліпсет, Е. Ноель, Б. Грушин, В. Коробейников, В. Оссовський та ін.

Термін «громадська думка» ввійшов у вжиток в Англії у XII ст. Звідти він проник в інші країни, а з XVIII ст. став загальноприйнятим.

Громадська думка -- спосіб формування і вияву масової свідомості, що виражає ставлення людей до суспільно значимих подій і фактів, до діяльності соціальних спільнот, груп і окремих осіб.[12, c.122]

Щодо сутності громадської думки в науці точаться постійні дискусії, оскільки цей феномен не є простим та однозначним. Наприкінці 90-х років XX ст. поняття «громадська думка» тлумачать як важливу соціальну, соціально-політичну інституцію суспільства, яка в демократичному суспільстві є одним з елементів механізму прийняття рішень на всіх рівнях управління, форму висловлення політичної волі народу. Громадська думка -- сукупне ставлення певної групи людей до подій, явищ соціальної дійсності.

Соціальна інституція перетворює певну соціальну дію на впорядковану, тривалу в часі, зорієнтовану на раціональні цілі, тобто робить соціальну дію організованою, здійснюваною згідно з певними правилами.

На думку В.Оссовського, зміст громадської думки можна розглядати як соціальне ставлення, виражене у формі оціночного судження між соціальними суб'єктами і суб'єктом влади стосовно змісту й способу розв'язання певної проблеми.[9,c.39]

Соціальні групи, суб'єкти громадської думки мають і висловлюють певні міркування щодо шляхів вирішення відповідних соціальних проблем. Водночас існують суб'єкти влади, уповноважені розв'язувати ці проблеми. Громадська думка і є регулятором відносин між ними.

Особливістю громадської думки є те, що вона тримається на внутрішньому переконанні людей, приймається ними добровільно, без примусу, є прийнятною для пересічного громадянина.

Провідними елементами структури громадської думки є оцінки, які спираються на знання і підкріплюються почуттями та емоціями. Важливе місце в її структурі належить соціальним установкам, волі. Іншими словами, громадська думка -- поєднання раціональних, емоційних і вольових елементів. Формуючись щодо конкретного питання, громадська думка є досить динамічною. Однак, існуючи довгий час, вона закріплюється в нормах, традиціях, звичаях.

Громадську думку вивчають за допомогою опитувань, спостережень, аналізу документації, а також колективних обговорень. У процесі вивчення громадської думки ставиться завдання визначати не тільки оцінне ставлення людей, а і їхні судження щодо ефективних способів розв'язання певної проблеми, удосконалення структури об'єкта, поліпшення умов, раціоналізації дій тощо.

На рівні суспільства громадська думка виконує політичну, ідеологічну і соціальну функції, на рівні соціальної організації -- діагностично-оцінну, виховну, управлінську.[12, c.124]

Громадська думка, проникаючи в усі сфери життєдіяльності суспільства: виробничу, політичну, правову, етичну, релігійну, моральну, наукову -- і виконуючи названі (а насамперед оцінну) функції, є дієвим елементом соціального контролю. Це -- публічний вид соціального контролю, що потребує легалізації поведінки людей, подолання анонімності.

Управлінська функція опитування громадської думки відкриває важливий канал зв'язку між владою і громадськістю. Інформація про потреби, інтереси, вимоги, претензії працівників до адміністрації соціальної організації, уряду не повинна ігноруватися і має використовуватися під час розробки управлінських рішень. Вона дає змогу робити довгострокові прогнози соціального розвитку, здійснювати соціальний контроль.

Діагностично-оцінна функція опитування громадської думки полягає в соціальній розвідці, дослідженні колективних настроїв, соціальних установок індивідів, їхнього ставлення до різних соціальних проблем, суб'єктів влади тощо.

Опитування дають змогу оцінити соціально-психологічний стан людини, виявити ідеали, які сформувалися в її свідомості.

Виховну функцію громадської думки слід розглядати з двох точок зору:

1) регулярність опитувань сприяє моніторингу (безперервному стеженню) за ефективністю впливу як загальнодержавних політичних акцій, так і внутрішньогрупових змін на поведінку різних категорій індивідів, на їх мислення;

2) дані опитувань справляють великий вплив на формування громадської думки у заданому напрямі. Якщо вдало вмонтувати в конструкцію питань анкети соціально-психологічну установку, можна підказати бажану відповідь. Крім того, можна як завгодно інтерпретувати одержані відповіді, привернути увагу, скажімо, до певного лідера тощо.

Отже, за допомогою опитування громадської думки можна маніпулювати суспільною свідомістю людей, управляти ними.

Маніпулювання -- це використання системи засобів ідеологічних і соціально-психологічних дій з метою зміни мислення і поведінки людей усупереч їхнім інтересам. [13, c.20-23] При цьому люди часто й не усвідомлюють, що їхній світогляд, потреби, інтереси і спосіб життя загалом багато в чому залежать від тих, хто ними маніпулює. Можливості маніпулювання особливо зростають з розвитком засобів масової комунікації.

Громадська думка є спільною для більшості, але не обов'язковою для кожного. Тому громадські організації, адміністрації, формальні й неформальні лідери своїм авторитетом повинні підсилювати позитивні моменти громадської думки. їх необхідно постійно відображати в місцевих засобах масової інформації, в документах з організації та оплати праці, використовувати під час зборів, нарад з вирішення проблем соціальної організації.

Отже, громадська думка - сукупність думок індивідів щодо спільної проблеми, яка зачіпає інтереси якоїсь групи людей. Інакше кажучи, громадська думка репрезентує собою своєрідний консенсус. Сам цей консенсус бере початок від збіжних установок людей щодо цієї проблеми. Намагання впливати на установки людини, тобто на те, як вона міркує щодо даної проблеми, як ставиться до неї - це і є першоосновою практики засобів масової інформації.

1.2 Система факторів формування громадської думки

Загальновизнано, що громадська думка формується у зв'язку з певними подіями, явищами суспільного життя. Це - публічно висловлене й поширене судження, яке містить оцінку і ставлення (приховане чи явне) до якоїсь події, окремих осіб, діяльності різних груп, організацій, що становлять певний інтерес для суспільства. Громадська думка є виразником масової свідомості. У будь-якому суспільстві ідеї, інтереси, переконання, соціальні уявлення різних великих груп існують не ізольовано одне від одного, а утворюють своєрідний сплав, що визначається як масова свідомість суспільства.

Як виразник масової, суспільної свідомості, громадська думка може проявлятися у ряді функцій. Вона регулює і пропонує певну поведінку, виражає і відтворює оцінювання подій і фактів.

Стосовно форм прояву громадської думки, то вони такі: оцінка, скарга, порада, схвалення, побажання, незадоволення, осуд, несхвалення, незгода, протест. Важлива риса громадської думки - розгляд будь-якої події, явища, що відбувається у суспільстві, з точки зору схвалення чи осуду, тобто з точки зору оцінки. Отже, відтворення дійсності у громадській думці носить переважно оцінний характер.

Носіями і виразниками громадської думки є люди -- соціальні групи, організації, окремі особи. Вони під ідеологічним впливом чи стихійно формують загальну думку.

В суспільстві є два джерела, які породжують громадську думку.

Перше -- це безпосереднє спостереження за оточенням, уловлювання, схвалення тих чи інших дій, заяв, явищ тощо. Друге джерело -- засоби масової комунікації. Вони породжують так званий дух часу -- інше поняття, що служить для позначення тематики громадської думки, яка тримається протягом тривалого періоду. Цей «дух» впливає на настанови та поведінку індивіда.

Формування громадської думки відбувається завдяки настановам, мету яких особливо підкреслював ще в 1922 р. американський журналіст-соціолог Ліпман у своїй книзі «Громадська думка». Він вважав: кожна людина регулюється, детермінується через настанови, які визначають, що саме вона бачить, чує, як вона інтерпретує оточення, що є важливим для особистості. Вони творять механізм «селективного сприйняття» -- поняття, яке широко застосовував інший американський дослідник, П. Лазарсфельд.[12, c.148]

Основні методи формування громадської думки -- наслідування, вплив авторитету, навіювання тощо, основні способи -- міжособистісне спілкування, засоби масової інформації, політична пропаганда тощо. Громадська думка виникає і формується через діалектичне взаємопроникнення, взаємоопосередкування індивідуального і групового. Від ступеня сформованості та рівня зрілості громадської думки певного об'єднання людей залежить сприйняття його як цілісної і дієздатної соціальної організації. Водночас є істотні відмінності в змісті та конкретних формах вияву громадської думки в різних соціальних організаціях. Суттєвий вплив на громадську думку справляють предметна діяльність організації, стиль керівництва в ній, характер міжособистісних стосунків, оскільки громадська думка ґрунтується на індивідуальних думках і найповніше віддзеркалює уявлення більшості суб'єктів. У ній домінують ті оцінки, які сприймаються суб'єктами незалежно від їх істинності чи хибності.

Громадська думка формується під впливом всіх засобів масової дії: різних політичних сил, партій, інститутів, засобів масової інформації. Вагома роль преси, радіо, телебачення у формуванні і висловлюванні громадської думки. У її формуванні бере участь і особистий досвід людини, її життя в соціальній мікроструктурі. [34, c.67] З іншого боку, громадська думка може виникати і стихійно, під впливом тих або інших конкретних життєвих обставин і ситуацій. У формуванні громадської думки беруть участь не тільки наукова інформація, засоби масової інформації, а й близьке соціальне оточення, безпосередній життєвий досвід, зрештою, просто чутки, плітки. Отже, формування громадської думки відбувається як стихійно (під час спілкування, освоєння індивідуального та колективного досвіду), так і цілеспрямовано. З іншого боку, процес формування громадської думки, специфічний: він відбувається як процес інтенсивного обміну інформацією, порівняння і протиставлення близьких позицій, їх зближення, пошук точок зіткнення, відкидання деталей, характерних для індивідуальних уявлень.

Тому громадська думка може мати як позитивну, так і негативну спрямованість. Позитивно орієнтована громадська думка має конструктивний характер з погляду на соціальний поступ, сприяє формуванню адекватної соціальної поведінки, розвитку соціальної активності, ініціативного і відповідального ставлення до функціональних обов'язків.[34, c. 79]

Отже, громадська думка, як і масова свідомість загалом, за своєю внутрішньою природою є складним утворенням, яке характеризує розірваність, «пористість», суперечність, здатність до швидких несподіваних змін. Ця обставина спричиняє два важливі висновки, без урахування яких соціологія громадської думки взагалі не існувала б:

1. Громадська думка може бути як адекватною реальному станові речей, так і може містити помилкові, хибні уявлення про дійсність.

2. Громадська думка може швидко (інколи за декілька діб, наприклад, у період виборчих кампаній), рішуче змінюватись, оскільки практично постійно перебуває у стадії формування. У цьому разі громадська думка -- це завжди певний «процес», але не «результат». Тому при вивченні та використанні громадської думки у процесі соціального управління необхідні постійні й старанно контрольовані обстеження її. [9, c.53]

Для того, щоб громадська думка стала «особливим станом реальної свідомості мас», вона повинна пройти певний шлях, який характеризується такими етапами:

-- процес виникнення;

-- формування громадської думки;

-- функціонування громадської думки. [12, c. 134]

Процес виникнення думки -- оцінка людьми предмета їх уваги, визначення стосовно нього особистої думки. Ознаки цього стану: інтерес людей до об'єкта думки, звертання їх до джерела інформації про нього, вироблення індивідуальних суджень.

Громадська думка завжди і перш за все пов'язана з оцінкою людьми того чи іншого явища, процесу. Саме соціальна оцінка -- це вираження одного з видів ставлення суб'єкта до об'єкта, ставлення, яке полягає в тому, що суб'єкт визначає відповідність об'єкта тим критеріям, які він висуває. Соціальні оцінки можуть мати різний ступінь раціональності. Найраціональнішою є та соціальна оцінка, в якій зафіксовано чітко усвідомлене ставлення людини до конкретного факту, події і т. ін.

Формування громадської думки -- взаємодія індивідуальних, групових, колективних суджень, утворення на їх основі громадської думки, тобто думки, що внутрішньо єдина і впливає на практичну діяльність людей і соціальних інститутів.

У процесі формування громадська думка переходить з одного свого стану в інший за допомогою комплексу механізмів. Вони являють собою сукупність елементів та їх відносин, що забезпечують перетворення індивідуальних думок з приводу актуальних проблем дійсності на думку великих соціальних груп, а також перехід громадської думки зі сфери свідомості у сферу практичної діяльності людей. Внутрішні механізми пов'язані з об'єктивними процесами формування громадської думки, а зовнішні -- з фактами впливу на свідомість людей з боку органів управління. Один з основних внутрішніх механізмів -- ідентифікація з інтересами соціальної групи і суспільства в цілому.

Основні механізми формування громадської думки:

-- ядро (еталонна або референтна група) громадської думки;

-- поле (умовна сфера поширення);

-- соціальна спільнота (клас, верства, група);

-- загальний інтерес, комунікація (наявний процес спілкування збоку ядра);

-- нормативно-оцінне судження (сама громадська думка). [9, c. 89]

Механізм формування громадської думки має як моральну, так і соціально-психологічну характеристики, що становлять вузлові ланки в його структурі. Соціально-психологічна характеристика має підставу не тільки у формі спілкування, обміну думок. Це тип регульованих відносин, тобто комунікації. В ньому завжди наявний головний елемент продукування, регулювання й контролю, тобто так зване ядро громадської думки.

Стану функціонування громадської думки притаманна певна стійкість. Стабілізатором виступає високий інтерес людей до об'єкта думки, глибока інформованість і знання про нього, а також їх переконання у правоті своєї думки. Основні ознаки: громадська думка орієнтує, регулює, приписує певні соціальні дії (поведінку), які пов'язані з об'єктом цієї думки, і ті, що проявляються у різних сферах громадського життя.

Отже, громадська думка належить до числа найпоширеніших соціально-психологічних масових явищ у великих соціальних групах. Вона може формуватися як стихійно, так і цілеспрямовано, а її деформація призводить до хибних стереотипів, оцінок і поведінки, виникнення негативних традицій, спотворення моральних цінностей тощо. Громадська думка може піддаватися впливам і маніпуляції. Саме тому вона не завжди адекватно відтворює об'єктивну ситуацію у сфері соціального розвитку, політики, економіки. А тому велика відповідальність лягає на інформаційні джерела стосовно підвищення рівня компетентності громадської думки.

1.3 Взаємодія засобів масової інформації і громадської думки

Проблема взаємодії засобів масової інформації і громадськості цікавить людей вже близько століття. На початку XX століття, коли остаточно склалися масові засоби передачі інформації, стала можливою ідея масової маніпуляції аудиторією. З появою радіо і телебачення світ став іншим. Інформація стала не привілеєм меншості, а надбанням широкого загалу. Таким чином, змінилася комунікація, у якої з'явилися нові засоби, а відповідно, і цілі. Масова комунікація стала транслятором всього інформаційного середовища суспільства, а засоби масової інформації -- найважливішим політичним інструментом впливу на громадську думку. З середини XX століття багато зарубіжних учених стали займатися питаннями взаємодії засобів масової інформації і громадської думки, тим самим довівши, що засоби масової інформації можуть бути хорошим маніпулятором. Так, наприклад, американські учені М.Маккоумз і Д.Шоу вперше виявили взаємозв'язок між згадуваними темами в ЗМІ і настроями громадської думки шляхом математичного аналізу соціологічних даних і контент-аналізу газетних статей і телевізійних сюжетів. [42, c.69]

Останнім часом у наукових дослідженнях і на конференціях порушуються питання про соціальний характер інформації, її значення у демократичних перетвореннях країни, говориться про політичний плюралізм, діалог влади з масами, необхідність організації ефективної комунікації між владою, соціальними інститутами та аудиторією, про свободу інформаційної діяльності, взаємозалежність громадської думки й засобів масової інформації тощо. У цьому світлі переглядається роль ЗМІ в суспільстві, їх призначення, цілі та завдання, що своєю чергою підтверджує актуальність дослідження функцій ЗМІ, визначення їх особливостей.

Одночасно з процесами становлення громадянського суспільства реалізуються і створюються організаційно-ціннісні моделі системи ЗМІ, що виступає інструментом формування самого цього громадянського суспільства. За таких умов суспільна думка розглядається як політичний механізм презентації соціальних інтересів і підтримання суспільної рівноваги. ЗМІ як основний засіб структуризації соціального середовища покликані надавати суспільній думці, масовій свідомості цілісності і зрілості, трансформуючи їх таким чином в громадянську суспільну думку. Саме така громадянська суспільна думка стає автентичним соціальним інститутом, що бере ефективну участь у відправленні влади, будучи одним із узаконених механізмів процесу прийняття рішень на всіх рівнях життя суспільства.

Це стратегічне завдання ЗМІ щодо громадської думки може бути реалізоване, коли ЗМІ як організаційно-ціннісна система набуде цілісного характеру і, попри існування різноманітних ЗМІ, формуватиме єдиний інформаційний простір для всіх членів суспільства, постійну інформаційну взаємодію в суспільній системі.

Знаючи, якими якостями наділені ЗМІ, доцільно говорити про їх властивості, а отже, і про відповідні функції, які дають змогу підтримувати інформаційний порядок у суспільстві. У зрілому громадянському суспільстві громадянських якостей набувають усі ЗМІ: державні, партійні, громадські, комерційні, і питання про статус ЗМІ не виникає, оскільки його суб'єктами стають адекватні громадяни, саме громадянське суспільство разом із правовою державою.[12, c.53]

Сьогодні відсутність належної взаємодії між державою і громадянським суспільством вимагає надання державним ЗМІ громадянського статусу що гарантує доступ до них конструктивній опозиції та інформаційну рівність для всіх прошарків населення. Необхідно встановити інформаційний баланс, який задовольняв би, з одного боку, інтереси преси, що бере безпосередню участь в управлінні суспільством, а також органів самоуправління і контролю, а з другого - інтереси держави як одного із суб'єктів політико-ідеологічної та масово-інформаційної діяльності.

Конструктивно впливати на громадянську свідомість можна лише за допомогою адекватних професійних засобів масової інформації. При цьому самі представники ЗМІ повинні бути переконані у правоті ідеалів громадянського суспільства, мати соціальну і громадянську відповідальність, активну громадянську позицію та соціальний оптимізм.[8, c.82]

Історична ситуація (помаранчева революція) в Україні до і після президентських виборів потребує детального вивчення з точки зору медіа-психології. Феномен Майдану засвідчив, що в умовах глобалізації інформаційного простору загальноприйнята теорія пропаганди виявилася наївною, а розрекламовані PR-служби - практично безпорадними. Газетна культура стала основою системи управління масовою свідомістю. До неї відносилось усе, що так чи так могло бути пов'язане з впливом на свідомість мас.

Аналіз поточної практики функціонування ЗМІ чітко визначає цілі, які входять до загальних завдань певної сфери ідеологічної діяльності. Причому їх суб'єктами виступають не лише політичні організації, які прагнуть сформувати певний світогляд, а й виконавча влада. При цьому преса , телебачення чи Інтернет в очевидний чи завуальований спосіб здебільшого виступають в ролі провідника їх ідей, а не, як би то мало бути, - учасника діалогу і партнера в комунікаційному процесі. Доказом цього є той факт, що останнім часом вивчаються не особливості діалогу між ЗМІ та аудиторією, не ефективність комунікативної та інформаційної діяльності, а зовсім інші речі. Сьогодні засновник і власник ЗМІ визначає цілі впливу, за допомогою яких ЗМІ мають донести до аудиторії певні уявлення і сформувати громадську думку з цілої низки проблем. При цьому вони не зацікавлені у вивченні відносин каналу інформації з його засновником. [36, c. 68]

Можна з впевненістю говорити про взаємозв'язок ЗМІ, влади і бізнесу. Злиття інтересів влади і бізнесу так чи так пливає на інтереси приватних (комерційних) засобів масової інформації, які сьогодні є активним учасником інформаційного процесу. Коли державна чи муніципальна преса чи телебачення відкрито обстоюють інтереси свого засновника, то приватні (комерційні) нерідко виступають в ролі прихованого пропагандиста влади. Причому регіональні ЗМІ, на відміну від столичних, практично не можуть бути в опозиції до влади через ряд обставин. Тому власник практично не вельми переймається інтересами громадянського суспільства та ефективності діалогу з реципієнтом. Відтак у приватних (комерційних) ЗМІ спостерігається постійне поєднання прихованих і явних цілей у формуванні суспільної думки, масової свідомості.

Сьогодні посилюється контроль над діяльністю ЗМІ. Для прикладу, адміністраціями областей активно проводиться моніторинг преси, телебачення, фіксуються щоденні публікації, передачі, в яких висвітлюється діяльність владних структур. На жаль, в регіональній державній і муніципальній пресі починають домінувати повні ідеологічні функції, за допомогою яких формується світогляд аудиторії. Таким чином, преса і телебачення не можуть ефективно виконувати інформативну і комунікативну функції. Отже, питання про взаємодію, діалог і партнерські відносини між громадською думкою, ЗМІ, владою, які є основною характеристикою громадянського суспільства, все ще залишається відкритим.

Засоби масової інформації є фундаторами багатьох соціальних процесів, що відбуваються у суспільстві, вони впливають на ставлення людей до певних явищ, і значною мірою формують громадську думку. Таким чином можна зробити висновок про існування взаємодії між ЗМІ і громадською думкою на двох рівнях: маніпулятивному та діалогічному, кожен з яких застосовується в рамках сукупності засобів трансформації громадської думки через радикальну зміну переконань та настанов, які передаються через засоби масової інформації.

1.4 Інтернет як технологія формування громадської думки

В наш час саме таке джерело формування громадської думки як Інтернет набуло великого значенні в останні роки. Інтернет надає багато просто колосальну кількість інформації, але як говорять вона не зовсім фільтрована. А якщо говорити точніше то вона абсолютно не проходить ніяку цензуру і фільтрацію. Тож не вся та інформація що ми сприймаємо кожного дня із Інтернет правдива. Оскільки громадяни нашої країни часто хапаючи будь-де «шмат» інформації, то і дужу часто він негативно а якщо бути точнішим неправдиво має дії впливу на формування громадської думки громадян нашої країн. Інколи має хибний вплив, і інколи правдивий і за надто правдивий. Як я вже писав в Інтернет попадає безліч не фільтрованої «Зажраними чиновниками» інформацію, то інколи до наших очей та вух може потрапити цікаві не пройдені цензурою факти, події, революційні думки які ми більше ніде не маємо змогу побачити. Інтернет впевнено запанував не лише в інформаційно­комунікативному, а й у загальному соціальному просторі життєдіяльності людства.

Перебування і діяльність людей у створеному за допомогою Інтернет­технологій віртуальному світі спричинили появу нових феноменів: „мережевого” мислення, „мережевої” культури, „мережевих” комунікацій, „мережевих” спільнот, а також „мережевих” людей Homo virtualis, життя і професійна діяльність яких відбуваються більше у цьому віртуальному світі, ніж у світі реальному [5]. Створений засобами Інтернету, первинно штучний віртуальний світ став для багатьох з них „реальнішим за саму реальність” [2? 4]. У зв'язку з цим розгляд Інтернету лише як сучасного,

інноваційного медіа видається нам надто спрощеним і поверхневим. Інтернет - це не лише певний простір інформації. Це принципово інший, додатковий вимір соціального життя людей, соціальне середовище, яке має свої ресурси, культуру, норми і правила взаємодії тощо і становить серйозну альтернативу традиційним, давно і добре відомим, „справжнім” соціальним середовищам. Нині дедалі очевиднішим стає те, що Інтернет - і як медіа, і як альтернативне соціальне середовище існування сучасного людства - має величезні технологічні, соціально­психологічні й інші ресурси. Дискурси „безмежної свободи” (відсутності будь­яких кордонів і обмежень), „демократичності”, „ресурсоспроможності”, „довіри” тощо, які неодмінно „розгортаються” навколо Інтернету, викликають повагу до нього і підтримують його авторитет. Це дає підстави розглядати Інтернет не лише як чинник впливу на громадську думку, а як сучасну і самодостатню технологію її формування й реформування, а отже, привертає увагу соціальних психологів (як дослідників соціального життя людей і суспільств) і соціальних технологів (як активних і зацікавлених його конструкторів).

Таким чином, Інтернет, який первинно замислювався як інформаційна система, неначе „переріс” сам себе. Феномен Інтернету вразив не лише масову, а й наукову свідомість: спрямованими „на випередження” ефективними технологіями, величезним ресурсним потенціалом, тим, як докорінно він змінив уявлення про масові комунікації і як стрімко випередив усі інші засоби зв'язку. Нині традиційні ЗМІ (зокрема, телебачення і преса) роблять посилання на Інтернет, оскільки вважають, що це додає їм авторитету в очах аудиторії, засвідчує їх компетентність, „сучасність”, „гарний тон”. Нетипове для науковців афективне ставлення до Інтернету виявляється в незвичному для них „ненауковому”, метафоричному дискурсі щодо його визначення („віртуальний світ”, „кіберпростір”, „глобальне село”, „всесвітня мережа”, „всесвітня Павутина”, “шостий океан”, „ноосфера, омріяна філософами”, „безкінечна відкрита книга”, „технічне диво”, „техноновотвір”, „конструктор людських відносин”, „інкубатор президентів” і т.д. і т.п. За цими метафорами імпліцитно проглядаються уявлення про Інтернет: 1) як штучно створений за технічних засобів віртуальний світ, що є альтернативним світу реальному? 2) як соціальний простір світового масштабу, середовище спільного існування і взаємодії людей? 3) як технологію з конструювання соціальних відносин, людських думок і поведінки? 4) як джерело („відкриту книгу”) інформації. Тож можна говорити про три важливі соціальні його функції: 1) Інтернет - як альтернативне, сучасне і майже ідеальне медіа, яке уможливлює практично безпроблемний, мобільний обмін інформацією в інтерактивному (онлайновому) режимі, або в режимі „включення”?

2) Інтернет - як альтернативне (віртуальне, але таке, що практично стало реальним) і майже ідеальне соціальне середовище, увідповіднене з основними цілями, потребами, інтересами аудиторії та можливостями для їх реалізації)? 3) Інтернет - як ідеальна (результативна) мегатехнологія з формування громадської думки не лише користувачів Інтернету, а й тих, хто перебуває в спільних комунікативних мережах з ними, і зрештою для суспільства в цілому.

Розділ 2. Дослідження впливу мережі Інтернет на формування громадської думки

Програма дослідження

1. Проблема дослідження.

2. Мета та завдання дослідження.

3. Об'єкт і предмет дослідження.

4. Проведення дослідження

5. Результати та висновки дослідження.

Проблема дослідження: Дослідити, для яких цілей Громадяни України, переважно молодь, яка була опитана в ході опитування, використовує Інтернет, і чи це може впливати на формування громадської думки, як чином це переплітається, яким чином позасвідомо люди піддаються дії впливу інформаційного монстра Інтернет. Визначити степінь і частоту відвідування респондентів світової павутини. Зрозуміти загальне відношення. Зрозуміти з якою метою молодь найчастіше використовує Інтернет, так можна визначити типологічну структуру, інформаційні моделі сайтів, які відвідують громадяни, і визначити можливість впливу на формування громадської думки саме таким чином.

Інформація завжди впливала на оновлення життя, розвиток суспільства, у тому числі на політичне життя, обумовлюючи пошук нових підходів, рішень. Історії відомо немало ситуацій, коли під безпосереднім впливом поширеної ЗМІ інформації (дезінформації) владні структури, відповідальні посадові особи змінювали свою позицію, приймали серйозні політичні рішення. Але поширенішим і значущішим є їх опосередкований вплив на погляди, настрої, переконання широкого загалу громадян, на формування громадської думки. Сьогодні роль засобів масової інформації з кожним роком підвищується.

Підвищення впливу громадянського суспільства на соціальні відносини пов'язаний з демократизацією життя, підвищенням культурного та освітнього рівня населення, процесами глобалізації тощо. До громадянського суспільства в Україні можна віднести політичні партії, громадські організації, незалежні ЗМІ.

Основними каналами вияву громадської думки вважаються: референдум, опитування населення, збори, маніфестації, всенародні обговорення, але у той же час громадська думка сама формується під впливом багатьох факторів як стихійно (під час спілкування, освоєння індивідуального та колективного досвіду), так і цілеспрямовано, У сучасних суспільствах громадська думка зазнає інформаційно-психологічного впливу багатьох соціальних інститутів

Найбільшу роль у формуванні й поширенні громадської думки відіграють засоби масової інформації - сукупність сучасних каналів зв'язку (преса, телебачення, радіо мовлення, кіно, відео, Інтернет тощо), за допомогою яких поширюється різноманітна інформація у суспільстві. Формуючи громадську думку, засоби масової інформації, з одного боку, акумулюють досвід і волю мільйонів, а з іншого - впливають не тільки на свідомість, а й на вчинки, групові дії людей.

Поняття „маніпуляція” означає також специфічний вид психологічного впливу. В цьому значенні використовуються також поняття „маніпулятивний вплив”, „психологічні маніпуляції”, „маніпулювання громадською думкою”, „соціально-політичні маніпуляції особистістю”. Слід зазначити, що в умовах інформаційного суспільства різноманітні інформаційні технології є невід'ємною складовою частиною здійснення функцій управління суспільством

Мета: дослідити вплив Інтернет негативний чи то позитивний на формування громадської думки.

Предметом даного дослідження є дія Інтернету на громадську думку, її негативний або позитивний вплив.

Об'єкт: Об'єкт дослідження-це громадяни,які користуються та використовують Інтернет у повсякденному житті, навчанні, та інформаційних цілях.

Засоби масової інформації (ЗМІ) - преса , радіо, телебачення, Інтернет, кінематограф, звукозаписи і відеозаписи, рекламні щити і панелі, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку,всім цим засобам притаманні якості, що їх об'єднують -- звернення до масової аудиторії, доступність багатьом людям, корпоративний зміст виробництва і розповсюдження інформації.

Преса друковані засоби масової інформації (періодичні друковані видання), які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року.

Телебачення - загальний термін, що охоплює всі аспекти технології та практичної діяльності, пов'язаних з передачею зображень із звуковим супроводом на далекі віддалі.

Інтернет - всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів.

Реклама - спеціальна інформація про осіб чи продукцію, що розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку.

Зовнішня реклама- реклама, розміщена на вулицях (щити, перетяжки тощо), на фасаді будівлі фірми-рекламодавця (вітрина тощо), а також на транспорті

Анкета

Доброго «часу доби»! Шановний Респонденте!

Я представляю дослідницьку лабароторію АМУ, і хочу поставити вам декілька питань. Всі ваші відповіді будуть абсолютно конфіденційними і будуть використовуватись виключно в дослідницьких цілях. Це не займе більше 10 хвилин вашого часу. Чи можемо ми розпочати?

1) Як ви відноситесь до мережі Інтернет в загальному? Оцініть будь-ласка за десяти бальною шкалою де 1 це зовсім негативно а 10 це абсолютно позитивно, ви можете використати будь-яку оцінку від 1 від 10._________

2)Як часто ви відвідуєте мережу Інтернет? Оцініть будь-ласка за десяти бальною шкалою де 1 це дуже рідко а 10 це дуже часто, ви можете використати будь-яку оцінку від 1 від 10._________

3)Як часто ви відвідуєте мережу Інтернет для пошуку інформації Оцініть будь-ласка за десяти бальною шкалою де 1 це дуже рідко а 10 це дуже часто, ви можете використати будь-яку оцінку від 1 від 10._________

4) Як часто ви відвідуєте мережу Інтернет для пошуку з особистою метою а не для роботи? Оцініть будь-ласка за десяти бальною шкалою де 1 це дуже рідко а 10 це дуже часто, ви можете використати будь-яку оцінку від 1 від 10._________

5) Як часто ви відвідуєте мережу Інтернет для пошуку інформації для навчання чи роботи? Оцініть будь-ласка за десяти бальною шкалою де 1 це дуже рідко а 10 це дуже часто, ви можете використати будь-яку оцінку від 1 від 10. _________

6) На скільки часто ви використовуєте Інтернет по зрівнянню з іншими засобами масової інформації(Преса, Радіо, Телебачення)? Оцініть будь-ласка за десяти бальною шкалою де 1 це дуже рідко а 10 це дуже часто, ви можете використати будь-яку оцінку від 1 від 10. _________

7) Чи вбачаєте ви негативний вплив Інтернету на вас як громадянина України? Оцініть будь-ласка за десяти бальною шкалою де 1 так вбачаю, а 10 геть не вбачаю. _________

8) Чи вважаєте ви, що Інтернет має вплив формування громадського обурення?

Оцініть будь-ласка за десяти бальною шкалою де 1 так вважаю, а 10 я та не вважаю. _________

9) Підкажіть як би була можливість користування Інтернетом частіше ніж ви могли б, і дозволяв час. Ви проводили б його і Інтернеті чи можливо надали б перевагу іншим засобам ЗМІ. Розставте будь ласки від 1 до 4. Де 1 це низький пріоритет а 4 високий.

А) Радіо------------

Б)Телебачення---

В) Преса-----------

Г) Інтернет---------

10) Скільки повних років вам виповнилося? _________

11) Яка ваша стать?

Чоловік / Жінка_________

Результати дослідження

Мною було проведено дослідження під назвою «Використання Інтернет, та впливу його на формуванні громадської думки в Україні»

В ході проведення опитування мною було опитано анкетним методом, 20 респондентів, віком від 20 до 25 років. Переважно студентів, саме студентів я обрав через те що це дуже соціально активна ланка нашого суспільства.

Перше питання анкети визначало загальну думку про мережу Інтернет, і в 100% вона є позитивною. Більшість опитуваних мною респондентів використовують Інтернет переважно для знаходження інформації та спілкування. Виключно для роботи Інтернетом молодь користується менше. А для вплив на формування громадської думки молодь має відвідувати не тільки соціальні мережі і наукові сайти, а й інші інформаційні ресурси. Хоча і в соціальних мережах проводяться дискусії що до політичного та соціального становища в країні. Більшість респондентів які пройшли анкетування надають сааме перевагу мережі Інтернет і ніколи не поступаються в здобуванні інформації з Радіо, Телебачення чи Преси.

Всі 90% опитаних респондентів вважають що Інтернет має негативний вплив на

Них як на громадян і як просто на користувачів Інтернету але не мають намірів більше не відвідувати сторінки всесвітньої павутини.

В загальному, Інтернет це новий інформаційний гігант, який в останні роки 21-століття набув просто небувалого значення в різних сферах, і з надзвичайною швидкістю проникає в життя і голову, буденність кожного громадянина країни. Від старого до молодого, і тому слід розуміти що сааме Інтернет, та всі його прояви, такі як соціальні мережі, є основними чинниками формування громадської думки Українців.

Висновок

Вплив Інтернету на громадську думку є незаперечним. Інтернет виражає і формує громадську думку, яку прийнято розглядати як колективне судження людей, в якому ставлення до подій і явищ виявляється у формі схвалення, осуду або вимоги. Громадська думка формується в процесі руху інформації в суспільстві, відображає людське буття, суспільну практику людей і виступає як регулятор діяльності. В цілому громадська думка формується під впливом усіх засобів масової інформації (радіо, преса, телебачення, Інтернет). Маючи на меті привернути увагу громадськості до актуальних проблем, ЗМІ намагаються повніше відтворити у своїх матеріалах такі елементи змісту, як значущість розв'язання поставленої проблеми безпосередньо для індивіда, його сім'ї, колег тощо. Такого роду інформація є важливим каталізатором процесу формування громадської думки.

Будучи станом суспільної свідомості, громадська думка є ніби посередницею між свідомістю і практичною діяльністю людей. Не підмінюючи ні однієї із форм суспільної свідомості, не спираючись на організовану силу як закон, не визначаючи цілей, як це робить програма, громадська думка з допомогою специфічних засобів, шляхом схвалення або осуду, захоплення чи зневаги, акцентування інтересів, раціональної та емоційної оцінки людей і їхніх учинків сприяє трансформації тих чи інших ідей у конкретні вчинки.

Отже, виражаючи і формуючи громадську думку, Інтернет, з одного боку, акумулює досвід і волю мільйонів, а з другого -- впливає не тільки на свідомість, а й на вчинки, групові дії людей.

Інтернет здійснює свою політичну, управлінську роль у політичній системі шляхом обговорення, підтримки, критики й осуду різних політичних програм, платформ, ідей і пропозицій окремих осіб, громадських формувань, політичних партій, фракцій.

Як відомо, суспільство не може існувати, не маючи багатосторонньої, точної інформації про дійсність, в тому числі про сферу соціальних відносин. Відчуваючи потребу в одержанні регулярної інформації, воно утворює спеціальні інститути, які постачають йому цю інформацію. З іншого боку, ці інститути використовують силу інформації з метою впливу на суспільство.

Важливим чинником на сучасному етапі розвитку ЗМІ стало кардинальне переосмислення ролі та завдань мас-медіа, виокремлення окремих пріоритетів, пошук нових тенденцій діяльності. Засоби масової інформації стали "гарантом демократичної правової країни, де поважають права людей, зокрема доступ до своєчасної та об'єктивної інформації. Відтак ЗМК на сьогоднішній день відіграють неабияку роль у багатогранній системі вдалого розвитку демократичного ладу держави. Мас-медіа виступають "рупором правди та справедливості", важливим елементом формування громадської думки, де кожен має право власного голосу і власних переконань.

Таким чином, інститути соціального інформування - Інтернет, преса, радіо, телебачення - одночасно є інститутами виховання політичної культури, економічного мислення, які використовуються владними структурами в інтересах задоволення потреб суспільства, суспільного прогресу.

Список використаної літератури

1. Закон України про інформацію // Відом. Верховної Ради України. - 1992. - № 48.

2. Закон України про інформаційні агентства // Відом. Верховної Ради України. - 1995. - № 13.

3. Закон України про друковані засоби масової інформації // Відом. Верховної Ради України. - 1993. - № 1.

4. Закон України про систему Суспільного телебачення і радіомовлення // Відом. Верховної Ради України. - 1997. - № 45.

5. Закон України про порядок висвітлення діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації // Відом. Верховної Ради України. - 1997. - № 49.

6. Грищенко О.М., Шкляр В.І. Преса і політика: проблеми, концепції, досвід. - К.: Ін-т журналістики КНУ, 2009.

7. Громадська думка: за матеріалами семінару. _ К., 2010.

8. Дмитровський З. Коментар в інформаційній телепрограмі: особливості, методика підготовки // Українська журналістика: історія і сучасність. Вісник Львівського університету. - Львів, 1988.-Вип. 22.

9. Копиленко О.Л. Влада інформації. - К., 1991.

10. Корольков. Г. Паблик рілейшнз. Наукові основи, методика, практика. Підручник, 2-е вид. доп. - К.: Видавничий дім "Скарби", 2008.

11. Лубкович І.М. Основні принципи психології масової комунікації // Українська журналістика: історія і сучасність. Вісник Львівського університету. - Львів, 2008.-Вип. 20.

12. Михайлин І. Л. Основи журналістики: Підручник. Вид. 3-е доп. і поліпш. - К.: ЦУЛ, 2003.

13. Нестеряк Ю. Державна підтримка ЗМІ: європейські традиції та українська практика // Вісник Київського національного університету. Журналістика. - 2009. - № 10.

14. Основи масово-інформаційної діяльності: Підручник / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов. - К., 2009.

15. Політологія / За ред. О.І.Семківа. - Львів, 2007.

16. Приступенко Т. О. Теорія журналістики: етичні та правові засади діяльності засобів масової інформації: Навчальний посібник. - К.: Інститут журналістики, 2004.

17. Багдикян Б. Монополия средств информации. - М., 2007.

18. Блумер Г. Коллективное поведение: Пер. с англ. // Американская социологическая мысль: Тексты. - М., 1994.

19. Богомолова Н.Н. Социальная психология печати, радио и телевидения.-М.: Изд-во МГУ, 1991.

20. Бурдье П. Общественное мнение не существует // Социология политики. - М., 1993.

21. Бурдье Пьер. Социология политики. _ М., 1993.

22. Ворошилов В.В. Журналистика. Базовый курс.: Учеб. Псобие. / С-П Ин-т социологии и управления социальными процесами. - 3-е издание. - СПб.: Издат-во Михайлова В.А., 2011.

23. Грушин Б.А. Эффективность массовой информации и пропаганды: понятие и проблемы измерения. - М.: Политиздат, 1987.

24. Доценко Е. Психология манипуляции. - К.: Изд-во Вища школа, 1989.

25. Ефимова Е.Д. Участие различных групп населения в производстве массовой информации. Автореф. дис. канд.философ.наук - Минск, 1987.

26. Жаворонков А.В. Аудитория СМИ и пропаганды: социологический анализ. - М.: Политиздат, 1986.-245с.

27. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием. - М., 2010.

28. Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід. -- К.: К.І. С., 2002

29. Любивый Я.В. Современное массовое сознание; динамика и тенденции развития. - К., 1993.

30. Маркелов К.В. Информационная политика и общественный идеал. - М., 2005.

31. Международное информационное право: Метод. материалы к междисциплин. спецкурсу. - М: СТЭНСИ, 2009.

32. Ноэль-Нойманн Э. Общественное мнение. Открытие спирали молчания. - М., 1996.

33. Почепцов Г. Г. Информационные войны. -- М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер», 2003.

34. Почепцов Г. Теория и практика коммуникации. - М., 2008.

35. Пугачев В. П. Средства массовой коммуникации в современном политическом процессе // Вестник Московского университета. Серия 12. Политические науки. -- 2009. -- № 5.

36. Скуленко М.И. Убеждающие воздействие публицистики. - К.: Вища школа, 1986.

37. Фомичева И.Д. Методика конкретных социологических исследований и печать.- М.: Изд-во МГУ, 1980.

38. Харрис Р. Психология массовых коммуникаций. -- М.: Олма-Пресс, 2002.

39. Шерковин Ю.Д. Воспитательные функции средств массовой коммуникации. - М., 1990.

40. Шиллер Г. Манипуляторы сознанием. -- М.: Мысль, 1980.

41. Демидов А.И. Власть в единстве и многообразии её измерений // Государство и право. - 2012. - №11.

42. Лубкович И.М., Здоровега В.И. Знать, чтобы воздействовать // Журналист, 1989.-№12.

43. Манеров В.Х. Психологические аспекты в изучении аудитории // Вопросы психологии.-2011.-№2.

44. Сафронов Ф. Именем народа, или мифы идеологии и структуры политического сознания // Диалог. - 2009. - №2

Размещено на Allbest.ur