Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

УДК [070.15: (342.5+352)] (477)

СЛУЖБИ ІЗ ЗВ'ЯЗКІВ З ГРОМАДСЬКІСТЮ В ОРГАНАХ ВИКОНАВЧОЇ І ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ ТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Спеціальність 10.01.08 - журналістика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Мех Олена Валеріївна

Київ 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії масової комунікації Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Черняков Борис Іванович, професор кафедри теорії масової комунікації Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор, Іванов Валерій Феліксович, завідувач кафедри організації масовоінформаційної діяльності Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка

кандидат філологічних наук, доцент Богуславський Олег Вікторович, завідувач кафедри журналістики, видавничої справи та редагування Гуманітарного університету „Запорізький інститут державного та муніципального управління”

Провідна установа Львівський національний університет імені Івана Франка, (Міністерство освіти і науки України)

Захист відбудеться „06„ квітня 2004 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.34 в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Мельникова 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці імені М.О.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розіслано „04” березня 2004 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Сидоренко Н.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Служби із зв'язків з громадськістю в органах виконавчої і законодавчої влади та місцевого самоврядування як складова творення позитивного іміджу держави за допомогою засобів масової інформації, досі не були об'єктом спеціального комплексного наукового дослідження.

Оскільки інформаційним посередником між державними органами та засобами масової інформації виступають служби із зв'язків з громадськістю органів державної влади, їх становлення та розвиток має стати предметом журналістських досліджень. Актуальною є потреба вивчити й узагальнити знання про сучасний стан розвитку служб із зв'язків з громадськістю в органах виконавчої, законодавчої влади та органів місцевого самоврядування. Проаналізувати та визначити роль, завдання, структуру, положення про діяльність, особливості функціонування і правового регулювання цих підрозділів, класифікувати їх періодичні текстові публікації, а також вивчити практичні рекомендації журналістів з питання взаємодії - є необхідною умовою для наукового осмислення та вироблення практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності роботи служб із зв'язків з громадськістю в органах виконавчої та законодавчої влади і місцевого самоврядування на сучасному етапі розвитку нашої держави.

Оскільки від ефективності взаємодії між засобами масової інформації та службами із зв'язків з громадськістю в державних органах влади значною мірою залежить імідж країни, а значить її процвітання, детальна наукова розробка цієї теми є особливо актуальною для України на сучасному етапі розвитку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у рамках наукової теми № 01БФ-045-01 “Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір”, що розробляється в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Мета роботи обумовлена необхідністю підготовки науково об'єктивної праці з питання розвитку та нормативно-правового забезпечення діяльності служб із зв'язків з громадськістю в органах законодавчої та виконавчої влади України на сучасному етапі розвитку. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі осмислення вітчизняного та іноземного досвіду з цієї проблеми, опрацювання та введення у науковий обіг недослідженого масиву внутрішніх нормативних актів, які регулюють діяльність служб із зв'язків з громадськістю в органах державної влади, а також аналізу системи текстових публікацій, які є продукцією прес-служб українських органів законодавчої та виконавчої влади, визначити особливості розвитку, умови функціонування та форми взаємодії з засобами масової інформації служб із зв'язків з громадськістю органів законодавчої та виконавчої влади на сучасному етапі розвитку України, можливості їх впливу на діяльність засобів масової комунікації, національний і світовий інформаційний простір.

Концепція наукової роботи передбачає виконання таких завдань:

- проаналізувати стан вивчення проблеми у вітчизняній та зарубіжній історіографії, визначити повноту її джерельної бази;

- аргументувати визначальну роль служб із зв'язків з громадськістю в органах законодавчої та виконавчої влади у справі формування іміджу України через засоби масової комунікації;

- проаналізувати цілі, завдання та структури служб із зв'язків з громадськістю в органах законодавчої і виконавчої влади в Україні;

- проаналізувати нормативно-правову базу функціонування служб із зв'язків з громадськістю в органах державної влади в Україні;

- узагальнити особливості функціонування служб із зв'язків з громадськістю в іноземних органах влади;

- встановити взаємозв'язок між службами із зв'язків з громадськістю державних органів влади, прес-службами цих органів, незалежними ПР-агентствами, засобами масової інформації та громадськістю;

- визначити ефективність текстових інформаційних публікацій служб із зв'язків з громадськістю через призму засобів масової інформації;

- проаналізувати періодичні текстові публікації, які розповсюджують прес-служби та служби із зв'язків з громадськістю в органах законодавчої та виконавчої влади в Україні серед засобів масової інформації;

- через проведення опитування серед представників засобів масової інформації визначити оперативність, об'єктивність та ступінь відкритості прес-служб державних органів влади, зручність системи акредитації, ефективність методів інформування журналістів службами із зв'язків з громадськістю, а також динаміку іміджу, проведення спільної ідеологічної лінії та достатність об'єму висвітлення роботи державних органів їх прес-службами;

- визначити особливості розвитку служб із зв'язків з громадськістю в органах законодавчої та виконавчої влади в Україні на сучасному етапі.

Об'єкт дослідження - сукупність служб із зв'язків з громадськістю та прес-служб в органах законодавчої та виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування на сучасному етапі розвитку України, засоби масової інформації та їх представники, які постійно співпрацюють з прес-службами органів державної влади.

Предмет дослідження склали основні принципи розвитку та функціонування служб із зв'язків з громадськістю в органах законодавчої та виконавчої влади в Україні, зв'язок між службами із зв'язків з громадськістю державних органів влади, прес-службами цих органів, незалежними ПР-агентствами, засобами масової інформації, громадськістю та формуванням позитивного іміджу органів державної влади в Україні.

Методи дослідження - це сукупність прийомів вивчення наукової літератури, нормативно-правових актів, внутрішніх документів органів законодавчої, виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, результатів соціологічних досліджень, періодичних видань, публіцистичних статей, Інтернет-джерел. У дослідженні застосовано такі методи: моніторинг, контент-аналіз, аналіз документів, соціологічне опитування, статистичний аналіз інформації, порівняльний, індуктивний, дедуктивний, нормативно-інституційний та метод логічного моделювання.

Джерельна база дослідження. Матеріалами дослідження є визначення (дефініції), підходи і теоретичні моделі служб із зв'язків з громадськістю в державних органах влади. Опрацьовано більше 200 наукових джерел, що дало підстави з'ясувати основні тенденції в осмисленні досліджуваного явища.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що це перша в українському журналістикознавстві спроба комплексного дослідження впливу українських засобів масової інформації на формування іміджу державних органів влади через призму їх співробітництва зі службами із зв'язків з громадськістю українських органів виконавчої та законодавчої влади. імідж зв'язок громадськість комунікація

Використані для написання роботи наукові праці, законодавчі акти та інші державні документи, що мають безпосереднє, а також опосередковане відношення до регулювання та управління інформаційними процесами, дозволили акцентувати увагу на проблемах, які не були належним чином висвітлені в історіографічній та науковій літературі.

Проаналізовано та введено у науковий обіг аналіз внутрішніх нормативних документів та систематизовано періодичні текстові публікації служб із зв'язків з громадськістю українських органів виконавчої та законодавчої влади. Узагальнено фактологічну інформацію стану розвитку служб із зв'язків з громадськістю та прес-служб органів виконавчої і законодавчої влади в Україні.

Здійснене цілісне вивчення: структур служб із зв'язків з громадськістю в органах виконавчої та законодавчої влади; положень про служби із зв'язків з громадськістю органів виконавчої, законодавчої влади та органів місцевого самоврядування; прав та обов'язків державних службовців, які є працівниками служб із зв'язків з громадськістю органів державної влади; змісту, жанрової специфіки та проблемно-тематичних аспектів інформаційних текстових публікацій прес-служб та служб із зв'язків з громадськістю українських органів виконавчої та законодавчої влади.

Визначена суть інформаційної політики державних органів влади як комплексу взаємопов'язаних дій служб із зв'язків з громадськістю та засобів масової інформації. Розкрита роль засобів масової інформації у формуванні іміджу державних органів влади. Розроблені принципи формування оптимальної моделі роботи служби із зв'язків з громадськістю в органах державної влади з засобами масової інформації: об'єктивність, оперативність, доступ журналістів до державної інформації, встановлення двостороннього зв'язку “прес-служба - журналіст” тощо.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що опрацьований фактологічний матеріал, основні теоретичні положення та висновки можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць з теорії масової комунікації, зв'язків з громадськістю, діяльності служб із зв'язків з громадськістю та прес-служб в органах державної влади; для підготовки відповідних спецкурсів і спецсемінарів у вищих та середніх навчальних закладах; для розширення тематики досліджень науковців, зокрема журналістів, політологів, соціологів, істориків, спеціалістів зі зв'язків з громадськістю.

Розроблені в дисертаційній роботі рекомендації дали змогу повністю виписати Положення про прес-службу депутатської групи “Відродження регіонів” та фракції Народно-демократичної партії України (далі - НДП), а також взяти участь у розробці Положень про Інформаційне управління та Прес-службу Верховної Ради України (далі - ВРУ) та Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення діяльності керівного складу Міністерства юстиції України.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат, опитування журналістів та наукові статті, в яких оприлюднені основні положення наукової роботи, виконані здобувачем самостійно.

Апробація результатів дисертації пройшла на семінарі для керівників прес-служб органів державної влади, який влаштувала Академія української преси за підтримки Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) (Київ, 23 вересня 2001 р.), на нарадах для працівників прес-служб та управлінь із зв'язків з громадськістю місцевих державних адміністрацій та реґіональних прес-секретарів народних депутатів України, обраних в одномандатних виборчих округах, членів депутатської групи „Демократичний союз” у ВРУ (Київ, 7 жовтня 2001 р.), на семінарі для керівників прес-служб державних органів влади, який проходив у КМУ (Київ, 13 вересня 2002 р.), на семінарах, які влаштувала прес-служба фракції НДП для працівників прес-служб та управлінь із зв'язків з громадськістю місцевих держадміністрацій та реґіональних прес-секретарів народних депутатів України, обраних в одномандатних виборчих округах (Київ, 23 листопада 2002 р.); (Київ, 18 грудня 2002 р.); (Київ, 20 лютого 2003 р.) у ВРУ.

Окремі положення дисертаційного дослідження стали основою доповідей на науково-практичній конференції “ПР-служба. П'ять сходинок організації та розвитку” (Москва, 8-10 серпня 2001 р.), семінарі “Підготовка спеціалістів та керівників прес-служб” (Москва, 16-20 лютого 2001 р.), науково-практичних конференціях “ПР державних органів влади: сучасний стан та перспективи” (Київ, 11-12 квітня 2002 р.), “Державні прес-служби у сучасному інформаційному просторі” (Київ, 13 червня 2002 р.) та “Зв'язки з громадськістю в органах виконавчої влади” (Донецьк, 18-19 лютого 2003 р.).

Деякі твердження, наведенні у дисертаційному дослідженні, були використані під час розробки Положення про Інформаційне управління Верховної Ради України, яке затверджене Розпорядженням Голови Верховної Ради України № 600 від 16 липня 2001 року; Положення про Прес-службу Верховної Ради України, яке на даний момент ще не затверджено; а також Положення про відділ зв'язків із ЗМІ та громадськістю Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення діяльності керівного складу Міністерства юстиції України.

Публікації. Основні положення дисертації викладені у трьох статтях, надрукованих у фахових наукових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації складає 157 сторінок, список використаних джерел - 242 найменування; у роботі є 2 рисунки; додатковий матеріал представлений у 17 додатках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету й основні завдання, розмежовано об'єкт і предмет, вказано наукові принципи та методи дослідження, детально описано апробацію результатів дослідження, окреслено теоретичну й практичну цінність отриманих результатів та наукову новизну дослідження.

У першому розділі “Теоретично-методологічні основи діяльності служб із зв'язків з громадськістю в органах державної влади” аналізується українська та світова історіографія проблеми, подається загальна характеристика джерел досліджуваної теми, аргументується місце засобів масової інформації як одного з основних механізмів творення іміджу органів державної влади, розглядаються моделі зв'язків з громадськістю в державній системі управління.

У підрозділі 1.1 “Історіографія зв'язків з громадськістю в Україні і світі” констатується, що вагомий вклад у розвиток зв'язків з громадськістю як науки внесли: Реке Харлоу, Айві Лі, Едвард Бернайс, Сем Блек, Брендан Брюс, Чарльз Ларсон та інші всесвітньо відомі спеціалісти у цій галузі. Серед українських науковців доробок у галузі ПР, який вирізняється серед інших за своїми об'ємом та наповненістю мають Г. Почепцов та В. Королько.

У контексті досліджуваної теми представляє науковий інтерес аналіз комунікативного аспекту державного управління, поданий у працях таких науковців як Т. Багаєва, В. Бебик, Т. Борисова, А. Векслер, В. Водолазький, Ю. Гнаткевич, В. Комаровський, К. Крос, Р. Гакет, О. Кузьмен, Д. Наріжний, О. Савінова, С. Свєтова, Є. Сулима, Г. Татаринова, С. Тучков, Ю. Фінклер, та інших. Дослідження прикладного характеру знайшли відображення у наукових роботах, в який поданий детальний аналіз місця, ролі і функцій служб із зв'язків з громадськістю державних органів влади в інформаційному просторі таких науковців як Т. Борисова, М. Бочаров, І. Вікентьєв, Є. Єгорова-Гантман, Л. Землянова, Т. Іларіонова, В. Горохов, Н. Казанцев, Е. Капітонов, В. Комаровський, Л. Кускова, К. Плєшаков, І. Решетов, І. Синяєва.

Огляд історіографії досліджуваної теми дає підстави стверджувати: українське журналістикознавство в достатній мірі не зосереджене на вивченні теми взаємовідносин засобів масової інформації з державними органами влади та їх прес-службами. Наукові матеріали з теми дисертації належать до сфери таких наук як журналістика, політологія, право, соціологія та зв'язки з громадськістю. Тому дисертаційне дослідження проводилося на зрізі цих наук. Спостерігається недостатня наукова розробка теми служб із зв'язків з громадськістю в органах виконавчої та законодавчої влади, а також органів місцевого самоврядування в Україні, обґрунтування ролі та визначення оптимальних структур і форм роботи цих підрозділів.

У підрозділі 1.2 “Історія виникнення служб із зв'язків з громадськістю в державних структурах” заперечується поширене твердження про історичну молодість та відсутність багаторічних традицій функціонування служб із зв'язків з громадськістю в державних органах влади. На підтвердження цієї тези наводяться історичні факти існування прототипів служб із зв'язків з громадськістю в Древньому Римі, Ірані, а також періоду Київської Русі. Наведені інші історичні приклади підтверджують, що лише на початку XIX століття були зроблені перші спроби наукового підходу до вивчення зв'язків з громадськістю як науки про формування суспільної думки.

У підрозділі 1.3 “Моделі зв'язків з громадськістю в державній системі управління” розглядається генезис розвитку моделей служб із зв'язків з громадськістю починаючи з радянських часів до сьогодення. Виділено три основні моделі: субординації, перехідну та управлінську. Обґрунтовується теза про те, що відсутність у державній структурі відділу із зв'язків з громадськістю інерційно відтворює тип адміністративно-командної системи, а також, що спираючись на служби із зв'язків з громадськістю, державна влада у повній мірі використовує свої інформаційні, комунікативні можливості, забезпечує стійку, планомірну і репрезентативну інформаційно-комунікативну діяльність, що визначає ефективність усього управлінського процесу.

Підрозділ 1.4 розкриває тему: “ЗМІ як один з основних механізмів здійснення державного ПР”. Під час розгляду сучасного стану функціонування засобів масової інформації через призму існування таких явищ як комерціалізація, монополізація та проблема свободи і незалежності ЗМІ, у дисертаційному дослідженні стверджується, що, не зважаючи на вищевказані несприятливі умови існування засобів масової інформації на сучасному етапі розвитку України, саме журналісти, як представники ЗМІ, є невід'ємною ланкою, яка формує імідж політичних персоналій, державних органів влади та нашої держави в цілому. У підрозділі також аналізуються взаємовідносини державних органів влади, служб із зв'язків з громадськістю та засобів масової інформації. Доводиться визначальна роль засобів масової інформації у справі формування позитивного іміджу органів державної влади в Україні.

У підпункті 1.4.1 “Імідж органів державної влади та рівень впливовості українських ЗМІ” наведено аналіз даних соціологічних опитувань, які підтверджують факт існування високого рівня довіри населення до засобів масової інформації одночасно з ростом недовіри до державних органів влади в Україні. На основі цього робиться висновок: оскільки вітчизняні засоби масової інформації є сьогодні вагомим чинником впливу на суспільну свідомість, саме від громадянської позиції мас-медіа значною мірою залежить, яким шляхом піде українське суспільство: вперед, чи поверне до минулого. Посередницька роль ЗМІ полягає перш за все в тому, що вони представляють інтереси громадськості перед владою, допомагають суспільству їх формулювати та захищати.

У підпункті 1.4.2 “Зв'язки з пресою як інструмент зв'язків з громадськістю” розглядається спільне та відмінне у поняттях: “зв'язки з пресою” та “зв'язки з громадськістю”. Акцентується увага на функціональних відмінностях співробітників державних органів влади, які займаються зв'язками з пресою та зв'язками з громадськістю. Хоча зв'язки з пресою описані науковцями менше ніж зв'язки з громадськістю, широке наукове дослідження цієї теми свідчить про вагому роль, яку вона відіграє у справі формування громадської думки й іміджу організації. А тому є необхідним та актуальним широке наукове вивчення цієї проблеми.

У другому розділі “Служби із зв'язків з громадськістю в державній структурі як механізм інформування та формування громадської думки” проаналізовані нормативні акти, що регулюють діяльність служб із зв'язків з громадськістю в інформаційному полі України та визначені особливості правового регулювання діяльності цих служб у державних органах влади, визначена роль служби із зв'язків з громадськістю в органі державної влади, окреслені цілі та завдання ПР у державних органах, виписані структури та особливості функціонування служб із зв'язків з громадськістю, а також їх взаємодія з незалежними ПР-агенціями, проаналізована відмінність у структурах служб із зв'язків з громадськістю державного та бізнес управління, сформульовані проблеми та перспективи на шляху розвитку служб із зв'язків з громадськістю в державному секторі України.

У підпункті 2.1 “Аналіз нормативних актів, що регулюють діяльність служб із зв'язків з громадськістю в інформаційному полі” встановлено, що та частина законодавства, яка стосується інформаційної сфери, прямо не регулює діяльність та порядок створення служб із зв'язків з громадськістю та прес-служб, а лише встановлює загальні правила. Констатується відсутність спеціальних законів, які б регулювати діяльність служб із зв'язків з громадськістю та прес-служб державних органів влади України.

У підпункті 2.1.1 “Особливість правового регулювання діяльності служб із зв'язків з громадськістю в державних органах влади” описується специфіка правового регулювання діяльності співробітників служб із зв'язків з громадськістю та прес-служб в органах виконавчої, законодавчої влади та органів місцевого самоврядування.

У підрозділі 2.2 “Роль служби із зв'язків з громадськістю в органі державної влади” на основі систематизації та аналізу наукових праць інших дослідників у області державного ПР визначається роль служб із зв'язків з громадськістю в органах державної влади в Україні та світі. Наголошується, що служба із зв'язків з громадськістю є невід'ємною складовою будь-якого уряду демократичної держави, а також є ключовим елементом адміністративної системи, який спрямовано на подолання прірви між бюрократичним урядом і популярним. Роль зв'язків з громадськістю в державному управлінні охарактеризована як сприяння державі у вирішенні об'єктивних протиріч між плюралізмом політичної сфери суспільства і цілісністю державної влади в цілому. У світлі наведених історичних прикладів аргументується, що роль служби із зв'язків з громадськістю полягає також у сприянні формування добрих взаємостосунків засобів масової інформації з представниками влади.

У підрозділі 2.3 “Цілі та завдання ПР в державних структурах” проаналізовані цілі, завдання та принципи роботи служб із зв'язків з громадськістю в державних структурах. У результаті аналізу опрацьованої наукової літератури, робиться висновок, що конкретні цілі ПР можуть змінюватися в залежності від профілю державного органу, але в цілому існує два основоположних принципи діяльності державних ПР: державні органи в демократичній країні повинні звітувати перед народом; державному управлінню необхідна активна підтримка населення. Загальне завдання державного ПР полягає у максимальному впливі на те, які новини з'являться в мас-медіа про державний орган та його політику.

У підрозділі 2.4 “Структури і функціональні завдання служб із зв'язків з громадськістю в державних органах влади” розглядаються структури, штатний розпис, кількість працівників служб із зв'язків з громадськістю у різних органах державної влади. У результаті аналізу структур встановлено, що структурні зв'язки служби із зв'язків з громадськістю поділяються на три групи: вертикальні (забезпечують єдність управління); функціональні (узгодженість дій підрозділів та співробітників); горизонтальні (взаємовідносини між співробітниками, які не знаходяться в функціональній залежності). Також констатується, що структури служб із зв'язків з громадськістю органів державної влади можуть значно варіюватися в залежності від поля діяльності державного органу влади та стану внутрішнього розвитку цього підрозділу в апараті. Аналізуються особливості функціонування та частота контактів служб із зв'язків з громадськістю з різними соціальними та державними інститутами.

У підпункті 2.4.1 “Взаємодія служби із зв'язків з громадськістю в державній структурі та незалежного ПР-агентства” обґрунтовується необхідність періодичного залучення державним органом влади незалежного ПР-агентства. На основі опрацьованої наукової літератури виводиться тенденція найближчого майбутнього, суть якої полягає у підвищенні активності держави та набуття нею статусу основного замовника ПР-послуг. Адже, окрім незалежного погляду зовнішнього консультанта на політичну ситуацію, органам державної влади необхідні інформаційні кампанії у засобах масової інформації, спрямовані на пропаганду рішень, які вони приймають.

У підпункті 2.4.2 “Відмінність у функціонуванні служб із зв'язків з громадськістю державного та бізнес управління” аналізуються відмінності у ресурсах, структурах, функціонуванні, відповідальності, задачах і вимогах до роботи служб із зв'язків з громадськістю в державних органах влади та комерційних структурах. Обґрунтовується думка про те, що засоби масової інформації мають значно менший вплив на прийняття комерційних рішень, ніж політичних та державних, а також про те, що конкурентні умови праці існують у роботі служб із зв'язків з громадськістю як державних органів влади так і комерційних структур.

У підрозділі 2.5 “Перспективи і проблеми на шляху розвитку служб із зв'язків з громадськістю в державному секторі” проаналізовані перспективи та тенденції розвитку служб із зв'язків з громадськістю в державних органах влади, а також проблеми, з якими стикаються служби із зв'язків з громадськістю у процесі становлення й функціонування на сучасному етапі розвитку. Аргументується думка, що швидкому становленню цих підрозділів перешкоджає ряд об'єктивних проблем, серед яких: висока концентрація професіоналів у столиці та низький рівень ПР-продукції органів місцевого самоврядування, повільне формування у керівництва державних органів влади культури демократичного спілкування, сприйняття працівниками служб із зв'язків з громадськістю представників засобів масової інформації у якості ворожої ланки, яка може зашкодити іміджу безпосереднього керівництва, недостатнє надання інформації журналістам та інші.

У третьому розділі “Прес-служба як офіційний представник служби із зв'язків з громадськістю в державній структурі” проаналізовано сучасний стан розвитку та особливості функціонування прес-служб в державних органах влади, зроблено порівняльний аналіз їх положень, описано, проаналізовано та класифіковано масив текстових публікацій служб із зв'язків з громадськістю в органах виконавчої та законодавчої влади, обґрунтовано розмежування понять “прес-служба” і “служба із зв'язків з громадськістю” та наведено іноземний досвід роботи прес-служб в державних органах влади.

У підрозділі 3.1. “Сучасний стан розвитку прес-служб у державних органах влади в Україні” розглянуто державне регулювання проблеми створення та розвитку прес-служб в державних органах влади різного рівня, методи роботи, які застосовують на сучасному етапі прес-служби. Констатується, що не зважаючи на те, що в результаті виконання Указу Президента “Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади” всі державні органи влади мають у своєму апараті відділ прес-служби, рівень їх розвитку та кваліфікації співробітників залишається різним.

У підпункті 3.1.1 “Порівняльний аналіз положень про прес-службу і службу із зв'язків з громадськістю в структурі державного органу влади” розглядається спільне та відмінне, у формі написання і змісті положень про прес-служби й служби із зв'язків з громадськістю різних державних органів, а також статус, місце, функції, цілі їх діяльності, виписані у положеннях. У результаті аналізу положень зроблено висновок відносно основних цілей їх діяльності: забезпечення гласності, прозорості та відкритості в роботі; забезпечення зв'язку з громадянами, їх об'єднаннями в розробці та реалізації програм і рішень; сприяння реалізації законодавства; сприяння становленню інститутів громадянського суспільства.

Згідно з наведеним у положеннях, до основних функцій служб із зв'язків з громадськістю в державних органах влади належать: ідеологічна, аналітична та коректуюча. Вони також реалізують виховну та інформаційну функції, які спрямовані на освіту громадськості в сфері відповідальності державних органів. До основних функцій прес-служби державного органу влади відносяться комунікативна, аналітична, організаційна та координаційна.

Серед основних напрямків роботи, що характерні для більшості прес-служб у положеннях, виділені: вивчення періодичної преси, організація прес-конференцій, брифінгів, акредитація представників ЗМІ, організація інтерв'ю, написання інформаційних повідомлень для телебачення та радіо, інформування громадськості іншими засобами про суть рішень, що приймаються органами державної влади. Основні напрямки роботи служб із зв'язків з громадськістю державних органів також полягають в аналізі суспільної реакції на дії посадових осіб та органів влади, забезпеченні органів влади інформаційними аналітичними матеріалами, формуванні сприятливого іміджу влади і посадових осіб, виробленні інформаційної політики, яку реалізують через засоби масової інформації прес-служби.

У підпункті 3.1.2 “Аналіз інформаційних текстових публікацій прес-служб державних органів влади України” наведені приклади ПР-продукції прес-служб органів виконавчої та законодавчої влади. У результаті аналізу інформаційних текстових публікацій прес-служб органів законодавчої та виконавчої влади України, встановлена закономірність їх появи та проведена класифікація цих публікацій за наступними ознаками: періодичність, частота, цільова аудиторія, жанр, суб'єкт висвітлення.

За часовою характеристикою появи текстових інформаційних публікацій зроблено висновок, що існують періодичні та епізодичні текстові публікації служб із зв'язків з громадськістю органів законодавчої та виконавчої влади України. За цільовою аудиторією інформаційні текстові публікації поділяються на зовнішні та внутрішні. До суб'єктів висвітлення службами із зв'язків з громадськістю та прес-службами державних органів влади відносяться: керівництво державного органу влади, заступники керівництва, керівництво структурних підрозділів. До об'єкту висвітлення - діяльність державного органу влади в цілому, діяльність його керівництва та структурних підрозділів, взаємовідносини державного органу влади з іншими вітчизняними державними та суспільними інституціями, міжнародні відносини органу державної влади.

У підпункті 3.1.3 “Оцінка ефективності роботи прес-служб та служб із зв'язків з громадськістю в державних органах влади журналістами” проведено аналіз результатів анкетування 120 журналістів, представників центральних і реґіональних друкованих та електронних засобів масової інформації України, а також представників інформаційних агенцій, які постійно співпрацюють з прес-службами органів виконавчої, законодавчої влади та органів місцевого управління. Анкета складалася з 17 запитань, відповіді на які було запропоновано оцінити за десятибальною шкалою.

За результатами опитування, журналісти оцінили систему акредитації ВРУ у 8,1 балів, КМУ - 4,7 балів, Адміністрації Президента України (далі АПУ) - 4,0 бала. Серед найбільш зручних методів інформування прес-службами ВРУ, КМУ, АПУ та органів місцевого самоврядування журналісти виділили: ексклюзивне інтерв'ю (9,8 балів), прес-конференцію (8,8 балів), інформацію на сайті державного органу (6,9 балів), інформаційне повідомлення на електронну пошту редакції (6,7 балів), прес-реліз (5,6 балів). Виявилося, що серед масиву інформаційних повідомлень, які надають прес-служби органів державної влади, найчастіше журналісти використовують анонси про події (8,6 балів) та повідомлення інформаційних агентств (6,2 бала). 94 відсотки журналістів використовують інформацію надану прес-службами органів державної влади вибірково.

Опитуванням встановлено, що використання інформаційних повідомлень залежить від: актуальності теми (9,2 бала), політичного забарвлення видання (6,9 балів), правильності подачі повідомлення (6,5 балів), популярності діяча, з яким пов'язана новина (6,6 балів), особистих уподобань журналістів (0,7 бала). Згідно результатів опитування, спільна ідеологічна лінія проводиться в АПУ (100 %), КМУ (87 %), органах місцевого самоврядування (76 %) та ВРУ (29%).

Оцінка оперативності роботи прес-служби ВРУ становить 8,7 балів, АПУ - 7,8 балів, КМУ - 7,0 балів, органів місцевого самоврядування - 5,6 балів. Ступінь відкритості ВРУ журналісти оцінили у 7,8 балів, КМУ - у 4,5 балів, АПУ - 2,8 балів, органів місцевого самоврядування - 2,5 бала. Найвищу загальну оцінку роботи за десятибальною шкалою отримала прес-служба ВРУ - 8,3 бала, АПУ - 5,8 балів, КМУ - 5,5 балів, органів місцевого самоврядування - 4,5 балів. Окремо розглянуті побажання та пропозиції журналістів щодо удосконалення роботи прес-служб органів державної влади, висловлені під час опитування.

У підрозділі 3.2 “Зв'язок прес-служби і служби із зв'язків з громадськістю в державному органі влади” розглядається не тільки робочий взаємозв'язок цих підрозділів, а й спільне та відмінне у функціях і напрямках роботи прес-служб та служб із зв'язків з громадськістю в державних структурах. Констатується, що центральні органи виконавчої та законодавчої влади: АПУ, КМУ та ВРУ мають підрозділи, які займаються формуванням інформаційної політики та окремо - прес-службу, яка через ЗМІ доносить цю політику до широких верств населення, а статус і підпорядкування прес-служби відрізняється у кожному з центральних органів влади.

У підрозділі 3.3 “Іноземний досвід роботи прес-служб державних органів влади” проаналізовано досвід роботи аналогічних підрозділів у структурах органів державної влади країн з демократичними традиціями та зроблено висновок, що в основному служби із зв'язків з громадськістю в державних органах розглянутих країн складаються з двох підрозділів: служба комунікації займається довгостроковим плануванням, а прес-служба вирішує поточні завдання з інформування населення про діяльність державного органу влади. Оглядаючи досвід застосування у вітчизняному інформаційному просторі іноземних моделей роботи прес-служб, зроблено висновок, що без врахування особливостей ментальності населення, кон'юнктури інформаційного простору, рівня розвитку демократії та рівня довіри населення до державних органів просте калькування іноземних навичок може призвести до негативних наслідків.

У “Висновках” окреслені підсумкові результати проведеного дослідження і сформульовано основні положення дисертації.

У праці узагальнено наукові погляди на проблему розвитку, функціонування і взаємодії з засобами масової інформації служб із зв'язків з громадськістю та прес-служб державних органів влади на сучасному етапі розвитку України, проаналізовано нормативно-правову базу функціонування служб із зв'язків з громадськістю та прес-служб у державних структурах, класифіковано інформаційні текстові публікації, які є спільним продуктом служб із зв'язків з громадськістю та прес-служб державних органів влади, з метою пошуку шляхів ефективної співпраці та вироблення практичних рекомендацій для працівників прес-служб у роботі з засобами масової інформації, проведено анкетування журналістів щодо питань, пов'язаних з роботою прес-служб органів виконавчої, законодавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Проведене дослідження дало змогу зробити ряд висновків:

1. Становлення демократії в Україні актуалізувало потребу у створенні та розвитку служб із зв'язків з громадськістю та прес-служб у органах державної влади як невід'ємної ланки у справі здійснення публічного діалогу представників владних структур та громадянського суспільства. Стратегія держави по відношенню до громадянського суспільства, яка реалізується в діяльності служб із зв'язків з громадськістю органів державної влади, проявляється перш за все у визначеній інформаційній політиці.

2. У дисертаційній роботі обґрунтовується важливість широкого наукового дослідження служб із зв'язків з громадськістю в державних органах влади як ключового механізму розробки інформаційної політики в державних структурах. Державна інформаційна політика покликана формувати інформаційні процеси, які, в свою чергу, впливають не тільки на економічний, соціальний, політичний, на-уково-технічний і культурний розвиток суспільства, а й на зміни у світогляді пересічних громадян, функціонування державного механізму та на інфраструктуру суспільних і міждержавних відносин у цілому.

3. Під час аналізу нормативної бази діяльності служб із зв'язків з громадськістю в державних органах влади встановлено, що в правовому полі нашої держави ще не існує спеціальних законів, які б регулювати їх діяльність. Роль, статус, місце, функції та принципи роботи прес-служб та служб із зв'язків з громадськістю в органах виконавчої і законодавчої влади та органів місцевого самоврядування регулюються положеннями про ці структурні підрозділи в апараті державного органу.

4. У дисертаційному дослідженні виділено три основні моделі служб із зв'язків з громадськістю в державних органах влади: субординації, перехідну та управлінську.

5. Розглядаючи сучасний стан функціонування мас-медіа через призму існування таких явищ як комерціалізація, монополізація та проблема свободи і незалежності ЗМІ, стверджується, що, не зважаючи на вищевказані несприятливі умови існування засобів масової інформації на сучасному етапі розвитку України, саме журналісти, як представники ЗМІ, є невід'ємною ланкою, яка формує імідж політичних персоналій, державних органів влади та нашої держави в цілому. Доводиться визначальна роль засобів масової інформації у справі формування позитивного іміджу органів державної влади в Україні.

6. У дисертаційному дослідженні доводиться, що структурні зв'язки у службі із зв'язків з громадськістю поділяються на три групи: вертикальні (забезпечують єдність управління); функціональні (узгодженість дій підрозділів та співробітників); горизонтальні (взаємовідносини між співробітниками, які не знаходяться в функціональній залежності). Також встановлено, що структури служб із зв'язків з громадськістю органів державної влади варіюються в залежності від поля діяльності державного органу влади та стану внутрішнього розвитку цього підрозділу в апараті.

7. На основі опрацьованої наукової літератури виводиться тенденція найближчого майбутнього, суть якої полягає у підвищенні активності держави та набуття нею статусу основного замовника ПР-послуг. Аргументується думка, що швидкому становленню служб із зв'язків з громадськістю в Україні перешкоджає ряд об'єктивних проблем, серед яких: висока концентрація професіоналів у столиці та низький рівень ПР-продукції органів місцевого самоврядування, повільне формування у керівництва державних органів культури демократичного спілкування, сприйняття працівниками служб із зв'язків з громадськістю представників засобів масової інформації у якості ворожої ланки, яка може зашкодити іміджу безпосереднього керівництва, недостатнє надання інформації журналістам та інші.

8. Проаналізувавши ряд положень про служби із зв'язків з громадськістю та прес-служби різних органів державного управління, зроблено висновок відносно основних цілей їх діяльності: забезпечення гласності, прозорості та відкритості в роботі, забезпечення зв'язку з громадянами, їх об'єднаннями в розробці та реалізації програм і рішень, сприяння реалізації законодавства; сприяння становленню інститутів громадянського суспільства. Згідно з наведеним у положеннях, до основних функцій служб із зв'язків з громадськістю в державних органах влади належать: ідеологічна, аналітична та коректуюча, виховна та інформаційна. До основних функцій прес-служби державного органу влади відносяться: комунікативна, аналітична, організаційна та координаційна.

9. Серед основних напрямків роботи, що характерні для більшості прес-служб у положеннях, виділені: вивчення періодичної преси, організація прес-конференцій, брифінгів, акредитація представників ЗМІ, організація інтерв'ю, написання інформаційних повідомлень для телебачення та радіо, інформування громадськості іншими засобами про суть рішень, що приймаються органами державної влади. Основні напрямки роботи служб із зв'язків з громадськістю державних органів полягають в аналізі суспільної реакції на дії посадових осіб та органів влади, забезпеченні органів влади інформаційними аналітичними матеріалами, формуванні сприятливого іміджу влади і посадових осіб, виробленні інформаційної політики, яку реалізують через засоби масової інформації прес-служби.

10. Встановлено, що західна модель побудови ПР-підрозділу реалізована у всіх центральних органах виконавчої та законодавчої влади: АПУ, КМУ та ВРУ. Статус і підпорядкування прес-служби має свої особливості у кожному з центральних органів влади. Аналіз сучасного стану розвитку прес-служб та служб із зв'язків з громадськістю дав можливість визначити, що всі органи виконавчої та законодавчої влади в Україні, а також органи місцевого самоврядування мають у своєму апараті відділ прес-служби. Також встановлено, що в органах місцевого самоврядування України прес-служби, окрім своїх функціональних обов'язків, виконують роль служб із зв'язків з громадськістю. У дисертаційному дослідженні доводиться, що прес-служба є мінімальною ланкою, без якої неможливе інформування суспільства про діяльність державного органу влади.

11. У результаті аналізу сучасного стану розвитку, а також ролі, цілей та функцій прес-служб органів виконавчої, законодавчої влади та органів місцевого самоврядування обґрунтовано, що прес-служба державного органу влади є офіційним рупором не тільки відділу із зв'язків з громадськістю, а й самого державного органу.

12. Служби із зв'язків з громадськістю покликані забезпечувати регулярне надання інформації про резуль-тати діяльності державних органів влади, плани та рішення, що ними приймаються. До їх основних функцій належать: ідеологічна, аналітична та коректуюча. Вони також реалізують виховну та інформаційну функції, які спрямовані на освіту громадськості в сфері відповідальності державних органів. До основних функцій прес-служби відносяться: комунікативна, аналітична, організаційна та координаційна.

13. Аналіз масиву інформаційних текстових публікацій служб із зв'язків з громадськістю органів законодавчої та виконавчої влади України дав можливість прокласифікувати інформаційні текстові публікації за періодичністю, частотою, цільовою аудиторією, жанром, суб'єктом висвітлення. Згідно з класифікацією публікації поділяються на: періодичні, епізодичні, зовнішні та внутрішні. До суб'єктів висвітлення службами із зв'язків з громадськістю та прес-службами державних органів влади відносяться: керівництво державного органу влади, заступники керівництва, керівництво структурних підрозділів. До об'єкту висвітлення - діяльність державного органу влади в цілому, діяльність його структурних підрозділів, взаємовідносини державного органу влади з іншими вітчизняними державними та суспільними інституціями, міжнародні відносини органу державної влади.

14. У результаті аналізу іноземного досвіду формування та роботи прес-служб в органах державної влади зарубіжних країн встановлено, що в основному служби із зв'язків з громадськістю складаються з двох підрозділів: служба комунікації займається довгостроковим плануванням, а прес-служба вирішує поточні завдання з інформування населення про діяльність державного органу влади. Оглядаючи досвід застосування у вітчизняному інформаційному просторі іноземних моделей роботи прес-служб, зроблено висновок, що без адаптації, тобто, врахування особливостей ментальності населення, кон'юнктури інформаційного простору, рівня розвитку демократії та рівня довіри населення до державних органів, калькування іноземних навичок може призвести до негативних наслідків.

15. У результаті анкетування журналістів виявлено, що рівень відкритості виконавчих органів влади є значно нижчим, ніж у законодавчому органі влади. Причина такої ситуації полягає у створенні інформаційних бар'єрів для журналістів працівниками прес-служб з метою уникнення витоку небажаної для іміджу керівництва державного органу інформації. Серед шляхів підвищення ефективності роботи прес-служб та служб із зв'язків з громадськістю в державних органах влади - зміна принципів ставлення керівництва прес-служб та служб із зв'язків з громадськістю до представників засобів масової інформації. Прес-служба не повинна створювати перепони журналістам у процесі отримання інформації від посадових осіб. А навпаки: вона має виступати посередником узгодження інтересів державного органу та конкретних засобів масової інформації, як рівноправних, але ситуативних партнерів.

16. Ресурс керівника прес-служби полягає в першу чергу у використанні неформальних механізмів підтримки контактів. У тому числі це доводять і результати анкетування журналістів. У дисертаційні роботі наголошується на обов'язковій наявності професійних якостей у керівників і працівників прес-служб та служб із зв'язків з громадськістю в державних органах влади, адже від професійності кадрів цього підрозділу та ефективності їх роботи залежить ставлення суспільства до державної структури, її керівника, а іноді і гілки влади, яку представляє державне відомство, в цілому.

17. За результатами опитування журналістів були встановлені найбільш зручні методи інформування ЗМІ прес-службами органів державної влади: ексклюзивне інтерв'ю, прес-конференція та інформація на сайті державного органу. Серед масиву інформаційних повідомлень, які надають прес-служби органів державної влади, найчастіше журналісти використовують анонси про події та повідомлення інформаційних агентств. 94 відсотки журналістів використовують інформацію надану прес-службами органів державної влади вибірково. Опитуванням також встановлено, що використання інформаційних повідомлень залежить в основному від актуальності теми, політичного забарвлення видання та правильності подачі повідомлення. Згідно результатів опитування, спільна ідеологічна лінія проводиться в АПУ, КМУ, органах місцевого самоврядування та ВРУ.

18. Під час аналізу джерельної бази дослідження спостерігалася недостатня наукова розробка теми служб із зв'язків з громадськістю в органах виконавчої та законодавчої влади, а також органів місцевого самоврядування в Україні. Тому у дисертаційному дослідженні органам виконавчої та законодавчої влади рекомендується започаткувати проведення циклу науково-практичних конференцій для керівників служб із зв'язків з громадськістю та прес-служб державних органів влади, на законодавчому рівні сприяти виданню довідників, посібників та монографій з теми взаємодії засобів масової інформації з державними органами влади. З метою активізації наукової розробки цієї теми було б доцільно провести соціологічне дослідження ефективності інформаційних матеріалів служб із зв'язків з громадськістю і прес-служб державних органів влади та визначити оптимальні структури і форми роботи служб із зв'язків з громадськістю в державних органах влади.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Мех О.В. Методи підвищення ефективності інформації в роботі прес-служби з телебаченням // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія журналістика. К., 2001. Вип. 9. С. 35-38.

Мех О.В. Політичне консультування як одна зі складових успішної PR-кампанії // Актуальні питання масової комунікації. К., 2001. Вип. 3. С. 31.

Мех О.В. Українські ЗМІ у виборчих технологіях // Актуальні питання масової комунікації. К., 2002. Вип. 2. С. 36-38.

Анотація

Мех О.В. Служби із зв'язків з громадськістю в органах виконавчої і законодавчої влади та місцевого самоврядування на сучасному етапі розвитку України. - Рукопис.

Дисертація подана на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.08 - журналістика. - Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2003.

У дисертації здійснено комплексне дослідження діяльності служб із зв'язків з громадськістю в органах виконавчої і законодавчої влади та місцевого самоврядування на сучасному етапі розвитку України, узагальнено наукові погляди на проблему розвитку, функціонування і взаємодії з засобами масової інформації служб із зв'язків з громадськістю та прес-служб державних органів влади, з'ясовано місце і роль цих підрозділів в органах виконавчої і законодавчої влади та місцевого самоврядування, визначено функції та завдання служб із зв'язків з громадськістю в державних структурах.

У дисертаційному дослідженні проаналізовано нормативно-правову базу функціонування служб із зв'язків з громадськістю та прес-служб в державних структурах, здійснено комплексний аналіз та розроблено класифікацію інформаційних текстових публікацій, які є спільним продуктом служб із зв'язків з громадськістю та прес-служб державних органів влади і розповсюджуються прес-службами державних органів серед засобів масової інформації. Аргументована визначальна роль взаємодії служб із зв'язків з громадськістю в органах виконавчої і законодавчої влади та засобів масової інформації у справі формування позитивного іміджу державних органів влади.

З метою пошуку шляхів ефективної співпраці та вироблення практичних рекомендацій для працівників прес-служб у роботі з засобами масової інформації, проведено анкетування журналістів щодо питань, пов'язаних з роботою прес-служб органів виконавчої, законодавчої влади та органів місцевого самоврядування. Результати соціологічного опитування журналістів проаналізовані у дисертаційному дослідженні, на їх основі вироблені практичні рекомендації.