Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ У КОНТЕКСТІ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ: ФОРМУВАННЯ, ФУНКЦІОНУВАННЯ, ЖАНРОВІ ПРИЙОМИ

Городенко Леся Михайлівна

Київ - 2003

Анотація

Городенко Л.М. Засоби масової комунікації у контексті громадської думки: формування, функціонування, жанрові прийоми.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.08 - Журналістика. Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ. 2003.

Дисертаційне дослідження присвячене вивченню форм, методів та прийомів упливу на громадську думку, що використовуються у ЗМІ. Аналіз даної теми не втратив своєї актуальності, оскільки мас-медіа відіграють домінантну роль у процесі донесення інформації до читача, глядача, слухача. У дисертації систематизовані як приховані, так і явні можливості впливу на громадськість, а також приклади використання такого впливу українськими журналістами. В окремому розділі відображено механізми маніпулювання через пресу під час передвиборних кампаній, бо в цей період відбувається максимальне використання методів та прийомів упливу на електорат.

Вперше у вітчизняній науці визначено вплив однієї резонансної події (катастрофи літака СУ-27 у Скнилові) у житті українського народу та прослідковано варіанти зміни громадської думки щодо неї крізь жанрову палітру завдяки ЗМІ. Запропоновано модель „Комунікативного діалогу” із субмоделями, де відображені зв'язки мас-медіа та аудиторії, визначено бар'єри (шуми), які заважають сприйняттю інформації.

Ключові слова: засоби масової комунікації, громадська думка, вплив, засоби і методи впливу, політична реклама, вибори.

Аннотация

Городенко Л.М. Средства массовой информации в контексте общественного мнения: формирование, функционирование, жанровые приемы..

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.08 - Журналистика. Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. Киев. 2003.

Диссертационное исследование посвящено изучению форм, методов и приемов влияния на общественное мнение, используемых в СМИ. Тема не утратила своей актуальности, так как масс-медиа играют доминантную роль в процессе донесения информации к читателям, зрителям, слушателям. В диссертации рассматриваются как скрытые, так и явные возможности влияния на общественность, а также примеры использования такого влияния украинскими журналистами. В отдельном разделе отображены механизмы манипулирования через прессу во время предвыборных кампаний, именно в этот период максимально используются методы и приемы влияния на электорат.

Впервые в отечественной науке исследовано влияние резонансного события (катастрофы самолета СУ-17 в Скнылове) в жизни украинского народа и отслежено варианты изменения общественного мнения об этом событии. Используя результаты эксперимента, предложено модель “Коммуникативного диалога” с субмоделями, где отображены связи масс-медиа и аудитории, систематизированы шумы (барьеры), которые мешают востриятию информации.

В диссертации предложено разные подходы к классификации скрытого и явного влияния и их использование в журналистских текстах. В зависимости от конечного результата, реализации задач нужно выделить такие типы скрытого влияния: полный, частичный, апперцепционный.

Формой установления методов, используемых в журналистских материалах являются эмоциональная (тональная) окраска текстов; дополнение изобразительными (графическими), звуковыми элементами, построение видеосюжетов; использование значений слов и понятий (на уровне семантики); позиционирование информации в соответственной контекстной среде; время / место подачи материала. Для того, чтобы пересечь барьеры восприятия, информация должна стать известной и понятной, такой, которая вкладывается в схемы мировоззрения каждого представителя общественности.

Ключевые слова: средства массовой коммуникации, общественное мнение, влияние, способы и методы влияния, политическая реклама, политическая культура, выборы.

Annotation

Horodenko L.M. Mass-communication tools in the context of public opinion: formation, functioning, genre methods. - Manuscript.

The thesis is presented to obtain scientific degree of candidate of philological sciences within the specialization 10.01.08 - Journalism. Institute of journalism Kiev National Taras Shevchenko University. - Kiev, 2003.

The thesis is concentrated on the analysis of forms, methods and techniques of influence on public opinion used in mass-communication tools. The urgency of the analysis of the presented topic is holding now inasmuch the mass media plays the dominant role in the process of reader, viewer, and listener information. Abstruse and obvious capabilities of influence on the society and the examples of application of such impact by Ukrainian journalists are codified in the thesis. Mechanisms of manipulations through press during pre-election company are described in the whole part of the thesis, because of maximum application of methods and techniques on the electorate during this period.

For the first time in the domestic science there was represented the influence of the one resonance action in the life of Ukrainian nation (the disaster of the airplane SU-27 in Sknulov) and it was monitored the way of possible changes of public opinion concerning the action through genre palette with the help of mass media. The model of “Communicative dialogue” with submodels was proposed where the links between mass-media and audience are described, walls that prevent the information perception are defined.

Key words: mass-communication tools, public opinion, influence, methods and techniques of influence, political advertising, elections.

політичний рекламний масовий інформація

1. Загальна характеристика роботи

Медіа-простір нашої держави складається з багатьох видань різного політичного, ідейного, тематичного спрямування, які намагаються зайняти свою нішу і сформувати свою читацьку аудиторію. В умовах жорсткої економічної боротьби виживають ті видання, які вміють не тільки знайти інформацію, а й донести до читачів суть проблеми. Журналісти спілкуються опосередковано зі своїми читачами, тому у більшості випадків реакція на матеріал автору залишається невідомою.

Актуальність проблеми зумовлена зростанням інтересу суспільства до ситуацій, що в ньому відбуваються, а також до тенденцій у ЗМІ щодо висвітлення цих ситуацій. Позиція громадськості щодо того чи іншого явища дійсності викликає зацікавлення у широких мас, і мас-медіа, як основне джерело поширення інформації у сучасному світі намагається не тільки задовольнити ці потреби, але й посісти свою нішу серед майже двадцяти тисяч періодичних видань України: ЗМІ залучають до себе увагу, використовуючи різні методи та засоби. Тому виокремлюється проблема ефективності впливу, який здійснює видання на аудиторію та громадськість.

Громадську думку вивчають різні науки. Її дослідженню присвячено багато праць, особливо закордонних учених. Найчастіше громадську думку розглядають з погляду психології, соціології та політології. І саме цим галузям належить найбільша частина розробок. В журналістиці це поняття здавна існувало у жанрах “лист до редакції”, “відкритий лист”, інших формах листування, публікаціях рейтингів, соціологічних даних та ін.

Крім того, нині однією з головних функцій журналістики чи, власне, засобів масової інформації (ЗМІ) вважається інформування. В українських виданнях та телерадіопрограмах активно використовується формула американських новин - “новини без коментарю”. За радянських часів головною функцією журналістики було інформування, а також - виховання та вплив на аудиторію. Побутувала навіть усталена абревіатура ЗМІП - засоби масової інформації та пропаганди.

Громадська думка належить до найдавніших феноменів суспільства. Без неї неможливий сучасний соціум. Її роль особливо росте в переломні етапи розвитку історії. Вплив на громадську думку, її використання і маніпулювання нею значною мірою визначили спочатку процеси перебудови, потім розпад СРСР та поглиблення всесторонньої кризи країн колишнього радянського табору. Чимало проблем у сучасній Україні зумовлені труднощами формування громадської думки.

Українська журналістика вийшла з радянської, тому для неї властива функція спілкування з аудиторією. Американські принципи репортерської журналістики зустрічаються у деяких виданнях, але, на нашу думку, у найближчі роки не стануть домінантними. В зв'язку з цим постає питання виявлення тенденцій щодо сприйняття реципієнтами журналістських текстів, дослідження засобів та методів упливу і їх використання з метою формування громадської думки щодо актуальних соціальних проблем.

Західна практика свідчить, що, починаючи з 20-х років минулого століття, вивченню громадської думки і методів впливу на неї приділялася надзвичайно велика увага. Радянська школа опирається при вивченні громадської думки на дослідження, проведені Б. Грушиним та В. Коробейніковим.

Історичного досвід свідчить, що в тоталітарному суспільстві визнавався лише один метод впливу на громадську думку - пропаганда, всі інші вважалися або буржуазними, або такими, що працюють на користь капіталістів.

Набуття суспільством ознак, властивих масовому суспільству, - загальна характеристика нашого часу, яка торкнулась і громадської думки. Її носіями стають усе значніші маси людей. З урахуванням того, що контрольна функція громадської думки в цьому випадку виступає на рівні не лише мікросуспільства, але й на соціальному рівні, суттєво збільшується значимість наслідків такої дії й актуальність вивчення її механізмів.

Науковці В. Шкляр, О. Гриценко, Г. Кривошия, А. Чічановський вважають основною функцією журналістської творчості вплив на громадську думку. Дослідник В. Різун розглядає журналістський текст як один з головних засобів впливу на громадськість, оскільки навіть нейтрально забарвлена інформації може містити у собі приховані елементи впливу. Подібну позицію щодо формування громадської думки текстовими засобами займає М. Феллер. Одними з останніх досліджень у цьому напрямку є дисертації В. Корнєєва, у якій автор класифікує прихований вплив у текстовому середовищі та В. Шевченко, де розглядаються візуальні принципи впливу інформації.

Вплив за допомогою графічних елементів вивчає й американська дослідниця М. Картер.

Крізь призму вивчення історичного розвитку української книги науко-вець М. Тимошик аналізує досвід впливу на аудиторію друкованого слова. Він доходить до висновку, що саме через книгу відбувається процес формування свідомості та самосвідомості читача, і саме українські книги в історичному ракурсі виступають у ролі головних носіїв національної ідеї. Визначення ролі національної ідеї як складової впливу на громадськість знахо-димо у А. Животка та перекладних чи допрацьованих виданнях М. Тимошика.

Місце те роль дискурсу у комунікативному процесі виступаються головними елементами дослідження, проведеного К. Серажим. Окрім того, авторка поглиблено вивчає можливості політичного дискурсу на прикладі рекламних кампаній у ЗМІ.

Формування впливу на рівні лексики та семіотики систематизує Л. Кисельова, яка розглядає систему мови з погляду комунікації, що дає можливість окреслити прагматичний потенціал тексту.

Соціальні аспекти впливу розглядав М. Бахтін, згідно з яким вплив тексту, враховуючи соціальні стереотипи, формує соціальні потоки.

Відомий політолог С. Кара-Мурза визначає основні тенденції у маніпулюванні думками громадськості протягом останнього століття. Окремо він звертає увагу на роль ЗМІ у важливих політичних процесах як головного засобу донесення відомостей та чинника формування думки.

На сучасному етапі особливо часто звертаються до досліджень громадської думки різні політики чи політичні партії, угруповання, блоки, оскільки у період передвиборної боротьби актуальним є вивчення думки широких мас населення і подальший вплив на неї з метою отримання позитивного результату.

Отож, актуальність дослідження полягає в необхідності вивчення методів та принципів впливу на громадську думку через засоби масової інформації, систематизації та групуванні видів прихованого та явного впливу на аудиторію.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукову роботу виконано в рамках пріоритетного напрямку №01БФ045-01 “Системи масової інформації та світовий інформаційний простір”, зокрема, за науковою темою “Основні види, форми та жанри реклами в інформаційній моделі українських ЗМІ” згідно з планом наукової роботи Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Дослідження відповідає навчальній та науковій проблематиці кафедри видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Для встановлення і вирішення проблем, що безпосередньо пов'язані з формуванням та функціонуванням громадської думки, а також методів впливу на неї, проводиться комплексне наукове дослідження щодо з'ясування причин, які сприяють створенню ідеологічних та моральних норм у суспільстві, визначають провідну роль ЗМІ щодо впливу на громадську думку.

Мета роботи - виявити можливості впливу на громадську думку за допомогою ЗМІ, використовуючи газетні публікації та телевізійні передачі, продемонструвати використання методів упливу в конкретний історичний час; проаналізувати, як трактування в ЗМІ однієї окремо взятої суспільно важливої події може змінити ставлення громадськості до політичних, соціальних інституцій.

Мета передбачає виконання наступних завдань:

1. Вивчити механізми впливу на громадську думку та можливості їх подальшого використання за допомогою ЗМІ. Систематизувати й згрупувати форми та методи прихованого та явного впливу, використовувані в ЗМІ для досягнення поставленої мети.

2. Розробити модель комунікативного діалогу, результатом якого є порозуміння. Визначити місце ЗМІ у цій моделі, чинники сприйняття чи несприйняття інформації.

3. Дослідити ринок політичної рекламної продукції щодо використання форм та методів упливу на громадськість через ЗМІ.

4. Простежити співвідношення і залежність між жанровою палітрою та ступенем сприйняття текстової інформації.

5. Експериментально перевірити ефективність формування громадської думки щодо зазначеної події структурними та смислово-експресивними засобами.

Об'єктом дослідження виступає громадська думка, сформована за допомогою різних методів та форм через ЗМІ.

Предметом дослідження є реалізація прихованого впливу в журналістському творі, що може спричинити формування громадської думки щодо зазначеної конкретної події.

Методи даної дисертаційної роботи - це сукупність прийомів вивчення наукової літератури, законодавчих актів різних рівнів, матеріалів преси й телебачення, рекламної продукції, Інтернет-джерел; теоретичне осмислення практики текстової діяльності в аспекті умов реалізації прихованого впливу. Для проведення експериментального дослідження використовувались такі методи, як моніторинг (створення списку електронних ЗМІ, а також занесення інформації до баз даних); контент-аналіз (опрацювання, аналіз змісту повідомлень); статистичний аналіз інформації. Серед традиційних методів використано логіко-філософські: порівняльний, дедуктивний, індуктивний. Серед нових методів - метод оцінок, нормативно-інституційний, структурний та стилістичний аналіз текстів. При здійснення експерименту застосовувався аналіз документів.

Джерельна база дослідження. Матеріалами дослідження є визначення (дефініції), підходи і теоретичні моделі впливу на громадську думку через ЗМІ. Опрацьовано понад 150 наукових джерел.

Основою емпіричного дослідження виступили тексти сучасних українських ЗМІ: газети „Галичина” (як приклад регіонального видання), „День” (як приклад щоденного загальнонаціонального видання), „Дзеркало тижня” (як приклад аналітичного загальнонаціонального видання), „Високий замок”, „Поступ” (як приклади найпопулярніших видань Львова), „Факты и комментарии” (як приклад найбільш масового інформаційного видання), Інтернет-видання „Кореспондент”, „Подробиці”, „ПроУА”, „Українська правда” (відповідно до рейтингів та статистичних даних найбільш популярних і відвідуваних видань системи Bigmir), телевізійні матеріали у різний часовий проміжок. Період дослідження - липень-серпень 2002 р. Обсяг проаналізованого текстового матеріалу - понад 100 ум. арк.

Наукова новизна полягає в тому, що вперше досліджено вплив однієї резонансної події (катастрофи літака СУ-27 на Скнилівському леталищі) в житті українського народу на формування громадської думки через засоби масової інформації, систематизовано види прихованого та явного впливу на громадськість через ЗМІ, розроблено модель комунікативного діалогу, результатом якого є порозуміння, та визначено місце ЗМІ у цій моделі.

Теоретична цінність дисертації визначається внеском у дослідження актуальних проблем формування та функціонування громадської думки - класифікації засобів прихованого та явного впливу, визначенні ролі ЗМІ у комунікативному процесі на етапі донесення інформації до громадськості, розробці моделі комунікативного діалогу. Основою для подальших досліджень у цьому напрямі може стати модель „Комунікативного діалогу” разом із субмоделями.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження сприятимуть підвищенню якості ЗМІ, зростанню їх морального, культурного, правового рівнів; методи дадуть змогу маніпулювати свідомістю читачів.

Використання засобів масової інформації лише як інструменту маніпулювання широкими масами населення з боку держаних і недержавних структур не дає змогу мас-медіа визначити власну позицію. Відмова від такої практики допоможе розвинути систему саморегулювання преси, телебачення, радіо, Інтернет; сприятиме демократії та розбудові справді незалежного правового суспільства.

Застосування перерахованих автором засобів і методів впливу на громадську думку дасть змогу як ЗМІ, так і спеціальним організаціям на новому рівні працювати із широкими масами населення.

Використання запропонованої автором передвиборної моделі, а також різних видів політичної реклами може допомогти політикам або політичним партіям під час виборної кампанії отримати якісні результати, і якщо не перемогти, то створити собі позитивний імідж.

Матеріали дослідження апробовані в курсах “Техніки масової інформації”, використані в розробці курсу дисциплін на спеціалізації “Електронні видання” “Види та засоби впливу в Інтернет-журналістиці”, „Електронна комерція”, у спецкурсах та спецсемінарах з редакційно-видавничої справи та журналістики, на курсах і семінарах фахового вдосконалення працівників мас-медіа. Такі спеціальні знання допоможуть студентам оптимізувати пошук компетентних джерел інформації, сприятимуть уникненню в практичній роботі таких поширених явищ, як використання хибних джерел інформації, підміна одних джерел іншими. Ці знання сформулюють систему цінностей, яка давала б змогу неупереджено висвітлювати будь-яку тематику в Інтернет; а також сприятимуть за допомогою спеціальних технічних і художніх засобів подачі інформацію на бажаному рівні отримувати конкретні результати.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що стали набутком даної дисертації, апробовані на засіданнях кафедр видавничої справи та редагування й організації масово інформаційної діяльності Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у вигляді доповідей на наукових конференціях: “Роль ЗМІ в процесах державотворення” (К., 1997 р.), науково-практична конференція „Українська журналістика - 98” (К., 16-17 квітня 1998 р.), “Нові тенденції розвитку ЗМІ в постоталітарний період” (К., 11-13 грудня 1998 р.), “Праця журналіста” (К., 14-15 травня 1999 р.), „Журналістика - 2000” (К., 18 квітня 2000 р.), “Мова мас-медіа ХХІ століття” (К., 19 квітня 2001 року), „Журналістика - 2003: у світлі моніторингу та моделювання інформаційного процесу” (К., 29-30 травня 2003 р.). Прочитано курс лекцій “Сучасні інформаційні технології у журналістиці” на навчально-тематичному короткотерміновому семінарі редакторів комунальних газет (Черкаси, 26-27 червня 2001 р.); проведено тренінг на журналістському фестивалі “Калинові острови-2001” за темою “Сучасні тенденції розвитку Інтернет-журналістики: зіставна характеристика українських та зарубіжних Інтернет-видань” (Хмельницький, 24-28 вересня 2001 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 7 наукових статтях, з них 5 - опубліковані у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації складає 180 сторінок, список використаних джерел - 325 найменувань; у роботі є 6 таблиць та 10 рисунків; додатковий матеріал представлений у 5 додатках.

2. Зміст роботи

У вступі висвітлюється актуальність, значущість, ступінь дослідження тематики дисертації, формулюються її мета та завдання, визначаються об'єкт і предмет дослідження, методологічні основи дисертації, її наукова новизна, практичне значення, зазначаються дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі “Роль і місце засобів масової інформації у формуванні і функціонуванні громадської думки” проводиться загальний методологічний аналіз поставленої перед нами проблематики, визначаються пріоритетні напрямки дослідження.

У першому підрозділі дисертаційної роботи розглядаються історичні передумови формування громадської думки, проводиться аналіз наукових досліджень щодо впливу на громадську думку, аналізуються деякі психологічні основи сприйняття інформації, якими послуговуються журналісти.

Проблеми впливу слова (друкованого, мовленого) на людину вивчають багато наук - від теорії масової комунікації до соціопсихолінгвістики. Дефініція терміна “громадська думка” формувалося протягом багатьох віків і лише у другій половині минулого століття отримало всебічне наукове тлумачення. Значний вклад у визначенні ролі ЗМІ щодо формування громадської думки належить американським, німецьким дослідникам, технології яких у переважній більшості стали життєздатними і в Україні, відколи вона проголосила демократичний шлях розвитку. Вільного й широкого розвитку громадська думка набирає тільки в розвиненому демократичному суспільстві, живлячись його цінностями й одночасно впливаючи на їх формування. Громадська думка є похідною від глобальних особливостей соціальної системи, у першу чергу, від економічної бази суспільства. Тому вона змінюється повільно. В її полі зору є всі проблеми, що виникають у житті людей, а не тільки актуальні на даний момент.

Громадська думка формується як стихійно (у процесі між особистісних контактів), так і цілеспрямовано (під впливом різних соціальних інститутів). Саме соціальні інститути (державні органи влади, громадські організації, політичні партії та ін.) застосовують механізми впливу на аудиторію для досягнення своєї мети. До таких механізмів належать соціологічні опитування (через пошту, по телефону, на вулиці), поширення рекламної продукції (листівки, інформаційні бюлетені), методи безпосередньої комунікації (збори, зустрічі, мітинги, виступи). Кожен з цих та інших механізмів знаходить своє відображення у ЗМІ: це й анкетування через пресу, й встановлення громадської думки у прямому ефірі аудіовізуальних мас-медіа з одночасним відтворенням рейтингів і діаграм, і публікації листів, звернень, звітів про інформаційний привід на сторінках газет; і приховані методи „чорного піару”.

У підрозділі 1.2. визначаються основні цілі діяльності засобів масової комунікації, спрямовані на формування громадської думки аудиторії. Показано безпосередній зв'язок між запитами читачів, глядачів, слухачів та тим інформаційним ресурсом, що вони отримують каналами мас-медіа.

Важливим складником явного впливу на громадськість є метод, що базується на пропагуванні національної ідеї. Найбільш яскраві прояви цього методу спостерігалися у кінці 80-х на початку 90-х років, коли українське суспільство знаходилося на перехідному етапі між двома політичними системами. Вершиною використання національної ідеї як формотворчої одиниці суспільної свідомості став історичний період, обмежений часовими рамками - весна-осінь 1991 року, коли саме силами журналістів думка населення зазнала кардинальних змін: 1 грудня 1991 року 92% населення України проголосувало за незалежну державу. З того часу поняття національної ідеї потрохи нівелювалося, в чому немала провина і ЗМІ, проте події кінця липня 2002 року згрупували українців; населення України проявило себе єдиною міцною нацією.

Для досягнення цілей засоби масової інформації використовують ряд допустимих (законних) та незаконних методів впливу на громадську думку: соціологічні дослідження, поширення чуток та дезінформації, загравання з аудиторією та ін.

Формою виявлення методів, використовуваних у журналістських матеріалах виступають емоційне (тональне) забарвлення текстів; застосування додаткових зображальних (графічних), звукових елементів, побудова відеоряду; використання значень слів та понять (на рівні семантики); розміщення інформації у відповідному контекстному середовищі; час /місце подачі матеріалу. Для того, щоб подолати бар'єри сприймання, інформація повинна стати відомою і зрозумілою, такою, що вкладається до світоглядної схеми кожного представника громадськості.

У дисертації розглядаються прийоми та методи, запозичені мас-медіа зі сфер реклами та паблік рилейшнз: введення еталонів, зростання та злам експресії, інше.

Головним засобом реалізації методів прихованого та явного впливу виступає текст. Допоміжні функції виконують додаткові (необов'язкові) елементи: шрифтове та графічне оформлення, розміщення на газетній /журнальній полосі, звукове та відео забарвлення та ін.

Засоби масової інформації ведуть постійний аналіз суспільної свідомості населення, вивчаючи громадську думку, а водночас активно впливаючи на неї, більше того - формуючи її. Однією з визначальних ознак позитивної діяльності ЗМІ є знання своєї аудиторії: соціального, демографічного та інших показників, а також її духовного стану.

У підрозділі 1.3. перераховано та проаналізовано ряд методів та засобів, якими може керуватися і які може використовувати журналіст для впливу на громадську думку. Деякі з названих засобів за неписаними правилами журналістики вважаються недопустимими, проте це не заперечує факт їхнього існування. Адже, власне, саме використання тих методів і засобів, що спрямовані на дію на підсвідомість, дають найбільший ефект і приносять найкращі результати.

Громадська думка як соціально-психологічний феномен масової свідомості поєднує в собі емоційні та раціональні моменти, співвідношення яких залежить від гостроти загальнозначущого інтересу до об'єкта суджень, а також від форми суспільної свідомості, у сфері якої складається ця думка.

Найбільш поширеними методами дослідження громадської думки є соціологічні: анкетування, інтерв'ю. Найдосконалішим методом опрацювання результатів вважають контент-аналіз. Результати інших методів часто містять поверхневу інформацію, обмежену здогадками дослідників і не відображають суперечок.

Одному з найпотужніших методів упливу на громадську думку - пропаганді - сучасні українські науковці намагаються надати іншого значення або ж відійти повністю від цього поняття. Проте комплексне дослідження, проведене нами, переконливо засвідчує домінантність методу пропаганди як засобу впливу, оскільки вона поєднує у собі характеристики та ознаки багатьох інших субметодів (інформаційні війни), а деякі є просто її складниками (дезінформація).

Другий розділ “Участь і роль ЗМІ у політичній рекламі” присвячено детальному аналізу зарубіжного та українського прикладу використання політичної реклами під час виборів до різних органів влади, методи, за допомогою яких вона втілювалася в життя, особливості використання засобів масової комунікації у цей період.

У підрозділі 2.1. вивчено практику зарубіжних країн щодо діяльності засобів масової інформації під час виборчого процесу. Розглянуто ряд моделей проведення виборчих перегонів щодо залучення ЗМК, що стали “класичними”, а також сформульовано власну модель роботи зі ЗМК під час виборів. Аналіз дав можливість дійти висновку, що неможливо уявити собі проведення якісної передвиборчої кампанії без залучення засобів масової комунікації. Адже ЗМК у цей період виступають головним джерелом інформації про кандидата чи політичні партії, блоки, постійно розміщують як офіційні відомості про претендента на деяку посаду, так і рекламну продукції різного змісту та різної форми. Отже, можна зазначити, що в період виборів мас-медіа є найбільш впливовою силою на політичній арені суспільства та головним засобом формування громадської думки з конкретних питань: хто має кращі шанси на перемогу, хто може перемогти, хто вже перемагає.

При взаємодії політики та засобів масової інформації відбувається їх взаємовплив. Завданням мас-медіа - донести до влади теми, що хвилюють громадян, їхні потреби, очікування і думки. Завдання політики - сповіщати громадськість про свої плани і рішення. Журналістам потрібні політики як джерело інформації, а політикам потрібні журналісти як канал комунікації.

Для політичної реклами головним завданням є привернення уваги виборців. Створюючи політичну рекламу, її автори та стратеги мають ураховувати, що рекламні ролики одночасно повинні бути якомога дешевшими та якомога впливовішими. У більшості країн світу є природним купувати ефірний час чи газетні сторінки для загальної рекламної стратегії, а ефективне планування роботи із ЗМІ приносить позитивні результати у день виборів. Уміле використання політичної реклами у засобах масової інформації дозволяє отримати найкращі результати, і якщо не виграти вибори, то сформувати собі позитивний політичний імідж.

Нехтування правовими засадами у веденні політичної боротьби через ЗМІ спричиняє негативні наслідки. Так звані війни іміджів та використання негативних матеріалів створюють момент дискомфорту для аудиторії і зменшують рівень довіри до конкретного видання чи передачі.

Підрозділ 2.2. присвячено аналізу української практики використання політичної реклами під час виборів. Підрозділ побудований на використанні великої кількості рекламного матеріалу: газетних, журнальних статей, радіо- та відеороликів. Вивчення рекламної продукції, розміщеної в українських засобах масової комунікації дало можливість дійти ряду висновків:

залучення політиків ЗМІ до своїх кампаній демонструє, що за період незалежності України якісно змінилася політична реклама, з'явилися нові прогресивні методи впливу на громадськість;

журналісти подеколи не мають належного рівня правової культури, припускаються грубих помилок самі та сліпо переносять на сторінки газет хибні судження й помилки тих, хто надає їм інформацію;

трапляються випадки, коли журналісти чи навіть цілі видання, телерадіопрограми, стають знаряддям в руках тих, хто очікує мати, чи вже має від своєї перемоги політичні дивіденди.

практика правового використання політичної реклами в період виборів, а також у всі інші періоди, практично відсутня. Тому журналістам досить часто складно вирішити самотужки, як будуть відображені результати їхньої публікації і яке вони матимуть законне значення;

передвиборні перегони є одним з найкращих періодів законним шляхом заробити немалі гроші для українських ЗМК.

Третій розділ „Жанрові прийоми формування громадської думки” присвячений детальному аналізу та визначення співвідношення сприйняття та запам'ятовування інформаційних приводів аудиторією. Емпіричним матеріалом виступають повідомлення у пресі щодо події протягом певного періоду.

Підрозділ 3.1. присвячений вивченню жанрового співвідношення матеріалів в українській періодиці, дотримання правил жанрової побудови матеріалів, періодичності використання того чи іншого жанру.

У підрозділі 3.2. проводиться моніторингове дослідження кількісно-якісного фактору подачі інформації в українських ЗМІ; визначається співвідношення залежності періодичності виходу видання та жанрового відображення інформації; встановлюється залежність пріоритетності подачі матеріалів та локалізації ЗМІ; аналізуються причини емоційного забарвлення журналістських творів.

Підрозділ 3.3. - це результати експериментального дослідження, проведеного у трьох групах реципієнтів щодо сприйняття та запам'ятовування результатів. На основі отриманих даних, згрупованих у таблиці і відображених діаграмами, створено модель „Комунікативного діалогу” і три субмоделі, які відображають роль і місце ЗМІ у процесі передачі інформації, визначають бар'єри( шуми) при передачі відомостей аудиторії, які заважають сприйняттю текстів.

Висновки

Проведене комплексне дисертаційне дослідження охопило кілька напрямків діяльності засобів масової інформації, спрямованих на формування, функціонування, дослідження, аналіз громадської думки, методів упливу на неї. Це дало можливість системно розв'язати актуальне науково-практичне завдання, досягти поставленої мети та зробити наступні висновки:

1. Під громадською думкою ми розуміємо спосіб формування і вияву масової свідомості, в якому відображається наявність у соціальної групи спільних уявлень, суджень щодо суспільно важливих подій і фактів. Головними формами вияву громадської думки є вибори органів, участь мас у законодавчій та виконавчій діяльності, збори, референдуми тощо.

Прихований вплив реалізується на різних нейрологічних рівнях свідомості: духовність, ідентичність, переконання, поведінка, оточення. Експериментальне дослідження прихованого впливу свідчать про те, що журналістський текст має характеристики щодо зміни емоцій, установок, асоціацій аудиторії.

До методів прихованого впливу на громадську думку належать: нейролінгвістичне програмування; використання „двадцять п'ятого кадру”; методи асоціацій та стереотипів; інформаційні війни; замовчування чи недомовки та ін. За допомогою цих методів здійснюється маніпулювання свідомістю. До методів явного впливу відносимо пропаганду, використання національної ідеї, соціологічні дослідження та ін.

З погляду психології залежність впливу на громадськість через мас-медіа ґрунтується на співвідношенні домінанти (осередку оптимального збудження) та стереотипів, які визначають варіанти проходження інформації відповідно до запрограмованих установок автора. Стереотипи використовуються для підміни нового і невідомого відомими згорнутими структурами, що дає змогу формувати думку аудиторії відповідно до бажань автора.

У дисертаційній роботі встановлено різні підходи до класифікації прихованого та явного впливу та їх використання в журналістських текстах. Залежно від кінцевого результату, реалізації мети доцільно виділити такі типи прихованого впливу: повний, частковий, апперцепційний. Залежно від способу активізації уваги реципієнта прихований вплив представлено такими типами: зосереджуючий, деструктивний, деструктивний фоновий, конформуючий.

2. Узагальнення теоретичного матеріалу, а також результати експериментального дослідження дали змогу модель комунікативного діалогу, а також похідні від неї субмоделі, які встановлюють зв'язки соціальних інститутів та окремих індивідуумів, як носіїв інформації, засобів масової інформації, як головного джерела передачі інформації, та громадськості, як споживача інформації, у процесії передачі новин; виокремлюють головні бар'єри у процесі порозуміння; визначають аспекти впливу. Як позитивний результат спілкування визначається сприйняття інформації (від пасивного запам'ятовування фактів до активних дій). Несприйняття інформації аудиторії характеризується як не встановлення комунікативного діалогу.

3. Телевізійна політична реклама вважається найбільш якісною. Проте реклама у друкованих ЗМІ, особливо прихована реклама у формі статей, має свої позитивні моменти: до видання можна звертатися кілька разів, проаналізувати, перевірити наведені факти.

Особливої актуальності дане дослідження набуває напередодні виборів до будь-яких органів влади - чи то місцевих, регіональних, чи то державних. Результати роботи доцільно використовувати під час проведення передвиборних кампаній як окремим кандидатам, так і політичним партіям, об'єднанням чи угрупованням.

Запропоновану у дисертації модель передвиборної кампанії доцільно використовувати під час передвиборних перегонів до будь-яких органів влади. Зв'язки та принципи роботи штабу кандидата з засобами масової інформації узагальнюють світовий та український досвід на ринку політичної реклами і дають можливість не допускати помилок при виборі форм та методів упливу на громадськість через мас-медіа.

4. Великий потенціал застосування прийомів та методів прихованого впливу мають інформаційні та аналітичні матеріали, а також їх жанрове різноманіття, що відображають форми впливу на громадську думку. Кожен жанр має свою специфіку щодо трактування дійсності та щодо сприйняття і засвоєння інформації: в інформаційних жанрах подаються короткі відомості, в аналітичних - проблема зіставляється з іншими аналогічними проблемами сучасності чи історичними аспектами, робляться висновки. Телевізійні новини, інформація в Інтернет-виданнях відзначаються високим ступенем оперативності. Тому пріоритетними жанрами для цих ЗМІ є інформаційні (замітка, репортаж). Для газетної продукції (щоденних газет) властивим є поєднання складніших інформаційних (інтерв'ю, репортаж) та аналітичних (кореспонденція, коментар) жанрів. Тижневі періодичні видання надають перевагу аналітичним жанрам (коментар, огляд, стаття, кореспонденція).

Аналіз публіцистичних текстів, здійснений у процесі дослідження, показує, що використання емоційно-забарвлених елементів застосовується журналістами для прихованого та явного впливу на аудиторію. Тонально забарвлені матеріали сприймаються читачами, глядачами, слухачами краще, ніж офіційна інформація. Причому факти, обрамлені негативом, більшою мірою викликають бажання до дій. Результати проведеного експерименту свідчать, що сприйняття відомостей припиняється, або навіть повністю обмежується після прочитання яскравої, емоційно забарвленої статті. Редакціям слід ураховувати цей факт при макетуванні полос для того, щоб розподілити увагу читача більш-менш рівномірно між усіма матеріалами або виділити якийсь конкретний текст (фото).

5. Експериментальні дослідження ефективності формування громадської думки переконливо свідчать про те, що у процесі інформаційного штурму інформація запам'ятовується в аудиторії на підсвідомому рівні, а під час її відтворення виникають стихійні умовиводи, часом такі, що частково або повністю заперечують загальнопоширену думку. Найголовнішим чинником сприйняття інформації виступає соціальне середовище, в якому перебуває споживач інформації. З іншого боку результат експерименту довів, що частина читачів неуважно сприймає повідомлення ЗМІ і, як наслідок, не сприймає і не запам'ятовує отриманих даних.

Важливим елементом впливу на громадську думку є просторово-часовий континуум подачі інформації, а також чергування емоційно забарвлених та нейтральних текстів. Тонально забарвлені матеріали сприймаються аудиторією краще, ніж офіційна інформація. Причому факти, обрамлені негативом, більшою мірою викликають бажання до дій. Результати проведеного експерименту свідчать, що сприйняття відомостей припиняється, або навіть повністю обмежується після прочитання яскравої, емоційно забарвленої статті. Редакціям слід ураховувати цей факт при макетуванні полос для того, щоб розподілити увагу читача між усіма матеріалами або виділити якийсь конкретний текст (фото).

Список опублікованих праць автора за темою дисертації

1. Городенко Л. Вячеслав Липинський про національну культуру // Роль ЗМІ в процесах державотворення/ За ред. А. Москаленка. - К.: Центр вільної преси, 1997. - С. 132-134.

2. Городенко Л. Потреба інформації у суспільстві // Сучасне та майбутнє журналістики в плюралістичному суспільстві: Матеріали науково-практично українсько-швейцарського семінару / За ред. А. Москаленка, М. Герольд, В. Іванова. - К.: Центр вільної преси, 1999. - С. 314-316.

3. Городенко Л. Політична реклама як засіб впливу (ЗМІ в період виборів'98) // Нові тенденції розвитку ЗМІ в посттоталітарний період / За ред. А. Москаленка. - К.: Центр вільної преси, 1999. - С. 83-87.

4. Городенко Л. Як слово ваше відізветься... (Формування громадської думки мовними засобами в сучасних ЗМК України) / Стиль і текст. - К.: Ін-т журн., 2000. - №1. - С. 42-46.

5. Городенко Л. Політична реклама в контексті етичного підходу // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія журналістика. - К., 2001. - Вип. 9. - С. 19-20.

6. Городенко Л. Свобода слова як одна з передумов формування громадської думки в сучасному українському суспільстві / Публіцистика і політика: Збірник наукових праць. - К., 2002. - Вип. 3. - С. 15-19.

7. Городенко Л. Можливості Інтернет для журналіста /Інформаційні технології в журналістиці: вітчизняний і світовий досвід: Збірник робіт магістрів і спеціалістів / За ред. О. Мелещенка. - К.: Задруга, 2003. - С. 15-23.

Размещено на Allbest.ru