Українська преса Північної Буковини як джерело вивчення суспільно-політичного життя краю

В опозиції до Націонал-демократичної партії перебувала Радикальна партія, що видавала часописи "Народна воля", "Народня справа", "Громадянин", публікації яких вчили українців "не жебрати", а "домагатися і жадати". Різножанрові матеріали сприяли вихованню національної гідності, вчили любити рідну землю, не пропагували революційних ідей, оскільки буковинці їх не сприймали.

У четвертому розділі "Преса як джерело дослідження періоду румунської окупації краю 1918-1940 рр.)" відображено специфіку функціонування преси в час політичних утисків і румунізації, військового стану та королівської диктатури; показано нелегку боротьбу українського друкованого слова за виживання, форми і методи відображення суспільно-політичного і культурного життя міжвоєнного періоду.

Після загарбання Північної Буковини Румунією окупаційна влада запровадила військовий стан, вживаючи жорстокі заходи для ізоляції українського населення від зовнішнього світу. Приватне листування підлягало цензурі. Випуск газет та листівок без дозволу, поширення національно-патріотичних ідей вважалися злочином - зрадою держави - і каралися смертною карою або довічною каторгою. Було запроваджено жорстокий політичний терор, закрито 218 народних шкіл, в яких навчалося майже 50 тисяч учнів, дві вчительські гімназії, одну паралельну та одну реальну гімназії, п'ять фахових шкіл. Українське друковане слово зазнавало постійних переслідувань таємної поліції (сигуранци), цензурних утисків і заборон.

Характерна особливість перших років румунської окупації - це спроби українців відновити пресові органи австрійського періоду. Однак вони видавалися недовго, бо влада їх забороняла. Так, з передвоєнних видань найдовше виходили "Каменярі", що проіснували з великими перервами до 1922 р. Часопис намагався працювати для об'єднання всеукраїнського вчительства, бути науковою трибуною для пропаганди національно-виховних ідеалів. Переважна більшість номерів виходила з білими плямами, на яких стояла примітка "Цензуровано". Очевидно, саме тому багато статей були без підпису або друкувалися під псевдонімами. Сьогодні "Каменярі" є важливим джерелом вивчення шкільництва у Буковині в 20-ті рp. Журнал зробив певний внесок у національно-культурне відродження українського народу в той складний історичний період.

Активну видавничу діяльність проводила українська секція соціал-демократичної партії у Буковині як складова частина цієї організації у Румунії. Вона видавала такі газети:

- "Воля Народа" (1919-1920);

- "Громада" (1921);

- "Боротьба" (1925-1928);

- "Земля і Воля" (1927), що виходила, коли румунська сигуранца закривала "Боротьбу";

- "Борець" (1929-1930);

- тижневик "Робітник" (1921-1923);

- неперіодичне видання "Вперед" (1923).

Аналіз опублікованих матеріалів свідчить, що така кількість видань секції соціал-демократичної партії у Буковині зовсім не означає активної пресової діяльності цієї організації.

Її склад ніколи не перевищував півтори тисячі членів. Усі зазначені видання - це фактично один і той же часопис, який виходив під різними назвами, а за типом видання, змістом, політичним і тематичним спрямуваннями відповідав ідеологічним засадам однієї партії. Йти на це соціал-демократів змушували цензурні утиски та постійні поліційні переслідування, бо названі часописи займали цілком виразні ідеологічні позиції часто-густо більшовицької, прорадянської орієнтації.

Іншого політичного спрямування були видання партій та організацій народовецького табору. Зокрема, колишні члени Націонал-демократичної партії та "Руської ради" видавали: газету "Народній Голос" (1921-1923), "Зоря" (1924-1925) - незалежний тижневик, що виходив на піваркуша друку і мав усього 250 передплатників (Студентський вістник. - Прага, 1924. - С. 66), газети "Земля" (1925-1926) і "Народ" (1926) - орган Української народної партії, тижневик "Рідний край" (1926-1930). Вивчення інформативних можливостей опублікованих матеріалів переконує в тому, що ці видання стояли на захисті корінного населення, його прав і свобод, не давали згаснути національно-патріотичним устремлінням, були великою заохотою до подальшої боротьби.

1928 р. окупаційна влада скасувала стан облоги, що дозволило українцям активізувати пресово-видавничу діяльність, значно розширити джерельно-інформативні можливості опублікованих матеріалів. Розпочався період національного відродження. Найвагоміше його репрезентує щоденна газета "Час", яка виходила впродовж дванадцяти років. Часопис прагнув бути об'єктивним у відображенні життя українців Північної Буковини, відтворюючи багатоаспектність їх поглядів, орієнтацій, настроїв та бажань. Газета постійно вказувала шляхи до об'єднання національних сил, закликала своїх читачів не стояти осторонь гострих проблем краю, дружно й активно діяти у всіх сферах життя. Цьому сприяли тематичні сторінки та окремі випуски "Жіночого діла" (1934-1936), "Літературно-наукових додатків".

Своїми публікаціями "Час" закликав селян до спільної праці, до кооперування. Є всі підстави твердити, що він значною мірою спричинився до заснування та подальшої розбудови у краї селянської спілки, інших громадських об'єднань трудівників села.

На початку 30-х рр. у Буковині постає організований націоналістичний рух. Його засновниками були О. Зибачинський, Д. Квітковський, С. Никорович, Л. Гузар, Іван та Петро Григоровичі та ін. О. Зибачинський був провідником Крайової екзекутиви ОУН (до неї входив і Д. Квітковський), яка поширювала свої впливи і на такі громадські легальні організації, як студентське товариство "Залізняк" та спортивне товариство "Мазепа". Багато націоналістичного елементу було в студентських організаціях "Чорноморе" і "Запороже". Саме в цей час побачили світ у Буковині ще два періодичних видання: місячник "Самостійна Думка" і тижневик "Самостійність". Відстоюючи інтереси українського народу, ці видання постійно відгукувалися на найважливіші події українського та світового життя, а різножанрові матеріали сприяли формуванню національної свідомості читачів, визвольних, державотворчих устремлінь. Цим завданням підпорядковувалися як підбір матеріалів, так і форма їх подачі. Здебільшого кожне число відкривала програмна публікація, відібрана редакцією чи замовлена і підготовлена сучасними авторами.

Одним із недоліків преси досліджуваного періоду був брак виваженої позитивної критики, яка б не тільки вказувала на прорахунки, а й подавала способи їх виправлення. Газети "Хліборобська Правда", "Правда", "Хліборобське слово", "Народ" та інші співпрацювали з окупаційним режимом, зокрема, не гребували наклепницькими статтями про українських діячів. Однак не ці газети визначали творче обличчя буковинської журналістики 20-30-х рр. XX ст. Реальний вплив на "розум і серце" жителів краю мали національно-патріотичні часописи "Каменярі", "Рідний Край", "Час", "Самостійність", "Самостійна Думка", "Молода Буковина" та ін. Вони досить успішно виконували пізнавальну функцію: ознайомлювали читачів з історією і літературою свого краю, усієї України, розповідали про події у Буковині та в інших регіонах України.

Національно-патріотичні видання засвідчують роль преси в утвердженні національної свідомості, почуття спільності буковинців з усім українським народом. Водночас вони гостро викривали пристосуванство і зрадництво, відстоювали самобутність жителів Буковинського краю, намагалися уберегти українців від повної асиміляції, сформувати національні світоглядні засади.

Комплексне історико-аналітичне дослідження суспільно-політичних умов становлення, розвитку та функціонування української преси Північної Буковини (1870-1940 рр.), осмислення джерельних аспектів періодичних видань, аналіз історіографії проблеми, опрацювання архівних документів та опублікованих джерел дозволили зробити узагальнюючі висновки, які зводяться до таких положень.

Дослідники української преси Північної Буковини нагромадили значний масив наукових праць, які торкаються різних аспектів проблеми. Однак вони не охоплюють її загалом, оскільки не відтворено в історичній послідовності передумови виникнення, особливості розвитку і функціонування буковинської преси, не розкрито її значення як історичного джерела. Окрім цього, не з'ясовано місце української преси в суспільно-політичному житті буковинців, загальноукраїнському розвитку журналістики XIX - першої половини ХХ ст.

Більшість праць, у яких частково розглядаються інформативні можливості преси Північної Буковини, мала обмежену джерельну базу. У науковий обіг не було введено 44 з 99 видань, що виходили впродовж досліджуваного періоду. Тому у науковій літературі зустрічається чимало суперечностей і перекручень щодо років виходу окремих часописів, недостатньо використано архівні й опубліковані джерела для встановлення історичної правди та об'єктивності опублікованих матеріалів. Перебільшено роль окремих редакторів, видавців та публіцистів у творенні українського друкованого слова.

Дисертант проаналізував прорахунки попередників, які, фрагментарно використовуючи пресу, не виробили її наукової періодизації, спільних наукових принципів та методики дослідження; вперше запропонував періодизацію історії української журналістики XIX-XX ст., зокрема періодики Північної Буковини 1870-1940 рр. Розробив і впровадив у практику роботи науково обгрунтовану "Схему повного бібліографічного опису періодичного видання". Для періодизації преси досліджуваного періоду враховано специфічність її становлення і розвитку, на які впливали два чинники: політична структура суспільства, яке зазнало австрійської та румунської окупацій (зовнішній фактор), і розвиток української суспільної думки (внутрішній фактор). Саме ці обставини визначили в історії розвитку преси в Північній Буковині два основних періоди:

- перший - доба австрійського панування (1870-1918 рр.);

- другий - період румунської окупації (1918-1940 рр.).

У кожному періоді, у свою чергу, визначилося три найголовніші етапи становлення і розвитку північнобуковинських українських часописів.

Першим українським часописом була "Буковинская Зоря", що друкувала пізнавальні й історичні статті, в яких спростовувалися румунські інсинуації щодо українства. На сторінках газети постійно точилися дискусії з проблем мови, правопису і загальної організації суспільства. На цьому етапі перевагу мали захисники церковнослов'янської мови (москвофіли). У автографованому часописі "Зазуля" (1871) (видавало товариство української молоді "Братній союз") гімназійна молодь, яка сповідувала народовецькі ідеали, критикувала москвофілів з молодіжного товариства "Согласіє". Ці часописи проіснували недовго. Триваліший час виходили у світ сатирично-гумористичний листок "Лопата", часописи "Сельскій Господарь" та "Родимый Листокъ". Однак і їх видавничий вік був недовгим. Причина занепаду перших українських часописів полягала в тому, що вони виходили штучною мовою (язичієм), їх зміст був нецікавим, жанрова палітра - бідною, форма подачі матеріалів - невибагливою, а інформативні можливості - обмежені.

У час національно-культурного поступу преса закладала міцні підвалини для формування почуття духовної соборності всієї української нації. Найкраще цю зміну віддзеркалює газета "Буковина", історія якої тісно пов'язана з національним відродженням краю: часопис був одним із творців і своєрідною трибуною цього відродження. Опубліковані матеріали вирізнялися глибиною аналізу, патріотичним і національним духом, закликали до самоосвіти, жертовності заради загального добра. На її сторінках надруковано чимало інформативних свідчень, документів, статистичних фактів, що висвітлюють розвиток суспільно-політичної та громадської думки у досліджуваний період. Тематикою виступів, масштабністю порушених проблем, пошуком шляхів їх вирішення, колом співпрацівників, кореспондентів з Наддніпрянської України "Буковина" вийшла далеко за межі краю й отримала позитивну оцінку видатних українських діячів, зокрема М. Грушевського, І. Франка, І. Кревецького, Д. Дорошенка, В. Гнатюка, К. Студинського та ін.

Важливе значення для дослідників історії української суспільної думки кінця XIX - початку ХХ ст. має полеміка між Вартовим (Б. Грінченком) і М. Драгомановим, І. Франком і С. Смаль-Стоцьким, О. Маковеєм і П. Кулішем, О. Маковеєм та І. Франком. Полеміка між останніми мала значний вплив на вироблення типу щоденної народної газети. На сторінках "Буковини" друкували твори письменники Буковини, Галичини та Наддніпрянської України.

Публікації національно-патріотичної преси відзначалися правдивістю, оперативністю, проникненням у всі сфери життя, розробкою актуальних тем. Якщо спочатку часописи були рупором, суб'єктом національного поступу, то згодом, у міру свого розвитку, вони перетворюються в об'єкт цього руху: організовують його, надають нових форм, вказують мету, розробляють плани його реалізації. Незважаючи на деякі регіональні особливості становлення української журналістики, її можна розглядати як єдине ціле.

Українська преса Північної Буковини початку ХХ ст. засвідчує процес кристалізації політичної думки і боротьби ідейних напрямів. Цьому сприяв тісний зв'язок буковинців з Наддніпрянською Україною, яку в краї репрезентувала Революційна українська партія. Вона видавала у Чернівцях часописи "Гасло" і "Селянин", що пропагували "самостійну непідлеглу українську республіку робітничих мас". Аналіз видань націонал-демократичної партії - "Народний голос", "Православна Буковина", "Нова Буковина", радикальної - "Народна Воля", "Народня справа", "Громадянин" та інших часописів національно-патріотичного спрямування дозволяє однозначно ствердити, що буковинський загал не сприйняв революційної ідеології і тактики, залишився вірним українським національним ідеям.

На сторінках преси знаходимо не тільки констатацію фактів та відтворення певних подій, а й аналіз та оцінку явищ і закономірностей економічного, суспільно-політичного та культурного життя краю, окреслення проблем і пошук шляхів їх розв'язання. Преса відіграла важливу роль у формуванні національної свідомості українців, згуртуванні народних мас спочатку навколо ідеї створення окремого українського автономного краю, а з часом і проголошення незалежної держави.

У перші десять років румунської неволі поява будь-якого українського часопису була подією у суспільно-політичному житті краю. Хоча часописам бракувало фаховості та організованості, однак саме на пресу лягла відповідальність за національно-патріотичне виховання населення Буковини. Незважаючи на те, що найчастіше виходили у світ соціал-демократичні часописи як типові партійні органи, переважно радянофільської орієнтації, працівники яких вірили у досягнення УРСР і намагалися мобілізувати прихильників соціалістичного ладу серед населення краю, ця, по суті, чужа преса українською мовою не здобула визнання і не мала реального впливу на населення Буковини. А національно-патріотичні видання ("Рідний Край", "Промінь", "Життя") були справді пресою поневоленої нації - громадською трибуною і парламентом, учителем і дорадником, оборонцем скривджених.

Матеріали преси періоду національного відродження (1928-1937 рр.) характеризуються активною реакцією на будь-які прояви колабораціоналізму, відображають особливості пропаганди ідей боротьби за незалежність України. Саме в цей час побачили світ місячник "Самостійна Думка" і тижневик "Самостійність", що були носіями нової ідеології. Пропагуючи українську національну ідею, редакції цих видань вели постійну полеміку з різними політичними партіями і періодичними виданнями.

При вкрай обмежених творчих, матеріальних і поліграфічних можливостях українська преса вела цілеспрямовану боротьбу проти румунізації, відстоюючи самобутність жителів Буковини, намагаючись зберегти їх від повної асиміляції. Кращі статті та кореспонденції часописів "Рідний Край", "Самостійність", "Час", "Самостійна Думка" написані на належному ідейному та публіцистичному рівні, наснажені психологічно й емоційно.

Українська преса Північної Буковини на різних етапах зазнавала переслідувань та цензурних утисків. Але, незважаючи на ці обставини, важкі соціально-економічні умови, низьку матеріальну забезпеченість буковинських селян, бідність інтелігенції, змушеної передовсім боротися за власне виживання, відсутність умов для здобуття освіти рідною мовою, українська преса краю постійно була пов'язана зі своїм читачем не тільки духовно, а й матеріально. Вона ніколи не мала щедрих меценатів, а виживала завдяки безпосередній підтримці читачів. Окрім того, часописи видавали державні інституції, товариства, організації та політичні партії. Таке розмаїття власників друкованих органів зумовило той факт, що на сторінках преси, крім об'єктивних поглядів, оцінок та інтерпретацій подій і фактів, було чимало необ'єктивної та неправдивої інформації, забагато емоцій, зумисних перекручень, а іноді й фальсифікацій. Пояснюється це гострою політичною боротьбою різних організацій, партій і товариств, полярністю їх духовних та національних цінностей.

Тому газетні та журнальні публікації вимагали всебічного аналізу, перевірки і зіставлення фактів з архівними документами та опублікованими матеріалами. Їх використання і введення у науковий обіг значно розширили джерельну базу дослідження, що сприяло досягненню поставленої мети: обґрунтувати значення української преси Північної Буковини як історичного джерела дослідження суспільно-політичного життя в окреслений період, адже українська преса Північної Буковини (1870-1940 рр.) дійсно є важливим, інколи єдиним джерелом при вивченні проблем, пов'язаних із різними аспектами суспільно-політичного і національно-культурного життя українців краю, їх зв'язків з Галичиною, Закарпаттям і Наддніпрянською Україною. преса журналістський публікація

Національно-патріотична преса досліджуваного періоду - неоціненне джерело для дослідників історії українського юнацького руху, становлення і розвитку громадських товариств і організацій. Окрім цього, у часописах опубліковано сотні наукових досліджень, художніх і публіцистичних творів, без аналізу яких науковці не зможуть фундаментально дослідити творчість Д. Антоновича, О. Безпалка, І. Бордейного, В. Будзиновського, Я. Весоловського, С. Воробкевича, І. Герасимовича, Б. Грінченка, М. Драгоманова, Д. Квітковського, О. Кобилянської, О. Кониського, М. Кордуби, В. Левинського, Б. Лепкого, О. Луцького, О. Маковея, О. Поповича, В. Сімовича, С. Смаль-Стоцького, І. Франка, Ю. Федьковича, В. Щурата та багатьох інших. Національно-патріотична преса Північної Буковини - це сконденсовані історичним розвитком найкращі традиції демократичної української журналістики, збагачені досвідом нелегкої боротьби українського народу за незалежність. Утвердження і творчий розвиток цих традицій у практиці роботи сучасних засобів масової інформації сприятимуть формуванню національної самосвідомості народу, розбудові Української держави. Для реалізації цих завдань, на думку дисертанта, доцільно б вирішити такі проблеми:

1) У вищих навчальних закладах, які готують журналістські кадри, відновити функціонування кафедр історії української журналістики, які впродовж останнього десятиліття були перепрофільовані або об'єднані з іншими, а акцент зроблено на міжнародну журналістику;

2) Видати окремі спецкурси - "Українська періодика як вид історичних джерел" та "Видатні редактори, публіцисти, видавці України". Підготувати нові навчальні посібники з "Історії української журналістики XIX-XX ст.", багатотомні видання репертуару української преси цього ж періоду, енциклопедичний словник "Українська журналістика в іменах";

3) Започаткувати видання загальноукраїнської народної газети, запровадити нові теле- і радіопередачі, у яких би вирішення загальнодержавних проблем висвітлювалось через специфіку регіонів;

4) Гарантувати державну фінансову підтримку місцевим виданням, які найкраще знають запити читача і найефективніше можуть впливати на вирішення проблем регіонів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Українська преса Північної Буковини (1918-1940 рр.).- Львів: Фенікс, 1996. - 196 с. Рец.: Дисак Ф. Вагоме слово про журналістику Буковини // Дзвін.- Львів, 1997.- № 7.- С. 157, 158, Його ж. В умовах необмеженого терору // За вільну Україну.- Львів, 1997. - 17 квіт., Крупський І.В. Заповнюючи "прогалини" історії // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. - Львів, 1998. - Вип. 6.- С. 224-229, Мацько В. Свіжа думка, творчий пошук // Майбуття.- Хмельницький, 1997. - № 6. - С. 3, Моторнюк І. Важливе дослідження історії нашої преси // Збірник праць кафедри української преси: Львів. держ. у-т ім. І. Франка. Факультет журналістики. - Львів, 1996. - Вип. 2. - С. 201-204.

2. Укpаїнська пpеса Північної Буковини (1870-1918 рр.).- Львів, 1998.- 200 с. Рец.: Лизанчук В. "Щоб слово пламенем взялось...": Думки з приводу виходу у світ монографії М. Романюка "Укpаїнська пpеса Північної Буковини (1870-1918 рр.)" // Українська думка.- Лондон, 1999. - 14 жовт., 25 листоп., Крупський І.В. Об'єкт дослідження - укpаїнська пpеса Північної Буковини як історичне джерело // Збіpник пpаць Науково-дослідного центpу пеpіодики.- Львів, 1999. - Вип. 6. - С. 540-546, Шаповал Ю.Г. Укpаїнська пpеса Північної Буковини // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України: Збірник наукових праць / Ред. кол.: Л.І. Крушельницька (відп. ред.) та ін. - Львів, 2000. - Вип. 7/8. - С. 513-515.

3. Укpаїнська пpеса Північної Буковини як джерело вивчення суспільно-політичного життя краю (1870-1940 рр.). - Львів: Фенікс, 2000. - 588 с. II Історико-бібліографічні дослідження та брошури.

4. Розстріляне слово: Матеріали до енциклопедичного словника "Українська журналістика в іменах". - Львів, 1995. - 80 с. (У співавторстві з О. Мукомелою).

5. Українські часописи Коломиї (1865-1994 рр.): Історико-бібліографічне дослідження / Передм. В. Качкана. - Львів, 1996. - 238 с. (У співавторстві з М. Галушко). Рец.: Глаголюк В. Документальне джерело інформації // За вільну Україну. - Львів, 1997. - 16 жовт., Дисак Ф. В центрі уваги - преса Коломиї // Дзвін. - Львів, 1998. - № 3. - С. 145 - 146.

6. Укpаїнські часописи Північної Буковини (1870-1940 рр.): Історико-бібліографічне дослідження. - Львів: Фенікс, 1999. - 428 с. (У співавторстві з М. Галушко). Рец.: Дисак Ф. Започатковано нову серію видань // За вільну Україну. - Львів, 1999. - 19 листоп.

7. Українське пресознавство на порозі XXI століття.- Львів, 2000.- 110 с.

8. Історія української журналістики: проблеми періодизації // Збіpник пpаць Науково-дослідного центpу пеpіодики / Ред. кол.: М.М. Романюк (відп. ред.) та ін. У надзаг.: Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України.- Львів, 1994.- Вип. 1. - С. 6-13.

9. Військова преса України: етапи становлення і розвитку, особливості функціонування, проблематика газетно-публіцистичних виступів // Засоби масової інформації і становлення національної армії України: Збірник наукових праць / За заг. ред. А.З. Москаленка. - К., 1994. - С. 90-93 (У співавторстві).

10. Проблеми державотворення і формування національної свідомості на сторінках буковинського часопису "Самостійна думка" та додатків до нього: "Державотворча Трібуна Буковини" і "Самостійна Думка Української Матери" (1931-1936 рр.) // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України / Ред. кол.: Л. І. Крушельницька (відп. ред.) та ін.- Львів, 1994. - Вип. 4. - С. 4-53.

11. Томашівський Степан (1875-1930) // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника / За ред. М.М. Романюка, Передм. В. Качкана. У надзаг.: Нац. академія наук України; ЛНБ ім. В. Стефаника, НДЦ періодики. - Львів, 1994. - Вип. 1. - С. 181-183.

12. Проблеми державотворення, формування національної свідомості на сторінках буковинського журналу "Самостійна думка" // Вісник Київського університету. Сер. журналістика. - К., 1995. - Вип. 2. - С. 220-239.

13. Укpаїнська пеpіодика Північної Буковини 20-х років XX ст. // Збіpник пpаць НДЦ пеpіодики / Ред. кол.: М.М. Романюк (відп. ред.) та ін.- Львів, 1995. - Вип. 2. - С. 79-129.

14. Квітковський Денис Васильович (1909-1979) // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника / За ред. М.М. Романюка. У надзаг.: Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України.- Львів, 1995. - Вип. 2. - С. 91-94.

15. Барвінський Олександр Григорович // Українська біографістика: Biographistica Ukrainica: Збірник наукових праць / Ред. кол.: В.С. Чишко (відп. ред.) та ін. - К., БМТ, 1996. - Вип. I. - С. 59, 60 (У співавторстві).

16. Українська періодика XIX - XX століть: проблеми створення повного репертуару // III Міжнародний Конгрес україністів. Харків, 26-29 серп. 1996: Історія. - Ч. II: Доп. та повідомл. - Харків: ОКО, 1996. - С. 121-128.

17. Закарпатський часопис "Народня сила" (1936-1938 рр.): Становлення, розвиток, проблематика виступів // Українська журналістика: історія і сучасність, Вісник ЛДУ ім. І. Франка. Сер. журналістика. - Львів: Світ, 1996. - Вип. 20. - С. 61-65 (У співавторстві).

18. Періодичні видання Північної Буковини доби національного відродження (1928-1937 рр.) // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / За ред. М.М. Романюка. - Львів, 1997. - Вип. 3/4. - С. 126-129.

19. Національно-патріотичні часописи "Наш прапор" (1932-1939) і "Наш лемко" (1934-1939): Проблемно-типологічний аналіз видань // Книга і преса в контексті культурно-історичного розвитку українського суспільства: Збірник наукових праць кафедри видавничої справи і редагування УАД / Відп. ред. Н.В. Зелінська. - Львів: Фенікс, 1998. - Вип. 2. - С. 176-183.

20. Здобутки науковців бібліотеки // Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України / Ред. кол.: Л.І. Крушельницька (відп. ред.) та ін. - Львів, 1998. - Вип. 6. - С. 213-217.

21. Українська преса Північної Буковини періоду військового стану, румунського авторитаризму та королівської диктатури (1937-1940 рр.) // Збірник праць і матеріалів на пошану Л.І. Крушельницької. - Львів, 1998. - С. 375-388.

22. Українська преса Північної Буковини доби національно-культурного поступу (1885-1900 рр.) // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / За ред. М.М. Романюка. - Львів, 1998. - Вип. 5. - С. 110-147.

23. Смаль-Стоцький Степан (1859-1938) // Українська журналістика в іменах: Матеріали до енциклопедичного словника / За ред. М.М. Романюка. - Львів, 1999. - Вип. 6. - С. 415-418.

24. Горбаль К.Г. // Українська біографістика: Збірник наукових праць / Ред. кол.: В.С. Чишко (відп. ред.) та ін. - К.: РИО, 1999. - Вип. 2. - С. 83-86 (У співавторстві).

Размещено на Allbest.ru