"Порядок денний" новинного дискурсу українських мас-медіа

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Порядок денний» новинного дискурсу українських мас-медіа

Кулик В.М.

Чи не найважливішим аспектом когнітивного впливу мас-медіа є здатність творити проблемно-тематичний «порядок денний» читачів або глядачів, тобто «формувати чи обмежувати їхнє соціальне знання й ті образи довколишнього світу, які вони можуть творити»[1,22]. Творці теорії медійного формування «порядку денного» вказували, що люди здобувають із медіа не тільки інформацію з різних питань, а й уявлення про важливість цих питань відповідно до практики надання їм неоднакової уваги (яку можна виміряти за кількістю, частотою появи та пересічним розміром повідомлень). За словами Бернарда Коена, медіа «можуть не мати успіху в указуванні нам, що думати», тобто як саме ставитися до тієї чи тієї особи, структури чи явища, але вони «приголомшливо успішні в указуванні нам, про що думати», тобто яких осіб чи структури вважати впливовими, а явища важливими, незалежно від оцінки їхнього впливу чи важливості[2,13]. Запорукою цього успіху є усталена медійна практика вибору певних подій і аспектів для їх подальшого висвітлення в статтях чи програмах, яка впливає на те, про що люди знають і, отже, можуть думати й говорити.

Хоча формування «порядку денного» в медійному дискурсі не означає його автоматичної передачи аудиторії, емпіричні дослідження показали, що співвідношення пріоритетності окремих питань у читачів різних видань і глядачів різних каналів справді більш чи менш істотно відрізняються залежно від пріоритетів, які розставляють своєю увагою до цих питань самі ці медіа[3;4]. Проте не менш істотним хай і важче вимірюваним є вплив, що його збіг багатьох пріоритетів більшості медіа певної національної, територіальної чи іншої спільноти справляє на узгоджування «порядків денних» її членів, тобто формування серед них консенсусу щодо розуміння інтересів спільноти й навіть окреслення самих її меж [5]. Мало того, це стосується не тільки розуміння спільного, громадського інтересу, а й кола інтересів кожної «нормальної» людини, в якому, згідно з утіленим у медійному дискурсі уявленням, поєднуютьсялише певні громадські справи й певні приватні, тоді як іншим можливим орієнтаціям з обох цих сфер просто немає місця.

Як і будь-які інші характеристики медійного дискурсу, тематичні пріоритети новин доречно вивчати на прикладі якогось повторюваного часового «модуля». Репрезентативність такого прикладу випливає з хронологічної організації медійного дискурсу, де певна структурована сукупність текстів повсякчас відтворюється в межах усталених жанровотематичних «форматів», незмінність яких полегшує виробництво та забезпечує відповідність продуктів сформованим очікуванням аудиторії. Хоча медійний дискурс поєднує структури різної тривалості, високий рівень повторюваності тижневих структур дає змогу обмежитися якоюсь однією з них для загальної характеристики дискурсу. В цій статті для аналізу вибрано новини останнього тижня березня 2008року (24-29.03). До вибірки залучено шість більш чи менш популярних телеканалів, які водночас різняться низкою важливих параметрів: належність канала певному власникові, розмір і характер аудиторії, стиль і мова новин тощо. Окрім двох каналів із найбільшим глядацьким рейтинґом («Інтера» й «1 + 1»), до неї входять також Перший національний, цікавий з огляду на ймовірне висловлення офіційної позиції; СТБ як один із каналів медійного голдинґу Віктора Пінчука, до того ж дещо відмінний і за загальним програмовим наповненням, і за тематикою та стилістикою новин; підконтрольний одному з ключових діячів Партії регіонів Рінату Ахметову канал «Україна», що під час та після виборів 2004 року став рупором «антипомаранчевих» сил і, відповідно, найпопулярніший серед тієї частини населення, що їх підтримують; нарешті, протилежний за політичними пов'язаннями й симпатіями П'ятий, важливий як перший в Україні телеканал, що відмовився від панівного формату «родинного» й перейшов у «нішу» політичного, що виявилося, зокрема, в зростанні кількості новинних випусків.

Почнемо з географічної структури дискурсу, насамперед співвідношення чисельності текстів про Україну та світ. До двох указаних категорій додамо третю: тексти про зв'язки України з іншими країнами (перебування українців за кордоном і чужинців в Україні, стосунки між державами й організаціями тощо). Одержану внаслідок такого підрахунку структуру характеризує звична для більшості медіа усього світу націоцентричність і водночас досить велика увага до закордону та українських стосунків із ним. Як видно з табл. 1, тексти на суто українські теми становлять від половини до двох третин усього масиву, про зв'язки в середньому близько чверті, а про власне закордонні справи майже п'яту частину. Хоча загалом структури мовлення всіх каналів досить подібні, впадають в око суттєво нижчі від середніх показників частки текстів про міжнародні зв'язки на СТБ й «Україні» та про закордон на «1+1» і П'ятому. Якщо в останньому випадку це є наслідком виділення великої частини випуску на розмови з гостями, які не можуть бодай почасти не стосуватися українських питань, то в інших відмінностях відбиваються власне тематичні пріоритети вказаних каналів.

Табл. 1. Співвідношення кількості текстів про Україну, закордон та українськозакордонні зв'язки в новинах шести телеканалів (у відсотках від загальної кількості текстів у головних випусках протягом тижня 24-29.03.2008)

Перейдімо до розподілу текстів про закордон за чотирма ідеологічно значущими географічними категоріями: Захід, Росія, сусідні країни та всі інші. Результати підрахунку подано на табл. 2.

Табл. 2. Співвідношення кількості текстів про Захід, Росію, сусідні країни та решту світу в новинах шести телеканалів (у відсотках від загальної кількості текстів про закордон у головних випусках протягом тижня 24-29.03.2008)

Задля порівняння структури телевізійних і газетних новин проаналізуймо географічний розподіл текстів на сторінках про закордонні новини шести популярних газет: двох україномовних і прихильних до «помаранчевих» політичних сил («Україна молода» й «Газета по-українськи») та чотирьох російськомовних, що відрізняються розташуванням на спектрі політичних симпатій від «помаранчевого» полюса до «біло-блакитного» («Вечерние вести», «Киевские ведомости», «Факты и комментарии» та «Сегодня»).

Табл. 3. Співвідношення обсягу текстів про Росію, Захід, сусідні країни та решту світу на сторінках закордонних новин шести щоденних газет (у відсотках від загального обсягу текстів протягом тижня 24-29.03.2008)

Як показує порівняння таблиць 2 і 3, географічна структура новинних сегментів телевізійного й газетного дискурсу досить подібна що водночас означає радикальну відмінність цих сегментів від інших продуктів тих самих каналів і видань, зокрема телесеріалів та матеріалів про «зірок» попкультури. У новинах, особливо газетних, матеріали про Захід безумовно переважають, водночас є досить багато текстів про «третій світ» і набагато менше, особливо на телебаченні про сусідні країни (на рівні з Заходом їх представляє лише «Україна молода»). До того ж у новини потрапляють лише деякі з цих країн, передусім Білорусь, Польща й Грузія, тоді як про Словаччину, Угорщину, Румунію та Болгарію протягом аналізованого періоду вони не згадували взагалі, а про Туреччину йшлося всього кілька разів. Серед західних країн явно переважали США, а серед решти світу досить часто говорили про Китай, зате майже ніколи про Африку. Водночас Росії в новинах набагато менше, ніж у медійному дискурсі загалом: у більшості газет і каналів її частка нижча від частки не лише Заходу, але й решти світу, а на деяких навіть сусідів.

Щоправда, частка новинних текстів, у яких згадувалась Росія, була дещо вищою за показану в таблицях, адже в деяких із них ішлося про українсько-російські стосунки, тому в категорію матеріалів лише про закордон вони не потрапили. Але це означає, що Росія власне, як і решта сусідів цікава українським тележурналістам головно в зв'язку з її впливом на Україну, тобто вона не є самодостатнім об'єктом інтересу, важливим з огляду на географічну й культурну близькість або роль у світі. Оскільки малу присутність присвячених Росії текстів у теленовинах навряд чи можна пояснити браком матеріалу (майже всі медіа передплачують новинні «стрічки» інформагентств), можна припустити, що вона відповідає тематичним пріоритетам редакторів видань і каналів. Для більшості з них Росія не є безперечним пріоритетом, тому вони представляють лише ті російські події, що їх вважають важливими або цікавими за загальними критеріями новинності міжнародних подій. А що тексти про цікавинки частіше надходять із Заходу, то вони переважно й заповнюють відведене на матеріали про закордон місце те, що залишається після представлення подій, які належать до категорії важливих. Те саме, звісно, можна сказати й про Білорусь, Польщу або Туреччину з тією різницею, що матеріалу про ці країни українські медіа одержують набагато менше.

Коротко зупинимося на «внутрішній географії» новинного дискурсу співвідношенні обсягів представлення подій у столиці та регіонах України. На більшості каналів телебачення матеріали про столичні події трохи суттєво переважають (на «Інтері» та СТБ їх майже вдвоє більше, ніж регіональних), головно за рахунок сюжетів про діяльність органів центральної влади. Єдиним винятком є канал «Україна», де текстів про Регіони в півтора рази більше, ніж про Київ. Ця винятковість стає особливо промовистою, якщо подивитися на географічну структуру регіональних матеріалів, зокрема на співвідношення числа текстів про «помаранчеві» й «біло-сині» області країни. На «Україні» протягом аналізованого тижня п'ять із шести матеріалів про події в регіонах були присвячені «біло-синім» теренам. Тобто тематичні пріоритети цієї медіа утверджують її як канал не просто регіонів, а як південно-східних регіонів, що відбиває переважну локалізацію його аудиторії та пріоритети політичного «патрона» Партії регіонів України. Втім, ця «біло-синя» орієнтація поєднується в новинах каналу з перевагою

Заходу над Росією, що суперечить настановам більшості населення Півдня й Сходу та деклараціям ПРУ, яка ладна визнати щонайбільше паритет двох зовнішньополітичних векторів.

Те саме стосується й двох інших каналів «Інтера» й СТБ, у новинах яких тексти про східні й південні області становили протягом аналізованого тижня близько трьох чвертей усіх регіональних матеріалів. Цікаво, що коли на «Україні» й «Інтері» південно-східна орієнтація новинного дискурсу сумірна з географічним розподілом їхніх глядачів, то на СТБ вона суперечить переважному зосередженню аудиторії в західній половині країни. Мало того, «Україна» й «Інтер» потверджують свою географічну орієнтацію ще й вибором мови новин, який, своєю чергою, впливає на географію аудиторії (за даними опитувань, переважна більшість мешканців Півдня та Сходу воліє дивитися телепрограми російською[6,257-260]. Натомість СТБ пропонує не просто україномовні, а й неконвенційні, «нерадянські» за правописом і лексикою новини, що більше приваблюють глядачів на Заході тобто географічні пріоритети новин каналу суперечать також його мовній орієнтації. Щодо двох інших каналів «1+1» та Першого національного, то їхні регіональні новини більш-менш рівно поділено між двома умовними половинами України.

В газетах регіональні пропорції новинних сторінок чіткіше відбивають орієнтацію на певну аудиторію. У двомовного «Дня» та російськомовної, але «помаранчевої» «ВВ» матеріалів про різні частини країни приблизно порівну, як і в київському випуску «Сегодня», де локальна специфіка коригує ймовірний загальний «ухил» на користь «біло-синіх» регіонів. Зате в новинах російськомовних і досить опозиційних до чинної влади «ФК» та «КВ» явно переважають тексти про Схід і Південь, а на відповідних шпальтах україномовних і «помаранчевих» «УМ» та «ГПУ» про Захід і Центр. З погляду виробництва новинного продукту цю кількаразову асиметрію почасти пояснює наявність (і активність) власних кореспондентів газет в одних регіонах та відсутність в інших. Проте сам вибір місць розміщення «корпунктів» або укладання угод про співпрацю столичних видань із місцевими журналістами відбиває уявлення редакторів про пріоритетність певних регіонів. А його зумовлює і загальна оцінка важливості регіону, і переважне зосередження читацької аудиторії видання. Приміром, «ГПУ» тримає в Центрі аж чотири «регіональні редакції», проти однієї на Заході й жодної на Сході та Півдні.

Тепер перейдемо до розподілу новинних матеріалів за суспільними ділянками, де відбувається висвітлення подій та процесів(див. табл. 4). Найбільше вирізняється П'ятий канал, жанрова особливість новин котрого неминуче відбивається на тематичній структурі: розмова з гостями студії стосується головних тем дня, якими редактори зазвичай вважають політичні конфлікти й надзвичайні події (НП). На інших каналах політики й міцно пов'язаної з нею економіки значно менше, а соціальних тем, нерідко розважальних більше. Культури й історії мало всюди, науки, освіти чи екології майже немає, а НП та криміналу всюди дуже багато, майже чи понад третину. Важливою причиною активного представлення в новинах таких подій яка, в певному сенсі, й робить їх надзвичайними є надання журналістам популярних каналів доступу до місця події за допомоги державних органів, що його ті канали «відпрацювали» й багаторазовим поверненням до тієї самої теми, й некритичним зосередженням саме на діях владців.

Табл. 4. Частка матеріалів різної тематики в новинах шести телеканалів (у відсотках від загальної чисельності текстів у головних випусках протягом тижня 24-29.03.2008)

Прикметно, що Перший національний не відрізняється від більшості комерційних каналів ані надміром політики чи культури, ані меншою кількістю надзвичайних подій. Якщо увагу до цих останніх можна пояснити ключовою роллю, що її відіграє в з'ясуванні причин і доланні наслідків таких подій головний об'єкт уваги державних медіа влада, то помірність у представленні політичних кроків цього об'єкта є тривким результатом радикальної кадрової та форматної зміни, яких зазнало інформаційне мовлення цього каналу після Помаранчевої революції. Парадоксально, але більше місця діяльності влади протягом аналізованого періоду відводив приватний «Інтер», що особливо впадає в око на тлі посилення соціально-розважальної орієнтації в новинах його головного конкурента «1 + 1». Ймовірно, однією з причин більшої уваги «Інтера» до влади було тодішнє надання його номінальному власникові важливої державної посади, що, як твердили оглядачі, й мало на меті забезпечити лояльність рейтинґового каналу до чинного уряду[7]. Ймовірно, увагу до влади стимулює й позиціювання новин «Інтера» як «головних новин країни», а також певний консерватизм їхньої аудиторії, яка й хоче бачити в таких новинах передусім представлення дій керівництва держави, до того ж радше позитивне, аніж гостро-критичне[10].

В кожному разі, відмінність новинного дискурсу «Інтера» від дискурсу інших каналів (зокрема підконтрольних опозиційним політикам, як-от «України») є радше кількісною, ніж якісною. Телевізійники майже одностайно представляють геть усі ініціативи найвищих керівників держави, в тім числі й ті, що їх доречно вважати піаром, а не виконанням посадових обов'язків.

Скажімо, останнього тижня березня всі названі нами канали вмістили матеріали про подарунок Президента найвищій людині планети (24.03), політ на військовому винищувачі (28.03) та участь в акції прибирання території майбутнього музею «Мистецький Арсенал» (29.03), а також «день відкритих дверей» (27.03) та святкування 100-денного терміну своєї роботи (28.03), що їх улаштував уряд. Відрізнялися хіба що способи представлення цих акцій та й вони майже ніколи не були виразно критичними.

Про зосередження теленовин на діяльності влади виразно свідчить «вертикальний» розподіл текстів за розташуванням їхніх головних суб'єктів у соціальній ієрархії.

На відміну від наведеної вище тематичної структури, в соціальній ураховано лише тексти про Україну (в тім числі про її міжнародні зв'язки), щоб оцінити співвідношення різних рівнів представлюваної ієрархії суспільства. Як видно з табл. 5, на різних каналах ці представлення загалом досить подібні.

В кожному з них матеріали про владу становлять від сорока до п'ятдесяти відсотків загальної чисельності за винятком структурно налаштованого зосереджуватися на ній П'ятого каналу, де таких матеріалів аж дві третини. Серед інших каналів найбільше місця влада посідає, як уже зазначено, в дискурсі «Інтера». Відповідно, текстів про маси на П'ятому й «Інтері» менше, а на решті каналів більше, понад третину.

Табл. 5. Частка текстів, передусім присвячених владі, іншим елітам та масам, у новинах шести телеканалів (у відсотках від загальної чисельності матеріалів у головних випусках тижня 24-29.03.2008)

Зате тексти про інші, неполітичні еліти у всіх новинах становлять менше чверті. Тобто українське суспільство постає в новинах радше поділеним на владу й маси, кожне з яких перейняте своїми справами (для влади одною з них демонструвати турботу про народ), аніж пов'язаним складною системою соціальних узаємозалежностей і спертим на внески різних соціальних груп. Інакше кажучи, з новин годі довідатися, що роблять і навіщо потрібні науковці, програмісти, правники чи військовики. Більш-менш регулярно говорять лише про бізнесовців, спортсменів і митців, особливо діячів поп-культури (чимало з цих матеріалів є, якщо вірити критикам, замаскованим під новини піаром).

Хоча деякі тексти в новинах присвячено приватному життю (незвичайним пригодам пересічних людей або більш чи менш звичайним випадкам із життя знаменитостей), у переважній більшості матеріалів ідеться всетаки про публічні події від парламентських дебатів і судових процесів до спортивних матчів і заторів на вулицях. Частина цих подій пов'язана з професійною діяльністю різних еліт (спортсменів, акторів, правоохоронців тощо) та, частіше, урядовців і депутатів, для яких професійна діяльність нерозривно поєднана з політикою. Водночас громадсько-політична діяльність постає в новинах лише як справа політиків, а не самих громадян: дуже рідко можна побачити матеріали про громадські ініціативи на рівні мас чи бодай еліт, як-от вуличні протести, акції збирання підписів чи творення «знизу» організацій задля розв'язання якихось національних або міцевих проблем. Немає підстав твердити, що ця відсутність непрофесійної політики зумовлена медійним ігноруванням наявних в українському суспільстві подій, тим паче свідомим і послідовним. Імовірніше, що журналісти загалом відбивають реальну ситуацію низької громадської заанґажованості, водночас не роблячи активних зусиль, аби виявити й представити не надто численні винятки. Можливо також, що технологічне зосередження на діяльності влади та інших впливових осіб і організацій, здатних заздалегідь привернути увагу до своїх планованих акцій, позбавляє медійників змоги вчасно дізнатися про дії маловпливових груп, а отже, й представити їх у новинах. В кожному разі, пропонований у новинах порядок денний подає політику як справу політиків, вилучаючи її з життя пересічних людей, яким лишається хіба що спостерігати.

Задля порівняння порахуймо співвідношення текстів на різні теми та з різними типами акторів на сторінках загальноукраїнських та місцевих (київських) новин у двох популярних друкованих виданнях «Сегодня» та «Газеті по-українськи». В першому немає окремих сторінок про політику, тому вона посідає важливе місце на новинних сторінках, а в другій політичні матеріали майже цілком зосереджено на відповідних тематичних сторінках, тому в структурі новинних їхня частка набагато нижча. В табл. 6 і 7 подано тематичний і соціальний розподіли новинних сторінок цих двох газет та аналогічні розподіли матеріалів цілого випуску.

Табл. 6. Тематична структура сторінок загальноукраїнських та київських новин газет «Сегодня» та «Газета по-українськи» та повних випусків цих газет протягом тижня 24-29.03.2008

Таблиця потверджує, що в «Сегодня» частка політики й економіки в новинах вища, ніж у всьому випуску, тоді як у «ГПУ», навпаки, нижча. Проте в інших аспектах ці газети подібні: в обох новини містять набагато більше матеріалів про НП та кримінал, аніж випуск загалом, зате менше про культуру й історію та «інші» теми. Порівняння з табл. 4 показує, що в телевізійних і газетних новинах тематичні структури досить подібні, хоча в перших більше політики з економікою та трохи менше культури й соціальних питань.

Табл. 7. Тематизація влади, інших еліт та мас на новинних сторінках газет «Сегодня та «Газета по-українськи» та загалом у випусках цих газет протягом тижня 24-29.03.2008

Незначні відмінності від телевізійної демонструє також соціальна структура газетних новин, яку подано а табл. 7. Якщо трохи менша частка текстів про владу в новинах «ГПУ» великою мірою задана вилученням із новинних сторінок політичних матеріалів, у яких владці є головними дійовими особами, то більша присутність представників мас є, як потвердив головний редактор, свідомою стратегією, спрямованою на задоволення гаданих потреб аудиторії цього видання[11]. Водночас обидві газети в новинах набагато більше говорять про владу, ніж пересічно у випуску, а отже, менше про інші групи (в «ГПУ» це еліти, про яких ідеться на сторінках про культуру, історію, спорт і світське життя, а в «Сегодня» маси, яким присвячено її численні споживчі додатки). Проте в популярних газетах новини все одно набагато меншою мірою зосереджені на владі, ніж телевізійні (пор. табл. 5). У першому випадку владу/політиків та інші еліти представлено досить паритетно, тоді як у другому неполітичних еліт порівняно мало. Втім, ця зосередженість на політиці та владі притаманна тільки новинам, а не всьому телевізійному дискурсу: у серіалах, фільмах і реаліті-шоу здебільшого йдеться про далеке від політики приватне або професійне життя еліт і мас.

Отож доходимо висновку, що газетні й телевізійні новини представляють передусім публічні події на тлі панівних у загальному дискурсі відповідних медіа приватних, наголошують надзвичайні на тлі звичайних, багато говорять про політику й владу на тлі її практичної відсутності в інших продуктах, у контексті яких частина аудиторії сприймає новини. Проте ймовірний уплив новинного порядку денного залежить також від способів представлення пріоритетних тем. Ці способи варто розглянути окремо.

Література

мас медіа новина

1. McCullagh C. Media Power: A Sociological Introduction. New York, 2002. 218 p.Cohen B. The Press and Foreign Policy. Princeton, 1963. 288 p.

2. Agenda Setting: Readings on Media, Public Opinion, and Policymaking // Ed. by D.L. Protess, M. McCombs. Hillsdale 1991. 310 p.

Communication and Democracy: Exploring the Intellectual Frontiers in Agenda-Setting Theory // Ed. by M. McCombs, D.L. Shaw, D. Weaver. Mahwah, 1997? 272 p.

3. McCombs M. Building consensus: The new media's agenda-setting roles // Political Communication. 1997. Vol. 14. No. 4. P. 433-443.

4. Мовна політика та мовна ситуація в Україні: Аналіз і рекомендації // За ред. Ю. Бестерс-Дільґер. Київ, 2008. 363 c.

5. Чивокуня В. Юлія Тимошенко наблизилася на крок до своєї відставки // Українська правда. 2008. 7 червня. http://ua.pravda.com.ua/ news/2008/6/7/77173.htm.

6. Інтерв'ю автора з Олексієм Мустафіним, заступником голови правління каналу СТБ з інформаційного мовлення, 12.08.2008.

7. Інтерв'ю з Володимиром Рубаном, головним редактором «Газети поукраїнськи», 13.06.2008.

Размещено на Allbest.ru