Корпоративна та професійна ідентичність у телесеріалах в українському культурному просторі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Корпоративна та професійна ідентичність у телесеріалах в українському культурному просторі

Ландяк О.М.

Сучасні культові телесеріали, що репрезентують корпоративну та професійну ідентичність, набули своєї популярності за допомогою стратегій конструювання, які транслюють у гетерогенну українську аудиторію глядачів архетипи та стереотипи, виражені у певних візуальних, ціннісних зразках. їх специфіка визначається певним регіоном, де виробляються телесеріали, а також типом професійної ідентичності аудиторії глядачів, для якої адаптують дані продукти візуальної культури. Особливо популярні телесеріали, що репрезентують свідомості глядача найбільш поширену сьогодні корпоративну ідентичність. Це такий тип колективної ідентичності, що поєднує в собі конструкти різноманітних типів індивідуальної ідентичності (тендерної, класової, соціальної, вікової, етнічної, расової). Таким чином, проблема впливу конструктів ідентичності на масову свідомість, а саме специфіка ідентифікації глядачів породжує необхідність вивчення стратегій конструювання корпоративної та професійної ідентичності у телесеріалах, що транслюються в українському культурному просторі.

Актуальність дослідження зумовлена культовим характером постановочних телесеріалів, що транслюються в українському культурному просторі, які репрезентують корпоративну та професійну ідентичність для української аудиторії глядачів.

Предметом аналізу є репрезентація і стратегії конструювання корпоративної та професійної ідентичності у телесеріалах в українському культурному просторі.

Метою статті є виявити механізми конструювання корпоративної та професійної ідентичності, що репрезентуються у постановочних культо-в их телесеріалах, які транслюються в українському культурному просторі. Завданням статті є дослідити специфіку ідентифікаційних процесів, механізмів впливу конструктів корпоративної та професійної ідентичності на гетерогенну українську аудиторію.

Аналіз джерельної бази здійснювався на матеріалі культових сучасних постановочних телесеріалів, що репрезентують корпоративну та професійну ідентичність і транслюються в українському культурному просторі: «Доктор Хаус», «Кістки», «Збреши мені», «Криміналісти», «Слід», «Офіс».

Механізми конструювання у телесеріалах корпоративної та професійної ідентичності, взаємозв'язок між цими видами ідентичності, вплив на ідентифікаційні процеси саме в українській аудиторії глядачів є і досі малодосліджуваним феноменом. Це можна підтвердити тим фактом, що найбільш розповсюдженими джерелами з означеної теми на сьогодні є публіцистичні статті, у той же час суто наукових публікацій з даної проблематики небагато. Наприклад, в статті Д.Ткачова «Теорія Хауса»[7] розглядається вплив сконструйованої професійної ідентичності Доктора Xayca на російську аудиторію глядачів. У той же час нам не зустрілося жодної публікації українських авторів, яка б аналізувала репрезентації у так званих «корпоративних телесеріалах» та їх впливу на українського глядача.

Вагомою проблемою є надання дефініції поняттям корпоративної та професійної ідентичності, без чого неможливий будь-який аналіз телесерійних репрезентацій. Сьогодні цьому питанню присвячено достатньо праць, серед яких можна виділити дві роботи, що представляють найбільш популярні визначення корпоративної ідентичності. В роботі Т.Скворцової та І.Стерина «Про корпоративну ідентичність»[6] висвітлюється ідея корпоративності як ознаки суто офісної ідентичності, у той же час праця Л.Шнейдер «Професійна ідентичність»[8] визначає корпоративність, як рису, притаманну будь-якому типу професійної ідентичності. Саме на цих двох визначеннях базуються сьогодні дослідження, що розглядають механізми конструювання корпоративної та професійної ідентичності.

Також можна особливо виділити працю В.Звєрєвої «Нові російські серіали»[5]. В ній протягом загального аналізу стратегій конструювання різних типів ідентичності зустрічається окремий розгляд механізмів конструювання професійної ідентичності у «корпоративних» телесеріалах про офіс. Дослідниця звертає увагу на телесеріали здебільшого російського виробництва, зокрема студії A-Медіа. Вона зазначає, що фоном для репрезентації «позитивної» тендерної, соціальної ідентичності стає колективна корпоративна ідентичність, що може включати різні типи професійної ідентичності об'єднаних у корпоратив офісних співробітників (як, наприклад, у телесеріалі «He родися красивою»),

У праці Б.Дубіна «Масові комунікації і колективна ідентичність»[3] корпоративна ідентичність розглядається дещо в іншому ракурсі. «Корпоративною» може бути названа ідентичність, що включає один певний тип професійної ідентичності, як-то медиків, пожежників, правоохоронців тощо. В нашому дослідженні ми будемо використовувати обидва підходи до визначення корпоративної ідентичності, що дозволить більш глибоко проаналізувати специфіку конструювання корпоративної і професійної ідентичності у постановочних телесеріалах, що транслюються в українському культурному просторі.

Отже, механізми конструювання у телесеріалах корпоративної та професійної ідентичності, вплив телесеріальних репрезентацій на ідентифікаційні процеси саме в українській аудиторії глядачів є малодослідженим феноменом. У наукових пострадянських дослідженнях аналіз репрезентацій корпоративної та професійної ідентичності і досі є фрагментарним, виступає як уточнення для розкриття механізмів конструювання більш загальної колективної ідентичності, та потребує подальшого детального філософсько-антропологічного аналізу.

Досліджуючи конструкти, задіяні у створенні телесерійних репрезентацій корпоративної ідентичності, слід розглянути основні архетипічні складові корпоративної свідомості. Сьогодні є розповсюдженою теорія, згідно якої у витоках сучасної корпоративної ідентичності лежать базові концепти середньовічної корпоративної культури. Як зазначає Ю.Арнаутова: «При всьому феноменологічному різноманітті середньовічних корпорацій предметом договору у них було одне «суспільно орієнтовані дії», тобто певна соціальна поведінка, що базувалася на цінностях та нормах, що розділялися всіма членами групи>>[ 1]. Наприклад, у Каролінгській імперії у так звані «місцеві гільдії» об'єднувались люди різні за гендерною, соціальною, політичною, релігійною ідентичністю. Ці гільдії боролися проти зовнішніх хаотичних агресивних сил, здебільшого зовнішніх ворогів та внутрішньої злочинності. Це стало основною архетипічною цінністю представників сучасної корпоративної ідентичності. Будь-які антикорпоративні дії сьогодні розцінюються як злочинні.

Другою визначною рисою корпоративної ідентичності є групова порука: «клятва створювала зв'язки, тобто стосунки рівності і братерства, отже миру та милосердя. Світ розумівся тут не тільки як відмова від насилля, але і у загальносоціальному сенсі, як особлива форма співмешкання, стосунки взаємозв'язку у думках та справах»[1]. Принцип братерської любові до усіх, що цього потребували, породив цінність благодійності, що проявлялася у роздачі милостині, будові та обслузі госпіталів, фінансуванні витворів мистецтва, різного роду меценатстві. Це були ««об'єктивовані форми» культурної пам'яті, в яких група заявляла про себе...»[ 1 ] та свого патрона, який своєю персоною ніби легітимував місце у світовому порядку, приймаючи на себе роль небесного покровителя, «об'єкту групової, часто професіональної ідентичності»[ 1]. Сьогодні ці середньовічні риси корпоративної ідентичності трансформувалася в архетип групової пам'яті. Звідси витікають властиві архаїчній свідомості цінність ініціації (героїчної «жертовності»), вірність спільному тотему (символам корпорації) риси, притаманні патріархальній культурі, заснованій на опозиції порядку та хаосу.

Таким чином, представник будь-якої корпорації не просто власник певної професійної ідентичності. На думку Т.Скворцової та І.Стерін, мати корпоративну ідентичність, значить для індивіда не тільки те, що «він усвідомлює ідеали компанії, чітко дотримується норм поведінки в ній, але і повністю приймає корпоративні цінності внутрішньо, асоціює себе з організацією, розглядає все своє життя у взаємозв'язку з її життям, та організує свою діяльність спираючись на її принципи та норми...»[6,с.65]. У сучасній корпоративній ідентичності це проявляється через неформальні засоби (розповіді, легенди, анекдоти, прикмети, традиції) а також формальні аспекти (професійні свята, корпоративна символіка, гімн). Цодібний висновок робить і Л.Шнейдер, що до вищевказаних цінностей додає цінність значимих інших для носія корпоративної ідентичності, таким чином досягається гомогенність та стабільність професійного середовища, яка відбувається завдяки визначенню меж внутрішньогрупових егоцентричних уподобань та протиріч, що можуть виникати у процесі професійної взаємодії[8].

У сучасних телесеріалах, як західного, так і російського виробництва, що транслюються в українському культурному просторі, в конструкціях корпоративної ідентичності здебільшого задіяні змальовані вище риси та цінності. Так у телесеріалах «Кістки», «Збреши мені» (інша, більш розповсюджена в українському культурному просторі назва «Теорія брехні»), а також культовому телесеріалі «Криміналісти» репрезентується корпоративна ідентичність різних за фахом людей, що, однак, виконують спільну «позитивну» «культуротворчу» функцію: розкривають злочини заради здійснення суспільного порядку, навіть ціною багатьох особистих жертв, зусиль та вкладених у розвиток «спільної справи» коштів.

Кожний член команди згідно репрезентацій серіалу обов'язково є генієм у своїй справі, хоча найвидатнішим завжди виявляється бос. Так, наприклад, у телесеріалі «Збреши мені», за допомогою виявлення брехні співробітники розкривають складні кримінальні справи. Незважаючи на те, що Торренс має видатну інтуїцію, Фостер є чудовим психологом, а Локер знавцем людської міміки, їх начальник доктор Лайтман втілює всі вищеназвані риси, і завжди є прикладом для наслідування. Аналогічно у телесеріалі «Кістки» високому професіоналізму та безпомилковій логіці кримінального антрополога доктора Бреннана поступаються навіть визначні ділові якості її напарника агента ФБР Бута. У телесеріалі «Криміналісти» команда діє за новим «прогресивним» методом «вживання» у думки злочинця. Але ніхто не може це робити краще, ніж головний герой, завдяки якому в останню мить розкриваються всі злочини.

Суперечності між членами команди у даних телесеріалах, як правило, зводяться до обговорення чергового завдання; панує солідарність та приятельські стосунки; конкуренція є «здоровою та справедливою», тобто тільки найбільш здібний посідає вищий пост. У той же час, команда бореться з зовнішніми проявами корупції, та іншими вадами, що присутні в «чужих» корпораціях. Члени своєї корпорації, що хоч раз порушують неписаний корпоративний «кодекс честі» стають аутсайдерами на тривалий час, допоки «героїчним» вчинком не повернуть собі втраченого статусу. Наприклад, у телесеріалі «Збреши мені» таким аутсайдером стає Локер, що всупереч колективному зобов'язанню не приховувати нічого в межах корпорації, збрехав своєму босові, за що був «понижений» з поста головного помічника до звичайного «стажера». Згодом, з огляду на нові «вагомі» досягнення, Локера частково було відтворено у званні. Подібні мотиви зустрічаються у сюжеті телесеріалу «Кістки». Доктор Бреннен влаштовує кожному своєму аспіранту серйозну перевірку професійних та людських якостей. Майже всі стажери не витримують цієї ініціації та звільняються. Як правило, їм не вистачає досвіду, або вміння спілкуватися і діяти в команді. Цікаво, що жодного разу мова не йде про їх професійну некомпетентність, що могла б дискредитувати професійність самої корпорації.

Таким чином, фактично західні телесеріали конструюють та репрезентують «ідеальну» корпоративну ідентичність, з груповою порукою, бездоганною професійною ідентичністю працівників, міжкорпоративною «правильною» конкуренцією та міфом про викривання «негативної» корпоративної ідентичності інших корпорацій саме «своєю» командою; внутрішньогруповими актами ініціації, культом патрона тощо.

Проте, репрезентована «позитивна» корпоративна ідентичність далеко не завжди відповідає реаліям західного постіндустріального суспільства, і тим більше українського пострадянського існування. Говорячи про відповідність сучасної корпоративної ідентичності середньовічним аналогам, дослідники, як привило, дещо однобічно характеризують ті вагомі зміни, що відбуваються у постмодерній свідомості: «Принцип «тотальності» з деякими обмовками зберігається і для сучасної корпоративної культури. Крім того, саме у лоні середньовічної культури народилися принципово нові, затверджені «знизу» згодою і договором фшми права та миру, які слід розглядати як перший досвід вирішення проблеми конструктивного подолання конфліктів проблеми, яка набула особливого значення у сучасному плюралістичному суспільстві»[ 1].

Постмодерний світогляд, притаманний постіндустріальному суспільству, зокрема українському, передбачає реконструювання модерних цінностей, як тих, що не відповідають дійсним реаліям суспільного життя. Передусім це стосується цінності уніфікації, стандартизації всіх носіїв корпоративної ідентичності під єдиний «позитивний» зразок. Як зазначає дослідник В.Ємелін «для того, щоб отримати інтегральну картину суспільства, що називається інформаційним, потрібно охарактеризувати його у термінах постмодерністської філософії <...> виходити з того, що основними категоріями, які змальовують реальність постмодерну, є плюралізм, децентрація, невизначеність, фрагментарність, мінливість, контекстуальність»[4]. Так у реальних постіндустріальних корпораціях, зокрема в українському культурному просторі, може існувати відчуження від зразка «ідеальної» корпоративної ідентичності, що конструюють та репрезентують телевізійні наративи серіалів. Наприклад, міфом є досконале дотримання правил корпоративної етики, втілення правила бездоганної професійної компетентності всіх без винятку співробітників та їх готовність до самопожертви заради корпоративних інтересів, санкції проти порушників корпоративного кодексу за принципом справедливості тощо. По суті західні серіальні «ідеальні» конструкції, це ніщо інше, як втілення телебаченням американського держзамовлення, що візуалізує міф про «справедливе», «стабільне», «емансиповане» та «політкоректне» американське життя. Головним споживачем цього міфу за розрахунками творців телесеріалів має виступати кольорове населення США, представники нижчих верств середнього класу. Недарма, наприклад, у телесеріалі «Збреши мені», Торрес латиноамериканка, що має дар інтуїції, але не найкраще логічне мислення. Логічними у зазначених телесеріалах можуть бути тільки білі англосаксонські чоловіки, вихідці з вищих прошарків середнього класу. Однак, потрапляючи в пострадянський український культурний простір репрезентовані конструкції знаходять свого глядача, переважно представників будь-якої професійної ідентичності, що спираються на модерні цінності.

Таким чином в українському культурному просторі здебільшого на підсвідомому рівні сприймається американська «колоніальна» політика репрезентацій. Так реальна дискримінація за тендерним, соціальним, класовим, расовим принципом, що дійсно існує у США, завуальована репрезентованим у телесеріалах політкоректним «рівноправним» ставленням до носіїв «спільною» корпоративної ідентичності, сприяє не тільки «загальнонаціональним» але й «імперським» консолідуючим стратегіям США.

У конструюванні корпоративної ідентичності телесеріалами західного виробництва, виключенням постають такі теленаративи, як «Доктор Хаус», «Офіс». Лікар за професійною ідентичністю, доктор Xayc являє собою контркультурного персонажа-трікстера, який розвінчує «лицемірство» «позитивної» корпоративної ідентичності та «показовий» альтруїзм професійної ідентичності лікаря. Xayc відчуває своє аутсайдерство, проте геніальність діагноста не дозволяє директору лікарні Кадді підписати документ про звільнення. Хоча Xayc завдяки професіоналізму стає босом невеликого відділу діагностики, проте, його підлеглі відчувають постійний психологічний тиск. Саркастичний Xayc викриває лицемірство «політкоректності». Зовні безжальний до інвалідів, карликів, етнічних, расових, тендерних «інших», на практиці він виявляється єдиним, кому по-справжньому не байдуже їх життя, адже саме він ставить правильний діагноз, коли всім іншим лікарям справа здається безнадійною. Алегорично Xayc постає не тільки лікарем тіла, але і душі пацієнтів. За допомогою прийому «сарказму над собою» позбавляє людей найтяжчих глибинних комплексів. Проте єдиний, кому Xayc не здатний допомогти це самому собі. Алюзією на постмодерністичну ідентичність доктора постає шизофренічна хвороба. ЗаЖ.Делезом та Ф.Гватарі[2] людина має безліч ідентичностей а людська самість лише психоаналітичний концепт. Це відповідає андерграундній контркультурній свідомості, яку представляють не тільки західні, але і українські авангардні субкультури.

У сатиричному телесеріалі «Офіс», що створений у жанрі мокьюментарі, головною метою є конструювання корпоративної ідентичності, максимально наближеної до реальності. Змальовується абсурдність, хаотичність навколишнього середовища, що деконструює розглянуту вище «ідеальну» «позитивну» корпоративну ідентичність. Цю особливість можна помітити, якщо співставити «Офіс» з американським варіантом «He родися красивою». Комічний прийом пародії застосовується в обох наративах, але стиль мокьюментарі дозволяє оминати бінарних розділень співробітників офісу на «позитивних» та «негативних», «головного героя» та його «антагоніста».

Tаким чином, сконструйовані для певного типу американської аудиторії репрезентації «позитивної» корпоративної та професійної ідентичності, мали успіх в українській аудиторії глядачів. Перш за все це можна пояснити фактом відповідності репрезентацій популярним настроям української пострадянської свідомості, що в умовах постмодерної культури сумує за втраченими модерними цінностями порядку, справедливості та бездоганної професійної компетенції. Цю тезу можна проілюструвати хоча б тим фактом, що російські аналоги західних «корпоративних» телесеріалів, такі як «Слід», «He родися красивою», незважаючи на адаптацію репрезентацій до пострадянських культурних реалій, не конструюють трансцендентний образ «ідеальної корпорації» (утопії справедливості та братерства), або революційного «бунтаря-пророка». Як зазначила В.Звєрєва, у ремейки західних телесеріалів про корпоративну ідентичність вводяться порівняно нові для пострадянської аудиторії глядачів «теми особистого успіху, виправданості кар'єрного зросту, активності життєвої позиції, але також подаються у дозованому вигляді боротьби героїв за своє щастя <...> Вони звертаються до проективної аудиторії, створюючи її у процесі довгого показу серіалу>>[5].

Автентичними телесеріалами пострадянського виробництва (не ремейками), які можуть за своєю конструктивістською спрямованістю виступати аналогом розглянутих «корпоративних» західних телесеріалів, можна назвати культові «Менти», «Спецназ», «Швидка допомога». В них поняття корпоративної та професійної ідентичності набувають тотожного значення. «Позитивний» образ представників тієї чи іншої професійної ідентичності конструюється через популяризацію російської національної ідеї, архетипів російської етнічної, тендерної міфології. Ці телесеріали не адаптовані для української гетерогенної аудиторії, тому вони набули статус культових здебільшого у русифікованих українських регіонах. Одним з найбільш показових конструктів при цьому виступає мова персонажів, що аудіально транслює певні архетипи, притаманні саме російській культурі, до української глядацької аудиторії. При цьому часто неякісне титрування не сприяє адаптації телесеріальних репрезентацій професійної та корпоративної ідентичності до українського глядача. Наприклад, вираз батька Пушкарьової (телесеріал «He родися красивою») «мы бедные, зато честные» був перекладений як «хоч бідуємо, проте шануємось», що не зовсім відповідає змісту репліки. Особливо вплив мовного конструкту посилюється через переклад виразів персонажів. Наприклад, зміст саркастичних висловів телесеріалу «Доктор Хаус» в українському та російському варіантах дубляжу сприймається неоднаково. Якщо перші чотири сезони перекладалися з англійської, то останні представляють собою «кальку» з російського перекладу, втрачаючи не тільки змістовні позиції, але й рейтингові.

Таким чином, незважаючи на те, що український варіант перекладу часом буває змістовно більш вдалим, гумористичні виразні засоби вирізняються своєю влучністю, однак, в українському медіа-просторі домінує російське дублювання західних телесеріалів. Це робить більш інтенсивним та посиленим процес русифікації українського культурного простору.

Враховуючи викладене вище, доходимо висновків. Можна виділити наступні механізми конструювання корпоративної та професійної ідентичності, що репрезентуються у постановочних культових телесеріалах, які транслюються в українському культурному просторі: міфологеми корпоративної етики, що базуються на архетипічній за своїм характером бінарній опозиції; «загальнонаціональні», а також «імперські» ідеологічні консолідуючі стратегії, впроваджені виробниками західних та російських телесеріалів. Зокрема, це виражається у специфічності мовного конструкту, виразних засобів комічного, що потребує окремого філософського розгляду і може становити перспективу подальших досліджень з даної тематики.

Згідно з результатами дослідження, призначені для певного типу американської та російської аудиторії репрезентації «позитивної» корпоративної та «бунтарської» професійної ідентичності, мали успіх у відповідних групах гетерогенної української аудиторії глядачів. Можна спостерігати відповідність серіальних, перш за все мовних, конструкцій західного та російського телебачення популярним настроям української пострадянської свідомості, що в умовах постмодерної культури ностальгує за втраченими модерними цінностями порядку, справедливості та бездоганної професійної компетенції. З іншого боку, конструкції індивідуальної постмодерної професійної ідентичності відповідають андерграундній контркультурній свідомості, яку представляють не тільки західні, але і українські авангардні субкультури.

Список використаних джерел

корпоративний професійний ідентичність телесеріал

1. Арнаутова Ю. Средневековые истоки современной копоративной культуры [Электронный ресурс] / Ю.Арнаутова// Неприкосновенный запас. Дебаты о политике и культуре. 2007. Режим доступа: http://gtmarket.ru/laboratory/ expertize /gtmarket/2007/650

2. Делез Ж. Анти-Эдип. Капитализм и шизофрения / ЖДелез, Ф.Гваттари; [пер. с франц. и послесл. Д.Кралечкина]; науч. ред. В. Кузнецов. Екатеринбург: У-Фактория, 2007. 672с.

3. Дубин Б.В. Массовые коммуникации и коллективная идентичность [Электронный ресурс] / Б.В.Дубин. 2006. Режим доступа: http://ecsocman. edu.ru/images/pubs/2006/ll/16/0000295078/04-dubin-17-27.pdf

4. Емелин В.А. Постиндустриальное общество и культура постмодерна [Электронный ресурс] / В.А.Емелин. 1998. Режим доступа: http://emeline. narod.ru / postindustrial.htm

5. Зверева В.В. Новые русские сериалы [Электронный ресурс] / В.В.Зверева. -2009. Режим доступа: http://urfomediacenter.ru/files/Zvereva.doc

6. Скворцова Т. О корпоративной идентичности [Электронный ресурс] / Т.Скворцова, И.Стерин // Практика корпоративного управления. 2009. -С.6467. Режим доступа: http://propaganda.ru/files/200703/MyUSb.pdf

7. Ткачев Д. «Теория Хауса» [Электронный ресурс] / Д. Ткачев // Сеанс. 2009. Режим доступа: http://www.seance.ru/blog/teoriya-hausa

8. Шнейдер JI. Профессиональная идентичность / JI.Б.Шнейдер. М: МОСУ; Моск. открытый соц. ун-т, 2001,256с.

Размещено на Allbest.ru