Оформлення книги

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

• ВСТУП 3
• 1. Оформлення книги, створення форонтиспісу у програмі Photshop 4
• 1.1 Зонішні елементи оформлення 4
• 1.2 Внутрішні обєкти оформлень 5
• 1.3 Книжкові оправи 6
• 1.4 Формати паперу і формати видань 12
• 1.5 Оформлення книги у відповідності з її призначенням 16
• 1.5.1 Художні та дитячі книжки 16
• 1.5.2 Довідкові, навчальні та промислово - інструктивні книги. 18
• 1.6 Сторінка складання. Формати сторінок складання, їх визначення та розрахунок 20
• 1.7 Створення форонтиспісу 29

2. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ГІГІЄНА КОРИСТУВАЧА ЕОМ 36

• ВИСНОВОК 44
• Список використаної літератури 45

ВСТУП

Метою мої дипломної роботи це: Оформлення книги

Метою мої дипломної роботи є: Створення фронти спису в програми Adobe Photoshop

Книга була і залишається скарбницею мудрості. Як вчитель і наставник книга знайомить нас з надбаннями людського розуму, допомагає вирішувати філософські проблеми буття.

Книга - неоцінимий друг кожної людини, та беручи книгу з полички, ми рідко замислюємось, який її шлях, скільки праці вкладено в неї, перш ніж дійшла вона до читача. Скільки людей її створювало, скільки часу та сил було вкладено для її виготовлення. Читаючи книгу, ми навіть не знаємо, скільки деталей містить вона в собі, скільки різноманітних елементів, придуманих майстрами-поліграфістами, знаходиться в ній. Усі вони мають свої назви та своє призначення.

Питання книги як видання поліграфії турбувало людство в усі часи. Оглядаючи джерела з даної теми необхідно зауважити, що дослідники, які вивчають поліграфічну справу більше уваги приділяють саме книзі, бо вона, мабуть, назавжди залишиться основним засобом розповсюдження знань та мудрості. Словацький вчений Думан, російські вчені-педагоги Гордєєв, Іванцов та Прокопов неодноразово піднімали питання дитячої книги та підручників, пропонуючи свої розробки та дослідження поліграфічній та видавничій промисловості. Вчений Словаччини Шульц розробив цілі технології створення обкладинок на різні види книг в залежності від їх призначення. Він переконує нас, що найголовнішу роль у книзі відіграє гарно оформлена обкладинка чи палітурка, яка справляє першорядне враження на читача. Запаско Я.П., який видав у Львові свою дослідницьку працю „Мистецтво книги на Україні”, розкриває проблему видавництв України.

1. Оформлення книги, створення форонтиспісу у програмі Photshop

1.1 Зонішні елементи оформлення

Книга -- важливий засіб масової,наукової і технічної інформації, який відіграє величезну роль як; у розповсюдженні і пропаганді знань, так і в освіті та вихованні. Вона є так званою знаковою системою, формою закріплення семантичної інформації, призначеної для її повторного відтворення в часі та просторі.

У статистиці друку книга -- це неперіодичне видання обсягом більше 48 сторінок або будь-яке більше трьох друкованих аркушів. У поліграфії книгою називають видання в оправі.

Сучасна книга являє собою кодекс-блок скріплених в корінці сторінок з текстом та ілюстраціями та зовнішніх захисних елементів (оправа, обкладинка).

Власне книгу, її основу, прийнято називати книжковим блоком. Він складається з аркушів паперу, з'єднаних з одного боку таким чином, щоб їх можна було гортати. В поліграфії -- це готовий примірник видання, який залишилось тільки вставити в обкладинку або оправу. Як правило, книжковий блок, незалежно від приклеєних до нього форзаців, обрізають з трьох сторін.

Блок, який покривають обкладинкою, прийнято називати, на відміну від книжкового, брошурним.



1.2 Внутрішні об'єкти оформлень

За способом брошурування і обробки

книжкового блока (комплектування вкладкою чи підбиранням, тип форзаца, наявність капталу і т. п.) книги умовно можна поділити на п'ять груп.

Перша група -- комплектування блока вкладанням, шиття дротом із загином скоб всередину чи назовні. В цю групу входять всі видання в обкладинках при обсягах до 68 сторінок.

Друга група -- комплектування блока накладанням, приклейний форзац, шиття нитками, заклейка корінця книжкового блока.¹ До цієї групи належать видання в оправах № 5--7 обсягом 68--160 сторінок при друкуванні на папері вагою 1 м² 60--80 г, 68--112 сторінок при друкуванні на папері вагою 1 м² понад 80 г.

Третя група -- комплектування блока накладанням, приклейний форзац, шиття нитками, круглення корінця (при кругленому корінці), каптал, заклейка корінця блока стрічкою паперу, друк на спинці блока. Ця група застосовується для видань обсягом від 160 сторінок при друкуванні на папері вагою їм² 60--80 г і від 112 сторінок при друкуванні на папері вагою 1 м² більше 80 г.

Четверта група -- комплектування блока накладанням, приклейний форзац, шиття нитками, круглення корінця, каптал, заклейка корінця блока стрічкою паперу чи марлею, друк на спинці блока. Сюди належать видання в оправах № 5,6,7 і 8 обсягом від 160 сторінок при друкуванні на папері вагою їм² до 60 г, від 560 сторінок -- при друкуванні на папері вагою 1 м² 60--80 г, від 100 сторінок -- при друкуванні на папері вагою 1 м² понад 80 г.

П'ята група -- комплектування блока накладанням, пришивний форзац з тканинним фальчиком, шиття нитками, круглення корінця, каптал, стрічка-закладка, заклейка корінця блока стрічкою паперу чи марлею, друк на спинці блока. Можливе зафарбування обрізів. Ця група об'єднує особливо відповідальні видання, в оправах № 7 і 8 обсягом понад 180 сторінок, розрахованих на довготривале і часте користування.

1.3 Книжкові оправи

Книжкові оправи діляться на типи (номери) за конструкцією (цільна чи складена, тверда чи м'яка, обрізна чи з кантом) і за зовнішнім матеріалом (картон, папір з покривним шаром, технічна чинатуральна тканина, шкіра, пластмаса).



Рис. 2. Конструкція оправи: а -- суцільнокрита; б -- складена

Тепер застосовуються такі типи (номери) оправ:

№ 5 -- складена, з кантами, тверді сторонки покриті папером, спинка -- тканиною;

№ 6 -- цільнокрита, гнучка з кантами чи без них;

№ 7 -- цільнокрита, тверда з кантами, часто з прямим корінцем (картонний відстав), покриття може бути тканиною чи синтетичним матеріалом або папером (масою не менше 100 г);

№ 8 -- складена, тверда з кантами, деталі оправи можуть бути покриті двома різними покривними матеріалами;

№ 9 -- всі види синтетичних оправ, які не мають відстава і приклеюються до корінця блока.

Книги в оправах розраховані на довгий термін користування.

Складені книжкові оправи, виготовлені з використанням паперового покриття і тканинної спинки, застосовуються для підручників, окремих видань художньої літератури, книг для дітей, вчених записок та праць інститутів.

Ціл ьнокриті оправи на тканинній основі дістали поширення при виготовленні передплатних видань художньої літератури, альбомів, енциклопедій та інших книг, розрахованих на довгий термін користування.

Цільнокриті оправи, покриті папером і завчасно задруко-вані шрифтовим чи ілюстративним зображенням з припресу-ванням прозорої полімерної плівки, використовуються для видання великими тиражами дитячої, художньої літератури, а також мистецьких книг і альбомів.

Книжкові обкладинки № 1, № 2, № 3, № 4 застосовуються для покриття брошур. Види покриття брошур можуть бути: вкладанням в обкладинку, покриття обкладинкою звичайне, криття врозпуск і покриття з кантом.

Вкладанням в обкладинку (внакидку) випускаються видання обсягом до 68 сторінок при папері вагою 1 м² менше 80 г і до 52 сторінок -- при папері від 80 г і більше. Неповні частини друкованого аркуша при комплектуванні вкладанням повинні накидатися на повний зошит. Внутрішній зошит обов'язково залишається повним.З усіх видів криття брошур основним є криття врозпуск, при якому на обкладинці роблять чотири рубчики і приклеюють її не тільки до корінця, а й до першої сторінки блока.



Рис. 4. Види покриття книжкових обкладинок:

№ 1 -- вкладання в обкладинку, № 2 -- криття звичайне,

№ 3 -- криття врозпуск, №4 -- криття з кантами

Обкладинка з кантами використовується лише для мало-обсягових (до 5--6 аркушів) та малотиражних рекламно-довідкових брошур.

Розміри приклейки обкладинки до першої та останньої сторінок блока при критті врозпуск -- 5--7 мм з обов'язковим закривання дроту чи кінців ниток холостих стібків при шитті на ниткошвейних машинах.

В обкладинках випускають книги, розраховані на короткий термін використання при інтенсивному користуванні або на середній термін використання при малій інтенсивності користування, а також невідповідальні видання індивідуального користування.

Суперобкладинка -- елемент зовнішнього оформлення книги, який являє собою прямокутний аркуш паперу, що за висотою дорівнює висоті оправи чи обкладинки і несе додаткову інформацію (текст, зображення) та обгортає книгу. За шириною суперобкладинка ширша за оправу чи обкладинку на ширину, достатню для загину під них.

Частини суперобкладинки, що завертаються (загинаються) під оправу чи обкладинку, називаються клапанами. Клапани часто оформляються текстом чи ілюстраціями. Первісна функція суперобкладинки -- захист книги від пошкоджень і забруднення -- зберігається і сьогодні, але її інформативне та естетичне завдання переважає.

Відносна самостійність суперобкладинки стосовно оправи дозволяє оформляти її багатше. На ній розміщують інформацію про саму книгу, про серію книг, про видавництво та його діяльність, про автора і т. ін., що робить суперобкладинку важливим засобом реклами. На естетику суперобкладинки і її роль у книжковому ансамблі впливають рекламна функція, цільність поверхні, яка дозволяє зробити єдине композиційне вирішення, можливість п'ятичастинного членування (дві сторонки, спинка і два клапани), тонкість і гнучкість паперу. Деколи використовують внутрішній бік суперобкладинки. Додатково суперобкладинку лакують або наклеюють на неї прозору плівку, що підвищує міцність і покращує її естетичні якості.

Суперобкладинка виникла внаслідок бажання захистити книгу від пилу). Спочатку це була не більше ніж звичайна обгортковий папір, яка не виконувала презентаційної ролі аж до першої світової війни. Потім суперобкладинка стала не тільки захищати книгу, а й допомагати її продавати. Типові елементи суперобкладинки - назва книги, ім'я автора на передній стороні і фотографія автора на звороті. Опис книги та інформація про автора зазвичай розташовуються на одворотах суперобкладинки. Назва книги та ім'я її автора розміщуються зліва направо на корінці книги, якщо вона досить товста, або одним рядком знизу вгору, якщо книга тонка і місця недостатньо (в західному книжковому дизайні на суперобкладинці і на корінці звичайно розташовують рядок зверху вниз). Суперобкладинка повинна виражати єдину ідею, відображати настрій і характер книги і в той же час запрошувати зазирнути в неї. Іноді ім'я автора має більше значення, ніж назва, іноді навпаки. Колись видавництво Стооуе Ргезз для однієї зі своїх книг вперше розробило відразу три суперобкладинки. Цей набір був відісланий оптовому продавцю; його попросили вибрати ту суперобкладинку, яка, на його думку, допоможе краще продавати книгу. Цей прийом залучає книгопродавців у виробничий процес і робить їх більш зацікавленими в даній книзі. Книги можуть, окрім того, одночасно виходити в двох суперобкладинка, що дозволяє влаштувати двоколірну композицію в магазині і залучити покупця. На початку 90-х років видавці книг в твердій палітурці стали використовувати помітні суперобкладинки, схожі на м'які обкладинки, конкуруючи за місце на полицях магазинів. На деяких суперобкладинка стали використовуватися більш чотирьох кольорів, металізовані фарби, рельєф і інші виробничі прийоми. Суперобкладинка дає видавцеві можливість використовувати повнокольоровий друк для книг у твердій палітурці, а також застосовувати різні суперобкладинки для однієї і тієї ж книги. Суперобкладинки можуть бути двоколірними - чорний плюс додатковий. Для зменшення вартості видавці іноді друкують їх в один колір на тонованій папері. Використовувана папір лакується або ламінується тільки з одного боку. З тією, де розташоване зображення. Сторона яка прилягає до самої книзі, зазвичай залишається шорсткою для того, щоб суперобкладинка не ковзала по палітурки. Видавці зазвичай друкують суперобкладинки тиражем, більшим, ніж тираж самої книги. Додаткові примірники використовуються для реклами, а також для заміни суперобкладинок, пошкоджених при перевезеннях, доставках та продажу.

1.4 Формати паперу і формати видань

Формати паперу. Папір для виробництва книг і журналів виготовляють в аркушах (60х84, 60х90,70х90,70х 100,70х 108,75х90,84х 108 см) іврулонах (шириною 60, 70, 75, 84, 90, 108 і 120 см).

Виготовляють також папір з розмірами, збільшеними з однієї чи двох сторін на 2 см.

В Європі формати паперів, які використовуються друкарнями, вкладаються в так звану А серію, визначену стандартом Міжнародної організації стандартизації (180). В Німеччині цей стандарт відомий під назвою ОЩ. Існуючі міжнародні формати паперу умовно поділені на три серії -- АО, ВО, СО (табл. 1).

Таблиця 1 Міжнародні формати паперу

	мм	дюйми		мм	дюйми		мм	дюйми
АО	841х 1189	33,1х46,8	ВО	1000х1414	39,3х55,6	СО	917х1297	36,1х51,0
А1	594 х841	23,3х33,1	В1	707 х1000	27,8х39,3	С1	648х91	25,5 х 36,1
А2	420 х 594	16,5х23,3	В2	500 х 707	19,6х27,8	С2	458 х 648	18,0х25,5
АЗ	297 х 420	11,6х16,5	ВЗ	353х500	13,8х19,6	СЗ	324 х 458	12,7 х 18,0
А4	210х297	8,26х11,6	В4	250х353	9,8х13,8	С4	229 х 324	9,0 х 12,7
А5	148х210	5,8х8,26	В5	176х250	6,9х9,8	С5	162х229	6,3х9,0
А6	105 х 148	4,1х5,8	В6	125 х 176	4,9х6,9	С6	114х162	4,4 х 6,3
А7	74х105	2,9х4,1	В7	88х125	3,4 х 4,9	С7	81х114	3,1х4,4
А8	52х74	2,0х2,9	В8	62х88	2,4 х 3,4	С8	57х81	2,2х3,1
А9	37х52	1,4х2,0	В9	44 х 62	1,7х2,4
А10	26х37	1,0х1,4	В10	31х44	1,2х1,7
23,6х35,4	1/8	60 х 90/8	220 х 290	8,6х11,4	205 х 277	8,0х10,9
33,0х42,5	1/16	84 х 108/16	205 х 260	8,0 х 10,2	192х255	7,5х10,0
27,5 х 39,4	1/16	70 х 100/16	170х240	6,6х9,4	158х230	6,2х9,0
27,5х35,4	1/16	70х90/16	170х215	6,6х8,4	155х210	6,1 х8,2
23,6х35,4	1/16	60 х 90/16	145х215	5,7х8,4	132х205	5,1 х8,0
23,6х33,0	1/16	60 х 84/16	145 х 200	5,7х7,8	130х 195	5,1х7,6
33,0х42,5	1/32	84 х108/32	130х200	5,1 х7,8	123 х 192	4,8х7,5
27,5х39,4	1/32	70х100/32	120х165	4,7х6,4	112х158	4,4 х 6,2
29,5 х 35,4	1/32	75 х 90/32	107 х 177	4,2х6,9	100х170	3,9х6,6
27,5х35,4	1/32	70 х 90/32	107х165	4,2 х 6,4	100х155	3,9х6,1
23,6х33,0	1/32	60 х 84/32	100х140	3,9х5,5	95 х 130	3,7х5,1

формати видань. Найбільш відомі формати, які використовуються у нас в країні, подано у таблиці, яка для зручності користування фіксує їх розміри в міліметрах і дюймах (табл. 2).

Діючі стандарти передбачають такі основні формати книж-ково-журнальних видань: 84 х 108/8, 70 х 108/8, 70 х 100/8, 60 х 90/8, 60 х 84/8, 84 х 108/16, 70 х 108/16, 70 х 100/16, 70 х 90/16, 60 х 90/16, 60 х 84/16, 84 х 108/32, 70 х 108/32, 70 х 100/32, 70 х 90/32, 60 х 90/32, 60 х 84/32.

Враховуючи стандартний розмір аркушів паперу чи певну порізку рулонного, можна отримати нові формати видань.

Фальцювання аркуша формату А4 по сторінках формату А5 дуже часто використовується в настільних видавничих системах, адже більшість таких систем включає принтери, які друкують на паперових ар кушах форматомА4. Крім того, всі ОТР-системи дозволяють при верстанні задавати відповідний режим поперечної розкладки сторінок формату А5 на формат А4, орієнтований на дальше фальцювання.

Рис. 7. Схема перпендикулярного фальцювання



Рис. 8. Комбіноване фальцювання

Формат видання -- це розмір сторінки видання після обрізки блока по ширині і довжині. Формат видання позначається не у вигляді точних розмірів у міліметрах (наприклад, 128 х 200 мм), а часткою аркуша друкарського паперу, що використовується для видання. Наприклад, якщо видання друкувалося на аркушах паперу розміром 60 х 90 см і після друку аркуші фальцювалися (складалися в зошити) в три згини, тоді формат видання -- 1/8 частка паперу 60 х 90 см (при першому згині аркуш склався в дві рівні частини -- частки, при другому -- у чотири, при третьому -- у вісім). Оскільки в більшості випадків при виготовленні книг застосовується перпендикулярне фальцювання, при якому кожний наступний згин перпендикулярний попередньому, можна визначити розмір 1/8 частки аркуша 60 х90 см. Ширина цієї частки буде дорівнювати четвертій частині довшого боку аркуша (згинати аркуш починають з довшого боку), тобто 90 см: 4 = 22,5 см, а довжина -- половині короткої сторони, тобто 60 см : 2 = ЗО см. При 1/16 частці аркуша і перпендикулярному фальцюванні і довгий, і короткий боки аркуша треба поділити на 4, при 1/32 частці та перпендикулярному фальцюванні -- довший бік аркуша на 8, а короткий на 4. Одержані таким чином розміри будуть більшими фактичних розмірів сторінок видання, оскільки книжковий блок обрізається з трьох боків.

Кількість сторінок в зошиті при такому фальцюванні становить: при одному згині -- 4, при двох згинах -- 8, трьох -- 16, чотирьох -- 32.

Зошити, скріплені між собою в блок, обрізують зверху, справа і знизу. Зверху і справа -- для того, щоб зрізати петлі, які утворились після фальцювання, знизу, щоб вирівняти блок. Розміри обрізки показані на рисунку 9.

Рис. 9. Обрізка книжкового блока

Рис. 10. Пропорції основних форматів видань після обрізу з трьох сторін:

1. 60 х 84/32 (100 х 140 мм) 6. 60 х 84/16 (145 х 200 мм)

2. 70 х 90/32 (107 х 165 мм) 7. 60 х 90/16 (145 х 215 мм)

3. 70 х 100/32 (120 х 165 мм) 8. 70 х 90/16 (170 х 215 мм)

4. 75 х 90/32 (107 х 177 мм) 9. 70 х 100/16 (170 х 240 мм)

5. 84 х 108/32 (130 х 200 мм) 10. 84 х 108/16 (205 х 260 мм)

11. 60 х 90/8 (220 х 290 мм)

1.5 Оформлення книги у відповідності з її призначенням

аркуш папір книжковий видання

Сучасна видавничо-поліграфічна форма розвивається у відповідності з цільовим та читацьким призначенням книги, особливостями її змісту. Аналізуючи книгу як поліграфічне видання потрібно враховувати усі деталі для її створення. Інформація закладена в книзі, її читацьке призначення є основними факторами, що впливають на зовнішній вигляд і внутрішнє оформлення книги. Адже вигляд книги справляє на читача певне враження. З першого погляду книга може привернути до себе увагу або навпаки зовсім не зацікавити читача. Тому розглядаючи декілька видів книжкових видань, необхідно враховувати їх призначення проаналізувавши вплив цього призначення на оформлення.

1.5.1 Художні та дитячі книжки

Перш ніж розглянути ці видання, необхідно зауважити, що створюються вони для духовної насолоди читача, для задоволення потреби саме художнім словом казки, оповідання, повісті, романа, а також поезії. Але необхідно все ж таки розрізняти ці книжки, оскільки дитяча література створюється без тих складових, які обов'язково мають бути присутні в художніх книгах.

Дитяча література різноманітна за своїм змістом і оформленням. Ці книжки виготовляються в залежності від віку дитини для якої вони призначені.

Російські вчені-педагоги дослідивши та врахувавши усі моменти пов'язані з дитячими потребами виділили основні вікові групи, відповідно до яких необхідно виготовляти книжки:

1) Діти від 1,5 до 3 років

Книжки для дітей цього віку бажано виготовляти з товстого картону (як обкладинку так і сторінки), це захистить її від механічного пошкодження. Наявні прості стилізовані ілюстрації яскравих кольорів з чіткими лініями. Формат книжок будь-який, але надається перевага невеликим форматам. Текст друкують великими літерами у малій кількості.

2) Діти віком від 4 до 6 років

Для таких дітей виготовляють книжки в палітурках або в м'яких обкладинках. Згідно цього віку книжки більше навантажені текстом, а ілюстрації прості, але реалістичні з чистими лініями і зрозумілим малюнком.

3) Діти віком від 6 до 9 років

У книжках для дітей цього віку увагу приділяють малюнкам з повчальним смислом чи підтекстом. Враховуючи початок навчання таких дітей, в оформлення книги додають складніші елементи, наприклад, елементи довідково-допоміжного апарату (зміст, анотація) та науково-довідкового апарату (передмова автора або вступна стаття). Наявні колонцифри та колон лінійки, яких не було у перших варіантах. [13, с. 107]

Щодо художньої літератури, то вона може бути насичена будь-якими складовими книги, якими саме - залежить від автора чи замовника. Якісно оформлена книга неодмінно повинна бути в товстій надійній палітурці, закріплена форзацами. Внутрішнє оформлення цих книг має бути з анотаціями, із змістом, передмовою, післямовою, колонтитулами, колонцифрами, колон лінійками інколи з книжковими бібліографічними списками та покажчиками. Окрім цих елементів художня книга може мати ілюстрації на вкладних сторінках, що друкуються окремо від тексту і вкладаються у відповідних місцях книжки (без урахування спільної нумерації сторінок). Деякі книги мають свій художній знак - екслібрис. Він наклеюється на внутрішню сторону палітурки або обкладинки кожної книги із зібрання творів. Цей знак, як правило, замовляють художнику, але іноді його виконує сам автор.

У деяких художніх виданнях на палітурку надівають так звану суперобкладинку. Суперобкладинка тримається на палітурці або на обкладинці за допомогою клапанів - широких відворотів, що загинаються на внутрішню сторону палітурки. Суперобкладинка захищає палітурку від бруду та пошкоджень, а також являється чудовим художнім оформленням. Існують різні види суперобкладинок:

а) звичайна ( для книжок в палітурках та обкладинках);

б) сфальцьована впоперек ( для книжок в палітурках та обкладинках);

в) сфальцьована вздовж і впоперек ( для книжок в палітурках);

г) з насічкою ( для книжок в палітурках та обкладинках);

д) подвійна ( для книжок в палітурках);

е) бандероль ( для книжок в палітурках);

є) обкладинка-закладка ( для книжок в палітурках).

1.5.2 Довідкові, навчальні та промислово - інструктивні книги.

Підручники, навчальні посібники, довідники - всі ці книжки необхідні для навчання, для отримання корисної інформації, для розумового розвитку людини. Ось чому, об'єднавши їх в одну групу, можна розглянути спільні та відмінні поліграфічні складові цих видань, їх оформлення.

Говорячи про підручники та навчальні посібники, необхідно зауважити, що ці книжки між собою мають деякі відмінності. По-перше, оформлення цих книжок залежатиме не лише від того для якої категорії людей, дорослих чи дітей, вони призначені, але й від того, якій науці присвячені. Отже, якщо підручник друкують для дітей молодших класів загальноосвітньої школи, то звісно більшу увагу приділятимуть ілюстраціям по темі та яскравому, привабливому оформленню, бо як показало опитування учні більше всього критикували оформлення обкладинки підручника, його заголовок.

Оформлення обкладинки чи палітурки являється винятково важливою справою для учнів молодших класів, тобто обкладинка призвана привернути їхню увагу; повинна бути захоплюючою, пробуджувати до навчання та праці, впливати на уяву та почуття дітей. Вона найбільше впливає на дітей, ніж будь-яка інша сторінка у книзі, тому зараз заголовки друкують великими яскравими літерами.

Словацький вчений Думан розкриває питання актуальності комплексного вивчення цінності художнього оформлення підручників. Такі елементи художнього оформлення підручників як ілюстрації, графіки, діаграми, таблиці, схеми являються найчастіше всього інтегральною частиною тексту підручника і складають з нам єдине ціле.

Без майстерного художнього оформлення раніше, а тим паче зараз, в умовах високих техніко-графічних можливостей, не можна уявити собі гарний підручник, та й шкільну книжку взагалі. Саме художнє оформлення - ось, що спочатку привертає увагу школяра.

Цей самий словацький вчений радить видавцям-поліграфістам, що до славнозвісного „Букваря” в жодному разі не можна ставитись як до книжки з малюнками для дітей дошкільного віку, і тому не можна перевантажувати його надмірною кількістю ілюстрацій. Важливо визначити виправдану, з точки зору педагогіки, їх кількість. Як вважають видатні педагоги саме вдале співвідношення тексту з ілюстраціями - це 1:1, тобто на одну сторінку тексту одну ілюстрацію. [9, с.35-39]

Довідкові книжги оформляють по різному. Це в першу чергу залежатиме від призначення цієї літератури, бо вона може призначатися для дітей у вигляді дитячих енциклопедій з ілюстраціями, для учнів, студентів, а також для дорослих людей у вигляді довідників, словників різних мов, тлумачних словників і т. д.

Переважна більшість довідкових книжок не має в собі ілюстрацій або фотографій, за винятком тих довідників де це в край необхідно ( наприклад, фотографії видатних людей про яких іде мова). Текст в цих книжках друкується колонками. Колонцифри розміщуються або зверху, або знизу сторінки з правого краю. Такі книжки оформлюються строго за усіма правилами та нормами.

Промислово-інструктивні книжки призначені для спеціалістів, що знають добре свою справу, але користуються цими книжками з метою отримання підказки чи довідки. Крім тексту промислово-інструктивна книжка може містити в собі різноманітні схеми, таблиці, діаграми і т. д. Ця література має щось спільне як з навчальними посібниками, так і з довідковими книгами.

1.6 Сторінка складання. Формати сторінок складання, їх визначення та розрахунок

Сторінка складання (донедавна -- полоса набору) -- це відбиток тексту чи зображуваних елементів на сторінці видання. Формат сторінки складання повинен бути сталим у виданні. Зміна сторінки складання в межах одного видання може застосовуватись лише тоді, коли це необхідно для виконання складного макета чи втілення задуму художника. Формат сторінки складання кожного конкретного видання залежить від формату видання та розмірів полів. Встановлючи сторінку складання, слід орієнтуватися на розворот сторінок. Досвід художньо-технічних редакторів, художників і теоретиків книжкового мистецтва дав змогу створити такі співвідношення сторін сторінки складання та її розмірів відносно сторінки конкретного видання, які дозволяють зробити розворот книги врівноваженим і пропорційним. Тому поля в книзі при застосуванні сторінки певного розміру мають неоднакові розміри. Найменшим є корінцеве поле, трохи більше -- верхнє, ще більшим -- бокове і найбільшим -- нижнє.

Оформляючи подарункові чи оригінальні видання, часто використовують сторінку, яка не передбачається діючими стандартами. Однак і в таких випадках необхідно все ж дотримуватись певних вимог:

1) довжина рядка (ширина сторінки складання) обов'язково повинна бути кратною 12 пунктам (друкарську систему вимірів розглянемо нижче);

2) висота сторінки складання повинна вміщати ціле число рядків тексту;

3) розкладку потрібно вибрати теж кратною 12 пунктам;

4) верхнє, бокове і нижнє поля не повині бути меншими 24 пунктів.

Формат сторінки складання позначається в квадратах (і їх частках), наприклад, 6 1/4 х 10 квадратів. Перший множник' завжди означає ширину (довжину рядків), другий -- висоту. У випадках, коли сторінка складання складається з декількох колонок, її ширина, проставлена в дужки, може бути виражена таким записом: (4 1/2 +1/4+4 1/2) х 12 квадратів.

Виміром формату сторінок і розташуванням ширини тексту і складання в старовинних рукописах і першодруках

Таблиця 3

Розміри живописного поля сторонок обкладинок типу 1 і 4 та палітурок типу 5, 6 і 7

Формат видання	Живописне поле сторонки
Формат аркуша і частка	до обрізки	обкладинки тип 1 і 3 (після обрізки)	палітурка
			тип 5	тип 6	тип 7
				без канта	з кантом
Книжковий (вертикальний) варіант
Основні формати
84х108/8 70 х 108/8 70 х 100/8 70 х 90/8 60 х 90/ 8 60 х 84/8	270х420 270х350 250х350 225х350 225 х 300 210х300	265х410 265 х 340 245 х 340 220 х 340 220 х 290 205 х 290	259х418 259 х 348 239х348 214х348 214х298 199х298	265х410 265 х 340 245х340 220х340 220х290 205 х 290	269х418 269 х 348 249 х 348 224 х 348 224 х 298 209 х 298	264х418 264 х 348 244 х 348 219х348 2 19х298 204 х 298
84х 108/16 70 х108/16 70х 100/16 70 х 90/16 60 х 90/16 80 х 84/16	210х270 175х270 175х250 175х225 150х225 150х210	205 х 260 170х260 170 х 240 170х215 145х215 145 х 200	199х268 164 х 266 164 х 246 164х221 139х221 139х206	205 х 260 170х260 170 х 240 170х215 145х215 145 х 200	208 х 266 173х266 173х246 173х221 148х221 148х206	204 х 268 168х266 168 х 246 168х221 143х221 143 х 206
84 х 108/32 75 х 90/32 70 х 108/32 70 х 100/32 70 х 90/32 60 х 90/32 60 х 84/32	135х210 112х 187 135 х175 125х175 112х175 112х 150 105 х 150	130х200 107 х 177 130 х 165 120х165 107 х 165 107 х 140 100х140	124х206 101 х183 124х171 114х171 101 х171 101 х 146 94 х 146	130х200 107 х177 130х165 120х165 107х165 107х 165 100 х140	133х206 110х 183 133х171 123х171 110х171 110х 171 103 х146	128х206 105 х 183 128х171 118х171 105х171 105х146 98 х 146
Додаткові формати
60х100/8 84х100/1660х100/16 84 х 90/16 70 х 84/16 60х70/16	250 х 300 210х250 150х250 210х225 175х210 150 х 175	245 х 290 205 х 240 145 х 240 205х215 170 х 200 145 х 165	239 х 298 199х246 139х246 199х221 164х206 139х171	245 х 290 205 х 240 145 х 240 205х215 170х200 145 х 165	249 х 298 208 х 246 148 х 246 208х221 173х206 148 х171	243 х 298 203 х 246 143 х 246 203х221 168х206 143 х171
84х100/32 84 х 90/32 80 х 100/32	125х210 112х210 125х200	120 х 200 107 х 200 120 х 190	114 х 206 101 х20б 114х196	120х200 107 х 200 120х190	123 х 206 110х206 123х196	118х206 105х206 118х196



Рис. 11. Виготовлення макета оправи №7 за допомогою даних таблиці 3 для формату 60х84/16, при товщині блока 100мм (У товщині блока врахована товщина 2-х картонних сторонок)

встановлені співвідношення сторін: формати ін-фоліо (А 1) та ін-октаво (А2) =2:3, Золотий перетин при співвідношенні полів --2:3:4:6. При цьому висота сторінки складання і ширина сторінки однакові, що доводить побудова круга (див. рис. 12).

На рис. 13 графічно показано визначення однієї зі сторін сторінки складання за правилом золотого перетину. При виборі довшої сторони сторінки АБ з точки А проводять лінію АД перпендикулярну АБ, яка дорівнює її половині. Після цього з точки Д проводять дугу радіусом АД. З точки Б проводять лінію в точку Д, а потім дугу з точки Б радіусом БО. Із цієї ж точки Б проводять перпендикуляр до АБ. Точка перетину цієї лінії і дуги буде відповідати другій стороні сторінки складання. При визначенні такої сторінки необхідно довести ширину сторінки до кратності 12 пунктів, а висоту -- до повної кількості рядків основного тексту. У цьому випадку висота і ширина сторінки знаходяться у певному співвідношенні, а саме: ширина сторінки видання. Формати сторінок (полос) складання, рекомендовані розміри розкладки та полів.

Таблиця

Формат паперу(всм)і частка аркуша'	Формат видання до обрізки (вмм)	Формат видання після обрізки (вмм)	Перший варіант оформлення
			Формат складання(в квадратах)	Розкладка (в квадратах)	Розміри полів до обрізки (в мм)	Використання площі паперу (в%)
				корінець	головка
60 х 84/32 60 х 90/32 70 х 90/32 75 х 90/32 70х100/32 70 х 108/32 84 х 108/32	105х 150 112х150 112х175 112х187 125х 175 135х 175 135х210	100х140 107х140107х165 107 х 177 120 х 165 130 х 165 130х200	4 1/2х6 1/2 4 3/4х6 1/2 4 3/4х7 3/4 4 3/4х8 1/2 5 1/4х7 3/4 6х73/4 6х93/4	1 1 1 1 1 1 1	1 1/2 1 1/2 1 1/2 1 1/2 11/2 1 1/2 1 1/2	9; 13 9; 13 9; 13 9; 13 9; 13 9; 13 9; 13	15; 20 18; 20 18; 23 18; 21 21;23 18; 23 18; 23	60 60 62 60 64 67
60Х84/16 60х90/16 70х 90/16 75х90/16 70 х100/16 70х108/16 84 х 108/16	150х210 150х225 175х225 187х225 175х250 175х270 210х270	145х200145х215 170х215 182х215 170х240 170х260 205 х 260	63/4х9 3/4 63/4х 10 1/2 8х10 1/4 83/4х10 1/4 8х11 1/2 8х12 1/2 93/4х12 1/2	1 1/4 1 1/4 1 1/4 1 1/4 1 1/4 1 1/4 1 1/4	1 3/4 1 3/4 1 3/4 1 3/4 1 3/4 1 3/4 1 3/4	11;16;17;19 11; 16;17;20 11;16;20;25 11; 16;19;25 11; 16;20;27 11;16;20;29 11; 16;23;29	68 68 67 69 68 68 70
60 х 84/8 60 х 90/8 70 х 100/8 70 х 108/8 84 х 108/8	210х300 225х 300 250х350 270х 350 270х 420	205х290 220х290 245х340 265х340 265х410	9 3/4 х 1410 1/2х141/412 х 17 13 х 17 13 х 20 3/4	1 1/2 1 1/2 1 1/2 1 1/2 1 1/2	22 2 2 2	13;18;21;013;18;23;2613;18;21;2613;18;23;2613;18;23;29	70 72 76 76 77



Рис. 12 Рис. 13

Будуючи сторінку складання, особливу увагу слід звертати на вимоги до довжини рядка і його залежність від вибраного кегля шрифту.

Максимальна довжина рядка для видань літературно-художньої та науково-популярної літератури становить:

кг. 10- 6-7 кв. (108-126 мм); кг. 9- 6 кв. (108 мм);

кг. 8 - 5 кв. (90 мм).

Для видань довідкової (в тому числі енциклопедій та словників), масово-політичної, нормативної літератури:

кг. 10--7 1/4 кв. (131 мм); кг. 9- 6 3/4 кв. (122 мм);

кг. 8-- б кв. (108 мм).

Сторінка складання, поля і розкладка показані в табл. 4.



Рис. 14. Побудова типового розвороту за допомогою даних таблиці № 3 для формату 84х108/32 (згідно з другим варіантом оформлення)

Варіанти сторінок складання, розміри розкладки полів обираються видавництвом залежно від виду літератури та її цільового спрямування.

Існує три варіанти оформлення видань.

Перший варіант оформлення найекономніший, він передбачає максимально допустимі за технічними можливостями та гігієнічними нормами розміри сторінок складання при мінімальних полях. Він застосовується для книг довговічного користування, журналів, які комплектуються вкладанням.

Другий варіант оформлення, який характеризується достатньо великою сторінкою складання і великими полями, використовуються як основний варіант для більшості видань (художня література, посібники, підручники і т.п.).

Третій варіант оформлення (у нього мінімальні розміри сторінок складання та максимальні поля) використовують для покращених видань, подарункових книг і книг особливого оформлення та видань, які випускаються за індивідуальними макетами.

Для більшості книг застосовують другий варіант оформлення. В практиці можливе комбіноване застосування різних варіантів, де ширину чи висоту сторінки одного варіанту застосовують при іншому.

З використанням у видавничій справі комп'ютерів з великою кількістю різноманітних шрифтів у деяких виданнях відпала необхідність застосування стандартного розміру сторінок складання та розкладки полів. На рис. 15 показано можливість визначення розмірів сторінки складання та розкладки полів за допомогою діагоналей.

Рис. 15. Визначення розмірів сторінки складання та розкладки полів за допомогою діагоналей

Цей спосіб придатний для будь-якого формату видання (ін-фоліо, ін-кварто, ін-октаво, ДІН та квадратних). Суть методу полягає в тому, що на книжковому розвороті проводять дві діагоналі цілого розвороту та по одній кожної сторінки окремо. Вибравши ширину чи висоту сторінки та провівши лінії згідно з вказаною схемою, можна побудувати будь-яку потрібну сторінку певного формату. За будь-якої побудови сторінки таким методом корінцеве поле буде найменшим, верхнє -- більшим, бокове -- ще більшим і нижнє -- найбільшим. Крім вищесказаного, існує ще декілька способів визначення формату сторінки складання.

Один з найбільш розповсюджених -- спосіб однієї діагоналі.

На аркуші паперу викреслюють контур сторінки після обрізки. Проводять діагональ з лівого верхнього кута у правий нижній. На верхньому боці сторінки відмірюють від лівого кута необхідний розмір ширини сторінки. З точки, яка є кінцем відміряного відрізка, проводять перпендикуляр до перетину його з діагоналлю і точку перетину з'єднують прямою лінією паралельно відкладеному відрізку з лівим боком сторінки. При такому способі сторінка складання подібна до сторінки видання. Розкладку полів визначають візуально. Спосіб золотого перетину базується на лінії, діленій таким чином, щоб менша частина відносилася до більшої, як велика відноситься до всієї лінії. Це відношення становить 5 :8. За допомогою цього відношення, знаючи величину одного боку сторінки складання, можна вирахувати інший. Наприклад: ширина сторінки складання 6 кв., висота (х) невідома. Звідси, 1) 6 : х = 5 : 8, 2) х = 6 х 8 : 5 = 9,6 = 9 1/2

При визначенні таким способом другого боку сторінки складання обов'язково роблять поправку на величину, яка є кратною цицеро.

Візуальний спосіб ґрунтується на фактичному порівнянні двох площ -- площі сторінки складання та площі обрізної сторінки, що накладаються одна на одну. З білого паперу вирізають прямокутник, який відповідає формату до обрізної сторінки. З кольорового паперу -- потрібну сторінку складання. Кольоровий прямокутник накладають на білий і, переміщуючи його, знаходять таке положення, яке забезпечує відповідне розміщення полів, пам'ятаючи, що найменшим має бути корінцеве поле, більшим -- поле головки, ще більшим -- бокове і найбільшим -- нижнє поле. Сторінку складання відкреслюють і обидві сторони доводять до кратного цицеро розміру.



Рис.17 Лінії

1.7 Створення форонтиспісу

Фронтиспіс (фр. frontispisi) - ілюстрація, розташована перед титульним аркушем книги на лівій сторінці. Головним чином, це портрет автора або ілюстрація символічного характеру, яка відноситься до всього твору або найбільш важливого моменту, про який йдеться в ньому.

Для створення фронтиспісу тобто ілюстрація, розташована перед титульним аркушем книги на лівій сторінці.

1. Відкриваємо текстуру старого паперу.

Рис.1.5 Текстуру старого паперу

2. Далі нам потрібна кисть, схожа на книгу або альбом. Отже, ви її до себе завантажили, знайшли в кистях, вибрали і розташували її поверх текстури в потрібному розмірі.

3. За допомогою ластику прибираємо зайвий шар текстури, який виходить за краї альбому. Виходить наступне:

Рис.1.6 Створення текстури титульної сторінки

4. Тепер беремо інструмент Випалювання. За допомогою цього інструменту ми як би старіють або полум'я краю, місця згину альбому, а також робимо окремі плями на поверхні альбому для надання йому необхідних рис старовини.



Рис.1.7 Випалювання титульної сторінки

5. Тепер, коли альбом готовий нам потрібно дві фотографії. Я взяв фото всім відомої сімейної пари: Анжеліни Джолі і Бреда Пітта. Отже відкриваємо фото Анжеліни для чого йдемо в Файл - Відкрити або Ctrl + О.

Рис. 1.8 Відкриття фото Анжеліни Джолі

6. Знебарвлює фото (Shift + Ctrl + U)

Рис.1.9 Створення чорно-білого фото

7. Викликаємо вікно з рівнями (Ctrl + L) і робимо фото трохи яскравіше, для чого правий бігунок рухаємо трохи вліво:

Рис.1.10 Використання рівнів

8. Встановлюємо кольору у вихідне положення (D) і переходимо в меню Фільтр - Ескіз - Ксерокопія (Filter - sketch - photocopy). Встановлюємо деталізацію на 1, а затемненість на 50.

9. Одержаний чорно-білий малюнок коректуємо за допомогою гумки (E), прибираючи непотрібні штрихи і крапки. Має вийти щось подібне:

Рис. 1.11 Використання гумки

10. Тепер за допомогою інструменту Переміщення (V) перетаскую фото з Анжеліною в фотоальбом для розміщення на одній його сторінці. Якщо фото не підходить за розміром, то натиснувши Ctrl + Т підганяємо його розмір під величину однієї зі сторінок альбому.

11. На панелі шарів вибираємо режим Множення (Multiply) і отримуємо наступне:



Рис.1.12 Переміщення фото на титульну сторінку

12. Тепер залишається трохи розмити фото, щоб воно виглядало природніше на старому фотоальбомі. Для цього переходимо в меню Фільтр - Розумієте - Розумієте по Гауса (Filter - Blur - Gaussian Blur) і трохи додаємо розмитості, тут головне не переборщити:

Рис.1.13 Розмиття по Гауссу

13. За аналогією (починаючи з п. 5 уроку) повторюємо все те ж саме з іншим фото. У даному випадку це фото

14. Треба б підписати фото, для чого беремо відповідний інструмент (Т), вибираємо Готичний шрифт, який на мій погляд, буде актуальним у цьому уроці найбільше. Шрифт ви знайдете в додаткових матеріалах. Застосуємо до тексту пару ефектів Тиснення (Bevel and Emboss) і Внутрішня тінь (Inner Shadow).

Для цього робимо на панелі шарів подвійний клік мишкою по рядку з буквою Т і у вікні, додаємо потрібні галочки:

Рис.1.14 Стиль шару

15. Добре б розташувати наш альбом на якому-небудь тлі. У Вас може бути маса ідей на цей рахунок, і я не буду ускладнювати завдання цього уроку, тому що основну ідею - створення альбому ми виконали, тому обійдемося чим-небудь простим. Отже, створюємо новий документ (Файл - Новий або Ctrl + N) з наступними розмірами:

Рис.1.15 Створення нового документа

16. Вибираємо зелений колір і за допомогою інструменту заливка (G) клікаєм мишкою на новий документ і тим самим робимо фон зеленим. Пожвавимо колір, додавши йому трохи шуму. Йдемо в Фільтр - Шум - Додати шум і поставимо бажане значення шуму.

17. З'єднаємо всі шари в альбомі (Шар - Об'єднати видимі або Shift + Ctrl + E) і перетягнемо альбом за допомогою інструменту Переміщення (V) на створений фон.

18. І ось він кінцевий результат:

Рис.1.16 Готовий форонтиспис

2. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ГІГІЄНА КОРИСТУВАЧА ЕОМ

Вимоги до організації робочих місць

В Україні діють державні санітарні правила та норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин від 10 грудня 1998 №7 (Д Сан ПіНЗ.3,2007-98). У цих правилах, зокрема, регламентується, що приміщення, де працюють люди з ПЕОМ, повинно розміщуватися в північній або північно-східній частині будівлі. Площа одного робочого місця повинна становити не менше 6 кв.м, об'єм - не менше 20 куб.м, відстань між робочими столами - не менше 2,5 м у ряду і 1,2 м між рядами. Стіни приміщень повинні мати коефіцієнт відбиття 0,5-0,6.

Робоче місце має відповідати основним антропометричним даним людини. Крісло або стілець на робочому місці повинні мати висоту сидіння 40-50 см від рівня підлоги, а також відповідний кут нахилу спинки. Стегна працюючих мають розміщуватися паралельно підлозі, а стопи ніг - на підлозі або підставці, передпліччя - вертикально; лікті - під кутом 70-90° до вертикальної площини; зап'ястя зігнуті під кутом не більше 20° відносно горизонтальної площини, нахил голови - 15-20° відносно вертикальної площини.

Висота робочої поверхні столу має бути в межах 680-800 мм. Рекомендована ширина столу - 600-1400 мм, глибина - 800-1000 мм. Робочий стіл повинен мати простір для ніг висотою не менше 600 мм, шириною - не менше 500 мм, глибиною - на рівні колін - не менше 450 мм, на рівні витягнутої ноги - не менше 650 мм.

Робочий стіл має бути обладнаний підставкою для ніг шириною не менше 300 мм та глибиною нe менше 400 мм, з можливістю регулювання по висоті в межах 150 мм та кута нахилу опорної поверхні в межах 20°. Підставка повинна мати рифлену поверхню та бортик на передньому краї заввишки 10 мм.

Робоче сидіння користувача повинно бути підйомно-поворотним, таким, що регулюється за висотою, кутом нахилу сидіння та спинки, за відстанню спинки до переднього краю сидіння. Регулювання кожного параметра має бути незалежним, плавним або ступінчатим, мати надійну фіксацію.

Хід ступінчастого регулювання елементів сидіння має становити для лінійних розмірів 15-20 мм, для кутових - 2-5°. Ширина та глибина сидіння повинні бути не меншими за 400 мм. Висота поверхні сидіння має регулюватися в межах 400-500 мм, а кут нахилу поверхні - від 15⁰ вперед до 5⁰ назад.

Поверхня сидіння має бути плоскою, передній край - закругленим.

Висота спинки сидіння має становити 300x20 мм, ширина - не менше 380 мм, радіус кривизни в горизонтальній площині - 400 мм. Кут нахилу спинки повинен регулюватися в межах 0-30° відносно вертикального положення. Відстань від спинки до переднього краю сидіння повинна регулюватися в межах 260-400 мм.

Поверхня сидіння, спинки має бути напівм'якою, з неслизьким, ненаелектризовуючим, повітронепроникним покриттям.

Екран відеотермінала та клавіатура повинні бути розташовані не ближче 600 мм від очей користувача з урахуванням розміру алфавітно-цифрових знаків та символів (табл. 1)

Таблиця 2.3 Відстань від екрану до ока працівника повинна складати (при розмірі екрану по діагоналі)

35/38 см(14"/15")	600-700 мм
43 см (17")	700-800 мм
48см (19")	800-900 мм
53см (21")	900-1000 мм

Площа робочого місця з обслуговування повинна бути не менше 10 кв.м. Робоче місце повинно перебувати на відстані не менше 1 м від приладів опалення. Поверхня робочого стола повинна бути виконана із струмонепровідного матеріалу. За недостатнього загального освітлення робоче місце повинно бути обладнане місцевим освітленням (стаціонарним або переносним).

Вимоги до обладнання

Відеотермінали, ЕОМ, ПЕОМ повинні відповідати:

- вимогам чинних в Україні стандартів, нормативних актів з охорони праці;

- вимогам національних стандартів держав виробників і мати відповідну позначку на корпусі або в паспорті (ВДТ, ЕОМ, ПЕОМ закордонного виробництва).

Забороняється використання для виробничих потреб нових ВДТ, ЕОМ, ПЕОМ, які підлягають обов'язкової сертифікації в Україні, без наявності виданою в установленому порядку або визнаного в Україні згідно з державною системою сертифікації УкрСЕПРО сертифіката, що засвідчує їхню відповідність обов'язковим вимогам.

ВДТ, ЕОМ, ПЕОМ (вітчизняні та імпортні), що перебувають в експлуатації, повинні пройти експертизу їх безпечності та нешкідливості для здоров'я людини в організаціях (лабораторіях), що мають дозвіл органів державного нагляду за охороною праці на проведення такої роботи.

За способом захисту людини від ураження електричним струмом ВДТ, ЕОМ повинні відповідати 1 класу захисту згідно ГОСТ 12.2.007.0 "ССБТ. Изделия злектротехнические. Общие требования безопасности", ДНАОП 0.00-1.21-98.

Вимоги до клавіатури

- виконання клавіатури у вигляді окремого пристрою з можливістю вільного переміщення;

- наявність опорного пристрою, який дає можливість змінювати кут нахилу клавіатури у межах від 5° до 15° і виготовлений з матеріалу з великим коефіцієнтом тертя, що перешкоджає його переміщенню;

- виділення кольором та місцем розташування окремих груп клавіш;

- наявність заглиблень посередині клавіш;

- однаковий хід усіх клавіш з мінімальним опором натискання 0,25 Н та максимальним 1,5 Н;

- виділення кольором на клавішах символів різних алфавітів (англійського, українського або російського).

Передній ряд клавіш ЕОМ має бути розташований так, щоб можна було без зусиль натискати клавіші трохи зігнутими пальцями при вільно опущених плечах і горизонтальному положенню рук. При цьому кут між плечем і передпліччям повинен становити 90°. Щоб досягти цього, відстань від підлоги до нижнього ряду клавіатури - 60-75 см, кут нахилу клавіатури - 5-15°.

У більшості клавіатур регулюється кут нахилу клавіш, а клавіатури фірми Microsoft Natural Keyboard мають розщеплення середньої (літерної частини) і особливу форму для природнішого положення пальців над клавішами. Перед клавіатурою встановлюють спеціальні подушечки або підпірки на які оператори можуть спиратися, що запобігає перенапруженню м'язів і сухожиль.

Вимоги до моніторів

Монітори потрібно розміщувати на висоті рівня очей (висота від підлоги до нижнього краю екрану має становити 95-100 см) на відстані від оператора 60-70 см (відстань від краю столу - 50-70 см). Кут зору працюючого щодо екрану має дорівнювати 10-20° але не більше 40°; кут між верхнім краєм монітора і рівнем очей користувача має становити менш ніж 10°; найдоцільніше розміщувати екран перпендикулярно до лінії погляду користувача. Кут нахилу екрану по вертикалі має становити 0-30°. З цією метою сучасні монітори комплектують підставкою з поворотним кронштейном, що дає змогу регулювати кут нахилу монітора і горизонтально обертати його навколо вертикальної осі. Висоту екрану від поверхні підлоги регулюють, змінюючи висоту робочої поверхні столу. Іноді монітори встановлюють на спеціальні підставки, що дає можливість переміщати його у просторі у вертикальному та горизонтальному положеннях.

З метою зменшення напруження очей потрібно, щоб відстань між краями сусідніх точок зображення на моніторі не перевищувала 1, складних знаків 35-40. Оптимальні співвідношення параметрів літер і цифр такі: ширина знака 0,75 їх висоти, товщина ліній при зворотному контрасті 1/6-1/8, відстань між знаками 0,25-0,5 висоти знака, між словами 0,75-1, між рядками 0,5-1.

Вимоги щодо рівня неіонізуючих електромагнітних випромінювань, електростатичних та магнітних полів

Рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні звуку та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях мають відповідати ГОСТ 12.1.003-86. Рівні шуму на робочих місцях осіб, що працюють з ЕОМ, визначені Д Сан ПІН 3.32.-007-98. Потужність експозиційної дози - рентгенівське випромінювання на відстані 0,05 м від екрану при будь-яких положеннях регулювальних пристроїв не повинно перевищувати значення, 7,74х10^-12 А/кг, що відповідає еквівалентній дозі 0,1 мбер/год (100 мкР/год).

Напруга електростатичного поля на робочих місцях (як в зоні екрану дисплея, та і на поверхнях обладнання, клавіатури, друкувального пристрою), та електромагнітних полів не повинна перевищувати граничне допустимих значень за стандартами. (ГОСТ 12.1.045; СНМ 1757-77, ДСаН ПІН 3.3.2.-007-98).

Рівні електромагнітного випромінювання та магнітних полів повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.006 "ССБТ. Злектромагнитные поля радиочастот. Допустимне уровни на рабочих местах й требования к проведенню контроля", СН №3206-85 "Гранично-допустимі рівні магнітних полів частотою 50 Гц" та ДСаН ПІН 3.3.2-007-98.

Рівні інфрачервоного випромінювання не повинні перевищувати граничних відповідно до ГОСТ 12.1.005 та СНН 4088-86 з урахуванням площі тіла, яка опромінюється, та ДСаН ПІН 3.3.2-007-98.

Рівні ультрафіолетового випромінювання не повинні перевищувати допустимих відповідно до СНМ 4557-88 "Санітарні норми ультрафіолетового випромінювання у виробничих приміщеннях", затверджених Міністерством охорони здоров'я СРСР, та ДСаН ПІН 3.3.2-007-98.

Відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 вміст озону в повітрі робочої зони не повинен перевищувати 0,1 мг/куб.м; вміст оксидів азоту -5 мг/куб.м; вміст пилу - 4 мг/куб.м

Вимоги електробезпеки

Під час використання ліній електромережі необхідно повністю унеможливити виникнення джерела загорання внаслідок короткого замикання та перевантаження проводів, обмежувати застосування проводів з легкозаймистою ізоляцією і, за можливості, перейти на негорючу ізоляцію.

Лінія електромережі для живлення ЕОМ виконується як окрема групова трипровідна мережа, шляхом прокладання фазового, нульового робочого та нульового захисного провідників. Нульовий захисний провідник використовується для заземлення (занулення) електроприймачів.

Використання нульового робочого провідника як нульового захисного провідника заборонено.

Нульовий захисний провід прокладається від стійки групового розподільчого щита, розподільного пункту до розеток живлення.

Не допускається підключення на щиті до одного контактного затискача нульового робочого та нульового захисного проводів.

У приміщенні, де одночасно експлуатуються більше п'яти ПЕОМ, на помітному та доступному місці встановлюється аварійний резервний вимикач, який може повністю вимкнути електричне живлення приміщення, крім освітлення.

Штепсельні з'єднання та електророзетки, крім контактів фазового та нульового робочого провідників, повинні мати спеціальні контакти для підключення нульового захисного провідника. Конструкція їх має бути такою, щоб приєднання нульового захисного провідника відбувалося раніше ніж приєднання фазового та нульового робочого провідників.