Заголовки в українських газетах и журналах

Заголовки матеріалів у ЗМІ -- це один із найважливіших елементів. Від їх характеру та оформлення багато в чому залежить обличчя видання.

Найважливіша функція заголовка -- керувати увагою читача. Заголовки допомагають читачеві ознайомитися з номером, швидко отримати уявлення про зміст його матеріалів, вибрати головне й цікаве. Характер заголовків та їх оформлення значною мірою визначають, чи буде прочитано той чи інший матеріал. Газетна практика дає численні приклади того, як унаслідок невдалого оформлення заголовка різко знижується вплив важливих виступів на читачів: змістовну статтю з невиразним заголовком не помічають і, отже, не читають. І навпаки, яскравий та правильно оформлений заголовок підвищує ефективність сприймання статті.

Коли читач відмовляється ознайомлюватися з газетним матеріалом?

1. Коли заголовок незрозумілий.

2. Коли заголовок виражає не головну думку автора, а відображає другорядні елементи змісту публікації.

3. Коли заголовок перетворився на штамп, трафарет, стереотип. Заголовок, насамперед, завдання автора, але разом з тим і редакції видання в особі:

-- відділу, який готує матеріал до друку;

-- секретаріату;

-- чергової зміни, яка випускає номер (черговий редактор -- член редколегії, черговий заступник відповідального секретаря, черговий співробітник відділу).

Секретаріат редакції має створювати загальну атмосферу професійної невдоволеності заголовками і прищеплювати прагнення до пошуку кращих, виховувати в усіх журналістів відповідальне ставлення до заголовків, утверджувати високу культуру роботи над ними.

Домагаючись на стадії підготовки номера від редакційних авторів і відділів найкращих варіантів заголовків секретаріат повинен використову-вати для цього різні засоби -- від стислого колективного обговорення пропозиції, до проведення невеличких конкурсів серед журналістів.

При цьому головним предметом уваги співробітників секретаріат всіх працівників відділів залишається єдність змісту і форми в цілісній системі окремої полоси і всього номера.

Не можна зловживати ні гучним закличним словом, ні рясністю метафор, ні повторами дієслівних заголовків.

Почуття міри, вміння бачити кожну назву в загальній специфіці видання -- ось що тут особливо потрібне.

За які якості цінують заголовки?

Кращі заголовки повинні мати такі властивості:

-- максимальну інформативність;

-- об'єктивне відображення тематичного змісту тексту;

-- самобутність і оригінальність;

-- публіцистичну гостроту і експресивність, виразність почуттів, думок;

-- структурну завершеність та інтонаційну виразність;

-- точність термінів.

Заголовки значною мірою визначають ефективність, дієвість матеріалів, вони є постійним елементом видання.

Отже, заголовок -- це складова частина, постійний елемент матеріалу -- незмінний, повсякденний, завжди присутній у публікації.

Призначення заголовка:

-- зацікавити читача, бо найперше, що впадає в око читачеві, це заголовки;

-- стисло й виразно донести до читача головну ідею публікації (повідомити основний зміст);

-- привернути увагу читача до матеріалу (тобто спонукати його прочитати надруковане під заголовком).

Гарний заголовок:

-- виражає єдність форми і змісту матеріалу;

-- забезпечує актуальність і конкретність публікації;

-- передає ставлення автора до описуваних подій, процесів, явищ;

-- підкреслює значення повідомлюваного факту і, отже, активно впливає на читача.

Гарний заголовок має впливати на читача, і тому в його основі завжди лежать відповідність змістові, ясність, точність, яскравість, виразність.

Отже, гарний заголовок у виданні -- це концентроване відображення головної ідеї твору, головної думки автора, але відображення лаконічне, максимально стисле, чітке, конкретне.

Що значить конкретне?

Ця важлива якість заголовка виявляється в різних формах, а саме:

-- у формі чіткого і ясного гасла;

-- у формі стислого узагальнюючого висновку ("Не конкуренти, а союзники", "Каскад набирає силу", "Рекордні кілограми");

-- у формі влучної характеристики повідомлюваних фактів ("Дерева розповідають про клімат", "Питання стоїть, а будинок валиться", "Замість саду -- терема", "Острова неряшливости в море чистоты");

-- у формі стисло викладеного єдиного факту, який становить весь зміст замітки ("Діагноз за телефоном", "Перша продукція", : "Сільський завод", "Відкриється китайський магазин", "Динозаври на Чукотці");

-- у формі якогось елемента, який з достатньою повнотою виражає сутність матеріалу, підсумкових даних, влучного висловлювання, характерного факту ("Гроші... за приписки", "Премія... з пальця", "Від простоїв до авралів", "Коса на камінь", "Сеанс, якого не було", "Шість пострілів завершили розмову").

Отже, для заголовка кожного матеріалу доцільним є власний ступінь конкретності, тобто чим конкретнішим є матеріал, тим конкретнішим, точнішим, чіткішим має бути заголовок.

Чи може бути той самий заголовок однаковим за побудовою для репортажу, інтерв'ю, фейлетону, нарису, звіту, замітки? Ні, бо особливості кожного жанру обумовлюють і форми заголовків. І якщо, скажімо, заголовок буде вдалим для статті чи кореспонденції, то це аж ніяк не означає, що він буде виразним і точним для замітки чи репортажу.

Візьмемо приклад короткої інформаційної замітки. Вона лаконічно, здебільшого без будь-яких коментарів, оперативно сповіщає тільки окремий факт. Тому невелика за розміром замітка вимагає найкоротшого заголовка (в одне-два, рідше в три слова), що передає сутність змісту.

Приклади:

-- "Телескоп дивиться в небо";

-- "Новосілля у ветеранів";

-- "Львівські сувеніри";

-- "Рекорд штангіста";

-- "Допомагає ультразвук";

-- "Шкільний кооператив";

-- "Санаторій змінює профіль".

Важливою властивістю заголовка у фейлетоні є його оригінальність, образність, дотепність. Заголовок фейлетону має іскритися новизною, бути стислим і сатиричним. Адже фейлетон є літературно-публіцистичним твором сатирично-гумористичного характеру на злободенну тему. Заголовок у фейлетоні незвичний, він одразу впадає в око, нерідко стає крилатим висловом. Такі заголовки взагалі несуть у собі елементи сатири, іронії, гумору, тобто елементи, які зовсім невластиві, наприклад, статті на економічну тему.

Приклади:

-- "Бабушка и управдом";

-- "Песня в нагрузку";

-- "Преміальна гарячка";

-- "Ділове порося";

-- "Електронна карамель";

-- "Гусак у магнітному полі";

-- "Службовий анонім";

-- "Директорський віник";

-- "Будяк у перспективі".

Втім, якості фейлетонного заголовка були б недоречні, наприклад, у відділі пригод, де потрібні винятково стримані, короткі, суто інформаційні заголовки.

Приклади:

-- "Несподівана знахідка";

-- "Вогонь на балконі";

-- "Ешелон зупинено вчасно";

-- "Тяжке похмілля";

-- "Нічна зустріч".

Наведені приклади підтверджують думку про те, що зв'язок між заголовком і жанром, характером публікації існує. А втім, залежність ця надто умовна і стверджувати категорично, що, скажімо, жанрові кореспонденції властива тільки така інтонація заголовка, жанрові репортажу -- зовсім інша, а заголовкові нарису потрібне зовсім не те забарвлення, не можна.

Тому в живій, творчій журналістській справі надмірна регламентація чи безапеляційні ствердження в конструюванні заголовків були б помилковими.

Робота над заголовком -- процес творчий. Зрозуміло, він має відповідати певним вимогам. Лише той заголовок здатен привернути увагу читача і створити первісне уявлення про публікацію, який тісно пов'язаний зі змістом і, навіть більше, безпосередньо випливає з цього змісту.

Причому творча робота над заголовком -- це не тільки пошук самого заголовка. Хоч і важко знайти заголовок до матеріалу, проте на цьому процес роботи над ним не закінчується. Розміщення заголовків різного типу, їх композиція, архітектоніка, шрифтографія -- це сходинки, етапи творчої роботи над заголовком.

Отже, змістовність заголовка, точність висловленої в ньому теми виступу або головної думки, виразність і простота форми, його нестандартність, оригінальність, нарешті, правильне його композиційно-графічне оформлення -- ось головні критерії, основне мірило в оцінці якості заголовка.

Добре оформити можна тільки грамотний заголовок. Погано відредагований, штампований заголовок статті не дає можливості для гарного технічного оформлення -- брак думки не можна приховати ніякими технічними прийомами. Тому ретельна літературна підготовка заголовка є найважливішою умовою його правильного технічного оформлення.

У редакціях можна почути: газетний заголовок повинен "працювати". Це означає, що він має бути цікавим настільки, щоб привернути увагу читача, заінтригувати його, спонукати прочитати чи хоча б переглянути статтю. Домогтися такої якості заголовка нелегко. Для цього користуються різними засобами. Не вдаючись до аналізу, зазначимо, що краще "працює" короткий заголовок, який енергійно, іноді афористично виражає головну думку матеріалу. Довгий, розтягнутий заголовок стомлює читача, вимагає зусиль, щоб прочитати його до кінця.

Завдання технічного оформлення заголовка -- з допомогою графічних засобів виявити його зміст, виділити в ньому головне. Оформлення заголовка має відповідати його значенню, важливості статті чи замітки, до яких він належить. Привертаючи увагу читача, будь-який газетний заголовок має легко сприйматися, читатися без утруднень.

Отже, до заголовка ставляться такі основні вимоги:

-- він має бути чітким і коротким, спонукати читача звернути увагу на матеріал;

-- відображати найголовніше в публікації;

-- у ньому не повинно бути штампів і двозначностей;

-- слід уникати повторів;

-- рекомендується вводити в заголовок дієслово;

-- у заголовку не можна вживати скорочень.

Великої уваги вимагає й постановка заголовка поруч з ілюстрацією -- фотознімком, карикатурою тощо. Іноді може виникнути невдале поєднання заголовка та ілюстрації.

Більшість усіх помилок є наслідком поспіху та неуважності під час викладу матеріалу.

2. Види газетних та журнальних заголовків

За способом поліграфічного виконання всі заголовки в газеті або журналі поділяються на набірні та клішовані. У свою чергу набірні заголовки поділяються на ті, що виконуються шрифтами ручного і машинного набору. У великих друкарнях набір більшості заголовків здійснюється на великокегельних машинах.

У газеті використовують декілька видів заголовків, що різняться за своїм призначенням, роллю, яку вони відіграють на полосі.

Газетні заголовки поділяються на кілька типів:

-- основні (або головні);

-- підзаголовки;

-- внутрішні підзаголовки;

-- надзаголовки;

-- рубрики;

-- шапки.

Основний (головний) заголовок є органічною частиною газетного твору, одним з основних засобів організації уваги читача. Він коротко і логічно характеризує зміст, ідею публікації, створює про неї у читача чітке уявлення.

Основні заголовки можуть бути:

-- привітальними ("З Новим роком!");

-- закличними ("Більше світла!");

-- узагальнюючими ("Спортсмени -- гордість Вітчизни", "Досвід -- наше багатство");

-- інформаційними ("Плакат юної художниці", "Солодкий подарунок", "Кубкові вершини футбольної Європи").

Вони мають такі форми:

-- запитання ("Десять з медалями. З якими?", "Як вас тепер називати?", "Один раз одріж... А чим?", "За що ж премія?", "По силам ли ноша?", "Кто поспорит с чемпионом?", "Как найти миллион?", "Кто поможет "чернобыльцам" -- самоубийцам?");

-- оклику ("Зеленій, Тетянине поле!", "Хороший був день!");

-- звертання ("Чекаємо на вас, випускники", "Прошу пана до пера!");

-- ствердження ("Удивительные магниты", "Бетон сталь береже", "Зв'язок через Гімалаї", "Подземный поток усмирен", "Акція доброї волі");

-- заперечення ("Ні, не господарі ви", "Покупатель не торопится").

Підзаголовок має відношення до всього матеріалу.

Він частіше тематичний -- пояснює, уточнює, іноді розвиває заголовок. Підзаголовок може бути і службовим; у цьому випадку він указує на характер, спрямованість газетного виступу, на його літературну форму чи джерела інформації.

Приклад. Заголовок: "29-й день уже начался". Підзаголовок: "Новое предостережение Римского клуба".

Внутрішній підзаголовок використовують для розчленування значного за розміром суцільного тексту публікації на окремі частини (розділи), щоб допомогти читачеві краще орієнтуватись у великому матеріалі.

Надзаголовок -- завжди конкретний, деталізує основний заголовок, наголошує на основній думці публікації. Інколи стисло висловлює ставлення до повідомлюваних фактів, сповіщає адресність виступу.

Установлюють надзаголовок, як правило, двома-трьома рядками, набраними видільним вузьким шрифтом, над основним заголовком.

Рубрика -- особливий різновид газетного заголовка, що визначає тематичний напрям або характер матеріалу, його жанрові особливості. Рубрика не розкриває змісту публікацій, а в найзагальніших рисах вказує на порушувані в них проблеми.

Значення рубрики: вона виконує не тільки інформаційну функцію, а й звертає увагу читачів на матеріали, які відображають важливі теми сьогодення.

Є кілька форм рубрик.

Службові рубрики:

-- вказують на жанр публікації (інтерв'ю, репортаж...);

-- визначають джерело інформації ("Від власного кореспондента", "Повідомлення Укрінформ", "Читачі пишуть", "Прочитано в журнале "Шпигель" та ін.);

-- уточнюють характер аудиторії, для якої призначено матеріал ("Куточок друзів природи", "Поради рибалкам", "Садоводам" та ін.);

-- вказують на час події ("Учора в місті", "Сьогодні вранці", «Сьогодні», "Коли верстався номер");

-- інформують про форми й методи редакційної роботи ("Клуб ділових зустрічей", "Лист покликав у дорогу", "Виїзне засідання редколегії газети"...)- Усе це -- службові рубрики.

Тематичні рубрики визначають напрям, тему газетного виступу, його характер, інколи -- позицію автора і редакції з тієї чи іншої проблеми. Тематичні рубрики супроводжують важливі розділи або відділи газети ("Редакційна пошта", "Вчитися демократії", "Мистецтво планети", "Турнірна орбіта").

Одним із видів тематичних рубрик є рубрика-девіз. Це -- заклик, під яким проводиться газетна кампанія ("Рідному місту -- красу і нарядність", "Шляхами реформи", "Не хочемо бути заложниками"). Різновидом є і суперрубрика. Вона позначає тематичне спрямування публікацій усієї полоси, тому розміщують її не над окремими матеріалами, а над верхнім колонтитулом або ж одразу під колонлінійкою повним рядком на формат усієї газетної полоси.

Суперрубрика допомагає читачеві орієнтуватись у публікаціях номера газети.

Рубрики бувають постійні, тимчасові, епізодичні. Постійні живуть у газетах незмінно або тривалий час. Тимчасові потрібні лише на певний час, вони пов'язані з політичною або економічною кампанією або ж мають сезонний характер. Тимчасові рубрики з'являються тоді, коли починається кампанія, і зникають, коли вона закінчується ("Весна в полі і на фермі", "До Дня Перемоги"). Епізодичні уточнюють характер окремих публікацій і цим звертають увагу читача на порушуване газетою питання. З'явившись у якомусь номері газети, така рубрика, як правило, більше не повторюється.

"Шапка" -- один із типів заголовка, що об'єднує декілька газетних публікацій, кожна з яких має власне найменування.

Призначення "шапки" -- привернути увагу читачів до розвороту, полоси, добірки (блоку) матеріалів на актуальну політичну, економічну чи культурну тему, виразно й стисло висловити загальний смисл цих матеріалів.

"Шапки" бувають: шрифтові -- набрані друкарським способом, штрихові -- намальовані художником, тонові -- фотографовані. За характером "шапка" може бути:

-- привітальною -- газета користується привітальною формою "шапок" у дні великих свят, видатних подій, пам'ятних дат ("Слава вам, дочки Батьківщини!", "Привіт вам, відмінники навчання!");

-- закличною -- газета звертається до всіх або окремих груп читачів із закликами політичного, господарського, культурного значення ("Пускові будови дострокові!");

-- узагальнюючою -- "шапка" висловлює головну ідею, сутність добірки матеріалів, об'єднуваних нею, а також зміст тематичної полоси, розвороту, цільового номера ("Зкологические хроники", "Под прессом бешеньїх цен");

-- інформаційною (констатуючою) -- повідомляє про певне явище, подію або місце, де вона відбувалася, може вказувати й на найважливіший факт (полоса: "Школа професіоналів управління.

Розповідь ректора Київської школи господарського управління, виступи викладачів і випускників").

Якщо у великому матеріалі, добірці цільової полоси треба дати відразу декілька підзаголовків, то їх можна винести на початок публікації та подати як єдиний блок -- анонс. Він використовується для того, щоб посилити зорово-змістовий центр публікації, відразу подати читачеві головні теми і проблеми. Усе це враховується під час створення всіляких "афішок", блоків із підзаголовків, назв матеріалів, що виносяться на перші сторінки газет під рубриками типу: "Сьогодні читайте", "Сьогодні в номері" тощо.

Безпосередньо примикає до тексту такий заголовний елемент, як епіграф. Він пояснює характер публікації, її головну ідею. Епіграфом можуть служити не тільки цитати, а й самостійні повідомлення, складені автором, редакцією (наприклад, епіграф, що коментує карикатуру).

Газетна практика показала доцільність сполучення заголовків різних видів над одним текстом. Рубрика розкриває напрям і характер публікації, основний (головний) заголовок дає уявлення про зміст, ідею матеріалу, підзаголовок уточнює цей зміст. Отже, читач отримує той мінімум інформації, що викликає інтерес до тексту.

Тобто йдеться про застосування комплексу заголовних відомостей: основного заголовка, підзаголовка, рубрики. Комплексні заголовки набувають у газетах все більшої популярності.

Відмова від сполучення різних заголовків погіршує оформлення газети, позбавляє її додаткових можливостей впливу на читацьку аудиторію. Але, з іншого боку, не слід зловживати цим прийомом -- занадто часте його застосування може призвести до нагромадження заголовків на газетній полосі. Найчастіше в газетах використовують сполучення двох видів заголовків -- рубрики і звичайного заголовка чи заголовка й підзаголовка.

3. Архітектоніка газетного заголовка