Особливості конструктивно-композиційного вирішення журналу для дошкільників: єдність у різноманітності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості конструктивно-композиційного вирішення журналу для дошкільників: єдність у різноманітності

Н.О. Кіт

Навряд чи варто доводити, що будь-яке друковане видання: книжка, журнал тощо видається дитині дошкільного віку передовсім як певна сукупність візуальних вражень. Не інтелектуально осмислені назва, анотація чи задеклароване у "Змісті" вербальне наповнення видання стає (як це здебільшого відбувається зі зрілим читачем) спонукою до читання - дитиною рухає бажання, викликане щойно побаченим. Це побачене і визначає увесь подальший процес спілкування малюка з виданням - чи буде і як буде почуте все те, що намагаються донести до дитячої свідомості його автори.

Тим часом закономірності організації візуального ряду у виданнях для дітей, а тим паче - для такої специфічної вікової категорії читачів, як дошкільники, наразі залишаються все ще на маргінесі дослідницької уваги сучасних теоретиків книговидавничої справи та журналі стикознавства. В останній третині минулого століття загальними питаннями композиції видання (безвідносно до його читацького призначення) займалися Н. Гончарова [1], В. Ляхов [4], Ю. Чувашев [9] та ін. У сучасній Україні також загальних аспектів цієї проблеми торкаються у своїх працях В. Різун [6], В. Шевченко [10] та ін. Частково про особливості конструктивно-композиційного вирішення видань для дітей йдеться у наукових роботах художників В. Конашевича [3] та В. Фаворського [8], а також сучасної дослідниці дитячої літератури Е. Огар [5]. Метою цієї статті є виявлення специфіки конструктивно-композиційного вирішення журналу для дошкільників та формулювання на підставі цього психологічно вмотивованих вимог до використання основних засобів його конструктивно-композиційної організації.

Гармонійний, цілісний і неповторний візуальний образ журналу для дітей - це результат досягнення візуально-смислової єдності всіх зорово сприйнятих компонентів видання: просторових (формат видання, довжина рядка, розміри та пропорції полів, спосіб розташування всіх зображальних елементів, співвідношення заповнених і незаповнених площин, текстового та ілюстративного наповнення тощо); графічних (шрифт і всі види зображень); матеріально-конструктивних і поліграфічних (сорт паперу, вид друку і т. д.). При цьому дуже важливо, щоб, взаємодіючи, ці компоненти не обмежували (і тим більше - не знівельовували) зображальні можливості один одного, а навпаки розвивали., підсилювали їх. Найважливішим засобом створення візуально-смислового синтезу в журналі є ритм Виступаючи складником конструктивно-композиційної організації візуального ряду видання, він дозволяє сприйняти різні елементи журналу в їхній єдності та розвитку - як своєрідну безперервну стрічку, що розгортається у просторі та часі.

"Магія" ритмічного впливу - "у моторній природі сприйняття і переживання ритму людиною. Ритм об'єднує емоційні, мисленневі та рухові процеси у єдину діяльність" [9, 45]. Для дітей же дошкільного віку ритмічна організація подачі інформації має виняткове значення - з огляду на їхнє природне тяжіння до ритму в усіх його виявах (згадаймо ставлення дошкільників до римованого слова, до музики з чітким ритмом, танцю).

Ритм як єдиний узагальнюючий рух формується у процесі складної взаємодії окремих ритмічних "ланцюжків" - ритму ілюстрацій, ритму текстових блоків, ритму кольорового вирішення, ритму масштабів і т д. Цей інтегрований ритм у кожному номері журналу індивідуальний., проте підхід до ритмічної організації видання загалом, що спрацьовує у всіх його випусках, має залишатись одним і тим же. Нетрадиційне для даного видання ритмічне вирішення якогось із його випусків дієвий засіб виділення його з-поміж інших, прямий натяк на особливу важливість (цей прийом може застосовуватися, наприклад, у додаткових або "святкових" номерах журнал).

Оптимальним для дитячого періодичного видання, на думку Ю. Чувашева [9], є так званий складний ритм, який досягається не за допомогою подібності, повтору конфігурацій лівої та правої сторін розвороту, а шляхом застосування контрастів, зміщень. Цей тип ритму має деякі ознаки симетричного (спокійний, відносно непомітний, прихований) й асиметричного (експресивний, динамічний, яскраво виявлений) ритму. Перевагою симетричного ритму є створення сприятливих умов для поглибленого розвитку кожного зображення, зокрема, асиметричного - тенденція до взаємопов'язаності та взаємозалежності зображень, знаків шрифту як елементів єдиної візуальної системи.

Складний ритм дитячого журналу визначає змішану композиційну систему видання, яка також поєднує у собі ознаки двох основних композиційних систем - класичної (симетрично-врівноваженої) та сучасної (асиметрично-контрастної).

Будь-яка композиційна система, як відомо, ґрунтується на нездатності побачити "спокійним оком" увесь предмет відразу: спочатку ми бачимо тільки окремі частини, образи, тоді з допомогою' руху сполучаємо їх і дістаємо цілісне уявлення про просторову форму. Тож композиція видання, як влучно висловився видатний художник книги В. Фаворський, це "приведення руху чи часу до зорового образу" [8, 14]. Цей рух відбувається як від частини до частини, від кадру до кадру, так і в межах кожного кадру зокрема.

Рух у межах кадру має свою національну специфіку: погляд спостерігача української національності (як і багатьох інших слов'ян) рухається у кадрі від відомого до невідомого, від уже побаченого до нового, і те, що стоїть у ньому на другій позиції, сприймається як нове (для порівняння: англійський принцип побудови кадру - зворотний, французький - передбачає рух від загального до одиничного) [7].

Саме тому цілком слушним видається твердження художника В. Конашевича про те, що кожна ілюстрація у виданні для дітей мусить бути закомпонована так, щоб "погляд дитини скеровувався на найголовніше і тоді йшов у тих напрямках, якими розвивається дія" [3, 194]. Ця ж вимога стосується фактично кожного елемента видання.

Композиція у найширшому і найповнішому значенні цього слова - це "засіб гармонізації художньої форми, вияв закономірного та закінченого зв'язку елементів" [1, 15]. Відображаючи внутрішню логіку видання, організовуючи окремі його елементи в єдине ціле, в якому і виділено головне, і знайдено правильну підпорядкованість складників, композиція дитячого журналу має безліч конструктивних вирішень. Вона може бути побудована на ледь відчутних вертикалях і горизонталях і тоді тяжітиме до урочистості, статичності (прийнятна у виданні для дошкільників хіба що у святкових номерах). Вона може бути вирішена на діагоналях - і тоді створюватиметься відчуття мінливості, руху, контрастності [І]. Зрозуміло, що йдеться тут як про композиційне вирішення окремих елементів журналу., так і про композицію цілого видання - різноманітну у своїх "поелементних виразах", але ні в якому разі не суперечливу.

Проведені психологічні дослідження свідчать, що "розворот розглядається у дитячому виданні більше, ніж у виданні для дорослих, як ціле", бо "перегортання сторінки - це ціла подія, і можна потім зосередитися на роздивлянні" [8, 272-273]. Звідси - важливість композиційного вирішення кожного окремого розвороту дитячого журналу.

Якщо розглядати кожен розворот журналу як окремий "кадр", а ціле видання - як сукупність таких кадрів, тобто "стрічку", що розгортається у часі, то можна зробити висновок про існування принаймні двох рівнів гармонійного конструктивно-композиційного вирішення журналу - на рівні "кадру" (сприйняття у просторі) і на рівні "стрічки кадрів" (сприйняття у просторі та часі). Взаємозалежність цих двох понять очевидна: негармонійні "кадри" - дисгармонійна "стрічка кадрів" і, навпаки, дисгармонійне поєднання кількох "кадрів" - зруйнована гармонія наступного "кадру".

Аналізуючи конструктивно-композиційне вирішення дитячого періодичного видання, варто зупинитися ще на одному аспекті. Журнал для дитини (як, у принципі, і для дорослого читача) починається з обкладинки - своєрідної вітрини видання. Продуманість і повторюваність графічних і текстових елементів обкладинки уможливлює виділення цього видання серед інших, сприяє створенню ефекту очікуваності. Водночас тонкий папір обкладинки дає додаткову функціональну площу, причому таку, яка, як стверджують психологи, привертає особливу увагу читачів [2]. Тому цілком обгрунтованим є використання першої та другої сторінок обкладинки дитячого журналу, з одного боку, як "маніфестаційних11, "описових" (завдання ознайомити зі змістом номера), аз іншого-як "рекламних", "інтригуючих" (завдання зацікавити змістом номера). Оформлення обкладинки з часом може змінюватися, але не "до невпізнання" - традиційна стилістика у такому разі все ж зберігається. Кардинальна зміна "обличчя" журналу символізує зміну його "характеру" (концепції видання, його цільового та читацького призначення). Усе сказане підводить нас до думки про доцільність вміщення у журналі для дошкільнят такого елемента апарату, як "Зміст". Хоч він ще не виконує тут однієї з основних своїх функцій - пошукової (не для дорослих, звичайно, а для дітей, котрим читається журнал), проте вже дає змогу зорієнтуватися у змістовій палітрі номера і вибрати те, що у цей момент цікавить найбільше. Старші ж дошкільники, які читають журнал самостійно, можуть користуватися "Змістом" повноцінно.

"Зміст" у дитячому виданні повинен відображати не стільки основні текстові матеріали номера, скільки систему рубрик, яка їх охоплює. Психологами помічено, що "інтерес до журналу зростає, якщо в ньому основні рубрики є постійними" [11, 212]. Інформаційні блоки, подані під тією чи іншою постійною рубрикою, повинні мати незмінне місце розташування та однотипне (але не одноманітне!) оформлення. Суттєве значення для дітей має і розмір видання, його формат. Великі, розміри аркуша, як і обсяг видання, сильно вражають дошкільнят. Оптимальним для цієї вікової категорії є досить широкий, трохи вужчий від квадрата формат [8]. Добре сприймається і фігурний формат журналу (наприклад, у вигляді постійного головного персонажа журналу, який супроводжує маленького читача у його подорожі по сторінках видання)

Для тих дітей старшого дошкільного віку, котрі читають журнал самостійно, важливою є й довжина набору рядка. Довгий рядок, як відомо, трохи уповільнює сприйняття, змушуючи уважно прочитати кожне слово, короткий - прискорює темп читання (читач намагається знайти і прочитати тільки головні слова змісту, "перескочивши" через допоміжні). Оскільки діти у цьому віці ще не володіють навичками швидкого читання і для розуміння змісту всього тексту їм необхідне знання кожного слова цього тексту (правильно здогадатися про зміст непрочитаного дошкільняті ще надзвичайно важко), то вузький формат набору прозового тексту в дитячому виданні психологічно необґрунтований. Неприйнятним є й поколонковий набір тексту (так званий вертикальний поділ сторінки чи розвороту), а також паралельне подання кількох текстів з переходом на наступний розворот (так званий горизонтальний поділ, поділ на "яруси") - створюється ефект поліритмічності руху, сприйняти який дошкільник не в змозі. Незалежно від того, чи читає дитина, чи ні - вона дуже предметно ставиться: до зображення літери. Спостереження за реакцією дошкільнят на різні види шрифтів свідчать, що "дітям подобаються букви з жирним чорним штамбом, які дають теплоту всій сторінці і водночас характеризуються кожна максимально індивідуально" [8, 273]. Максимально предметність літери виявляється у великих (початкових) буквах, які органічно вписуються у сюжетний малюнок, перетворившись на його героїв. Такі букви повинні бути чорно-білими, але ні в якому разі не об'ємними [8].

Суттєво полегшує сприйняття текстового масиву, диференціюючи та увиразнюючи кожен його блок, використання різних за накресленням, розміром, насиченістю шрифтів, що створює складний фактурний рельєф журнального розвороту, ефектно доповнюючи глибинну координату ритму візуального ряду. При розробці шрифтової концепції видання для дошкільників важливо дотримуватися трьох правил: 1) використовувати тільки ті шрифти, які є справді читабельними для цієї вікової категорії читачів; 2) однотипні текстові блоки подавати в однаковому шрифтовому вирішенні, 3) розмаїття шрифтів має бути обґрунтованим і не перетворюватися на їх засилля. Зрозуміло також, що чим молодший читач, тим простіша шрифтова система видання. Що ж до матеріально-конструктивного вирішення видання, то у дитячому журналі мають повне право на існування і сторінки з фігурною висічкою ("вікно" чи "двері" в наступну сторінку), і розвороти зі скульптурним ефектом (коли на розвороті "встають" сюжетні зображення), і різноманітні рухомі елементи (наприклад, казкові персонажі, якими можна погратися, пересуваючи їх по площині сторінки чи розвороту) - усе залежить тут від фантазії авторів журналу та фінансових і технічних можливостей його видавців.

На підставі сказаного, можемо сформулювати такі вимоги до конструктивно-композиційного вирішення журналу для дошкільників: 1) візуально-смислова єдність всіх зорово сприйнятих компонентів видання, яка передбачає конструктивну взаємодію (взаємодоповнення та взаємопосилення) їхніх зображальних можливостей; 2) складний ритм, що досягається застосуванням контрастів, зміщень, акумулюючи у собі переваги симетричного й асиметричного видів ритму; 3) змішана композиційна система видання, яка поєднує ознаки класичної (симетрично-врівноваженої) та сучасної (асиметрично-контрастної) композиції; 4) візуальна акцентуалізація на найголовнішому (в ілюстрації, на розвороті тощо); 5) "маніфестаційний" та "інтригуючий" характер обкладинки, виконаної у традиційній стилістиці цього періодичного видання; 6) постійне місце розташування та однотипне оформлення повторюваних з номера в номер основних рубрик журналу; 7) досить широкий (трохи вужчий від квадрата) або фігурний формат; 8) для дітей., котрі вже читають журнал самостійно, - набір тексту читабельним для цієї вікової категорії шрифтом в одну колонку із середньою довжиною набору рядка; 9) однакове шрифтове вирішення однотипних текстових блоків, 10) психологічна обґрунтованість шрифтової системи (чим молодший читач, тим вона простіша); 11) оригінальність матеріально-конструктивного втілення.

Список посилань

1. Гончарова Н.А. Композиция печатных изданий Художественно-техинческое оформление периодических изданий. М.: Изд-во Москов. ун-та, 1980. - С. ІЗ 16.

2. Зелінська Н.В., Олендій Л.Л. Культура видання культура читання культура мовлення (культурницько-видавчичий досвід журналу "Дзвіночок") Поліграфія і видав¬нича справа: Наук.-техн. зо. Л.: УАД, 1996. Bun. ЗІ. С. 173- 178.

3. Конашевич В. О себе в своем деле: (О рисунке для детскои книги). - М.: Дет. лит., 1968. 495 с.

4. Ляхов В.Н. Очерки теории искусства книги. М., 1971. 256 с.

5. Огар Е. Дитяча книга: Проблеми видавничої підготовки. -Л.: Аз-Арт, 2002. 160 с.

6. Різун В., Любарщук Н. Вплив гарнітури шрифту на сприймання тексту Наукові записки Інституту .журналістики. К., 2000. - Т. 1. - С. 129 130.

7. Степанов Ю.С. Французская стилистика. - М.: Вьісшая школа, 1965. 356 с

8. Фаворский В.А. Литературио-теоретическое наследие. - М.: Сов. художник, 1988. 590 с.

9. ЧувашевЮ.И. Ритмическая органнизация .журнальных изданий Художественно-техническое оформление периодических изданий. М.: Изд-во Москов. ун-та, 1980. С. 44 50.

10. Шевченко В.К. Композиція та архітектоніка друкованого видання Вісник. Журналістика. К: ВПЦ "Київський ун-т", 2000. Bun. 8. С. 70 75.

11. Шеремет Л.М. Нові тенденції у виданні дитячої періодики Галичини XIX початку XX cm. Тези доповідей звітної наукової конференції за 1996 р. //, 1997. - Bun. 3. С. 212.

композиційний візуальний ряд дитячий журнал

Размещено на Allbest