Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курс лекцій з навчальної дисципліни

«ПРОБЛЕМАТИКА ЗМІ»

(6-й семестр)

Лекція 5-6

ПОЛІТИЧНА ТА ЕКОНОМІЧНА ПРОБЛЕМАТИКА

ТЕМА 3. ПРОБЛЕМНО-ЖАНРОВІ ОСОБЛИВОСТІ АНАЛІЗУ І ПІДГОТОВКИ МАТЕРІАЛІВ З ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕМАТИКИ

Питання для обговорення

1. Історія та тенденції розвитку економічної преси.

2. Суспільні функції економічної журналістики.

3. Українська спеціалізована економічна преса.

4. Економічна проблематика на сторінках загальнонаціональних ЗМІ.

5. Основні напрямки економічної політики України на шпальтах суспільно-політичних видань.

6. Фінанси. Підприємництво. Інвестування.

7. Сільське господарство.

8. Нерухомість.

9. Методи і прийоми висвітлення економічних тем.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНих джерел

1. Біла І. Українська економіка виборсується з кризи, зовнішня політика України пожвавішала (Огляд преси) [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

http://www.radiosvoboda.org/author/17566.html

2. Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості: Підруч. - 2-ге вид., переробл. і доп. - Львів: ПАІС, 2004. - 267 c.

3. Калмыков А. А., Коханова Л. А. Интернет-журналистика: Учеб. пособ. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 383 с.

4. Кузнєцова О. Аналітичні методи в журналістиці: Навчальний посібник. - Л.: Вища школа, 1997. - 110 с.

5. Ла Рош Вальтер фон. Вступ до практичної журналістики: Навч. посіб. / За заг. ред. В. Ф. Іванова та А. Коль. - К.: Академія Української Преси, 2005. - 229 с.

6. Моисеев В. А. Журналистика и журналисты. - К.: Дакор, 2002. - 400 с.

7. Потятиник Б. Медіа: ключі до розуміння. Серія: Медіакритика. - Львів: ПАІС, 2004. - 298 с.

8. Проблематика СМИ: Информационная повестка дня: учеб. пособ. / Под ред. М. В. Шкондина, Г. С. Вычуба, Т. И. Фроловой. - М.: Аспект Пресс, 2008. - 316 с.

9. Солонина Є. Продовольчий кошик полегшав і подорожчав надовго [Електронний ресурс]. - Режим доступу :

http://www.radiosvoboda.org/content/article/1967994.html

1. Історія та тенденції розвитку економічної преси

Історія розвитку економічної преси має своє давнє коріння в історії преси (друкованих ЗМІ). З перших газетних повідомлень людство дізнавалося саме про економічні новини: про те, де і коли банки приймають гроші, міняють їх та дають позику населенню.

Нині проблеми української економіки широко й різнобарвно висвітлюється у різних ЗМІ як друкованих, електронних, так і телевізійних та радіо. розвиток економічний преса

Прикладом огляду преси є огляд, зроблений журналістом Іриною Білою і розміщений на сайті “Радіо Свободи”:

Ірина Біла

Українська економіка виборсується з кризи, зовнішня політика України пожвавішала

(Огляд преси)

10.11.2009

http://www.radiosvoboda.org/author/17566.html

Київ - Упродовж кількох останніх місяців українська економіка почала потроху вибиратися з кризи, стверджують експерти газети «Діло». Традиційний локомотив вітчизняної економіки - металургія - почала освоювати азіатські ринки, а ціни на метали стабілізуються на рівні 2007 року, що на думку фахівців, є непоганим показником.

Ознайомивши читачів з конкретними цифрами, видання зазначає, що позитивні тенденції багато в чому обумовлені зовнішніми процесами. Якщо б уряд сфокусував роботу на модернізації державного управління і на впровадженні комплексних реформ, результати могли б бути суттєвішими.

Газета «День» прогнозує, як вплине на ситуацію в Україні тимчасова відмова у позиці від МВФ. Це, на думку експертів видання, призведе до зростання заборгованості із зарплат, пенсій, стипендій, оскільки черговий транш Фонду мав покривати дефіцит держбюджету, а отже, й витрати на підвищення соціальних стандартів. «Якщо найближчим часом будуть ухвалені рішення в бюджетній сфері й щодо «Нафтогазу» в тарифній політиці, то до весни (коли можна буде розраховувати на транш), Україна протримається. Якщо ж у цих напрямках нічого не робитимуть, то хоч би скільки Україні давали кредитів, державу навряд чи вони врятують», кажуть експерти.

Останніми днями українська зовнішня політика пожвавішала. Після восьми місяців роботи без повноцінного міністра МЗС відомство нарешті «з головою». Прихід на цю посаду Петра Порошенка додав дипломатам передусім моральної підтримки: незалежно від конкретних прізвищ, працювати без очільника важко і в моральному, і в політичному, і в фінансовому сенсі. Випадково чи ні, цими ж днями відбувся стрімкий прорив у відносинах України з Білоруссю: до Києва приїхав «бацька» Олександр Лукашенко. Про те, що він приніс Україні і які його наслідки, пише газета «Україна молода».

Головне зараз в українській політиці - насолити один одному. Фактично йде політична розправа над опонентами. Наслідки такої поведінки, як пише газета «Нова», будуть доволі невеселими. Після виборів важко буде домовитися про перемир'я. Переможець, хто б ним не став, фактично не зможе одноосібно впливати на ухвалення доленосних рішень у країні. Якщо ж новому Президентові не вдасться домовитися з опонентами, українці стануть свідками ще жорстокішого розколу в політиці, ніж зараз. Докладніше про це йдеться в статті «В Україні вибори не виграють, а програють».

(Київ - Прага)

http://www.radiosvoboda.org/author/17566.html

Аналіз тексту огляду за чотирма критеріями дає нам можливість занотувати певні особливості.

1. Огляд здійснюється за матеріалами чотирьох друкованих ЗМІ, а саме: газет “Діло”, “День”, “Україна молода” і “Нова”.

2. Автор виокремлює головну думку і привідкриває сутність певної однієї статті в конкретній газеті.

3. Аналіз здійснено неглибокий, побіжний, але розрахований на зацікавленого читача, на те, що останній самостійно прочитає матеріал після того, як придбає газету.

4. У матеріалі огляду зустрічається більшість простих речень, що забезпечує простоту його сприйняття.

5. Абзаци тексту вміло пов'язані між собою і не викликають зауважень з боку лінгвістичної ознаки зв'язності тексту.

6. Досить стислий виклад основної ідеї журналістських матеріалів в різних газетах не дає повної уяви про глибину аналізу тієї або тієї проблеми, що не дозволяє зосередитися на проблемі.

Про тенденції розвитку сучасної економіки в Україні (за станом на 25 лютого 2010 року) свідчить журналістський матеріал, який подає автор Євген Солонина.

Євген Солонина

Продовольчий кошик полегшав і подорожчав надовго

25.02.2010

http://www.radiosvoboda.org/content/article/1967994.html

Київ - Продуктовий кошик пересічного українця за рік відчутно подорожчав - це підтверджує й офіційна статистика. Високі ціни на окремі популярні продукти зробили їх предметом розкошу. Фахівці вбачають у цьому занепад українського аграрного сектору та порушення здорової конкуренції. В Мінекономіки ж вважають, що ціни стабілізує система дотацій аграріям. Проте назад ціни навряд чи повернуться.

На ринках Києва та інших великих міст уже не знайдеш молока, дешевшого за сім гривень, картопля ж за рік зросла в ціні удвічі. Подорожчання відчули всі покупці, опитані Радіо Свобода. Проте рецепт виходу з продовольчої кризи в кожного свій.

Сергій, системний адміністратор, Київ: «Все дорожчає, і особливого виходу я не бачу. Рятує лише те, що зараз піст, і більшість із того, що подорожчало, їсти не можна».

Віталій, підприємець, Київ: «Ціни зростають, тому купую лише здорові, корисні продукти, інші просто відкидаю».

Інна, менеджер, Кіровоград: «Більшість продуктів привозимо з села, з власного підсобного господарства. Купуємо лише крупи».

Сергій, будівельник, Житомир: «Став підходити до покупок більш аналітично. Обдумую кожен товар - потрібен чи ні. На їжу витрачати став більше. В дечому собі доводиться відмовляти…»

Причина - нездарна політика?

За рік продукти в Україні подорожчали більш ніж на 3 відсотки - такими є січневі підрахунки Держкомстату. Найвище стрибнули ціни на цукор, городину та молочні продукти. Молоко, сир та вершкове масло подорожчали на більш як 7 відсотків, картопля й інші овочі - удвічі-втричі більше. Подорожчання торкнулося навіть хліба, попри високий минулорічний врожай зернових, і лише ціни на м'ясо та птицю суттєво не змінюються. За цей же період майже на п'ять відсотків зросли ціни на паливно-мастильні матеріали.

Проте здорожчання продовольства більше залежить не від цього, а від стану сільськогосподарського виробництва, пояснює директор українського клубу аграрного бізнесу Алекс Ліссітса.

«Держава не виплачує субсидій, по 750 гривень на гектар цукрового буряку, тому його посіви невеликі. Держава нічого не робить для стимулювання індустріального молочного виробництва. Що ж до овочів, то високі ціни викликані тим, що за 18 років Україна збудувала вкрай мало комплексів для їхнього зберігання», - говорить експерт.

Станом сільського господарства пояснює стрибок продовольчих цін і заступник Міністра економіки Михайло Поживанов. Проте на його думку, розв'язати проблему можна досить швидко.

«Якщо буде правильна розумна дотаційна політика, а не лише спроби регулювання, ціни можна буде тримати - щоб ми не лише курятину дотували, а рівномірно всі виробництва, а не лише обіцяли й нічого не робили», - підсумовує заступник міністра.

Дорогі гречка та цукор, імовірно, є наслідком змови

Натомість виконувач обов'язків голови Антимонопольного комітету України Олександр Мельниченко пояснює подорожчання частини продуктів не так економічними чинниками, як змовою на ринку.

«Вбачаючи в діях основних гравців на ринку цукру ознаки порушення законодавства про конкуренцію, ми порушили справу, у підсумку якої назвемо конкретних винуватців. Що до ринку гречки - ми розслідуємо, чи є підстави говорити про нечесну конкуренцію і хто є причетним до можливих порушень законодавства», - каже він.

Фахівці, опитані Радіо Свобода, відзначають, що подорожчання продовольчої корзини держава зупинити зможе, якщо розумно підтримає сільського виробника.

Проте більшість сходиться на думці, що до попереднього рівня ціни однаково не повернуться, за винятком сезонного здешевлення молока у квітні та фруктів у липні.

http://www.radiosvoboda.org/content/article/1967994.html

Неглибокий аналіз дозволяє пересвідчитися в тому, що основні елементи журналістського матеріалу підпадають як під похвалу, так і під критику.

1. Автор подає загальну характеристику стану економіки, що б'є по кишені пересічного українця, який мешкає в Києві.

2. Ілюструє свій глобальний зачин у матеріалі цитацією - фрагментами опитування, яке провели журналісти “Радіо Свобода”.

3. Автор звертається до доказів своїх висновків, залучаючи авторитетні думки експертів, службовців, чиновників, які обіймають ключові посади в державі, що дозволяє їм констатувати кризову ситуацію в економіці країни.

4. Журналіст занотовує, що не всі експерти думають так і наводить приклади думок про те, що на ринку харчових товарів фіксується змова конкурентів, що й відслідковують українці через спустошення власних кишень.

5. Журналістський матеріал має значення підказки читачеві та слухачеві радіо про те, що реально відбувається на ринку харчів в Україні.

6. У тексті наявні складні речення з пояснювальними підрядними, що свідчить про прагнення журналіста розтлумачити аудиторії стан проблеми наповнення продовольчого кошика в Україні.

2. Суспільні функції економічної журналістики

Економічна журналістика виконує в суспільстві такі функції:

1) регулюючу, оскільки дає можливість регулювати перебіг проблем і подій в головних секторах економіки країни;

2) пізнавальну, оскільки надає досить специфічну інформацію для пересічного українця, дозволяючи йому дізнатися про спеціалізовані речі;

3) пов'язуючу, оскільки дозволяє пов'язувати між собою досить розрізнені галузі економіки через висвітлення близьких проблем і пошук шляхів їхнього вирішення;

4) екзистенційну (сутнісну), оскільки надає можливість існувати кожному читачеві, глядачеві, слухачеві, користувачеві електронними ЗМІ у просторі, що наповнений життєвими проблемами й інтересами;

5) прогностичну, оскільки дозволяє прогнозувати майбутнє країни, її економіки і політики.

3. Українська спеціалізована економічна преса

Нині в Україні, за даними сайту “Університет “Новий світ” (http://novysvit.ucoz.ru/load/22), виходять такі економічні журнали:

1) “Економіка. Соціологія. Менеджмент”;

2) “Економіка & Держава”;

3) “Економика & Информация”;

4) “Economy.com.ua” - інформаційно-аналітичний часопис.

Окрім зазначених спеціалізованих економічних журналах на шпальтах багатьох газет і щотижневиків друкується інформація про економічні проблеми. Одним з прикладів висвітлення економічних проблем в Україні є огляд публікацій про економіку в пресі Західної України, поданий журналістом Василем Хом'яком на сайті “Остров”

(http://ostro.org/society/1/articles/article-65129/)

Економічна криза породжує кризу духовну. Огляд преси

2009.07.03 18:01

Економічна криза «підкорює» все нові і нові горизонти і грозить перерости в інші кризи. Про все це дізнаємося в огляді Івано-Франківської преси за минулий тиждень. Газета «Галицький кореспондент» пише:

«З 1 травня, відколи набрала чинності постанова Кабінету міністрів «Про сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності» понад 300 підприємців Івано-Франківська, що працюють на єдиному податку, подали заяви на закриття.

Реєстраційні органи, чи не вперше за останні роки, фіксують тенденцію до зменшення лав єдиноподатників…В черговий раз уряд вирішив латати діри в бюджеті Пенсійного фонду за рахунок пересічних підприємців, мотивуючи це тим, що вони не доплачують до мінімального страхового внеску».

В той же час певні підприємці вже взагалі припили свою роботу. Часопис «Івано-Франківський оглядач» повідомляє:

«Казино та гральні заклади офіційно позакривали двері… Усі приміщення в Івано-Франківську під ці заклади орендовані, а підприємці витрати рахують миттєво…. Власниця ігрових залів Наталія скаржиться що однозначно виходу із теперішньої ситуації не бачить… Багато хто планує свій бізнес перепрофілювати: на місці ігрових автоматів відкрити більярди, бари, комп'ютерні клуби. Ніхто не може заперечити, що підпільні ігрові автомати успішно працюватимуть далі, щоправда, а прийдеться їх трохи замаскувати під молодіжні клуби».

Внаслідок переходу такого роду бізнесу в підпілля надходження в бюджет напевно що зменшаться. І це в той час, коли бюджет Івано-Франківська й так не наповнюється. В газеті «Західний Кур'єр» читаємо:

«Виконання так званого бюджету розвитку Івано-Франківська під загрозою. Із запланованих від продажу землі 32 мільйонів гривень наразі до нього надійшло 3,5 мільйона. Про це повідомив начальник відділу земельних ресурсів Дмитро Піщак.

За його словами, з продажем землі зараз виникає «ряд проблем у зв'язку з неплатоспроможністю покупців». Разом з тим він припустив, що бюджет розвитку можна виконати, якщо відбудеться черговий аукціон з продажу земельних ділянок. Втім, за його ж словами, стартова ціна лотів у півтора раза дорожча, ніж пропозиції на вторинному ринку землі.

На думку начальника управління економічного та інтеграційного розвитку міськвиконкому Богдана Білика, проведення земельних аукціонів Івано-Франківськ мало рекламує в інших регіонах: «В нашому місті земельних «магнатів» нема, які могли б ці землі викуповувати, але є в інших регіонах. Ми б мали провести рекламну кампанію і могли б отримати від цього дивіденди».

Але, насправді, у нас є магнати, але викуповувати землю вони не збираються, оскільки отримати її можна й на халяву. Газета «Прикарпатська правда» пише:

«Поступово в суспільстві насаджається феодальний порядок. Прибираючи до рук ліси, поля. Водойми, які за Конституцією, «об'єкти права власності українського народу». Відгороджують усе це колючим дротом, високим парканом чи умовними кордонами із грізними вивісками - «приватна територія охороняється законом!» наслідки для того, хто сюди ступить, можуть бути фатальні.  Новітні поміщики вмудрилися ценжівський ліс неподалік Івано-Франківська роздерибанити між собою, звівши там дорогі фазенди… Чи могли вони без участі місцевої та центральної влади заволодіти лісовим фондом? Звичайно, ні. Усі в темі».

В темі також представники органів місцевої влади, що приймають рішення про передачу в оренду приміщень, які потім місцеві магнати зносять і використовують під будівництво. Таких випадків чимало, але ось невдовзі може розгорітися ще один скандал. Газета «Вечірній Івано-Франківськ» порушує пікантну тему:

«Скарбницею військової доблесті називають в Івано-Франківську музей «Герої Дніпра». Його відкрили в 1966 році як Музей бойової слави 38-ї загальновійськової армії… Найяскравішою сторінкою історії армії було форсування Дніпра і звільнення Києва… У фондах музею більше 20 тисяч експонатів…особливе місце в експозиції займає… діорама «подвиг на Дніпрі». Її мальовниче полотно має площу 68 кв. м…будинок, в якому розміщений музей є пам'яткою архітектури…

Товариство «Маодот-1» планує до 2012 року звести новий мікрорайон…і веде переговори з керівництвом міста, Міноборони про передачу будинку музею в їхню власність з метою знесення для розчищення території під будівельний майданчик».

Поки музеї потроху закриватимуть, єдиними пам'ятками залишаться хіба що церкви, але й ті останнім часом горять як сірники. Газета «Галичина» пише:

«Протягом 12 років через пожежі втрачено 14 дерев'яних церков, а 12 церков -- пам'яток архітектури місцевого значення -- громади самовільно розібрали через аварійність несучих конструкцій. В області також були спроби заміни історичних іконостасів на нові, маловартісні.

Негайного проведення ремонтно-реставраційних робіт вимагають 129 унікальних пам'яток -- дерев'яних церков… За попередніми розрахунками, на ліквідацію аварійного стану та проведення ремонтно-реставраційних робіт необхідно 8,5 млн. грн.».

Тим часом самі священнослужителі часто переймаються більше мирським життям, а ніж вічними цінностями, і не рідко позичають цінності у сучасного світу.

«Меморіальний сквер в центрі Івано-Франківська вже давно славиться різноманітними історіями. Хтось плитку біля каплички лупає, хтось лавки ламає , - пише газета «Репортер». -Сидячи одного разу на лавочці біля каплички, ми помітили, як туди дуже впевнено заїхав мерседес. Маленькі діточки заметушилися, мами з переляку попідбігали до дітей і посадили їх на лавочки. Хто б собі придумав, що сюди отак, з «понтом» заїде автомобіль. Матюклива підліткова шпана, яка сиділа на сусідній лавці, аж трохи припіднялася зі словами «Дав би йому в рило». Яке здивування охопило всіх присутніх, коли вони побачили, що з авто вийшов… священик і покрокував до каплички правити службу.

Одразу з'явилося купа запитань в нікуди. Чому священику можна? Чому діти від цього мають страждати? Чому нинішня шпана іноді виявляється поряднішою від церковнослужителів? згодом ми довідалися, що це робиться не вперше: цей священик постійно так заїжджає і йому за це нічого нема. Навіть штрафу. А шкода».

Василь Хом'як, «ОстроВ»

4. Економічна проблематика на сторінках загальнонаціональних ЗМІ

Відомий сайт “РБК-Україна: Інформаційна агенція” досить часто повідомляє про останні публікації в галузі економіки на сторінках загальнонаціональних ЗМІ. Одним з таки ЗМІ є щотижневик “Дзеркало тижня”. Піддамо побіжному аналізові анонімну публікацію від 3 жовтня 2009 року.

"Дзеркало тижня": У найближчі тижні НБУ зведе до мінімуму підтримку гривні на міжбанку

http://master.rbc.ua/ukr/top/economic/2009/10/03/594187.shtml

Згідно з одним з обумовлених з МВФ критеріїв ефективності виконання програми, чисті валютні резерви НБУ повинні складати еквівалент 16,6 млрд дол. на кінець вересня ц.р., пише "Дзеркало тижня". За даними Нацбанку, станом на 1 вересня у розпорядженні регулятора залишалося 28,87 млрд дол. За вирахування кредитних коштів у розмірі 10,9 млрд дол., що поступили від МВФ в рамках перших трьох траншів, у розпорядженні центробанку до кінця першого кварталу мало залишитися близько 17,97 млрд дол. резервів. Таким чином, у вересні на підтримку курсу Нацбанк міг витратити 1,37 млрд дол. До кінця вересня з цієї суми було витрачено близько 1,3 млрд дол., з яких на задоволення потреб банківських клієнтів пішла майже половина асигнувань - 530 млн дол.

Виходячи з критерію ефективності резервів, який за четвертий квартал знижується з 16,6 до 14,9 млрд дол., до кінця року НБУ може витратити всього лише 1,7 млрд дол. З яких як мінімум 100-250 млн буде потрібно НАК "Нафтогаз України" для оплати закачування газу в сховища.

За словами в.о. міністра фінансів Ігоря Уманського, в четвертому кварталі необхідно буде знайти ще близько 400 млн дол. для проведення планових виплат за зовнішнім боргом України. Проте ці витрати, швидше за все, будуть профінансовані не з резервів НБУ, а за рахунок 400 млн дол. кредиту від Світового банку. Координатор фінансових проектів Світового банку в Україні, Білорусі і Молдові Маріус Вісмантас говорить, що ці гроші вже поступили до України і зараховані на рахунки уряду.

У резерви ж Нацбанку безпосередньо потрапляють тільки 457 млн дол., що залишилися від частки України в запозиченнях МВФ, які днями також були перераховані до Києва. Таким чином, до початку жовтня у розпорядженні НБУ залишилися близько 2 млрд дол. для проведення інтервенцій на валютному ринку - сума безумовно недостатня, щоб повноцінно впливати на міжбанківський валютний ринок. Тільки цільові аукціони для погашення кредитних зобов'язань приватних клієнтів висмоктують з резервів близько 200 млн дол. в місяць (загальна потреба - 600-650 млн дол. до кінця року). Ще близько 400 млн дол. буде потрібно банкам для погашення своїх зовнішніх зобов'язань ("Укрсиббанк" і "Альфа-Банк" з синдикованими кредитами на 55 і 57,5 млн дол.; банк "Форум" з єврооблігаціями на 100 млн дол. з погашенням в жовтні, а також "Укрсоцбанк" з синдикатом на 200 млн дол. з погашенням в грудні 2009 р.).

Таким чином, в четвертому кварталі на згладжування різких стрибків курсу на міжбанківському валютному ринку практично залишається всього біля 1 млрд дол. ресурсів. Витративши велику суму з резервів на підтримку гривні, Нацбанк проб'є нижню межу допустимого об'єму валютних резервів, обумовлену з МВФ, що може спричинити відмову або затримку у наданні четвертого траншу. Тому в найближчі декілька тижнів НБУ, найімовірніше, зведе до мінімуму свою участь в підтримці курсу гривні на міжбанку.

03.10.2009

Одна з центральних опозиційних газет України “Коммунист” часто торкається питань економіки. В одному з випусків автор Петро Симоненко надрукував матеріал, який ми піддаємо побіжному аналізові.

Пётр СИМОНЕНКО

Украина стоит перед угрозой системной катастрофы

09/02/10 16:17

Определяя своё отношение к перечню проектов законов и постановлений, предлагаемых к рассмотрению на шестой сессии Верховной Рады Украины, фракция КПУ исходила из учёта следующих угрожающих обстоятельств.

Украина вступила в 2010-й год в условиях глубокой экономической стагнации, отложенного социального кризиса и внешнеполитической изоляции.

Тотальный износ основных фондов базовых отраслей промышленности составляет:

- в горно-металлургическом комплексе -- почти 80%. А если говорить конкретно, то износ коксовых батарей -- 54%, доменных печей -- 89%, мартеновских -- 87%, прокатных станов -- 90%;

- в химической промышленности изношено около 70% основных фондов, при этом химпром практически полностью зависит от иностранного сырья, заводские склады забиты произведенной продукцией, а крестьяне вносят минеральных удобрений в 10--14 раз меньше от нормы;

- на сегодня материально-техническая база машиностроения в целом изношена на 70%, продукция украинских машиностроителей неконкурентоспособна как на внешнем, так и на внутреннем рынке. По итогам 2009 года спад производства в этой отрасли составил 45,1%. За 11 месяцев прошлого года было собрано 1,2 тыс. тракторов (в 1990 году -- больше 100 тыс.). В АПК износ основных фондов составляет до 90%. В сёлах практически не встретишь тракторной бригады или работающей фермы, 51% сёл не имеют школ, 80% -- библиотек и клубов.

Из 4 млн 800 тыс. рабочих мест осталось 690 тыс. Село перестало быть сырьевой базой для перерабатывающей отрасли.

Молоко -- из польского порошка, колбаса -- из аргентинской, австралийской или бразильской говядины.

На 1 декабря 2009 г. поголовье крупного рогатого скота составляло 5,3 млн голов, что меньше, чем в 1934 г. (т.е. после голода). При этом необходимо учесть, что в состав УССР тогда не входили 7 западных областей.

В катастрофическом состоянии находится сахарная отрасль. В 1990 г. сахара в Украине производилось до 6 млн тонн, в 2009 г. -- только 900 тыс. тонн.

Особенно опасными являются процессы в ЖКХ, где больше 60% фондов стопроцентно пришли в негодность. Это уже привело к тому, что больше трети водопроводных и канализационных сетей находятся в критическом состоянии.

Ко всему сказанному следует добавить, что бюджет 2009 года был провален, а финансирование расходов осуществилось за счет траншей МВФ. Общеэкономические перспективы формирования бюджета на 2010 год выглядят угрожающими. Падение производства продолжается, налоги изъяты на 3 месяца вперед. Государственная казна пуста, а казначейство залезло в карман к местным органам власти и блокирует их финансовые счета.

Банковская система превратилась в мафиозный клан, убивающий производителя безумными кредитными ставками (до 30% в условиях кризиса).

Кстати, эту мафию возглавляет гражданин Ющенко. Власть утратила контроль над системой государственных финансов.

Страна находится на грани не только гуманитарной катастрофы, но и реального дефолта. Уже в 2010 году Украина должна платить по процентам и возвращать кредиты в объеме 30 млрд долларов, т.е. 240 млрд грн по сегодняшнему курсу, что практически равнозначно бюджету 2009 года.

 Таким образом, государство Украина теряет свой суверенитет.

Над страной нависла реальная угроза паралича социальной инфраструктуры. Задолженность по зарплате составляет

2 млрд гривен. Во многих регионах отмечается задержка по выплате пенсий. Безработица, по прогнозам специалистов, к концу года достигнет 3,5 млн человек, при этом уже сегодня Государственный пенсионный фонд на грани банкротства и на треть зависит от перечислений из госбюджета.

Замораживание уровня доходов трудящихся и пенсионеров на фоне постоянного роста цен и тарифов увеличивает число граждан, находящихся за чертой бедности.

Тотальная коррупция, нищета и бесправие, продажные суды и произвол чиновников резко усиливают социальную напряженность.

Очевидно, что шестая сессия должна дать ответ о путях и механизмах решения этих и других очень серьезных проблем. Очевидно, что традиционными, либеральными методами их решать не только нельзя, но и опасно. Кланы олигархов продолжают грабить Украину. Страна стоит перед угрозой системной, социальной, экономической и гуманитарной катастрофы. И меры должны быть адекватными, направленными на предотвращение катастрофы. Не обслуживать интересы олигархов, а защищать трудовой народ.

Предлагаем немедленно принять решение, закрепив законодательно:

-- банковские кредиты до 3-5%;

-- ликвидацию НДС;

-- государственную монополию на водку и табак, добычу газа и нефти, реализацию зерна за рубеж;

-- приостановку действий Закона о вступлении в ВТО;

-- финансирование в полном объеме законов о ветеранах войны и труда, детях войны;

-- введение смертной казни за особо опасные преступления.

Фракция КПУ предлагает отказаться от гигантомании -- большого количества рассматриваемых проектов, а исходить из необходимости решать конкретные острые проблемы.

По этим и другим первоочередным вопросам мы внесли соответствующие проекты и предлагаем их рассмотреть.

Відомий в Україні щотижневик “Корреспондент” пропонує свої власні версії аналізу економічного стану країни, як, наприклад, це робить анонімний автор.

Корреспондент: Украинцы получают самые низкие зарплаты в Европе

Зарплата граждан Украины в прошлом году упала до рекордного минимума. Теперь меньше украинцев в Европе не зарабатывает никто - даже у ближайших соседей из Беларуси и Молдовы дела обстоят лучше, пишет в новом номере еженедельный журнал Корреспондент.
В октябре 2009 года украинец, по данным Госкомстата, получал в среднем чуть более $ 240 в месяц. В Молдове этот показатель был на $ 10 выше, в Беларуси равнялся $ 375, в России достигал $ 670. В Польше средняя зарплата составляла в два раза больше российской, в Германии равнялась $ 4,5 тыс., а в Дании и вовсе была на уровне $ 5,2 тыс.

"Реальные доходы украинцев, конечно, больше - если учесть зарплаты в конвертах, но и с ними они получают денег меньше всего в Европе", - говорит Элла Либанова, директор Института демографии и социальных исследований (ИДСИ) НАН Украины.

Как пишет издание, первые последствия снижения зарплат социологи уже зафиксировали: уровень бедности в конце прошлого года, по данным экспертов Киевского международного института социологии (КМИС) по сравнению с 2008-м вырос с 11% до 17%.

По словам специалистов, падение уровня доходов отразилось, прежде всего, на самой перспективной прослойке украинского общества - его среднем классе.

Надеяться на улучшение ситуации украинцам не стоит до той поры, пока не повысится производительность их труда или вновь не начнется бурный рост отечественного ВВП.

С началом экономического спада, чтобы остаться на плаву, отечественные работодатели вынуждены были пойти на жертвы. Сохранить прежние ставки своим сотрудникам смогли лишь крупные компании, да и то не все, отмечает Корреспондент. Кроме того, руководству предприятий пришлось свести к минимуму и премиальную часть заработков персонала - бонусы и поощрения, а также различные преференции в виде медицинского страхования или бесплатных тренингов. &nb sp;

О том, как компании экономят на сотрудниках, какие перспективы повышения зарплат и премий в этом году, читайте в новом номере журнала Корреспондент от 19 февраля 2010 года.

5. Основні напрямки економічної політики України на шпальтах суспільно-політичних видань

Для аналізу основних напрямків економічної політики України на шпальтах суспільно-політичних видань слід визначитися з тим, які саме напрямки є основними в економічній політиці країни.

За даними сайту “Юридичні послуги Online” [http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/kodeks/016/10.php] та згідно з 10 статтею Конституції України основними напрямами:

1) економічної політики, що визначаються державою, є:

q структурно-галузева політика, спрямована на здійснення державою прогресивних змін у структурі народного господарства, удосконалення міжгалузевих та внутрішньогалузевих пропорцій, стимулювання розвитку галузей, які визначають науково-технічний прогрес, забезпечують конкурентоспроможність вітчизняної продукції та зростання рівня життя населення. Складовими цієї політики є промислова, аграрна, будівельна та інші сфери економічної політики, щодо яких держава здійснює відносно самостійний комплекс заходів стимулюючого впливу;

q інвестиційна політика, спрямована на створення суб'єктам господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів на потреби розширеного відтворення основних засобів виробництва, переважно у галузях, розвиток яких визначено як пріоритети структурно-галузевої політики, а також забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю за ним;

q амортизаційна політика, спрямована на створення суб'єктам господарювання найбільш сприятливих та рівноцінних умов забезпечення процесу простого відтворення основних виробничих і невиробничих фондів переважно на якісно новій техніко-технологічній основі;

q політика інституційних перетворень, спрямована на формування раціональної багатоукладної економічної системи шляхом трансформування відносин власності, здійснення роздержавлення економіки, приватизації та націоналізації виробничих фондів, забезпечення на власній основі розвитку різних форм власності і господарювання, еквівалентності відносин обміну між суб'єктами господарювання, державну підтримку і захист усіх форм ефективного господарювання та ліквідацію будь-яких протизаконних економічних структур;

q цінова політика, спрямована на регулювання державою відносин обміну між суб'єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, а також забезпечення стабільності оптових та роздрібних цін;

q антимонопольно-конкурентна політика, спрямована на створення оптимального конкурентного середовища діяльності суб'єктів господарювання, забезпечення їх взаємодії на умовах недопущення проявів дискримінації одних суб'єктів іншими, насамперед у сфері монопольного ціноутворення та за рахунок зниження якості продукції, послуг, сприяння зростанню ефективної соціально орієнтованої економіки;

q бюджетна політика, спрямована на оптимізацію та раціоналізацію формування доходів і використання державних фінансових ресурсів, підвищення ефективності державних інвестицій у народне господарство, узгодження загальнодержавних і місцевих інтересів у сфері міжбюджетних відносин, регулювання державного боргу та забезпечення соціальної справедливості при перерозподілі національного доходу;

q податкова політика, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів;

q грошово-кредитна політика, спрямована на забезпечення народного господарства економічно необхідним обсягом грошової маси, досягнення ефективного готівкового обігу, залучення коштів суб'єктів господарювання та населення до банківської системи, стимулювання використання кредитних ресурсів на потреби функціонування і розвитку економіки;

q валютна політика, спрямована на встановлення і підтримання паритетного курсу національної валюти щодо іноземних валют, стимулювання зростання державних валютних резервів та їх ефективне використання;

q зовнішньоекономічна політика, спрямована на регулювання державою відносин суб'єктів господарювання з іноземними суб'єктами господарювання та захист національного ринку і вітчизняного товаровиробника.

2. Держава здійснює екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності населення.

3. У соціально-економічній сфері держава здійснює соціальну політику захисту прав споживачів, політику заробітної плати і доходів населення, політику зайнятості, політику соціального захисту та соціального забезпечення.

6. Фінанси. Підприємництво. Інвестування.

Публікаціюпро фінанси в Україні пропонує журналіст Ю. Сколотяний (див. статтю “Нацбанк і нова мітла”). Піддамо текст матеріалу побіжному аналізу.

НАЦБАНК І НОВА МІТЛА

Автор: Юрій СКОЛОТЯНИЙ

http://www.dt.ua/2000/2040/68676/

У Нацбанку, як і в багатьох інших відомствах, чекають на призначення нового керівництва. Ще цілком реальні нещодавно шанси, що біля керма залишаться або нинішній перший заступник голови НБУ Анатолій Шаповалов, або навіть сам Володимир Стельмах, цього тижня почали танути. Фінансова громадськість знову пожвавішала, перебираючи і перемиваючи кісточки можливим кандидатам. Гідних не так уже й багато, якщо врахувати, які «завали» доведеться розчищати новому керівникові відомства.

Очолити монетарне відомство в нинішніх умовах -- місія не така вже й приємна, як це може видатися на перший погляд. Попри видиме відносне благополуччя, у банківській сфері накопичилася величезна кількість законсервованих, але невирішених проблем, які вимагають системного і дуже зваженого підходу. Без якісного реформування системи регулювання та нагляду в банківській галузі фінансову систему очікують серйозні неприємності у не такому вже й далекому майбутньому. До того ж новому голові НБУ, крім реформаторських здібностей, доведеться виявляти ще й хист «проходити між крапельками».

У колі претендентів...

Якщо коло претендентів на посаду нового глави уряду вже окреслене досить чітко (Азаров та Яценюк), то з кандидатурами на посаду голови Нацбанку ситуація набагато туманніша. Хочеш -- не хочеш, а керувати таким серйозним відомством, що здійснює регулювання грошово-кредитної політики і банківський нагляд одночасно, має людина, яка знається на цих питаннях. Тобто досить авторитетний і фаховий банкір.

У партійних лавах регіоналів кандидатур з такими характеристиками, які ще й влаштовують усіх в оточенні нового президента, немає. Сергій Льовочкін, котрий числився головою НБУ в опозиційному уряді Януковича -- надто вже одіозна фігура. Та й, за великим рахунком, не банкір зовсім, хоча й мав стосунок до кількох досить скандальних банківських історій. Тому багато хто (і не тільки банкіри) зітхнули з полегкістю, коли пан Льовочкін одержав цього тижня посаду голови адміністрації нового президента.

Банальний розмін посади голови НБУ під час коаліційних торгів -- теж не найбільш імовірний варіант. Адже справжнє значення контролю над Нацбанком і його підопічними виявилося у всій красі під час останньої кризи. Особливо добре це усвідомила Юлія Тимошенко. Після низки невдалих спроб закликати перших осіб НБУ до послуху батогом -- публічним шантажем і парламентськими наїздами, вона була змушена в пошуках джерела для латання бюджетних дірок обдаровувати Нацбанк пряниками. Причому з простягнутою рукою на уклін довелося йти не тільки до своїх колег-чиновників, а й до широких кіл банкірської громадськості («ДТ», № 3 від 30 січня 2010).

Втім, то була дещо інша ситуація. При тому розкладі у Володимира Стельмаха був надійний дах -- не хто інший, як екс-президент Віктор Ющенко, один із найзатятіших антагоністів Юлії Володимирівни. Серед вельми урізаних повноважень глави держави усе ще залишається одне дуже важливе -- вносити кандидатуру та ініціювати відставку голови Національного банку.

До речі, саме тому регіонали цілком можуть цією посадою поступитися: керівникові монетарного відомства все одно доведеться бути поступливим із главою держави. Так само, як Володимиру Семеновичу з Віктором Андрійовичем.

За таких умов відсутність тісної зв'язки перших осіб НБУ з кимось з потенційних прем'єрів зовсім не завадила б. Адже управу на Нацбанк, у разі його надмірної норовливості, прем'єрові доведеться шукати на Банковій. А це, якщо згадати механізм стримувань і противаг, на принципах роботи якого пан Льовочкін має добре знатися з власного досвіду роботи в президентській адміністрації, -- досить непоганий важіль впливу в руках президента і його апарату. З тієї самої причини остаточно не відкидався варіант, що біля керма НБУ можуть залишитися і його нинішні перші особи -- Шаповалов або навіть Стельмах, котрі на болючі мозолі регіоналам ніколи не наступали. Радше навпаки.

Проте цього тижня джерело в Партії регіонів повідомило агентству «РБК-Україна», що Сергій Тігіпко та Анатолій Шаповалов відмовилися від отриманої пропозиції очолити НБУ. Чутки щодо Миколи Азарова теж спростовуються: на нього чекає величезний фронт робіт, якщо не на першій, то вже точно на другій посаді в Кабміні.

А як щодо першого заступника глави в секретаріаті Ющенка Олександра Шлапака? Джерело з Партії регіонів стверджує, що він «справді міг би стати головою НБУ... якби сьогодні на інавгурацію прийшов Віктор Ющенко». Схоже, що Олександр Віталійович, котрий останні два роки був головним речником глави держави з економічних питань, став аж надто асоціюватися з Віктором Андрійовичем. Очевидно, що й близькість Шлапака до Тігіпка та Яценюка грає не на користь цієї кандидатури в очах оточення Януковича.

За даними джерела, главою НБУ буде призначено не представника Партії регіонів, а «тихого і спокійного банкіра». «Можу сказати, -- це буде досить несподіване призначення», -- сказав співрозмовник «РБК-Україна».

У Нацбанку минулого тижня аж гуло -- обговорювалася можливість приходу на посаду глави відомства голови правління «Дочернего банка Сбербанка России» (Україна) Ігоря Юшка. Вже традиційно, при кожному новому розподілі повноважень Ігоря Олеговича називають серед кандидатів -- на пост чи то міністра фінансів, чи то голови Нацбанку. Добре, що претендувати на обидва крісла цілком дозволяють професійні якості екс-міністра фінансів та заступника голови фінансово-банківського комітету ВР, який керував свого часу ще й одним із найбільш просунутих в Україні банків. Але дотепер не складалося. Неабияке вміння торгуватися, виявлене паном Юшком під час продажу групі UniCredit Укрсоцбанку, певне, не поширюється на торгівлю посадами, яка ведеться за «дещо іншими принципами».

Навряд чи у цій справі серйозно набив руку і ще один учасник угоди з італійцями, безумовний авторитет у банкірському середовищі Борис Тимонькін. Пост голови правління одного з найбільших банків у країні за умовчанням передбачає неабияке вміння знаходити спільну мову з апаратними бюрократами. Та от високих посад у держструктурах Борис Владиславович не обіймав, тому статус банкіра-бізнесмена, а не чиновника -- не на його користь в очах апаратників-бюрократів.

У цьому контексті вищі шанси в голів правлінь держбанків -- Укрексимбанку (Віктора Капустіна) та Ощадбанку (Анатолія Гулея).

У них і зі статусом «державних людей» краще, й інтереси уряду їм ближчі та зрозуміліші. А банківського професіоналізму ні Віктору Володимировичу, ні Анатолію Івановичу не позичати.

До того ж обидва звикли опинятися між молотом і ковадлом. З одного боку, статус голови правління держбанку зобов'язує прислухатися до побажань чиновників і всіляких впливових осіб. З іншого -- виявляти дива дипломатії, коли треба сказати головне банкірське слово «ні», захищаючи від надмірних чиновницьких апетитів інтереси установи, чиє управління довірене.

Отакий на сьогодні у загальних рисах перелік претендентів на пост глави НБУ. Втім, за великого бажання у банківському середовищі можна підшукати ще кілька кандидатур, які підходять на цю посаду. Серед таких цілком могли б розглядатися і голова правління ВТБ-Банку Вадим Пушкарьов, який має досвід роботи в Нацбанку, і топ «Райффайзен Банку Аваль» Володимир Лавренчук з його досвідом роботи в держбанках. Але це -- якщо вибирати за критеріями досвіду та банківської фаховості. Що за українських умов, на жаль, малоймовірно.

…із оберемком проблем

Тим часом більш актуальне запитання -- куди местиме нова мітла в Національному банку. І в цьому контексті перед новим керівником НБУ стоять складні завдання.

Головне з них, мабуть, репутаційне. На жаль, за останні півтора року довіра до Національного банку як державного інституту дуже похитнулася. Хай там як, не виходить повністю перекласти на уряд провину за інфляцію, яка жодного разу, починаючи з 2004 року, не опускалася нижче за 10% (у 2008-му приріст індексу споживчих цін досяг пікових значень: 31,1% у річному вимірі за підсумками травня, 22,3% -- за рік).

Ще одна болюча тема -- спочатку ревальвація, потім -- наймасштабніша в Європі девальвація, які йшли одна за одною з проміжком усього в півроку. Логічність і послідовність цього болючого «дуплету», стократ посиленого ще й мораторієм на дострокове повернення депозитів, більшості українців і зрозуміти, і сприйняти дуже складно.

Загалом антикризову політику НБУ, особливо з погляду населення, яке найбільшою мірою постраждалого від неї, складно назвати успішною навіть із великою натяжкою.

Головний тут об'єкт для критики -- рефінансування НБУ, контроль за цільовим використанням якого не зміг (чи не захотів) забезпечити банківський регулятор. У Нацбанку не змогли створити навіть видимість прозорості процедур при виділенні рефінансування. Усі численні звинувачення на адресу керівництва НБУ, зокрема, й від одного з колишніх його представників, так і залишилися фактично голослівними, не отримавши документального підтвердження. Однак чому тоді банкіри з такою гіркотою в приватних розмовах констатують, що лише за якийсь рік їхній регулятор із розряду ледь не зразково-показових відомств перейшов до розряду найбільш корумпованих?

Головна причина гріхопадіння -- те саме злощасне рефінансування. І якщо зовсім уже безпідставні, то чому так вперто циркулюють чутки про закордонні рахунки, десятки гектарів придбаних чиновниками лісових угідь, скупку нерухомості тощо?

Тут очевидний дефіцит або прозорості, або грамотних комунікацій із суспільством, хоч би скільки представники НБУ твердили, що банківський регулятор, публікуючи величезні обсяги даних на своєму веб-сайті, є одним із найбільш відкритих та інформаційно прозорих відомств не лише в країні, а й серед світових аналогів. Однак хоч скільки цифр публікуй, головним критерієм якості комунікацій НБУ буде розуміння і довіра до його політики в суспільстві. На жаль, за цим критерієм Нацбанк поки що дуже далекий не лише від простих громадян, а й від професіоналів ринку. Адже скільки разів за останні два роки на адресу НБУ від імені фінансистів сипалося закидів щодо непослідовності й нечіткості його валютно-курсової та грошово-кредитної політики!

Ще одним із ключових викликів для монетарного відомства, хай як непопулярно це звучить, є недостатня політична, фінансова та операційна незалежність. Нечіткість законодавчо визначених цілей монетарної політики і розподілу повноважень між правлінням і радою НБУ, а також між НБУ та урядом.

На жаль, Нацбанку бракує незалежності, хоч би скільки його опоненти торочили про зворотнє. І саме в цьому -- ключова причина багатьох «дивних» рішень монетарного відомства.

З іншого боку, незалежність, як уже не один десяток разів говорили, не означає безконтрольності й безвідповідальності. І коли у відомства проблеми з суспільними комунікаціями (див. вище), йому, вочевидь, доведеться починати із самого себе в боротьбі за відповідність кращим світовим стандартам.

Добре, що цими проблемами в Нацбанку начебто переймаються всерйоз. 10 лютого ц.р. там стартував проект Європейського Союзу «Посилення потенціалу Національного банку України через наближення до стандартів ЄС щодо діяльності центральних банків». Курирує і фінансує цей проект із боку європейців консорціум Дойче Бундесбанку та Національного банку Польщі.

Основні компоненти проекту -- оперативне планування і бюджет, посилення комунікацій і міжнародні відносини, монетарна політика та її реалізація, валютна політика і рух капіталу, грошово-кредитна статистика, моніторинг платіжних систем та систем розрахунків, наближення правової бази до стандартів ЄС.

Ну що ж, тільки поаплодуємо, якщо із допомогою європейських колег Нацбанк зможе-таки наблизитися до кращих європейських стандартів. Хіба це не поле для діяльності нового голови НБУ?

Втім, до переліку найсерйозніших викликів входить і зростання частки проблемних кредитів у портфелях банків (за деякими оцінками, воно сягає 30--35%), і потенційна можливість виникнення практично в будь-який момент нового масового відтоку депозитів, і неповернення банками рефінансування (його обсяг наприкінці минулого року перевищував
80 млрд. грн.). Зростає доларизація як депозитів, так і всієї економіки -- значна її частина пішла з банківської системи в тінь.

За минулий рік обсяги банківського кредитування, попри великомасштабну кредитну підтримку НАК «Нафтогаз України», скоротилися більш як на 15 млрд. грн. (2,1%). При цьому банкіри, за їхнім власним визнанням, практично не видають середньо- та довгострокових кредитів, фінансуючи лише поточну діяльність підприємств. Та й самі позичальники, фінансове становище абсолютної більшості котрих значно погіршилося, відверто не тягнуть ставок за кредитами понад 25% річних. А не видаючи нових позичок, банки позбавляються свого основного джерела заробітку. Коло замикається...

Минулий рік банківська система завершила зі збитками в 38,5 млрд. грн., що перевищують сукупний обсяг прибутку за всі роки незалежності України. Дорожнеча банківських пасивів накладається на необхідність формувати резерви під зростаючі проблемні кредити (частка хороших знижується, оскільки відбувається їхнє погашення). Тому якщо в найближчому майбутньому не буде знайдено інструментів для радикального зниження вартості гривневих ресурсів, і банківську систему, і економіку загалом чекають нові великі неприємності.

На жаль, довгоочікуване «Положення про рефінансування та надання кредитів банкам України з метою стимулювання економіки на період її виходу на докризові параметри», що набуло чинності 21 лютого ц.р., не виправдало покладених надій. Новий порядок занадто громіздкий і непрактичний, він не вирішує проблем із видачею рефінансування і навряд чи здатен оживити кредитування економіки. Як дуже влучно зауважив один із банкірів --співрозмовників «ДТ», ця постанова дуже нагадує використовуваний у термінології правоохоронців термін «відволікання на негідний об'єкт», що відволікає увагу від суті процесів. «Нацбанк напевно сам розуміє, що цей документ навряд чи запрацює, тому дав життя цій ініціативі, аби відвести очі і створити видимість реальної діяльності», -- вважає наш візаві.

«Наш регулятор так нічого й не навчився за період кризи, не усвідомив необхідності реалізації принципу рівності всіх гравців на ринку. Банки продовжують ділити на групи і касти за геть незрозумілим і неочевидним принципом. Чиновники продовжують маніпуляції з видачею нових інструкцій, які обов'язково комусь дають привілеї, а когось дискримінують. Більшість банків, що отримали те саме непродуктивне рефінансування, його або вже благополучно подовжили, або подовжать завдяки появі цієї постанови.

Але до чого тут інтереси економіки та банківської системи -- розібратися складно. Тож поки нинішнє керівництво НБУ не піде у відставку, очікувати на позитивні зміни у відомстві дуже складно», -- резюмує фінансист.

7. Сільське господарство

В нинішньому інформаційному просторі журналістські матеріали, присвячені проблемам у сільському господарстві мають гострий зміст і критику. Одним прикладом таких публікацій є журналістський матеріал В. Чопенко “Рай для села”. Згаданий матеріал ми аналізуємо за чотирма основними параметрами.

Рай для села

Автор: Володимир ЧОПЕНКО

http://www.dt.ua/2000/2080/67915/

«А у селах у веселих і люди веселі...» -- під таким заголовком було надруковано («ДТ», № 9 від 8 березня 2007 року) розлоге інтерв'ю з міністром агропромислової політики Юрієм Мельником та заступником Юрієм Лузаном. Чиновники запевняли, що із виконанням «Комплексної програми підтримки розвитку українського села на період до 2015 року» сільська глибинка розкошуватиме у раю. Документ після затвердження Кабміном 19 вересня 2007 року возвеличили до рангу Державної цільової програми розвитку українського села.