Інформаційна війна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історія розвитку інформаційної війни

Відомо, що великомасштабні інформаційні технології, які дістали назву інформаційних воєн, мають тисячолітню історію. Вже у Біблії згадано Гедеона, який під час воєн регулярно вдавався до залякування ворога. Одного разу він так залякав супротивника, що той розгубився і вдарив по своїх військах. Прикладів інформаційного впливу на моральну, духовну стійкість супротивника можна знайти чимало і у древньому Римі, і в епоху феодалізму (боротьба з «єрессю», за «істинну віру» і т.д.), і в пізніші часи. Особливого значення інформаційні війни набули у ХХ столітті, коли газети, радіо, а потім і телебачення стали справді засобами масової інформації, а поширювана через них інформація -- справді масовою. Уже у 20-х роках США вели радіопередачі на регіони своїх «традиційних інтересів» -- країни Латинської Америки, Великобританія -- на свої колонії. Німеччина, яка домагалася перегляду умов Версальського миру -- на німців Померанії і Верхньої Сілезії у Польщі, Судетів -- у Чехії. Тоді ж, у 30-х роках, інформаційні війни перестають бути додатком до збройних і перетворюються у самостійне явище -- як от: німецько-австрійська радіовійна 1933-34 рр. з приводу приєднання Австрії до рейху. Саме тоді з'явилося і набуло поширення поняття «інформаційний агресор».

Інформаційна війна - дії, початі для досягнення інформаційної переваги шляхом завдання шкоди інформації, процесам, що базуються на інформації і інформаційних системах супротивника при одночасному захисті власної інформації, процесів, що базуються на інформації і інформаційних системах. Основні методи інформаційної вийни - бокування або спотворення інформацийних потоків та процесів прийняття ришень супротивника.

Під терміном “інформаційна війна” здебільшого розуміють масоване просування вигідної інформації і замовчування невигідної, а також тенденційну інтерпретацію поточних подій.

Ефективність цього виду зброї можна проілюструвати дивовижним фактом ядерного роззброєння України (інформаційне зомбування “на добровільне роззброєння” тут було одним з ключових чинників) чи, скажімо, “трастовим психозом”. Нинішнє пресування свідомості українців ідеями меншовартості, страху і безперспективності нагадує пропагандистську кампанію з метою зниження вартості підприємства перед його дешевою приватизацію.

Війна інформації на сьогодні стала одним з найнебезпечніших видів зброї. Користуватися компроматами, виливанням бруду, підкиданням неправдивої інформації, намагання за допомогою інформації ввести в оману стало для багатьох сенсом життя. Інформація має вплив на маси, тобто за умови вдалого маніпулювання свідомістю мас, можна досягти практично будь-якої мети - знищити опонента, прибрати з дороги конкурентів чи розпалити війну, як це було з Іраком.

Що ж журналісти тримають у руках зброю, тільки не завжди використовують її за призначенням. На тлі останніх подій, які відбуваються в Україні можна зрозуміти, що основна боротьба між політичними силами відбувається за допомогою інформації, тобто в країні почалася інформаційна війна…

Інформаційна війна, як засіб впливу

Зважаючи на роль інформації у сучасному світі, американський дослідник М. Маклюен виводить цікаву тезу, яка звучить так: «Істинно тотальна війна - це війна за допомогою інформації».

Мета інформаційної війни - послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях. Очевидно, що інформаційна війна - складова частина ідеологічної боротьби.. Такі війни не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється їжі, даху над головою. І це породжує небезпечну безпечність у ставленні до них. Тим часом, руйнування, яких завдають інформаційні війни у суспільній психології, психології особи, за масштабами і за значенням цілком співмірні, а часом і перевищують наслідки збройних війн.

Що ж таке інформаційна війна, як саме науковці пояснюють таке явище в сучасному світі.

У книзі Прокофьєва Д.М. «Інформаційна війна і інформаційна злочинність» визначається: інформаційна війна - це дії, початі для досягнення інформаційної переваги шляхом завдання шкоди інформації, процесам, що базуються на інформації і інформаційних системах супротивника при одночасному захисті власної інформації, процесів, що базуються на інформації і інформаційних системах. Основні методи інформаційної війни - бокування або спотворення інформаційних потоків та процесів прийняття рішень супротивника.

Інформаційна війна розглядає інформацію як окремий об'єкт або як потенційну зброю та вигідну ціль. Інформаційну війну можна розглядати як якісно новий вид бойових дій, активна протидія у інформаційному просторі. Інформаційна війна - це атака інформаційної функції, незалежно від засобів, які застосовуються.

У веденні стратегічних інформаційних війн застосовується специфічна зброя. Ця зброя не наносить фізичної шкоди але може призвести до справжньої війни.

Можна зазначити, що багато з сучасних війн починається саме з інформаційних. Приводом для бомбордування Багдаду Сполученими Штатами стала поширена через усі світові ЗМІ інформація, що режим Саддама Хусейна нібито має зброю масового знищення. Війна в Іраку триває, а зброю так і не знайшли. Війну інформації також розпочинають тоді, коли треба досягти якоїсь мети. Експерти висувають різні вернсії, щодо справжньої мети нападу на Ірак. Головна - метою знищення Іраку була зовсім не ЗМЗ, а велика кількість нафти, яку прагнув взяти під свій контроль американській уряд чи просто давні непорозуміння сімї Буша з Саддамом Хусейном. Тільки раніше приводу не було розпочати цю війну, треба було людству якось пояснити таку позицію, довелося провести цілу низку виливів інформації на маси, таким чином виправдати позицію американського керівництва.

Зрозуміло, що інформаційні війни частіше використовуються на міжнародному рівні. Україна і Росія вже не один рік ведуть саме таку війну. Росія постійно провокує гучними заявами український уряд та і просто зневажливо ставиться до українців у своїх інформаційних матеріалах. То Україна краде газ, то українців називають малоросами, або ж всі українці продалися американцям. І що дивно - це працює! Росіяни - братній народ, потроху починає ненавидіти українців. І якщо на початку цієї війни пересічним громадянам було байдуже, то зараз зневажливе ставлення проявляється не лише на рівні керівництва, а і на рівні мас.

Інформаційні війни місцевого рівня

Такі війни точаться не лише між країнами і охоплюють міжнародну аудиторію, такі війни починають вести і на місцевому рівні. Зокрема, українські політики, як ніколи, вивчили технологію ведення інформаційної війни.

Останнім часом дедалі популярнішим серед українських політиків стає знищення опонента за допомогою інформаційних бомб. Одну з таких викинула Юлія Володимирівна Тимошенко, коли заявила, що Партія Регіонів підписала коаліційну угоду з Нашою Україною. Знаючи електорат НСНУ, зрозуміло, що таке рішення на ура не пройде і, що саме завдяки такому злиттю партія загубить більшу частину своїх прихильників, бо вони просто не зрозуміють такого об'єднання. Можна сказати, що людина, яка має такий вплив на українські маси, зробила стратегічний хід, завдяки якому змусила розчаруватися деяких українців у своїх лідерах і прибільшила кількість прихильників у своїх лавах.

І якщо розібратися в суспільних процесах, то можна зрозуміти, що третя світова вже давно почалася. І що вона набагато страшніша, бо знищення відбувається завдяки інформації. І, якщо кулі і снаряди відомо звідки летять, то інформаційні бомби з'являються несподівано і в невідомому місці, і іноді відбити таку атаку взагалі неможливо. І чомусь саме інформаційним потокам маси довіряють більше. А маючи у руках таку зброю і хоч невеличке вміння впливати на аудиторію, можна завоювати світ. Напевно, що й «солдатам» стала вже не цікавою війна зі зброєю у руках, інформаційна війна - жорстокіша і цікавіша. В такій війні рідко конкуренти «виживають».

Хоча незаперечним є те, що особливої важливості набуває забезпечення інформаційної безпеки всіх сфер життєдіяльності суспільства та всіх його елементів, досі немає єдиної думки про те, що саме являє собою інформаційна війна: чи слід розглядати її як самостійний феномен, чи як війну “традиційну”, що ведеться за допомогою інформаційної зброї. В свою чергу, постає питання про те, чи є інформаційна зброя, таким чином, новітнім різновидом традиційної зброї, її загальною модифікацією або взагалі альтернативою. Зазначимо, що інформаційні впливи (застосування інформаційної зброї) на супротивника в тому чи іншому протистоянні, зокрема, збройному, здійснювались задовго до того, як інформацію було визнано повноправним обўєктом суспільних відносин. Зробити припущення про те, що інформаційна зброя є модифікацією традиційної зброї (її окремих видів) недозволяє те, що інформаційний вплив є сучасним (або випереджає) виникненню перших видів традиційної зброї, й те, що всі види традиційної зброї застосовуються незалежно від зброї інформаційної (не модифікуючись в неї), та зберігають властиві їм ознаки. Інформаційна зброя позбавлена таких ознак, однак їй притамані риси, не властиві традиційній зброї.

Досліджуються загальні аспекти використання інформаційної зброї у контексті "...програмних та апаратних засобів..."

Інформаційна війна розглядає інформацію як окремий об'єкт або як потенційну зброю та вигідну ціль. Інформаційну війну можна розглядати як якісно новий вид бойових дій, активна протидія у інформаційному просторі.

Інформаційна війна - це атака інформаційної функції, незалежно від засобів, які застосовуються. Наприклад, бомбардування АТС або вивід з ладу інформаційно-комп'ютерної системи противника - операція інформаційної війни. При цьому, щоб операція була ефективною, слід виконати наступні дії:

* примусити противника спостерігати за нашими діями;

* змусити його вважати оману за правду;

* діяти відповідно до цілей того, хто вводить в оману.

Сучасні засоби виконання інформаційних функцій зробили саму інформацію уразливою з точки зору доступу до неї та маніпулювання нею. Перш за все, уразливість інформації обумовлена:

* концентроване зберігання інформації, наявність великих, можна сказати, глобальних баз данихi;

* швидкість доступу до інформації, який здійснюється протягом від кількох секунд до кількох годин;

* можливості інформаційних систем працювати автономно.

Наводяться приклади як психологічного впливу на групи осіб (інформаційна зброя типу "пропаганда") так і приклади атак на інформаційну інфраструктуру та інформаційні системи.

Мета інформаційної війни -- послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях. Очевидно, що інформаційна війна -- складова частина ідеологічної боротьби.. Вони не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється їжі, даху над головою. І це породжує небезпечну безпечність у ставленні до них. Тим часом, руйнування, яких завдають інформаційні війни у суспільній психології, психології особи, за масштабами і за значенням цілком співмірні, а часом і перевищують наслідки збройних воєн.

Головне завдання інформаційних війн полягає у маніпулюванні масами. Мета такої маніпуляції найчастіше полягає у:

* внесенні у суспільну та індивідуальну свідомість ворожих, шкідливих ідей та поглядів;

* дезорієнтації та дезінформації мас;

* послабленні певних переконань, устоїв;

* залякуванні свого народу образом ворога

* залякуванні супротивника своєю могутністю. Нарешті, останнє, але не менш важливе завдання: забезпечення ринку збуту для своєї економіки. У цьому випадку інформаційна війна є складовою частиною конкурентної боротьби.

Система -- об'єкт інформаційної операції, може включати будь-який елемент у епістемології супротивника. Епістемологія містить у собі організацію, структуру, методи і вірогідність знань. На стратегічному рівні ціль кампанії інформаційної війни -- вплинути на рішення супротивника або конкурента, і як наслідок, на його поводження таким чином, щоб він не знав, що на нього впливали. Навіть тоді, коли цієї мети важко досягти, вона все-таки залишається кінцевою метою кампанії на стратегічному рівні. Успішна, хоча і незавершена інформаційна кампанія, проведена на стратегічному рівні, приведе до рішень супротивника (а отже і його дій), що будуть суперечити його намірам чи заважати їхньому виконанню. Успішна інформаційна кампанія, проведена на оперативному рівні, буде підтримувати стратегічні цілі, впливаючи на можливість ворога приймати рішення оперативно та ефективно. Іншими словами, метою інформаційних атак на операційному рівні є створення таких перешкод процесу ухвалення рішення ворогом, щоб супротивник не міг діяти чи вести війну координовано та ефективно. В інформаційній війні метою є гармонізація дій на оперативному рівні з діями на стратегічному рівні, щоб об'єднані, вони змушували супротивника приймати рішення, які приводили б до дій, що допомагали досягати суб'єктові власних цілей і заважали б супротивнику домагатися виконання своїх. Щодо цілей атак в інформаційній війні, то чим більш залежний супротивник від інформаційних систем при ухваленні рішення, тим більше він уразливий до ворожого маніпулювання цими системами. Програмні віруси впливають тільки на ті системи, у яких є програми. Чим сучасніше суспільство, тим більше воно покладається на інформацію та засоби її доставки. Сюди відноситься також Інтернет -- але це лише вершина цієї інформаційної конструкції. Будь-яка розвинена країна має телефонну, банківську та безліч інших мереж, що керуються комп'ютерами, отже мають властиві для них слабкі місця. Інформаційна війна -- це вже не туманна галузь футурології, а реальна дисципліна, яку вивчають і розробляють. У найбільш широкому сенсі інформаційна війна включає засоби пропаганди. Генеральна мета інформаційної війни, таким чином, -- порушити обмін інформацією в таборі конкурента. Неважко зрозуміти, що цей вид зброї, як правило, взагалі не спрямований на завдання втрат живій силі. У цьому сенсі крива технології вивела, нарешті, до безкровної і в той же час винятково ефективної зброї. Вона знищує не населення, а державний механізм. Інформаційно-комп'ютерна революція відкриває широкі можливості для впливу на народи та владу, маніпулювання свідомістю та поведінкою людей навіть на віддалених просторах. Беручи до уваги процес глобалізації телекомунікаційних мереж, що відбувається в світі, можливо припустити, що саме інформаційним видам агресії буде наданий пріоритет у майбутньому. Потрібна серйозна увага фахівців різного профілю до цього питання, щоб уникнути найбільш негативних наслідків цієї війни для всього людства.

Твердити, що інформаційна війна - щось нове, що з'явилося лише з настанням глобалізації цивілізаційних процесів є хибним. Оскільки саме поняття „цивілізації” має в собі значну інформаційну складову, то кожен конфлікт суспільств з різними цивілізаційними (або нижчого рівня) цінностями неодмінно включав елементи інформаційної війни. Однак, на початках цивілізацій і до закінчення середньовіччя, суспільства на підкорених територіях (чи ті, яких планували підкорити) розглядались як відновлюваний ресурс території і ніколи - як інформаційне середовище. Інформаційні зудари суспільств звичайно ж, відбувались, але процес інформаційної боротьби був стихійний, неусвідомлений сторонами.

Оминаючи перехідний період, в якому відбувалось усвідомлення того, що інформація подекуди є зброєю, потужнішою від гармат, можна сказати, що всі конфлікти минулого століття мали потужну інформаційну складову. Багато прийомів інформаційної війни, яка, схоже, стає головним театром дій в глобалізованому світі, були відпрацьовані саме тоді - инша річ, що вони ще не систематизовані та не описані в підручниках для новітніх військових училищ, які мали б готувати командирів для цього поля бою. Іронічна помішка недовірливих недоречна - Сполучені Штати, які мають сьогодні абсолютну військову перевагу в зброї шостого покоління чи над будь якою державою світу, чи над найнеймовірнішим союзом держав, добре усвідомили недостатність цієї переваги в сучасному світі.

Шкода, але ні діюча українська влада, ні суспільство загалом чи частково не сприймає подій від Помаранчевої революції і до тепер включно як великої інформаційної воєнної кампанії. В кращому випадку „інформаційною війною” називають окремі сутички цієї кампанії - наприклад, зв'язані з газовим конфліктом чи маяками. Найгірше, що всі ці бої місцевого значення розглядають відокремлено від безперервної інформаційної війни, одне від одного та від Помаранчевої революції (яка, по суті, була великою битвою цієї війни, важливою битвою, але аж ніяк не усією війною). Крім того, їх розглядають на найпростішому рівні операцій, які годилося б називати словом „пропаґанда”. В той же час росіяни, незважаючи на вразливість їх власних позицій, в боротьбі з Україною сповна використовують те, що експерти Рамсфельда назвали „використання можливостей впливу на людську свідомість з метою руйнування, розкладання, або й взагалі перехоплення впливу на прийняття рішень противника”. Відсутність повноцінного розуміння національною елітою та нацією загалом приорітетности такого поняття, як „національна солідарність”, наявність такого фактора, як вибори, дозволяє їм ефективно здійснювати кампанію дезінформації та дезорганізації в рядах українських політиків, урядовців, просто громадян.

На жаль, за час, що пройшов від помаранчевої перемоги, обидва українських уряди фактично іґнорували факт домінування російських засобів в українському інформаційному просторі. Тому російське домінування в засобах короткотермінової дії - радіо, телебачення, газети помітно дезорганізує зусилля української сторони в час виборів. На додаток, домінування росіян в засобах середньої дії (йдеться про книгу та книготоргівельну мережу, яка практично монополізована росіянами в Україні) обіцяє українцям проблеми в інформаційному просторі не лише на поточних виборах, а щонайменше на найближчих п'ять років. На відміну від українських урядовців, в росіян добре розвинене апаратне розуміння інформвійни, вони, програючи на креативному полі, монополізують канали поширення інформації. Таким чином вони з одного боку блокують просування українських ідей, а з иншого - впоюють в українське суспільство свої креативи, які модифікують поведінку українців.

Тим часом, якщо проаналізувати наслідки інформаційних атак, що останнім часом здійснювалися проти української держави, то можна зробити невтішний висновок: Україна, по-суті, втрачає контроль над власним інформаційним суверенітетом, а її територія опинилася під впливом інформаційних потоків суміжних держав, з усіма наслідками, які з цього випливають.

Вперше серйозна інформаційна війна проти України, як відомо, була розв'язана під час російсько-українського газового протистояння.

Вже тоді через російські ЗМІ на територію нашої держави хлинула справжня злива різноманітних повідомлень, які мали на меті створити образ української влади, що веде "нечесну гру" з Росією. Зокрема намагається "красти" російський газ та не здатна у переговорному процесі керуватися загальноприйнятими європейськими нормами.

Зізнаймося, інформаційна атака Москви стала шоком для українського суспільства, а відтак для влади. Українські ЗМІ довший час лише ретранслювали російську позицію, не усвідомлюючи того, що "грають" на боці держави - "агресора".

Чи має Україна шанси у цій війні нового тисячоліття? Якщо йдеться про протистояння з росіянами - то безумовно! Головною проблемою росіян у намаганні здійснити свій план „ліберальної імперії” є відсутність єдиної ідеї, здатної працювати в усіх цільових групах їхнього суспільства. Держава, позбавлена інформаційного запілля, дуже вразлива навіть на власні засоби інформвійни. Врешті - таким є висновок американців після трьох років досвіду PSYOP: їх застосування нагадує зарин, свої не ґарантовані від ураження. Крім того, під час газової війни росіяни створили кілька стійких понять, які створюють велику небезпеку для РФ як цілісної держави. Віднині європейці знають, що Росія може використовувати газ як важіль економічного і політичного тиску. Вони також знають, що для збільшення рівня власної безпеки треба диверсифікувати джерела постачання газу. Вся небезпека проблеми для росіян в тому, що диверсифікувати постачання можна не лише в рамках існуючого світового ладу - будь який лад є тимчасовим явищем. Диверсифікувати можна і на території існуючої держави - якщо її спіткає доля СРСР. Розпад Росії став явищем, економічно вигідним для Європи - і це найгірший для Москви наслідок газової війни. Звичайно, диломати і державні особи говоритимуть чемності та заперечуватимуть причетність своїх держав до тих чи инших подій у нестабільних регіонах. Але що їх слова мають до дій бійців невидимого інформаційного фронту? Особливо, коли порахувати витрачені кошти та економію від диверсифікації джерел...

інформаційний війна програмний апаратний

Висновок

Інформаційні війни стали аксіомою сучасних міжнародних відносин, сьогодні все більше сил і засобів залучаються до інформаційної боротьби, все більш масштабними стають її наслідки. Сучасна ідеологія інформаційних воєн базується на символічному сприйнятті світу, тому інформація дуже швидко з віртуальної субстанції перетворюється на матеріальну. Достатньо будь-яку подію, навіть вигадану (дезинформацію) змоделювати, передати в ЗМІ, й інформація, матеріалізуючись, починає справляти вплив, тобто діяти. Інформаційна революція відкриває широкі можливості для впливу на народи та владу, маніпулювання свідомістю та поведінкою людей навіть на віддалених просторах. Тому інформаційні війни дозволяють дуже ефективно, із залученням малих фінансових та людських ресурсів добиватися цілей: все залежить від ступеня професіоналізму реалізаторів інформаційних операцій.

Беручи до уваги процес глобалізації телекомунікаційних мереж, що відбувається в світі, можливо припустити, що саме інформаційним видам агресії буде відданий пріоритет у майбутньому. Тому потрібна серйозна увага фахівців різного профілю до цього питання, щоб уникнути найбільш негативних наслідків цієї війни для всього людства. В сою чергу, проблеми інформаційних війн у сучасному суспільстві неодноразово привертали увагу різних авторів, однак і по нині дослідження ролі мас-медіа і, зокрема, телебачення в інформаційному протиборстві залишається доволі нерозкритим аспектом журналістики.

Існує багато визначень інформаційної війни, проаналізувавши які, авторкою запропоновано власне визначення цього явища - це дії, початі для досягнення інформаційної переваги шляхом завдання шкоди інформації, процесам, що базуються на інформації і інформаційних системах супротивника при одночасному захисті власної інформації, процесів, що базуються на інформації і інформаційних системах. Основні методи інформаційної вийни - спотворення інформацийних потоків та процесів прийняття ришень супротивника.

Інформаційна зброя - сукупність спеціалізованих (фізичних, інформаційних, програмних, радіоелектронних) методів і засобів тимчасового або безповоротного виводу з ладу функцій або служб інформаційної інфраструктури в цілому або окремих її елементів.

Деякі науковці заперечують існування інформаційних воєн на території України, трактуючи події, які відбуваються в українському інформаційному просторі як психологічні атаки, чорний PR, інформаційні атаки. На мою думку, явища, які мають місце на українському внутрішньополітичному просторі, мають бути визначені як інформаційні протистояння. В той час, як інформаційні війни скоріше використовуються на міжнародному рівні.Наприклад конфлікт між Україною і Росією може трактуватися саме як інформаційна війна. Росія постійно провокує гучними заявами український уряд та і просто зневажливо ставиться до українців у своїх інформаційних матеріалах. То Україна краде газ, то українців називають малоросами, або ж всі українці продалися американцям. Росіяни - братній народ, потроху починає ненавидіти українців. І якщо на початку цієї війни пересічним громадянам було байдуже, то зараз зневажливе ставлення проявляється не лише на рівні керівництва, а і на рівні мас. Ураховуючи масштабність і міжнародну специфіку цього конфлікту, активність обох його сторін та залучення інших гравців, він може трактуватися як інформаційна війна.

Таким чином, українське телебачення задіяне у веденні інформаційної війни - на рівні міжнародних конфліктів, та інформаційного протистояння - на внутрішньополітичному рівні. Прийоми, методи і технології, які використовуються під час ведення інформаційних воєн і протистоянь в українському інформаційному просторі приблизно ідентичні. Основні з них наступні:

1. Свідома дезинформація громадськості стосовно певних подій чи людини.

2. Дискредитація людини, спровокований підрив її репутації.

3. Прийом “інформаційного перевантаження”, коли в потоці другорядних повідомлень губляться дійсно важливі.

4. Маніпуляція емоціями аудиторії - брехня, яка компрометує опонента, може не виглядати достовірною, але вона торкається до чутливих струн людської душі.

5. Використання технічних засобів - готуючи репортаж про опонента, можна зробити сюжет з поганою якістю, різкістю, неякісним звуком та невдалим ракурсом.

6. Метод психологічного впливу - “забовтування” - викликає негативну реакцію до будь-якого явища. Застосовуючи його, можна боротися з опонентом, вихваляючи його і перебільшуючи його здібності.

7. Так званий “ефект ореола”, який полягає в тому, що, поставивши себе поряд із дуже гарною, привабливою, знаменитою або високопоставленою людиною, чи поряд з дитиною, претендент дещо піднімає свій статус і повагу в очах оточуючих.

8. Технологія, побудована на страху, коли ілюзорно або реально існуюча небезпека якогось явища багаторазово підсилюється і доводиться до абсурду. ЗМІ влаштовують істерію з приводу чергової “глобальної загрози”, викликаючи у людей масовий страх задля створення живильного ґрунту для маніпуляції масовою свідомістю.

9. Методи нейролінгвістичного програмування (набір поведінкових інструментів, які здатні “відчинити” деякі скриті механізми, що лежать в основі переконання або системи переконання). Образ будь-якої людини можна зв'язати з певною емоцією. Це роблять для того, щоб під час згадування про цю людину виникло потрібне маніпулятору переживання.

10. Звичайне перебільшення чи, навпаки, замовчування певних фактів під час подачі інформації.

Майже всі з цих технологій були виявлені авторкою під час аналізу циклу програм проекту «Свобода слова» на українських каналах ICTV та Інтер за перше півріччя 2008 року, які повністю відображають наявність інформаційного протистояння на території України. Найчастіше запрошеними до студії політиками да ведучим С. Шустером використовувались такі технології як дискредитація, дезинформація, маніпуляція емоціями аудиторії, метод забовтування, «ефект ореолу», звичайне перебільшення і замовчування.

Програма «Свобода Савіка Шустера» на Інтері згідно з дослідженнями має більш великий рейтинг і приваблює більшу кількість глядачів, адже Савік Шустер - майстер стравити полярності, використовуючи прийоми маніпуляції емоціями як аудиторії, так і запрошених політиків.

За змістом, добором гостей (від усіх політичних сил), рівнем пристрастей та реакцією аудиторії проект «Свобода Савіка Шустера» на Інтері та «Свобода слова» на ICTV найближче підійшов до ідеального формату політичного дебатного шоу. Недоречними, я вважаю, є постійні озирання на думку Росії, штучне педалювання ідей, що роз'єднують Україну, в обох програмах, але треба ураховувати, що це, перш за все, - ток-шоу, висока драматургія яких вимагає високого градусу дискусії у студії.

На думку авторки, для забезпечення нормальної та стабільної інформаційної безпеки нашої держави зараз необхідно створити потужну й дійову систему інформаційно-психологічного забезпечення. Для вдалого її функціонування потрібно забезпечити необхідну науково-технічну базу. Міжнародна ситуація в якій опинилась зараз наша держава вимагає рішучих кроків у цій галузі. Відношення до цієї проблеми як до другорядної може привести до ще більшого відставання від провідних країн світу, що надають особливих пріоритетів розвитку наукового дослідження нових методів та сфер застосування інформаційно-психологічної протидії.

Україні необхідно вчасно врахувати нові реалії з вигодою для своїх інтересів. Ситуація вимагає створити потужне ядро загальноукраїнських видань та студій, які б визначали інформаційне обличчя нашої країни та координувати їх діяльність щодо завдань забезпечення національної безпеки нашої незалежної держави.

Беручи до уваги недослідженість такої важливої теми, як інформаційні війни на українському телебаченні, відсутність спеціальних теоретичних праць та величезний калейдоскоп найрізноманітніших каналів, передач, програм, дикторів та ведучих зі своїми манерами, стилем, особистісними характеристиками, можна зробити висновок, що ця тема вимагає вдумливого й системного аналізу. Для подолання відставання інформаційної культури українського телебачення від кращих європейських взірців слід підвищити його технічний рівень, етику в тележурналістиці, що може стати важливим, долетворчим чинником у формуванні майбутнього і доброго імені України у світі.

Размещено на Allbest.ru