ISBN як найголовніший міжнародний стандарт книги

Размещено на http://www.allbest.ru/

11

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСТИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Видавничо-поліграфічний інститут

кафедра видавничої справи та редагування

ISBN як найголовніший міжнародний стандарт книги

РЕФЕРАТ

З дисципліни «Бібліографія»

Виконала

студентка IIІ курсу,

групи СР-82

Скотар Оксана Борисівна

Київ 2010



Зміст роботи

1. Історія нумерації книг ISBN

2. Цільове призначення міжнародного стандартного номера книги

3. Необхідність присвоєння ISBN залежно від типу видання

4. 10-значний номер ISBN

5. 13-значний номер ISBN

6. Правила присвоєння нового номера ISBN

7. Розташування ISBN у виданні

8. Проблеми і можливі труднощі у роботі зі стандартною нумерацією

9. Відповідальність видавця

Висновки

Список використаної літератури



1. Історія нумерації книг ISBN

У середині минулого століття для видавців постала необхідність створення простої та унікальної нумерації, здатної однозначно ідентифікувати кожне окреме видання. Ідея створити зручну в користуванні систему Міжнародної стандартної нумерації книг вперше прозвучала на третій Міжнародній конференції з питань дослідження книжкового ринку та раціоналізації в книжковій торгівлі, яка проходила в Берліні 1966 року. У той час значна частина видавців і книгорозповсюджувачів провідних країн Європи з метою удосконалення процесів оброблення замовлень видань та їх інвентаризації саме уважно вивчала можливість використання у своїй діяльності сучасних комп'ютерних технологій.

Згодом ставало зрозумілим те, що це має бути ефективна комп'ютерна система. Нині повністю відповідає цій вимозі система Міжнародної стандартної нумерації книг - ISBN. В основу цієї системи покладено Міжнародний стандартний номер книги - ISBN.

Вперше цей номер був представлений 1968 року у Великобританії як "Стандартний номер книги" (SBN). Згодом, дев'ятизначний SBN трансформували в десятизначний International SBN. Він був ратифікований Міжнародною Організацією з питань Стандартизації (ISO) в 1970 році як Міжнародний Стандарт 2108. Десятизначний ISBN використовувався впродовж майже сорока років, аж до 31.12.2006 року.

2. Цільове призначення міжнародного стандартного номера книги

Міжнародний стандартний номер книги (ISBN) - International Standard Book Number - універсальний ідентифікаційний код, який проставляється на книгах і брошурах на різних носіях інформації незалежно від способу їхнього виготовлення, розповсюдження, тиражу та обсягу. ISBN супроводжує видання, починаючи з моменту їхнього виготовлення [3].

ISBN є індивідуальним для кожного видання. Він однозначно й безпомилково ідентифікує лише одне неперіодичне видання одного конкретного видавця, є неповторним і використовується тільки для цього видання [7].

Виходячи з того, яким є ISBN, будують штрихові коди для книжкових видань. Разом з індексами УДК, ББК та авторським знаком, ISBN є частиною так званого видавничого пакету.

Міжнародні стандартні книжкові номери (ISBN) використовуються для однозначної ідентифікації видань, в бібліографічного запису, для пошуку інформації в бібліографічних та книготорговельних, видавничих базах даних; для оформлення вихідних відомостей видань. Як показала практика застосування цієї системи, ISBN і інші стандартні номери видавничої продукції використовуються перш за все для мінімізації робіт з однозначної ідентифікації видання. У стандарті ISO з Міжнародної стандартної книжкової нумерації сказано: «ISBN дає можливість за допомогою ... коду в будь-якій частині світу безпомилково знайти будь-яку книгу на будь-яку тему на будь-якій мові».

Сьогодні система ISBN функціонує більш як у 130 країнах світу. Управління нею здійснюється на трьох рівнях: міжнародному, національному (або групи) та на рівні видавців.

3. Необхідність присвоєння ISBN залежно від типу видання

· Видання, яким присвоюється ISBN:

Друковані видання:

- книги і брошури всіх видів і типів;

- датовані щорічники;

- препринти;

- ізовидання книжкової, журнальної форми, що містять, крім зображення, текст, в тому числі календарі книжкової та журнальної форми, перекидні календарі;

- картографічні видання (атласи та карти);

- нормативні виробничо-практичні видання;

- видання на мікроформах;

- видання зі шрифтом Брайля.

Електронні видання:

- текстові локальні і мережеві електронні видання, в тому числі публікації в Інтернеті;

- електронні аналоги друкованих видань;

- навчальні, виробничо-практичні програмні продукти;

- мультимедійні електронні видання; Комбіновані і комплектні видання: - комбіновані видання в цілому, що складаються з окремих видань на різних матеріальних носіях;

- комплектні видання, містять текст; аудіовидання:

- аудіокниги на всіх видах носіїв;

- відеовидання: навчальні, виробничо-практичні;

Міжнародної стандартної книжкової нумерації підлягають всі перераховані вище види видань, незалежно від їх тематики, способу розповсюдження.

· Видання, яким не присвоюється ISBN:

Друковані видання:

- періодичні та продовжувані видання (крім датованих щорічників) - цим виданням присвоюють Міжнародний стандартний номер серіального видання - ISSN;

- книжкові серії в цілому - цим виданням присвоюють Міжнародний стандартний номер серіального видання - ISSN;

- окремі публікації в збірниках і серіальних виданнях;

- ізовидання книжкової, журнальної форми, що не містять текст;

- комплектні образотворчого мистецтва, що не містять текст;

- листові образотворчі видання;

- нотні видання - цим виданням присвоюють Міжнародний стандартний музичний номер ISMN ;

- видання, призначені для тимчасового користування, програми нарад, календарні плани;

- бланки, грамоти, форми для заповнення, етикетки і т.п.;

- службові документи організації, призначені для розповсюдження серед співробітників цієї організації;

- навчальні плани і програми, навчально-методичні видання, призначені для розповсюдження серед учнів даного навчального закладу;

- ігри.

Аудіовидання:

- музичні аудіовидання;

- аудіовидання, що містять звуки природи, навколишнього середовища;

Відеовидання:

Відеовидання: які не є навчальними, виробничо-практичними;

Електронні видання:

- програмні продукти, не є навчальними, виробничо-практичними;

- електронні листи і інша електронна кореспонденція;

- веб-сайти;

- комп'ютерні ігри.

4. 10-значний номер ISBN

До 2007 року цей код складався з абревіатури ISBN (незалежно від мови видання) і десяти цифр. У таких виданнях цифрова частина ISBN містить чотири групи цифр, кожна з яких складається з різної кількості цифрових знаків, відокремлених один від одного дефісом. Цифрова частина відокремлювалася від абревіатури ISBN пробілом. Чотири групи цифр ISBN розташовувалися в такій послідовності:

- ідентифікатор (країни) групи;

- ідентифікатор видавця;

- порядковий ідентифікатор книги;

- контрольна цифра (або буква Х).

«Для позначення цифрової частини ISBN застосовуються арабські цифри від 0 до 9. Остання цифра ISBN - контрольна - може бути цифрою римською Х, що використовується для позначення числа 10» [2].

Код ISBN проставляється у нижньому лівому куті звороту титульної сторінки книги та внизу реквізитної сторінки наприкінці книги або четвертої сторінки обкладинки (суперобкладинки), палітурки.

1) Ідентифікатор групи (країни). Встановлюється Міжнародним агентством ISBN/ISMN і служить для визначення мовної області або країни (наприклад, 0 - для англомовних країн: Великої Британії, США, Австралії, Канади, Ірландії та інших.

Для України донедавна такий ідентифікаційний номер завжди починався з цифри 5 (що вказувало на приналежність видання Радянському Союзу) Нині по цифрі 5 ідентифікують Росію. З 1996 року візитною карткою України є цифра 966.

Кількість цифр в ідентифікаторі групи залежить від річного обсягу книжкової продукції країни. Ідентифікатори групи встановлюються Міжнародними агентством ISBN/ISMN у таких діапазонах чисел: 0 - 7; 80 - 94; 950 - 997; 9980 - 9989; 99900 - 99999. Як бачимо, наша країна потрапила до третьої ідентифікаційної групи.

2) Ідентифікатор видавця. Його присвоює Національне агентство ISBN. Ці ідентифікатори визначають місце видавництва на міжнародному рівні. Ідентифікатор видавця може налічувати різну кількість цифрових знаків (від двох до п'яти), залежно від обсягу книжкової продукції, що випускається. Видавництвам з більшим обсягом книжкової продукції присвоюється ідентифікатор з найменшою кількістю цифрових знаків. І навпаки, видавця-початківця можна відразу розпізнати за ідентифікатором з більшою кількістю цифрових знаків.

3) Порядковий ідентифікатор книги. Він служить для ідентифікації конкретного видання та присвоюється видавництвом.

4) Контрольна цифра. Присвоюється видавництвом для ідентифікації конкретного видання. Контрольна цифра служить для перевірки правильності цифрової частини ISBN.

5. 13-значний номер ISBN

Розвиток системи ISBN у всьому світі особливо активізувався з широким використанням комп'ютерних технологій. Електронні способи обробки інформації призвели до виникнення й успішному розвитку багатьох інших систем ідентифікації, у тому числі - EAN (штрих-коди). Коди EAN мають 13-значний номер і використовуються в торгівлі, і в тому числі книжкової торгівлі, яка змушена оперувати і штрих-кодами товару (книги) і власне ISBN. Тому на початку ХХI століття почалися роботи з переведення системи ISBN на 13-значні номери.

У листопаді 2004 року в Берліні пройшла 32-а нарада Міжнародного агентства стандартного книжкового номера (International ISBN Agency). Було прийнято рішення про переведення десятизначного міжнародного стандартного номера книги на нову систему розрахунку - 13-значні номери.

З 1 січня 2007 року набрав чинності новий стандарт ISBN, що додав п'яту групу цифр і ще раз подовжив номер. Зміна знадобилося для того, щоб ISBN міг бути безпосередньо використаний як стандартний штрих-код товару. Зміна виразилося в тому, що до початку ISBN були додані цифри 978 чи 979 і змінився алгоритм розрахунку контрольної суми. Префікс 978 в системі EAN позначає «книги», а 979 - «книги і ноти». Тепер ISBN виглядає як 978-5-01-000123-1.

Параметри ISBN 13-значного номера:

* префікс GS1 (978),

* номер реєстраційної групи,

* ідентифікатор видавця номер реєстранта (видавця, виробника документів), що отримав ISBN в національному агентстві ISBN,

* номер видання (публікації),

* контрольна цифра. Всього - 13 знаків.

Префікс GS1 (978 або 979) надано Асоціацією GS1 Міжнародному агентству ISBN для цілей ідентифікації книжкової продукції.

Номер реєстраційної групи служить для позначення в ISBN країни, географічної або мовної області. Номер реєстранта ідентифікує конкретного видавця (виробника документів). Номер видання (публікації) ідентифікує конкретне видання (публікацію) реєстранта.

Основні зміни, на які слід звернути увагу:

* існуючі 10-значні номери ISBN отримують префікс 978, який і дасть 13 цифр у складі ISBN;

* отриманий таким чином номер буде ідентичний коду EAN-13 , який в даний час застосовується для цифрового вираження штрих-коду;

* після того, як система з префіксом 978 буде вичерпана, введеться префікс 979;

* перехід на префікс 979 означатиме отримання видавцями нового коду в системі ISBN.

На кожному книжковому виданні повинен бути зазначений наступний набір номерів і кодів:

* 13-значний номер ISBN, розділений на групи дефісами, наприклад: ISBN 978-1-873671-00-9

* графічний штрих-код

* EAN- 13 без пробілів і дефісів під штрих-кодом.

6. Правила присвоєння нового номера ISBN

ь Кожному новому виданню присвоюється новий, окремий номер ISBN. Новий номер ISBN присвоюється навіть тоді, коли видання відрізняється від попереднього лише поліграфічним та іншим оформленням одного і того ж твору (нова обкладинка, додавання суперобкладинки, додатки і т.п.), а в основний текст не були внесені зміни. Кожне видання одного і того ж твору на різних мовах, випущене одним і тим же видавцем, а також кожне факсимільне і репринтне видання теж отримують нові номери.

ь Якщо видання випускається спільно двома або кількома видавцями, то йому присвоюють номери ISBN кожного видавця-партнера. Найменування видавця вказують після відповідного ISBN в круглих дужках без лапок в тій формі, як воно наведено на титульній сторінці.

ь Якщо маємо справу з періодичним чи продовжуваним серіальним книжковим виданням, то новий номер ISBN присвоюється кожному випуску видання, якщо він має, крім назв кожного з видань серії, окремий заголовок усієї серії. Періодичне або продовжуване видання книжкової серії може мати Міжнародний стандартний номер серіального видання ISSN. У цьому випадку на випуску видання друкується номер ISSN загалом усього видання (на обкладинці чи оправі) та номер ISBN поточного випуску (на звороті титульного аркуша).

ь У багатотомному видання окремі номери ISBN присвоюються усьому виданню і кожному конкретному його тому.

ь Для електронних видань дотримуються загальних правил Міжнародної стандартної книжкової нумерації.

Окремий номер ISBN присвоюється також:

- кожному електронному виданню одного і того ж документа, яке випускається на різних електронних носіях, в різних електронних форматах (doc, pdf., HTML і ін);

- різним версіям програмних продуктів (які застосовуються для навчальних цілей) для різних операційних систем або різними мовами;

- актуалізованим версіями програмних продуктів і версіям з істотними змінами;

- окремо виданій супровідної документації.

Багатотомні (багаточастинні) електронні видання у декількох фізично самостійних частинах отримують окремий ISBN конкретної частини і один загальний ISBN.

Новий ISBN не присвоюється:

ь окремій частині накладу;

ь додатковому накладу видання, який вийшов в одному календарному році з основним і не має іншого поліграфічного оформлення

міжнародний нумерація книга видання



7. Розташування ISBN у виданні

У книжкових виданнях, у виданнях зі шрифтом Брайля ISBN вказують в лівому нижньому кутку обороту титульного аркуша видання за ГОСТ Р 7.0.4-2006 «Видання. Вихідні відомості. Загальні вимоги та правила оформлення».

Якщо оборот титульного аркуша відсутній або немає можливості вказати вихідні відомості на звороті титульного аркуша (наприклад, коли весь оборот титульного аркуша займає ілюстрація), то ISBN вказують на другій (третій, четвертій) сторінці обкладинки або на останній сторінці видання після випускних даних.

Відтворення ISBN має бути чітким, легко читатися, шрифтом кегля не менше 9 пунктів.

У аудиокнигах, відеовидання ISBN вказують на етикетці носія, первинній та вторинній упаковках (коробці або футлярі).

В електронних виданнях ISBN вказують на титульній сторінці, етикетці носія, первинній та вторинній упаковках, в окремо виданій супровідної документації.

В ізовиданнях журнальної форми та перекидних календарях ISBN вказують на четвертій сторінці обкладинки.

У листових картографічних виданнях ISBN вказують у нижній частині поля аркуша або на звороті аркуша. У книжкових картографічних виданнях ISBN вказують в лівому нижньому кутку обороту титульного аркуша.

У виданнях на мікроформах ISBN наводять на первинній упаковці та на кадрах, відповідних до обороту титульного аркуша відтворюваного видання [5].



8. Проблеми і можливі труднощі у роботі з міжнародною стандартною нумерацією

Присвоєнням ідентифікатора ISBN займається державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова», що виконує функції національного агентства ISBN в Україні. Ця процедура платна.

Вимоги щодо структури, складу, розміщення у книзі Міжнародного стандартного номера книги установлює стандарт ДСТУ 3814-98 «Видання. Міжнародна стандартна нумерація книг».

Як відзначає М. Тимошик, зі знаком ISBN як у 90-ті рр.. так нині в Україні існує багато самодіяльності. Типовим є явище, коли видавці, не оформивши юридичних відносин з Національним агентством ISBN (бо для цього треба подати туди не лише свої статутні документи, які вказують на законність діяльності такого видавця, а й сплатити певну суму коштів), довільно “ліпили” свої номери. Нерідко кількість цифр у такому вигаданому номері була меншою десяти, а початковий блок, що характеризує видання, не відповідав наданому Україні числу 966 [6].

Вирішення цієї проблеми, на думку ряду експертів книжкової галузі, можливо тільки при об'єднанні зусиль державних і комерційних структур, в особі найбільших видавничих і книготорговельних підприємств країни і Книжкової палати України.

9. Відповідальність видавця

Приєднання до системи ISBN накладає на видавця відповідальність:

* за використання тільки тих ISBN, які дані Національним агентством ISBN;

* за привласнення, розміщення, форму вказування ISBN у виданні;

* за несанкціоноване використання ISBN іншого видавництва для своїх видань;

* за несанкціоновану передачу ISBN іншому видавництву;

* за інформування Національного агентства ISBN про використані номери, про зміну назви, юридичної адреси, зупинення діяльності видавництва;

* за своєчасне отримання нового номера реєстратора у разі зміни назви видавництва та в інших випадках, передбачених у системі ISBN.

Що ж чекає видавця, якщо його порушення щодо знаку ISBN все ж таки виявлять? Як зазначено в Інструкції про порядок надання міжнародного стандартного номера книги в Україні, у цьому випадку НА ISBN уповноважений виключати таке видавництво або видавничу організацію із ISBN системи. Це може призвести до ряду складнощів, зокрема, у стосунках з виготівниками видавничої продукції, України, при внесенні суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру України, адже відомості про порушників будуть надаватися не тільки до Міжнародного агентства ISBN/ISMN у Берлін, а й до Державного комітету з інформаційної політики, з яким НА ISBN тісно і плідно співпрацює.



Висновки

Система Міжнародної стандартної нумерації книг (ISBN) ефективно працює уже більше 40 років. Вона виконує важливі функції у взаємодії тих, хто працює з виданням. Її використання дає змогу видавцям, книгорозповсюджувачам, науковим бібліотекарям, працівникам визнаним у всьому світі способом здійснювати без перешкод розповсюдження літератури відповідно до запиту, вдосконалити пошук та замовлення видань, скоротити кількість супровідної документації, прискорити процес взаємодії видавців з поліграфічними підприємствами, тобто спростити весь цикл створення та доведення книги до споживача.

ISBN забезпечує універсальну ідентифікацію видань, адже він присвоюється індивідуально для кожної книжки. Необхідність присвоєння ISBN залежить вд типу видання.

До 2007 року застосовувався 10-значний код. Але зважаючи на те, що електронні способи обробки інформації призвели до виникнення й успішному розвитку багатьох інших систем ідентифікації, у тому числі - EAN (штрих-кодів), у 2007 році був введений новий стандарт, який пов'язує використання штрих-кодів та ISBN. Він містить 13 знаків.

Правила присвоєння кодів ISBN є чітко регламентованими і обов'язковими для виконання. За їх порушення видавництво або видавнича організація може бути виключена із ISBN системи.



Список використаної літератури

1. ISBN: Міжнародний стандарт книжкових номерів: Посібник. - Франкфурт - на - Майні: Біржова спілка торгівлі книжками нім. Мовою (З. О.), 1978. - 20 с.

2. ДСТУ 3814-98 «Видання. Міжнародна стандартна нумерація книг», Київ.: ДЕРЖСТАНДАРТ УКРАЇНИ, 1999. -4 с.

3. Інструкція про порядок присвоєння міжнародного стандартного номера книги в Україні/ Книжкова палата України. - К., 1997. - 15 с.

4. Международный стандартный номер книги [електронна версія]. - Википедия, http://ru.wikipedia.org/wiki/ Международный_ стандартный_номер_книги

5. Пособие для издателей по ISBN [електронна версія]. - Сайт Российской книжной палаты, http://www.bookchamber.ru/content/isbn/infoisbn.html

6. Тимошик М. Українські видавничі стандарти: До питання про

7. концепцію розробки і впровадження у практику вітчизняного книговидання // Друкарство - 2001.

8. Что такое ISBN? [електронна версія]. - Издательство "Азимут-Украина", http://www.azimut-ukraine.com/ru/s4.html

Размещено на Allbest.ru