Центральний державний кінофотофоноархів України ім. Г.С. Пшеничного

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

Кафедра книгознавства та фондознавства

Центральний державний кінофотофоноархів України ім. Г. С. Пшеничного

Реферат з дисципліни "Архівознавство"

Студентки ІІІ курсу, І групи

Факультету ДІД

Голик Ольги

Харків 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

2. СТРУКТУРА АРХІВУ ТА ОБСЯГ ФОНДІВ

3. АНОТАЦІЯ СКЛАДУ ФОНДІВ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного -- єдина в Україні спеціалізована архівна установа, що зберігає документи на нетрадиційних носіях інформації (скло, плівка, металеві матриці, грамофонні платівки тощо), які в образній формі відтворюють події суспільно-політичного, соціально-економічного і культурного життя від середини ХІХ ст. і до сьогодення.

Аудіовізуальні документи посідають окреме місце серед документальних пам'яток за способом фіксації інформації, формою їх передання, носієм інформації та організацією зберігання. Крім того, враховуючи, що аудіовізуальні документи не відображають історію установи, в результаті діяльності якої вони утворюються, для них властива нефондова форма організації зберігання в архівних установах.

1. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Питання організації зберігання фотокінодокументів вперше порушено в україні на початку 1930-х рр. Згідно з "Положенням про Центральне архівне управління, його місцеві органи та установи, що є при ньму та при його місцевих органах", затвердженим Постановою ВУЦВК і РНК УСРР від 20 червня 1932 р. № 122, засновано Всеукраїнський центральний фотокіноархів.

Практична діяльність архіву розпочалася з 1934 р. У перші роки своєї діяльності архів комплектувався лише фотодокументами. За звітними данними на 1 січня 1941 р. було взято на облік, описано і закаталогізовано 105330 фотонегативів і 9655 фотопозитивів. У 1940 р. вперше на державне зберігання надійшли кінодокументи.

З початком війни між нацистською Німеччиною і Радянським союзом кінодокументи разом з документами інших центральних архівів були евакуйовані. А з визволенням території України постало питання про відновлення мережі архівних установ. Серед інших центральних архівних установ було реорганізовано Центральний державний архів фонофотокінодокументів УРСР, що став правонаступником Всеукраїнського центрального фотокіноархіву. Директором його був призначений Г. С. Пшеничний, який очолював кстанову впродовж 35 років.

З 1935 р. архів став іменуватися -- Центральний державний архів кінофотофонодокументів УРСР. У 1992 р. назву архіву змінено Центральний державний кінофотофоноархів України, а у 1998 р. йому присвоєно ім'я багаторічного директора архіву Г. С. Пшеничного.

На всіх етапах історії архіву одним з пріоритетних напрямів його діяльності залишалося формування документальної бази. Так, після визволення Києва від нацистів, першочерговим завданням архіву стало збирання кінофотофонодокументів. Знайдені документи концентрувалися у найближчих від фронту містах, а згодом передавалися до архіву.

Вагомим поповненням документальної бази архіву стало повернення в україну фотодокументів, вивезенних за її межі нацистськими загарбиками.

2. СТРУКТУРА АРХІВУ ТА ОБСЯГ ФОНДІВ

Архів має такі відділи:

· Забезпечення збереженості та обліку документів

· Довідкового апарату

· Формування Національного архівного фонду та діловодства

· Використання інформації документів

· Фінансово-економічний відділ

Обсяг фондів:

Фотодокументи -- 379477 од. обл., у т. ч. 367831 фотонегативів на склі та плівці, 10247 фотопозитивів на папері, 1210 слайдів, 189 фотоальбомів за 1853-2004 рр.

Кінодокументи -- 12284 од. обл., 62352 од. зб. За 1896-1999 рр.

Фонодокументи -- 43615 од. обл., 21863 юд. Зб., у т. ч. 478 граморигіналів на металевих матрицях, 4020 грамплатівок за 1900-2004 рр.

Відеодокументи -- 288 од. обл., 145 од. зб. За 1994-2004 рр.

3. АНОТАЦІЯ СКЛАДУ ФОНДІВ

Серед аудіовізуальних документів найдавнішими за походженням є фотодокументи, виникнення яких датується 1839 р. Найбільш ранніми серед фотодокументів архіву є репродукції фотопортретів Т. Шевченка кінця 50-х рр. ХІХ ст. і окремих подій, що стосуються оборони Севастополя під час Кримської війни 1853-1856 рр.

Подальший розвиток фотографії знаменував собою появу "живої фотографії" або кінематографа, виникнення якого датується 1895 р. серед найбільш ранніх кінодокументів, що зберігаються в архіві -- кіносюжет про коронацію миколи ІІ (1896), в якому показано урочістості з нагоди цієї події; кіносюжет про польоти авіатора с Уточкіна (1911) знайомить з одним із перших російських льотчиків, показує захоплених незвичним видовищем глядачів на трибунах.

Фонодокументи, виникнення яких датується 1877 р., представлені в архіві записами як документального характеру, так і записами художніх (музичних та літературно-драматичних) творів, які фактично є підгрунтям для вивчення творчості діячів музичного і театрально мистецтва. До найбільш ранніх фонодокументів архіву відносять грамплатівки виробництва початку ХХ ст. фірми "Zonophone records" Ризької фабрики акціонерного товариства "Грамофон".

Фотодокументи до 1917 р. висвітлюють окремі події суспільно-політичного життя: збройні повстання 1905-1907 рр. на броненосці "Потьомкін", матросів і солдатів у Севастополі, антиурядові виступи робітників Горлівки, Харкова, життя політв'язнів на етапах заслання, у в'язницях тощо. Збереглися фотодокументи про розвиток промисловості -- будівництво, виробничі процеси, умови праці на шахтах Донбасу, металургійних, машинобудівних заводах та ін.

Широко представлені у фотодокументах діячі української літератури, музичного і театрального мистецтва -- це портрети і групові знімки Л. Українки, І. Франка, М. Коцюбинського, М. Лисенка, К. Стеценка, м. Старицького, М. Заньковецької, С. Крушельницької, П. Саксаганського. Крім того, збереглися знімки сцен окремих спектаклів у виконанні акторів першого українського стаціонарного театру М. Садовського, театральних труп М. Кропивницького, П. Саксаганського та ін.

Значною увагою користуються фотодокументи з видами населених пунктів україни, побутові і звичаєві знімки в різних регіонах України другої половини ХІХ-початку ХХ ст.

Серед фотодокументів про події Першої світової війни -- знімки воєнних дій на Південно-Західному фронті, антивоєнних демонснстрацій, участь українських січових стрільців у воєнних діях, діяльність Всеросійського земського союзу щодо забезпечення військ продовольством і наданням медичної допомоги тощо.

Суспільно-політичне життя періоду визвольних змагань в україні 1917-1921 рр. висвітлюють знімки державних і політичних діячів М. Грушевського, С. Петлюри, П. Скоропадського, В. Винниченко, Ф. Лизогуба, С. Остапенка, І. Мазепи, В. Прокоповича, А. Лівицького та ін. Вони виступали учасниками подій часів Центральної Ради та були показані у фільмі "Український рух" (1918), кіносюжеті "Хроніка подій" (1917) та ін.

Фільм "Документи епохи" (1929) -- це панорама подій першої світової війни, Жовтневого перевороту 1917 р., громадянської війни. До фільму ввійшли кінокадри, що характеризують окремі моменти визвольних змагань за незележність України -- засідання Центральної Ради, проголошення П. Скоропадського гетьманом україни, вступ до Києва військ Директорії тощо.

Наслідки нищівної розрухи, катастрофічна засуха призвели до голоду у 1921-1922 рр., що відображено у фільмі "Цар-голод" (1923), де відтворено жахливу картину голодування, людських страждань та злочинів, які коїлися на цьому грунті.

Безцінним кінолітописом політичного життя України 20-30-х рр. є періодика всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ), студїї якого у 1923 р. започаткували випуск хронікальних періодичних кіножурналів: "Хроніка ВУФКУ", "Кінотиждень", "Кіножурнал". Початком систематичного випуску кінохроніки в Україні вважається 1927 р.

За цей період збереглося кілька документальних фільмів. Наприклад, фільми Дзиги вертова "Одиннадцатый" (1929) і "Симфония Донбасса" (1930) є одними з перших творів радянського звукового кіно.

Збереглися фотознімки діячів української літератури та культури, серед яких: М. Бажан, В. Сосюра, М. Рильський, П. Тичина, Л. Курбас, Н. Ужвій, О. Довженко та ін.

За передвоєнні роки збереглися також окремі документальні фільми Київської студіі художніх фільмів -- "Визволення українських земель від гніту польських паніві возз'єднання народів-братів в єдину сім'ю" (1940, режисер О. Довженко) та ін.

Понад 6 тис. фотодокументів висвітлюють події Другої світової війни -- мітинги, запис добровольців до Червоної Армії, народні ополчення, евакуація населення, оборона Києва, Одеси, керчі, Севастополя, визволення української землі від окупантів, підписання Акта про беззастережну капіталяцію Німеччини 8 травня 1945 р., святкування перемоги та ін.

Кінолітопис Другої світової війни представлений в архіві, насамперед, так званим "літописним матеріалом", тобто окремими кінозйомками, що не ввійшли до готової продукції, і сюжетами кіножурналів Центральної студії документальних фільмів (Москва), у створенні яких брали участь і українські кінооператори.

Злодіяння нацистських загарбників на окупованій території зафіксували такі фотодокументи, як масове знищення мирних жителів, концтабори, звірства і пограбування, зруйновані міста і села, промислові підприємства, об'єкти соціально-культурного призначення. Звинувачувальні кінокадри про злодіяння нацистських злочинців і судові процеси над ними містять фільми "Зверства немецко-фашистских захватчиков" (1945), "Суд народов" (1946), "Суд іде" (1946).

На окрему увагу заслуговують документальні фільми, створені після війни з залученням фронтової кінохроніки. У них по-новому осмислено події того часу, залучено нові факти. Окремі з них розкривають нову, замовчану сторінку в історії Другої світової війни: участь у ній Української повстанської армії (УПА). Серед цих фільмів -- "Проводжала мати свого сина", "Чия правда, чия кривда", "Кров людська", "Здобути або не бути", "Палаючі роки" тощо.

Основні події періоду десталінізації, так званої "відлиги", відтворено у численних кіносюжетах і фільмах, присвячених М. Хрущову і його методам господарювання. Серед них -- "Ми починаємо велике семиріччя" (1959), "Наздоженемо Америку. У селі Жовтневому" (1957), "Собість хлібороба" (1962) та ін.

Збереглися фотодокументи на космічну тематику: запуск космічних кораблів і ракет, прес-конференції космонавтів, зустріч на українській землі Ю. Гагаріна, Г. Титова, П. Поповича, В. Терешкової та ін.

Також у фотодокументах відображалась діяльність провідних науково-дослідних установ -- інститутів електрозварювання, кібернетики, фізики, біохімії тощо.

Збереглися граморигінали виробництва 1934-1947 рр. з записами українських народних пісень і окремих оперних партій у виконанні О. Петрусенко, І. Паторжинського, І. Козловського, М. Гришка, Б. Гмирі, М. Частія, хорової капели "Думка", капели бандуристів, українського жіночого хорового ансамблю під орудою В. Верховинця, українського народного хору під керуванням Г. Верьовки тощо. Серед записів художніх літературних творів звучать поєзії Т. Шевченка та І. Франка у виконанні корифеїв української сцени А. Бучми, Н. Ужвій, Ю. Шумського, І. Крушельницького та ін.

За 70-80-ті рр. збреглися грамплатівки виробництва фірми "Мелодія" з записами опер М. Лисенка "Наталка Полтавка", С. Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм" у виконанні трупи Державного театру опери і балету ім. Т. Шевченка.

Друга половина 80-х рр. ХХ ст. знаменувала собою новий етап у всіх сферах суспільного життя, щодістав назву перебудови. Характерною рисою цього періоду стала гласність, в атмосфері якої надзвичайно посилився суспільний інтерес до "білих плям" радянської історії. Пам'яті жертв сталінських репресій, трагічній долі української інтелігенції присвячено низку фільмів, створених українськими кінодокументалістами. Серед них -- документальний фільм "Любіть" (1989), в основу якого покладено вірш В. Сосюри "Любіть Україну", "И голос наш услышит мир" (1989) -- про групу репресованих у 30-ті рр. письменників, "Я єсть народ" (1990), присвячений проблемі українського відродження.

З проголошенням України незалежною державою ця тема набула ще більшого розмаху і нового звучання. Про останні роки життя у Соловецькому таборі М. Куліша і Леся курбаса йдеться у фільмі "Моя адреса: Соловки" (1991), про трагічну долю Василя Стуса розповідають фільми "Наш злочин -- спів" (1991) і "Просвітлої дороги свічка чорна" (1992).

В атмосфері гласності другої половини 80-х рр. стало можливим розповісти правду про жахливі масштаби Чорнобильської катастрофи. До цієї теми українські кінодокументалісти звертаються впродовж багатьох років у числених кіносюжетах і фільмах, серед яких "Чернобыль. Хроника трудных недель" (1986), "Тень саркофага" (1989), "Гірка правда Чорнобиля" (1992), "Того ранку 26 квітня" (1993), "Чорнобиль. Післямова" (1996).

Початок останньго десятиріччя ХХ ст. ознаменувався для України відновленням державності. Проблемі українського національго відродження присвячено документальні фільми "Козацькому роду нема переводу" (1990), "Гомоніла Україна" (1990), "Клейноди України. До першокоренів" (1993). Тема незалежності й соборності України лейтмотивом проходить у творчості українських кінодокументалістів. Створені у цей час фільми -- "Українці. Віра. Надія. Любов" (1991), "Час вибору" (1991), "Леонід Кравчук. Сила позиції" (1991), "...І що є в нас душа" (1991) -- свідчать про пробудження національної самосвідомості українців, прагнення українського народу до відродження власної української держави, перші кроки на цьму шляху.

ВИСНОВКИ

Унікальність ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного полягає в збиранні, обліку і зберіганні аудіовізуальних документів. У них знаходить відображення вся багатогранність суспільного, економічного та культурного життя України. Крім того, документи на нетрадиційних носіях інформації дозволяють простежити прогрес аудіо- та відеотехніки взагалі.

Минають дні, роки, а в архіві зберігається та поповнюється скарбниця історії та пам'ять, що є необхідним надбанням для життя наступних поколінь.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Архівні установи України: Довідник. Т. 1. Державні архіви / Держкомархів України. УНДІАСД; Ред. Г. В. Боряк, І. Б. Матяш, Г. В. Папакін. -- 2-е вид., доп. -- К., 2005. -- 692 с. -- (Архівні зібрання України. Спеціальні довідники)

2. Архіви в Україні: Центральні державні архіви України. Центральний державний кінофотофоноархів України ім. Г. С. Пшеничного (ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного) [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.archives.gov.ua/Archives/index.php?ca05

3. Взаємозв'язки та взаємовплив екранних культур Німеччини та України [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.kinokolo.ua/clubs/38/

4. Кінолітопис: Анотований каталог кіножурналів, документальних фільмів і кіно- і телесюжетів (червень 1956 - 1965) [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.archives.gov.ua/Publicat/Guidebooks/Putivnyk-Kinofoto_2.php