Етика ділового спілкування
Етика ділового спілкування як навчальна дисципліна та її завдання. Психологічні та моральні особливості ділового етикету як складові культури мовлення. Норми ведення переговорів з відвідувачами та підлеглими. Міжособистісні стилі дозволу конфліктів.
Рубрика | Журналистика, издательское дело и СМИ |
Вид | дипломная работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 12.06.2010 |
Размер файла | 34,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
ДИПЛОМНА РОБОТА
З ПРЕДМЕТУ: „ДІЛОВОДСТВО”
НА ТЕМУ: „ЕТИКА ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ”
ВСТУП
Людина - соціальна істота і, перш за все, людина стає людиною через спілкування з іншими. Людство знає чимало прикладів, коли дитина, потрапляючи в ранньому віці у середовище тварин, виживала, але не ставала людиною. Причина, як відомо, полягала у відсутності можливості наслідувати і, особливо, спілкуватись з людьми. Отже, спілкування має величезне значення як для становлення людини, так і для її подальшого життя в суспільстві, бо спілкування відіграє у нашому житті визначальну роль.
Перш за все від цього залежить наше здоров'я. Бо від того, як ми розмовляємо з людьми і як люди розмовляють з нами, залежить наш настрій, а значить стан нашої нервової системи. Від цього залежить благополуччя і спокій в наших сім'ях. Нарешті, від манери нашого спілкування багато в чому залежить успіх в нашій роботі і особистий успіх в просуванні по службі.
Вміючи спілкуватись, людина уникає багатьох проблем, конфліктів, швидше досягає життєвих цілей. Справжнє вміння спілкуватись зводиться, перш за все, до культури спілкування.
Культура людського спілкування - це частка загальної моральної культури особистості. Відсутність культури спілкування - свідчення бездуховності людини. Ще мудрий Езоп довів: „ Наше слово - це і найкраще, що є в розпорядженні людини і найгірше, чим вона володіє ”. Сьогодні проблема культури спілкування набуває, як ніколи, великого значення. Але без етичних норм вона не може існувати. Етика -- наука про мораль, її розвиток, принципи, норми і роль у суспільстві, іншими словами про правильне і неправильне у поведінці. Отже, треба розрізняти етику як науку, а мораль як реальне явище, яке вона вивчає. Мораль є формою суспільної свідомості, спрямованою на ствердження самоцінності людини, її прав на гідне і щасливе життя.
1. ЕТИКА ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ
Етика ділового спілкування - це нова течія морального спілкування, становленню і розвитку якої сприяли різні галузі науки (етика, психологія, філософія, соціологія) та практики (управління, менеджмент, маркетинг тощо). Предмет етики -- його моральний та психологічний аспекти, етичні та психологічні механізми.
Проте найсуттєвіший вплив на неї, звичайно, справили етика і психологія - науки, що займаються людинознавством і вивчають одну і ту ж природу людської поведінки (але під різними кутами зору) і чинники, що впливають на життєдіяльність людей та їхню взаємодію.
Етика -- наука про мораль, її розвиток, принципи, норми і роль у суспільстві, іншими словами про правильне і неправильне у поведінці. Отже, треба розрізняти етику як науку, а мораль як реальне явище, яке вона вивчає. Мораль є формою суспільної свідомості, спрямованою на ствердження самоцінності людини, її прав на гідне і щасливе життя.
Слід розрізняти поняття "мораль" і "моральність", хоч певною мірою вони розглядаються як синоніми. Мораль передусім є певною формою свідомості, сукупністю усвідомлюваних людьми принципів, правил, норм поведінки, а моральність здебільшого розуміють як втілення цих принципів, правил і норм у реальній поведінці людей та стосунках між ними. Природно, що таке втілення має дещо інший зміст, ніж сукупність абстрактних правил і приписів моралі.
1.1 Ділове спілкування та його особливості
Люди, як правило, починають спілкуватися з якогось приводу. При цьому їхні дії пов'язані з предметом спілкування, який визначає його сутність, дає змогу визначити його спрямованість. Існує, наприклад, спілкування інтимне, професійне, ділове та ін. Предметом нашого аналізу є ділове спілкування.
Змістом ділового спілкування є "діло", з приводу якого виникає і розвивається взаємодія. У літературі є різні описи його специфіки. Виокремлюються такі характеристики ділового спілкування: співрозмовники є особистостями, значущими одне для одного, вони взаємодіють з приводу конкретного діла, а основне завдання такого спілкування -- продуктивна співпраця. На думку деяких учених, спілкування слід вважати діловим, якщо його визначальним змістом виступає соціальне значуща спільна діяльність. Інші вважають, що ділове спілкування -- це усний контакт між співрозмовниками, які мають для цього необхідні повноваження і ставлять перед собою завдання розв'язати конкретні проблеми.
Під час ділового спілкування легше встановлюється контакт між людьми, якщо вони говорять "однією мовою" і прагнуть до продуктивного співробітництва. При цьому засадами їхнього спілкування є етичні норми та ритуальні правила ділових взаємовідносин, знання й уміння, пов'язані з обміном інформацією, використанням способів та засобів взаємовпливу, взаєморозуміння.
Велике значення має моральний аспект ділового спілкування. У професійній діяльності люди намагаються досягти не лише загальних, а й особисто значущих цілей. Але в який саме спосіб? Завдяки власним знанням і вмінням чи використанням Іншого? Егоїзм у стосунках між людьми може їх порушити.
Етика ділового спілкування базується на таких правилах і нормах поведінки партнерів, які сприяють розвитку співпраці. Передусім йдеться про зміцнення взаємодовіри, постійне інформування партнера щодо своїх намірів і дій, запобігання обману та невиконанню взятих зобов'язань. У деяких зарубіжних корпораціях і фірмах навіть розроблено кодекси честі для службовців. Доведено, що бізнес, який має моральну основу, є вигіднішим і прогресивнішим.
Професійне спілкування формується в умовах конкретної діяльності, а тому певною мірою вбирає в себе її особливості, є важливою частиною, засобом цієї діяльності. У професійній культурі спілкування можна виокремити загальні норми спілкування, що зумовлені характером суспільного ладу і ґрунтуються на здобутках минулого і сучасного. Водночас ця культура має індивідуальний характер і виявляється у способах спілкування, що їх вибирає суб'єкт у певних ділових ситуаціях щодо конкретних людей.
Маючи ділові справи з іноземцями, слід пам'ятати про національні особливості спілкування. У кожного народу є свої культурні традиції, свій національний характер, їх не можна ігнорувати. Поки інтереси сторін співпадають, національні відмінності практично не помітні. Якщо виникає конфлікт -- вони відіграють важливу роль. Національний стиль спілкування -- це лише типові, більш яскраво виражені особливості мислення та поведінки. Ці риси притаманні не обов'язково всім представникам певної нації. Але завжди при зустрічах з іноземцями ця інформація має слугувати орієнтиром, оскільки національні особливості можуть вплинути на результати спілкування.
1.2 Культура ділового спілкування
Під час опитування, студенти інститутів, коледжів, учні старших класів м. Києва на запитання "Що таке культура спілкування?" відповідали, що це: "сукупність вмінь людини аналізувати вчинки інших людей, поважати їх; складова культури мовлення; вміння поводитися культурно, мати добру вимову; вміння у будь-якій ситуації знайти правильний та делікатний підхід; бажання бути культурним та приємним співрозмовником" та ін. Як бачимо, опитувані не диференціюють культуру мовлення, мови, поведінки та спілкування.
Про що ж свідчить аналіз трактувань, наведених у літературі? Так, культура поведінки, культура мовлення і мови, культура спілкування в житті найчастіше постають у єдності. Проте людина, ввічливо та доброзичливо звертаючись до інших, може вживати слова, порушуючи граматичні правила. Іноді її дії начебто відповідають нормам поведінки, прийнятим у цьому суспільстві, однак успішно спілкуватися вона не може, тому що не розбирається у психології, психічному стані людей, особливостях їх темпераменту, характеру тощо. Тому вона і не може знайти такі способи і засоби спілкування, які б найбільшою мірою відповідали ситуації. Культуру спілкування найчастіше плутають з культурою мовлення. Дослідження генезису спілкування показали, що воно передує мовленню, тобто з наукового погляду це, безсумнівно, різні феномени. Культура мовлення -- це здатність використовувати оптимальні для конкретної ситуації мовні засоби.
Система ритуалів і відповідних словесних формул, яка вживається з метою встановлення контакту та підтримки доброзичливої тональності спілкування, становить мовленнєвий етикет. Водночас етикет -- це сукупність правил поведінки, що регулюють зовнішній вияв людських взаємин, поведінку в громадських місцях, манери та стиль одягу.
2. ЕТИКА БЕСІДИ З ВІДВІДУВАЧАМИ
Усім без винятку підприємцям приходиться вступати з партнерами по бізнесі - постачальниками сировини, що комплектують чи готових виробів, а також зі споживачами. Від того, наскільки добре вміє підприємець організувати і вести переговори, залежить успіх його справи, його репутація. Мистецтву ведення переговорів спеціально навчаються в усьому світі.
Правильно підготовлена до переговорів людина зможе домогтися своєї мети, не скривдивши при цьому партнера і залишивши про себе сприятливі враження. Підготовка до переговорів включає два основних напрямки роботи: рішення організаційних питань і пророблення основного процесу переговорів.
Гарна підготовка до переговорів припускає попередній розгляд максимально можливого числа варіантів рішення. Усі варіанти ранжуются в залежності від ступеня їхньої прийнятності.
Важливим елементом підготовки до основного процесу переговорів є організація ділового прийому. Діловий прийом проводиться на ранній стадії партнерства з іншою фірмою, після встановлення з нею контактів, що виявляють взаємну зацікавленість.
Готуючись до зустрічі з партнером необхідно намітити свою тактичну лінію. Для цього корисно засвоїти тактичні прийоми, які можна застосувати в ході переговорів, домагаючись своєї мети.
Прийом «відходу» чи «відхилення від боротьби» - застосовується, коли зачіпаються питання небажані для обговорення, чи щоб не давати партнеру точної точну інформацію, однозначний відповідь.
Прийом полягає в тім, що партнера просять відкласти розгляд того чи іншого питання, перенести його на інше засідання і т.п. При цьому прохання супроводжується переконливими аргументами.
Близькі за змістом до «відходу» інші тактичні прийоми - «затягування», «вижидання», «салямі» (за принципом нарізування ковбаси тонкими шматочками). Ці прийоми використовують, коли хочуть затягти процес переговорів, щоб прояснити ситуацію, одержати більше інформації від партнера і т.п.
«Пакетування» - до обговорення пропонується не одне питання, а трохи. При цьому зважуються задачі двоякого роду (привабливі і непривабливі чи пропозиції пропонується пакет поступок).
«Завищення вимоги» - він полягає в тому, щоб уключити до складу обговорюваних проблем пункти, що потім можна безболісно зняти, зробивши вид, що це є поступкою, і зажадати в замін аналогічних кроків з боку партнера.
«Розміщення помилкових акцентів власної позиції» - він полягає в тім, продемонструвати партнеру крайню зацікавленість у рішенні якогось питання, що у дійсності є другорядним. Іноді це робиться для того, щоб, знявши це питання з порядку денного, одержати необхідні рішення по іншому, більш важливому питанню.
«Висування вимог в останню хвилину» - наприкінці переговорів, коли залишається тільки підписати контракт, один з партнерів висуває нові вимоги. Якщо інша сторона дуже зацікавлена в контракті, вона прийме ці вимоги. Усі ділові люди повинні опанувати технікою живого контакту. Ваша мова повинна бути красивої і правильний, намагайтеся, якнайменше використовувати слів “паразитів” - це розсіює увагу і відволікає від теми розмови. Отже, щоб ваша мова була красивої, використовуйте наступні рекомендації:
- акцентуйте важливі слова і підкоряйте їм менш важливі;
- змінюйте тон голосу - він повинний те підвищуватися, те знижуватися, як поверхня моря. Раптове чи підвищення зниження тону голосу виділяє чи слово фразу на загальному тлі;
- змінюйте темп мови - це додає їй виразність;
- робіть паузу до і після важливих думок.
До цього варто додати і важливість використання особливих інструментів - комунікаційних ефектів:
- ефект візуального іміджу - як правило, спочатку людини сприймають по його зовнішньому вигляді, і це первісне враження накладає відбиток на подальші взаємини. Тому підприємець повинний узяти на озброєння естетику одягу, поставлений міміку, загострене почуття такту, щоб випромінювати чарівність, елегантну манеру спілкування, упевнений і доброзичливий погляд і т.п.;
- ефект перших фраз - чи закріплює коректує первісне враження в людей. У перших фразах повинна бути зосереджена цікава інформація, з елементами оригінальності, що відразу залучає до себе увага;
- ефект аргументації - мова повинна бути обґрунтованої, переконливої, логічної. Переконливе спільне мислення й осмислення інформації;
- ефект інтонацій і пауз - особливість людського сприйняття полягає в тому, що інтонації і паузи сприяють 10-15 - процентному збільшенню інформації, викликаючи в співрозмовників асоціації і пропозиції;
- ефект художньої виразності - це грамотна побудова пропозицій, правильні словопідкреслення, використання риторичних прийомів - метафор, гіпербол і т.п. Як затверджував Вольтер, прекрасна думка утрачає свою ціну, якщо вона дурно виражена;
- ефект релаксації (розслаблення) - тому, хто уміє вчасно пожартувати, уставити дотепне зауваження, повезе в переговорах більше, ніж не вміє це робити. Гумор створює природну паузу для відпочинку людей, зближає і набудовує на доброзичливий лад.
Варто враховувати також, що є ряд факторів негативно впливають на ведення справ:
- дискомфорт фізичного середовища: непривабливість приміщення, незручність сидінь, несвіже повітря і т.п.;
- заклопотаність співрозмовників якимись службовими чи особистими справами, розладнаність морально психологічного стану;
- амбіції, заздрість, недоброзичливість;
- неграмотність мови виступаючого, невиразність фраз і т.д.;
- некомпетентність співрозмовника;
- неприйняття іміджу співрозмовника.
Постарайтеся уникнути появи таких факторів, а при їхній наявності - згладити і нейтралізувати їх.
Діловий стиль спілкування орієнтований на позитивний (конструктивний) результат. Діловий стиль виключає придушення чужої позиції. Основне питання ділового стилю спілкування можна сформулювати так: позиції сторін визначаються відношенням до обговорюваної проблеми (спірному положенню) чи відношенням до опонента.
Хочете перемагати в суперечці - вмійте аргументувати.
«Читайте» свого співрозмовника по міміці і жестам.
Психотерапія в спілкуванні: не перемогти суперника, а домогтися його розташування.
Намагайтеся не висувати необґрунтованих пропозицій і аргументувати свої дії. Аргументацією називають дійсність, що зв'язана з доказом, обґрунтуванням, твердженням, чи спростуванням критикою.
У повсякденному житті кожна людина в процесі спілкування затверджує власне «я», свою оцінку тих чи інших явищ, своє відношення до них. Завдяки досвіду, знанням, здібностям у людей складаються різні по глибині і ступеню розробленості особисті принципи і правила, що дозволяють вважати щось доведеним, а щось сумнівним. Але це буває доти, поки в суперечці не зустрінеться опонент, що володіє теорією і практикою аргументації, усім її арсеналом, або коли власна аргументація не стане об'єктом критики, чи спростування просто серйозного розгляду.
Потрібно відзначити, що практика аргументації, звичайно, багате і різноманітніше будь-якої теорії, однак теорія повинна провести елемент систематичності і прогностичності результатів.
Перемога в суперечці - річ дуже мінлива. Може бути, і не потрібно прагнути перемогти, зруйнувати позицію супротивника, зламати оборонні ряди його доводів. Ніхто не любить програвати. І, найчастіше, перемога - це найкоротший шлях нажити собі ворога.
У всякому разі, один із законів спілкування говорить: при інших рівних швидше усього приймається точка зору людини, що особисто симпатичніше, приємніше, робить враження «свого».
Що для цього потрібно? Чимало, але, насамперед, вміти ідентифікувати співрозмовника по психотипу, підбудуватися під нього, використовувати його лексичні обороти, манери. Тоді він підсвідомо буде вважати, що має справу з людиною, що близька до нього по багатьом параметрам.
Зміст спілкування будь-якої людини полягає в тій реакції, що він викликає. А для того щоб одержати потрібну реакцію необхідно підготуватися до спілкування з партнером.
2.1 Прийом підлеглих
Успішне керівництво нерозривне зв'язано з ефективною комунікацією. Якщо ви не умієте витягти максимум можливого зі спілкування з людьми, то вам не удасться і змусити їхній викладатися на роботі в повну силу.
На перший погляд усі дуже навіть просто - потрібно пояснити людині, що саме ви від неї хочете, додати кілька слів похвали, чи, якщо потрібно, навпаки, злегка пожуривши - але якби усі було так просто! Недостатньо відповідальне відношення до тих формам комунікації, з якими має справа керівник -
- усної;
- письмової;
- невербальної, може серйозно ускладнити його роботу.
У прямому контакті і безпосередній бесіді найбільше значення мають усна і невербальна комунікації.
Чи бесіда передача повідомлень по телефоні є самими розповсюдженими формами комунікацій; їхній відрізняє безпосередній контакт і велика розмаїтість способів спілкування, що дозволяє без праці сполучити ділову (формальну) і особисту (неформальну) частини всякого повідомлення.
Ефективність усної комунікації залежить від ряду факторів, у число яких входять, зокрема:
- підбор слів;
- стиль спілкування;
- «сигнали підтримки».
Вступаючи в контакт із підлеглими необхідно стежити за своєю мовою, тому що від того, як говорить керівник залежить, те наскільки точно його будуть розуміти підлеглі. Правильний і літературний стиль мови викликає повага і привертає увагу до що говорить і до теми бесіди.
Поза залежністю від того, з ким має бути зустріч, керівник завжди повинен:
- уміти пояснити, що він має на увазі, якщо він з якихось причин відчуває, що його не розуміють;
- контролювати своє спілкування з підлеглими, ретельно підбираючи слова;
- намагатися зробити свою мову ясною і впевненою.
Часто ми не звертаємо увагу на те, як ми говоримо. На питання, зв'язані з вибором стилю мови, якоюсь мірою дасть відповідь вивчення стилю розмови. Дослідження в цій області показали, що існує три основних стилі ведення розмови.
Перший стиль - людина може розмовляти, як «батько» з дитиною.
Другий стиль - «дитина» звертається до «батька» за підтримкою. Звичайно, це не виходить, що людина говорить по-дитячому, але відносини, що зв'язують його з тим, про що і кому він говорить, нагадують відносини «батька» і «дитини».
І, нарешті, третій стиль - стиль «дорослого», що коли говорить не виражає своє відношення до того, що він говорить, і очікує від співрозмовника того ж емоційно нейтральної відповіді.
Ці три стилі ведення розмови умовно можна позначити трьома пересічними окружностями. Протягом декількох хвилин та сама людина може використовувати в спілкуванні всі три стилі. Якщо співрозмовник почуває стиль і відповідає згідно цьому, така комунікація називається рівнобіжною. Рівнобіжне використання стилів дозволяє домогтися найбільшої ефективності під час бесіди і мобілізувати силі підлеглих.
Люди не тільки слухають, що їм кажуть, але й уважно стежать за жестами, якими супроводжується мова. Звичайно, багато про що розповість вираз обличчя, але положення нашого тіла усе-таки важливіше.
Керівник повинен стежити, щоб його слова «не розходилися» з жестами. Звичайно, іноді складно справитися із собою, але краще пояснити це своїм підлеглим, чим збивати їх дивним поводженням і плутаною мовою.
Більшість людей знайомі з теорією мови рухів, пов'язаних з підсвідомістю. Є ситуації, у яких і керівник, і підлеглий почувають себе ніяково, і часто єдиним засобом, здатним зняти напругу, є саме доречний жест. Гарним прикладом такої ситуації є співбесіда при прийомі на роботу. Якщо менеджер сидить за столом, це зайвий раз підкреслює його положення і влада в організації, але його співрозмовник буде почувати себе напружено і неприродно. Тому менеджеру краще сісти поруч з ним і протягом усієї розмови уникати положень, що можуть поставити візитера «у тупик».
На нарадах своєрідним «барометром напруженості» можуть стати люди, що сидять осторонь від усіх, що закладають руки за голову (підсвідоме вираження агресивності) чи постійно пригладжують волосся (жест незгоди). Керівнику потрібно сидіти прямо і намагатися установити стійкий зоровий контакт із всіма учасниками наради. Якщо людина відводить чи ока не відривається погляд від своїх паперів, це говорить про те, що він почуває себе не дуже чи затишно не зовсім упевнений у собі.
Знання мови рухів тіла допомагає також керівнику під час спілкування, тому що уміння розуміти мова жестів допомагає уловлювати зміну настрою співрозмовника і вчасно згладжувати назріваючі чи конфлікти доречною фразою привернути увагу до теми розмови.
Постараюся перелічити основні жести, що видають настрій співрозмовника:
Знаки схвалення дій партнера:
- оживлений, зацікавлений погляд, розкутість пози (партнер як би подається назустріч співрозмовнику, розстібаючи піджак, ледве нахиливши голову);
- розкриті і розгорнуті убік співрозмовника долоні рук. Мимовільні ледве помітні кивки головою, легеня дотик до чи руки плечу партнера, що супроводжує схвальну репліку;
- теплий поважний тон мови.
Оцінні жести і пози:
- замислене (міркування) вираження обличчя, що супроводжується характерним положенням долоні в щоки (свідчить про те, що співрозмовника щось зацікавило, залишається з'ясувати, що ж спонукало його зосередитися на якійсь проблемі);
- партнер свідомо відводить очі від співрозмовника. Це жест чи досади невдоволення. Партнер боїться бути викритим у своїх сумнівах;
- покусування дужки чи оправи протирання стекол окулярів. (Це як би «тайм-аут» співрозмовника для аналізу чи ідей пропозицій).
Жести і пози захисту:
- холодний, ледве прищулений погляд, штучна посмішка. (Це говорить, що співрозмовник на межі і, якщо не прийняти визначених мір, що знижують напруженість, може відбутися зрив);
- руки схрещені на груди, з пальцями, як би вчепившись в біцепси. (Це свідчить про неприйняття партнером вашої позиції по обговорюваному питанню. Він готовий ринутися в бій і з працею стримує себе, щоб не переривати вас);
- підняті плечі й опущена голова. (Супроводжується малюванням на листі папера). Вона може говорити про те, що ваш співрозмовник скривджений, ображений вашими словам. Хоче того чи керівник ні, підлеглі завжди будуть стежити за його жестами. Тому всім керівникам потрібно уважніше стежити за своїми невербальними реакціями, не тільки для того, щоб правильно користатися мовою рухів тіла, але і щоб краще зрозуміти зміст пози і жесту кожного зі своїх співробітників.
Якщо ви хочете домогтися максимальних результатів від зустрічі необхідно вміти почувати ситуацію і керувати процесом спілкування. Якщо ви вмієте:
- Організувати спілкування.
- Аналізувати мети і задачі процесу спілкування, його предмет і привід.
- Володієте навичками і прийомами ділового спілкування, знаєте і використовувати його тактику і стратегію.
- Знаєте мовний етикет і вміти їм користатися.
- Умієте вести бесіду, співбесіду, ділову розмову, суперечку, полеміку, дискусію, ділову нараду і т.д.
- Маєте навички доводити, спростовувати, критикувати, переконувати, досягати угод, компромісів, робити оцінки, пропозиції.
- Володієте технікою мови, риторичними фігурами і прийомами, уміти правильно будувати мова й інші публічні виступи.
- Знаєте службовий етикет і вміти його використовувати.
- Умієте за допомогою слова здійснювати психотерапію спілкування, знижувати стрес і недовіра співрозмовника, коректувати його оцінки, поводження і відносини до подій і заяв.
- Вмієте аналізувати комунікативні конфлікти, діагностувати з, направляти їхній розвиток у потрібне русло.
- Знаєте виверту, секрети і прийоми спілкування, що вважаються нелояльними, уміти ними користатися.
- Знаєте основи логіки, теорії і практики аргументації, уміти використовувати їх для ведення ділового спілкування.
Про вас можна сказати, що ви вмієте керувати спілкуванням, тому що цей перелік знань, навичок і умінь можна розглядати майже як синонім здатності до керування спілкуванням.
Але при спілкуванні з підлеглими відіграє роль ще один немаловажний аспект - це чи виникнення наявність конфліктної ситуації. У цьому випадку, щоб вміти улагодити конфлікт, безболісно для підприємства і його колективу, необхідно знати природу конфлікту і вміти їм керувати.
Сучасна точка зору полягає в тім, що навіть в організаціях з ефективним керуванням деякі конфлікти не тільки можливі, але і бажані. Звичайно, конфлікт не завжди має позитивний характер. У деяких випадках він може заважати задоволенню потреб і досягненню цілей організації. Наприклад, людина, що на засіданні комітету сперечається тільки тому, що не сперечатися він не може, ймовірно знизить ступінь задоволення потреби в приналежності і повазі і, можливо, зменшить здатність групи приймати ефективні рішення. Члени групи можуть прийняти точку зору сперечальника тільки для того, щоб уникнути конфлікту і всіх зв'язаних з ним неприємностей навіть не будучи упевненими, що надходять правильно. Але в багатьох випадках конфлікт допомагає виявити розмаїтість точок зору, подає додаткову інформацію, допомагає виявити більше число чи альтернатив проблем і т.д. Це робить процес прийняття рішень групою більш ефективним, а також дає людям можливість виразити свої думки і тим самим задовольнити особисті потреби в повазі і владі. Це також може привести до більш ефективного виконання планів, стратегій і проектів, оскільки обговорення різних точок зору на них відбувається до їхнього фактичного виконання.
Таким чином, конфлікт може бути функціональним і вести до підвищення ефективності організації. Чи він може бути дисфункціональним і приводить до зниження особистої задоволеності, групового співробітництва й ефективності організації. Роль конфлікту, в основному, залежить від того, наскільки ефективно їм керують. Щоб керувати конфліктом, необхідно знати причини його виникнення, тип, можливі наслідки для того, щоб вибрати найбільш ефективний метод його дозволу.
У всіх конфліктів є кілька причин, основними з який є обмеженість ресурсів, які треба поділяти, розходження з метою, розходження в представленнях і цінностях, розходження в манері поводження, рівні утворення і т.п.
Розподіл ресурсів. Навіть у самих великих організаціях ресурси завжди обмежені. Керівництво може вирішити, як розподілити матеріали, людей, фінанси, щоб найбільш ефективним образом досягти цілей організації. Не має значення, чого конкретно стосується це рішення - люди завжди хочуть одержувати більше, а не менше. Таким чином, необхідність поділяти ресурси майже неминуче веде до різних видів конфлікту.
Взаємозалежність задач. Можливість конфлікту існує скрізь, де одна людина чи група залежать у виконанні задач від іншої чи людини групи. Визначені типи організаційних структур збільшують можливість конфлікту. Така можливість зростає, наприклад, при матричній структурі організації, де навмисне порушується принцип єдиноначальності.
Розходження з метою. Можливість конфлікту росте в міру того, як організації стають більш спеціалізованими і розбиваються на підрозділи. Це відбувається тому, що підрозділу можуть самі формулювати свої мети і більша увага приділяти їх досягненню, чим досягненню цілей організації. Наприклад, відділ збуту може наполягати на виробництві як можна більш різноманітної продукції і її різновидів, тому що це підвищує конкурентноздатність і збільшує обсяг збуту. Однак, мети виробничого підрозділу, виражені в категоріях витрати - ефективність виконати легше, якщо номенклатура продукції менш різноманітна.
Розходження в представленнях і цінностях. Представлення про якусь ситуацію залежить від бажання досягти визначеної мети. Замість того, щоб об'єктивно оцінити ситуацію, люди можуть розглядати тільки ті погляди, альтернативи й аспекти ситуації, що, на їхню думку, сприятливі для чи групи особистих потреб. Розходження в цінностях - дуже розповсюджена причина конфлікту. Наприклад, підлеглий може вважати, що завжди має право на вираження своєї думки, у той час як керівник може думати, що підлеглий може виражати свою думку тільки тоді, коли його запитують, і беззаперечно виконувати те, що йому говорять.
Розходження в манері поводження і життєвому досвіді. Ці розходження також можуть збільшити можливість виникнення конфлікту. Нерідко зустрічаються люди, що постійно виявляють агресивність і ворожість і які готові заперечувати кожне слово. Такі особистості часто створюють навколо себе атмосферу, чревату конфліктом.
Незадовільні комунікації. Погана передача інформації може бути як причиною, так і наслідком конфлікту. Вона може діяти як каталізатор конфлікту, заважаючи окремим чи працівникам групі зрозуміти чи ситуацію точки зору інших. Наприклад, якщо керівництво не може донести до зведення робітників, що нова схема оплати праці, ув'язана з продуктивністю, покликана не «вичавлювати соки» з робітників, а збільшити прибуток компанії і її положення серед конкурентів, підлеглі можуть відреагувати так, що темп роботи сповільниться. Інші розповсюджені проблеми передачі інформації, що викликають конфлікт - неоднозначні критерії якості, нездатність точно визначити посадові обов'язки і функції всіх співробітників і підрозділів, а також пред'явлення взаємовиключних вимог до роботи. Ці проблеми можуть чи виникнути збільшитися через нездатність керівників розробити і довести до відома підлеглих точний опис посадових обов'язків.
Існує кілька ефективних способів керування конфліктною ситуацією. Їх можна розділити на двох категорій: структурні і міжособистісні. Не слід вважати причиною конфліктів просте розходження характерів, хоча, звичайно, і воно може стати єдиною причиною конфліктної ситуації, але в загальному випадку це усього лише один з факторів. Потрібно почати з аналізу фактичних причин, а потім застосувати відповідну методику.
Структурні методи. Роз'яснення вимог до роботи. Це один із кращих методів керування, що запобігає дисфункціональний конфлікт. Потрібно роз'яснити, які результати очікуються від кожного співробітника і підрозділу. Тут повинні бути згадані такі параметри, як рівень результатів, що повинний бути досягнуть, хто надає і хто одержує різну інформацію, система повноважень і відповідальності, а також чітко визначена політика, процедури і правила. Причому, керівник усвідомлює ці питання не для себе, а доносить їх до підлеглих для того, щоб вони зрозуміли, чого від них очікують у тій чи іншій ситуації.
Координаційні й інтеграційні механізми. Це ще один метод керування конфліктною ситуацією. Один з найпоширеніших механізмів - ланцюг команд. Встановлення ієрархії повноважень упорядковує взаємодія людей, прийняття рішень і інформаційні потоки усередині організації. Якщо два чи більш підлеглих мають розбіжності по якому-небудь питанню, конфлікту можна уникнути, звернувшись до загального начальника, пропонуючи йому прийняти рішення. Принцип єдиноначальності полегшує використання ієрархії для керування конфліктною ситуацією, тому що підлеглий знає, чиї рішення він повинний виконувати.
Не менш корисні засоби інтеграції, такі як міжфункціональні групи, цільові групи, міжвіддлові наради. Наприклад, коли в одній з компаній назрів конфлікт між взаємозалежними підрозділами - відділом збуту і виробничим відділом - те була організована проміжна служба, що координує обсяги замовлень і продажів.
Загальноорганізаційні комплексні цілі. Ефективне здійснення цих цілей вимагає спільних зусиль двох чи більш співробітників, чи відділів груп. Ідея, що лежить в основі цієї методики - направити зусилля всіх учасників на досягнення загальної мети. Комп'ютерна компанія «Apple» завжди розкриває зміст комплексних загальноорганізаційних цілей, щоб домогтися більшої злагодженості в діяльності всього персоналу. Не менш яскравий приклад - компанія «McDonalds», що має мережу недорогих ресторанів швидкого обслуговування по усьому світі. Із самого початку будівництва цієї імперії керівництво приділяло увагу не тільки цінам, якості і частці ринку. Воно вважало (і, треба думати, вважає і зараз), що дійсно робить послугу людям з обмеженими засобами, і ця «соціальна місія» додала більшу вагу оперативним цілям. Кухарям і офіціантам, що працюють під вивіскою «McDonalds» легше дотримувати тверді стандарти в контексті допомоги суспільству.
Структура системи винагород. Винагороди можна використовувати як метод керування конфліктом, роблячи вплив на людей для запобігання дисфункціональних наслідків. Люди, що вносять свій внесок у досягнення загальноорганізаційних комплексних цілей, допомагають іншим групам організації і намагаються підійти до рішення проблеми комплексно, повинні винагороджуватися подякою, премією, чи визнанням підвищенням по службі. Не менш важливо, щоб система винагород не заохочувала неконструктивне поводження окремих чи облич груп.
Систематичне скоординоване використання системи винагород для заохочення тих, хто сприяє здійсненню загальнорганізаційних цілей, допомагає людям зрозуміти, як їм варто надходити в конфліктній ситуації, щоб це відповідало бажанням керівництва.
2.2 Міжособистісні стилі дозволу конфліктів
Відхилення. Цей стиль має на увазі, що людина намагається піти від конфлікту. Його позиція - не попадати в ситуації, що провокують виникнення протиріч, не вступати в обговорення питань, чреватих розбіжностями. Тоді не прийдеться приходити в збуджений стан, нехай навіть і займаючись рішенням проблеми.
Згладжування. При такому стилі людина переконана, що не варто сердитися, тому що «ми усі - одна щаслива команда, і не слід розгойдувати човен». Такий «сглажуватель» намагається не випустити назовні ознаки конфлікту, апелюючи до потреби в солідарності. Але при цьому можна забути про проблему, що лежить в основі конфлікту. У результаті може наступити світ і спокій, але проблема залишиться, що в остаточному підсумку відбудеться «вибух».
Примус. У рамках цього стилю превалюють спроби змусити прийняти свою точку зору за будь-яку ціну. Той, хто намагається це зробити не цікавиться думкою інших, звичайно поводиться агресивно, для впливу на інші користається владою шляхом примуса. Такий стиль може бути ефективний там, де керівник має велику владу над підлеглими, але він може придушити ініціативу підлеглих, створює велику імовірність того, що буде прийняте невірне рішення, тому що представлена тільки одна точка зору. Він може викликати збурювання, особливо в більш молодого і більш утвореного персоналу.
Компроміс. Цей стиль характеризується прийняттям точки зору іншої сторони, але лише до деякої міри. Здатність до компромісу високо цінується в управлінських ситуаціях, тому що це зводить до мінімуму недоброзичливість, що часто дає можливість швидко розв'язати конфлікт до задоволення обох сторін. Однак, використання компромісу на ранній стадії конфлікту, що виник по важливій проблемі може скоротити час пошуку альтернатив.
Рішення проблеми. Даний стиль - визнання розходження в думках і готовність ознайомитися з іншими точками зору, щоб зрозуміти причини конфлікту і знайти курс дій, прийнятний для всіх сторін. Той, хто використовує такий стиль не намагається домогтися своєї мети за рахунок інших, а скоріше шукає найкращий варіант рішення. Даний стиль є найбільш ефективним у рішенні проблем організації. Нижче приведені деякі пропозиції по використанню цього стилю дозволу конфлікту:
- Визначите проблему в категоріях цілей, а не рішень.
- Після того, як проблема визначена, визначите рішення, прийнятні для всіх сторін.
- Зосередьте увагу на проблемі, а не на особистих якостях іншої сторони.
- Створіть атмосферу довіри, збільшивши взаємний вплив і обмін інформацією.
- Під час спілкування створіть позитивне відношення друг до друга, виявляючи симпатію і вислухуючи думку іншої сторони.
Застосовність різних стилів дозволу конфлікту.
Отже, якщо ви вмієте керувати процесом спілкування, правильно поставити свою мову, керувати конфліктними ситуаціями, то авторитет серед підлеглих вам забезпечений. Але ці знання й уміння допомагають не тільки в спілкуванні з підлеглими, але й у випадках, коли вам потрібно вести бесіду з партнерами по бізнесі, а також зі споживачами.
ВИСНОВКИ
У цій дипломній роботі я вирішила розкрити питання про один з аспектів моральних відносин, а точніше про його особливості, тобто про спілкування. Так як у наш час можна помітити стрімкий розвиток бізнесу, то я б хотіла розповісти про особливості ділового етикету, який є важливим у будь-якому спілкуванні між партнерами, діловими особами чи просто співробітниками фірми.
ХХІ ст. - це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, у якому якість людського потенціалу, рівень освіченості і культури всього населення набувають вирішального значення для економічного і соціального поступу країни. Інтеграція і глобалізація соціальних, економічних і культурних процесів, які відбуваються у світі, перспективи розвитку української держави на найближчі два десятиліття вимагають глибокого оновлення і підвищення культури, моральних цінностей і спілкування, бо, як відомо, людина - соціальна істота. Перш за все, людина стає людиною через спілкування з іншими. Людство знає чимало прикладів, коли дитина, потрапляючи в ранньому віці у середовище тварин, виживала, але не ставала людиною. Причина, як відомо, полягала у відсутності можливості наслідувати і, особливо, спілкуватись з людьми. Отже, спілкування має величезне значення як для становлення людини, так і для її подальшого життя в суспільстві, бо спілкування відіграє у нашому житті визначальну роль.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Атватер Й.Я. Я вас слушаю . Пер. с англ. - М.: Экономика, 1988.
2. Головаха Є.І., Паніна Н.В. Психологія людського взаєморозуміння. - Київ, 1989.
3. Грехнев В.С. Культура педагогического общения. - М.: 1990.
4. Кан-Калик В. Культура делового общения. - Грозный, 1988.
5. Леонтьєв А.А. Умейте слушать партнера по общению. - М., 1987.
6. Лунева 0.В., Хорошилова Е.А. Психология делового общения. - М., 1987.
7. Панасюк А.Ю. Управленческое общение: практические советы. -М.: Экономика, 1990.
8. Петровская Л.А. Компетентность в общении. - М.: МГУ, 1989.
9. Общая психология //Под ред. В.В.Богословского. - М.: Просвещение, 1981.
10. Общая психология //Под ред. А.В.Петровского. - М.: Просвещение, 1976.
11. Кон И.С. Открытие «Я», М.: Политиздат, 1978. - 267 с.
12. Немов Р.С. Психология. Книга 1. - М.: Просвещение, 1998. - 304с
13. Орлов Ю.М. Восхождение к индивидуальности, Москва, 1991
Подобные документы
Особливості та підготовка ділового спілкування. Створення сприятливого психологічного клімату. Активне слухання співбесідника, постановка питань і тактика відповідей. Спілкування з представниками преси. Оцінка ділової бесіди та прес-конференції.
курсовая работа [144,6 K], добавлен 06.11.2011Культура мовлення як складова загальної культури людини. Засоби масової інформації - носії культури. Роль засобів масової інформації, їх види та функції в Україні. Позитивний та негативний вплив засобів масової інформації на культуру спілкування.
курсовая работа [60,9 K], добавлен 20.10.2014Фактори впливу культури на суспільну мораль та культуру мовлення. Засоби масової інформації (ЗМІ) як носії культури, їх роль в суспільстві та практичне застосування. Види та функції ЗМІ в Україні, їх позитивний та негативний вплив на культуру спілкування.
курсовая работа [544,1 K], добавлен 21.12.2012Аналіз проблеми журналістської етики на українському телебаченні в контексті етичних проблем кримінального репортажу з місця трагічної події. Характеристика кримінальної хроніки і хроніки подій на українському телебаченні, їх вплив на суспільну мораль.
реферат [35,2 K], добавлен 03.01.2011Проблеми професійної етики та моралі у журналістиці. Етичний кодекс журналіста як засіб забезпечення свободи слова. Сутність інформаційної війни. Особливості пропагандистських технологій російських мас-медіа під час війни з тероризмом на Сході України.
дипломная работа [530,8 K], добавлен 26.06.2015Посадка та хода телеведучого у кадрі. Жести, як невербальні засоби управлінського спілкування. Міміка, як зовнішній прояв психічних станів. Порівняльний аналіз невербального спілкування у телевізійній передачі "Світське життя з Катериною Осадчею".
курсовая работа [95,6 K], добавлен 27.10.2014Документальні джерела інформації, предметно-речова галузь, людина, державні організації, інформаційні агенції, Інтернет, спеціалізовані сайти для журналістів, інтерв'ю, масове опитування і анкетування, спілкування журналістів між собою, спостереження.
курсовая работа [30,7 K], добавлен 30.10.2010Вивчення видів візуалізації. Дослідження розвитку візуалізації в Інтернеті. Помилкові уявлення про зображення. Аналіз плюсів та мінусів використання зображення в Інтернет-текстах. Тематика спілкування у Фейсбуці. Вплив зображення на поведінку людини.
курсовая работа [5,9 M], добавлен 16.05.2015Використання ілюстративного матеріалу в дитячій літературі. Ілюстрація як один із семіотичних рівнів структури дитячої книжки. Види, функції та стилі ілюстрування. Специфіка мовної культури тексту. Засоби художньо-образної виразності в книжках-іграшках.
курсовая работа [111,5 K], добавлен 15.10.2012Місце громадської думки у масовій свідомості. Механізми ведення інформаційно-психологічних війн, основні форми та стратегія їх впливу на масову свідомість. Використання інформаційно-психологічних впливів США на різних етапах збройного конфлікту з Іраком.
курсовая работа [82,7 K], добавлен 27.01.2013